Постанова

від 21.12.2022 по справі 2022/2-182/11

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

21 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 2022/2-182/11

провадження № 61-10180св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

заявник (стягувач) - Акціонерне товариство «Кристалбанк»,

заінтересована особа - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кот Тетяни Вікторівни на постанову Полтавського апеляційного суду від 26 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Триголова В. М., Дорош А. І., Лобова О. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

В жовтні 2021 року Акціонерне товариство «Кристалбанк» (далі - АТ «Кристалбанк») звернулося до суду із заявою про заміну сторони у виконавчому документі, посилаючись на те, що рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 23 листопада 2011 року стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (далі - ПАТ «ВіЕйБі Банк») заборгованість за кредитним договором від 26 грудня 2007 року № 191/07 в розмірі 264 144,22 грн. За заявою стягувача головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Краснокутського районного управління юстиції (далі - Відділ ДВС Краснокутського РУЮ) Безверхою Г. В. 11 лютого 2016 року було відкрито виконавче провадження ВП № 50151797 з примусового виконання виконавчого листа № 2022/2-182/11, виданого щодо боржника ОСОБА_4 10 вересня 2019 року Краснокутським районним судом Харківської області постановлено ухвалу, якою замінено стягувача ПАТ «ВіЕйБі Банк» у виконавчому провадженні з примусового виконання вищезгаданого виконавчого листа на його правонаступника - АТ «Кристалбанк». 28 лютого 2020 року головний державний виконавець Безверха Г. В. винесла постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 50151797 на підставі пункту 3 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 боржника ОСОБА_4 . Зобов`язання з повернення кредиту входять до складу спадщини, а тому спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. 17 червня 2020 року АТ «Кристалбанк» надіслало нотаріусу претензію кредитора, а 01 липня 2020 року отримало відповідь, в якій зазначалося про те, що спадкоємцем померлого ОСОБА_4 є ОСОБА_1 . Враховуючи викладане, АТ «Кристалбанк» просило: замінити боржника ОСОБА_4 на його правонаступника ОСОБА_1 у виконавчому листі № 2022/2-182/11, виданому 30 липня 2012 року Краснокутським районним судом Харківської області, про стягнення з ОСОБА_4 на користь АТ «Кристалбанк» боргу в розмірі 264 144,22 грн; видати йому виконавчий лист № 2022/2-182/11 про стягнення з ОСОБА_4 боргу в сумі 264 144,22 грн для подальшого пред`явлення до виконання.

Ухвалою Краснокутського районного суду Харківської області від 05 січня 2022 року у складі судді Каліберди В. А. відмовлено в задоволенні заяви АТ «Кристалбанк» про заміну сторони у виконавчому документі.

