Постанова

від 13.12.2022 по справі 910/9770/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2022 р. Справа №910/9770/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Гаврилюка О.М.

Андрієнка В.В.

секретар судового засідання: Гибало В.О.

за участю представників учасників справи:

від позивача: Старощук М.В.

від відповідача: Понько Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Національної поліції України

на рішення Господарського суду міста Києва

від 19.10.2021 (повний текст складено - 28.10.2021)

у справі №910/9770/21 (суддя - Мудрий С.М.)

за позовом Національної поліції України"

до Приватного акціонерного товариства

"Прилуцька швейна фабрика"

про стягнення штрафних санкцій в розмірі 2 092 400,35 грн.

В С Т А Н О В И В:

Національна поліція України (далі - Поліція) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Прилуцька швейна фабрика" (далі - Товариство) 1 085 255,20 грн. пені та 1 007 145,15 грн. штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором про закупівлю форменого одягу (костюм (сорочка, брюки) (код гідно ЄЗС ДК 021:2015-18110000-3) від 06.05.2020 №94НП.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2021 (суддя Алєєва І.В.) позовну заяву з додатками повернуто позивачу.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою Поліція звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.06.2021 та передати матеріали справи №910/9770/21 для розгляду до Господарського суду міста Києва.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2021 апеляційну скаргу Поліції задоволено, ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.06.2021 у справі №910/9770/21 скасовано, а справу направлено на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/9770/21, у зв`язку з відпусткою судді Алєєвої І.В.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.08.2021, справу №910/9770/21 передано на розгляд судді Мудрому С.М.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.10.2021 (суддя Мудрий С.М.) у справі №910/9770/21 позовні вимоги задоволено частково.

Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 325 576,56 грн. пені, 302 143,55 грн. штрафу, а також судовий збір у розмірі 31 386,01 грн. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що висновок про істотну зміну обставин (hardship) від 19.07.2019 №1703-4/323, складений Київською торгово-промисловою палатою, - не є належним доказом для звільнення від відповідальності за порушення умов договору, оскільки істотна зміна обставин, про яку йде мова у висновку може бути підставою для зміни положень договору щодо терміну поставки, проте матеріали справи не містять доказів внесення сторонами відповідних змін до вказаного договору, суд дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення відповідача від сплати штрафних санкцій за порушення взятих на себе зобов`язань зі своєчасної поставки товару за договором. Суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, оскільки існують обставини, за яких можливе зменшення стягуваних сум пені та штрафу до 70% на підставі статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Поліція звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2021 у справі №910/9770/21 в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення, у відповідній частині, яким стягнути з відповідача 759 678,64 грн. пені та 705 001,60 грн. штрафу.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції не з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, а тому відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) підлягають частковому скасуванню судового рішення та ухвалення нового у відповідній частині.

Так, в апеляційній скарзі позивач, зокрема вказує, що визначення в рішенні суду першої інстанції того, що розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій не є співрозмірний зі збитками, є безпідставним та необґрунтованим, оскільки порушення відповідачем договірних зобов`язань призвело до порушення прав держави в особі Поліції, а також прав поліцейських на забезпечення їх належним форменим одягом згідно норм належності, та до перекладання на Поліцію тягаря несення комерційного ризику за здійснення відповідачем комерційної діяльності.

Крім того, до апеляційної скарги скаржником долучена заява про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.11.2021 апеляційну скаргу Поліції передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючої судді (судді-доповідача) - Зубець Л.П., суддів: ОСОБА_1, Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2021 відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Поліції на рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2021 у справі №910/9770/21 до надходження матеріалів даної справи до Північного апеляційного господарського суду. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/9770/21.

06.12.2021 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/9770/21 з Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 поновлено Поліції пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2021 у справі №910/9770/21. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Поліції та призначено її до розгляду на 08.02.2022.

Роз`яснено учасникам справи право та встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, заяв та клопотань до суду апеляційної інстанції.

Відповідач у порядку статті 263 ГПК України скориставшись своїм правом, подав до Північного апеляційного господарського суду відзив від 21.01.2021 на апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2021, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги Поліції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Зокрема, відповідач у своєму відзиві зазначає, що Господарський суд міста Києва ухвалив справедливе рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права про зменшення розміру пені та штрафу до 70%.

У зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 , яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.02.2022, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя - Зубець Л.П. (суддя-доповідач), судді: Корсак В.А., Андрієнко В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2022, колегією суддів в зазначеному складі, прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Поліції на рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2021 у справі №910/9770/21.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2022 розгляд справи №910/9770/21 за апеляційною скаргою Поліції відкладено на 22.03.2022.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб.

Відповідно до статті 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

За положеннями статті 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

Водночас, відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Виходячи з положень вказаної статті Конституції України, Рада суддів України рішенням від 24.02.2022 №9 рекомендувала зборам суддів, головам судів, суддям судів України у випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справи.

За наведених обставин, враховуючи загострення збройної агресії російської федерації на адміністративно-територіальній одиниці, на яку розповсюджується юрисдикція Північного апеляційного господарського суду, у зв`язку із наявністю загрози життю, здоров`ю та безпеці представників учасників справи, суддів та працівників апарату суду, розгляд справи №910/9770/21 за апеляційною скаргою Поліції на рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2021, призначений на 22.03.2022 - не відбувся.

Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.

Разом з тим, конституційне право кожного на судовий захист, гарантоване статтею 55 Конституції України, не може бути обмеженим.

Пунктом 1 наказу Голови Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2022 №11 "Про внесення змін до наказу від 03.03.2022 №10 "Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану" відновлено здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2022, розгляд апеляційної скарги Поліції на рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2021 у справі №910/9770/21 призначено на 07.06.2022.

У зв`язку з перебуванням головуючої судді Зубець Л.П. у відпустці з 07.06.2022 по 10.06.2022, судове засідання, призначене на 07.06.2022, не відбулося.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2022 розгляд апеляційної скарги Поліції на рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2021 у справі №910/9770/21 призначено на 25.08.2022.

01.07.2022 та 15.07.2022 до Північного апеляційного господарського суду від надійшли відзиви відповідача на апеляційну скаргу, аналогічні за змістом відзиву на апеляційну скаргу Товариства від 21.01.2021.

У зв`язку з перебуванням судді Корсака В.А., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.08.2022, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя - Зубець Л.П. (суддя-доповідач), судді: Андрієнко В.В., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2022, колегією суддів в зазначеному складі, прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Поліції на рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2021 у справі №910/9770/21, розгляд апеляційної скарги призначено на 04.10.2022.

У зв`язку з перебуванням судді Ткаченка Б.О., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), на лікарняному, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.10.2022, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя - Зубець Л.П. (суддя-доповідач), судді: Андрієнко В.В., Сулім В.В.

У зв`язку з перебуванням головуючої судді Зубець Л.П. у відпустці 04.10.2022, судове засідання, призначене на 04.10.2022, не відбулося.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2022, колегією суддів в зазначеному складі, прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Поліції на рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2021 у справі №910/9770/21, розгляд апеляційної скарги призначено на 01.11.2022.

У зв`язку з перебуванням судді Суліма В.В., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.10.2022, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя - Зубець Л.П. (суддя-доповідач), судді: Андрієнко В.В., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2022, колегією суддів в зазначеному складі, прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Поліції на рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2021 у справі №910/9770/21.

У зв`язку з відсутністю електроенергії в приміщенні суду, судове засідання, призначене на 13:20 годину 01.11.2022 не відбулося.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2022 розгляд апеляційної скарги Поліції на рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2021 у справі №910/9770/21призначено на 13.12.2022.

13.12.2022, до початку призначеного судового засідання, через управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду відповідачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи постанови Верховного Суду від 18.10.2022 у справі №910/9131/21.

У судове засідання 13.12.2022 з`явилися представники сторін, які надали пояснення по суті спору.

Так, представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог та винести інше, яким позов задовольнити повністю.

В свою чергу представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив суд залишити оскаржуване судове рішення без змін.

Згідно зі статтею 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У судовому засіданні 13.12.2022 оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Частиною 1 статті 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 06.05.2020 між Поліцією (покупець) та Товариством (постачальник) укладено договір про закупівлю форменого одягу (костюм (сорочка, брюки) (код згідно ЄЗС ДК 021:2015-18110000-3) №94НП, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити покупцю костюми (сорочка, брюки) (код згідно з ЄЗС ДК 021:2015-18110000-3), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити вказаний товар в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Згідно з пунктом 1 статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до пункту 6 статті 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Частиною 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з пунктом 1.2 договору загальна кількість товару, що підлягає поставці та ціна договору визначається у специфікації товару (додаток №1 до договору) і ростовці товару (додаток №2 до договору).

За умовами пункту 3.1 договору, його ціна становить - 21 114 468,00 грн., в тому числі ПДВ - 3 519 078,00 грн.

У пункті 12.1 договору сторони встановили, що він набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, реєстрації у покупця та діє до 31.12.2020, але в будь-якому випадку - до повного виконання сторонами зобов`язання за цим договором.

Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (пункт 12.2 договору).

Відповідно до пункту 5.1 договору постачальник зобов`язується здійснити поставку товару протягом 45 календарних днів з дати набрання чинності цього договору, за адресою покупця у місті Києві (03115, місто Київ, вулиця Святошинська, 27). У разі, якщо останній день поставки припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем поставки товару вважається перший за ним робочий день.

Відтак, згідно умов договору постачальник був зобов`язаний поставити покупцю товар у кількості 14100 к-т по 22.06.2020 включно.

Згідно з пунктом 5.2 договору датою поставки товару вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін накладної.

23.12.2020 між сторонами укладено додаткову угоду №2/274НП до спірного договору, відповідно до умов якої вирішено:

- продовжити дію договору на строк, достатній для процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі. Обсяг закупівлі буде визначений після затвердження в установленому порядку видатків на цю мету шляхом укладення сторонами додаткової угоди до цього договору.

- пункт 12.1 договору викласти у такій редакції: договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, реєстрації у покупця та діє до 31.05.2021, але в будь-якому - до повного виконання сторонами зобов`язання за цим договором.

05.02.2021 між сторонами укладено додаткову угоду №3/57НП до договору, відповідно до умов якої останні дійшли згоди про наступне: обсяг коштів загального фонду Державного бюджету, необхідний для здійснення розрахунків у період з 1 січня по 31 травня 2021 року, визначити в розмірі, що не перевищує 20 відсотків від ціни договору та складає - 4 222 893,60 грн., у тому числі ПДВ - 703 815,60 грн.

У зв`язку з цим внесено наступні зміни до договору:

"Пункт 3.1 Ціна договору становить - 25 337 361,60 грн., в тому числі ПДВ - 4 222 893,60 грн.".

"Пункт 5.1 постачальник зобов`язується здійснити поставку товару партіями: перша партія у кількості 14100 к-тів протягом 45 календарних днів включно з дати набрання чинності цього договору, друга партія у кількості 2820 к-тів в термін по 31 березня 2021 року включно, за адресою покупця у місті Києві (вул. Святошинська, 27, м. Київ, 03115) ".

Додаток №1 "Специфікація товару" до договору викладено у новій редакції згідно додатку №1 до цієї угоди.

Додаток №2 "Ростовка товару" до договору викладено у новій редакції згідно додатку №2 до цієї угоди.

Отже, згідно з умовами договору (в редакції додаткової угоди №3/57ПН від 05.02.2021) постачальник був зобов`язаний поставити покупцю першу партію у кількості 14100 к-тів по 22.06.2020 включно, другу партію у кількості 2820 к-тів по 31.03.2021 включно.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору відповідач поставив товар, а позивач в свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін видатковими накладними, а саме:

- від 22.06.2020 №ПР-0000032 на суму 1 504 967,40 грн.;

- від 30.06.2020 №ПР-0000038 на суму 2 770 338,00 грн.;

- від 15.07.2020 №ПР-0000044 на суму 2 117 436,72 грн.;

- від 21.06.2020 №ПР-0000047 на суму 333 938,04 грн.;

- від 06.08.2020 №ПР-0000050 на суму 1 412 123,64 грн.;

- від 17.08.2020 №ПР-0000054 на суму 816 126,60 грн.;

- від 18.08.2020 №ПР-0000061 на суму 1 460 043,00 грн.;

- від 31.08.2020 №ПР-0000067 на суму 2 740 388,40 грн.;

- від 31.08.2020 №ПР-0000070 на суму 4 769 473,80 грн.;

- від 07.09.2020 №ПР-0000071 на суму 22 462,20 грн.;

- від 07.09.2020 №ПР-0000074 на суму 3 167 170,20 грн.,

- від 01.03.2021 №ПР-0000010 на суму 1 298 315,16 грн.,

- від 14.04.2021 №ПР-0000015 на суму 2 924 578,44 грн.

20.10.2020 позивач надіслав на адресу відповідача претензію від 19.10.2020 №5043/26/3-2020 з вимогою сплатити штрафні санкції у розмірі 2 051 456,25 грн., у зв`язку з тим, що частина (кількість) товару була поставлена постачальником покупцю з порушенням строку, визначеного пунктом 5.1 договору, що підтверджується копією фіскального чеку від 20.10.2020.

Оскільки відповідач штрафних санкцій на вимогу позивача не сплатив, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача пені в сумі 1 085 255,20 грн. та штрафу в сумі 1 007 145,15 грн.

Місцевий господарський суд, оцінюючи наявні у матеріалах справи докази, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Здійснивши перевірку правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає правомірними висновки місцевого господарського суду, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, тільки дві партії були поставлені у строк (термін), визначений договором, а саме: партія товару у кількості 1005 к-тів поставлена 22.06.2020, що підтверджується накладною від 22.06.2020 №ПР-0000032 на суму 1 504 967,40 грн. та партія товару у кількості 867 к-тів поставлена 01.03.2021, що підтверджується накладною від 01.03.2021 №ПР-0000010 на суму 1 298 315,16 грн.

Інший товар був поставлений відповідачем з порушенням строку визначеним договором, що підтверджується зазначеними вище накладними. Факт прострочення поставки товару відповідачем не заперечувався.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на те, що він добросовісно виконував умови договору від 06.05.2020 №94НП, вживав всі можливі заходи задля якнайшвидшого виконання умов договору, та в кінцевому результаті надав позивачеві замовлений товар в повному обсязі на підтвердження чого надано висновок Київської торгово-промислової палати від 17.08.2020 №1703-4/456.

Згідно з висновком Київської торгово-промислової палати від 17.08.2020 №1703-4/456 про істотну зміну обставин (hardship), Київська торгово-промислова палата підтвердила настання істотної зміни обставин за договором №94НП про закупівлю форменого одягу (костюм (сорочка, брюки) від 06.05.2020, у зв`язку з настанням істотної зміни обставин згідно зі статтею 652 ЦК України Товариство має право вимагати перегляду та внесення змін до умов договору від 06.05.2020 №94НП в частині строків постачання товару.

Відповідно до частини 2 статті 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Частиною 4 статті 219 ГК України встановлено, що сторони зобов`язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов`язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

За умовами пунктів 10.3, 10.4 договору сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 3 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданий Торгово-промисловою палатою України постраждалій стороні за цим договором.

Відповідно до частини 3 статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Торгово-промислова палата України, зокрема:

- засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб;

- засвідчує форс-мажорні обставини відповідно до умов договорів за зверненнями суб`єктів господарської діяльності, що здійснюють будівництво житла (замовників, забудовників).

За приписами частини 1 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо. (частина 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні").

Відповідно до пунктів 13.1, 13.2 договору будь-які зміни і доповнення до цього договору, в тому числі щодо коригування його ціни, вважають дійсними, якщо вони оформлені в письмовому вигляді та підписані уповноваженими на це представниками сторін.

Настання істотних змін обставин, які сторони не могли передбачити при укладенні цього договору підтверджується виключно висновком щодо унеможливлення виконання зобов`язань за цим договором, виданим Торгово-промисловою палатою України.

В матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до позивача щодо перенесення термінів постачання продукції за договором у зв`язку із суттєвою зміною обставин та направлення висновку Київської торгово-промислової палати від 17.08.2020 №1703-4/456 на адресу позивача.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, матеріали справи не містять, а відповідачем в свою чергу не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні статей 76, 77, 78, 79, 91 ГПК України на підтвердження виникнення обставин непереборної сили відповідно до умов договору про закупівлю форменого одягу (костюм (сорочка, брюки) від 06.05.2020 №94НП, тобто отримання відповідачем сертифікату про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданого Торгово-промисловою палатою України.

На переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що висновок про істотну зміну обставин (hardship) від 17.08.2020 №1703-4/456 складений Київською торгово-промисловою палатою не є належним доказом для звільнення від відповідальності за порушення умов договору, оскільки істотна зміна обставин, про яку йде мова у висновку може бути підставою для зміни положень договору щодо терміну поставки, проте матеріали справи не містять доказів внесення сторонами відповідних змін до вказаного договору, у зв`язку з чим відсутні підстави для звільнення відповідача від сплати штрафних санкцій за порушення взятих на себе зобов`язань зі своєчасної поставки товару за договором.

Згідно зі статтею 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

Штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 ГК України).

Пунктом 1 статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 9.2 договору за порушення строків виконання зобов`язання з постачальника стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно з частиною 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Оскільки відповідачем допущено порушення строків постачання товару, позивачем правомірно нараховані пеня та 7% штрафу, у зв`язку із простроченням виконання зобов`язання з поставки товару.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що нараховані позивачем 1 085 255,20 грн. пені та 1 007 145,15 грн. штрафу є обґрунтованими, арифметично вірними та підлягають задоволенню.

Також, відповідачем подане клопотання про зменшення заявленої до стягнення заборгованості (штрафних санкцій) в якому просить суд зменшити розмір штрафних санкцій (в судовому засіданні просив суд зменшити на 80%).

Обґрунтовуючи вказане клопотання відповідач зазначав, що виконував умови договору від 06.05.2020 №94НП та вжив можливі заходи задля якнайшвидшого виконання умов договору, та надав позивачу замовлений товар в повному обсязі. Відповідач звернувся до Київської торгово-промислової палати із запитом про надання юридичних послуг з правової експертизи документів та видачі юридичного висновку за договором. Під час виконання умов договору істотно змінились обставини, що вплинули на строки виконання зобов`язань відповідача.

За приписами частини 2 статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина 3 статті 216 ГК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Згідно з частиною 1 статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 ЦК України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Встановивши відповідні обставини, суд вирішує питання стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд (відповідний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18 та в ін.).

Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтею 551 ЦК України та статтею 233 ГК України щодо права на зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначити конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність боржника тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (відповідний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 08.10.2020 у справі №904/5645/19; від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20; від 18.10.2022 у справі №910/9131/21).

Колегія суддів також зауважує, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення розміру штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно із статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (правові висновки Верховного Суду у постановах від 05.03.2019 у справі №923/536/18, від 10.04.2019 у справі №905/1005/18, від 06.09.2019 у справі №914/2252/18, від 30.09.2019 у справі №905/1742/18, від 14.07.2021 у справі №916/878/20 та ін.).

Таким чином, враховуючи повну поставку відповідачем товару, період прострочення поставки за яким є незначним, також враховуючи затримку поставки продукції у зв`язку із пандемією, з огляду на відсутність доказів понесення позивачем збитків, встановлені судом обставини щодо причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним заходів до виконання зобов`язання, та за наявності обставин щодо надання відповідачем пропозицію з найнижчою ціною та здійснення поставки товару в узгодженій кількості і належної якості, що не заперечується позивачем, а також з огляду на загальні засади, встановлені статтею 3 ЦК України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін, беручи до уваги значний розмір неустойки, місцевий господарський суд дійшов висновку, з яким погоджується колегія суддів, про обґрунтованість клопотання відповідача про зменшення розміру пені та штрафу до 70%, у зв`язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня у розмірі 325 576,56 грн. та штраф в розмірі 302 143,55 грн.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи, на які посилався апелянт під час розгляду даної справи, залишені Північним апеляційним господарським судом без задоволення, як такі, що не спростовують висновків суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову у справі №910/9770/21.

Згідно з частиною 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

При цьому, слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27.09.2001).

Аналогічна правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.02.2018 у справі №910/947/17.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2021 у справі №910/9770/21 прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду не спростовують, у зв`язку з чим судове рішення має бути залишеними без змін, а апеляційна скарга Поліції - без задоволення.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, з огляду на відмову в задоволенні апеляційної скарги Поліції на рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2021 у справі №910/9770/21, на підставі статті 129 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 267-271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Національної поліції України на рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2021 у справі №910/9770/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2021 у справі №910/9770/21 залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Національною поліцією України.

4. Матеріали справи №910/9770/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено - 22.12.2022.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді О.М. Гаврилюк

В.В. Андрієнко