Ухвала

від 23.12.2022 по справі 910/14050/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua0,2

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження у справі

23.12.2022Справа № 910/14050/22

Суддя Господарського суду міста Києва Головіна К.І., розглянувши матеріали

позовної заяви Приватного акціонерного товариства "СКФ Україна" (м. Київ)

до Відкритого акціонерного товариства "Мінський автомобільний завод" - керуюча компанія холдингу "Бєлавтомаз" (м. Мінськ, Республіка Білорусь)

про стягнення 6 101 185,68 рос. рублів

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Приватне акціонерне товариство "СКФ Україна" (далі - ПрАТ "СКФ Україна", позивач) з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Мінський автомобільний завод" - керуюча компанія холдингу "Бєлавтомаз" (далі - ВАТ "Мінський автомобільний завод", відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 6 101 185,68 рос. рублів за контрактом № 112/9210/18/03 від 01.03.2018.

Вивчивши подані матеріали, суддя приходить до висновку, що у відкритті провадження у справі необхідно відмовити, зважаючи на наступне.

Із матеріалів позовної заяви вбачається, що спір між сторонами виник з відносин виконання міжнародного контракту, одним із учасників якого є іноземний суб`єкт господарювання - ВАТ "Мінський автомобільний завод", місцем реєстрації якого є м. Мінськ, Республіка Білорусь.

Згідно зі ст. 365 ГПК України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності.

Відповідно до ст. 366 ГПК України підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про міжнародне приватне право" до питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом, цей Закон застосовується, зокрема, щодо підсудності судам України справ з іноземним елементом.

Відповідно до ч. 1 статті 7 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" арбітражна угода визначається як угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв`язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди України можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.

Однак, із пункту 10.2 контракту вбачається, що сторони домовились про наступне: якщо позивачем є продавець (ПрАТ "СКФ Україна"), спори, пов`язані із виконанням цього контракту вирішуються у Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України (м. Київ), відповідно до його регламенту згідно з матеріальним та процесуальним правом України.

Таким чином, підписавши договір, в якому міститься арбітражне застереження, сторони фактично погодились з передбаченим у ньому порядком вирішення спорів, що виникають із контракту № 112/9210/18/03 від 01.03.2018, що свідчить про вільне волевиявлення сторін щодо передачі розгляду спору про стягнення заборгованості у сумі 6 101 185,68 рос. рублів саме Міжнародному комерційному арбітражному суду при ТПП України.

Отже, підсудність даного спору сторони віднесли не до підсудності державних судів України, зокрема, Господарського суду міста Києва, а до міжнародного арбітражу.

Посилання позивача на протокол розбіжностей від 05.04.2018 до контракту, зміст якого позивач трактує як узгодження обома сторонами передачі спору, який виник у зв`язку з виконанням даного договору, на розгляд Господарському суду міста Києва згідно з чинним законодавством України, суд до уваги не приймає, оскільки у вказаному протоколі розбіжностей сторони не досягли згоди в цій частині договору. Зокрема з поданих матеріалів вбачається, що пункт 10.2 протоколу розбіжностей викладено у двох редакціях, а саме: за редакцією ПрАТ "СКФ Україна" спір має розглядатись у Міжнародному комерційному арбітражному суді при ТПП України (п. 10.2 за текстом контракту), а за редакцією ВАТ "Мінський автомобільний завод" - у Господарському суді міста Києва.

Тобто, у протоколі розбіжностей сторони не дійшли згоди щодо підсудності спорів, що можуть виникнути за контрактом, а в самому контракті № 112/9210/18/03 від 01.03.2018 сторони погодили, що даний спір належить до підсудності Міжнародного комерційного арбітражного суду при ТПП України, отже, існує погоджене обома сторонами арбітражне застереження

А відповідно до ст. 626, 638 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Таким чином, умови контракту не передбачають розгляд даного спору в Господарському суді міста Києва.

Відповідно до п. 1 статті ІІ Конвенції про визнання і виконання іноземних арбітражних рішень, п. 1 статті IV Європейської конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж, статті 9 Конституції України, частини 2 статті 13, ст. 15, 526 ЦК України державний суд не може нехтувати як визначеними сторонами умовами договору, так і положеннями законодавства, які визначають обов`язковість виконання зобов`язання належним чином відповідно до умов договору.

Уклавши арбітражне застереження, позивач реалізував своє волевиявлення на звернення до міжнародного комерційного арбітражу і повинен виконувати обов`язки, які випливають з арбітражного застереження. Реалізація сторонами права на укладення арбітражної угоди щодо передачі спорів, які виникнуть з укладеного ними правочину чи у зв`язку з ним, на розгляд арбітражу не є відмовою від права на звернення до господарського суду, оскільки являє собою вибір сторонами такого правочину одного із способів реалізації права на звернення за захистом своїх прав. Вказана позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.06.2021 у справі № 908/1481/19, у постанові від 17.04.2018 у справі № 904/4384/17.

Також як роз`яснив Верховний Суд у постанові від 03.03.2020 у справі № 920/241/19, уклавши арбітражну угоду, сторони визначили інший обов`язковий для них порядок реалізації належних їм прав застосування судових засобів правового захисту, саме у певному (або певних) міжнародному комерційному арбітражеві. Сторона, яка уклала арбітражну угоду, не може ігнорувати такі її умови і замість обраного арбітражу звернутися до суду держави, який був би компетентним вирішити спір у разі неукладення між сторонами такого роду арбітражної угоди

На підставі викладеного, враховуючи, що умовами контракту № 112/9210/18/03 від 01.03.2018 розгляд даного спору сторонами передбачений в Міжнародному комерційному арбітражному суді при ТПП України, то у відкритті провадження за позовом ПрАТ "СКФ Україна" необхідно відмовити.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

За таких обставин, керуючись ст. 175, 234 Господарського процесуального кодексу України, суддя

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження за позовною заявою Приватного акціонерного товариства "СКФ Україна" до Відкритого акціонерного товариства "Мінський автомобільний завод" - керуюча компанія холдингу "Бєлавтомаз" про стягнення 6 101 185,68 рос. рублів.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня її підписання до суду апеляційної інстанції.

Суддя Головіна К. І.