Судове рішення місцевого суду мотивоване тим, що правонаступництво як інститут цивільного процесуального права має універсальний характер. У разі вибуття правопопередника з виконавчого провадження до правонаступника переходить весь комплекс процесуальних прав та обов`язків, притаманних для сторони виконавчого провадження, і, відповідно, комплекс процесуальних прав та обов`язків, притаманних стороні судового провадження, враховуючи стадію, на якій відбулося правонаступництво. Закінчення виконавчого провадження, в тому числі й у випадку фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, не виключає подальшого існування процесуальних правомочностей учасника справи в межах судового провадження, тож не має наслідком заборону здійснення процесуального правонаступництва щодо них. Питання процесуального правонаступництва у всіх випадках вирішується судом, який при його вирішенні повинен дослідити по суті обставини та підстави правонаступництва. З матеріалів справи вбачається, що боржник ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після його смерті спадщину прийняв ОСОБА_1 , який 16 грудня 2020 року отримав в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельні ділянки. Разом з тим ОСОБА_4 виступав поручителем за кредитним договором від 26 грудня 2007 року № 191/07, укладеним між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_2 . У разі смерті поручителя (крім випадків майнової поруки), враховуючи положення статті 607, частини першої статті 608 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а також сутність поруки як особистого зобов`язання, спадкоємці поручителя не є солідарними боржниками за кредитним договором. Враховуючи викладене, оскільки договір поруки не відноситься до такого типу договорів, що може успадковуватися і припиняє свою дію в момент смерті поручителя, то у зв`язку з цим спадкоємці поручителя не є солідарними боржниками за кредитним договором,тому вимога АТ «Кристалбанк» про заміну боржника ОСОБА_4 на його правонаступника - ОСОБА_1 у виконавчому листі № 2022/2-182/11 не підлягає задоволенню. Також відсутні підстави для видачі заявнику виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_4 боргу в сумі 264 144,22 грн для подальшого пред`явлення до виконання, оскільки виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених законом, а матеріали справи не містять доказів того, що постанова головного державного виконавця Безверхої Г. В. від 28 лютого 2020 року про закінчення виконавчого провадження ВП № 50151797 у зв`язку зі смертю боржника ОСОБА_4 була визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 26 вересня 2022 року апеляційну скаргу АТ «Кристалбанк» задоволено. Ухвалу Краснокутського районного суду Харківської області від 05 січня 2022 року скасовано. Заяву АТ «Кристалбанк» задоволено. Замінено боржника ОСОБА_4 на його правонаступника - ОСОБА_1 у виконавчому листі № 2022/2-182/11, виданому 30 липня 2012 року Краснокутським районним судом Харківської області. Видано АТ «Кристалбанк» виконавчий лист № 2022/2-182/11 про стягнення боргу в розмірі 264 144,22 грн для пред`явлення до виконання. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження». Закінчення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання є підставою для відмови у відновленні втраченого провадження або видачі дубліката виконавчого документа, проте не визначена законодавцем як підстава для відмови у заміні сторони виконавчого провадження, оскільки така вимога не міститься ні у статті 442 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України),ані у статті 512 ЦК України. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. У зв`язку із заміною сторони в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад в частині кредитора/боржника. Для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника. На підтвердження того, що ОСОБА_4 вибув з матеріального правовідношення (помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ), заявник надав постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку із смертю ОСОБА_4 , а також - претензію кредитора від 17 червня 2020 року, яка була направлена до державної нотаріальної контори. Після смерті ОСОБА_4 спадщину прийняв ОСОБА_1 , який 16 грудня 2020 року отримав у нотаріуса свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельні ділянки. Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників поширюється законна сила судового рішення усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю. Враховуючи, що при відкритті спадкової справи ОСОБА_1 прийняв спадщину за заповітом та був попереджений про наявність претензії кредитора і що процесуальний строк звернення виконавчого документа до виконання не закінчився, суд дійшов висновку про існування підстав для задоволення заяви стягувача про заміну боржника ОСОБА_5 на його правонаступника ОСОБА_1 у виконавчому листі.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.

У жовтні 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кот Т. В. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 26 вересня 2022 року, а ухвалу Краснокутського районного суду Харківської області від 05 січня 2022 року - залишити в силі.

На обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення, передбачених абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України, представник заявника вказала, що АТ «Кристалбанк» зазначило правовою підставою для заміни боржника його правонаступником положення статті 442 ЦПК України, статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», тобто фактично подало заяву про заміну сторони виконавчого провадження. Разом з тим, задовольняючи вимоги банку, суд апеляційної інстанції не врахував, що процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи (стягувача у виконавчому документі) є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, яке було закрите, досягнення цієї процесуальної мети неможливе. Тому разом із заявою щодо правонаступництва у закритому виконавчому провадженні заявник має вчинити процесуальні дії, спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а суд має оцінити це в комплексі. Враховуючи, що в цій справі постановою державного виконавця від 28 лютого 2020 року було закінчено виконавче провадження ВП № 50151797 у зв`язку зі смертю боржника ОСОБА_4 і АТ «Кристалбанк» не ставило перед судом питання про відновлення виконавчого провадження, то були відсутні підстави для заміни боржника у виконавчому документі його правонуступником. Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним в постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21), яку апеляційний суд безпідставно не взяв до уваги.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Краснокутського районного суду Харківської області.

14 листопада 2022 року справа № 2022/2-182/11 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 грудня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 28 частини першої статті 353, пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 264 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 367, частини першої статті 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V ЦПК України.

Зазначеним вимогам закону судові рішення судів попередніх інстанцій у повній мірі не відповідають.

Судами встановлено, що з метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника ОСОБА_2 за кредитним договором від 26 грудня 2007 року № 191/07 ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_4 уклали 26 грудня 2007 року договір поруки.

Рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 23 листопада 2011 року у справі № 2022/2-182/11, з урахуванням внесених рішенням Апеляційного суду Харківської області від 19 січня 2012 року змін, позовні вимоги ПАТ «ВіЕйБі Банк» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» заборгованість за кредитним договором від 26 грудня 2007 року № 191/07 в розмірі 264 144,22 грн.

За заявою стягувача головним державним виконавцем Відділу ДВС Краснокутського РУЮ Безверхою Г. В. 11 лютого 2016 року було відкрито виконавче провадження ВП № 50151797 з примусового виконання виконавчого листа № 2022/2-182/11, виданого щодо боржника ОСОБА_4

10 вересня 2019 року Краснокутським районним судом Харківської області постановлено ухвалу, якою замінено стягувача ПАТ «ВіЕйБі Банк» у виконавчому провадженні з примусового виконання вищезгаданого виконавчого листа на його правонаступника - АТ «Кристалбанк».

28 лютого 2020 року головний державний виконавець Безверха Г. В. винесла постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 50151797 на підставі пункту 3 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 боржника ОСОБА_4

17 червня 2020 року АТ «Кристалбанк» надіслало нотаріусу претензію кредитора, а 01 липня 2020 року отримало відповідь, в якій зазначалося про те, що спадкоємець померлого ОСОБА_4 - ОСОБА_1 повідомлений про наявність вказаної претензії.

16 грудня 2020 року ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельні ділянки з кадастровими номерами 6323583200:01:001:0037 та 6323583200:01:000:0050, які належали спадкодавцю ОСОБА_4

22 липня 2021 року АТ «Кристалбанк» надіслало ОСОБА_1 вимогу, в якій просило в межах вартості майна, одержавного у спадщину, задовольнити грошову вимогу банку в сумі 264 144,22 грн, яка виникла на підставі кредитного договору та рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 23 листопада 2011 року.

Відповідно до частин першої, другої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Зазначена норма кореспондується з частиною п`ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».

Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Питання процесуального правонаступництва врегульовані частиною першою статті 55 ЦПК України, згідно з якою у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане із переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника.

Для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника. У кожному конкретному випадку для вирішення питання про можливість правонаступництва суду необхідно досліджувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Підставою для процесуального правонаступництва є правонаступництво у матеріальному правовідношенні, яке настало після відкриття провадження у справі. Відтак особливості здійснення процесуального правонаступництва визначаються особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав і обов`язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках зміни сторони у правовідносинах, з яких виник спір.

Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 55 ЦПК України, є переходом процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. На правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з пунктом 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника.

Згідно з частиною першою статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення (частина перша статті 41 Закону України «Про виконавче провадження»).

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 (провадження № 12-48гс20) містяться правові висновки про те, що статтями 1216, 1218 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців); до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Згідно зі статтею 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті; у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. За частиною першою статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачою йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Звідси при вирішенні питання про заміну учасника справи та заміну сторони виконавчого провадження судам необхідно встановити коло всіх спадкоємців померлого боржника, які прийняли спадщину (за законом або за заповітом). Згідно з частиною першою статті 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги; якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину (частини друга та третя статті 1281 ЦК України). Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги (частина четверта статті 1281 ЦК України). Відповідно до положень статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину; кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині; вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено; у разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі. За змістом наведених вище норм права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна. Звідси обов`язок спадкоємців боржника перед кредиторами спадкодавця виникає лише у межах, передбачених статтею 1282 ЦК України, тобто в межах вартості майна, одержаного у спадщину. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця, і як наслідок у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи. Оскільки зі смертю боржника грошові зобов`язання включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитором вимог до спадкоємців боржника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України. Стаття 1281 ЦК України, яка визначає преклюзивні строки пред`явлення таких вимог, застосовується і до боргових зобов`язань. Сплив цих строків має наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права), а також припинення таких зобов`язань. Звідси сплив строків, визначених частиною четвертою статті 1281 ЦК України, має своїм наслідком і неможливість вимагати у суді захисту відповідного права. За таких обставин при вирішенні питання заміни учасника справи правонаступником та заміни сторони виконавчого провадження у разі смерті фізичної особи (боржника, відповідача) судам перш за все необхідно з`ясувати коло всіх спадкоємців померлої особи, а також встановити, чи пред`явлено кредитором вимоги до спадкоємців боржника. У разі смерті фізичної особи - сторони виконавчого провадження виконавець повинен перевірити, чи допускають відповідні правовідносини правонаступництво, чи ні. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 34 Закону № 1404-VIII виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, у тому числі, у разі звернення виконавця та/або заінтересованої особи до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною п`ятою статті 15 цього Закону. У свою чергу частиною п`ятою статті 15 Закону № 1404-VIII передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. Правонаступництво можливе на всіх стадіях виконавчого провадження - з моменту відкриття виконавчого провадження до його закінчення. Після заміни вибулої сторони виконавчого провадження її правонаступником виконавець продовжує виконання виконавчого провадження в порядку, встановленому Законом № 1404-VIII. Як уже зазначалося, згідно з пунктом 3 частини першої та другої статті 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника. Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини. Закінчення виконавчого провадження без належних правових підстав грубо порушує права стягувача на неупереджене, ефективне, своєчасне і в повному обсязі виконання судового рішення. Із зазначеного нормативного регулювання випливає, що, дотримуючись засад законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності виконавчого провадження, його гласності та відкритості, виконавець зобов`язаний вживати передбачених чинним законодавством заходів щодо примусового виконання рішень, належного вчинення виконавчих дій. Отримавши дані про смерть фізичної особи - сторони виконавчого провадження, виконавець має отримати підтвердження чи спростування таких даних, звернувшись відповідно до пункту З частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII із запитом до органу державної реєстрації актів цивільного стану згідно з компетенцією останнього, визначеного Законом України від 01 липня 2010 року № 2398-VI «Про державну реєстрацію актів цивільного стану». Після отримання даних про смерть сторони виконавчого провадження виконавець має звернутися до компетентних органів/осіб для отримання відомостей про заведення спадкової справи, видачу свідоцтва про право на спадщину. Це дасть змогу виконавцеві з`ясувати, які особи як спадкоємці померлої сторони виконавчого провадження зверталися за отриманням спадщини та що саме ними було успадковано згідно зі свідоцтвом про право на спадщину. Отже, виконавець, установивши на підставі відповідних доказів факт смерті фізичної особи, яка була стороною виконавчого провадження, має вчинити дії щодо отримання даних, необхідних для вирішення питання про заміну такої сторони її спадкоємцями та надалі за заявою сторони звернутися до суду з відповідним поданням про заміну сторони виконавчого провадження. Смерть, оголошення померлою або визнання безвісно відсутньою фізичної особи, яка була стороною виконавчого провадження, має виступати підставою для його закінчення лише коли виконання обов`язків такої особи чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва. Якщо ж виконавче провадження було закінчене виконавцем, у тому числі у зв`язку зі смертю боржника, і виконавець при цьому не врахував відповідні вимоги чинного законодавства щодо можливого правонаступництва боржника, постанову про закінчення виконавчого провадження можна оскаржити в судовому порядку. У разі задоволення скарги можна вирішувати питання щодо заміни сторони виконавчого провадження правонаступником, у тому числі у зв`язку зі смертю боржника.

В постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21), на яку послалася представник заявника в касаційній скарзі, Велика Палата Верховного Суду сформулювала такі правові висновки.

Підставою для заміни сторони виконавчого провадження (стаття 442 ЦПК України), тобто процесуального правонаступництва в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, є правонаступництво в матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і перехід до іншої особи прав чи обов`язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах.

Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні -це заміна на будь-якій стадії саме виконавчого провадження як юридичного процесу стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з її вибуттям, тобто підставою заміни стягувача внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.

Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником у виконавчому провадженні, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.

Відповідно до висловлених раніше правових висновків Великої Палати Верховного Суду (дивитись mutatis mutandis постанову Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17, пункти 73-75) оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи. Але заміна учасника справи не обов`язково означає заміну сторони відкритого виконавчого провадження.

На стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442 ЦПК України з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України. У цьому випадку приписи статті 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з положеннями статті 55 ЦПК України.

Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі статті 55 ЦПК України, а в окремих випадках також на підставі частини п`ятої статті 442 ЦПК України. Відповідно, тільки до закінчення виконавчого провадження можна ставити питання про заміну сторони виконавчого провадження, а якщо виконавче провадження закінчене, то заміна відповідної сторони цього виконавчого провадження правонаступником є неможливою без його відновлення відповідно до умов законодавства.

Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник не позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження, оскільки виконавче провадження відкривається на підставі пред`явлення виконавчого документа до виконання, а частина п`ята статті 442 ЦПК України передбачає можливість заміни стягувача у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження (у тому числі повторного за обґрунтованих підстав при повторному зверненні з виконавчим документом, оскільки зазначена стаття ЦПК України цього не виключає, а Закон України «Про виконавче провадження» передбачає таку можливість). Отже, наведене в ухвалі Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у цій справі тлумачення стосується лише ситуації, коли виконавче провадження відкрите як юридичний процес, а його сторони набули відповідних прав як сторони відкритого виконавчого провадження. Щодо вчинення інших дій у межах виконавчого провадження, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», то процесуальні дії конкретного процесу не можуть здійснюватися поза межами цього процесу, а тому такі дії як процесуальні можуть здійснюватися лише в межах відкритого виконавчого провадження як юридичного процесу. Якщо законом передбачена можливість здійснення інших дій сторін судового процесу, пов`язаних зі здійсненням виконавчого провадження, то для таких дій набуття статусу сторони відкритого виконавчого провадження не вимагається, як-от для заміни стягувача у виконавчому документі відповідно до частини п`ятої статті 442 ЦПК України.

Наслідком закінчення виконавчого провадження є те, що виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» (абзац другий частини першої статті 40 цього Закону). Цим Законом передбачена можливість відновлення виконавчого провадження. Так, згідно із частиною першою статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Водночас після закінчення виконавчого провадження не виключається можливість подальшого руху справи як у межах перегляду рішення суду (апеляційний, касаційний перегляд, перегляд за нововиявленими або виключними обставинами), так і в межах виконання рішення суду (поворот виконання, оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження), а також у зв`язку із судовим контролем за виконанням рішення суду. Тож навіть після закінчення виконавчого провадження в учасника справи може виникати ряд процесуальних питань, пов`язаних із захистом його прав та охоронюваних інтересів.

Закінчення виконавчого провадження, у тому числі й у випадку фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, не виключає подальшого існування процесуальних правомочностей учасника справи в межах судового провадження, тож не має наслідком заборону здійснення процесуального правонаступництва щодо них. Питання процесуального правонаступництва в усіх випадках вирішується судом, який при його вирішенні повинен дослідити по суті обставини та підстави правонаступництва.

Зазначене відповідає правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/3411/14 (пункти 6.9-6.12, 6.15).

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Окреслене завдання включає в себе як своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, так і досягнення мети ефективного захисту порушених прав шляхом своєчасного та ефективного виконання судового рішення.

Заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених частиною першою статті 2 ЦПК України, в межах стадій судового процесу.

Реалізація процесуального правонаступництва має мати процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва. Враховуючи, що сформульована у цій справі проблематика стосовно реалізації прав сторін спору на стадії виконання судового рішення, в тому числі в контексті пред`явлення до виконання виконавчого документа та здійснення виконавчого провадження, саме з точки зору такої процесуальної мети має розглядатись процесуальне правонаступництво у цій справі. Заміна судом сторони справи на підставі матеріального правонаступництва з метою реалізації правонаступником судового рішення у виконавчому провадженні без розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим відповідно до умов законодавства, позбавлене процесуальної мети.

Враховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи (стягувача у виконавчому документі) в цьому контексті є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, яке було закрите, досягнення цієї процесуальної мети неможливе. Тому разом із заявою щодо правонаступництва у закритому виконавчому провадженні заявник має здійснювати процесуальні дії, спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а суд має оцінювати це в комплексі.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частин першої, третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Скасовуючи ухвалу місцевого суду та задовольняючи заяву АТ «Кристалбанк» про заміну сторони у виконавчому документі, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою те, що заміна судом сторони у справі (в даному випадку - боржника у виконавчому документі) на підставі матеріального правонаступництва здійснюється з процесуальною метою реалізації стягувачем прав щодо виконання судового рішення у виконавчому провадженні, відтак потребує розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим. Тому разом із заявою щодо правонаступництва, якщо виконавче провадження закінчене, заявник повинен був вчинити процесуальні дії (оскаржити постанову державного виконавця від 28 лютого 2020 року про закінчення виконавчого провадження ВП № 50151797 у зв`язку зі смертю боржника ОСОБА_4 ), спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а суд - оцінити ці питання в комплексі, оскільки за відсутності підстав для відновлення закінченого виконавчого провадження відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.

З огляду на те, що у справі, яка переглядається, АТ «Кристалбанк» не вчинило вищезгаданої процесуальної дії (не оскаржило постанову, якою виконавче провадження було закінчене саме у зв`язку зі смертю боржника, тобто через відсутність правонаступництва у відповідних правовідносинах), то викладений в резолютивній частині ухвали суду першої інстанції висновок про відмову в задоволенні заяви банку про заміну сторони у виконавчому документі є правильним.

Однак визначені місцевим судом підстави для відмови в задоволенні заяви стягувача про заміну боржника у виконавчому документі, а судом апеляційної інстанції - підстави для задоволення заявлених вимог є помилковими, оскільки за встановлених в цій справі обставин наявності постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, питання про скасування якої не ставилося заявником, були відсутні підстави для заміни боржника його правонаступником.

Отже, доводи представника заявника про те, що висновки суду апеляційної інстанції суперечать правовому висновку, викладеному в постанові Великої ПалатиВерховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21), є обґрунтованими.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, то оскаржувану постанову апеляційного суду необхідно скасувати, а рішення суду першої інстанції (в частині наведених цим судом правових підстав для відмови в задоволенні заяви банку про заміну сторони у виконавчому документі) - змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В решті рішення місцевого суду (в частині відмови в задоволенні заяви по суті) необхідно залишити в силі.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

За подання касаційної скарги ОСОБА_1 сплатив 496,20 грн, які підлягають стягненню із заявника АТ «Кристалбанк» на його користь.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кот Тетяни Вікторівни задовольнити частково.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 26 вересня 2022 року скасувати, а ухвалу Краснокутського районного суду Харківської області від 05 січня 2022 року змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В решті ухвалу Краснокутського районного суду Харківської області від 05 січня 2022 року залишити в силі.

Стягнути з Акціонерного товариства «Кристалбанк» на користь ОСОБА_1 496 (чотириста дев`яносто шість) грн 20 коп. судових витрат, понесених на сплату судового збору за подання касаційної скарги.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийІ. М. Фаловська Судді:В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук