Рішення

від 21.12.2022 по справі 915/357/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2022 року Справа № 915/357/22

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Алексєєва А.П. при секретарі судового засідання Табачної О.С. розглянув у відкритому судовому засіданні за участі представника відповідача адвоката Тубальцевої Л.О. справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю "ЄЙ-ПІ ІНЖЕНІРІНГ" (65009, Одеська область, м. Одеса, Фонтанська дорога, буд. 33/1, офіс 6 Н, код ЄДРПОУ 31277611), пред`явленою до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю Сервісний центр Металург (57286, Миколаївська область, с. Галицинове, вул. Набережна, буд. 64, код ЄДРПОУ 32654880), про стягнення заборгованості у розмірі 342600 гривень.

21.09.2022 року ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, яку було отримано позивачем та відповідачем 30.09.2022 року та 04.10.2022 року відповідно.

21.12.2022 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Із змісту позову вбачається, що позивач відповідно до умов договору поставив відповідачу товар, а відповідач обов`язку по його оплаті на суму 342600 грн. своєчасно не виконав. Таким чином, позивач вирішив звернутися до суду із позовом за захистом своїх прав.

Відповідач надав відзив на позов, у якому зазначив, що позовні вимоги визнає у повному обсязі, по наведеним у позові обставинам заперечень не має, надані позивачем докази є належними та достатніми.

06.10.2022 року до суду надійшла заява від представника відповідача про вступ у справу представника.

11.10.2022 року до суду надійшла заява від представника відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та клопотання про продовження строку для надання відзиву на позовну заяву.

09.11.2022 року ухвалою суду відповідачу було продовжено строк для надання відзиву.

29.11.2022 року до суду від представника відповідача надійшло клопотання про продовження строку для надання відзиву на позовну заяву.

30.11.2022 року ухвалою суду відповідачу було продовжено строк для надання відзиву.

12.12.2022 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, яким відповідач визнав позовні вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Як вказано у ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до ч. 3 ст. 75 ГПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч. 1 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на представлені позивачем докази на підтвердження обставин викладених у позові, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, судом встановлено наступне.

03.12.2021 року у с. Галицинове позивач (постачальник) та відповідач (покупець) уклали договір №8310Р4335 відповідно до предмету якого постачальник зобов`язався поставити, а покупець прийняти та оплатити контрольно-вимірювальні прилади та запчастини до них, низьковольтну апаратуру, кабельно-провідникову та світлотехнічну продукцію, джерела безперебійного живлення.

03.12.2021 року сторонами складено та підписано специфікацію №1 до договору, в якій визначено найменування товару, його кількість, вартість, порядок та строки оплати.

22.02.2022 року позивач передав, а відповідач прийняв товару на суму 342600 грн. разом з ПДВ, про що було 22.02.2022 року складено та підписано видаткову накладу №9.

Вказане підтверджується письмовими доказами, а саме доданими до позову копіями договору, специфікації та видаткової накладної.

За умовами договору поставлений товар відповідач мав оплатити до 04.03.2022 року.

25.03.2022 року позивач отримав листа відповідача, яким відповідач повідомляє, що через військову агресію та введення воєнного стану на всій території України не може належним чином виконати взяті на себе зобов`язання за договором до припинення форс-мажорних обставин. Наявність форс-мажорних обставин відповідач підтвердив листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року №2024/02.0-7.1, яким палата засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а саме військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні.

До позову приєднано копію вказаного листа відповідача від 25.03.2022 року та листа Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року.

З огляду на зміст направленого 25.03.2022 року відповідачем на адресу позивача листа, зобов`язання по оплаті товару в обумовлений договором строк до 04.03.2022 року відповідачем виконано не було посилаючись форс-мажорні обставини.

Судом встановлено, що у зв`язку з військовою агресією Російської федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24.02.2022 року №2102-ІХ, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб. Водночас, Указом Президента України від 14.03.2022 року №133/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні воєнний стан в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 18.04.2022 року №259/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17.05.2022 року №341/2022 було продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Надані позивачем письмові докази з огляду на приписи ст. ст. 76, 77, 78 ГПК України є належними, допустимими та достовірними.

