Рішення

від 19.10.2022 по справі 752/17650/20

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/17650/20

Провадження № 2/752/1211/22

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

19 жовтня 2022 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Плахотнюк К.Г.,

за участі секретаря судового засідання Сітайла В.М.

розглянувши у місті Києві в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін справу за позовною заявою ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник - адвокат Герус Юрій Миколайович до товариства з обмеженою відповідальністю «Армсервіс-ПРО», третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_2 про стягнення майнового збитку, завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, суд -

в с т а н о в и в:

у вересні 2020 року ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник - адвокат Герус Ю.М., звернувся до суду з позовом до ТОВ «Армсервіс-ПРО» про стягнення майнового збитку, завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 22.12.2018 року між транспортними засобами Suzuki SX 4 д.н.з. НОМЕР_1 , яким керувала водій ОСОБА_3 і Renault kango д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував водій ОСОБА_2 сталася дорожньо-транспортна пригода.

Власником постраждалого в ДТП автомобіля марки Suzuki SX 4 д.н.з. НОМЕР_1 є позивач ОСОБА_1 .

Власником автомобіля Renault kango д.н.з. НОМЕР_2 є відповідач ТОВ «Армсервіс-ПРО», з яким водій ОСОБА_2 перебував в трудових відносинах.

За наслідками даної пригоди було складено протокол серії БД № 284437 щодо нібито порушення водієм ОСОБА_3 ПДР, що призвело до зіткнення ТЗ.

Згодом, Дарницький районний суд м. Києва в постанові від 21.02.2019 року у справі № 753/1491/1, яка апеляційним судом м. Києва залишена без змін, підтвердив відсутність в діях водія ОСОБА_3 порушення ПДР, що могло призвести до зіткнення транспортних засобів.

Вважає, що особою відповідальною за завдані збитки є водій ОСОБА_2 , який на момент зіткнення перебував в трудових відносинах з відповідачем ТОВ «Армсервіс-ПРО».

Відповідно до висновку ТОВ «Експертна компанія «Укравтоекспертиза-Стандарт» вартість відновлювального ремонту автомобіля марки Suzuki SX 4 д.н.з. НОМЕР_1 становить 82525,91 грн, які ТОВ «Армсервіс-ПРО» має відшкодувати позивачу.

11 січня 2021 року суддею Голосіївського районного суду м. Києва Плахотнюк К.Г. відкрито провадження за правилами спрощеного провадження, з повідомленням сторін (а.с. 75).

У грудні 2021 року на адресу суду надійшли письмові пояснення від представника відповідача адвоката Ганущина М.В., у яких останній вважає позов ОСОБА_1 безпідставним і просить відмовити в його задоволенні. Зазначає, що щодо працівника відповідача відсутня постанова про визнання останнього винним, а пред`явлення позову до страхувальника суперечить основній меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності, тому страхувальник в межах даної справи є неналежним відповідачем. Звертає увагу, що у ТОВ «Армсервіс-ПРО» наявний поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/9131411 строком дії від 25.07.2018 по 24.07.2019 (діяв на момент виникнення ДТП).

Ухвалою суду від 22 грудня 2021 року до участі у справі № 752/17650/20 в якості третьої особи на стороні відповідача залучено ОСОБА_2 (а.с. 109).

17.05.2022 року на адресу суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Геруса Ю.М. про залучення до участі у справі за заявленими до ТОВ «Армсервіс-ПРО» позовними вимогами про відшкодування збитку співвідповідача ПрАТ «СК «Еталон».

Ухвалою суду від 17 травня 2022 року заяву ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник - адвокат Герус Ю.М., залишено без задоволення (а.с. 126).

У судовому засіданні 19 жовтня 2022 року сторони відсутні. Про місце, час та дату судового розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник позивача надіслав клопотання про розгляд справи за відсутності позивача і його представника за наявними матеріалами, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до протоколу Управління патрульної поліції в м. Києві про адміністративне правопорушення серії БД № 284437 про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП 22.12.2018 о 13.30 год. по пр. П. Григоренка, 46 в м. Києві, керуючи транспортним засобом Suzuki SX 4 д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , остання не врахувала дорожньої обстановки, не вибрала безпечної швидкості руху, не вибрала безпечної дистанції та скоїла наїзд на транспортний засіб Renault kango д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який зупинився попереду, що призвело до пошкодження обох транспортних засобів (а.с. 12-13, 9-11).

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 21.02.2019 року у справі №753/1491/19, яку постановою Київського апеляційного суду від 16.05.2019 залишено без змін, ОСОБА_3 звільнено від адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Судами встановлено, що водій ОСОБА_3 рухалась в своїй смузі руху, жодних маневрів не вчиняла, контролювала свій рух та безпечно управляла транспортним засобом із урахуванням дорожньої обстановки та дотриманням безпечної дистанції. Наведене свідчить, що дії водія ОСОБА_3 не перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з виникненням зіткнення і отриманням автомобілями-учасниками ДТП механічними пошкодженнями, а відтак доводить відсутність вини в її діях. Разом з тим, водій ОСОБА_2 до моменту зіткнення дійсно рухався на своєму транспортному засобі Renault kango д.н.з. НОМЕР_2 , що підтверджується свідченнями свідка та копіями фотознімків, де сліди протектора коліс цього ТЗ ідуть від самих коліс, а транспортний засіб розташований значно далі позаду, що підтверджує дану обставину. При цьому доказів, що транспортний засіб Renault kango д.н.з. НОМЕР_2 під час зіткнення знаходився в нерухомому стані судом не встановлено (а.с. 14, 15-18).

Із матеріалів справи вбачається, що внаслідок зазначеної ДТП було завдано майнової шкоди автомобілю Suzuki SX 4 д.н.з. НОМЕР_1 , який належить позивачу ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 17.02.2010 (а.с. 12).

Відповідно до Звіту № С19-225 від 20.05.2019 року про визначення вартості матеріального збитку, складений оцінювачем ТОВ «Експертна компанія експертиза - Стандарт» ОСОБА_4 , матеріальний збиток, завданий ОСОБА_1 у зв`язку з пошкодженням зазначеного автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди складає 57348,52 грн, вартість відновлювального ремонту КТЗ складає 82525,91 грн (а.с. 23-38).

Відповідно до приписів частини третьої статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (стаття 1167 ЦК України).

Порядок і умови відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, визначені статтями 1187, 1188 ЦК України. Зокрема, статтею 1188 ЦК України урегульовано питання відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки кожному з їх володільців за рахунок іншого із них.

Відповідно до цієї статті шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що обов`язок відшкодувати завдану іншому володільцю джерела підвищеної небезпеки шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

При цьому вина у завданні шкоди, згідно з положеннями пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України, є обов`язковою умовою для покладення на винну особу відповідальності за майнову шкоду, завдану внаслідок взаємодії транспортних засобів іншому учаснику дорожньо-транспортної пригоди.

Загальні положення про оцінку доказів встановлені у параграфі 1 глави 5 ЦПК України.

Відповідно до статей 76, 81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Такі випадки встановлені, зокрема, статтею 82 ЦПК України, яка регулює підстави звільнення від доказування.

ОСОБА_2 не є особою, стосовно якої прийнята постанова Дарницького районного суду м. Києва від 21.02.2019 року у справі №753/1491/19, оскільки у цій справі вирішувалося виключно питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 . За таких обставин викладені у вказаній постанові обставини і висновки суду щодо порушення ОСОБА_2 Правил дорожнього руху і його вини у дорожньо-транспортній пригоді не мають преюдиційного значення при вирішенні цієї справи.

Разом з тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України).

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).

Страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності закон № 1961-IV (ст. 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих унаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 закону № 1961-IV).

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Відповідні висновки щодо застосування норм матеріального права висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 4 липня 2018 року у справі № 14-176цс18, за результатами розгляду якої Велика Палата Верховного Суду відступила від раніше висловлених Верховним Судом України висновків про те, що право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка її завдала, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, зокрема договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Renault kango д.н.з. НОМЕР_2 - відповідача ТОВ «Армсервіс-ПРО» була застрахована в ПрАТ «Страхова компанія «Еталон» на підставі полісу АК/9131411 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Строк дії полісу з 25.07.2018 року по 24.07.2019 року включно. Ліміт відповідальності страховика по майновій шкоді за даним полісом становить 100000 грн, франшиза - 0 грн (а.с. 101).

Третя особа - ОСОБА_2 на момент ДТП з 08.02.2018 перебував у трудових відносинах ТОВ «Армсервіс-ПРО», що підтверджується наказом № 16-К від 08.02.2018 року (а.с. 100).

Згідно зі ст. 6 закону № 1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталося за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За змістом закону № 1961-IV (ст. ст. 9, 22-31, 35, 36), настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, у тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але, якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Згідно п. 3 ч. 1ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Відповідно до п. 33.1.4. статті 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», водій ТЗ, причетний до дорожньо-транспортної пригоди зобов`язаний: невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування, повідомлення про про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка.

У п.п. 34.1., 34.2. статті 34 Закону № 1961-IV передбачені дії страховика після отримання ним інформації про дорожньо-транспортну пригоду, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), а саме: страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, розпочати її розслідування; протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Згідно з п. 33.3 статті 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов`язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів).

Натомість всупереч наведеним вище положенням, як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 таке повідомлення та заяву про виплату страхового відшкодування до ПрАТ «СК Еталон» подав лише 21.12.2020 року (а.с. 121, 123-124).

Відповідно до абз. 1 п. 36.1. ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Згідно з абз. 3 п. 36.2 ст. 36 Закону № 1961-IV страховик у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

П.п. 37.1.3. п. 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV передбачено, що невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов`язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди, є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Як вбачається з відповіді ПрАТ «СК Еталон» № 01-04-14313 від 10.02.2020 року, яка була надіслана на адресу представника позивача, Страховик, розглянувши його заяву про страхове відшкодування та повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, яка сталася 22.12.2018 року, зазначив, що потерпілим ОСОБА_1 не виконано обов`язки, передбачені статтею 33 Закону, щодо повідомлення про настання події та поважних причин такого неповідомлення також не наведено. Вказав на те, що це не дало можливості ПрАТ «СК Еталон» самостійно дослідити обставини спричинення заявлених пошкоджень, перевірити та встановити їх прямий причинно-наслідковий зв`язок із ДТП і визначити розмір заподіяної шкоди. 26.12.2019 автомобіль було надано для його огляду представнику страховика за результатами якого було складено акт відповідно до якого автомобіль надано не в тому стані, в якому він знаходився після ДТП. Тому страховик повідомив про відмову у здійсненні страхового відшкодування (а.с. 119).

Відповідно до ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просить суд стягнути із ТОВ «Армсервіс-ПРО» на його користь завдані збитки у сумі 85025,91 грн, а саме матеріальний збиток, завданий внаслідок ДТП у розмірі 82525,91 грн та 2500 грн вартості складення Звіту від 20.05.2019, посилаючись на вину працівника відповідача у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, однак до матеріалів справи не долучає будь-яких доказів, із яких би можливо було встановити вину ОСОБА_2 .

Також суд звертає увагу, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. Проте, за результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача - такий висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17.04.2018 року у справі №523/9076/16-ц (провадження №14-61цс18).

Якщо вимоги особи стосуються відшкодування шкоди, що становить різницю між заподіяною шкодою та страховим відшкодуванням - власник/володілець транспортного засобу є належним відповідачем.

Таким чином, суд погоджується з доводами відповідача, що позивачем було пред`явлено позов до неналежного відповідача, оскільки належним відповідачем у справі повинна виступати ПрАТ «СК Еталон».

За таких обставин, на думку суду, вимога позивача про стягнення з ТОВ «Армсервіс-ПРО» є безпідставним, а тому задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-82, 133, 141, 258, 259, 263-265, 266, 274-279, 352, 354 ЦПК, суд, -

в и р і ш и в:

позовну заяву ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник - адвокат Герус Юрій Миколайович до товариства з обмеженою відповідальністю «Армсервіс-ПРО», третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_2 про стягнення матеріального збитку, завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано , набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, через суд першої інстанції, яким ухвалено оскаржуване судове рішення.

Суддя К.Г. Плахотнюк