Постанова

від 26.12.2022 по справі 600/6139/21-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/6139/21-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Маренич І.В.

Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.

26 грудня 2022 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернівецької міської ради про визнання незаконною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

в листопаді 2021 року позивач, ОСОБА_1 , звернулася в суд із позовом, в якому просила:

- визнати незаконною бездіяльність Чернівецької міської ради, яка полягає в не розгляді заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 12.12.2019 року та зобов`язати Чернівецьку міську раду прийняти рішення щодо внесення змін до пункту 61 рішення міської ради VII скликання від 24.02.2018 року № 1156, до пункту 36 рішення міської ради VII скликання від 25.07.2019 року № 1802 в частині заміни « АДРЕСА_1 площею 0,0200 га кадастровий номер 7310136900:40:006:0006» на « АДРЕСА_1 площею 0,0600 га кадастровий номер 7310136900:41:004:0174» та цільового призначення, внесення змін до договору оренди землі № 10746; поновлення з 25.07.2020 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 договору оренди землі від 27.03.2018 року № 10746, за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,0600 га (кадастровий номер 7310136900:41:004:0174) терміном на 5 років для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код 03.07).

Чернівецький окружний адміністративний суд ухвалою від 28.04.2022 закрив провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Чернівецької міської ради про визнання незаконною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії. Також роз`яснив позивачу, що заявлені ним позовні вимоги підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу скасувати та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що вперше позовні вимоги стосувалися визнання незаконною бездіяльності Чернівецької міської ради та зобов`язання прийняти рішення, однак суд першої інстанції помилково в подальшому вважає, що це спір про цивільне право.

Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст. 304 КАС України.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач в позовній заяві просить:

- визнати незаконною бездіяльність Чернівецької міської ради, яка полягає в не розгляді заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 12.12.2019 року;

- зобов`язати Чернівецьку міську раду прийняти рішення щодо внесення змін до пункту 61 рішення міської ради VII скликання від 24.02.2018 року № 1156;

- зобов`язати Чернівецьку міську раду прийняти рішення щодо внесення змін до пункту 36 рішення міської ради VII скликання від 25.07.2019 року № 1802 в частині заміни АДРЕСА_1 площею 0,0200 га кадастровий номер 7310136900:40:006:0006 на АДРЕСА_1 площею 0,0600 га кадастровий номер 7310136900:41:004:0174 та цільового призначення;

- зобов`язати Чернівецьку міську раду прийняти рішення про внесення змін до договору оренди землі № 10746

- зобов`язати Чернівецьку міську раду поновити з 25.07.2020 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 договір оренди землі від 27.03.2018 року № 10746,за адресою вул. Хотинська, площею 0,0600 га (кадастровий номер 7310136900:41:004:0174) терміном на 5 років для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код 03.07.).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Згідно частин першої, другої та третьоїстатті 242 КАС Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, ст. 2 та ч. 4 ст. 242 КАС Українивстановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

Вказані норми права встановлюють, що в порядку адміністративного судочинства захищаються права та інтереси осіб у сфері публічно - правових відносин. Публічно - правові відносини є складовою частиною правових відносин, які виникають у суспільстві.

Таким чином, до адміністративного суду з адміністративним позовом має право звернутись особа за захистом саме публічного права, свободи чи інтересу у сфері публічно-правових відносин.

Колегія суддів зазначає, що публічно-правовим спором в адміністративному судочинстві є не будь-який спір, у якому однією із сторін є орган публічної адміністрації, а лише той, що випливає із здійснення таким суб`єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій щодо скаржника. Тобто, для наявності такого спору є обов`язковим наявність зв`язку між здійсненням органом влади покладених на нього владних управлінських функцій та порушення прав, свобод чи інтересів фізичної або юридичної особи внаслідок такої реалізації своїх функцій владним органом.

Звернення особи з позовом до суду на захист іншого крім публічного права, свободи чи інтересу, не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, до адміністративної юрисдикції відносяться ті справи, які виникають зі спорів в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один із його учасників - суб`єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Згідно зі статтями 13, 14 Конституції України, статтями 177, 181, 324 і главою 30 ЦК України, земля та земельні ділянки є об`єктами цивільних прав, а держава і територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах із метою реалізації цивільних та інших прав у приватно - правових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок.

Суд, вирішуючи спір, має з`ясувати чи є він приватно - правовим або публічно-правовим; чи виник спір із відносин, урегульованих нормами цивільного права, чи пов`язані ці відносини зі здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності; чи виник спір щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень при реалізації ним управлінських функцій у сфері земельних правовідносин.

Земельні відносини, суб`єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об`єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю (стаття 1 ЦК України, статті 2, 5 Земельного кодексу України). Захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними статтями 16, 21, 393 ЦК, статтею 152 ЗК, у тому числі, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

У свою чергу, за правилами частини 1 статі 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Згідно з частинами 1, 4 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Як встановлено судом першої інстанції, вимога позивача визнати незаконною бездіяльність Чернівецької міської ради, яка полягає в не розгляді заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 12.12.2019 року, дійсно підлягає розгляду адміністративним судом як спір щодо оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію (пункту 2 частини 6 статті 12 КАС України).

Однак, предмет спору згідно інших позовних вимог зводиться до вирішення питань щодо внесення змін до договору оренди землі. Тобто, з огляду на зазначене, у цій справі позивач, окрім іншого, просить зобов`язати внести зміни до окремих пунктів ненормативних актів органу місцевого самоврядування про надання та поновлення договору оренди землі, яка є комунальною власністю, а міська рада під час здійснення повноважень власника землі є рівноправним суб`єктом земельних відносин, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.

Тобто, як вірно зазначено судом першої інстанції, виник спір про цивільне право, і подальше оспорювання права оренди на спірні земельні ділянки не має вирішуватися за правилами адміністративного судочинства, адже адміністративний суд позбавлений правових (законодавчих) можливостей установлювати (визнавати) належність права оренди на земельні ділянки та відповідно вносити зміни до таких договорів оренди.

Таким чином, рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних правовідносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло цивільне право і спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за ст. 16 ЦК України та пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (зокрема й права оренди земельної ділянки), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

Зазначена позиція узгоджується з положеннями постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 750/3322/17 (провадження № 14-110цс18).

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про закриття провадження в адміністративній справі.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.315,316 КАС Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2022 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Смілянець Е. С. Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.