Рішення

від 29.11.2022 по справі 753/15403/20

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/15403/20

провадження № 2/753/2840/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2022 року Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Мицик Ю.С.,

при секретарях Пугач Д.С., Береговенко Н.Г., Куцолабській І.А., Осадчуку С.В.

учасники справи не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства страхова компанія «Євроінс Україна», товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоантикорзахист», третя особа ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування,-

встановив:

У вересні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до приватного акціонерного товариства страхова компанія «Євроінс Україна» (далі - ПАТ СК «Євроінс Україна», відповідач 1) та товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоантикорзахист» (далі ТОВ «Теплоантикорзахист», відповідач 2), про відшкодування майнової шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в якому просить стягнути з ПАТ СК «Євроінс Україна» недоплачене страхове відшкодування в сумі 36047,71 грн., а також просить стягнути з ТОВ «Теплоантикорзахист» різницю між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням в сумі 109133,91 грн та матеріальний збиток в сумі 9622,50 грн. Також просить стягнути з відповідачів моральну шкоду у розмірі 32955,00 грн. та судові витрати.

Позов обґрунтовано наступними обставинами. Так, 21.01.2020 о 12 год. 54 хв., ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Volvo", д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом «KRONE», д.н.з. НОМЕР_2 по вул. Бориспільській у м. Києві не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечного бокового інтервалу в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем "Mercedes-Benz", д.н.з. НОМЕР_3 , що спричинило пошкодження вищевказаних транспортних засобів, чим порушив вимоги п. 13.1 ПДР України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. Постановою Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_2 був визнаний винним у дорожньо-транспортній пригоді (далі - ДТП) та притягнутий до адміністративної відповідальності. Автомобіль «Volvo", д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом «KRONE», д.н.з. НОМЕР_4 згідно даних реєстраційної картки та страхового полісу належить ТОВ «Теплоантикозахист». На дату ДТП автомобіль винуватця був застрахований згідно Полісу ОСЦПВ власників наземних транспортних засобів №AM/8698348 у страховій компанії «Євроінс Україна». Ліміт відповідальності за страховим полісом складає 100000,00 грн, розмір франшизи становить 2000,00 грн. В передбачені терміни, позивач звернулась до страхової компанії з повідомленням про випадок (страхова справа №28322), останній був визнаний страховим. У лютому 2020 року на адресу позивача надійшло повідомлення про прийняте рішення від 03.02.2020, про виплату страхового відшкодування лише у розмірі 61952,29 грн., які позивач отримала у квітні 2020 року. Не погоджуючись з розміром виплаченого страхового відшкодування позивач звернулась до відповідача 1 із заявою про здійснення доплати в межах страхового ліміту, проте заява була залишена без задоволення. Згідно Звіту про оцінку вартості збитку нанесеного власнику пошкодженого колісного транспортного засобу (КТЗ) за № 0294-VV оцінювачем було встановлено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля, що належить позивачу складає 220266,39 грн., а величина вартості матеріального збитку, нанесеного в результаті пошкодження автомобіля, становить 118628,58 грн.

На даний час автомобіль позивачем відремонтовано, вартість відновлювального ремонту становить 207133,41 грн., згідно оплаченого позивачем рахунку-фактури № 00429-13 від 29.04.2020 та акту прийому-передачі виконаних робіт № 00429-13 від 08.05.2020. Таким чином, з огляду на те, що розмір матеріального збитку перевищує ліміт відповідальності страховика, а розмір фактично виплаченого страхового відшкодування значно менший, позивач просить стягнути з відповідач 1 страхове відшкодування в межах ліміту відповідальності, за мінусом франшизи та здійснити доплату у розмірі 36047,71 грн. Стягнути з відповідача 2 різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) у розмірі 109133,41 грн. (207133,41 - 98000 = 109133,41). Крім цього, позивачем понесені додаткові збитки, зокрема оплата 2851,20 грн. за огляд автомобіля на СТО, сплата банківської комісії при оплаті вартості відновлювального ремонту у розмірі 2071,30 грн., оплату звіту з визначення розміру вартості майнової шкоди в сумі 2700,00 грн, франшиза у розмірі 2000 грн., всього на суму 9622,50 грн., які позивач просить стягнути з відповідача 2. Внаслідок вказаної ДТП та бездіяльності відповідачів, позивачу було заподіяно моральної шкоди в сумі 32955,00 грн., які позивач просив стягнути з відповідачів.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 25.09.2020 відкрито спрощене провадження у даній справі та призначено її до розгляду в судове засідання з викликом (повідомленням) сторін.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.11.2020 вказану справу розподілено головуючому судді Мицик Ю.С.

Ухвалою від 16.12.2020 вказану справу було прийнято до провадження суддею Мицик Ю.С., та призначено справу до розгляду в судове засідання з викликом (повідомленням) сторін.

11.11.2020 представником відповідача ПАТ СК «Євроінс Україна» подано відзив на позов. ПАТ СК «Євроінс Україна» проти позовних вимог заперечує, зазначає, що розрахунок страхового відшкодування здійснено в порядку, передбаченому законом та договором страхування. 17.04.2020 відповідачем 1 було здійснено перерахунок страхового відшкодування в розмірі 61952,29 грн. на рахунок вказаний позивачем. Крім того, 12.06.2020 ПАТ СК «Євроінс Україна» було здійснено доплату страхового відшкодування в сумі 10136,39 грн., тобто загальна сума страхового відшкодування, яка була перерахована позивачу складає 72088,68 грн., а отже у відповідача 1 відсутні будь-які зобов`язання перед позивачем у зв`язку з їх виконанням. Вимоги про стягнення моральної шкоди вважав безпідставними, а тому в задоволенні позову до відповідача 1 просив відмовити в повному обсязі.

11.10.2021 представником ТОВ «Теплоантикорзахист» подано відзив, в якому вимоги позову відповідачем 2 не визнаються в повному обсязі. Так, представник відповідача посилається на те, що позивач має звертатися з позовом виключно до страховика, оскільки на час ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача 2 була застрахована в ПАТ СК «Євроінс Україна».

Ухвалою суду від 27.01.2022 залучено ОСОБА_2 до участі у цивільній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору.

Ухвалою суду від 17.02.2022 витребувано від ТОВ «Теплоантикорзахист» інформацію про перебування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у трудових відносинах з ТОВ «Теплоантикорзахист» та виконання трудових (службових) обов`язків 21.01.2020, станом на дату ДТП; від Державної податкової служби України інформацію щодо реєстраційного номеру облікової картки платника податків ОСОБА_2 .

В судове засідання учасники справи не з`явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності сторони позивача.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступного висновку.

Як встановлено судом, постановою Дарницького районного суду м. Києва від 21.02.2020 ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП. Вказана постанова набрала законної сили.

У відповідності до вказаної постанови, 21.01.2020 о 12 год. 54 хв., ОСОБА_2 керуючи автомобілем «Вольво» д.н.з. НОМЕР_5 з напівпричепом "KRONE" д.н.з. НОМЕР_2 по вул. Бориспільській у м. Києві не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечного бокового інтервалу в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем "Мерседес-Бенц" д.н.з. НОМЕР_3 , що спричинило пошкодження вищевказаних транспортних засобів, чим порушив вимоги п. 13.1 ПДР України.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З огляду на викладене та відповідно до положення частини четвертої ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, суд не піддає сумніву та доказуванню обставини, встановлені постановою Дарницького районного суду м. Києва від 21.02.2020.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За правилами ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно зі ст. 1172 ЦКУ юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Положеннями ст.1192 ЦК України передбачено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлений обов`язок власників транспортних засобів застрахувати цивільно-правову відповідальність водіїв, які керують застрахованим транспортним засобом.

Як вбачається зі змісту позову, на час вчинення ДТП, ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Теплоантикорзахист» та безпосередньо виконував трудові обов`язки, що не заперечувалося учасниками справи.

Згідно Полісу № АМ/8698348 від 23.02.2019 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, цивільно-правова відповідальность власника транспортного засобу «Volvo", д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом «KRONE», д.н.з. НОМЕР_2 на момент ДТП була застрахована в ПАТ СК «Євроінс Україна», страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду заподіяну життю і здоров`ю - 200000,00 грн., за шкоду завдану майну - 100000,00 грн., франшиза 2000,00 грн.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

На підставі ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

В приписах ст. 1194 ЦК України зазначено: особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди, зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Статтею 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що обов`язкове страхування, цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, крім іншого, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

В ст. 5 названого Закону зазначено, що об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні у межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди.

Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує: страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати, деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком замість завдавача шкоди.

Тому, уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик, на випадок виникнення деліктного зобов`язання, бере на себе виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди, однак, в межах суми страхового відшкодування.

При цьому, на відміну від особи, яка завдала шкоди, обсяг відповідальності страховика за договором страхування відповідальності обмежений нормами Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Отже, страховик за договором страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує лише шкоду, яка визначена та оцінена в порядку, встановленому цим законом.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Згідно Звіту № 0294 VV від 03.02.2020, виконаного оцінювачем ФОП ОСОБА_3 , вартість відновлювального ремонту автомобіля, що належить позивачу складає 220266,39 грн., а вартість відновлювального ремонту КТЗ з врахуванням зносу, в результаті пошкодження автомобіля, становить 118628, 58 грн.

17.04.2020 ПАТ СК «Євроінс Україна», було здійснено перерахунок страхового відшкодування в розмірі 61952,29 грн. на рахунок вказаний позивачем, що підтверджується платіжним дорученням № 2056 від 17.04.2020.

Крім того, 12.06.2020 ПАТ СК «Євроінс Україна» було здійснено доплату страхового відшкодування в сумі 10136,39 грн., оскільки позивачем долучено докази відновлювального ремонту транспортного засобу, що підтверджується платіжним дорученням № 3041 від 12.06.2020.

