Постанова

від 20.12.2022 по справі 903/822/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2022 року

м. Київ

cправа № 903/822/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

розглянувши касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Рибгосп" Цумань"

на рішення Господарського суду Волинської області від 27.04.2022 (суддя Шум М. С.) та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.08.2022 (Василишин А. Р. - головуючий суддя, судді Бучинська Г. Б., Філіпова Т. Л.) у справі

за позовом Дочірнього підприємства "Рибгосп" Цумань"

до: 1) Цуманської селищної ради,

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Цумань-Риба"

про визнання протиправним та скасування рішення селищної ради, визнання недійсними договорів оренди землі,

(У судове засідання з`явилися представники: позивача - Кушнірук А. В., Товариства з обмеженою відповідальністю "Цумань-Риба" - Карпюк Л. В., Попік Л. П.),

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Дочірнє підприємство "Рибгосп" Цумань" звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом до Цуманської селищної ради (далі - Відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Цумань-Риба" (далі - Відповідач 2, ТОВ "Цумань-Риба") в якому просив:

-·визнати протиправним та скасувати рішення Відповідача 1 від 20.06.2017 № 15/8 щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) Відповідачу 2 для ведення рибного господарства, які знаходяться на території Цуманської об`єднаної територіальної громади, а саме щодо земельних ділянок площею 0,9669 га кадастровий номер 0721855700:01:001:2038, площею 0,7227 га кадастровий номер 0721855700:01:001:2039, площею 1, 6247 га кадастровий номер 0721855700:01:001:2037;

- визнати недійсними договори оренди землі від 20.07.2017, укладені між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 про передання в оренду земельних ділянок площею 0,9669 га кадастровий номер 0721855700:01:001:2038, площею 0,7227 га кадастровий номер 0721855700:01:001:2039, площею 1, 6247 га кадастровий номер 0721855700:01:001:2037, що розташовані на території Цуманської об`єднаної територіальної громади для обслуговування гідротехнічних споруд для ведення рибного господарства (землі водного фонду).

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що 20.06.2017 рішенням Відповідача 1 № 15/8 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) Відповідачу 2 для ведення рибного господарства, згідно з яким Відповідачу 2 передано в оренду на 49 років земельні ділянки, які знаходяться на території Цуманської об`єднаної територіальної громади. У подальшому, між відповідачами на підставі вказаного вище рішення укладено спірні договори оренди на земельні ділянки. Позивач зазначає, що такі ділянки перебувають у постійному користуванні позивача згідно з чинними актами на право постійного користування. Позивач зазначає, що за відсутності волевиявлення позивача як користувача земельних ділянок на добровільну відмову від права користування землею Відповідач 1 не мав законних підстав на передачу земельних ділянок в оренду іншій особі.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами та позиція учасників справи

2.1. Як установили суди попередніх інстанцій і свідчать матеріали справи, згідно із статутом позивача (затверджено протоколом загальних зборів співвласників підприємства від 20.08.2020 № 20/08/20-1) позивач є правонаступником прав та обов`язків Дочірнього підприємства "Рибгосп" Цумань" ВАТ "Волиньрибгосп". Власником підприємства є юридична особа, створена за законодавством України: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Буд Цумань", код ЄДРПОУ 43759736.

Згідно з державним актом на право постійного користування землею від 27.12.2001 серії I-ВЛ № 001576, цей акт видано Ківерцівською районною радою народних депутатів Ківерцівського району Волинської області Дочірньому підприємству "Рибгосп "Цумань" ВАТ "Волиньрибгосп" смт Цумань, вул. Васильєва, 46, розташованої на території Цуманської селищної ради у тому, що зазначеному землекористувачу надається у постійне користування 49, 88 та 173, 77 га землі в межах згідно з планом землекористування. Землі надано у постійне користування для ведення рибного господарства. Акти зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 27-а та № 27 відповідно.

Рішенням Відповідача 1 від 20.06.2017 № 15/8 вирішено затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) в межах Цуманської селищної ради для ведення рибного господарства. Категорія земель землі водного фонду: кадастровий номер 0721855700:01:001:2038 площею 0, 9669 га; кадастровий номер 0721855700:01:001:2039 площею 0, 7227 га; кадастровий номер 0721855700:01:001:2037 площею 1, 6248 га, а також вирішено передати Відповідачу 2 земельні ділянки в оренду на 49 років.

20.07.2017 між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 підписано три договори оренди землі.

Відповідно до пунктів 1, 2, 7 договорів, Відповідач 1 надає, а Відповідач 2 приймає в строкове платне користування земельні ділянки комунальної власності для ведення рибного господарства з кадастровими номерами 0721855700:01:001:2037, 0721855700:01:001:2038, 0721855700:01:001:2039, які розташовані в смт Цумань. Договори укладено на 49 років.

У відповідь на запит Головне управління Держгеокадастру у Волинській області листом від 04.06.2019 повідомило, що відомості про земельні ділянки, які зазначені в Державних актах серії I-ВЛ № 001576 та серії I-ВЛ № 000703 внесені до Державного земельного кадастру за кадастровими номерами в тому числі 0721855700:01:001:2038; 0721855700:01:001:2039; 0721855700:01:001:2037.

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вбачається, що станом на 19.06.2017 земельні ділянки 0721855700:01:001:2037, 0721855700:01:001:2038 ,0721855700:01:001:2039 передані Відповідачем 1 Відповідачу 2 в оренду на 49 років, форма власності комунальна.

Позивач, вважаючи себе постійним користувачем земельних ділянок, якими користується Відповідач 2, звернувся до суду за захистом порушеного, на його думку права, з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) Відповідачу 2 для ведення рибного господарства, а також визнати недійсними договори оренди землі.

3. Короткий зміст судових рішень у справі

3.1. Рішенням Господарського суду Волинської області від 27.04.2022 у справі № 903/822/21, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.08.2022, у задоволенні позову відмовлено.

3.2. Рішення судів аргументовані тим, що: "відповідно до статуту ВАТ "Волиньрибгосп" (затверджено загальними зборами від 25.03.2006 № 8) ВАТ "Волиньрибгосп" засноване відповідно до рішення Регіонального відділення Фонду державного майна по Волинській області від 11.02.1999 № 73 шляхом перетворення державного підприємства "Волинський рибокомбінат" у ВАТ "Волиньрибгосп". Головне підприємство: ВАТ "Волиньрибгосп": 45626, Волинська область, Луцький район, смт Рокині, вул. Степова, 1. Дочірні підприємства, зокрема, Відповідач 1, Волинська область, Ківерцівський район, смт Цумань, вул. Васильєва, 46. Дочірні підприємства ВАТ "Волиньрибгосп" є його структурними частинами, мають права юридичної особи та права щодо користування майном ВАТ "Волиньрибгосп" у межах, визначених статутами дочірніх підприємств. Засновником ВАТ "Волиньрибгосп" є держава в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області. Створені дочірні підприємства можуть наділятися основними засобами та обіговими коштами, які належать ВАТ "Волиньрибгосп". Дочірні підприємства мають право щодо користування майном ВАТ "Волиньрибгосп" у межах, визначених статутом таких дочірніх підприємств".

Відповідно до статуту Дочірнього підприємства "Рибгосп "Цумань" ВАТ "Волиньрибгосп" (затверджений загальними зборами акціонерів ВАТ "Волиньрибгосп" від 25.03.2006) засновником Дочірнього підприємства "Рибгосп "Цумань" є ВАТ "Волиньрибгосп". Дочірнє підприємство "Рибгосп "Цумань" ВАТ "Волиньрибгосп" створене з метою здійснення ним господарської діяльності за окремими напрямами діяльності ВАТ "Волиньрибгосп". Дочірнє підприємство "Рибгосп "Цумань" ВАТ "Волиньрибгосп" є самостійною юридичною особою з дати його державної реєстрації. Вищий орган управління ДП "Рибгосп" Цумань" ВАТ "Волиньрибгосп" є загальні збори ВАТ "Волиньрибгосп".

