Ухвала

від 22.12.2022 по справі 911/839/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 грудня 2022 року

м. Київ

cправа № 911/839/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий, Волковицька Н.О., Случ О.В.

за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.

та представників

ОГП: Підяш О.С.,

позивача: не з`явились,

відповідача-1: не з`явились,

відповідача-2: Кротенко О.В. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2022

та рішення Господарського суду Київської області від 14.12.2021

у справі № 911/839/21

за позовом Керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області

до:

1) Поліської селищної ради;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Світанок Полісся"

про визнання недійсними рішень та договорів оренди землі,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2021 року Керівник Вишгородської окружної прокуратури Київської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі - Держгеокадастр) з позовом до Поліської селищної ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «Світанок Полісся» (далі - ТОВ «Світанок Полісся») про визнання недійсними рішень та договорів оренди землі.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням вимог земельного законодавства при передачі земельних ділянок в оренду. Прокурор зазначав, що зі вступом в законну силу положень Земельного кодексу України та у процесі реформування аграрного сектора економіки відповідно до Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» від 03.12.1999 №1529/99 КСП «Світанок» припинило своє існування та право постійного користування на земельні ділянки згідно з державними актами від 22.05.2000 №001203 та №001201. Відповідно до Статуту ТОВ «Світанок Полісся», затвердженого протоколом №1 від 08.04.2020 установчих зборів засновників, ТОВ «Світанок Полісся» є юридичним правонаступником СТОВ «Світанок». Водночас, ТОВ «Світанок Полісся» не може бути правонаступником СТОВ «Світанок», оскільки на виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 31.07.2013 у справі №810/3563/13-а державним реєстратором Реєстраційної служби Іванківського міжрайонного управління юстиції Київської області 12.08.2013 внесено запис №13371130010000910 щодо припинення юридичної особи - СТОВ «Світанок Полісся». В свою чергу, органом, що уповноважений розпоряджатися земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності на території Поліської селищної ради, на даний час є Держгеокадастр. Радинською та Романівською сільськими радами відведено спірні земельні ділянки ТОВ «Світанок Полісся» на підставі державних актів на право постійного користування землею, які втратили чинність у 2002 році. Державні акти на право постійного користування землею від 22.05.2000 серії ІІ-КВ №001203 та №001201 КСП «Світанок», як і його план зовнішніх меж землекористування, не передбачали земельних ділянок загальною площею 617,1755 га в межах Радинської та 356,8187 га в межах Романівської сільських рад Поліського району. Таким чином, рішення Радинської сільської ради Поліського району від 15.07.2020 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), які перебувають у ТОВ «Світанок Полісся» та рішення прийнято в порушення вимог ст. ст. 124, 134, 135 Земельного кодексу України та ст. 6 Закону України «Про оренду землі» без проведення земельних торгів у формі аукціону щодо продажу прав на оренду земельних ділянок, розміщених на території Радинської сільської ради, а також, всупереч вимогам ст.ст. 791, 123,186,1861 Земельного кодексу України, ст. ст. 1, 20, 22, 25, 50 Закону України «Про землеустрій», оскільки, спірними рішеннями передано в оренду земельні ділянки без розроблення та затвердження проектів із землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Також, рішення Романівської сільської ради Поліського району від 13.07.2020 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), які перебувають у ТОВ «Світанок Полісся», прийнято в порушення вимог ст. ст. 124, 134, 135 Земельного кодексу України та ст. 6 Закону України «Про оренду землі» без проведення земельних торгів у формі аукціону щодо продажу прав на оренду земельних ділянок, розміщених на території Романівської сільської ради, а також всупереч вимогам 791, 123, 186, 1861 Земельного кодексу України, ст. ст. 1, 20, 22, 25, 50 Закону України «Про землеустрій», оскільки, спірним рішенням передано в оренду земельні ділянки без розроблення та затвердження проектів із землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Держгеокадастр позовні вимоги прокурора не підтримав та зазначив, що не може здійснювати функції стосовно спірних земельних ділянок, а отже і бути позивачем у даній справі, оскільки, належним позивачем має бути Поліська селищна рада.

Відповідачі проти позову заперечили, посилаючись, зокрема, на те, що земельні ділянки не відносяться до земель державної власності, а є комунальною власністю територіальної громади Поліської селищної ради. Вважають, що Держгеокадастр не є належним позивачем у даній справі, оскільки не має права здійснювати функції стосовно спірних земельних ділянок, а ТОВ «Світанок Полісся» є правонаступником СТОВ «Світанок».

Рішенням Господарського суду Київської області від 14.12.2021 (суддя Заєць Д.Г.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2022 (колегія суддів у складі: Тищенко О.В. - головуючий, Станік С.Р., Іоннікова І.А.), у задоволенні позову відмовлено повністю.

Судами обох інстанцій встановлено, що на підставі державного акту від 22.05.2000 серії ІІ-КВ №001203 у постійному користуванні КСП «Світанок» перебувало на праві постійного користування 1265,6 га земель товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Радинської сільської ради Поліського району, та на підставі державного акту від 22.05.2000 серії ІІ-КВ №001201 у постійному користуванні КСП «Світанок» перебувало на праві постійного користування 561,6 земель товарного сільськогосподарського виробництва в адміністративних межах Орджонікідзенської (нині - Романівської) сільської ради Поліського району.

Рішенням сесії Радинської сільської ради Поліського району від 29.05.2020 №801-51-VII надано дозвіл ТОВ «Світанок Полісся» на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), які перебувають в КСП «Світанок» на підставі державного акту на право постійного користування землею від 22.05.2000 серії ІІ-КВ№001203.

14 рішеннями сесії Радинської сільської ради Поліського району від 15.07.2020 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка перебуває в ТОВ «Світанок Полісся», а саме, №837-53-УІІ затверджено вказану технічну документацію та передано в оренду ТОВ «Світанок Полісся» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельну ділянку з кадастровим номером 3223588000:05:002:0002, площею 10,2535 га, на території Радинської сільської ради, за межами населеного пункту; №838-53-VII затверджено вказану технічну документацію та передано в оренду ТОВ «Світанок Полісся» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельну ділянку з кадастровим номером 3223588000:07:003:0003, площею 10,8966 га, на території Радинської сільської ради, за межами населеного пункту; №839-53-VII затверджено вказану технічну документацію та передано в оренду ТОВ «Світанок Полісся» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельну ділянку з кадастровим номером 3223588000:11:001:0014, площею 147,0773 га, на території Радинської сільської ради, за межами населеного пункту; №840-53-VII затверджено вказану технічну документацію та передано в оренду ТОВ «Світанок Полісся» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельну ділянку з кадастровим номером 3223588000:13:001:0005, площею 41,5565 га, на території Радинської сільської ради, за межами населеного пункту; №841-53-VII затверджено вказану технічну документацію та передано в оренду ТОВ «Світанок Полісся» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельну ділянку з кадастровим номером 3223588000:08:002:0005, площею 31,8642 га, на території Радинської сільської ради, за межами населеного пункту; №842-53-VII затверджено вказану технічну документацію та передано в оренду ТОВ «Світанок Полісся» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельну ділянку з кадастровим номером 3223588000:13:001:0004, площею 35,9523 га, на території Радинської сільської ради, за межами населеного пункту; №844-53-VII затверджено вказану технічну документацію та передано в тренду ТОВ «Світанок Полісся» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельну ділянку з кадастровим номером 3223588000:06:001:0004, площею 23,3518 га, на території Радинської сільської ради, за межами населеного пункту; №845-53-VII затверджено вказану технічну документацію та передано в оренду ТОВ «Світанок Полісся» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельну ділянку з кадастровим номером 3223588000:11:001:0011, площею 50,6701 га, на території Радинської сільської ради, за межами населеного пункту; №846-53-VII затверджено вказану технічну документацію та передано в оренду ТОВ «Світанок Полісся» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельну ділянку з кадастровим номером 3223588000:11:001:0012, площею 95,8666 га, на території Радинської сільської ради, за межами населеного пункту; №847-53-VII затверджено вказану технічну документацію та передано в оренду ТОВ «Світанок Полісся» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельну ділянку з кадастровим номером 3223588000:11:001:0010, площею 75,6226 га, на території Радинської сільської ради, за межами населеного пункту; №848-53-VII затверджено вказану технічну документацію та передано в оренду ТОВ «Світанок Полісся» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельну ділянку з кадастровим номером 3223588000:09:003:0005, площею 41,7066 га, на території Радинської сільської ради, за межами населеного пункту; №849-53-VII затверджено вказану технічну документацію та передано в оренду ТОВ «Світанок Полісся» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельну ділянку з кадастровим номером 3223588000:12:001:0009, площею 28,8115 га, на території Радинської сільської ради, за межами населеного пункту; №850-53-VII затверджено вказану технічну документацію та передано в оренду ТОВ «Світанок Полісся» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельну ділянку з кадастровим номером 3223588000:10:001:0008, площею 10,4611 га, на території Радинської сільської ради, за межами населеного пункту; №851-53-VII затверджено вказану технічну документацію та передано в оренду ТОВ «Світанок Полісся» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельну ділянку з кадастровим номером 3223588000:13:001:0006, площею 13,0848 га, на території Радинської сільської ради, за межами населеного пункту.

На підставі вказаних рішень 15.07.2020 між Радинською сільською радою та ТОВ «Світанок Полісся» укладено 14 договорів оренди землі (без номерів), на загальну площу землі 617,1755 га.

Також, рішенням сесії Романівської сільської ради Поліського району від 03.06.2020 №286-54-VII надано дозвіл ТОВ «Світанок Полісся» на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), які перебувають в КСП «Світанок», на підставі державного акту на право постійного користування землею від 22.05.2000 серії ІІ-КВ №001201.

В подальшому, 6 рішеннями сесії Романівської сільської ради Поліського району від 13.07.2020 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка перебуває в ТОВ «Світанок Полісся», а саме, №299-55-VII затверджено вказану технічну документацію та передано в оренду ТОВ «Світанок Полісся» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельну ділянку з кадастровим номером 3223587400:04:001:0012, площею 73,2781 га, на території Романівської сільської ради, за межами населеного пункту; №300-55-VII затверджено вказану технічну документацію та передано в оренду ТОВ «Світанок Полісся» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельну ділянку з кадастровим номером 3223587400:05:003:0007, площею 9,4881 га, на території Романівської сільської ради, за межами населеного пункту; №301-55-VII затверджено вказану технічну документацію та передано в оренду ТОВ «Світанок Полісся» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельну ділянку з кадастровим номером 3223587400:04:006:0001, площею 9,2866 га, на території Романівської сільської ради, за межами населеного пункту; №302-55-VII затверджено вказану технічну документацію та передано в оренду ТОВ «Світанок Полісся» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельну ділянку з кадастровим номером 3223587400:04:001:0013, площею 59,5107 га, на території Романівської сільської ради, за межами населеного пункту; №303-55-VII затверджено вказану технічну документацію та передано в оренду ТОВ «Світанок Полісся» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельну ділянку з кадастровим номером 3223587400:08:001:0002, площею 194,9005 га, на території Романівської сільської ради, за межами населеного пункту; №304-55-VII затверджено вказану технічну документацію та передано в оренду ТОВ «Світанок Полісся» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельну ділянку з кадастровим номером 3223587400:05:003:0006, площею 10,3547 га, на території Романівської сільської ради, за межами населеного пункту.

На підставі вказаних рішень між Романівською сільською радою та ТОВ «Світанок Полісся» укладено 6 договорів оренди землі (без номерів та дат), на загальну площу землі 356,8187 га.

Вказане підтверджується інформаційною довідкою та матеріалами (документами) реєстраційної справи з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08.09.2020 року, а також, листом Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 13.10.2020.

Рішенням Поліської селищної ради Поліського району від 04.02.2021 №108-05-VIII «Про затвердження передавального акту Романівської та Радинської сільських рад Поліського району Київської області» розпочато процедуру реорганізації юридичних осіб, серед інших, Романівської сільської ради Поліського району Київської області та Радинської сільської ради Поліського району Київської області шляхом приєднання до Поліської селищної ради.

Прийняті Радинською та Романівською сільськими радами Поліського району рішення від 15.07.2020 та від 13.07.2020 на думку прокурора суперечать вимогам земельного законодавства.

За доводами прокурора, земельні ділянки з кадастровими номерами: 3223588000:05:002:0002 площею 10,2535 га, 123588000:07:003:0003 площею 10,8966 га, 3223588000:11:001:0014 площею -147,0773 га, 3223588000:13:001:0005 площею 41,5565 га, 123588000:08:002:0005 площею 31,8642 га, 3223588000:13:001:0004 площею 35.9523 га, 3223588000:06:001:0004 площею 23,3518 га, 3223588000:11:001:0011 площею 50,6701 га, 3223588000:11:001:0012 площею 95,8666 га, 123588000:11:001:0010 площею 75,6226 га, 3223588000:09:003:0005 площею - ."066 га, 3223588000:12:001:0009 площею 28,8115 га, 3223588000:10:001:0008 площею 10,4611 га, 3223588000:13:001:0006 площею 13,0848 га на території Радинської сільської ради, відведено ТОВ «Світанок Полісся» згідно з технічними документаціями із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), на підставі державного акту на право постійного користування землею від 22.05.2000 серії ІІ-КВ№001203 КСП «Світанок».

А земельні ділянки з кадастровими номерами: 3223587400:04:001:0012 площею 73,2781 га, 3223587400:05:003:0007 площею 9,4881 га, 3223587400:04:006:0001 площею 9,2866 га, 3223587400:04:001:0013 площею 59,5107 га, 3223587400:08:001:0002 площею 194,9005 га, 3223587400:05:003:0006 площею 10,3547 га на території Романівської сільської ради, відведено ТОВ «Світанок Полісся» згідно з технічними документаціями із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), на підставі державного акту на право постійного користування землею від 22.05.2000 серії ІІ-КВ№001201 КСП «Світанок».

Прокурор зазначав, що КСП «Світанок» припинило своє існування та право постійного користування земельними ділянками 01.01.2002. Відповідно до Статуту ТОВ «Світанок Полісся», затвердженого протоколом №1 від 08.04.2020 року установчих зборів засновників, ТОВ «Світанок Полісся» є юридичним правонаступником сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Світанок». Водночас, на думку прокурора, враховуючи приписи ст.ст. 9, 12, 15, 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань» що для державної реєстрації юридичної особи внаслідок реорганізації для державної реєстрації надається реєстраційна картка, примірник статуту, передавальний акт або розподільчий баланс, у яких мають бути зазначені положення щодо правонаступництва конкретних прав та обов`язків. Водночас, згідно опису документів реєстраційної справи, що надаються юридичною особою державному реєстратору, примірники передавального акту або розподільчого балансу при створенні юридичної особи не подавались.

За доводами прокурора, згідно з наданого до матеріалів справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, дані про юридичних осіб - правонаступників СТОВ «Світанок» відсутні; відомості, щодо юридичних осіб, правонаступником яких є ТОВ «Світанок Полісся» у відповідній графі відсутні. Згідно з зазначеним витягом 15.04.2020 проводилась реєстрація створення нової юридичної особи ТОВ «Світанок Полісся», а не перетворення СТОВ «Світанок» або КСП «Світанок».

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 31.07.2013 у справі №810/3563/13-а за позовом Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Державної податкової служби до СТОВ «Світанок» припинено юридичну особу - СТОВ «Світанок» (код 30163758) та зобов`язано державного реєстратора Іванківської районної державної адміністрації Київської області внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідний запис та здійснити заходи з припинення юридичної особи у встановленому порядку.

На виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 31.07.2013 у справі №810/3563/13-а державним реєстратором Реєстраційної служби Іванківського міжрайонного управління юстиції Київської області 12.08.2013 внесено запис №13371130010000910 щодо припинення юридичної особи - СТОВ «Світанок» (код 30163758).

Посилаючись на те, що Радинською та Романівською сільськими радами відведено спірні земельні ділянки ТОВ «Світанок Полісся» на підставі державних актів на право постійного користування землею, які втратили чинність у 2002 році, а відповідач-2 не є правонаступником КСП «Світанок», Керівник Вишгородської окружної прокуратури Київської обласної прокуратури звернувся до суду з позовом у даній справі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що спірні земельні ділянки відносяться до земель комунальної власності, і як зазначено відповідачем-1, та не спростовано прокурором, відповідачем-1 не приймалось рішень про передачу земельних ділянок з комунальної у державну власність. В свою чергу, право постійного користування земельною ділянкою, набуте особою у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не припиняється навіть у тому разі, якщо особа, яка за чинним законом не може набути таке право, не здійснить переоформлення цього права в інший правовий титул, а землекористувачі, які реорганізувалися або які не переоформили право постійного користування земельною ділянкою на право власності чи право оренди, наразі можуть продовжувати користуватися наданими їм у постійне користування земельними ділянками. В свою чергу, відповідно до наявного в матеріалах справи Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 11.05.2021 №11399352202 вбачається, що ТОВ «Світанок Полісся» є правонаступником СТОВ «Світанок», якому передано землі колективної власності площею 747,78 га СТОВ «Світанок», належних йому на підставі державних актів на право колективної власності серії КВ №000005 від 22.05.2000, серії КВ №000006 від 22.05.2000, серії КВ №000004 від 22.05.2000. При цьому судами відхилено доводи прокурора, що СТОВ «Світанок» припинено у 2013 році, оскільки запис про припинення юридичної особи не є беззастережним доказом того, що юридична особа дійсно припинилася та більше не існує (аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.07.2020 у справі № 826/10249/18), а відсутність у ЄДР відомостей про правонаступництво юридичної особи не позбавляє заінтересовану сторону права доводити наявність правонаступництва (аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 17.07.2020 у справі №826/10249/18). Також Головне управління Держгеокадастру в Київській області в межах своїх повноважень не вбачає ознак порушення прав держави у діях відповідачів, а також в силу положень Закону України від 28.04.2021 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» не може здійснювати функції стосовно спірних земельних ділянок, а отже і бути позивачем у даній справі, що прокурором під час розгляду справи не спростовано. Відтак, оскільки прокурором не було надано суду усіх належних, допустимих, достатніх і достовірних доказів для задоволення позову та судами не встановлено порушення відповідачами вимог земельного законодавства та, як наслідок, порушення інтересів держави, у позові відмовлено.

Не погоджуючись з постановою апеляційного та рішенням місцевого господарських судів, Заступник керівника Київської обласної прокуратури звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що в порушення принципів ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 236, 237 ГПК України суди першої та апеляційної інстанції необґрунтовано відмовили у задоволенні позовних вимог, неправильно застосувавши наведені у позові норми матеріального права та не врахували правові позиції, висловлені Великою Палатою Верховного Суду та Верховним Судом у відповідних постановах. За доводами прокурора, висновки судів щодо чинності державних актів на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 001203 від 22.05.2000 та серії ІІ-КВ № 001201 від 22.05.2000, виданих КСП «Світанок», не відповідають нормам матеріального права, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, оскільки Земельним кодексом України визначено, що громадяни та юридичні особи зберігають права на ділянки лише одержані у власність або тимчасове користування, а не постійне користування. При цьому приписи підпункту «в» ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України слід розуміти таким чином, що припинення права користування земельною ділянкою з підстав припинення установи допускається лише у випадку, коли припинення останньої виключає правонаступництво, тобто правонаступник може набувати таке право згідно з чинними на час набуття нормами законодавства, якими у даному випадку є приписи ст. 92 Земельного кодексу України, у якій чітко визначено коло суб`єктів права постійного користування. ТОВ «Світанок Полісся» є новоствореною юридичною особою, яку зареєстровано 15.04.2020, якій присвоєно інший ідентифікаційний код такої юридичної особи, та яка не належить до підприємств державної або комунальної власності, а тому, в силу вимог ч.2 ст. 92 Земельного кодексу України, не може набути права постійного користування земельною ділянкою шляхом правонаступництва. Одночасно, такого порядку набуття права користування земельною ділянкою, як перехід права постійного користування землею за розподільчим балансом або передавального акту до новоствореної юридичної особи в результаті виділу, нормами Земельним кодексом України не передбачено. В свою чергу, землі сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів станом на час виникнення спірних правовідносин законодавчо віднесено до земель державної форми власності. Враховуючи викладене, при прийнятті спірних рішень Радинська та Романівська сільські ради вийшли за межі наданих їм законом повноважень щодо розпорядження земельними ділянками, оскільки такі повноваження щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної форми власності належали до компетенції Головного управління Держгеокадастру в Київській області.

