Постанова
від 15.12.2022 по справі 905/1131/21
СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2022 року м. Харків Справа № 905/1131/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В.,

суддя Мартюхіна Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Фурсової А.М.,

представники сторін у судове засідання не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Маріупольської міської ради (вх.№88Д/2) на рішення Господарського суду Донецької області від 24.11.2021, ухвалене у приміщенні Господарського суду Донецької області суддею Демідовою П.В., дата складання повного тексту рішення - 06.12.2021, у справі №905/1131/21

за позовом Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Дачія", м. Маріуполь, Донецька обл.,

до Маріупольської міської ради, м. Маріуполь, Донецька обл.,

про визнання протиправним та скасування рішення Маріупольської міської ради від 19.10.2020р №7/58-5831 "Про поновлення строку оренди земельної ділянки по вул. Латишева, 25 в Приморському районі м. Маріуполя ПП "Виробничо-комерційна фірма "Дачія"; визнання укладеною додаткової угоди до Договору оренди земельної ділянки від 14.12.2015, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 19.01.2016 №831524214123, згідно з якою Маріупольська міська рада надає ПП "Виробничо-комерційна фірма "Дачія" в оренду земельну ділянку площею 0, 018га кадастровий номер 1412337200:01:006:0809, що розташована за адресою: вулиця Латишева, 25 в Приморському районі міста Маріуполя на той самий строк на тих самих умовах, котрі передбачені вказаним договором оренди земельної ділянки та викладення її у запропонованій редакції

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Виробничо-комерційна фірма "Дачія" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Маріупольської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення Маріупольської міської ради від 19.10.2020 №7/58-5831 "Про поновлення строку оренди земельної ділянки по вул. Латишева, 25, в Приморському районі міста Маріуполя Приватному підприємству "Виробничо-комерційна фірма "Дачія" та визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 14.12.2015, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 19.01.2016 №831524214123, згідно з якою Маріупольська міська рада надає ПП "Виробничо комерційна фірма "Дачія" в оренду земельну ділянку площею 0, 0018га, кадастровий номер 1412337200:01:006:0809, що розташована за адресою: вулиця Латишева, 25 в Приморському районі міста Маріуполя на той самий строк на тих самих умовах, котрі передбачені вказаним договором оренди земельної ділянки та викласти її у наведеній редакції.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення Маріупольської міської ради 19.10.2020 №7/58-5831, яким відмовлено у поновленні строку оренди земельної ділянки, є неправомірним, у зв`язку з тим, що останнє прийняте з порушенням частини 3 статті 123 Земельного кодексу України.

Крім того, як вказує позивач, План зонування території м. Маріуполя, затверджений рішенням Маріупольської міської ради від 18.06.2013, на який посилається відповідач як на відмову, існував станом на момент підписання договору, а відмова від підписання додаткової угоди без обґрунтованих заперечень з боку орендодавця за наявності сумлінного виконання орендарем зобов`язання за договором оренди порушує майнові права останнього.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 24.11.2021 у справі №905/1131/21 позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення Маріупольської міської ради від 19.10.2020 №7/58-5831 "Про поновлення строку оренди земельної ділянки по вул. Латишева, 25 в Приморському районі м. Маріуполя ПП "Виробничо-комерційна фірма "Дачія"; визнано укладеною додаткову угоду до Договору оренди земельної ділянки (площею 0, 018га кадастровий номер 1412337200:01:006:0809, що розташована за адресою: вулиця Латишева, 25 в Приморському районі міста Маріуполя) від 14.12.2015 у наступній редакції:

ДОДАТКОВА УГОДА

до договору оренди земельної ділянки від 14.12.2015

м. Маріуполь, Донецька область, Україна

Ми, що нижче підписалися: Маріупольська міська рада (код ЄДРПОУ 33852448), місцезнаходження: м. Маріуполь, пр. Миру, буд. 70, іменована далі "Орендодавець", з одного боку, та Приватне Підприємство "Виробничо- комерційна фірма "Дачія" (ЄДРПОУ 23427103), місцезнаходження юридичної особи: м. Маріуполь, вул. Латишева, 25, іменований далі "Орендар", від імені якого на підставі статуту діє директор Полковнікова Єлизавета Іванівна, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , з другого боку, уклали цю додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 14.12.2015, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 19.01.2016 №12975379 про нижченаведене:

1. Пункт 3.1. викласти у наступній редакції:

"3.1. Договір укладено терміном на 5 (п`ять) років до 18.01.2026р".

2. Усі інші пункти Договору оренди земельної ділянки від 14.12.2015 щодо земельної ділянки площею 0, 0018га кадастровий номер 1412337200:01:006:0809, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (реконструкція зупинкового навісу та встановлення у комплексі з ним торгівельного павільйону), розташованого за адресою: м. Маріуполь, вул. Латишева, 25 у Приморському районі м. Маріуполя, залишаються без змін.

3. Цю угоду укладено у трьох примірниках, які мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться у орендодавця, другий у орендаря, третій в органі, який провів його реєстрацію.

4. Дана додаткова угода є невід`ємною частиною договору оренди земельної ділянки від 14.12.2015р, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 19.01.2016р №12975379.

ПІДПИСИ СТОРІН:

ОРЕНДОДАВЕЦЬ: ОРЕНДАР:

Маріупольська міська рада Приватне підприємство

М. Маріуполь, пр. Миру, буд. 70 "Виробничо комерційна фірма

Код ЄДРПОУ 33852448 "Дачія"

м. Маріуполь, вул.

Латишева, 25"

В решті позову відмовлено.

Стягнуто з Маріупольської міської ради на користь Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Дачія" витрати по сплаті судового збору в сумі 2 270, 00грн.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що виступаючи головним розпорядником земель комунальної власності, відповідач є професійним орендодавцем, послідовна діяльність та реагування на запит суспільства якого повинні відповідати закону та орієнтувати суб`єктів земельних відносин на відповідну правильну поведінку в реалізації наданих їм прав.

Суд дійшов висновку, що відповідач, в порушення частини 5 статті 33 Закону України Про оренду землі не відреагував на звернення позивача, яке ним було оформлено в порядку, запровадженому відповідачем через центр адміністративних послуг з наданням документів за переліком, визначеним відповідачем для отримання послуг. Проте, зі спливом трьох місяців Маріупольською міською радою прийнято рішення за №7/58-5831 від 19.10.2020, згідно з пунктом 1 якого було відмовлено у поновленні строку оренди земельної ділянки (кадастровий номер 1412337200:01:006:0809) площею 0,0018га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі по вулиці Латишева, 25 в Приморському районі міста Маріуполя.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не переконав суд та не довів належними доказами знаходження спірної земельної ділянки в зоні з обмеженими можливостями використання. У зв`язку з чим, суд зазначив, що у питанні законності прийнятого відповідачем рішення про відмову у пролонгації договору оренди, останній не навів мотивованих підстав для обмеження прав позивача на оренду конкретної земельної ділянки.

Місцевим господарським судом також враховано, що на спірній земельній ділянці розташоване нерухоме майно позивача, що належить йому на праві власності, а тому відмова у пролонгації строку договору оренди не відповідає критерію пропорційності, адже у будь-якому разі жодний інший орендар, крім позивача, не зможе користуватися цією земельною ділянкою, в умовах відсутності спору щодо прав власності на об`єкт нерухомості та відсутності доказів самостійного будівництва.

Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду у справі 12-4гс21, статтю 179 Господарського кодексу України, лист-повідомлення позивача від 07.10.2021 року, додану до нього додаткову угоду, а також попереднє листування між сторонами, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення вимог про визнання додаткової угоди укладеною, з урахуванням вимог частини 6 статті 33 Закону України Про оренду землі (подовження договору на той же строк), а саме в частині строку дії договору протягом п`яти років, з урахування початку перебігу такого строку від строку, встановленого пунктом 3.1 договору в редакції від 14.12.2015 року. Місцевим господарським судом встановлено, що враховуючи реєстрацію договору оренди 19.01.2016 року, початком перебігу нового строку договору є 19.01.2021 року, відповідно подовження договору на той самий строк призводить до дії договірних відносин сторін до 18.01.2026 року.

За таких обставин, суд задовольнив вимоги позивача частково, а саме в частині пункту 1 додаткової угоди в редакції: 3.1. Договір укладено терміном на 5 (п`ять) років до 18.01.2026р..

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду від 24.11.2021, відповідач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення Господарського суду Донецької області від 24.11.2021 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що позивачем не було надано до повідомлення про намір продовжити договір оренди від 01.07.2020 проекту додаткової угоди.

Як вказує апелянт, позивачем не було додано до позовної заяви доказів направлення відповідачу листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проектом додаткової угоди; лише разом з додатковими поясненнями від 01.10.2021 було надано копію листа-повідомлення від 07.10.2020, у свою чергу, ухвалою Господарського суду Донецької області від 05.10.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті. На думку апелянта, фіскальний чек від 08.10.2020 за відсутності опису вкладення не може бути розцінений судом як належний та допустимий доказ у підтвердження відправлення листа-повідомлення від 07.10.2020 із проектом додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки відповідачу.

Апелянт також зазначає, що додаткові пояснення разом з доданими до нього документами були подані позивачем до суду засобами електронного зв`язку без накладення електронного цифрового підпису.

Апелянт зазначає, що міська рада не мала наміру позбавити орендаря права на обслуговування належного йому об`єкта нерухомості, котрий розміщено на орендованій земельній ділянці. Натомість, Маріупольська міська рада заперечила лише щодо поновлення строку дії договору оренди на той самий строк та на тих самих умовах.

На думку Маріупольської міської ради, судом першої інстанції було необґрунтовано відхилено аргументи відповідача з приводу невідповідності видам дозволеного користування спірної земельної ділянки; останнє підтверджується наданим до відзиву висновком Головного управління містобудування і архітектури Маріупольської міської ради від 30.07.2020 №30.5/29799.

Крім того, апелянт зазначає, що Маріупольською міською радою на адресу ПП "Виробничо-комерційна фірма "Дачія" було надіслано листа від 25.01.2021 про відсутність наміру поновлювати дію договору оренди земельної ділянки на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.01.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Маріупольської міської ради на рішення Господарського суду Донецької області від 24.11.2021 у справі №905/1131/21; встановлено позивачу строк до 25.01.2022 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання відзиву апелянту; встановлено учасникам справи строк до 25.01.2022 для подання заяв і клопотань; призначено справу до розгляду на "01" лютого 2022 р. об 11:00год.

31.01.2022 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№1141), просить поновити пропущений процесуальний строк подання відзиву на апеляційну скаргу, залишити рішення Господарського суду Донецької області від 24.11.2021 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Позивач посилається на те, що ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 14.01.2022 він отримав лише 26.01.2022, за таких обставин, не мав змоги надати в строк до 25.01.2022 відзив на апеляційну скаргу.

Як вказує позивач, він наполягає на пролонгації договору оренди як орендар, який належним чином виконує свої обов`язки за договором і тому має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Позивач зазначає, що його представником було надіслано до суду додаткові пояснення від 01.10.2021 із наданням доказів у справі, що мали значення для об`єктивного та всебічного розгляду справи по суті, а саме, лист-повідомлення від 07.10.2021 про поновлення договору оренди земельної ділянки із 3-ма примірниками додаткової угоди та доказами їх надсилання відповідачу. Однак, через технічну помилку електронний підпис не було відображено разом з електронним документом. Як вказує позивач, він дізнався про це лише з ухвали суду від 05.10.2021 про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до розгляду по суті, та відмови у прийнятті пояснень з доказами. За таких обставин, зазначає позивач, його представником повторно були подані додаткові пояснення від 01.10.2021 з додатками до суду. Ухвалою суду від 03.11.2021 прийняті додаткові пояснення з доказами позивача та надано термін відповідачу для висловлення своєї думки щодо доводів позивача та відкладено судове засідання на 23.11.2021.

Позивач вважає, що для об`єктивного розгляду справи по суті докази можуть бути приєднані судом до матеріалів справи, якщо такі докази мають суттєве та вирішальне значення для правильного вирішення справи.

Як зазначає позивач, статтею 33 Закону України "Про оренду землі" не передбачено обов`язку орендаря надсилати лист-повідомлення з додатковою угодою поштовим відправленням з описом вкладення.

Поряд з цим, позивач посилається на те, що орендодавець не може безпідставно відмовлятись від підписання додаткової угоди, без зазначення відповідних причин. Заперечення мають бути обґрунтованими і містити конкретні посилання на порушення закону, зазначені у листі-повідомленні або проекті додаткової угоди, або містити конкретні умови договору, щодо яких орендодавець пропонує зміни тощо. Як вказує позивач, відповідач не надав доказів направлення обґрунтованих заперечень у поновленні договору оренди землі або зазначення конкретних змін умов договору протягом строку, встановленого частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Також позивач зазначає, що відповідачем не було надано План зонування території м. Маріуполя із доказами належності спірної земельної ділянки до земель ТР-2, а висновок Головного управління містобудування і архітектури Маріупольської міської ради від 30.07.2020 №30.5/29799 не відображає повні відомості плану зонування м. Маріуполя з відображенням певних обмежень відносно спірної земельної ділянки.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.01.2022, у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Бородіної Л.І., для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В., суддя Мартюхіна Н.О.

Судова колегія зазначає, що відповідно до статті 263 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

Разом з тим, статтею 119 цього Кодексу визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

В обґрунтування пропуску строку подання відзиву на апеляційну скаргу позивач зазначає, що отримав ухвалу про відкриття апеляційного провадження лише 26.01.2022, у зв`язку із чим, не міг подати відзив у строк до 25.01.2022.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується, що ухвалу про відкриття апеляційного провадження вручено позивачу 26.01.2022, що об`єктивно унеможливило подати відзив на апеляційну скаргу у строк до 25.01.2022; відзив складено та подано позивачем до підприємства поштового зв`язку 29.01.2022; подання відзиву на апеляційну скаргу є правом позивача, судова колегія вважає можливим поновити позивачу пропущений строк подання відзиву на апеляційну скаргу і здійснює розгляд апеляційної скарги з урахуванням поданого відзиву.

01.02.2022 засобами електронного зв`язку від відповідача надійшла заява (вх.№1216) про розгляд справи без участі представника відповідача. Зазначає, що підтримує правову позицію, висловлену в апеляційній скарзі, та просить задовольнити скаргу.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 01.02.2022 представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечує.

Представник апелянта в судове засідання не з`явився.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.02.2022 оголошено перерву у судовому засіданні до "03" березня 2022 р. об 11:00год.

Судова колегія зазначає, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

За таких обставин, судові засідання, призначені на період починаючи з 24.02.2022 не відбулися. В оголошеннях, розміщених на офіційному веб-порталі судової влади України та на сторінці Східного апеляційного господарського суду в мережі "Фейсбук", суд зазначив, що відповідні судові засідання будуть перенесені на іншу дату, про що учасників судових процесів буде повідомлено додатково.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №133/2022 від 14.03.2022, затвердженим Законом України № 2119-IX від 15.03.2022, частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб - у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Відповідно до наказу Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2022 № 03 "Про встановлення особливого режиму роботи суду в умовах воєнного стану" встановлено особливий режим роботи Східного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану з 01 квітня 2022 року та запроваджено відповідні організаційні заходи, зокрема:

- зупинено тимчасово розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу до усунення обставин, які в умовах воєнної агресії проти України зумовлюють загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів і працівників суду;

- запроваджено з 01.04.2022 роботу Східного апеляційного господарського суду у віддаленому режимі. Режим роботи суду може бути змінений з урахуванням об`єктивних обставин загострення збройної агресії (у тому числі ведення бойових дій) на адміністративно-територіальній одиниці місця розташування суду;

- рекомендовано учасникам судових справ утриматись від відвідування суду, свої процесуальні права та обов`язки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua;

- забезпечено приймання та опрацювання вхідної кореспонденції, що надходить до суду засобами електронного зв`язку. У разі відсутності об`єктивної можливості дотримання приписів процесуального законодавства та Положення про автоматизовану систему документообігу суду, відповідні дії здійснювати після усунення обставин, що зумовили таку неможливість.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 17.05.2022, затвердженим Законом України №2263-IX від 22.05.2022, постановлено: на часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указами від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, та від 18 квітня 2022 року №259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX), а саме, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75 (у редакції наказу від 10.06.2022 року №113) затверджено Перелік територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 30.05.2022. До переліку включено, в тому числі, Харківську міську територіальну громаду.

Згідно зі статтею 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до статті 27 Конституції України, обов`язком держави є захист життя людини.

Враховуючи зазначене, з міркувань безпеки доступ та відвідування співробітниками будівлі Східного апеляційного господарського суду обмежено, що обмежило й доступ до певних матеріалів справ та зумовило неможливість своєчасного розгляду апеляційної скарги.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.06.2022 доведено до відома учасників справи, що дата відкритого судового засідання з розгляду справи №905/1131/21 буде визначена після усунення обставин, що становлять загрозу та небезпеку для життя і здоров`я учасників судового процесу.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 17.08.2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Водночас, з огляду на необхідність розгляду апеляційної скарги впродовж розумних строків в контексті встановлених пунктом 1 статті 6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантій, з огляду на приписи пункту 10 частини 3 статті 2 та частини 2 статті 114 Господарського процесуального кодексу України, якими встановлено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.10.2022 призначено справу до розгляду на "15" грудня 2022 р. о 12:00год.; повідомлено, що участь сторін у судовому засіданні не є обов`язковою, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи; запропоновано учасникам справи реалізовувати свої процесуальні права та обов`язки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua та телекомунікаційної мережі "Електронний суд".

Копія ухвали про призначення справи до розгляду була направлена сторонам на наявні у матеріалах справи електронні адреси, опублікована на сайті Східного апеляційного господарського суду, а також вручена апелянту через підсистему "Електронний суд", в якій апелянт зареєстрований.

У судове засіданні Східного апеляційного господарського суду 15.12.2022 представники сторін не з`явились.

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги, сторони повідомлені про час, дату та місце судового засідання, з огляду на заяву апелянта про розгляд скарги за його відсутності, необхідність дотримання розумності строку розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як встановлено місцевим господарським судом, рішенням Маріупольської міської ради №6/52-5691 від 08.09.2015 Про затвердження проекту землеустрою з відведення земельної ділянки вул. Латишева, 25 в Приморському районі міста Приватному підприємству Виробничо-комерційна фірма Дачія вирішено затвердити проект землеустрою з відведення та надати із земель житлової і громадської забудови в оренду строком на 5 років земельну ділянку (кадастровий номер 1412337200:01:006:0809) площею 0, 0018га з розміром орендної плати на рівні 5% від його грошової оцінки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (реконструкція зупинкового навісу та встановлення у комплексі з ним торгівельного павільйону) по вул. Латишева, 25 в Приморському районі міста Приватному підприємству Виробничо-комерційна фірма Дачія. Рішенням встановлено Приватному підприємству Виробничо-комерційна фірма Дачія, зокрема: надати Центру адміністративних послуг Диалог заявку про оформлення проекту договору оренди зазначеної земельної ділянки протягом 3 місяців з дня прийняття рішення; оформити правовстановлюючі документи на вказану земельну ділянку в установленому законом порядку.

14.12.2015 між Маріупольською міською радою (орендодавець) та Приватним підприємством Виробничо-комерційна фірма Дачія (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до пункту 1.1 якого, орендодавець, згідно до рішення Маріупольської міської ради від 08 вересня 2015 року №6/52-5691 надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м. Маріуполь вул. Латишева, 25 у Приморському районі міста Маріуполя, (кадастровий номер 1412337200:01:006:0809).

Згідно з пунктами 2.1, 2.3 договору, в оренду передається земельна ділянка площею 0, 0018га; земельна ділянка, яка передається в оренду не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню.

На земельній ділянці знаходиться (буде знаходитись) об`єкт нерухомого майна, а також об`єкти інфраструктури згідно документації із землеустрою, що посвідчують право на земельну ділянку (пункт 2.2 Договору).

Договір укладено на 5 (п`ять) років з моменту державної реєстрації договору оренди у встановленому законом порядку. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 2 (два) місяця до закінчення строку дії договору оренди повідомити письмово орендодавця про намір поновлення терміну дії договору. В іншому випадку договір поновленню не підлягає (пункти 3.1, 3.2 договору).

Пунктами 4.1, 4.2, 4.3 договору визначено, що нормативно грошова оцінка земельної ділянки на 2015 рік становить 685, 59грн/м2. Грошова оцінка земель м. Маріуполя встановлена рішенням Маріупольської міської ради №5/38-6108 від 15.12.2009 року, та посвідчується довідкою (витягом) встановленого зразку. Орендна плата за землю (платіж) сплачується орендарем у грошовій формі в розмірі 5% від грошової оцінки земельної ділянки (за рік).

Земельна(і) ділянка(и) передаються в оренду з метою та за цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (реконструкція зупинкового навісу та встановлення у комплексі з ним торгівельного павільйону) (пункт 5.1 договору). Орендар зобов`язаний зберігати земельну ділянку у стані не гіршому у порівнянні з тим, в якому він одержав її в оренду згідно акту приймання-передачі земельної ділянки (пункт 5.2 договору).

Відповідно до пунктів 6.1, 6.4, 7.1 договору, передача земельної ділянки в оренду здійснюється після розроблення документації із землеустрою, передбаченої ст. 25 Закону України Про землеустрій та узгодження її у встановленому чинним законодавством України порядку. Передача земельної ділянки орендарю здійснюється протягом 5 (п`яти) днів після державної реєстрації цього договору згідно з актом приймання-передачі об`єкту оренди. Після припинення дії договору, орендар повертає земельну ділянку орендодавцеві у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Розділом 9 договору оренди визначено інші права та обов`язки сторін, зокрема орендар зобов`язаний, за 2 (два) місяця до закінчення строку дії договору оренди звернутись до орендодавця з письмовою заявою про поновлення терміну дії договору. В іншому випадку договір поновленню не підлягає (пункт 9.2.8).

Дія договору припиняється, зокрема у разі закінчення строку, на який його було укладено (пункт 11.3.1 договору).

Цей договір набуває чинності відповідно до статей 3, 4, 5 Закону України Про Державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень після його підписання сторонами та Державної реєстрації (пункт 14.2 Договору).

На виконання умов вказаного договору, за актом приймання-передачі земельної ділянки, Маріупольська міська рада передала, а Приватне підприємство Виробничо-комерційна фірма Дачія прийняло у користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м. Маріуполь, вул. Латишева, 25 у Приморському районі міста Маріуполя (кадастровий номер: 1412337200:01:006:0809), площею 0, 0018га.

Державна реєстрація права оренди земельної ділянки здійснена 19.01.2016, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 21.01.2016.

29.03.2021 позивач зареєстрував право власності на об`єкт нерухомого майна основна будівля, А-1: торгівельний павільйон у комплексі із зупинковим навісом, розташований за адресою: вулиця Латишева, будинок 25, місто Маріуполь, Донецька область. Підстава виникнення права власності: декларація про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності, серія та номер: ДЦ142160780149, виданий 18.03.2016, видавник: Управління ДАБК Маріупольської міської ради Донецької області.

Судом першої інстанції встановлено, що 01.07.2020 позивач звернувся до Центру надання адміністративних послуг із заявою про продовження права оренди земельної ділянки з описом вхідного пакету документів на отримання адміністративної послуги - рішення міської ради про подовження терміну оренди земельної ділянки за наявності діючого договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого у встановленому законом порядку.

До заяви, як свідчать матеріали справи, позивачем були надані документи, які включені у вичерпний перелік документів, вказаних в опису вхідного пакету документів на отримання адміністративної послуги 01.27. Рішення міської ради про подовження терміну оренди земельної ділянки за наявності діючого договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого у встановленому законом порядку. Судом встановлено, що у переліку, запропонованому центром адміністративних послуг, відсутнє посилання на проект додаткової угоди.

Директор департаменту по роботі з активами Маріупольської міської ради, у відповідь на вказаний лист, повідомив про відсутність наміру поновлювати дію договору оренди земельної ділянки від 14.12.2015 на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором (лист №26.23-39330-26.1 від 14.07.2020).

Судом першої інстанції встановлено, що у зазначеному листі не визначені підстави, з яких директор департаменту висловила таку позицію Ради, а також в листі зазначено про сплив строку дії договору 19.01.2021 року.

Листом-повідомленням від 07.10.2020 року позивач, в порядку статті 33 Закону України Про оренду землі, звернувся до відповідача. У листі-повідомлені позивач висловив пропозицію подовжити строк дії договору оренди землі на тих самих умовах та на той самий строк.

До листа-повідомлення позивач надав проект додаткової угоди, в редакції, яка вказана позивачем в позовній заяві.

В якості доказів направлення листа-повідомлення та додаткової угоди позивачем надана копія квитанції про поштове відправлення від 08.10.2020.

Рішенням Маріупольської міської ради №7/58-5831 від 19.10.2020 Про поновлення строку оренди земельної ділянки по вул. Латишева, 25 в Приморському районі міста приватному підприємству Виробничо-комерційної фірми Дачія відмовлено у поновленні строку оренди земельної ділянки.

Вказане рішення мотивоване тим, що земельна ділянка розташована в територіальній зоні ТР-2 зона транспортної інфраструктури, що не відповідає видам дозволеного використання земельної ділянки та генеральному плану та плану зонування м. Маріуполя, згідно з висновком Головного управління містобудування і архітектури міської ради від 30.07.2020 №30.5/29799 та Плану зонування території м. Маріуполя, затвердженого рішенням Маріупольської міської ради від 18.06.2013 №6/28-3210.

При цьому, судом першої інстанції встановлено, що відповідачем не надано жодного належного доказу розташування спірної земельної ділянки саме на території, на якій згідно з планом зонування міста не передбачено розташування споруд, зокрема не надано затвердженого Плану зонування міста.

За таких підстав, зауваження Головного управління містобудування і архітектури міської ради від 30.07.2020 №30.5/29799, на які міститься посилання у рішенні відповідача від 19.10.2020 року № 7/58-5831, місцевим господарським судом не визнано належним доказом, адже належним доказом в даному випадку є сам План зонування із доказами належності земельної ділянки до земель ТР-2.

В обґрунтування відмови у подовженні договору оренди, Маріупольська міська рада також зазначає, що спірна земельна ділянка запроектована до відведення, необхідна для прокладення та експлуатації комунікацій комунальному підприємству Маріупольське виробниче управління водопровідного-каналізаційного господарства.

Проте, доказів запроектованих робіт Комунальним підприємством Маріупольське виробниче управління водопровідного-каналізаційного господарства суду не надано.

Листом від 25.01.2021 року № 15.2-4193-26.1 директор департаменту по роботі з активами повідомила позивача про відсутність наміру подовжувати договір із посиланням на рішення Маріупольської міської ради від 19.10.2020 № 7/58-5831.

Також листом-повідомленням від 26.03.2021 ПП Виробничо-комерційна фірма Дачія повторно звернулося до Маріупольської міської ради, в якому просило подовжити термін дії Договору оренди земельної ділянки від 14.12.2015 на тих самих умовах на той же строк, шляхом підписання трьох примірників додаткової угоди до договору оренди від 14.12.2015.

У даному листі позивач зазначив, що на протязі п`яти років він користувався земельною ділянкою та сумлінно виконував зобов`язання за договором оренди земельної ділянки, користувався земельною ділянкою за цільовим призначенням, сплачував вчасно орендну плату і на зазначеній земельній ділянці знаходиться нерухоме майно торгівельний павільйон у комплексі з зупинковим навісом, що належить орендарю на праві приватної власності та підтверджується державною реєстрацією в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 29.03.2016 №889696514123.

З урахуванням викладеного та враховуючи положення статті 33 Закону України Про оренду землі ПП ВКФ Дачія має намір подовжити договір оренди землі.

На зазначене звернення директор департаменту по роботі з активами Маріупольської міської ради повідомив, що підстави для поновлення та підписання додаткової угоди відсутні, оскільки підприємство не зверталось з листом повідомленням про поновлення строку дії договору у встановлений законом строк, а лист від 26.03.2021 не відповідає вимогам статті 33 Закону України Про оренду землі та пункт 3.2 Договору оренди земельної ділянки від 14.12.2005. Крім того, відповідач зазначив у своєму листі, що у запропонованій редакції додаткової угоди замінено істотну умову, а саме пункт 3.1 строк дії договору оренди земельної ділянки, відтак додаткова угода не відповідає поняттю поновлення договору оренди земельної ділянки (лист №26.6.3-10043-261 від 29.04.2021).

Позивач наполягає на пролонгації строку дії договору як орендар, який належно виконував свої обов`язки за умовами договору і тому має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до статті 792 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Отже, майнові відносини, що виникають із договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими та, крім загальних норм цивільного законодавства щодо договору, договору найму, регулюються також актами земельного законодавства - Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі".

Предметом позову у справі, що розглядається, є матеріально-правова вимога Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Дачія" про визнання протиправним та скасування рішення Маріупольської міської ради 19.10.2020 №7/58-5831, яким відмовлено у поновленні строку оренди земельної ділянки, та визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі на підставі статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Питання застосування статті 33 Закону України "Про оренду землі" неодноразово були предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду внаслідок чого сформовані як висновки щодо застосування цієї норми права (зокрема, постанови від 22.09.2020 у справі № 159/5756/18, від 22.09.2020 у справі № 313/350/16-ц, від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19), так і усталена практика Верховного Суду щодо розгляду цієї категорії спорів.

Водночас в контексті спору, що розглядається, договір оренди землі від 14.12.2015 укладено під час дії Закону України "Про оренду землі" за №161-XIV.

16.01.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", яким статтю 33 Закону України "Про оренду землі", яка регламентувала порядок поновлення договорів оренди, було викладено у новій редакції.

Розділ IX "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" доповнено абзацами третім і четвертим такого змісту:

"Договори оренди земельних ділянок приватної власності, а також земельних ділянок державної або комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, що перебувають у власності орендаря, укладені до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", у разі їх продовження (укладення на новий строк) мають містити умови, передбачені статтею 33 цього Закону та статтею 126-1 Земельного кодексу України.

Правила, визначені статтею 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення".

Отже, поновлення спірного договору оренди землі має здійснюватися на умовах, визначених таким договором, за правилами, чинними на момент його укладення, а саме відповідно до положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час укладення спірного договору).

Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.09.2022 у справі № 926/2720/21.

Згідно з частинами першою - третьою статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час укладення спірного договору), по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі" при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що в разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" було визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. При цьому законодавець ототожнив поняття "переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк" та "поновлення договору оренди землі", використовуючи конструкцію "поновлення договору оренди землі" як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами першою - п`ятою, так і для підстави, передбаченої частиною шостою цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.

Так, дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною другою статті 33 вказаного Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладенню орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв`язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини перша - п`ята статті 33 Закону України "Про оренду землі").

У разі якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві такого листа-повідомлення про наявність заперечень щодо поновлення договору, про яке йшлося вище, а орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після його закінчення, то такий договір вважатиметься поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, без можливості внесення змін до умов договору оренди (частина шоста статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Тобто, виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проект додаткової угоди. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі"). І саме у такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18, про відсутність вагомих підстав для відступу від якого Велика Палата Верховного Суду зазначила у пункті 29 постанови від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду в пункті 35 постанови від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 зауважила, що незалежно від того, чи бажають сторони змінити умови оренди на майбутнє, покладення на орендаря обов`язку з надсилання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проектом відповідної додаткової угоди до спливу строку цього договору є вигідним для обох сторін і не є надмірно обтяжливим для будь-кого із них. Якщо орендар розраховував на відсутність потенційних орендарів (про яких орендодавець не зобов`язаний повідомляти) та завчасно не надіслав орендодавцеві лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі, а просто продовжив користуватися земельною ділянкою після спливу строку цього договору, він втрачав право оренди та ризикував отримати відмову орендодавця в укладенні нового договору оренди землі.

Таким чином, базуючись на зазначених вище позиціях Верховного Суду та узагальнюючи їх, можна зробити висновок, що алгоритм вирішення спорів щодо застосування статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, що застосовується до спірних правовідносин) в контексті дій сторін договору виглядає наступним чином:

- якщо орендар у строки встановлені договором або, за відсутності інших строків встановлених договором, у строки встановлені законом не звернувся до орендодавця взагалі або звернувся з їх порушенням та/або не надав проект договору, то суди повинні відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання договору укладеним незалежно від подальших дій орендодавця, оскільки саме орендарем в цьому випадку не дотримано вимоги договору та закону;

- якщо орендар своєчасно, у строки встановлені законом або погоджені сторонами у договорі, звернувся до орендодавця щодо продовження дії договору та при цьому надав проект договору (незалежно від того чи цей проект містив змінені умови, чи передбачав поновлення договору на тих самих умовах та на той самий строк), а орендодавець у встановлений законом місячний термін розглянув надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, проаналізував його умови, у тому числі перевірив його на відповідність вимогам закону, однак не погодився з запропонованими умовами та заперечив щодо поновлення договору, то в цьому випадку він діє в рамках своїх повноважень, а отже суди повинні також відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання договору укладеним;

- якщо орендар своєчасно, у строки встановлені законом або погоджені сторонами у договорі, звернувся до орендодавця щодо продовження дії договору та при цьому надав проект договору (незалежно від того чи цей проект містив змінені умови, чи передбачав поновлення договору на тих самих умовах та на той самий строк), а орендодавець у встановлений законом місячний термін не заперечив проти поновлення договору оренди землі або відмовив з порушенням місячного терміну, однак при цьому протягом одного місяця після закінчення строку договору надіслав лист-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі, то суди повинні також відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання договору укладеним, оскільки таке право орендодавця прямо передбачено частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі";

- якщо орендар своєчасно, у строки встановлені законом або погоджені сторонами у договорі, звернувся до орендодавця щодо продовження дії договору після його закінчення, надав проект договору (незалежно від того чи цей проект містив змінені умови, чи передбачав поновлення договору на тих самих умовах та на той самий строк), а орендодавець у встановлений законом місячний термін не заперечив проти поновлення договору оренди землі, при цьому орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, а орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору не надіслав лист-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі, то суди повинні задовольнити позовні вимоги про визнання договору укладеним на той же самий строк та на тих же самих умовах.

