Ухвала

від 26.12.2022 по справі 260/2104/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

26 грудня 2022 року

м. Київ

справа №260/2104/22

адміністративне провадження №К/990/35610/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І. В.,

суддів - Шишова О. О., Яковенка М. М.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2022 року, додаткове рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2022 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2022 року у справі №260/2104/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Агро Логістик» до Головного управління ДПС у Закарпатській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, -

у с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вест Агро Логістик» звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Закарпатській області, Державної податкової служби України, в якому просило: - визнати протиправним та скасувати рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН, Головного управління ДПС у Закарпатській області №3497838/43052303 від 09.12.2021, №3497835/43052303 від 09.12.2021, №3497837/43052303 від 09.12.2021, №3497836/43052303 від 09.12.2021, №3523137/43052303 від 10.12.2021, №3523138/43052303 від 10.12.2021, №3551943/43052303 від 21.12.2021, №3551940/43052303 від 21.12.2021, №3551942/43052303 від 21.12.2021, №3551945/43052303 від 21.12.2021, №3551937/43052303 від 21.12.2021, №3551938/43052303 від 21.12.2021, №3551941/43052303 від 21.12.2021, №3551939/43052303 від 21.12.2021 та №3551944/43052303 від 21.12.2021; - зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкові накладні №6 від 04.12.2020, №7 від 07.12.2020, №8 від 07.12.2020, №9 від 08.12.2020, №10 від 10.12.2020, №11 від 10.12.2020, №12 від 15.12.2020, №13 від 15.12.2020, №14 від 15.12.2020, №15 від 15.12.2020, №16 від 16.12.2020, №18 від 17.12.2020, №19 від 18.12.2020, №24 від 18.12.2020, №23 від 23.12.2020 в Єдиному реєстрі податкових накладних датою їх складання.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що на вимогу податкового органу після зупинення реєстрації податкових накладних ним були надані усі належні документи на підтвердження реальності здійснення операцій з відповідними поясненнями. Однак, контролюючий орган, незважаючи на надіслані позивачем повідомлення та додані до них документи, безпідставно не взяв їх до уваги та ухвалив оскаржувані рішення про відмову в реєстрації податкових накладних без зазначення мотивів неврахування поданих позивачем документів.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 липня 2022 року відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін у судове засідання та призначено її розгляд без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі наявних у ній матеріалів.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2022 року, залишеним в силі постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2022 року, адміністративний позов задоволено повністю.

Додатковим рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2022 року, залишеним в силі постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2022 року, стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Агро Логістик» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Закарпатській області витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 гривень.

Не погоджуючись із рішенням та додатковим рішенням суду першої інстанції та постановами суду апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у Закарпатській області подало до Верховного Суду касаційну скаргу.

За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України, за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Обговоривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Частиною шостою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності.

Такий перелік не є вичерпним.

Зі змісту пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України), а також через складність та інші обставини.

Суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Оцінивши характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників, встановивши, що предмет спору не віднесений до переліку справ, які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження, колегія суддів вважає, що ця справа є справою незначної складності.

Крім того, згідно з частинами першою і другою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Отже, за загальним правилом, питання розподілу судових витрат вирішується судом у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи. Разом з тим, Кодексом адміністративного судочинства України передбачені випадки, коли суд може вирішити питання розподілу судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог, а саме: 1) якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат (частина третя статті 143); 2) у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням (суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат (частина шоста статті 143); 3) якщо це питання не було вирішено (пункт 3 частини першої статті 252).

У таких випадках суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Оскільки додаткове судове рішення після його ухвалення стає частиною судового рішення по суті позовних вимог, відповідно, порядок його оскарження є таким, що і для рішення по суті, оскільки вирішує питання, які не пов`язані із вимогами адміністративного позову, але в обов`язковому порядку мають бути вирішені судом.

У цьому випадку в одній скарзі відповідач оскаржує як основне рішення по справі, так і додаткове рішення щодо розподілу судових витрат. Водночас колегія суддів зауважує, що при вирішенні питання про можливість відкриття касаційного провадження за цією скаргою вирішальним є питання можливості касаційного оскарження рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2022 року.

У касаційній скарзі заявник посилається на підпункт «б» пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначаючи, що у судах розглядаються справи подібні справи з тотожним складом відповідачів, предметом позову та правовідносинами.

Колегія суддів звертає увагу, що для застосування цього винятку в касаційній скарзі потрібно навести докази того, що висновки, зроблені судами попередніх інстанцій у цій справі, матимуть саме преюдиціальне значення під час розгляду іншої справи.

Проте, у касаційній скарзі таких обґрунтувань не зазначено.

Окрім цього, скаржник зазначає, що справа має суспільний інтерес та має виняткове значення для формування практики застосування адміністративними судами норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Однак, вжите законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.

Касаційна скарга не містить жодних аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв.

Стосовно «виняткового значення» справи для учасника справи, то в даному випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі. Проте, в касаційній скарзі позивач жодних обґрунтувань не наводить.

Скаржник також посилається на підпункт «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідач вважає, що суди попередніх інстанцій помилково віднесли справу до категорії малозначних (незначної складності). Проте, як вже було встановлено вище, враховуючи характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників, справу віднесено до справ незначної складності правомірно.

До того ж, усталеною є позиція Верховного Суду у справах цієї категорії щодо відповідності рішення про відмову в реєстрації податкової накладної критеріям чіткості та зрозумілості (як складових критерію обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень) як обов`язкової вимоги правомірності такого рішення.

Оцінивши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що посилання скаржника на положення підпунктів «б»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України є необґрунтованими, оскільки предмет спору не містить обґрунтованих фактичних передумов для віднесення справи до категорії винятково значимих. Крім того, скаржником не наведені в касаційній скарзі обставини щодо неможливості спростування встановлених у справі обставин в межах іншої справи, а доводи щодо помилковості віднесення справи до категорії справ незначної складності не знайшли свого підтвердження.

Таким чином, оскаржувані судові рішення прийняті у справі незначної складності і передбачені пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а виняткові обставини для їх касаційного оскарження відсутні.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» («Levages Prestation Services v. France») від 23 жовтня 1996 року, заява № 21920/93; «Гомес де ла Торре проти Іспанії» («Brualla Gomes de la Torre v. Spain») від 19 грудня 1997 року, заява 26737/95).

На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Головного управління ДПС у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2022 року, додаткове рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2022 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2022 року у справі №260/2104/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вест Агро Логістик» до Головного управління ДПС у Закарпатській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії.

Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Дашутін

Судді О. О. Шишов

М. М. Яковенко