Скаржником умотивовано подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме - судами не враховано висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 21.11.2019 у справі № 918/194/19 (випадок, коли внаслідок реорганізації суб`єкт перестає відповідати встановленим cm. 92 Земельного кодексу України вимогам, набуття ним права постійного користування земельною ділянкою є неможливим в силу прямої вказівки закону); від 31.10.2018 у справі № 916/1776/17, від 01.09.2020 у справі № 907/29/19 (випадок коли новоствореній юридичній особі, присвоєно інший ідентифікаційний код, та яка не належить до підприємств державної або комунальної власності, а тому, в силу вимог ч.2 cm. 92 Земельного кодексу України, не може набути права постійного користування земельною ділянкою шляхом правонаступництва).

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.11.2022 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено останню до розгляду у відкритому судовому засіданні на 20.12.2022 та надано строк на подання відзивів на касаційну скаргу до 12.12.2022.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 13.12.2022 від Поліської селищної ради надійшов відзив на касаційну скаргу, поданий поза межами строку, встановленого в ухвалі від 22.11.2022, без клопотання про його поновлення. Враховуючи викладене та положення ч. 2 ст. 118 ГПК України, колегія суддів долучає його до матеріалів справи, проте розглядає касаційну скаргу без врахування останнього.

У зв`язку з тривалою відсутністю електропостачання у приміщенні суду, 20.12.2022 розгляд справи не відбувся, а касаційну скаргу призначено до розгляду на 22.12.2022.

Також до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 21.12.2022 від представника відповідача-2 надійшов відзив на касаційну скаргу, поданий поза межами строку, встановленого в ухвалі від 22.11.2022, без клопотання про його поновлення, а також без доказів надіслання його копії іншим учасниками справи. Водночас, відповідно до ч. 4 ст. 295 ГПК України до відзиву додаються докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, про що також було зазначено у п. 4 резолютивної частини ухвали Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про відкриття касаційного провадження. Колегія суддів зазначає, що учасник судового процесу зобов`язаний забезпечити надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, а останнім забезпечується таким чином можливість реалізовувати свої права у суді касаційної інстанції. Враховуючи викладене, колегія суддів долучає його до матеріалів справи, проте розглядає касаційну скаргу без врахування останнього.

Переглянувши постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень визначено застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Суд враховує, що судовими рішеннями в подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є (1) предмети спору, (2) підстави позову, (3) зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце (4) однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (аналогічна позиція викладена у постановах ВП ВС від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі № 2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц).

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи ((див. постанови Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі № 925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 року у справі № 910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі № 243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі № 372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14-ц (пункт 22)).)

При цьому колегія суддів враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження №14-16цс20), відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Водночас колегія суддів зазначає, що слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

В обґрунтування підстави відкриття касаційного оскарження, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України прокурор посилається на те, що судами не враховано висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 21.11.2019 у справі № 918/194/19 (випадок, коли внаслідок реорганізації суб`єкт перестає відповідати встановленим cт. 92 Земельного кодексу України вимогам, набуття ним права постійного користування земельною ділянкою є неможливим в силу прямої вказівки закону); від 31.10.2018 у справі № 916/1776/17, від 01.09.2020 у справі № 907/29/19 (випадок коли новоствореній юридичній особі, присвоєно інший ідентифікаційний код, та яка не належить до підприємств державної або комунальної власності, а тому, в силу вимог ч.2 ст. 92 Земельного кодексу України, не може набути права постійного користування земельною ділянкою шляхом правонаступництва).

Так у постанові Верховного Суду від 21.11.2019 у справі № 918/194/19 викладено висновок про те, що згідно зі ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації; в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності; г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування"; ґ) заклади освіти незалежно від форми власності; д) співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Право постійного користування земельними ділянками може вноситися державою до статутного капіталу публічного акціонерного товариства залізничного транспорту, утвореного відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування".

Частинами 1, 2 ст. 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Підстави припинення права користування земельною ділянкою визначені ст. 141 ЗК України, і їх перелік є вичерпним: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.

З наведеного вище вбачається, що порядок набуття, виникнення, а також припинення права постійного користування земельною ділянкою, що, зокрема, перебуває у комунальній власності, врегульований нормами ЗК України.

Відповідно до п. "в" ч. 1 ст. 141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є припинення діяльності, зокрема, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій.

Висновок судів про те, що приписи підпункту "в" ч. 1 ст. 141 ЗК України слід розуміти таким чином, що припинення права користування земельною ділянкою з підстав припинення установи допускається лише у випадку, коли припинення останньої виключає правонаступництво, є правильним за умови, що правонаступник може набувати відповідне таке право згідно з чинним на час правонаступництва законодавством, тобто у даному випадку, згідно зі ст. 92 ЗК України, яка чітко визначає суб`єктів права постійного користування.

У випадку ж, коли внаслідок реорганізації суб`єкт перестає відповідати встановленим ст. 92 ЗК України вимогам, набуття ним права постійного користування земельною ділянкою є неможливим в силу прямої вказівки закону.

За таких обставин, не з`ясувавши, чи є ТОВ "Селекція" підприємством державної або комунальної власності, суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про можливість набуття ним права постійного користування земельною ділянкою згідно зі ст. 92 ЗК України, а відтак і про порушення спірним рішенням його прав чи інтересів, у зв`язку з чим Верховний Суд постановою від 21.11.2019 рішення судів попередніх інстанцій скасував та направив справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Відтак, у справі № 918/194/19 висновок щодо застосування ст. 92 ЗК України зводиться до того, що правонаступник може набувати право постійного користування згідно з чинним на час правонаступництва законодавством, і у випадку ж, коли внаслідок реорганізації суб`єкт перестає відповідати встановленим ст. 92 ЗК України вимогам, набуття ним права постійного користування земельною ділянкою є неможливим в силу прямої вказівки закону. Тобто якщо реорганізований суб`єкт за змістом чинного Земельного кодексу України не може набувати права постійного землекористування, то набуття ним такого права є неможливим.

Водночас, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 15.11.2021 у справі № 906/620/19, викладено висновок, відповідно до якого право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не припиняється навіть у тому разі, якщо особа, яка за чинним законом не може набути таке право, не здійснить переоформлення цього права в інший правовий титул. Право постійного користування зберігається і є чинним до приведення прав та обов`язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства й переоформлення права постійного користування у право власності чи оренду (п. 85 постанови).

Отже, право користування земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку, не втрачається внаслідок його не переоформлення підприємством, яке за змістом чинного Земельного кодексу України не може набувати права постійного землекористування, а зберігається за ним до приведення прав і обов`язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства, у тому числі за правонаступником такого землекористувача.

Тобто із припиненням юридичної особи, якій належало право постійного користування земельною ділянкою, таке право, набуте у встановленому порядку, не втрачається внаслідок його не переоформлення підприємством, яке за змістом чинного Земельного кодексу України не може набувати права постійного землекористування, а зберігається за ним до приведення прав і обов`язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства, у тому числі за правонаступником такого землекористувача. І лише коли припинення такої особи виключає правонаступництво, то в такому випадку припинення права користування земельною ділянкою з підстави припинення юридичної особи, зважаючи на положення ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України, допускається.

Відповідну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 21.02.2011 у справі № 21-3а11, у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 911/4065/16, від 21.05.2018 у справі № 922/1017/17, від 10.10.2018 у справі № 907/916/17).

Крім цього, постановою Верховного Суду від 21.11.2019 у справі № 918/194/19 рішення судів у справі скасовані, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до позиції Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові у справі № 910/10987/18, за результатами нового розгляду цих справ фактично-доказова база в основі рішення суду в них може змінитися, адже й сам новий розгляд став наслідком недостатнього дослідження в ній судом обставин і доказів у справі, а така зміна, у свою чергу, може вплинути на правові висновки в ній. Як зазначила сама Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові - "ухвалення Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду постанови про скасування судових рішень судів нижчих інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору у справі.".

Відтак, оскільки у постанові від 21.11.209 № 918/194/19 викладено висновок стосовно застосування ст. 92 ЗК України, відмінний від того, якого притримується актуальна практика Верховного Суду, і справу № 918/194/19 було направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, колегія суддів не має підстав вважати, що правовідносини у справах № 911/839/21 та № 918/194/19 є подібними.

У постанові від 31.10.2018 у справі № 916/1776/17, на неврахування висновків у якій судами попередніх інстанцій посилається прокурор у касаційній скарзі, Верховний Суд погодився з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог прокурора про припинення відповідно до пункту «в» ч. 1 ст. 141 ЗК права постійного користування спірною земельною ділянкою, яке здійснюється відповідачем (ТОВ) на підставі державного акта на право постійного користування землею, виданого ЗАТ, та похідних вимог щодо скасування цього державного акта та записів про реєстрацію, з огляду на встановлені фактичні обставини припинення ЗАТ у зв`язку з ліквідацією, користування відповідачем як новоствореною юридичною особою спірною земельною ділянкою без відповідних правових підстав і за відсутності звернення останнього до уповноважених органів з заявами про оформлення права на землю відповідно до чинного земельного законодавства.

Разом з тим, у розглядуваній справі суди обох інстанцій зазначили, що згідно наявного в матеріалах справи Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 11.05.2021 року №11399352202 вбачається, що ТОВ «Світанок Полісся» є правонаступником СТОВ «Світанок».

При цьому, щодо доводів прокурора про припинення СТОВ «Світанок» у 2013 році - у зв`язку з внесенням державним реєстратором Реєстраційної служби Іванківського міжрайонного управління юстиції Київської області 12.08.2013 запису №13371130010000910 щодо припинення вказаної юридичної особи на підставі постанови Київського окружного адміністративного суду від 31.07.2013 у справі №810/3563/13-а за позовом Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Державної податкової служби до СТОВ «Світанок» припинено юридичну особу - СТОВ «Світанок», суди обох інстанцій зазначили, що у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №813/6286/15, від 06.02.2019 у справі №462/2646/17, від 19.06.2019 у справі №826/5806/17 зроблено висновок, що ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» установлено спростовану презумпцію відомостей, унесених до ЄДР. Отже, запис про припинення юридичної особи не є беззастережним доказом того, що юридична особа дійсно припинилася та більше не існує. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 липня 2020 № 826/10249/18.

Відсутність у ЄДР відомостей про правонаступництво юридичної особи не позбавляє заінтересовану сторону права доводити наявність правонаступництва (Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 17.07.2020 у справі №826/10249/18).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 31.07.2013 у справі №810/3563/13-а за позовом Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Державної податкової служби до СТОВ «Світанок» припинено юридичну особу - СТОВ «Світанок» та запис №13371130010000910 щодо припинення юридичної особи СТОВ «Світанок» внесено саме на виконання вказаного судового рішення.

Колегія суддів зазначає, що дійсно, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.06.2020 у справі № 826/10249/18 викладено висновок про те, що запис про припинення юридичної особи не є беззастережним доказом того, що юридична особа дійсно припинилася та більше не існує.

Статтею 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» установлено спростовану презумпцію відомостей, унесених до ЄДР. Такий висновок зроблено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 813/6286/15 (провадження № 11-576апп18), від 6 лютого 2019 року у справі № 462/2646/17 (провадження № 11-1272апп18), від 19 червня 2019 року у справі № 826/5806/17 (провадження № 11-290апп19).

Якщо процедуру ліквідації юридичної особи не було здійснено належним чином, зокрема якщо її було здійснено на підставі рішення про ліквідацію, прийнятого особами, які не мали повноважень його ухвалювати, на підставі сфальшованих документів, якщо у процедурі ліквідації не було відчужено все майно юридичної особи тощо, то внесення до ЄДР запису про припинення цієї юридичної особи не є актом, з яким пов`язується її припинення та припинення права власності на її майно, а є лише записом, який не тягне за собою наслідків.

Відтак, постанова від 31.10.2018 у справі № 916/1776/17 була прийнята за відмінними від справи № 911/839/21 фактичними обставинами справи, оскільки у справі № 916/1776/17 встановлено, що користування землею здійснюється відповідачем як новоствореною юридичною особою спірною земельною ділянкою без відповідних правових підстав і за відсутності звернення останнього до уповноважених органів з заявами про оформлення права на землю відповідно до чинного земельного законодавства, в той час як судами у справі № 911/839/21 встановлено, що згідно з наявним в матеріалах справи Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 11.05.2021 року №11399352202 ТОВ «Світанок Полісся» є правонаступником СТОВ «Світанок» і зазначено, що запис про припинення юридичної особи не є беззастережним доказом того, що юридична особа дійсно припинилася та більше не існує. При цьому судами не встановлено того факту, що СТОВ «Світанок» припинило свою діяльність.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що прокурором у касаційній скарзі не спростовується ані висновок судів обох інстанцій про те, що запис про припинення юридичної особи не є беззастережним доказом того, що юридична особа дійсно припинилася та більше не існує в контексті спірних правовідносин, ані висновки судів щодо дослідження обставини правонаступництва СТОВ «Світанок».

У постанові від 01.09.2020 у справі № 907/29/19, на неврахування висновків у якій судами попередніх інстанцій посилається прокурор у касаційній скарзі, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відповідно до пункту 6 Положення про ЄДР ідентифікаційний код зберігається за суб`єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним; у разі перетворення юридичної особи, крім центральних органів виконавчої влади, за правонаступником зберігається її ідентифікаційний код; у разі припинення юридичної особи шляхом приєднання до іншої юридичної особи та створення на базі юридичної особи, що припинилася, відокремленого підрозділу ідентифікаційний код такої юридичної особи залишається за відокремленим підрозділом; в інших випадках припинення юридичної особи присвоєння її ідентифікаційного коду новоствореним суб`єктам забороняється. Відповідно до пункту 15 Положення про ЄДР (в редакції станом на день створення ФГ «Колос») ідентифікаційний код є єдиним для всього інформаційного простору України і зберігається за суб`єктом протягом усього періоду його існування; у разі перереєстрації (створення) суб`єкта господарської діяльності, що є правонаступником прав і майнових зобов`язань свого попередника, за ним зберігається ідентифікаційний код попередника.

Отже, відповідно до наведених норм ідентифікаційний код юридичної особи має бути унікальним, а присвоєння новоствореній юридичній особі ідентифікаційного коду іншої юридичної особи, яка не є правопопередником новоствореної юридичної особи, не допускається. Водночас помилкове присвоєння новоствореній юридичній особі ідентифікаційного коду іншої юридичної особи, яка не є правопопередником цієї новоствореної юридичної особи, свідчить про порушення законодавства, але така помилка не є підставою правонаступництва.

Колегія суддів зазначає, що вказаний висновок Велика Палата Верховного Суду виклала спростовуючи доводи позивача саме про те, що відповідно до даних ЄДР ФГ «Колос» є юридичною особою з ідентифікаційним кодом 03747509, за яким раніше було зареєстровано КСП « 8 Березня», що, на думку скаржника, також указує на обставини правонаступництва.

При цьому у справі № 907/29/19 досліджувалися обставини переходу права користування землею від Колективного сільськогосподарського підприємства « 8 Березня» до Фермерське господарство «Колос». І Велика Палата Верховного Суду зазначила, що не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що за даними ЄДР, що містяться у матеріалах справи, у ЄДР відсутні відомості про те, що ФГ «Колос» є правонаступником КСП « 8 Березня», оскільки Статтею 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» установлено спростовну презумпцію відомостей, унесених до ЄДР. Такий висновок зроблено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 813/6286/15 (провадження № 11-576апп18), від 6 лютого 2019 року у справі № 462/2646/17 (провадження № 11-1272апп18), від 19 червня 2019 року у справі № 826/5806/17 (провадження № 11-290апп19), від 17 червня 2020 року у справі № 826/10249/18 (провадження № 11-771апп19). Отже, відсутність у ЄДР відомостей про правонаступництво юридичної особи не позбавляє заінтересовану сторону права доводити наявність правонаступництва.

Також ВП ВС погодилася з висновком суду першої інстанції, що відповідно до пункту 7.2 статуту КСП « 8 Березня» розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності, здійснюється за рішенням загальних зборів, які згідно з пунктом 11.1 статуту є вищим органом управління підприємством. Статутом КСП « 8 Березня» не передбачено такого органу самоуправління підприємства, як збори уповноважених, та зазначила, що прийняття від імені юридичної особи рішення органом, який не передбачений статутом цієї юридичної особи, не створює правових наслідків, на які таке рішення спрямоване. Відповідно й акти приймання-передачі залишкових матеріальних цінностей (земельних ресурсів), складені на підставі такого рішення, не спричиняють і не підтверджують перехід права власності до ФГ «Колос». До того ж позивач не пояснив, а суди не встановили, яким чином у КСП « 8 Березня» могли залишитися спірні землі сільськогосподарського призначення, які не підлягали розпаюванню та не були розпайовані. При цьому передання сільськогосподарських угідь від колективного сільськогосподарського підприємства до власності юридичної особи, землі якої не підлягають розпаюванню відповідно до вказаних указів, спричинило б порушення прав членів колективного сільськогосподарського підприємства на одержання відповідних земельних ділянок. Тобто перетворення з КСП « 8 Березня» у ФГ «Колос» не відбулося, оскільки склад засновників (учасників) КСП « 8 Березня» та ФГ «Колос» не співпадають.

Відтак, правовідносини у справах № 907/29/19 та № 911/839/21 не є подібними за встановленими фактичними обставинами справи та матеріально-правовим регулюванням спірних відносин.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

У справі ЄСПЛ "Sunday Times v. United Kingdom" суд вказав, що прописаний у Конвенції термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. Суд стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та засади моральності суспільства.

До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

Суд нагадує, що вирази "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним.

Крім того, суттєвим є той факт, що застосовне національне право відповідає поняттю "законність", визначеному Конвенцією, яка вимагає, щоб усе право - писане чи неписане - було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, у разі потреби - з належною консультацією, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити така дія (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").

Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ від 21.10.2010 у справі "Diya 97 v. Ukraine").

Правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", серія A, № 115, с. 22, п.56, а також рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden", серія A, № 212-A, с.15, п. 31).

Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (правова позиція, викладена в ухвалі ОП КГС від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України, оскільки правовідносини у справах № 918/194/19, № 916/1776/17, № 907/29/19 та № 911/839/21 не є подібними.

Колегія суддів зазначає, що касаційна скарга по суті зводиться до незгоди скаржника з наданою судами оцінкою наявних у справі доказів, на підставі яких вони дійшли висновків судів про те, що ТОВ «Світанок Полісся» є правонаступником СТОВ «Світанок», проте Верховний Суд, в силу меж перегляду справи судом касаційної інстанції, встановлених ст. 300 ГПК України, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Водночас посилаючись на те, що суди обох інстанцій не врахували, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 31.07.2013 у справі №810/3563/13-а припинено Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Світанок» та в подальшому внесено запис №13371130010000910 щодо припинення юридичної особи СТОВ «Світанок», та що ідентифікаційні номери ТОВ «Світанок» та СТОВ «Світанок» є різними, прокурор не наводить доводів та підстав касаційного оскарження в частині висновків судів про те, що згідно з наявного в матеріалах справи Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 11.05.2021 року №11399352202 вбачається, що ТОВ «Світанок Полісся» є правонаступником СТОВ «Світанок», та що запис про припинення юридичної особи не є беззастережним доказом того, що юридична особа дійсно припинилася та більше не існує, а відсутність у ЄДР відомостей про правонаступництво юридичної особи не позбавляє заінтересовану сторону права доводити наявність правонаступництва.

Водночас Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу відповідними міркуваннями, яких саме висновків Верховного Суду не було враховано апеляційним господарським судом під час прийняття оскаржуваного рішення та вирішувати чи визначено скаржником посилання на постанови Верховного Суду (Верховного Суду України) в якості підстав касаційного оскарження чи ні, оскільки вказане порушувало б принцип змагальності учасників справи.

Також Верховний Суд звертає увагу, що поза увагою прокурора у касаційній скарзі залишилися висновки судів обох інстанцій (і прокурором взагалі не наведено підстав для касаційного оскарження судових рішень в цій частині), що прокурор у даній справі звернувся з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, і зазначав, що саме цей орган уповноважений розпоряджатися відповідними земельними ділянками. Проте суди встановили, що спірні земельні ділянки відносяться до земель комунальної власності, і як зазначено відповідачем-1, та не спростовано прокурором, відповідачем-1 не приймалось рішень про передачу земельних ділянок з комунальної у державну власність, а в силу положень Закону України від 28.04.2021 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» Головне управління Держгеокадастру в Київській області не може здійснювати функції стосовно спірних земельних ділянок, а отже і бути позивачем у даній справі.

Що ж до посилань прокурора на те, що землі сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів станом на час виникнення спірних правовідносин законодавчо віднесено до земель державної форми власності, то вони взагалі не обґрунтовані підставою касаційного оскарження, відтак і не розглядаються Верховним Судом.

Керуючись ст.ст. 234, 235, 287, 296, 326 ГПК України, Верховний Суд, -

У Х В А Л И В :

Касаційне провадження за касаційною скаргою Заступника керівника Київської обласної прокуратури на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2022 та рішення Господарського суду Київської області від 14.12.2021 у справі № 911/839/21 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н.О.

Случ О.В.