При цьому якщо орендодавець відмовляється укласти чи ухиляється від укладення додаткової угоди до договору оренди землі, обов`язковість якої визначена у частині восьмій статті 33 "Про оренду землі", то належним способом захисту порушеного права є визнання укладеною такої угоди з викладенням її змісту у резолютивній частині судового рішення.

У випадку якщо орендодавець, заперечуючи проти позову про визнання укладеним договору по частині шостій статті 33 Закону України "Про оренду землі", посилається на неналежне виконання орендарем своїх обов`язків, то саме на нього покладається доведення таких обставин, а вони підлягають встановленню судами, та, за умови їх підтвердження це є підставою для відмови у задоволенні позову.

Зазначене повністю відповідає правовій позиції сформульованій у пункті 42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі №903/1030/19 де зазначено, що як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону № 161-XIV, необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує його обов`язки за цим договором; він повідомив орендодавця в установлені законом строки про намір поновити договірні відносини на новий строк; до листа-повідомлення додав проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі; продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець упродовж місяця після закінчення строку договору оренди землі письмово не повідомив орендаря про заперечення у поновленні цього договору (див. постанови від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, від 22.09.2020 у справах №313/350/16-ц та № 159/5756/18).

В такий спосіб, оскільки цивільні відносини засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, принципи свободи договору, судового захисту цивільного права та інтересу, справедливості, добросовісності та розумності належать до фундаментальних засад цивільного законодавства, а сторони у договорі оренди землі є однаково зобов`язаними виконувати як умови законодавства, так і цього договору, то визнання договору укладеним внаслідок того, що, не зважаючи на дотримання орендарем вимог закону та договору, орендодавець фактично маючи можливість двічі відмовитись від продовження орендних правовідносин (перший раз у місячний термін з моменту звернення орендаря, а другий протягом місяця після закінчення строку договору оренди) не здійснив жодних юридично значущих дій спрямованих на припинення відносин, то задоволення позову про визнання договору укладеним на той же самий строк та на тих же самих умовах є способом забезпечення прав більш вразливої (слабкої) сторони у правовідносинах, гарантією стабільності цивільних та господарських правовідносин між їх учасниками.

Як було встановлено місцевим господарським судом, пунктом 3.2 Договору сторони передбачили, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 2 (два) місяця до закінчення строку дії договору оренди повідомити письмово Орендодавця про намір поновлення терміну дії договору (тобто, до 19.11.2020). В іншому випадку договір поновленню не підлягає.

Позивач через центр адміністративних послуг Маріупольської міської ради звернувся до відповідача із заявою від 01.07.2020 року, в якої висловив свій намір на подовження строку дії договору.

До заяви позивачем були додані документи, які включені у вичерпний перелік документів, вказаних в опису вхідного пакету документів на отримання адміністративної послуги 01.27. Рішення міської ради про подовження терміну оренди земельної ділянки за наявності діючого договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого у встановленому законом порядку. Судом встановлено, що у переліку, запропонованому центром адміністративних послуг, відсутнє посилання на проект додаткової угоди; позивач до листа від 01.07.2020 проекту додаткової угоди не надав.

На зазначене звернення позивача листом від 14.07.2020 року, підписаним директором департаменту по роботі з активами Маріупольської міської ради, яку уповноважено на підписання відповідних листів рішенням Маріупольської міської ради від 26.02.2019 року № 7/39-3733, позивачу повідомлено про відсутність у Маріупольської міської ради наміру подовжувати договір оренди.

Суд першої інстанції встановив, що Рада делегувала директорам департаментів права підпису листів - заперечень. Зазначеним рішенням визначені в ньому особи уповноважені лише підписувати листи заперечення, тобто, на них покладено обов`язок довести до відома заінтересованих осіб рішення Ради про незгоду із подовженням договору. При цьому, зазначеним особам повноваження щодо самостійного прийняття рішень з питань регулювання земельних відносин не передані.

Доказів іншого апелянтом не надано.

Відтак, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження реагування на лист позивача від 01.07.2020; разом з тим, і позивач не надав доказів звернення до відповідача 01.07.2020 із проектом додаткової угоди.

Однак, згідно наданих позивачем доказів, позивач 08.10.2020 направив Маріупольській міській раді лист повідомлення про намір подовжити термін дії Договору оренди земельної ділянки від 14.12.2015 із проектом додаткової угоди.

У листі-повідомленні позивач висловив намір подовжити договір на той самий строк, тобто, ще на п`ять років. Проте, в поданій до листа-повідомлення додаткової угоди позивач виклав пункт 3.1 договору у редакції, яка існувала при укладанні договору, зазначивши що договір укладено терміном на 5 років (з моменту державної реєстрації договору оренди у встановленому законом порядку).

Даний лист-повідомлення позивачем не було додано до позовної заяви, як того вимагають положення статті 80 Господарського процесуального кодексу України, а надано до суду після висловлення відповідачем заперечень, що позивач не звертався до нього із проектом додаткової угоди, хоча в оскаржуваному рішенні за №7/58-5831 від 19.10.2020, згідно з пунктом 1 якого Маріупольською міською радою було відмовлено у поновленні строку оренди земельної ділянки (кадастровий номер 1412337200:01:006:0809) площею 0,0018га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі по вулиці Латишева, 25 в Приморському районі міста Маріуполя, в якості підстави для відмови не було зазначено про відсутність додаткової угоди, а зазначено інші підстави.

Лист-повідомлення від 07.10.2020 з проєктом додаткової угоди та доказами надсилання відповідачу подані позивачем 11.10.2021 з додатковими поясненнями до суду першої інстанції спочатку засобами електронного зв`язку без накладання електронного цифрового підпису (з технічних причини, як пояснив позивач), які з цієї причини не були прийняті місцевим господарським судом, а після встановлення обставини відсутності електронного цифрового підпису - повторно до канцелярії суду 03.11.2021.