Таким чином, з огляду на предмет укладеного договору між сторонами існують правовідносини, які врегульовані господарським та цивільним законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 ГК України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб`єктів господарювання, здійснюються суб`єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Згідно ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Відповідно до ч. 1. ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з господарського договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивильним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У ч. 2 ст. 193 ГК України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ч. 1,ч. 2 ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється:

- виконанням, проведеним належним чином;

- зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання;

- у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі;

- за згодою сторін;

- через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Господарське зобов`язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно ч. 2. ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Таким чином, заявлена позивачем до стягнення з відповідача грошова сума є збитками у визначенні ст. 224 ГК України.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно п. 6.1 договору у разі порушення договору сторона несе відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством України. Порушення договору є невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, передбачених цим договором.

Пунктом 7.1 договору сторони передбачили, що вони звільняються від відповідальності передбаченої цим договором за повне чи часткове порушення договору якщо доведуть, що таке порушення сталося внаслідок обставин непереборної сили, за умови, що їх настання і тривалість було підтверджено регіональною торгово-промисловою палатою України.

Згідно п. 7.1.1 договору під обставинами непереборної сили розуміються надзвичайні події зовнішнього характеру, які виникають без вини сторін, не з волі і бажанням сторін, які сторона не могла ні передбачити, ні запобігти, зокрема військові дії, а також видання забороняючих або обмежуючих нормативних актів органів державної влади чи місцевого самоврядування, інші законні або незаконні заборони зазначених органів, які перешкоджають виконанню сторонами цього договору.

Відповідно до п. 7.3 договору виконання сторонами зобов`язань за договором, що підпадають під дію обставин непереборної сили, буде призупинено на період дії зазначених обставин, за умови, що стороною були вжиті всі розумні заходи щодо належного виконання договору.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 13, ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України, ч. 2 ст. 218 ГК України відповідачем не доведено, що за умов дії форс-мажорних обставин ним було вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення і належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок їх дії.

Доказів наявності обставин щодо припинення або призупинення виконання обов`язків за договором через дію форс-мажорних обставин або розірвання договору з цієї підстави судові не надано.

З огляду на положення ч. 1 ст. 265, ч. 1, ч. 2, ч. 7 ст. 193 ГК України, відповідач, не виконавши обов`язку по оплаті товару, порушив зобов`язання обумовлене договором, в зв`язку із чим права позивача підлягають захисту шляхом задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч .2 ст. 20 ГК України кожний суб`єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються, зокрема шляхом відшкодування збитків та іншими способами, передбаченими законом.

Позивачем були здійснені судові витрати у вигляді сплати судового збору в сумі 5139,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3515 від 14.09.2022 року.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Доказів здійснення витрат на правову допомогу позивач не надав.

Керуючись ст.ст. 237, 238 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Сервісний центр Металург (57286, Миколаївська область, с. Галицинове, вул. Набережна, буд. 64, код ЄДРПОУ 32654880) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЄЙ-ПІ ІНЖЕНІРІНГ" (65009, Одеська область, м. Одеса, Фонтанська дорога, буд. 33/1, офіс 6 Н, код ЄДРПОУ 31277611) грошові кошти в сумі 342600 грн., а також понесені судові витрати по сплаті 50% судового збору в розмірі 2569,50 грн.

3. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "ЄЙ-ПІ ІНЖЕНІРІНГ" (65009, Одеська область, м. Одеса, Фонтанська дорога, буд. 33/1, офіс 6 Н, код ЄДРПОУ 31277611) із Держбюджету 50 % сплаченого судового збору в розмірі 2569,5 грн. за платіжним дорученням №3515 від 14.09.2022 року.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст.241 Господарського процесуального кодексу України).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст.241 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення (ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження (ч. 2 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано 26.12.2022 року.

Суддя А.П. Алексєєв