Рішення

від 08.12.2022 по справі 910/2394/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.2022Справа № 910/2394/22

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К. І., при секретарі судового засідання Сабалдаш О. В., розглянувши у порядку загального позовного провадження господарську справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна компанія"

до Кабінету Міністрів України

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - 1) Державне управління справами;

2) Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України

про визнання протиправним та скасування розпорядження

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Пальчик М. О.;

від третьої особи-1: Любавська І. Р.;

від третьої особи-2: Ігнатенко Т. Б.

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Комерційна компанія" (далі - ТОВ "Комерційна компанія", позивач) до Кабінету Міністрів України (далі - Кабмін, відповідач) про визнання протиправним та скасування розпорядження.

У обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2009 у справі № 33/472, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2009 та постановою Верховного Суду України від 06.10.2009, ТОВ "Комерційна компанія" є власником 50 % акцій ЗАТ "Готель Україна", у статутному фонді якого обліковується переданий Фондом державного майна України цілісний майновий комплекс ДП "Готель України". Проте, у лютому 2022 ТОВ "Комерційна компанія" стало відомо про прийняте Кабміном розпорядження № 110-р "Про передачу цілісного майнового комплексу ДП "Готель України" до сфери управління Міністерства інфраструктури України". Зазначене розпорядження позивач вважає протиправним та таким, що порушує його корпоративні права та майнові права на нерухоме майно - Готель "Україна".

У позові ТОВ "Комерційна компанія" просить визнати протиправним та скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України № 110-р "Про передачу цілісного майнового комплексу ДП "Готель України" до сфери управління Міністерства інфраструктури України" від 02.02.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2022 вказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Разом з позовом ТОВ "Комерційна компанія" подало заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно "Готель "Україна", що знаходиться за адресою: м. Київ, алея Героїв небесної сотні, буд. 4; заборони Державному управлінню справами та Міністерству інфраструктури України вчиняти будь-які дії з передачі цілісного майнового комплексу Державного підприємства "Готель "Україна" з управління Державного управління справами до сфери управління Міністерства інфраструктури України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2022 у задоволенні заяви ТОВ "Комерційна компанія" про забезпечення позову було відмовлено з підстав, зазначених у цій ухвалі.

У підготовчому засіданні ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2022 до розгляду справи були залучені треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державне управління справами (далі - ДУС, третя особа-1) та Міністерство інфраструктури України, що змінило своє найменування на Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України (далі - Міністерство інфраструктури, третя особа-2).

У строк, визначений законом, відповідач (Кабмін) надав суду відзив, у якому проти позову заперечив, зазначив, що позивач безпідставно стверджує про факт набуття ним 50 % акцій ЗАТ "Готель Україна" згідно з рішенням Господарського суду міста Києва від 03.02.2009 у справі № 33/472, оскільки у подальшому рішеннями господарських судів, що набрали законної сили, були встановлені порушення закону під час створення ЗАТ "Готель Україна" та відчуження майна ЦМК ДП "Готель України", було повернуто цілісний майновий комплекс на баланс ДП "Готель Україна", ЗАТ "Готель Україна" (як суб`єкт господарювання) було припинене та скасоване реєстраційне посвідчення права власності на об`єкти нерухомого майна за ЗАТ "Готель Україна". За таких обставин відповідач вважав, що права ТОВ "Комерційна компанія" ніяким чином не порушені, а спірне розпорядження, як акт індивідуальної дії, не стосується інтересів позивача, а тому у його позові слід відмовити.

Треті особи - 1, 2 (ДУС та Міністерство інфраструктури) стосовно позову надали письмові пояснення, у яких, посилаючись на викладені відповідачем обставини, зазначили, що жодних майнових та корпоративних прав позивача розпорядженням Кабміну № 110-р "Про передачу цілісного майнового комплексу ДП "Готель України" до сфери управління Міністерства інфраструктури України" порушено не було. Також у своїх поясненнях Міністерство інфраструктури вказало, що розпорядженням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 221-КФ-С-А від 28.08.2018 була скасована реєстрація випуску акцій та анульоване свідоцтво про реєстрацію випуску акцій ЗАТ "Готель Україна". З указаних підстав треті особи вважали, що позов задоволенню не підлягає.

У підготовчому засіданні представник відповідача заявив клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, оскільки спір, що виник з приводу недійсності акту Кабміну, що є рішенням суб`єкта владних повноважень, прийнятим на виконання його владних управлінських функцій, підлягає вирішенню у порядку адміністративного судочинства.

Розглянувши вказане клопотання, заслухавши думку учасників процесу, суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 18.08.2022, відмовив відповідачу у його задоволенні як у необґрунтованому.

Суд виходив з того, що за змістом п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Дійсно, статтею 1 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" визначено, що Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Статтею 20 вказаного Закону України передбачено, що основними повноваженнями у сфері економіки, фінансів, трудових відносин, зайнятості населення, трудової міграції, оплати та охорони праці є управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами, делегування в установленому законом порядку окремих повноважень щодо управління зазначеними об`єктами міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, місцевим державним адміністраціям та відповідним суб`єктам господарювання; подання Верховній Раді України пропозиції стосовно визначення переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації.

Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" передбачено, що Кабінет Міністрів України є суб`єктом управління, що визначає об`єкти управління державної власності, стосовно яких виконує функції з управління, а також об`єкти управління державної власності, повноваження з управління якими передаються іншим суб`єктам управління, визначеним цим Законом.

Тобто, Кабмін є суб`єктом владних повноважень, рішення якого можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства, але тільки у сфері публічно-правових відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (зазвичай майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень (вказана позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 23.02.2016 у справі № 21-6551а15 та від 02.03.2016 у справі № 6- 14цс16).

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, наданого у постанові від 22.08.2018 по справі № 826/13571/17, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Відповідно до положень частини 2 статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права.

Пунктом 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарський судам" визначено, що господарським судам на загальних підставах підсудні усі спори між суб`єктами господарської діяльності, а також спори, що виникають з корпоративних відносин.

Так, предметом спору у даній справі є прийняття Кабміном розпорядження № 110-р "Про передачу цілісного майнового комплексу ДП "Готель України" до сфери управління Міністерства інфраструктури", що на думку позивача потягло порушення корпоративних та майнових прав ТОВ "Комерційна компанія", як власника акцій ЗАТ "Готель Україна", до статутного фонду якого передано зазначене нерухоме майно.

Отже, суд виходить з того, що в основі даного спору лежать не публічно-правові, а майнові та корпоративні відносини, що склались стосовно цілісного майнового комплексу ДП "Готель України", обґрунтовані порушенням приватного права суб`єкта господарювання, тому суд вважає, що даний спір не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, хоча його стороною є суб`єкт владних повноважень, а тому цей спір має розглядатись в порядку господарського судочинства.

Також у підготовчому провадженні (18.08.2022) представник третьої особи-2 заявив клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме - листа Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 12/03/3619 від 21.02.2022 та розпорядження Департаменту реєстрації емісій цінних паперів Нацкомісії з цінних паперів та фондового ринку № 221-КФ-С-А від 28.08.2018. Вказане клопотання ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 18.08.2022, було задоволено судом, а зазначені докази долучені до матеріалів справи.

У судове засідання, призначене для розгляду справи по суті, представник позивача не з`явився, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, клопотання про розгляд справи без його участі або про відкладення розгляду справи до суду не подав.

Представник відповідача (Кабмін) проти позову заперечив з підстав, зазначених у своєму відзиві, просив відмовити у задоволенні позову.

Представники третьої особи-1 (ДУС) та третьої особи-2 (Міністерство інфраструктури) надали пояснення щодо позовних вимог, у яких вважали, що позов задоволенню не підлягає з підстав, викладених у їх заявах по суті позову (письмових поясненнях).

Суд, розглянувши заяви учасників справи по суті спору, заслухавши пояснення їх представників у судовому засіданні та дослідивши наявні у справі докази, дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з урахуванням наступного.

Із матеріалів справи вбачається, що постановою Верховної Ради України № 1511 від 19.02.2004 цілісний майновий комплекс ДП "Готель "Україна" (далі - ДП "Готель "Україна"), розташований по вул. Інститутській, 4 в місті Києві, який перебував у віданні Верховної Ради України та забезпечував її діяльність, передано в управління Державного управління справами.