Судова колегія зазначає, що згідно з частинами 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

При цьому, відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України, допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У пунктах 1- 3 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

17.10.2019 набув чинності Закон від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким внесено зміни до ГПК, зокрема змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів", викладено її у новій редакції, та фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23 серпня 2016 року у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином суд зобов`язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Оскільки виникли питання щодо суперечливої поведінки відповідача, з метою повного з`ясування обставин, на які самі сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з метою надання оцінки всім аргументам учасників справи, судова колегія доходить висновку про прийняття наданих позивачем доказів щодо звернення ним 08.10.2020 до відповідача про намір подовжити договір оренди із проектом додаткової угоди, які були подані позивачем разом із додатковими поясненнями до канцелярії суду 03.11.2021.

В оскаржуваному рішенні Маріупольської міської ради за №7/58-5831 від 19.10.2020 зазначено, що згідно плану зонування міста Маріуполя, земельна ділянка площею 0,0018га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (реконструкція зупинкового навісу та встановлення у комплексі з ним торгового павільйону), розташована в територіальній зоні ТР-2 - зоні транспортної інфраструктури, на якій розміщення тимчасових споруд не є можливим.

Як вбачається з обставин справи, підстава, на яку посилається відповідач, юридично виникла з прийняттям Рішення про план зонування міста Маріуполь, тобто 18 червня 2013 року.

Поряд із цим, як встановлено місцевим господарським судом, договір оренди земельної ділянки був укладений 14.12.2015 року.

У пункті 5.1 сторони встановили цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. Отже, обставина, на яку посилається відповідач, вже існувала на момент підписання ним спірного Договору.

Обставина, на яку посилається відповідач у якості обґрунтування відмови у продовженні договору оренди, фактично не є новою обставиною на момент закінчення терміну оренди спірної земельної ділянки, вона існувала також і на момент укладення спірного договору у 2015 році, проте на момент укладення спірного Договору така обставина не була перепоною для породження орендних відносин, надання позивачеві можливості побудувати об`єкт нерухомості.

Таким чином, обставини, які існували у позивача стосовно земельної ділянки, яка стала об`єктом оренди за спірним договором, залишаються незмінними як на час укладання договору оренди, так і на час розгляду справи.

Отже, позивач мав виправдані очікування щодо пролонгації строку оренди.

Крім того, як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем не надано жодного належного доказу розташування спірної земельної ділянки саме на території, на якій згідно з планом зонування міста не передбачено розташування споруд, зокрема не надано затвердженого Плану зонування міста. Зауваження Головного управління містобудування і архітектури міської ради від 30.07.2020 року № 30.5/29799, на які міститься посилання у рішенні відповідача від 19.10.2020 року № 7/58-5831, не може бути належним доказом, адже належним доказом в даному випадку є сам План зонування із доказами належності земельної ділянки до земель ТР-2.

У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В обґрунтування відмови у подовженні договору оренди Маріупольська міська рада також зазначила, що спірна земельна ділянка запроектована до відведення, необхідна для прокладення та експлуатації комунікацій комунальному підприємству Маріупольське виробниче управління водопровідного-каналізаційного господарства.

Проте, доказів запроектованих робіт комунальним підприємством Маріупольське виробниче управління водопровідного-каналізаційного господарства також суду не надано.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач не переконав суд та не довів належними доказами знаходження спірної земельної ділянки в зоні з обмеженими можливостями використання. У зв`язку з чим, у питанні законності прийнятого відповідачем рішення про відмову у пролонгації договору оренди, останній не навів мотивованих підстав для обмеження прав позивача на оренду конкретної земельної ділянки.

Рішення органів державної влади і місцевого самоврядування повинні бути прозорі та зрозумілі, особливо у випадках, що стосуються скасування попереднього рішення, за наслідками чого припиняють права відповідної особи.

При цьому, судова колегія зазначає, що пунктом 2 оскаржуваного рішення зазначено Юридичному департаменту міської ради (Пасько) вжити заходів щодо скасування державної реєстрації прав на торгівельні павільйони у комплексі з зупинковим навісом по вул. Латишева, 25 в Приморському районі міста, який належить Приватному підприємству "Виробничо-комерційна фірма "Дачія" згідно з декларацією про готовність до експлуатації об`єкта від 18.03.2016 №ДЦ142160780149, зареєстрованою в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29.03.2016 за №13948043, що є неприпустимим.

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Маріупольської міської ради №6/52-5691 від 08.09.2015 Про затвердження проекту землеустрою з відведення земельної ділянки вул. Латишева, 25 в Приморському районі міста Приватному підприємству Виробничо-комерційна фірма Дачія вирішено затвердити проект землеустрою з відведення та надати із земель житлової і громадської забудови в оренду строком на 5 років земельну ділянку (кадастровий номер 1412337200:01:006:0809) площею 0, 0018га з розміром орендної плати на рівні 5% від його грошової оцінки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (реконструкція зупинкового навісу та встановлення у комплексі з ним торгівельного павільйону) по вул. Латишева, 25 в Приморському районі міста Приватному підприємству Виробничо-комерційна фірма Дачія.

Підстава виникнення права власності: декларація про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності, серія та номер: ДЦ142160780149, виданий 18.03.2016, видавник : Управління ДАБК Маріупольської міської ради Донецької області.

Дії позивача щодо набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці, на яку у позивача виникло право оренди, були добросовісними, узгоджені із відповідачем як власником земельної ділянки.

Натомість, суперечлива поведінка відповідача впливає на майнові права позивача.

За змістом статті 1 Протоколу Першого до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 1950 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Норма пункту 1 статті 1 Протоколу сформульована комбіновано: перше речення забезпечує власникові позитивну свободу - право на мирне володіння майном; друге - негативну свободу, тобто свободу від втручання в його права стосовно власного майна з боку третіх осіб (насамперед держави). Гарантоване першим реченням пункту 1 статті 1 Першого протоколу право володіти своїм майном означає визнання за власником повноти влади на здійснення будь-яких можливих дій, які не заборонені законом і які не порушують права третіх осіб стосовно свого майна. Друге речення п. 1 і п. 2 ст. 1 Першого протоколу визначає види втручання в дане право: позбавлення майна і контроль з боку держави за його використанням, відмінності між якими неодноразово виступали у якості предмету дослідження Європейським Судом з прав людини.

Розв`язуючи спірні відносини у даному випадку, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що важливим є забезпечення справедливого балансу інтересів учасників справи.

У даному випадку необхідно дослідити критерії контролю держави за використанням майна відповідно до спільних інтересів. Частина 2 статті 1 Першого протоколу наділяє державу правом забезпечувати виконання таких законів, які їй представляються необхідними для здійснення контролю над використанням власності відповідно до спільних інтересів або для забезпечення сплати податків або інших зборів або штрафів. Таким чином, необхідно дослідити наступні питання: чи переслідує держава законну мету забезпечення суспільних інтересів і чи є функціонування цього законодавства і здійснюваний за його допомогою контроль пропорційними переслідуваній меті. Вимога встановлення пропорційності покликана врахувати всі фактичні обставини справи для того, щоб реалізувати ідею соціальної справедливості в демократичному суспільстві. Такого висновку дійшов Європейський суд з прав людини під час розгляду справи Джеймс та інші проти Об`єднаного Королівства від 1986 року.