У свою чергу, 10.09.2012 між ВАТ "Волиньрибгосп" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Волинська торгово-транспортна корпорація" (далі - ТОВ "Волинська торгово-транспортна корпорація") укладено договір купівлі-продажу, предметом якого є купівля частки у статутному капіталі Дочірнього підприємства "Рибгосп "Цумань" ВАТ "Волиньрибгосп" (код ЄДРПОУ 30907944), засновником якого є ВАТ "Волиньрибгосп" у розмірі 100 % статутного капіталу, яку ВАТ "Волиньрибгосп" передає у власність ТОВ "Волинська торгово-транспортна корпорація". З моменту укладення цього договору ТОВ "Волинська торгово-транспортна корпорація" стала по відношенню до Дочірнього підприємства "Рибгосп "Цумань" ВАТ "Волиньрибгосп" його новим засновником, та несе всі обов`язки та права засновника, що випливають із установчих документів та чинного законодавства.

В подальшому, корпоративні права в статутному капіталі Дочірнього підприємства "Рибгосп "Цумань" ВАТ "Волиньрибгосп" неодноразово відчужувалися.

Так, 20.08.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАНСГАЗІНДАСТРІ АГ" (далі - ТОВ "ТРАНСГАЗІНДАСТРІ АГ") та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО-БУД ЦУМАНЬ" (далі - ТОВ "АГРО-БУД ЦУМАНЬ") укладено договір купівлі-продажу корпоративних прав в статутному капіталі позивача відповідно до якого ТОВ "ТРАНСГАЗІНДАСТРІ АГ" передало у власність ТОВ "АГРО-БУД ЦУМАНЬ" вклад (частку) у статутному капіталі позивача у розмірі 200 000 грн, що становить 100 % статутного капіталу позивача, а ТОВ "АГРО-БУД ЦУМАНЬ" повинно було прийняти цей вклад (частку) та сплатити за нього грошову суму у розмірі та в порядку обумовленому цим договором.

Станом на сьогодні власником позивача є юридична особа: ТОВ "АГРО-БУД ЦУМАНЬ", що підтверджується статутами позивача, витягом з реєстру, договором купівлі-продажу корпоративних прав від 20.08.2020, укладеним між ТОВ "ТРАНСГАЗІНДАСТРІ АГ" та ТОВ "АГРО-БУД ЦУМАНЬ".

У той же час, в матеріалах справи відсутні докази, котрі б вказували на одночасний перехід із корпоративними права позивача, до нових їх набувачів, земельних ділянок саме як окремого об`єкта та будь-яких інших необоротних активів. В матеріалах справи відсутні відомості інвентаризації та будь-якого обліку оборотних та необоротних актів станом на момент укладення договору купівлі-продажу, предметом якого була купівля частки у статутному капіталі Дочірнього підприємства "Рибгосп "Цумань" ВАТ "Волиньрибгосп" від 10.09.2012 між ВАТ "Волиньрибгосп" та ТОВ "Волинська торгово-транспортна корпорація".

Крім того, в матеріалах справи містяться акти органів виконавчої влади та місцевого самоврядування (розпорядження від 24.11.2004 № 276 Ківерцівської районної державної адміністрації "Про дозвіл на складання документів, що посвідчують право оренди на земельні ділянки"; рішення від 02.05.2003 "Про надання земельної ділянки в оренду для ВАТ "Волиньрибгосп"), якими надавалася згода на передачу та розроблення технічної документації на переоформлення права постійного користування земельною ділянкою на довгострокову оренду строком на 49 років площею 49,88 га саме для ВАТ "Волиньрибгосп".

Позивач є суб`єктом права приватної власності (не державної чи комунальної), не є суб`єктом права постійного користування земельною ділянкою згідно з приписами статті 92 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).

Між тим, позивачем не підтверджено допустимими, достовірними доказами та обставина, що саме позивач (код ЄДРПОУ 30907944) є постійним користувачем спірних земельних ділянок на підставі державного акта на право постійного користування землею площею 49, 88 га серії I-ВЛ № 001576, що виданий Радою народних депутатів Ківерцівського району Волинської області 27.12.2001 Дочірньому підприємству "Рибгосп" Цумань" ВАТ "Волиньрибгосп", смт Цумань, вул. Васильєва, 46.

