Рішення

від 22.12.2022 по справі 921/468/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 грудня 2022 року м. ТернопільСправа № 921/468/22

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Охотницької Н.В.

за участі секретаря судового засідання Качунь І.Є.

розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТЕРІЯ", вул. Академіка Кучера, 13/4, м. Львів, 79007

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес", с. Токи, Підволочиський район, Тернопільська область, 47823

про стягнення заборгованості в сумі 54 542,08 грн, з яких: 50 500,00 грн основна сума боргу; 1 971,58 грн пеня; 555,50 грн інфляційні втрати, 1 515,00 грн штраф.

Представники сторін в судове засідання не прибули.

Згідно ч.3 ст. 222 ГПК України, фіксація судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АРТЕРІЯ" звернулося до Господарського суду Тернопільської області із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" про стягнення заборгованості в сумі сумі 54 542,08 грн, з яких: 50 500,00 грн основна сума боргу; 1 971,58 грн пеня; 555,50 грн інфляційні втрати, 1 515,00 грн штраф.

Підставою позову визначено неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань згідно умов договору купівлі - продажу від 11 січня 2018 року № 11/01 в частині розрахунків із позивачем за поставлений товар, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 54 542,08 грн, з яких: 50 500,00 грн основна сума боргу; 1 971,58 грн пеня; 555,50 грн інфляційні втрати, 1 515,00 грн штраф.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 03 жовтня 2022 року позовну заяву № 1/09 від 23.09.2022 (вх. № 526 від 28.09.2022) Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТЕРІЯ" залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10-ти днів з дня одержання цієї ухвали.

08 листопада 2022 року на адресу суду від позивача надійшла заява №1 від 31.10.2022 (вх. № 7398) разом із додатками, з якої вбачається, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви, про які зазначено в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 03 жовтня 2022 року.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 10 листопада 2022 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТЕРІЯ" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 12 грудня 2022 року.

Однак, 12 грудня 2022 року, у зв`язку з тим, що в період часу з 8:30 год. по 12:10 год. була знеструмлена електромережа Господарського суду Тернопільської області (вул. Князя Острозького, 14а, м. Тернопіль) судове засідання призначене на 10:00 год. у цій справі не відбулося.

Вказані обставини підтверджуються складеним, у відповідності до пункту 5.10 розділу II Інструкції щодо роботи з технічними засобами фіксування судового засідання затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 06 червня 2022 року №156, актом щодо знеструмлення електромережі суду від 12.12.2022.

У зв`язку з чим, ухвалою суду від 12.12.2022 повідомлено сторін, що судове засідання у справі № 921/468/22 буде проведено 22 грудня 2022 року о 10:00 год.

Разом з тим, 08.12.2022 на адресу суду відповідачем подано відзив на позов від 06.12.2022 (вх.№ 8350 від 08.12.2022), відповідно до якого ТОВ "Агробізнес" позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу, пені та інфляційних витрат визнає, однак не визнає та вважає неправильним розрахунок 3% річних, згідно ст. 625 ЦК України, які позивач помилково асоціює зі штрафом. Вважає, що в даному випадку, розрахунок 3% річних має здійснюватись за кожен день прострочення та має становити 236,59 грн.

В судове засідання 22.12.2022 представники сторін не прибули, хоча про дату час та місце розгляду справи були повідомленні у встановленому законом порядку.

В той же час, в матеріалах справи наявне клопотання від 12.12.2022 (вх.№ 8410 від 12.12.2022), у якому товариство з обмеженою відповідальністю "АРТЕРІЯ" просить суд розгляд справи здійснювати без участі представника позивача.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

22 грудня 2022 року справу розглянуто по суті.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст. 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Дана норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Згідно із ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

З матеріалів справи вбачається, що 11 січня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АРТЕРІЯ" (продавець) та Товариством з обмежено відповідальністю "Агробізнес" (покупець) укладено Договір купівлі продажу №11/01 (надалі - Договір).

Відповідно до п.1.1. даного Договору, продавець зобов`язується передати у власність Покупцю молоко сухе знежирене та інші продукти харчування (Товар), а покупець зобов`язується прийняти Товар та оплатити його загальну вартість на умовах даного договору.

Загальна кількість Товару, яка підлягає передачі у власність Покупця визначається відповідно до накладних (п. 2.2. Договору).

Датою поставки вважається дата, що вказана в накладних (п. 3.1. Договору).

Ціна на товар, який є предметом даного договору є договірною і вказується в накладних на отримання Товару, які є невід`ємною частиною даного договору. Загальна вартість договору складається із вартості Товару, переданого згідно накладних в межах даного договору (п.п. 4.1., 4.2. Договору).

Розрахунки між Сторонами здійснюються в Українській національній валюті гривні. Покупець проводить розрахунки протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту поставки товару, шляхом перерахування коштів на рахунок Продавця у відповідності до Інструкції "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті". Датою оплати вважається дата поступлення грошових коштів на рахунок Продавця (п.п. 5.1., 5.2., 5.3. Договору).

Даний договір вступає в силу з дати його підписання і діє до 31.12.2018, але в будь-якому випадку до повного виконання умов даного договору. Термін дії даного договору щоразу автоматично продовжується на наступний рік на тих самих умовах, при відсутності заперечень сторін (п.п. 10.1., 10.2. Договору.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України (надалі ГК України) встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами статей 525, 615 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Згідно ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

За приписами частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору.

На виконання умов укладеного між учасниками спірних правовідносин договору та відповідно до видаткових накладних та довіреностей, а саме:

- видаткової накладної № 115 від 21.12.2021 на суму 30000,00 грн та довіреності № 549 від 20.12.2021;

- видаткової накладної № 4 від 20.01.2022 на суму 18 750,00 грн ;

- видаткової накладної № 8 від 04.02.2022 на суму 18 750,00 грн та довіреності № 616 від 03.02.2022, копії яких долучені позивачем до матеріалів справи, позивач здійснив поставку Товару відповідачу на загальну суму 67 500,00 грн.

Таким чином, позивачем виконано свої зобов`язання з поставки товару. В свою чергу відповідач розрахунок з позивачем за поставлений товар здійснив частково, оплативши тільки 17 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1198 від 19.05.2022 на суму 5 000,00 грн, платіжним дорученням № 1346 від 07.06.2022 на суму 7 000,00 грн, платіжним дорученням № 1709 від 19.07.2022 на суму 5 000,00 грн.

Отже, на час розгляду цієї справи, заборгованість відповідача перед позивачем становить 50 500, 00 грн, що у свою чергу, не заперечується/підтверджується відповідачем у поданому відзиві на позов.

Враховуючи вищезазначене, відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання щодо оплати в повному обсязі отриманого товару чим порушив умови Договору.

Будь-яких доказів своєчасної оплати заявленої позивачем до стягнення заборгованості відповідачем відповідно до положень статей 13, 74 ГПК України під час розгляду справи не надано.

На підтвердження факту поставки товару, відповідно й здійснення господарських операцій, позивачем також долучено Акт звірки розрахунків, складений між сторонами за період з 01.12.2021 по 15.09.2022, у якому відображено здійснення спірних господарських операцій по поставці товару з кінцевим сальдо на корить позивача в розмірі 50 500,00 грн.

На думку суду, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, за умови, що інформація, відображена в акті, підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб, що в даному випадку знайшло підтвердження матеріалами справи.

Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості уповноваженою особою боржника та підтвердження наявності такого боргу первинними документами, свідчить про визнання боржником такого боргу.

Зазначена правова позиція у постанові Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17, від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17 та від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18.

Отже, зважаючи на наведене в площині існування первинних документів, підписаного акту звірки розрахунків та факту часткової оплати товару за договорами поставки, суд вважає, що позивачем у спірних правовідносинах підтверджено документально факт поставки товару відповідачу за договором купівлі продажу №11/01 від 11.01.2018 на загальну суму 67 500,00 грн та його отримання Покупцем.

Як зазначалося вище, і дана обставина сторонами не заперечується, відповідач оплату товару по договору здійснив частково, на суму 17 000,00 грн.

Таким чином, доказів, що підтверджують виконання відповідачем зобов`язань шляхом проведення остаточного розрахунку за отриманий товар на суму 50 500, 00 грн на момент розгляду спору судом, у матеріалах немає.

В силу вимог ст.ст.11, 16, 509 ЦК України та ст.ст.2, 5 ГПК України кредитору належить право у судовому порядку вимагати від боржника виконання його обов`язків.

Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Пунктами 1, 2 ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджуються доводи позивача про поставку товару на загальну суму 67 500,00 грн, його отримання відповідачем та часткову оплату в розмірі 17 000,00 грн, беручи до уваги відсутність доказів проведення остаточного розрахунку за товар та визнання відповідачем суми основного боргу, суд доходить висновку про доведеність позивачем належними та допустимими доказами порушення його майнових прав на суму боргу у розмірі 50 500, 00 грн.

Тому, суд дійшов висновку про необхідність захисту порушеного права позивача та задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 50 500,00 грн.

Також позивачем за несвоєчасну оплату товару нараховані відповідачу 1 971,58 грн пені, 555,50 грн інфляційних втрат та 1 515,00 грн штрафу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Одночасно, суд вважає за необхідне відзначити, що сума 1 515,00 грн, яку позивач називає штрафом, за своєю правовою природою є 3% річних від простроченої суми згідно ст. 625 ЦК України, оскільки зі змісту позовної заяви вбачається, що ТОВ "Артерія" нараховуючи вказану суму посилається саме на ст. 625 ЦК України та просить стягнути її як штраф у розмірі 3% річних.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно пункту 6.2 Договору, за прострочення виконання зобов`язань покупець зобов`язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі облікової ставки НБУ, від вартості неоплаченого товару, за кожен день прострочення до повного виконання своїх зобов`язань.

Перевіривши розрахунок заявленої до стягнення суми пені суд встановив, що останню розраховано арифметично вірно, обґрунтовано у відповідності до приписів чинного законодавства, а відтак позовні вимоги про стягнення 1 971,58 грн пені підлягають задоволенню.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що втрати від інфляції за період визначений позивачем становлять 1 525,55 грн. Однак, враховуючи, що суд не уповноважений виходити за межі визначеного позивачем максимального розміру встановленої суми, а тому вважає вимоги позивача про стягнення втрат від інфляції в сумі 555,50 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також судом перевірено представлений розрахунок 3% річних за вказаний позивачем період та визначено, що сума 3% річних складає 236,59 грн. Таким чином, до стягнення підлягає 3% річних в сумі 236, 59 грн, тоді як в частині позовних вимог про стягнення 1 278,41 грн 3% річних в позові слід відмовити.

Розрахунки долучено судом до матеріалів справи.

При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами (п.5 ч. 1 ст. 237 ГПК України).

Вирішуючи питання про розподіл судового збору суд відзначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України "Про судовий збір".

Згідно з пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, частиною 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, у разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Позивачем у даній справі, заявлено позовну вимогу майнового характеру про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 54 542,08 грн.

Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановлений Законом України "Про державний бюджет України на 2022 рік" і згідно зі статтею 7 цього Закону становить 2481,00 грн.

Отже, позивачем, за позовну вимогу майнового характеру стягнення заборгованості в сумі 54 542,08 грн, необхідно сплатити судовий збір в розмірі 2 481,00 грн.

Однак, як вбачається з матеріалів справи Товариством з обмеженою відповідальністю "Артерія" за подання позовної заяви згідно платіжного доручення № 1380 від 23.09.2022 сплачено судовий збір у розмірі 2 600,00 грн.

Таким чином, з Державного бюджету України позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Артерія", за умови звернення до суду із відповідним клопотанням, підлягає поверненню зайво сплачений судовий збір в розмірі 119, 00 грн.

В той же час, понесені позивачем витрати по сплаті судового збору, відповідно до розміру задоволених позовних вимог, суд покладає на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 86, 129, 233, 236-238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" (с. Токи, Підволочиський район, Тернопільська область, 47823, код ЄДРПОУ 30915832) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТЕРІЯ" (вул. Академіка Кучера, 13/4, м. Львів, 79007, код ЄДРПОУ 23882652) заборгованість за договором купівлі продажу № 11/01 від 11.01.2018 в сумі 50 500 (п`ятдесят тисяч п`ятсот) грн 00 коп., 1 971 (одну тисячу дев`ятсот сімдесят одну) грн 58 коп. пені, 555 (п`ятсот п`ятдесят п`ять) грн 50 коп. інфляційних втрат, 236 (двісті тридцять шість) грн 59 коп. 3% річних та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 84 коп. витрат по оплаті судового збору.

3. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

5. Копію рішення надіслати рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення:

- Товариству з обмеженою відповідальністю "АРТЕРІЯ", вул. Академіка Кучера, 13/4, м. Львів, 79007;

- Товариству з обмеженою відповідальністю "Агробізнес", с. Токи, Підволочиський район, Тернопільська область, 47823.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч.1 ст. 241 ГПК України).

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст.ст. 256-257 ГПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повне рішення складено та підписано 26.12.2022.

Суддя Н.В. Охотницька