Рішення

від 07.12.2022 по справі 909/810/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.12.2022 м. Івано-ФранківськСправа № 909/810/22

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , секретар судового засідання Масловський А. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Благодійної організації "Благодійний фонд "Українська благодійницька мережа"

до відповідача: Департаменту соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації

про відшкодування шкоди (компенсації) у розмірі 124 632 грн 50 коп.

за участю:

від позивача: ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 ,

від відповідача: ОСОБА_3

встановив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернулась Благодійна організація "Благодійний фонд "Українська благодійницька мережа" із позовною заявою до Департаменту соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації про відшкодування шкоди (компенсації) за надану соціальну послугу підтриманого проживання осіб похилого віку та осіб з інвалідністю за період січень-березень 2022 року в сумі 124632 грн 50 коп.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

12.10.2022 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання на 02.11.2022, в якому суд оголосив перерву до 10.11.2022.

27.10.2022 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№14513/22).

Позивач у судовому засіданні 02.11.2022 подав відповідь на відзив (вх.№14836/22).

07.11.2022 від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив (вх.№15080/22).

Від позивача через канцелярію суду надійшли клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів (від 08.11.2022 вх.№15156/22 та від 10.11.2022 вх.№15275/22), які суд оглянув та приєднав до матеріалів справи.

10.11.2022 суд постановив підготовче провадження у справі закрити; розгляд справи по суті призначити на 30.11.2022, в якому оголосив перерву до 07.12.2022.

07.12.2022 суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач, як єдиний надавач соціальної послуги підтриманого проживання в межах Івано-Франківської області, з 2019 року надає соціальну послугу підтриманого проживання для повнолітніх осіб з інвалідністю в будинку підтриманого проживання "Будиночок сиріт з інвалідністю " ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ". Відповідно до ч.4 ст.26 Закону України "Про соціальні послуги" забезпечення надання соціальної послуги шляхом соціального замовлення здійснюється шляхом компенсації надавачам соціальних послуг вартості наданих ними соціальних послуг.

Компенсація вартості такої соціальної послуги, у періоди серпня-грудня 2019 року, 2020 року, квітня- грудня 2021 року здійснювалась Департаментом соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації.

03.10.2021 та 06.10.2021 особи, яким надається (надавалася) послуга підтриманого проживання та позивач звернулися до Національної соціальної сервісної служби України із зверненнями № 35-25/21, відповідно до яких просили забезпечити їх соціальною послугою підтриманого проживання в житловому будинку "Будиночок сиріт з інвалідністю " ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 " за рахунок бюджетних коштів з січня 2022 року.

Однак відповідач внаслідок своєї бездіяльності не залучив виконавця соціального замовлення на період січень-березень 2022 року, шляхом завчасного проведення закупівлі та не забезпечив безперервне надання соціальної послуги за рахунок бюджетних коштів іншим чином, чим завдав шкоду (упущену вигоду) позивачу, який за власні кошти надавав та продовжує надавати таку соціальну послугу. Просив суд позов задовольнити та стягнути з відповідача 124632 грн 50 коп. шкоди (вартості наданих соціальних послуг за період січень-березень 2022 року).

Позиція відповідача.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов. Зазначив, що позовна заява є безпідставною, незаконною, фактичні обставини справи не відповідають дійсності. Вказав, що він не міг оголосити процедуру закупівлі до прийняття бюджету та затвердження кошторису на відповідний рік (тобто без зазначення суми та кількості послуг) як таку, що суперечить законодавству України, оскільки сума (кошти) передбачена на вище зазначену програму доводиться до відома вже після прийняття бюджету та затвердження кошторису на відповідний рік.

Зазначив, що 17.03.2022 та 11.04.2022 оголошував конкурс на залучення коштів обласного бюджету для надання соціальної послуги підтриманого проживання із використанням механізму соціального замовлення на усю суму, яка була виділена (доведена) Івано-Франківською обласною радою на закупівлю соціальної послуги "підтриманого проживання" на 2022 рік, проте позивач не брав участі в конкурсах. Як наслідок він не визнаний переможцем, з ним не укладений договір про надання соціальної послуги у 2022 році, а тому у позивача відсутні будь-які зобов"язання перед відповідачем.

Також ствердив, що відповідно до Закону України "Про соціальні послуги", соціальна послуга "підтримане проживання осіб похилого віку та осіб з інвалідністю" є базовою соціальною послугою, забезпечення надання якої покладається на виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, тобто на виконавчий орган Обертинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області.

Зазначив, що відповідач не подав належних доказів в підтвердження порушення позивачем законодавства України чи укладеного договору (неправомірних дій), що призвели до завдання шкоди (упущеної вигоди) позивачу. Просив суд в позові відмовити.

Обставини справи, дослідження доказів.

Відповідно до Статуту затвердженого Загальними зборами учасників Благодійної організації "Благодійний фонд" "Українська благодійницька мережа" 31.05.2019, Благодійна організація "Благодійний фонд" "Українська благодійницька мережа" (надалі - Фонд) є недержавною добровільною благодійною організацією, утвореною у формі благодійного фонду першочергово з метою надання допомоги дітям та повнолітнім особам, котрі мають інвалідність та проживають в інтернатних закладах; надання допомоги батькам дітей чи повнолітніх осіб з інвалідністю, опікунам таких дітей та повнолітніх осіб, безпосередньо повнолітнім особам з інвалідністю, які повернулися з інтернатних закладів або щодо яких є ризик їхнього потрапляння в інтернатні заклади.

В пункті 2.1. Статуту вказано, що цілями благодійної діяльності Фонду є покращення становища дітей та повнолітніх осіб з інвалідністю, які перебувають в інтернатних закладах, сприяння закриттю інтернатних (деінституалізації) закладів та сімейному влаштуванню дітей, сприяння становленню підтриманого проживання, впровадження наставництва; покращення становища батьків дітей чи повнолітніх осіб з інвалідністю, опікунів таких дітей та повнолітніх осіб, безпосередньо повнолітніх осіб з інвалідністю, які повернулися з інтернатних закладів або щодо яких є ризик їхнього потрапляння в інтернатні заклади.

Як вбачається з листа Департаменту соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації (надалі-Департамент) № ФУ-2 від 13.01.2022 єдиним надавачем соціальної послуги підтриманого проживання в межах Івано-Франківської області є Благодійна організація "Благодійний фонд" "Українська благодійницька мережа".

В період серпень-грудень 2019 року надання соціальної послуги та здійснення компенсації вартості такої послуги відбувалось на підставі договору про надання соціальної послуги № 1/08.2019 від 19.08.2019.

У 2020 році соціальне замовлення (закупівля) послуги підтриманого проживання, враховуючи, що вартість такої послуги перевищувала 200 тис. грн здійснювалося в порядку, визначеному Законом України "Про публічні закупівлі". Компенсація вартості такої послуги за період травень-грудень 2020 року відбулася на підставі договору про надання соціальної послуги від 05.05.2020 № 2904-1/20. За період січень-квітень 2020 року - на підставі судового наказу, виданого Господарським судом Івано-Франківської області 12.10.2020 у справі № 909/813/20.

У 2021 році соціальне замовлення (закупівля) послуги підтриманого проживання здійснювалося за переговорною процедурою (п. 1 ч. 2 ст. 40 Закону України "Про публічні закупівлі"), за результатами якої сторони уклали договір про надання соціальної послуги № 1 від 14.05.2021, відповідно до якого компенсація вартості такої послуги відбулась за період травень - грудень 2021 року. Як вбачається з позовної заяви щодо компенсації вартості такої послуги за період січень - квітень 2021 року, позивач враховуючи вичерпання усіх національних ефективних засобів правового захисту готує заяву до Європейського суду з прав людини до держави України.

Відповідно до вищевказаних договорів послуга підтриманого проживання надається в будинку підтриманого проживання "Будиночок сиріт з інвалідністю " ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 " (селище Обертин Івано-Франківського району Івано-Франківської області). Замовником соціальної послуги підтриманого проживання за механізмом соціального замовлення у періоди серпня-грудня 2019 року, 2020 року, квітня-грудня 2021 року був Департамент соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації.

Особами, яким надається (надавалася) послуга підтриманого проживання протягом 2019-2022 років, є ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , а також ОСОБА_10 , якій соціальна послуга надавалася до 08.03.2022. ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 є особами з інвалідністю І групи (з дитинства), що підтверджується відповідними пенсійним посвідченням, довідками МСЕК.

03.10.2021 та 06.10.2021 ОСОБА_7 та позивач (в інтересах ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ) звернулися до Національної соціальної сервісної служби України із зверненнями № 35-25/21, відповідно до яких просили забезпечити їх соціальною послугою підтриманого проживання в житловому будинку за рахунок бюджетних коштів з січня 2022 року.

02.11.2021 Національна соціальна сервісна служба України надіслала вказані звернення для розгляду по суті та надання допомоги у вирішенні порушених питань до Івано-Франківської обласної державної адміністрації (лист №0000-030101-Б/5716зв/0/5714зв/17018).

01.12.2021 ОСОБА_7 звернулася також із скаргою на дії Департаменту до Уповноваженої Верховної Ради України з прав людини.

24.11.2021 та 28.12.2021 Департамент повідомив ОСОБА_7 , ОСОБА_11 та позивача, що кошти на виконання обласних програм передбачаються в обласному бюджеті на 2022 рік та затверджуються рішенням сесії Івано-Франківської обласної ради. Фінансування заходів програм здійснюється після погодження постійними комісіями при Івано-Франківській обласній раді на відповідний рік. За умови передбачення коштів на надання соціальної послуги "підтримане проживання" шляхом соціального замовлення Департамент розгляне можливість оголошення конкурсу для надання соціальних послуг шляхом соціального замовлення. У зв"язку з відсутністю погоджень календарних планів постійними комісіями при Івано-Франківській обласній раді на 2022 рік та аналізуючи попередні роки здійснити закупівлю соціальної послуги "підтримане проживання" шляхом соціального замовлення з обласного бюджету для вказаних осіб в " ОСОБА_12 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 " з січня 2022 року Департамент не має правової можливості. Також зазначив, що у разі неможливості проживання в " ОСОБА_13 , ОСОБА_6 ", за власним бажанням ОСОБА_7 , ОСОБА_11 . Департамент може розглянути питання щодо поселення їх в один із інтернатних закладів соціальної сфери комунальної власності області (лист №6-2826/14-21 та № 4226/01-С 9/01-21).

19.11.2021 Міністерство економіки України у відповідь на звернення Фонду до Урядового уповноваженого з прав осіб з інвалідністю, надало такі роз"яснення:

1) Законом України "Про публічні закупівлі" не встановлено обов`язку замовника складати та затверджувати річний план закупівель на підставі кошторису (тимчасового кошторису), фінансового плану (плану асигнувань, плану використання бюджетних коштів);

2) Ураховуючи, що Закон не містить заборон щодо проведення закупівель до набрання чинності Закону про Державний бюджет України, затвердження кошторису, плану використання бюджетних коштів, фінансового плану підприємства, замовник для забезпечення невідкладних потреб у товарах, роботах і послугах у наступному році, може наприкінці поточного року (або на початку наступного) розпочати закупівлю за відповідним предметом закупівлі (лист № 3301 - 01/54905-07).

09.12.2021 позивач звернувся до Івано-Франківської обласної державної адміністрації з пропозицією з метою забезпечення своєчасного фінансування соціальної послуги у 2022 році розпочати проведення відповідної публічної закупівлі ще у грудні 2021 року (лист № 44-25/21. Однак, відповіді на вказану пропозицію не отримав.

16.12.2021 позивач звернувся до відповідача з пропозицією щодо продовження Договору №1 від 14.05.2021 на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку 2022 року в обсязі, що не перевищує 20% суми, визначеної в зазначеному договорі, а також щодо збільшення фінансування соціального замовлення послуги підтриманого проживання на 2022 рік та просив надати обґрунтований розрахунок суми фінансування соціальної послуги на 2022 рік (лист № 46-25/21). Однак, як стверджує позивач відповіді по суті на вказані пропозиції відповідач не надав.

В лютому, березні та квітні 2022 року позивач надсилав відповідачу акти наданої соціальної послуги підтриманого проживання за січень-березень 2022 року та звіти про надання соціальної послуги супровідними листами від 15.02.2022 №30-25/22, від 18.03.2022 № 38-25/22, від 05.04.2022 № 44-25/22).

Факт надання соціальної послуги підтриманого проживання також підтверджується приєднаними до матеріалів справи копіями банківської заключної виписки по рахунку позивача за період 01.01.2022-20.04.2022, штатного розпису з 01.01.2022, податкового розрахунку сум доходу, видаткових накладних ФОП ОСОБА_14 та ФОП ОСОБА_15 , актів приймання передачі наданих послуг ФОП ОСОБА_16 від 31.01.2022, 28.02.2022, 31.03.2022 та ФОП ОСОБА_17 від 31.01.2022, 28.02.2022, 31.03.2022.

Надіслані позивачем документи відповідач повернув та зазначив, що у зв"язку з відсутністю погоджень календарних планів постійними комісіями при Івано-Франківській обласній раді на 2022 рік та договору про надання соціальної послуги "підтримане проживання" на 2022 рік Департамент не може провести оплату згідно надісланих актів (лист від 23.02.2022 № 502/04.1-60/09-22, від 22.03.2022 №786/04.1-60/09-22, від 12.04.2022 № 996/04.1-60/09-22).

17.03.2022 відповідач оголосив конкурс на залучення коштів обласного бюджету для надання соціальної послуги підтриманого проживання, відповідне оголошення було опубліковане на офіційному вебсайті Івано-Франківської обласної державної адміністрації. При цьому обсяг бюджетних коштів для виплати компенсації вартості соціальної послуги підтриманого проживання 4-м отримувачам визначено в сумі 300 тис. грн, а період надання послуги - квітень-грудень 2022 року, про що повідомив позивача листом від 23.03.2022 № 769/06.1-34/09-22.

25.03.2022 позивач звернувся до відповідача з листом № 42-25/22 в якому зазначив, що фінансування в сумі 300 тис. грн недостатньо навіть для покриття першочергових витрат, необхідних для належного надання послуги підтриманого проживання 4-м особам, надав відповідний розрахунок, просив збільшити суму бюджетного фінансування послуги підтриманого проживання, виходячи з реальних та обґрунтованих розрахунків. Відповіді на цей лист відповідач не надав.

08.04.2022 позивач звернувся до відповідача з вимогою № 466-25/22 про виплату компенсації наданої соціальної послуги за період січня-березня 2022 року в сумі 124632грн 50 коп.

11.04.2022 відповідач повторно оголосив конкурс на залучення коштів обласного бюджету для надання соціальної послуги "підтриманого проживання", відповідне оголошення було опубліковане на офіційному вебсайті Івано-Франківської обласної державної адміністрації. При цьому, як вбачається з долученої до оголошення форми оголошення про проведення конкурсу, обсяг бюджетних коштів для надання соціальної послуги підтриманого проживання та період надання послуги залишився незміненим - в сумі 300 тис. грн (9375 грн >8 місяців х 4 особи = 300 тис. грн).

15.04.2022 відповідач у задоволенні вимоги позивача від 08.04.2022 № 466-25/22 відмовив та зазначив, що 11.04.2022 Департамент оголосив повторний конкурс на надання соціальної послуги "підтримане проживання" з переможцем якого буде укладений договір на 2022 рік (лист № 1077/04.1-60/09-22).

Позивач не брав участі в конкурсах на залучення коштів обласного бюджету для надання соціальної послуги підтриманого проживання, оскільки передбачений відповідачем обсяг компенсації вартості такої послуги є недостатнім навіть для виплати у повному обсязі мінімальної заробітної плати 4-х соціальних працівників (мінімальної кількості працівників, необхідних для безперервного цілодобового надання послуги).

Натомість 27.04.2022 звернувся до Прем"єр-міністра України, Урядової уповноваженої з прав осіб з інвалідністю, голови Івано-Франківської обласної державної адміністрації та відповідача щодо проблеми бюджетного фінансування будинку підтриманого проживання "Будиночок сиріт з інвалідністю "Оселя Віри, Надії, Любові" ( лист № 47-25/22).

Як вбачається із відповіді Департаменту від 13.05.2022 № 1270/04.1-60/09-22 на цей лист, відповідач константував факт зменшення фінансування програми щодо надання соціальної послуги "підтримане проживання" та зазначив, що вартість соціальної послуги, що надається за рахунок коштів місцевих бюджетів, формується з урахуванням фінансових можливостей відповідних місцевих бюджетів. Вказав, що інтернатні заклади області є власністю територіальних громад сіл, селищ, міст області в особі Івано-Франківської обласної ради; уповноваженим органом управління є структурний підрозділ в галузі соціального захисту населення обласної державної адміністрації, а фінансово - господарська діяльність інтернатів проводиться відповідно до кошторисів та штатних розписів, які ним затверджуються, тому фінансування є різними.

02.11.2022 позивач отримав відповідь на запит від Секретаріату Кабінету Міністрів України вх.№ №11/11, з якої вбачається, що порушене благодійною організацією питання щодо фінансування (компенсації) вартості наданої соціальної послуги обговорено з головою Івано-Франківської обласної державної адміністрації та взято ним на контроль.

З листа Урядового Уповноваженого з прав осіб з інвалідністю №4825/02-22 від 17.02.2022 також вбачається, що Закон України "Про публічні закупівлі" не містить заборони щодо проведення закупівель до набрання чинності закону про Державний бюджет України, а тому залишається незрозумілою позиція Департаменту соціальної політики Івано-Франківської облдержадміністрації щодо оголошення процедури закупівлі послуги підтриманого проживання.

З метою з"ясування правових підстав для оголошення процедур закупівель до отримання бюджетних призначень, позивач також звертався із запитами до органів Державної аудиторської служби України. На вказані запити надано відповіді з яких вбачається, що перелік порушень законодавства про закупівлі, за яким передбачена адміністративна відповідальність за статтею 164-14 Кодексу про адміністративні правопорушення не містить такого виду правопорушення як "оголошення процедур до отримання бюджетних призначень (а.с.224-247).

Однак відповідач жодних дій спрямованих на закупівлю послуги підтриманого проживання на період січень-березень 2022 року не вчинив, і зв"язку з чим позивач поніс шкоду (упущену вигоду) в розмірі вартості наданих соціальних послуг за спірний період, яку на вимогу позивача відповідач не відшкодував, тому позивач змушений був звернутися в суд для захисту порушеного права.

В підтвердження позовних вимог також подав:

- рішення Івано-Франківської обласної ради №342-11/2021 від 17.12.2021 "Про обласний бюджет";

- кошторис Департаменту соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації на 2022 рік.

Відповідач проти позову заперечив, вказав, що здійснювати соціальне замовлення послуги підтриманого проживання є правом, а не обов"язком відповідача. Відповідно до ст.26 Закону України "Про соціальні послуги" рішення про проведення конкурсу на надання соціальних послуг за рахунок бюджетних коштів приймається не пізніше 1 березня відповідного бюджетного періоду або не пізніше 30 календарних днів після внесення змін до відповідного бюджету.

В підтвердження своїх заперечень подав:

- витяг з протоколу №29 від 21.02.2022 з Календарним планом заходів на 2022 рік обласної комплексної програми соціального захисту населення Івано-Франківської області;

- протокол №1 засідання конкурсної комісії з питань здійснення соціального замовлення за рахунок коштів обласного бюджету від 07.04.2022;

- оголошення департаменту соціальної політики ОДА про проведення конкурсу від 17.03.2022;

- протокол №2 засідання конкурсної комісії з питань здійснення соціального замовлення за рахунок коштів обласного бюджету від 03.05.2022;

- наказ від 08.04.2022 №80;

- оголошення департаменту соціальної політики ОДА про проведення конкурсу від 11.04.2022;

- лист Голові Обертинської селищної ради вих.№ 230/061-42/10 від 14.03.2022;

Оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

За приписами ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частина друга статті 73 ГПК України).

Згідно ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства відповідно до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі " Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів").

В контексті наведених засад господарського судочинства суд звертає увагу учасників судового процесу на приписи ст.79 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як вбачається із системного аналізу норм права та з матеріалів справи, а саме відповідей та роз"яснень на запити, пропозиції, звернення та скарги позивача щодо законності дій відповідача, більш вірогідним є те, що у відповідача були правові підстави та він мав можливість завчасно провести процедуру закупівлі послуги підтриманого проживання на період січень - березень 2022 року з метою забезпечення подальшого відшкодування вартості (компенсації) фактично наданої послуги. Однак внаслідок своєї бездіяльності цього не зробив.

Твердження відповідача про те, що конкурси на закупівлю послуги підтриманого проживання на 2022 рік оголошувались та не відбулись внаслідок їх ігнорування позивачем, а не його бездіяльності, суд відхиляє оскільки, як вбачається з матеріалів справи, вказані конкурси оголошувались на період квітень-грудень 2022 року, який не є предметом позову.

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010).

Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

Відповідно до ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно з ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними (ч. 2 ст. 46 Конституції України).

Відповідно до ст. 19 "Самостійний спосіб життя й залученню до місцевої спільноти" Конвенції про права осіб з інвалідністю, ратифікованої Законом України "Про ратифікацію Конвенції про права осіб з інвалідністю і Факультативного протоколу до неї" від 16 грудня 2009 року № 1767-VI, держави учасниці цієї Конвенції визнають рівне право всіх осіб з інвалідністю жити у звичайних місцях проживання, коли варіанти вибору є рівними з іншими людьми, і вживають ефективних і належних заходів для того, щоб сприяти повній реалізації особами з інвалідністю цього права та повному включенню й залученню їх до місцевої спільноти, зокрема забезпечуючи, щоб:

a) особи з інвалідністю мали можливість вибирати нарівні з іншими людьми своє місце проживання й те, де й з ким проживати, і не були зобов`язані проживати в якихось визначених житлових умовах;

b) особи з інвалідністю мали доступ до різного роду послуг, що надаються вдома, за місцем проживання, та інших допоміжних послуг на базі місцевої спільноти, зокрема персональної допомоги, необхідної для підтримки життя в місцевій спільноті й включення до неї, та з метою недопущенню ізоляції або сегрегації від місцевої спільноти;

c) послуги та об`єкти колективного користування, призначені для населення в цілому, були рівною мірою доступні для осіб з інвалідністю і відповідали їхнім потребам.

Підтримане проживання спрямоване на виконання вимог зазначеної міжнародно- правової норми, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

Відповідно до п. 1 розділу VIII. Зміст соціальної послуги" Державного стандарту соціальної послуги підтриманого проживання осіб похилого віку та осіб з інвалідністю (надалі - "Державний стандарт"), затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України 07.06.2017 № 956 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 червня 2017 р. за № 806/30674, основні заходи, що становлять зміст соціальної послуги, форми роботи та орієнтовний час для виконання (додаток 3) передбачають: надання місця для проживання; навчання, розвиток та підтримку навичок самостійного проживання; допомогу в організації розпорядку дня; організацію медичного патронажу; допомогу у веденні домашнього господарства (закупівля і доставка продуктів харчування, ліків та інших товарів, приготування їжі, косметичне прибирання); представництво інтересів; допомогу в організації взаємодії з іншими фахівцями та службами; надання інформації з питань соціального захисту населення; допомогу в отриманні безоплатної правової допомоги.

Додаток 3 до Державного стандарту "Основні заходи, що становлять зміст соціальної послуги підтриманого проживання осіб похилого віку та осіб з інвалідністю, форми роботи та орієнтовний час для їх виконання" визначає періодичність виконання заходів такої соціальної послуги як забезпечення ліжко - місцем та створення соціально-побутових умов для проживання забезпечення твердим інвентарем, посудом, комплектом постільної білизни - постійно.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди передбачені у статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1173 ЦК України, шкода завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Таким чином, на відміну від загальної норми статті 1166 ЦК України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправної поведінки, наявності шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вини заподіювача шкоди), спеціальна норма статті 1173 ЦК України передбачає відшкодування шкоди незалежно від вини державного органу та його посадової або службової особи.

Щодо протиправної поведінки - бездіяльності відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про соціальні послуги" до уповноважених органів системи надання соціальних послуг належать:

1) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення;

2) Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації;

3) виконавчі органи міських рад міст обласного значення, рад об`єднаних територіальних громад.

Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних. Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій визначені частиною 3 статті 11 Закону № 2671 -VIII і до них, зокрема, належать:

- затвердження, забезпечення фінансування та виконання регіональних програм в частині забезпечення потреб осіб/сімей у соціальних послугах, розроблених за результатами визначення потреб населення адміністративно-територіальної одиниці/територіальної громади у соціальних послугах: (п. 5 ч. 3 ст. 11 Закону України "Про соціальні послуги");

- забезпечення надання на території відповідної адміністративно- територіальної одиниці соціальних послуг особам/сім`ям відповідно для їхніх потреб (п. 12 ч. 3 ст. 11 Закону України "Про соціальні послуги").

Згідно з ч. 1 ст. 42 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій здійснюють керівництво галузями управління, несуть відповідальність за їх розвиток.

Відповідач є структурним підрозділом Івано-Франківської обласної державної адміністрації уповноваженим, зокрема, на реалізацію державної політики у сфері надання соціальних послуг відповідно до закону.

Приписами абз.1 ч. 3 ст. 26 Закону України "Про соціальні послуги" передбачено, що залучення надавачів соціальних послуг до надання соціальних послуг шляхом соціального замовлення здійснюється через оголошення уповноваженими органами системи надання соціальних послуг, визначеними пунктами 2 і 3 частини першої статті 11 цього Закону, конкурсу на надання соціальних послуг за рахунок бюджетних коштів.

Отже, відповідач належить до уповноважених органів системи надання соціальних послуг, які здійснюють залучення надавачів соціальних послуг до надання соціальних послуг шляхом соціального замовлення.

За таких обставин, бездіяльність відповідача полягає у нездійсненні закупівлі послуги підтриманого проживання та у незабезпеченні безперервного надання такої послуги за рахунок бюджетних коштів.

Щодо шкоди.

Відповідно до ч. 6 ст. 28 Закону України "Про соціальні послуги" у разі залучення до надання соціальних послуг надавачів соціальних послуг недержавного сектору (шляхом соціального замовлення, державно-приватного партнерства, конкурс соціальних проектів, соціальних програм тощо) оплата соціальних послуг, що надаються за рахунок бюджетних коштів, у тому числі з установленням диференційованої плати, здійснюється шляхом компенсації надавачам вартості таких послуг.

Суд встановив, що єдиним надавачем соціальної послуги підтриманого проживання в межах Івано-Франківської області є Благодійна організація "Благодійний фонд" "Українська благодійницька мережа", а особи, яким позивач надавав та надає послугу підтриманого проживання, мають право на отримання від надавачів соціальних послуг державного та комунального секторів всіх соціальних послуг за рахунок бюджетних коштів.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 24 Закону України "Про соціальні послуги" не може бути припинено надання соціальних послуг у разі наявної загрози життю чи здоров`ю особи, домашнього насильства, насильства за ознакою статі або жорстокого поводження з дітьми.

Відтак суд зазначає, що Благодійна організація "Благодійний фонд "Українська благодійницька мережа" основними цілями якої є покращення становища дітей та повнолітніх осіб з інвалідністю, які перебували в інтернатних закладах та сприяння становленню підтриманого проживання, зважаючи на бездіяльність відповідача, вжила заходи для недопущення явної загрози життю та здоров"ю особам, які були підопічними інтернатних установ системи Мінсоцполітики та не адаптовані до самостійного життя і потребують цілодобового догляду, зокрема надала їм соціальну послугу підтриманого проживання за власні кошти (благодійні внески), що за своїм правовим характером є шкодою (упущеною вигодою).

Сума шкоди (упущеної вигоди), заявлена позивачем до стягнення, розрахована як вартість фактично наданої соціальної послуги за три місяці, що підтверджується приєднаними до матеріалів справи належними доказами.

Щодо причинно-наслідкового зв`язку між бездіяльністю відповідача і заподіяною шкодою.

Суд зазначає, що за умови безперервного забезпечення надання відповідачем особам, які цього потребують, соціальної послуги за рахунок бюджетних коштів, позивач не поніс би витрати для забезпечення їм належних умов проживання в період січень-березень 2022 року. А у випадку завчасного проведення відповідачем процедури закупівлі послуги підтриманого проживання, позивач міг би реально одержати компенсацію вартості такої послуги, відповідно ч. 6 ст. 28 Закону України "Про соціальні послуги". Проте внаслідок бездіяльності відповідача не отримав.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач довів наявність усіх трьох елементів цивільного правопорушення, що є підставою для застосування до відповідача такого заходу відповідальності, як відшкодування шкоди відповідно до ст. 1173 ЦК України.

Висновок суду.

Суд встановив, що відповідач внаслідок своєї бездіяльності не провів закупівлю послуги підтриманого проживання з метою забезпечення подальшого відшкодування вартості (компенсації) фактично наданої послуги, чим завдав шкоду (упущену вигоду) позивачу, який безперервно за власні кошти (благодійні внески) надавав таку соціальну послугу. Відтак суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 124632 грн 50 коп. шкоди (вартості наданих соціальних послуг за період січень-березень 2022 року) обґрунтована та належить до задоволення.

При прийнятті рішення суд виходив з того, що додержання конституційних принципів соціальної і правової держави, верховенства права обумовлює здійснення законодавчого регулювання суспільних відносин на засадах справедливості з урахуванням обов`язку держави забезпечувати гідні умови життя кожному громадянину України.

Діяльність як державних органів, так і органів місцевого самоврядування повинна бути спрямована насамперед на вжиття ефективних і належних заходів, які сприятимуть особам з інвалідністю реалізувати право на вибір місця проживання та недопущення їх порушення.

При цьому, суд звертає особливу увагу на те, що особи із обмеженими можливостями, не з власної волі стали залежними від існуючої системи фінансування їх потреб і не можуть самостійно контролювати своє життя, а тому потребують соціальної допомоги. Вказані особи мають право на найбільш досяжний рівень життя та здоров"я та соціальний захист без дискримінації за ознакою інвалідності, в тому числі право вибирати на рівні з іншими людьми своє місце проживання, і не бути зобов"язаними проживати у визначених сторонніми особами житлових умовах. Це право їм повинна забезпечити держава в особі органів, що здійснюють соціальну політику, дотримуючись положень ст.3 Конституції України та ст.19 Конвенції про права осіб з інвалідністю, яка ратифікована Законом України "Про ратифікацію Конвенції про права осіб з інвалідністю і Факультативного протоколу до неї " від 16.12.2009 №1767-VI.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в сумі 2481 грн 00 коп., що підтверджується квитанцією ID 3743-3957-0499-3151 від 30 вересня 2022 року.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення позову судовий збір в сумі 2481 грн 00 коп., суд покладає на відповідача.

Керуючись ст. 8, 124 Конституції України, статтями 2, 86, 129, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Благодійної організації "Благодійний фонд "Українська благодійницька мережа" до Департаменту соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації про відшкодування шкоди (компенсації) у сумі 124 632 грн 50 коп. задовольнити.

Стягнути з Департаменту соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації, вул. Леся Курбаса, буд. 2, м. Івано-Франківськ, 76018 (код 259225236) на користь Благодійної організації "Благодійний фонд "Українська благодійницька мережа",вул. Шевченка, 26, смт. Обертин, Тлумацький район, Івано-Франківська область, 78060 (код 36498142) 124 632 (сто двадцять чотири тисячі шістсот тридцять дві) грн 50 коп. компенсації вартості наданих послуг та 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строк, встановлений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 26.12.2022

Суддя Т. В. Максимів