На виконання вказаної постанови розпорядженнями керівника ДУС № 94 від 01.03.2004 "Про приймання-передавання цілісних майнових комплексів ДП "Готельний комплекс "Київ" та ДП "Готель "Україна" № 154 від 19.03.2004 цілісний майновий комплекс ДП "Готель "Україна" було прийнято в управління ДУС.

У подальшому, наказом ФДМУ № 2289 від 28.10.2004 "Про участь Фонду державного майна України у ЗАТ "Готель Україна" Фонд підтримав пропозицію ДП "Готель "Україна" (погоджену з ДУС) про створення ЗАТ "Готель Україна" і виступив його засновником шляхом підписання установчого договору про його створення та діяльність.

28.10.2004 ТОВ "Комерційна компанія" та ФДМУ уклали договір про створення ЗАТ "Готель "Україна". Також 28.10.2004 між ДУС, ФДМУ та ЗАТ "Готель "Україна" був підписаний акт № 463 приймання-передачі внеску до статутного фонду товариства, яким ДУС передало ФДМУ, а ФДМУ на виконання своїх зобов`язань щодо оплати акцій відповідно до договору від 28.10.2004 "Про створення ЗАТ "Готель Україна" - прийняв та передав до статутного фонду ЗАТ "Готель "Україна" ЦМК ДП "Готель "Україна".

12.11.2004 установчими зборами ЗАТ "Готель Україна" було прийнято рішення, викладене в протоколі № 1: про створення ЗАТ "Готель Україна"; затвердження його статуту і визначення розміру статутного фонду, який 18.11.2004 було зареєстровано Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією; також обрано виконавчі органи зазначеного товариства.

12.11.2004 Фонд держмайна України видав наказ № 2463 "Щодо участі Фонду державного майна України у ЗАТ "Готель Україна", яким взято на облік належний державі пакет акцій ЗАТ "Готель Україна" розміром 108 504 861 грн, що становить 50 % статутного фонду товариства (в якому зазначено, що статутний фонд ЗАТ "Готель Україна" становить 217 009 722,00 грн і поділений на 217 009 722 простих іменних акцій номінальною вартістю 1,0 (одна) гривня).

18.11.2004 Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією проведено державну реєстрацію статуту ЗАТ "Готель "Україна" (номер ЄДР 10701020000003620), та видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи № 027400.

Вказані обставини були встановлені під час розгляду справи № 33/472 за позовом ЗАТ "Готель Україна" та ТОВ "Комерційна компанія" до ДУС, ФДМУ та ДП "Готель "Україна" про визнання права власності та витребування майна з незаконного володіння. У цій справі рішенням Господарського суду міста Києва від 03.02.2009, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.04.2009 та постановою Верховного Суду України від 06.10.2009, позов ЗАТ "Готель Україна" та ТОВ "Комерційна компанія" було задоволено:

- зобов`язано ДП "Готель "Україна" повернути майно вартістю 108 504 861 грн., внесене ФДМУ до статутного фонду ЗАТ "Готель "Україна" у відповідності з актом № 463 від 28.10.2004, в тому числі на 21-но поверхову будівлю готелю (літера "А"), складські нежитлові приміщення (літера "Б"), складські нежитлові приміщення (літера "В"), які знаходяться за адресою: 01001, м. Київ, вул. Інститутська, 4, на користь ЗАТ "Готель "Україна";

- визнано право власності за ЗАТ "Готель "Україна" на вказане нерухоме майно, внесене ФДМУ до статутного фонду ЗАТ "Готель "Україна" відповідно до акту № 463 від 28.10.2004 ;

- зобов`язано ДУС вжити заходи, в тому числі шляхом прийняття відповідного рішення, щодо передачі ДП "Готель "Україна" майна ЗАТ "Готель "Україна", внесеного ФДМУ до статутного фонду ЗАТ "Готель "Україна" відповідно до акту № 463 від 28.10.2004.

Також встановлено, що 01.02.2010 на виконання зазначеного судового рішення ДП "Готель "Україна" передало, а ЗАТ "Готель "Україна" прийняло за актом приймання-передачі майно вартістю 108 504 861 грн., що було внесене ФДМУ до статутного фонду ЗАТ "Готель "Україна" відповідно до акту № 463 від 28.10.2004.

05.02.2010 Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна було видане реєстраційне посвідчення № 024568 від 05.02.2010 про реєстрацію вищезазначених нежитлових будівель на праві власності за ЗАТ "Готель "Україна".

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказує, що у лютому 2022 йому стало відомо, що Кабміном було прийняте розпорядження № 110-р від 02.02.2022, яким відповідач вирішив передати ЦМК ДП "Готель України" з управління ДУС до сфери управління Міністерства інфраструктури України та яким порушено корпоративні права ТОВ "Комерційна компанія" як власника 50 % акцій ЗАТ "Готель Україна", а також майнові права позивача на вказане нерухоме майно.

Згідно з ч. 1 ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно зі ст. 177, 190 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага. Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

У даному випадку до суду звернулась особа (ТОВ "Комерційна компанія"), яка вважає себе власником корпоративних та майнових прав ЗАТ "Готель Україна", зокрема, щодо нерухомого майна - ЦМК ДП Готель "Україна", переданого ФДМУ до статутного фонду ЗАТ "Готель Україна" за договором від 28.04.2004.

Згідно з частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною першою статті 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Як вже встановлено судом, між ТОВ "Комерційна компанія" та ФДМУ був укладений договір про створення ЗАТ "Готель "Україна" від 28.10.2004, за яким ФДМУ до статутного фонду ЗАТ "Готель "Україна" передав ЦМК ДП "Готель "Україна".

Разом з тим, встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 19.12.2011 у справі № 5/73-22/325, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2012 та постановою Вищого господарського суду України від 26.06.2012, був задоволений позов заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Державного управління справами до ТОВ "Комерційна компанія", ЗАТ "Готель Україна" та Печерської РДА про визнання недійсними установчих документів. Згідно з указаним рішенням судом:

- визнано недійсним договір про створення ЗАТ "Готель "Україна" від 28.10.2004, укладений між ТОВ "Комерційна компанія" та ФДМУ;

- визнано недійсним рішення установчих зборів ЗАТ "Готель "Україна" від 12.11.2004, викладене в протоколі №1;

- визнано недійсним статут ЗАТ "Готель "Україна" від 12.11.2004;

- визнано недійсним з моменту підписання наказ ФДМ України № 2289 від 28.10.2004 "Про участь ФДМУ у ЗАТ "Готель "Україна";

- визнано недійсним з моменту підписання наказ ФДМУ № 2463 від 12.11.2004 "Щодо участі ФДМУ у ЗАТ "Готель "Україна";

- визнано недійсним запис про проведення державної реєстрації ЗАТ "Готель "Україна" та припинено юридичну особу - ЗАТ "Готель "Україна", що було зареєстроване 18.11.2004 Печерською РДА.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Указаним судовим рішенням були встановлені обставини порушення вимог закону в частині створення ЗАТ "Готель "Україна" та участі у ньому ФДМУ, а тому в силу ст. 75 ГПК України суд приймає вказані обставини як такі, що не потребують повторного доказування, та мають преюдиційне значення для розгляду даної справи.

Також із матеріалів справи вбачається, що 24.04.2018 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державним реєстратором був внесений запис № 10701720021003620 про припинення юридичної особи - ЗАТ "Готель "Україна".

А розпорядженням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 221-КФ-С-А від 28.08.2018 була скасована реєстрація випуску акцій та анульоване свідоцтво про реєстрацію випуску акцій юридичної особи - ЗАТ "Готель "Україна" (код ЄДРПОУ 33103340), що підтверджується листом Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 21.02.2022.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оскільки на час розгляду даної справи юридична особа - ЗАТ "Готель "Україна" припинила своє існування як суб`єкт господарювання, свідоцтво про реєстрацію випуску акцій ЗАТ "Готель "Україна" анульоване, доводи позивача про наявність у нього корпоративних права, як учасника ЗАТ "Готель "Україна", є безпідставними.

Щодо наявності у позивача майнових прав на нерухоме майно - Готель "Україна", то такі твердження також не знаходять свого підтвердження, враховуючи наступне.

Так, 17.03.2011 Фондом державного майна України був виданий наказ № 385 "Щодо повернення майнового внеску держави до статутного фонду (капіталу) ЗАТ "Готель "Україна"", згідно з яким ЗАТ "Готель "Україна" зобов`язане повернути на баланс ДП "Готель Україна" внесок держави до статутного фонду (капіталу) ЗАТ "Готель "Україна" - цілісний майновий комплекс Готелю "Україна", що був внесений Фондом державного майна України відповідно до акту приймання-передачі № 463 від 28.10.2004 та переданий ДП "Готель "Україна" на баланс ЗАТ "Готель "Україна" відповідно до акту прийому-передачі від 01.02.2010.

17.03.2011 ЗАТ "Готель "Україна" повернуло на баланс ДП "Готель "Україна" ЦМК Готелю "Україна", що підтверджується актом приймання передачі від 17.03.2011.

Не погоджуючись з указаним рішенням, ТОВ "Комерційна компанія" звернулось до ФДМУ, ЗАТ "Готель "Україна" та ДП "Готель "Україна" з позовом про визнання недійсним наказу ФДМУ № 385 від 17.03.2011 та акту приймання-передачі від 17.03.2011. Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.08.2012 у справі № 61/425, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2012, у задоволенні вказаного позову ТОВ "Комерційна компанія" було відмовлено.

У зазначеному рішенні суд дійшов висновку про те, що наказ ФДМУ № 385 від 17.03.2011 був прийнятий ФДМУ правомірно та в межах його повноважень, а отже, і сама передача цілісного майнового комплексу Готелю "Україна" на баланс ДП "Готель "Україна" за актом приймання-передачі від 17.03.2011 була здійснена відповідно до закону, з метою захисту інтересів та майнових прав держави.

Також рішенням Господарського суду міста Києва від 17.12.2020 у справі № 910/15872/20, що набрало законної сили, за позовом ДУС до Департаменту з питань реєстрації виконавчого округу Київради про скасування реєстраційного посвідчення та скасування реєстраційного запису, було скасоване реєстраційне посвідчення Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна - нежилі будівлі (літ. А, Б, В), розташовані в м. Києві по вул. Інститутська, № 4, за ЗАТ "Готель "Україна" (запис в реєстровій книзі № 30з-20, реєстровий номер №1303-з).

Отже, зазначені обставини та наведені вище судові рішення спростовують доводи позивача про наявність у нього корпоративних прав та майнових прав на нерухоме майно - Готель "Україна", які могли бути порушені спірним розпорядженням відповідача.

Відтак, суд вважає, що позивач не довів наявність свого порушеного права з боку відповідача, виходячи з наведених ним підстав позову, не навів обґрунтованих доводів та не надав належних доказів на підтвердження заявлених у позові вимог.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (стаття 16 ЦК України).

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Порушеним правом слід розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Отже, саме на позивача покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими доказами, тобто довести, що його права та інтереси дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, і тому потребують захисту.

Проте, у даному випадку позивачем не доведено того факту, що йому належать корпоративні та майнові права на ЦМК ДП Готель "Україна", а враховуючи, що юридична особа - ЗАТ "Готель "Україна" (учасником якого було ТОВ "Комерційна компанія") припинена, скасована реєстрація випуску акцій, анульоване свідоцтво про реєстрацію випуску акцій ЗАТ "Готель "Україна", скасована відповідна реєстрація права власності за ЗАТ "Готель "Україна", суд вважає, що позивач не довів тих обставин, що корпоративні та майнові права ТОВ "Комерційна компанія" були порушені оспорюваним розпорядженням Кабміну "Про передачу цілісного майнового комплексу ДП "Готель України" до сфери управління Міністерства інфраструктури України".

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин. Вказана позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17, Верховним Судом у постанові від 07.04.2021 у справі № 910/1255/20, від 21.04.2021 у справі № 904/5480/19.

Виходячи з цього, суд не перевіряв доводи учасників справи в частині законності спірного розпорядження Кабміну № 110-р від 02.02.2022 про передачу ЦМК ДП "Готель Україна" з управління ДУС до управління Міністерства інфраструктури України.

За таких обставин, оскільки позивачем не доведено факту порушення відповідачем його корпоративних прав, а також майнових прав в частині розпорядження ЦМК ДП "Готель Україна", то вимоги про визнання протиправним та скасування розпорядження Кабміну № 110-р від 02.02.2022 задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі відмови у задоволенні позову витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73-79, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна компанія" до Кабінету Міністрів України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державне управління справами та Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України про визнання протиправним та скасування розпорядження.

Рішення ухвалене в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 8 грудня 2022 року.

Повний текст рішення складений 23 грудня 2022 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К. І.