Окрім того, позивачем й не надано жодних доказів того, що він вчиняв будь-які дії для приведення прав і обов`язків щодо спірних земельних ділянок у відповідність до вимог чинного законодавства, у тому числі як за правонаступником постійного землекористувача Дочірнього підприємства "Рибгосп" Цумань" ВАТ "Волиньрибгосп" (як про те зазначено в статуті позивача). Колегія суддів також звернула увагу на те, що правонаступництво передбачає реорганізацію юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення. При цьому, позивач стверджує лише про відчуження корпоративних прав Дочірнього підприємства "Рибгосп" Цумань" ВАТ "Волиньрибгосп".

У той же час, статут позивача (код ЄДРПОУ 30907944) та інформація про хронологію реєстраційних дій не є допустимими та достовірними доказами того, що саме позивач є постійним користувачем спірних земельних ділянок.

З урахуванням встановлених обставин справи та зважаючи на те, що позивач не є суб`єктом права постійного користування земельною ділянкою, згідно з приписами ЗК України, а спірні земельні ділянки є землями водного фонду, а також те, що позивач не зазначає про вчинення будь-яких дій щодо приведення прав і обов`язків щодо спірних земельних ділянок у відповідність до вимог чинного законодавства (оренда, права власності), при тому, що достовірних та допустимих доказів правонаступництва позивача (код ЄДРПОУ 30907944) прав та обов`язків Дочірнього підприємства "Рибгосп" Цумань" ВАТ "Волиньрибгосп" в матеріалах справи немає, колегія суду вважає, що в даному випадку Позивач виявляє завуальоване бажання під час вирішення відповідного спору, встановити в рішенні суду ті обставини (юридичні факти), які не входять в предмет доказування щодо обраного позивачем способу захисту.

У той же час, з огляду на обраний позивачем спосіб захисту та предмет спору суд апеляційної інстанції констатував, що в матеріалах справи відсутні докази, що за позивачем зберігається право постійного користування спірними земельними ділянками.

Судове рішення про визнання недійсним рішення Відповідача 1 та визнання недійсними договорів оренди не є безумовною підставою для вчинення реєстраційних дій про право оренди чи право власності чи тим більше права постійного користування на спірні земельні ділянки за позивачем, проте, як зазначено вище, позивач фактично прагне визнання за собою права постійного користування на спірні земельні ділянки на підставі державного акта серії I-ВЛ № 001576 на право постійного користування землею площею 49, 88 га, що виданий 27.12.2001 Дочірньому підприємству "Рибгосп" Цумань" ВАТ "Волиньрибгосп".

4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та інших учасників судового процесу

4.1. ДП "Рибгосп" Цумань" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та задовольнити позовні вимоги.

Підставами касаційного оскарження є пункти 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій застосували статті 7, 11, 23 ЗК України (у редакції Закону№ 561-XII), статей 92, 116, 122, 123, 124, 125, 141, 149 ЗК України, статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень", статті 15, 16, 21, 203, 215, 321, 396 ЦК України без урахування висновків Верховного Суду України та Верховного Суду, викладених у постановах від 26.09.2011 у справі № 6-14цс11, постанова ВСУ від 21.02.2011 у справі № 21-3а11, від 27.01.2021 у справі № 906/706/19, від 12.02.2020 у справі № 914/748/19, від 23.06.2020 у справі № 179/1043/16-ц, від 16.10.2019 у справі № 663/1738/16-ц, від 02.09.2020 у справі № 918/194/19, від 31.01.2019 у справі № 914/839/18, від 19.08.2020 у справі № 904/284/19, від 04.08.2020 у справі № 915/657/18, від 12.02.2020 у справі № 914/748/19, від 12.12.2018 у справі № 372/5635/13-ц, від 05.12.2019 у справі № 914/73/18, від 14.01.2020 у справі № 910/21404/17, від 30.05.2018 у справі № 923/466/17, від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, від 05.11.2019 у справі № 906/392/18, від 18.04.2018 у справі № 439/212/14-ц, від 05.09.2019 у справі № 911/1669/18, а також постановах Вищого господарського суду України.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, заявник зазначив, що відсутній висновок щодо застосування статей 3, 4, 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень" та статей 4, 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", статті 182 ЦК України.

