Постанова

від 22.12.2022 по справі 2-2581-1/10

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-ц/824/8145/2022

справа № 2-2581-1/10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2022 року Київський апеляційний суд в складі:

Суддя - доповідач: Андрієнко А.М.

Суддів: Соколової В.В.

Поліщук Н.В.

За участю секретаря Моторіної В.А.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Грицаєнка Романа Михайловича на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 27 вересня 2010 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання права власності на земельну ділянку,

У С Т А Н О В И В :

У травні 2010 року позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду із позовом до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання права власності на земельну ділянку.

На обґрунтування позовних вимог вказували, що вони є в рівних долях по 1/2 співвласниками житлового будинку і належних до нього будівель та споруд, розташованого по АДРЕСА_1 .. Право власності у ОСОБА_1 виникло на підставі договору купівлі 1/2 частини житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Селіверстовим В.О. від 06.03.2008 року. Право власності у ОСОБА_2 виникло на підставі договору купівлі 1/2 частини житлового будинку з відповідною частиною належних до нього будівель та споруд, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Біляєвим В.О. від 29.04.2005 року.

Відповідно, даний житловий будинок і надвірні будівлі та споруди розташовані на земельній ділянці загальною площею 0, 1641 га. З метою здійснення нового будівництва на цій ділянці та подальшого обслуговування житлового будинку, господарський будівель та споруд, на виконання вимог п.6 Перехідних положень Земельного кодексу України, позивачі звернулись до Київської міської ради із проханням приватизувати цю земельну ділянку, котра перебуває у їх спільному користуванні.

Відповідач видав позивачам державний акт про право власності лише на частину(площею 0,1 га) усієї земельної ділянки, а саме на ту частину, що має код ділянки 75:158:030.

Відповідно відповідач не визнав за позивачами право власності на другу частину ділянки, котра перебуває у користуванні обох позивачів, і має площу 0,0641 га та код ділянки 75:158:031.

З урахуванням наведеного, позивачі просили суд ухвалити рішення про визнання права власності на земельну ділянку площею 0,0641 га та код ділянки 75:158:031., розташовану по АДРЕСА_1 .

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 27 вересня 2010 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання права власності на земельну ділянку задоволено.

Визнано за позивачами, а саме за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право спільної часткової власності в рівних долях (1/2) на частину площею 0, 0641 га (код цієї частини земельної ділянки 75:158:031) від ділянки загальною площею 0, 1641 га, котра розташованана АДРЕСА_1 .

Зобов`язано Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видати та зареєструвати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право спільної часткової власності в рівних долях (1/2) на частину земельної ділянки площею 0, 0641 га (код цієї частини земельної ділянки 75:158:031) від ділянки загальною площею 0, 1641 га, котра розташована на АДРЕСА_1 .

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 20 грудня 2021 року заяву Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про перегляд заочного рішення Святошинського районного суду м. Києва від 27.09.2010 року за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання права власності на земельну ділянку залишено без задоволення.

Не погодившись з заочним рішенням суду, представник Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Грицаєнко Роман Михайлович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позову в повному обсязі, мотивуючи тим, що рішення було постановлено з порушенням норм процесуального права, а саме статті 257 ЦПК України.

На обґрунтування апеляційної скарги, вказує, що при ознайомлені з матеріалами справи відповідачем було встановлено, що у матеріалах справи відсутні будь які докази направлення судової повістки на адресу відповідача про розгляд справи 27.09.2010 року та відсутні докази направлення самого заочного рішення Святошинського районного суду міста Києва від 27.09.2010 року.

Зазначає, що ані отримання копії ухвали від 08.04.2015 року, ані ознайомлення із ухвалою про зміну способу виконання рішення не спростовує факт недотримання судом першої інстанції процедури надіслання повного тексту судового рішення стороні.

Вказує, що внаслідок того, що відповідача не було належно повідомлено про дату розгляду справи та результат розгляду, судом першої інстанції було порушено принцип рівності сторін та порушено право відповідача на можливість перегляду заочного рішення суду.

У суді апеляційної інстанції представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Позивачі в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені, причину неявки суду не повідомили.

На підставі ст. 372 ЦПК України колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду справи за відсутності осіб, що не з`явились, так як вони належно повідомлені про час та місце розгляду справи.

Суд також враховує тривалість перебування справи у провадженні суду .

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості заявлених вимог позивачами.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Судом установлено, що позивачі в рівних долях по Ѕ частині є співвласниками житлового будинку і належних до нього будівель та споруд, розташованого по АДРЕСА_1 .

Право власності у ОСОБА_1 виникло на підставі договору купівлі 1/2 частини житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Селіверстовим В.О. від 06.03.2008 року.

Право власності у ОСОБА_2 виникло на підставі договору купівлі 1/2 частини житлового будинку з відповідною частиною належних до нього будівель та споруд, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Біляєвим В.О. від 29.04.2005 року.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.. 81 Земельного кодексу України Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;

в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;

г) прийняття спадщини;

ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно ст.. 116 ч.1 Земельного Кодексу України Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Позивачі, звертаючись до суду першої інстанції, просили визнати за ними право власності на земельну ділянку, площею 0,0641 га по АДРЕСА_1 в рівних частках.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції не врахував , що передача земельної ділянки у власність громадян є дискреційними повноваженнями органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

У суду відсутні повноваження виділення земельних ділянок громадянам та передачу їх у власність фізичних осіб.

Судом першої інстанції при постановленні рішення порушено норми матеріального права, що є відповідно до ст.. 376 ЦПК України підставою для скасування рішення суду.

Крім того, судом також порушено процесуальні норми права, а саме : рішення суду постановлено за відсутності представника відповідача, чим порушено його право , а тому також є підставою для скасування рішення суду.

За таких обставин , колегія суддів прийшла до висновку , що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленнями нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу представника Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Грицаєнка Романа Михайловича задовольнити.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 27 вересня 2010 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання права власності на земельну ділянку залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлено 26 грудня 2022 року.

Суддя - доповідач:

Судді: