Рішення

від 12.12.2022 по справі 914/2299/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2022 Справа № 914/2299/22

м.Львів

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Автод, м.Старий Самбір Львівської області

до відповідача: Хирівської міської ради, м.Хирів Старосамбірського району Львівської області

про стягнення 59859,19 грн. заборгованості

Суддя Кітаєва С.Б.

При секретарі Кравець В.П.

Представники сторін:

від позивача: Столяренко В.О. представник

від відповідача: не з`явився

Суть спору: Товариства з обмеженою відповідальністю Автод звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Хирівської міської ради про стягнення 59859,19 грн. заборгованості, з якої: 43434,00 грн основного боргу, 16425,19 грн. пені.

Ухвалою суду від 26.09.2022 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Автод» залишено без руху.

21.10.2022, за вх.№21867/22, поступила заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 29.11.2021 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та судове засідання призначено на 23.11.2022.

23.11.2022, за вх.№24259/22, в системі документообігу суду зареєстровано подану відповідачем заяву про проведення судового засідання без участі представника відповідача. Відповідач зазначив, що при вирішенні справи покладається на розсуд суду.

Призначене на 23.11.2022 судове засідання не відбулося, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Кітаєвої С.Б.

Ухвалою суду від 28.11.2021 судове засідання призначено на 12.12.2022.

Позивач явку представника в судове засідання 12.12.2022 забезпечив, позовні вимоги підтримав.

Відповідач явки представника в судове засідання 12.12.2022 не забезпечив.

Відповідач протягом розгляду справи не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Відповідно до ст.248 Господарського процесуального кодексу України - суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Строк вирішення спору завершується 20.12.2022. Відтак, в суду відсутні підстави для подальшого відкладення розгляду справи поза межами строку, встановленого для вирішення спору у спрощеному позовному провадженні.

У зв`язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.

Позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Хирівською міською радою зобов`язань за укладеним з ТзОВ «Автод» договором про надання послуг від 10.02.2020 б/н, а саме щодо оплати виконаних робіт на підставі акту виконаних будівельних робіт за листопад 2020 у розмірі 43434,00 грн.

За порушення умов договору позивач просить стягнути з відповідача 16425,19 грн. пені за період з 30.11.2020 по 08.09.2022, на підставі п.6.5. Договору.

Позиція відповідача.

У заяві від 21.11.2022 (вх.№24259/22 від 23.11.2022) представник Хирівської міської ради зазначив, що при вирішенні справи покладається на розсуд суду. Відзиву на позовну заяву, заперечень по суті позовних вимог, у строки визначені судом в ухвалі суду про відкриття провадження у справі, відповідач не подав.

Обставини справи.

10.02.2020 року між Хирівською міською радою і Товариством з обмеженою відповідальністю «Автод» укладено Договір надання послуг із вивезення ТВП і твердих побутових відходів.

Відповідно до п. 1.1. Договору, Підрядник зобов`язується своїми силами та засобами надати послуги із вивезення ТВП і твердих побутових відходів.

Згідно п.2.1. Договору, Договірна ціна робіт, що доручені Підряднику за цим договором, складає 43,434 тис.грн., в т.ч. ПДВ - 7,239 тис.грн.

Відповідача до п.2.2 Договору, договірна ціна динамічна і може переглядатися сторонами за наступними умовами: зміна обсягів і складу робіт; необхідність врахування інфляційного ринкового подорожчання; прийняття нових законодавчих і нормативних актів , що впливають на вартість робіт; виконання аварійних робіт та ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій; виконання непередбачених робіт; суттєва відмінність фактичних умов виробництва від проектних, передбачити які при узгодженні ціни Підрядник не міг.

Перегляд договірної ціни обгрунтовується розрахунками і оформляється сторонами шляхом укладання додаткових угод (п.2.3. Договору).

Відповідно до п.3.1. Договору сторони визначили строк виконання робіт: початок-листопад 2020; закінчення-листопад 2020.

Згідно п.4.1 Замовник зобов`язується не пізніше 5 днів до початку робіт перерахувати аванс в розмірі 30% від Договірної ціни.

Пунктами 4.2, 4.3, 4.5 Договору сторони обумовили, що Замовник здійснює технічний нагляд; Замовник перевіряє обсяги фактично виконаних робіт, що підтверджується документами, оформленими Підрядником; Підрядник зобов`язується виконати роботи, доручені Замовником згідно з цим договором.

Відповідно до п.п.5.1, 5.2 Договору, здавання-приймання виконаних будівельно-монтажних робіт з поточного ремонту здійснюється згідно з чинним законодавством , оформляється актом приймання виконаних підрядних робіт, який Замовник протягом п`яти днів зобов`язується підписати або в той же термін заявити письмові претензії про недоробки чи недоліки. Претензії, незаявлені у терміни, передбачені п 3.1. цього договору, до розгляду не приймаються.

На виконання своїх договірних зобов`язань, ТзОВ «Автод» виконало роботи (надало послуги по вивезенню твердих побутових відходів, виконання робіт яких є предметом Договору № б/н від 10.02.2020) загальною вартістю 43 434 грн., що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2020 року на суму 43 434 грн. Даний акт підписаний як Виконавцем так і Замовником Хирівською міською радою, без жодних зауважень, заперечень чи зазначень про будь-які недоліки.

Всі фізичні показники об`єму виконання робіт, що були доведені Підряднику передбачені у Дефектному акті, що був складений Відповідачем та ним затверджений.

Відповідно до п. 6.2 Договору, Замовник зобов`язується після підписання актів приймання виконаних підрядних робіт провести оплату Замовнику на протязі п`яти банківських днів.

Позивач зазначає, що заборгованість Відповідача перед ТзОВ «Автод» за виконані роботи (надані послуги) у листопаді 2020 року за Договором № б/н становить 43 434 грн., яка станом на момент ухвалення рішення у справі не оплачена.

Відповідно до п.6.5 Договору при затримці оплати і остаточного розрахунку за виконані роботи Замовник сплачує Підряднику пеню величиною подвійної облікової ставки Національного банку України (що діяла в період затримки оплати) від суми заборгованості за кожен день затримки.

Позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 16425,19 грн.

Оцінка суду.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За приписами положень статті 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір надання послуг із вивезення ТВП і твердих побутових відходів від 10.02.2020 б/н.

Відповідно до частин 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до частини 1 статті 846 Цивільного кодексу України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Факт виконання позивачем своїх зобов`язань по договорах на загальну суму 43434,00 грн підтверджено матеріалами справи, зокрема, копією акту приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2020 року форми №КБ-2в від 20.11.2020 та копією довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2020 року форми КБ-3.

Згідно із матеріалами справи, жодних зауважень зі сторони відповідача в актах не зазначено.

Відповідно до п. 6.2 Договору, Замовник зобов`язується після підписання актів приймання виконаних підрядних робіт провести оплату Замовнику на протязі п`яти банківських днів.

Виходячи зі змісту умов п.6.2 договору, беручи до уваги підписання сторонами Акту виконаних будівельний робіт за листопад 2020 - 20.11.2020, то суд зазначає, що в даному випадку оплата наданих послуг мала бути проведена відповідачем до 27.11.2020 включно, з 28.11.2020 виникло прострочення відповідача за Договором.

Відповідно до положень ст. 538 ЦК України, виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Згідно з ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідачем не подано.

Відповідач проти наявності заборгованості не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.

Враховуючи наведене, судом встановлено факт порушення відповідачем зобов`язання щодо сплати оплати заборгованості за надані послуги, а відтак позовна вимога про стягнення основного боргу в розмірі 43434,00 грн підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення пені суд зазначає наступне.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (ст.610 ЦК України). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).

В силу ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом ч.1 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з ч. 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 550 ЦК України передбачено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

За наведеними вище положеннями ГК України, господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.

Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18.

Суд зазначає, що розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Згідно із ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За умовами ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6.5 Договору при затримці оплати і остаточного розрахунку за виконані роботи Замовник сплачує Підряднику пеню величиною подвійної облікової ставки Національного банку України (що діяла в період затримки оплати) від суми заборгованості за кожен день затримки.

Так, згідно із п.6.5 договору позивач на загальну суму боргу нарахував відповідачу 16425,19 грн. пені за період з 30.11.2020 по 08.09.2022. Розрахунок наявний у позовній заяві.

Однак, як вже зазначалось вище судом, останнім днем оплати виконаних робіт по Акту приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2020 є день - 27.11.2020 то, відповідно, 28.11.2020 є першим днем прострочення виконання зобов`язання для відповідача. Відтак, правильним розрахунком пені повинен би був бути розрахунок пені за період з 28.11.2020 по 28.05.2021 року від суми боргу 43434,00 грн. Із зазначеним погодився представник позивача у судовому засіданні та визнав, що строк для нарахування пені повинен обмежитись шістьма місяцями з моменту виникнення прострочення зобов`язання з оплати наданих послуг.

Перевірка розрахунку пені здійснена судом за допомогою інструменту Калькулятори системи інформаційно-правового забезпечення ЛІГА: ЗАКОН (аналогічна правова позиція відображена у Постанові Верховного Суду від 14.02.2018р. у справі № 917/1622/16).

Зважаючи на викладене, не виходячи за межі заявлених позовних вимог, здійснивши перерахунок пені, суд встановив, що за період з 30.11.2020 (початок строку визначений позивачем) по 28.05.2021 (шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано) від суми боргу 43434,00 грн. сума пені становить 2772,58 грн.

Таким чином, позовна вимога про стягнення пені підлягає до задоволення частково у розмірі 2772,58 грн.

За приписами ст.ст.76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідності доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію такого стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Враховуючи вищевикладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що обставини які є предметом доказування у справі судом визнаються встановленими та позовні вимоги до відповідача підлягають задоволенню частково, а саме до стягнення з відповідача на користь позивача належить 43434,00 грн. основного боргу та 2772,58 грн. пені.

Судові витрати.

Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому при розподілі судових витрат судовий збір у розмірі 1915,14 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 76-79, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Хирівської міської ради (82060, Львівська область, м.Хирів, вул.Василя Стуса, буд.24, ідентифікаційний код 04056019) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Автод (82000, Львівська область, м.Старий Самбір, вул.Помаранчевої революції, вуд.154, ідентифікаційний код 40951020) 43434,00 грн. основного боргу та 2772,58 грн. пені та 1915,14 грн. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 21.12.2022.

Суддя Кітаєва С.Б.