Скаржник стверджує, що судами попередніх інстанцій не досліджено та не надано оцінку свідоцтву про державну реєстрацію від 18.07.2000 та витягу з єдиного державного реєстри юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, протоколу зборів від 01.08.2013 № 2 про зміну найменування позивача, оригіналу державного акта на право постійного користування від 27.12.2001 І-ВЛ № 001576, витягу з книги реєстрації державних актів на право постійного користування землею, листам Цуманської селищної ради від 07.05.2020 № 484/01-30 та від 19.06.2020 № 613/01-30, листам ГУ Держгеокадастру у Волинській області - від 04.06.2019 № ПІ-38/0- 38/0/63-18, від 30.04.2021 № 28-3-0.3-2898/2-21.

4.2. У відзивах на касаційну скаргу відповідачі вказують на безпідставність доводів скаржника, погоджуються із висновками судів першої і апеляційної інстанції та просять залишити без змін оскаржені судові рішення. У відзивах стверджується, що позивач не підтвердив допустимими доказами, що саме він є постійним користувачем спірних земельних ділянок.

У той же час, колегія суддів не убачає підстав для врахування посилання відповідача на обставини справи № 903/260/21 про які заявлені під час судового засідання від 20.12.2022, з огляду на ненаведення таких аргументів у відзиві на касаційну скаргу у строк, встановлений Верховним Судом відповідно до статті 295 ГПК України.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

5.2. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.3. Як слідує із судових рішень у справі № 903/822/21, суди дійшли висновку про відсутність порушених оскаржуваними правочинами та рішенням прав та інтересів позивача, та відсутності обставин котрі б підтверджували правонаступництво позивача саме на спірні земельні ділянки.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди вважали, що позивач не є суб`єктом права постійного користування земельною ділянкою, він не зазначає про вчинення будь-яких дій щодо приведення прав і обов`язків щодо спірних земельних ділянок у відповідність до вимог чинного законодавства (оренда, права власності), достовірних та допустимих доказів правонаступництва позивача прав та обов`язків Дочірнього підприємства "Рибгосп" Цумань" ВАТ "Волиньрибгосп" в матеріалах справи немає. Крім того, на думку судів, в матеріалах справи відсутні докази, котрі б вказували на одночасний перехід із корпоративними права позивача, до нових їх набувачів, земельних ділянок саме як окремого об`єкта та будь-яких інших необоротних активів

5.4. Частиною 1 статті 23 ЗК України (в редакції на момент видачі та реєстрації державного акта на право постійного користування землею від 27.12.2001) визначено, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також і право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 цього кодексу передбачено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно з положеннями пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У частині 3 статті 3 цього Закону встановлено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Пунктом 6 Розділу X "Перехідні положення" ЗК України від 25.10.2001 визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2005 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Поряд з цим обов`язок переоформлення права користування земельною ділянкою, який міститься у пункті 6 Перехідних положень ЗК України, визнаний неконституційним на підставі рішення Конституційного суду України від 22.09.2005.

Так, Конституційний Суд України рішенням від 22.09.2005 № 5-рп/2005 (справа № 1-17/2005) визнав неконституційним положення пункту 6 розділу X "Перехідні положення" ЗК України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди юридичних осіб, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але відповідно до норм Земельного кодексу України не можуть мати їх на такому праві - без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

При цьому Конституційний Суд України вказав на наступне:

- пункт 6 Перехідних положень Кодексу зобов`язує громадян та юридичних осіб переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на земельні ділянки. При переоформленні права постійного користування у довгострокову оренду її строк визначається "відповідно до закону", що є неконкретним у зв`язку з невизначеністю цього закону, як і закону, який встановив би порядок переоформлення;

- Конституційний Суд України вважає, що встановлення обов`язку громадян переоформити земельні ділянки, які знаходяться у постійному користуванні, на право власності або право оренди, до 1 січня 2008 року потребує врегулювання чітким механізмом порядку реалізації цього права відповідно до вимог частини другої статті 14, частини другої статті 41 Конституції України.

- у зв`язку з відсутністю визначеного у законодавстві відповідного механізму переоформлення громадяни не в змозі виконати вимоги пункту 6 Перехідних положень Кодексу у встановлений строк, про що свідчить неодноразове продовження Верховною Радою України цього строку;

- громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм права користування земельною ділянкою;

Конституційний Суд України дійшов висновку, що пункт 6 Перехідних положень Кодексу через відсутність встановленого порядку переоформлення права власності або оренди та унеможливлення безоплатного проведення робіт із землеустрою і виготовлення технічних матеріалів та документів для переоформлення права постійного користування земельною ділянкою на право власності або оренди в строки, визначені Кодексом, суперечить положенням частини четвертої статті 13, частини другої статті 14, частини третьої статті 22, частини першої статті 24, частин першої, другої, четвертої статті 41 Конституції України.

При цьому Конституційний Суд України вказав на те, що юридичні особи на цій підставі не можуть втрачати раніше наданого їм права постійного користування земельною ділянкою. Таким чином, документ, яким посвідчено право постійного користування земельною ділянкою (державний акт на право постійного користування землею), виданий відповідно до законодавства, яке діяло раніше, є дійсним та залишається чинним.

Згідно з пунктом 3 статті 151-2 Конституції України, рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

У зв`язку із викладеним, право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не припиняється навіть у тому разі, якщо особа, яка за чинним законом не може набути таке право, не здійснить переоформлення цього права в інший правовий титул. Право постійного користування зберігається і є чинним до приведення прав та обов`язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства й переоформлення права постійного користування у право власності чи оренду.

Вказаний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 15.11.2021 у справі № 906/620/19, від 31.01.2019 у справі № 914/839/18, на які посилається скаржник на обґрунтування підстави касаційного оскарження і які колегія суддів вважає за необхідне врахувати з огляду на змістовний критерій у контексті набуття та припинення права постійного користування.

5.5. Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (частина 2 статті 15 ЦК України).

Згідно з положеннями статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

5.6. Колегія суддів зауважує, що під час визначення наявності або відсутності права постійного користування за захистом якого позивач звертається, помилковим буде висновок щодо відсутності порушеного права або інтересу лише внаслідок того, що позивач на теперішній час не є суб`єктом права постійного користування, і він не вчинив будь-яких дій щодо приведення прав і обов`язків щодо спірних земельних ділянок у відповідність до вимог чинного законодавства. У цьому випадку, відсутність права постійного користування може бути встановлена доказами, які б підтверджували, що таке право було припинено відповідно до вимог ЗК України. У протилежному випадку, на чому і акцентовано увагу правових висновків Верховного Суду, зазначених вище, право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому законодавством порядку, не втрачається та не припиняється навіть у тому разі, якщо особа, яка за чинним законом не може набути таке право, не здійснить переоформлення цього права в інший правовий титул.

У цьому контексті Верховний Суд також звертає увагу на те, що суди попередніх інстанцій зазначивши, що в матеріалах справи відсутні докази, котрі б вказували на одночасний перехід із корпоративними права позивача, до нових їх набувачів, земельних ділянок саме як окремого об`єкта та будь-яких інших необоротних активів, не послалися на норми матеріального права чи встановлені відповідні фактичні обставини щодо подальшого існування та приналежності спірного права постійного користування у відповідної особи.

Крім того, позивач стверджуючи про наявність у нього права постійного користування посилається на зміст статуту Дочірнього підприємства "Рибгосп "Цумань" ВАТ "Волиньрибгосп" стосовно того, що воно на момент отримання державного акта від 27.12.2001 серії I-ВЛ № 001576 було окремою юридичною особою і мало право самостійно набувати у власність майно. Тобто доводи скаржника стосуються того, що саме Дочірнє підприємство "Рибгосп "Цумань" ВАТ "Волиньрибгосп" отримало право постійного користування на спірні земельні ділянки і таке право збереглося за вказаною особою.

Зважаючи на ключові обставини спірних правовідносин, важливим є дослідити та встановити чи наявне саме у позивача право постійного користування на спірні земельні ділянки. Звертаючись із позовними вимогами, позивач стверджував, що ДП "Рибгосп" Цумань" є тією ж особою (Дочірнім підприємством "Рибгосп "Цумань" ВАТ "Волиньрибгосп"), якій і видано державний акт на право постійного користування спірними земельними ділянками. На думку позивача, відбулася лише зміна найменування внаслідок зміни власника.

Про те, що позивач стверджує про відчуження корпоративних прав Дочірнього підприємства "Рибгосп" Цумань" ВАТ "Волиньрибгосп" зазначено і судами попередніх інстанцій. Однак, попри наявність відповідних доводів, суди попередніх інстанцій відмовляючи у задоволенні позовних вимог зазначили, що позивач не надав доказів правонаступництва прав та обов`язків Дочірнього підприємства "Рибгосп" Цумань" ВАТ "Волиньрибгосп".

Верховний Суд звертає увагу на те, що у справі № 903/922/21 дослідженню та встановленню підлягають обставини щодо особи яка набула право постійного користування спірними земельними ділянками, з огляду на те, що суди посилаються як на положення статуту ВАТ «Волиньрибгосп» про те, що дочірні підприємства можуть наділятися основними засобами та обіговими коштами, які належать ВАТ «Волиньрибгосп», а позивач навпаки зауважує на можливість Дочірнього підприємства "Рибгосп "Цумань" ВАТ "Волиньрибгосп" мати власне майно та самостійно набувати відповідні права. З огляду на вказані обставини дослідити необхідно чи є постійним користувачем Дочірнє підприємство "Рибгосп "Цумань" ВАТ "Волиньрибгосп" і чи є позивач (як він стверджує) тією ж особою, якій надано право постійного користування (Дочірнім підприємством "Рибгосп "Цумань" ВАТ "Волиньрибгосп"), з огляду на зміст державного акта на право постійного користування від 27.12.2001 І-ВЛ № 001576, протокол зборів від 01.08.2013 № 2, статути відповідних підприємств, інші докази, на які посилається позивач та які наявні у матеріалах справи.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 73, 74, 76, 77, 86, 236- 238, 282 ГПК України, визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів), з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Для повного і всебічного розгляду справи важливим є встановлення та аналіз сукупного зв`язку зазначених вище обставин, а їх відсутність не дає змогу розглянути спір у відповідності до вимог законодавства та встановити наявність підстав для задоволення чи відмови у задоволенні позовних вимог.

Оскільки зазначеного суди не зробили, фактично не дослідили у повному обсязі докази, які наявні в матеріалах справи, Верховний Суд, зважаючи на приписи статті 300 ГПК України, позбавлений можливості самостійно надавати оцінку відповідним доказам. Враховуючи викладене, під час розгляду справи допущено порушення норм процесуального права і такі порушення впливають на можливість повного та всебічного розгляду справи.

У свою чергу, доводи наведені у відзивах на касаційну скаргу стосуються подібних аргументів, наведених у оскаржених судових рішеннях і не спростовують необхідності дослідження доказів наведених вище і оцінки вказаних обставин.

5.7. Зважаючи на особливості обставин, які не були досліджені під час судового розгляду, колегія суддів вважає за доцільне скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 27.04.2022 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.08.2022 у справі № 903/822/21 і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

6.3. Зважаючи на викладене, касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, судові рішення попередніх інстанцій скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

7. Розподіл судових витрат

7.1. З огляду на часткове задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції судові витрати, понесені скаржником у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції, підлягають розподілу за результатами вирішення спору.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника Дочірнього підприємства "Рибгосп" Цумань" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Волинської області від 27.04.2022 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.08.2022 у справі № 903/822/21 скасувати, справу передати на новий розгляд до Господарського суду Волинської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