Рішення

від 22.12.2022 по справі 910/1368/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.12.2022Справа № 910/1368/22Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Крисько О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи №910/1368/22

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нуміс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Джонсон і Джонсон Україна»

про стягнення 1567176,57 грн

Представники учасників справи:

від позивача: Халізова А.О.;

від відповідача: Невмержицька О.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стиль Д» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Джонсон і Джонсон Україна" (далі - відповідач) про стягнення 1567176,57 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань за договором поставки №1 від 01.11.2018, не здійснив поставку обумовленого замовленнями позивача товару, у зв`язку з чим останнім заявлено до стягнення штраф у розмірі 1567176,57 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2022 відкрито провадження у справі №910/1368/22 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 22.03.2022.

Проте, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та активними бойовими діями у Київській області та місті Києві підготовче засідання, призначене на 22.03.2022 року, не відбулось.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2022 з метою забезпечення розумного балансу між нормами статті 3 Конституції України та положеннями статті 2 Господарського процесуального кодексу України, які визначають завдання господарського судочинства, недопущення порушення процесуальних прав сторін на участь у судовому засіданні, підготовче засідання у справі №910/1368/22 призначено на 10.06.2022.

09.06.2022 через відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позову, посилаючись на те, що умови договору ним виконано належним чином та у повному обсязі, оскільки узгодження сторонами кількості товару, який постачається, здійснюється за наслідками його підтвердження відповідачем. Крім того, відповідач посилався на ненадання позивачем доказів узгодження сторонами проведення будь-яких акцій та не надання доказів складення актів про виявлені недоліки щодо фактичної кількості поставленого товару у відповідності до умов п. 5.10 договору, в редакції протоколу розбіжностей.

При цьому, одночасно з поданим відзив на позов відповідачем подано клопотання про поновлення строку на його подання, оскільки преклюзивний строк припав на початок широкомасштабної військової агресії російської федерації проти України, що є надзвичайними та невідворотними обставинами у зв`язку з чим просить визнати причини пропуску поважними та поновити строк.

У судовому засіданні 10.06.2022 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 ГПК України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про продовження строку для подання відзиву на позов, встановлення учасникам справи процесуальних строків на подання заяв по суті спору та відкладення підготовчого засідання.

За приписами частини 1, 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Встановлений в ухвалі Господарського суду міста Києва від 23.02.2022 строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву є строком, встановленим судом, що виключає можливість його поновлення.

Аналогічна позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 04.05.2022 у справі №910/19980/20, від 21.04.2021 у справі №910/14646/19 та в ухвалах Верховного Суду від 13.07.2021 у справі №908/936/15-г, від 02.03.2021 у справі №910/18373/19.

Тому, суд дійшов висновку про залишення без задоволення заяви відповідача про поновлення пропущеного строку для подання відзиву на позов.

Разом з цим, керуючись частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе визнати поважними причини пропуску відповідачем строку для подання відзиву на позовну заяву та з власної ініціативи продовжити відповідачу такий строк до дати фактичного його подання.

Так, відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при розгляді справи суд керується принципом верховенства права.

Відповідно до Копенгагенського документа (Документ Копенгагенської наради Конференції щодо людського виміру НБСЄ, 1990) «верховенство права не зводиться лише до формальної законності, яка забезпечує правильність та узгодженість процесу творення і впровадження в життя демократичного ладу, а означає також і справедливість, засновану на визнанні та повному сприйнятті людської особи як найвищої цінності та яку гарантовано інститутами, що забезпечують рамки для її якнайповнішого вираження».

Таким чином, дотримання принципу верховенства права перебуває у тісному взаємозв`язку з забезпеченням права на доступ до правосуддя, в тому числі з реалізацією принципу змагальності сторін, який означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (рішення у справі «Ruiz-Mateos проти Іспанії», п. 63).

Принцип змагальності сторін нерозривно пов`язаний і з принципом рівності сторін. Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що принцип рівності сторін у розумінні «справедливого балансу» між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно до другої сторони (рішення у справах "Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands" від 27 жовтня 1993 р., п. 33, та "Ankerl v. Switzerland" від 23 жовтня 1996 р., п. 38).

Виходячи з принципу верховенства права, з метою забезпечення принципу змагальності (ст. 13 ГПК України) та всебічного, повного і об`єктивного визначення обставин справи, які підлягають встановленню, суд дійшов висновку про наявність підстав для продовження відповідачу строку для подачі відзиву на позов до дати фактичного його подання та прийняття відзиву до розгляду.

29.06.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій заперечує проти доводів відповідача, посилаючись на те, що за умовами договору відповідач взяв на себе зобов`язання здійснювати постачання своєчасно і у повному обсязі саме згідно замовлення, а акт про виявлені недоліки підписується уповноваженими представниками покупця та постачальника у випадку недоліків щодо кількості між поставленим товаром та вказаним у видатковій накладній, а не у замовленні.

12.08.2022 та 15.08.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про процесуальне правонаступництво, в якому вказано, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стиль Д», Товариством з обмеженою відповідальністю «Нуміс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Джонсон і Джонсон Україна» укладено угоду про заміну сторони до договору поставки №1 від 01.11.2018, який є предметом розгляду у даній справі про стягнення штрафних санкцій, у зв`язку з чим просить здійснити заміну позивача на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Нуміс».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.08.2022 замінено позивача у справі №910/1368/22 Товариство з обмеженою відповідальністю «Стиль Д» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Нуміс».

При цьому, у судовому засіданні 16.08.2022, виходячи з того, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження та призначення справи для розгляду по суті на 06.09.2022.

Судове засідання призначене на 06.09.2022 не відбулося, у зв`язку з перебуванням судді Васильченко Т.В. на лікарняному, відтак ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2022 призначено судове засідання на 18.10.2022.

Судове засідання призначене на 18.10.2022 не відбулося, у зв`язку з перебуванням судді Васильченко Т.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2022 призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 14.12.2022.

У судовому засіданні 14.12.2022 суд, у відповідності до приписів статті 216 Господарського процесуального кодексу України оголосив перерву до 22.12.2022.

У судовому засіданні 22.12.2022 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити; представник відповідача заперечив проти позовних вимог, просив відмовити.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 22.12.2022 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.11.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стиль Д» (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Джонсон і Джонсон Україна» (далі - постачальник) укладено договір поставки №1 (далі - договір), з протоколом розбіжностей до нього, за умовами пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується протягом строку дії цього договору поставити та передати у власність покупцеві товар, а покупець зобов`язується прийняти та своєчасно оплатити товар на умовах цього договору.

Відповідно до пункту 3.1 договору, постачальник зобов`язаний здійснювати постачання своєчасно та в повному обсязі згідно із замовленням покупця. Замовлення має містити GLN-номер (найменування) постачальника, GLN-номер (найменування) покупця, GLN-номер та адресу місця призначення (пункту доставки), номер замовлення, дату його подачі, дату поставки товару, асортимент (найменування та артикул кожної позиції товару), кількість, ціни на товар, загальну суму замовлення та іншу необхідну інформацію.

За умовами пункту 3.2 договору (в редакції протоколу розбіжностей), покупець надає замовлення постачальникові на підставі «Графіка постачання» Додаток №3, але не менш ніж за 3 (три) робочі дні до передбаченої замовленням дати поставки.

Згідно з пунктом 3.3 договору замовлення вважається прийнятим до виконання та постачальник гарантує його виконання з моменту доставки замовлення постачальнику. Моментом доставки замовлення вважається момент доставки замовлення постачальнику в системі EDI (за даними адміністратора системи EDI) або доставки замовлення на електронну адресу постачальника.

У пункті 1.5 договору сторони домовились, що сторони мають право проводити спільні заходи (акції) щодо просування товарів, які погоджуються сторонами по електронній пошті та/або допомогою системи EDI згідно додатку №5 «Погодження умов акцій». Права та обов`язки щодо погодження акційних умов можуть здійснюватися уповноваженими особами. Уповноваженою особою буде вважтися представник за довіреністю або особа, зазначена в цьому договорі.

Згідно пункту 9.4.1 договору (в редакції протоколу розбіжностей), за кожен випадок відмови від здійснення поставки, поставки товарів постачальником не в повному обсязі, порушення термінів поставки, постачальник сплачує покупцеві штраф у розмірі 20% від вартості непоставленого (несвоєчасно поставленого) товару (за виключенням акційного товару), але не менше, ніж 1000,00 грн. Виключенням вважається перенесення поставки у зв`язку з державними святами/та за погодженням з клієнтом, з обов`язковим повідомленням клієнта по е-mail за 5 робочих днів.

Згідно пунктом 9.4.3 договору (в редакції протоколу розбіжностей), за кожен випадок відмови від здійснення поставки, поставки товарів постачальником не в повному обсязі, порушення термінів поставки товарів, товарів відносно яких сторонами погоджені акційні умови/ціни постачальник сплачує покупцеві штраф у розмірі 25% від вартості непоставленого (несвоєчасно поставленого) товару, але не менше, ніж 1000,00 грн. Виключенням вважається перенесення поставки у зв`язку з державними святами/та за погодженням з клієнтом, з обов`язковим повідомленням клієнта по e-mail за 5 робочих днів покупцем.

Договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Термін дії договору зазначається сторонами у Додатку №2 «Суттєві умови договору» до договору (пункти 10.1, 10.2 договору).

Вказаний договір підписаний представниками постачальника і покупця та скріплений печатками сторін.

На виконання пункту 3.1, 3.3 умов договору, позивач за допомогою системи електронного документообігу EDI у період з 24.05.2021 по 14.09.2021 здійснив замовлення товару, у тому числі акційного, на загальну суму 17971345,90 грн (копії замовлень товару наявні в матеріалах справи).

В свою чергу, відповідачем було надіслано за допомогою системи електронного документообігу EDI підтвердження замовлення (копії яких наявні в матеріалах справи), відповідно до яких відповідач підтвердив ту кількість товару, яку він міг поставити покупцю у встановлені договором та замовленнями строки, та яка відрізнялась від кількості товару, вказаної у замовленнях.

Відповідно до наявних у матеріалах справи видаткових накладних відповідач у період з 25.05.2021 по 16.09.2021 поставив на замовлення позивача на вказані у них адреси поставки товар на загальну суму 10205942,44 грн. Отже, загальна сума вартості недопоставленого товару складає 7765403,46 грн, у тому числі вартість недопоставленого акційного товару - 281917,44 грн, вартість недопоставленого неакційного товару - 7483486,02 грн.

У зв`язку з поставкою товарів постачальником не в повному обсязі, який було замовлено покупцем у замовленнях на поставку товару, позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами про сплату штрафу, нарахованого відповідно до умов пунктів 9.4.1 та 9.4.3 договору (в редакції протоколу розбіжностей), а саме: з вимогами №3463-ЮД від 10.09.2021, №3512-ЮД від 21.09.2021 на суму 895 196,19 грн., вимогою №3517-ЮД від 23.09.2021 на суму 671 980,40 грн. та вимогою №3656-ЮД від 26.10.2021 на загальну суму штрафу у розмірі 1567176,59 грн.

Проте, вказані вимоги залишені відповідачем без відповіді та задоволення, що і стало підставою подання даного позову.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

При цьому, зобов`язання в силу вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1, 2 статті 669 Цивільного кодексу України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.

Умовами пункту 3.1 договору сторони встановили, що постачальник зобов`язаний здійснювати постачання своєчасно та у повному обсязі згідно із замовленнями покупця. Замовлення має містити GLN-номер (найменування) постачальника, GLN-номер (найменування) покупця, GLN-номер та адресу місця призначення (пункту доставки), номер Замовлення, дату його подачі, дату поставки товару, асортимент (найменування та артикул кожної позиції товару), кількість, ціни на товар, загальну суму Замовлення та іншу необхідну інформацію.

Відповідно до пункту 3.4 договору постачальник після отримання замовлення від покупця зобов`язується відправити підтвердження замовлення протягом 8 робочих годин. Підтвердження замовлення є інформаційним повідомленням щодо інформації про поставку товару.

За приписами пункту 3.7 договору постачальник поставляє покупцю товар у кількості та строки, визначені у замовленні покупця до кожної відповідної партії товару.

Таким чином, відповідно до умов укладеного договору, сторони погодили порядок визначення кількості товару, що постачається, на підставі замовлення покупця.

З аналізу положень пунктів 3.1, 3.7 договору вбачається, що поставка товару має здійснюватися у кількості, визначеній саме у замовленні покупця, а не у кількості, підтвердженій постачальником (пункт 3.4 договору), оскільки таке підтвердження замовлення за умовами пункту 2.10 договору носить інформаційний характер та є інформаційним повідомленням щодо інформації про поставку товару. Можливість уточнювати або змінювати умови щодо кількості поставки товару, визначені у замовленні покупця, на підставі підтвердження замовлення умовами договору не передбачено.

Відповідно до умов пункту 3.1 договору відповідач взяв на себе зобов`язання щодо поставки товару у обсязі, визначеному у замовленні покупця, а тому суд відхиляє доводи відповідача про те, що підтвердження замовлення є свідченням досягнення сторонами згоди щодо кількості товару, який має бути поставлений, оскільки такого порядку визначення кількості товару договором не передбачено.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами пункту 3.7 договору передбачено, що постачальник поставляє покупцю товар у кількості та у строки, визначені у замовленні покупця до кожної відповідної партії товару на умовах DDP згідно Інкотермс 2010.

Відповідно до пункту 3.1 договору постачальник зобов`язаний здійснювати постачання своєчасно та у повному обсязі згідно із замовленнями покупця.

Як встановлено судом, позивач в порядку, узгодженому договором, за допомогою системи електронного документообігу EDI у період з 24.05.2021 по 14.09.2021 здійснив замовлення товару, у тому числі акційного, на загальну суму 17971345,90 грн. на підставі замовлень товару з визначенням його кількості, вартості, асортименту, дати та місяця поставки.

Отже, згідно умов пункту 3.1, 3.7 договору відповідач взяв на себе зобов`язання з поставки товару у кількості та строки, визначені у замовленнях позивача.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч.2 ст. 193 ГК України).

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позаяк, у даному випадку, судом встановлено, що відповідач не здійснив поставку товару у повному обсязі у встановленому договором порядку та у визначеній замовленнями кількості, а отже допустив прострочення виконання свого зобов`язання з поставки продукції.

З наявних в матеріалах справи замовлень товару та видаткових накладних вбачається, що відповідачем було недопоставлено неакційний товар на загальну суму 7483486,02 грн та акційний товар на загальну суму 281917,44 грн.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України, однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у наданій сторонам можливості за взаємною згодою визначати умови такого договору, змінювати ці умови також за взаємною згодою або утримуватись від пропозицій про їх зміну.

Отже, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктами 9.4.1 та 9.4.3 договору (в редакції протоколу розбіжностей) сторони узгодили, що за кожен випадок відмови від здійснення поставки, поставки товарів постачальником не в повному обсязі, порушення термінів поставки, постачальник сплачує покупцеві штраф у розмірі 20% від вартості непоставленого (несвоєчасно поставленого) товару (за виключенням акційного товару), але не менше, ніж 1000,00 грн. Виключенням вважається перенесення поставки у зв`язку з державними святами/та за погодженням з клієнтом, з обов`язковим повідомленням клієнта по е-mail за 5 робочих днів.

За кожен випадок відмови від здійснення поставки, поставки товарів постачальником не в повному обсязі, порушення термінів поставки товарів, товарів відносно яких сторонами погоджені акційні умови/ціни постачальник сплачує покупцеві штраф у розмірі 25% від вартості непоставленого (несвоєчасно поставленого) товару, але не менше, ніж 1000,00 грн. Виключенням вважається перенесення поставки у зв`язку з державними святами/та за погодженням з клієнтом, з обов`язковим повідомленням клієнта по e-mail за 5 робочих днів покупцем.

Відтак, оскільки відповідач здійснив поставку товарів не в повному обсязі, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та пунктів 9.4.1, 9.4.3 договору, позивачем нараховано штраф у розмірі 20% за недопоставку неакційного товару у розмірі 1496697,21 грн та штраф у підвищеному розмірі 25% за недопоставку акційного товару у розмірі 70479,36 грн.

З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Тобто визначаючи розмір заборгованості за договором, зокрема, в частині пені та штрафу, суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок штрафу), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню в заявленому розмірі.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплати штрафу за договором.

При цьому, суд відхиляє доводи відповідача про не доведення позивачем факту неналежного виконання відповідачем умов договору, оскільки позивачем в порушення умов пункту 5.10 договору не було складено акт про виявлені недоліки під час приймання товару та не було заявлено вимогу про передання кількості товару, якої не вистачає, або про відмову від переданого товару та його оплату в порядку статті 670 Цивільного кодексу України.

Так, згідно з пунктом 5.10 договору (в редакції протоколу розбіжностей) при виявлені невідповідності товару за якістю, кількістю, комплектністю, маркуванню товару, що поставляється та/або тари, упакування, відповідним стандартам, технічним умовам, вимогам, передбаченим умовами цього договору та/або даним зазначеним у товаросупровідних документах, зазначених умовами договору, при одержанні товару, представник покупця відповідальний за приймання товару, та представник постачальника, відповідальний за поставку товару, складають Акт про виявлені недоліки (з обов`язковим зазначенням, назви товару, штрих-коду, серії продукції та її терміну придатності, характеру/причини виявлених недоліків). Акт про виявлені недоліки підписується уповноваженими представниками покупця та постачальника (водій), та є документом, в якому фіксується фактична кількість товару з недоліками та розбіжності щодо кількості товару, поставленого постачальником в порівнянні з видатковою накладною. На супровідних / товарно-транспортних документах, згідно яких було здійснено поставку товару, уповноважені представники покупця та постачальника ставлять свої підписи з попередженням про складання Акту про виявлені недоліки, після чого Акт прикріпляється до ТТН і видаткової накладної та є їх невід`ємною частиною. Підставою для повернення товару від покупця постачальнику є накладна на повернення товару, яка оформлена відповідно до вимог чинного законодавства.

Отже, умови пункту 5.10 договору застосовуються у випадках невідповідності кількості поставленого товару даним товаросупровідних документів (ТТН, видаткові накладні), в той час, як у даному випадку судом встановлена невідповідність кількості поставленого товару кількості замовленого позивачем товару, а тому посилання відповідача на нього є безпідставними.

У свою чергу, частиною 1 статті 670 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Таким чином, наведена стаття встановлює правові наслідки порушення умови договору щодо кількості та надає покупцеві право обрати один із наступних варіантів поведінки: 1) вимагати передання кількості товару, якої не вистачає; 2) відмовитися від переданого товару та його оплати; 3) якщо товар вже оплачений, вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

При цьому, аналіз інших статей Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що наслідки порушення зобов`язання з передачі товару у кількості, встановленій договором, визначаються також і статтею 611 Цивільного кодексу України, відповідно до якої у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Право позивача на стягнення з відповідача штрафу у розмірі 20% від вартості непоставленого (несвоєчасно поставленого) товару (за виключенням акційного товару) та штрафу у розмірі 25% від вартості непоставленого (несвоєчасно поставленого) акційного товару передбачено умовами пунктів 9.4.1, 9.4.3 договору.

Законодавець не встановлює жодних обмежень як для одночасного, так і для альтернативного застосування покупцем встановлених законом (статтями 611, 670 Цивільного кодексу України) та/або договором наслідків порушення умов договору щодо кількості поставленого товару.

Тобто покупець має право на власний розсуд обирати спосіб захисту своїх прав у разі порушення продавцем умов договору щодо кількості - як шляхом звернення до продавця з вимогою про передання кількості товару, якої не вистачає (у разу прийняття до оплати частини товару), так і шляхом нарахування до стягнення з продавця договірної неустойки (штрафу) за поставку товарів не в повному обсязі.

Отже, незаявлення покупцем вимоги про допоставку товару не виключає можливості заявлення ним вимоги про стягнення з продавця неустойки за поставку товару не у повному обсязі.

Звернення позивача з вимогою про передання кількості товару, якої не вистачає, є його правом, а не обов`язком, нездійснення якого не обмежує право позивача на звернення з позовом до суду про стягнення з відповідача неустойки за порушення зобов`язання з передачі товару у кількості, встановленій у замовленнях товару.

Безпідставними суд визнає і доводи відповідача про те, що позивачем не наведено жодного доказу того, що сторони погодили проведення будь-яких акцій, а тому нарахування позивачем штрафу у підвищеному розмірі є безпідставним.

Так, умовами пункту 1.5 договору визначено, що сторони мають право проводити спільні заходи (акції) щодо просування товарів, які погоджуються сторонами по електронній пошті та/або допомогою EDI згідно Додатку №5 «Погодження умов акцій».

Відповідно до пункту 11.11 договору всі листи, повідомлення відправлені на електронну адресу вважаються офіційно направленими та є доказом при урегулюванні спорів та розбіжностей.

З наданих позивачем до матеріалів справи доказів (роздруківки скріншоту екрану з електронної пошти позивача з Додатком №5 та каталогом на підтвердження погодження умов акції) вбачається, що сторонами було погоджено проведення акцій в 6-му промо періоді (30.05.2021 - 23.06.2021) на певну групу товарів.

Приймаючи до уваги все вищевикладене, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

При цьому, 26.07.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стиль Д» (далі - сторона 1), Товариством з обмеженою відповідальністю «Нуміс» (далі - сторона 2) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Джонсон і Джонсон Україна» (далі - сторона 3) укладено угоду про заміну сторони до договору поставки №1 від 01.11.2018, за умовами пункту 1 якої, у відповідності до статей 512, 520 Цивільного кодексу України, до сторони 2 переходять всі права та обов`язки сторони 1 по договору. При цьому, сторона 3 не заперечує проти заміни сторони 1 на сторону 2 за договором. Угода набуває чинності з 01.08.2022 і є невід`ємною частиною до договору.

Приписами статті 512 Цивільного кодексу України встановлено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок і передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 Цивільного кодексу країни).

Статтею 520 Цивільного кодексу України визначено, що боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

З огляду на вищевказане, ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.08.2022 замінено позивача у справі №910/1368/22 Товариство з обмеженою відповідальністю «Стиль Д» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Нуміс».

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 13, 73-80, 86, 129, 232, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Джонсон і Джонсон Україна» (01010, м. Київ, вул. Московська, 32/2, ідентифікаційний код 35893512) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нуміс» (49106, м. Дніпро, бульвар Слави, буд. 7К; ідентифікаційний код 44762781) штраф у розмірі 1567176 (один мільйон п`ятсот шістдесят сім тисяч сто сімдесят шість) грн 57 коп. та судовий збір у розмірі 23507 (двадцять три тисячі п`ятсот сім) грн 64 коп.

3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 26.12.2022.

Суддя Т.В. Васильченко