Як встановлено місцевим господарським судом, на спірній земельній ділянці розташоване нерухоме майно позивача, що належить йому на праві власності, а тому відмова у пролонгації строку договору оренди не відповідає критерію пропорційності, адже у будь-якому разі жодний інший орендар, крім позивача, не зможе користуватися цією земельною ділянкою, в умовах відсутності спору щодо прав власності на об`єкт нерухомості та відсутності доказів самостійного будівництва.

За змістом пункту 39 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. по справі Серявін та інші проти України, будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, якою це право встановлено, лише якщо забезпечено справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.

В ході розгляду справи відповідач не довів порушення суспільних інтересів існуванням орендних відносин між сторонами у тій мірі, яка повинна призвести до застосування втручання держави у права особи на мірне володіння майном в порядку частини 2 статті 1 Першого Протоколу.

Апелянт не заперечує, що позивач добросовісно виконує обов`язки орендаря.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що керуючись статтями 13, 14 Господарського процесуального кодексу України, сукупність наданих сторонами доказів, висловлених позицій, призводить до висновку про невмотивовану, незаконну відмову відповідача у подовженні строку договору оренди, яка викладена у рішенні Маріупольської міської ради за №7/58-5831 від 19.10.2020.

З огляду на зазначене, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що рішення відповідача прийнято з порушенням прав позивача, як добросовісного орендаря та власника нерухомого майна, без належного обґрунтування (зокрема, наявністю суспільного інтересу, який би виправдовував позбавлення позивача права користування земельною ділянкою, на якій розташований об`єкт нерухомості, в умовах відсутності спору про право власності на нього.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Статтею 24 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Згідно з частиною 1 статті 59 цього Закону, Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Згідно з частиною 9 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Акт державного чи іншого органу управління повинен бути прийнятий в межах компетенції відповідного органу, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних чи юридичних осіб, відповідати вимогам діючого законодавства і бути прийнятим у формі та в порядку, визначеному законом.

Місцеве самоврядування повинно здійснюватися відповідно до вимог Конституції України та законів України, має на меті вирішення питань місцевого значення, що є правом територіальної громади.

Таким чином, правові акти місцевого самоврядування не повинні суперечити Конституції і законам України

Згідно зі статтею 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Частиною 5 статті 33 Закону України Про оренду землі встановлено обов`язок орендодавця у місячний строк з моменту звернення орендаря надати обґрунтовану відповідь щодо намірів подовження відносин оренди.

На суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, що було вірно здійснено місцевим господарським судом.

У спірних правовідносинах відповідачем не доведено підстав для відмови позивачу у подовженні договору оренди; оскаржуване рішення є необґрунтованим, таким, що не відповідає вимогам закону, у зв`язку із чим, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення Маріупольської міської ради від 19.10.2020 №7/58-5831 "Про поновлення строку оренди земельної ділянки по вул. Латишева, 25, в Приморському районі міста Маріуполя Приватному підприємству "Виробничо-комерційна фірма "Дачія" підлягають задоволенню.

Враховуючи попередні висновки суду щодо відсутності повноважень директора департаменту по роботі з активами щодо відмови у подовженні договорів оренди та висновки про незаконність рішення Ради №7/58-5831 від 19.10.2020, суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги листи від 25.01.2021 №15.2-4193-26.1 та від 29.04.2021 №26.6.3-10043-461 як належні докази обґрунтованої відмови у подовжені договору оренди землі.

Щодо позовної вимоги про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 14.12.2015, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 19.01.2016 №831524214123, згідно з якою Маріупольська міська рада надає ПП "Виробничо комерційна фірма "Дачія" в оренду земельну ділянку площею 0, 0018га, кадастровий номер 1412337200:01:006:0809, що розташована за адресою: вулиця Латишева, 25 в Приморському районі міста Маріуполя, на той самий строк на тих самих умовах, котрі передбачені вказаним договором оренди земельної ділянки, судова колегія зазначає таке.

Як встановлено судом першої інстанції, у листі-повідомленні позивач висловив намір подовжити договір на той самий строк, тобто ще на п`ять років. Проте, в поданій до листа-повідомлення додатковій угоді позивач виклав пункт 3.1 договору у редакції, яка існувала при укладанні договору, зазначивши що договір укладено терміном на 5 років (з моменту державної реєстрації договору оренди у встановленому законом порядку).

Поновлення договору оренди землі у судовому порядку, у передбачений статтею 33 Закону спосіб, вимагає укладення додаткової угоди між сторонами як єдиної підстави продовження орендних прав і обов`язків. Належним способом захисту порушеного права у цьому випадку є позов про визнання укладеною додаткової угоди із викладенням її змісту.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17, від 15.01.2019 у справі № 922/1464/18, від 19.03.2019 у справі № 908/2484/17.

Згідно з частиною 3 статті 179 Господарського кодексу України, укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо, зокрема, існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що зміст позовної заяви, висловлена в ході листування між сторонами позиція позивача свідчить, що позивач висловив намір подовжити договір оренди на тих самих умовах та на той самий строк.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення вимог про визнання додаткової угоди укладеною, з урахуванням вимог частини 6 статті 33 Закону України Про оренду землі (подовження договору на той же строк), а саме в частині строку дії договору протягом п`яті років.

При цьому, місцевим господарським судом детально роз`яснено, що задоволені вимоги у частині подовження строку дії договору на п`ять років з урахування початку перебігу такого строку від строку, встановленого пунктом 3.1 договору в редакції від 14.12.2015 року. Враховуючи реєстрацію договору оренди 19.01.2016 року, початком перебігу нового строку договору є 19.01.2021 року, відповідно подовження договору на той самий строк призводить до дії договірних відносин сторін до 18.01.2026 року.

За таких обставин, суд задовольнив вимоги позивача частково, а саме в частині пункту 1 додаткової угоди в редакції : 3.1. Договір укладено терміном на 5 (п`ять) років до 18.01.2026р..

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для справи, та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Маріупольської міської ради слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Донецької області від 24.11.2022 у справі №905/1131/21 без змін.

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати апелянта зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Маріупольської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Донецької області від 24.11.2022 у справі №905/1131/21 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття; порядок і строки оскарження постанови передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 26.12.2022.

Головуючий суддя Л.М. Здоровко

Суддя В.В. Лакіза

Суддя Н.О. Мартюхіна


Суд	Східний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	15.12.2022
Оприлюднено	28.12.2022
Номер документу	108084511
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Укладення договорів (правочинів) оренди

Демідова Поліна Віталіївна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 15.12.2022 по справі 905/1131/21СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —905/1131/21

Постанова від 15.12.2022

Постанова
від 15.12.2022 по справі 905/1131/21
СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД