Рішення

від 31.01.2023 по справі 910/1368/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.01.2023Справа № 910/1368/22Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Крисько О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Нуміс» про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат у справі №910/1368/22

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нуміс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Джонсон і Джонсон Україна»

про стягнення 1567176,57 грн

Представники учасників справи:

від позивача: Халізова А.О.;

від відповідача: Невмержицька О.В.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Стиль Д» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Джонсон і Джонсон Україна» (далі - відповідач) про стягнення 1567176,57 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань за договором поставки №1 від 01.11.2018, не здійснив поставку обумовленого замовленнями позивача товару, у зв`язку з чим останнім заявлено до стягнення штраф у розмірі 1567176,57 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2022 відкрито провадження у справі №910/1368/22 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.

Ухвалою Господарського суд міста Києва від 16.08.2022 замінено позивача у справі №910/1368/22 Товариство з обмеженою відповідальністю «Стиль Д» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Нуміс».

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.12.2022 позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Джонсон і Джонсон Україна» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нуміс» штраф у розмірі 1567176,57 грн та судовий збір у розмірі 23507,64 грн.

В судовому засіданні 22.12.2022 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 ГПК України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про призначення судового засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат на 10.01.2023.

У встановлений строк через відділ діловодства суду позивачем подано докази понесення адвокатських витрат.

Судове засідання, призначене на 10.01.2023, не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Васильченко Т.В. на лікарняному.

10.01.2023 через відділ діловодства суду відповідачем подані заперечення щодо стягнення витрат на правову допомогу. Подані заперечення обґрунтовані тим, що під час розгляду справи відбулося процесуальне правонаступництво первісного позивача на Товариство з обмеженою відповідальністю «Нуміс», втім заявником не надано доказів заміни кредитора у договорі про надання правової допомоги від 04.01.2022, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стиль Д» та Адвокатським бюро «Халізова та партнери» чи будь-якого іншого документу, що свідчив би про процесуальне правонаступництво в адвокатських правовідносинах. При цьому, зауважує на тому, що первісний договір про надання правової допомоги від 04.01.2022, укладений між ТОВ «Стиль Д» та АБ «Халізова та партнери» не містить умов ані про фіксований розмір адвокатського гонорару, ані про годинну оплату вартості правової допомоги, а відтак і вартість послуг між сторонами договору про надання правової допомоги від 04.01.2022 фактично не погоджено. Зауважує на тому, що заявником документально не підтверджено здійснення розрахунку за надану правничу допомогу, а долучена розрахункова квитанція від 27.01.2022 про приймання готівки не є належним доказом, оскільки сума адвокатського гонорару (20000,00 грн) перевищує встановлені законодавством ліміти готівкових розрахунків (10000,00 грн) між юридичними особами та не відповідає формі, що визначена Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні №148 від 29.12.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2023 призначено судове засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат на 24.01.2023.

У судовому засіданні 24.01.2023 оголошена перерва до 31.01.2023.

У судовому засіданні 31.01.2023 позивач підтримав заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат; в свою чергу відповідач просив відмовити у її задоволенні.

Приписами частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

В той же час, враховуючи встановлені приписами ст. 238 Господарського процесуального кодексу України вимоги до змісту рішення суду та визначений у ст. 240 Господарського процесуального кодексу України порядок проголошення судового рішення, вбачається, що у разі якщо учасник справи в порядку ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України до закінчення судових дебатів у справі заявив про намір подати протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду докази на підтвердження розміру судових витрат, суд, після надходження відповідних доказів від учасника справи, може вирішити питання щодо розподілу судових витрат не інакше як шляхом ухвалення додаткового рішення.

Частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Як вбачається з рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2022 у справі №910/1368/22 судом не було вирішено питання про розподіл судових витрат, понесених позивачем під час розгляду даної справи на оплату послуг професійної правничої допомоги, оскільки представник позивача скористався своїм правом на подання таких доказів протягом 5 днів після ухвалення рішення суду в даній справі у порядку ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України).

В поданій заяві позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати у розмірі 20000,00 грн на професійну правничу допомогу.

За приписами частини 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 статті 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну прайничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано копію договору про надання правової допомоги від 10.08.2022 (далі - договір), укладеного між Адвокатським бюро «Халізова і партнери» (далі - бюро) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нуміс» (далі - клієнт), додаткової угоди від 10.08.2022 до договору, детального опису робіт від 26.12.2022, рахунку на оплату від 26.12.2022, розрахункової квитанції від 26.12.2022 на суму 20000,00 грн та ордеру серії АЕ №1147630 від 10.08.2022, виданого на ім`я адвоката Халізової А.О.

Умовами пункту 1.1 договору визначено, що бюро приймає доручення клієнта та бере на себе зобов`язання надати клієнту правову допомогу, а саме: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; складання звернень (заяв, скарг, пропозицій) та інших документів правового характеру; складання процесуальних документів (заперечень, клопотань, претензій, позовних заяв, апеляційних і касаційних скарг, заяв про вжиття заходів забезпечення позову та інших документів відповідно до вимог процесуального законодавства); представництва та захисту інтересів клієнта у судах під час здійснення кримінального провадження, цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, провадження у справах про адміністративні правопорушення, органах державної виконавчої служби тощо з будь-яких питань.

Безпосереднє представництво інтересів клієнта від імені бюро за цим договором здійснює адвокат Халізова Анжеліка Олександрівна, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДП №4226 від 22.03.2019, видане на підставі рішення Ради адвокатів Дніпропетровської області №113 від 20.03.2019 (пункт 2.2 договору).

Пунктом 2.3 договору сторони встановили, що визначений цим договором об`єм правової допомоги може бути змінений (збільшений/зменшений) виключно за згодою сторін шляхом укладання додаткової письмової угоди.

Розмір гонорару, який клієнт сплачує адвокату за надану в межах цього договору правову допомогу, визначається сторонами окремими додатковими договорами, які є невід`ємною частиною цього договору. Такі додаткові договори можуть бути викладені у формі додатку до договору, який набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін (пункт 3.1 договору).

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2023 року (пункт 4.2 договору).

Так, за умовами пункту 1 додаткової угоди від 10.08.2022 до договору про надання правової допомоги сторони підтвердили, що клієнт доручає, а бюро приймає на себе обов`язок в порядку передбаченому діючим законодавством України надати йому правову допомогу з підготовки та подачі до Господарського суду міста Києва необхідних процесуальних документів по справі зі стягнення грошових коштів з Товариства з обмеженою відповідальністю «Джонсон і Джонсон Україна» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нуміс» за порушення умов договору поставки №1 від 01.11.2028, в тому числі представництво інтересів в суді.

Орієнтовна вартість послуг по договору складає 30000,00 грн, яка може бути збільшена або зменшена залежно від обсягу та складності наданих бюро послуг. Остаточне визначення вартості наданих клієнту послуг визначається сторонами шляхом підписання актів приймання-передачі наданих послуг (пункт 2 додаткової угоди від 10.08.2022 до договору).

На підставі додаткової угоди від 10.08.2022 бюро виставлений рахунок на оплату у розмірі 20000,00 грн, який оплачений клієнтом згідно розрахункової квитанції від 26.12.2022.

За актом наданих послуг від 26.12.2022 (детальний опис робіт), який підписаний уповноваженими представниками та скріплений печатками, клієнт та бюро підтвердили надання правової допомоги згідно договору про надання правової допомоги від 10.08.2022 у період з 01.08.2022 по 26.12.2022 вартістю 20000,00 грн із загальним обсягом часу виконання робіт 40 годин (вартість 1 години - 500,00 грн).

Згідно акту наданих послуг від 26.12.2022 (детальний опис робіт) за договором про надання правової допомоги від 10.08.2022 бюро надані такі види послуг: підготовка та подача до Господарського суду міста Києва необхідних документів по справі зі стягнення грошових коштів з Товариства з обмеженою відповідальністю «Джонсон і Джонсон Україна» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нуміс» за порушення умов договору поставки №1 від 01.11.2018, в т.ч. подальше представництво інтересів в суді.

З урахуванням наданих доказів, представник позивача вказує про понесення адвокатських витрат у розмірі 20000,00 грн за надану правничу допомогу ТОВ «Нуміс» в межах справи №910/1368/22 про стягнення штрафних санкцій з Товариства з обмеженою відповідальністю «Джонсон і Джонсон Україна» за договором поставки №1 від 01.11.2018.

Судом встановлено, що Халізова Анжеліка Олександрівна є адвокатом в розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», що підтверджується інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необгрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на 'її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

В той же час, Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові №922/445/19 від 03.10.2019 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Тобто, «суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та «суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачем відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, що фактично відповідає висновку викладеному у вищевказаній постанові.

При цьому, у постанові від 05.10.2021 у справі №907/746/17 колегія суддів Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2022 у справі №910/429/21 та від 11.11.2022 у справі №909/50/22.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необгрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норми права викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та у постанові Верховного Суду від 22.12.2022 у справі №922/2666/21.

При цьому, судом враховано, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів учасника справи (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17 та від 21.10.2021 у справі №420/4820/19).

Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності та з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, з урахуванням заперечень Товариства з обмеженою відповідальністю «Джонсон і Джонсон Україна», суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору та складності даної справи, з урахуванням обсягу наданих послуг (п.2 ч.5 ст.129 ГПК України).

Так, судом враховано, що дана справа розглядалась за правилами загального позовного провадження, оскільки ціна позову перевищує 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, однак не є складною, враховуючи, що предметом спору є стягнення штрафних санкцій за договором поставки №1 від 01.11.2018 у зв`язку з нездійсненням поставки обумовленого замовленнями позивача товарів, а відтак обставини даної справи не потребували додаткових даних, на підставі яких суд би встановлював наявність або відсутність підстав для нарахування штрафних санкцій.

Разом з цим, судом взято до уваги те, що заявником документально не підтверджено надання правової допомоги Товариству з обмеженою відповідністю «Нуміс», в межах справи №910/1368/22 до процесуального правонаступництва (з первісного позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Стиль Д» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Нуміс»), адже матеріали справи не містять доказів заміни кредитора у договорі про надання правової допомоги від 04.01.2022 укладеного з первісним позивачем, а відтак судом досліджуються надані докази щодо надання правничої допомоги саме ТОВ «Нуміс».

В аспекті вищезазначеного, слід відмітити, що матеріали справи не містять жодних заяв по суті спору чи процесуальних заяв поданих представником ТОВ «Нуміс» про які зазначено в детальному описі робіт від 26.12.2022, а після процесуального правонаступництва відбулося лише 2 судових засідання в яких, представник ТОВ «Нуміс» брав участь.

За таких обставин, враховуючи критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру і беручи до уваги часткову обґрунтованість клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, суд прийшов до висновку про необхідність покладення на відповідача витрат позивача на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн, виходячи з обсягу наданої правової допомоги саме ТОВ "Нуміс".

При цьому, суд відхиляє твердження відповідача про те, що відсутність доказів дійсного перерахунку коштів на правову допомогу є підставою для не присудження їх до стягнення на користь сторони якої ухвалено позитивне рішення, оскільки приписи пункту 1 частини 2 статті 126 ГПК унормовують, що за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 17.01.2023 у справі №910/20309/21, від 01.12.2021 у справі №910/14598/20, від 17.02.2021 у справі №753/1203/18, від 03.02.2021 у справі №554/2586/16-ц, від 02.12.2020 у справі №317/1209/19.

Не приймаються судом до уваги і твердження відповідача про те, що заявником в підтвердження понесення адвокатських витрат не надано доказів ані погодженого фіксованого розміру адвокатського гонорару, ані погодженої годинної оплати вартості правової допомоги, оскільки договір про надання правової допомоги від 04.01.2022, укладений між ТОВ «Стиль Д» та АБ «Халізова та партнери» не містить таких умов, так як судом досліджуються умови договору про надання правової допомоги від 10.08.2022, укладеного між ТОВ «Нуміс» та АБ «Халізова та партнери», за умовами пункту 3.1 якого розмір гонорару, який клієнт сплачує адвокату за надану в межах цього договору правову допомогу, визначається сторонами окремими додатковими договорами, які є невід`ємною частиною цього договору. Умовами додаткової угоди, зокрема пункт 2, визначає, що орієнтовна вартість послуг по договору складає 30000,00 грн, яка може бути збільшена або зменшена залежно від обсягу та складності наданих бюро послуг, остаточне визначення вартості наданих клієнту послуг визначається сторонами шляхом підписання актів приймання- передачі наданих послуг, при цьому, в детальному описі робіт (акт наданих послуг) від 26.12.2022 вказано про те, що вартість послуги за одну годину становить 500,00 грн.

З урахуванням вищевикладеного, суд зауважує на тому, що за спірних правовідносин та аналізу змісту пунктів договору про надання правової допомоги від 10.08.2022 та додаткової угоди до нього від 10.08.2022 сторони обумовили розмір адвокатського гонорару, а тому у суду наявна об`єктивна можливість пересвідчитися про наявність домовленості між ТОВ «Нуміс» та АБ «Халізова та партнери» щодо розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару за надання правової допомоги, у зв`язку з чим суд не приймає до уваги посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 01.12.2021 у справі №910/14598/20, так як в означеній постанові, на відмінну від обставин даної справи, взагалі не було подано відповідного правочину, укладеного у належній формі, зі змісту якого можливо було б зробити висновок про погодження оплати адвокатських послуг за надання правової допомоги у зазначеному суді.

Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Нуміс» про розподіл судових витрат підлягає частковому задоволенню, в іншій частині належить відмовити.

Керуючись статтями 129, 130, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Нуміс» про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Джонсон і Джонсон Україна» (01010, м. Київ, вул. Московська, 32/2, ідентифікаційний код 35893512) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нуміс» (49106, м. Дніпро, бульвар Слави, буд. 7К; ідентифікаційний код 44762781) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн 00 коп.

3. Видати наказ позивачу після набрання додатковим рішенням суду законної сили.

4. В іншій частині заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Нуміс» про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сипи після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст додаткового рішення суду складено та підписано 06.02.2023.

Суддя Т.В. Васильченко