Так, не погоджуючись з розміром страхового відшкодування, позивач звернулася до ПАТ СК «Євроінс Україна» із заявою про доплату страхового відшкодування, оскільки Звітом № 0294 VV встановлена вартість відновлювального ремонту КТЗ з врахуванням зносу в розмірі 118628,58 грн.

Позивач стверджує, що у спірному випадку позивач і відповідач 1 не дійшли згоди щодо розміру страхового відшкодування, а тому вважає свої позовні вимоги до відповідача 1 про стягнення недоплаченого страхового відшкодування в сумі 36047,71 грн. правомірними.

Враховуючи, що ПАТ СК «Євроінс Україна» не надав доказів вартості відновлювального ремонту транспортного засобу "Mercedes-Benz", д.н.з. НОМЕР_3 з врахуванням зносу, при цьому позивач не погодилася із визначеною сумою страхового відшкодування, суд при вирішенні вказаної справи покладається на Звіт № 0294 від 03.02.2020 та визнає його належним доказом.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що з відповідача ПАТ СК «Євроінс Україна» на користь позивача підлягає стягненню недоплачене страхове відшкодування у розмірі 25911,32 грн. (100000,00 грн. (ліміт відповідальності) - 72088,68 грн. (розмір виплаченого страхового відшкодування) - 2000,00 грн. (франшиза), а тому позов в цій частині задовольняє частково.

Системний аналіз пункту 32.7 частини першої статті 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статті 22, абзацу третього пункту 3 частини першої статті 988, статті 1194 ЦК України дає можливість дійти висновків, що власник пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди.

При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, в загальному порядку.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем проведено відновлювальний ремонт транспортного засобу, вартість відновлювального ремонту становить 207133, 41 грн., що підтверджується рахунком-фактури № О0429-13 від 29.04.2020, актом прийому-передачі виконаних робіт № 00429-13 від 08.05.2020, квитанцією від 05.05.2020 на суму 207133, 41 грн. (а.с.77-78, 143).

Таким чином різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою страховим відшкодуванням зобов`язана сплатити винна особа. В даному випадку з урахуванням обставин справи компенсацію збитку повинен виплатити роботодавець водія ОСОБА_2 , який скоїв ДТП під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Таким чином, з ТОВ «Теплоантикорзахист» підлягає стягненню на користь позивача різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою страховим відшкодуванням в сумі 109133,41грн. (207133,41 - 98000,00).

Крім того, позивачем повністю доведені та підтверджені документально понесені ним витрати за огляд автомобіля на сервісній станції у сумі 2851,20 грн, сплату банківської комісії при переказі коштів згідно рахунку - фактури № О0429-13 від 29.04.2020 в сумі 2071,30 грн та оплату звіту з визначення розміру вартості майнової шкоди в сумі 2700,00 грн, а всього на загальну суму 7622,50 грн, які підлягають стягненню з ТОВ «Теплоантикорзахист» на користь позивача.( а.с. 71, 74-76, 143).

При цьому суд відмовляє у відшкодуванні позивачу франшизи в розмірі 2000, 00 грн, оскільки вказана сума врахована у матеріальний збиток, що стягнутий судом в розмірі 109133,41грн., як різниця між фактичним розміром шкоди необхідним для відновлення транспортного засобу і страховим відшкодуванням.

Що стосується позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, слід зазначити наступне.

Згідно ст.ст.23,1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, крім іншого, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Виходячи з наведених норм права, шкода (у тому числі моральна), завдана внаслідок ДТП з вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 6.11.2013 №6-108цс13.

Відповідно до п.3 постанови № 4 від 31.03.1995 року (з наступним змінами) Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної/немайнової/шкоди/» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може проявлятися, зокрема: в моральних переживаннях в зв`язку з порушенням права власності.

Вирішуючи питання про розмір моральної шкоди в грошовому еквіваленті, суд виходить з втрат немайнового характеру, що їх зазнала позивач, зусилля та власні кошти на збирання необхідних документів, звернення до страхової компанії, експерта та до суду, щоб довести порушення своїх прав.

Виходячи з засад розумності та справедливості, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ТОВ «Теплоантикорзахист» на користь позивача суму у відшкодування моральної шкоди в розмірі 5 000 грн., задовольняючи позовні вимоги в цій частині частково.

Стаття 133 ЦПК України визначає види судових витрат і передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. У свою чергу, одним з видів витрат, пов`язаних з розглядом справи є витрати на професійну правничу допомогу, які несуть сторони судової справи (крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави).

Статтею 1 Закону України від 20 грудня 2011 року «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» визначено граничний розмір витрат на правову допомогу.

Відповідно до ст. 1 зазначеного вище Закону передбачено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб`єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України).

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, позивачем до суду надано договір про надання правової допомоги № 01-1007 від 10.07.2020, укладеного між АО «Олександри Мірошниченко» та ОСОБА_1 , додаткову угоду № 1 до Договору від 10.07.2020, ордер на надання правової допомоги, Акт приймання-передачі наданої правничої допомоги від 27.01.2022.

Згідно положень ч.ч. 1 - 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З урахуванням наведеного, враховуючи обсяг наданих адвокатом послуг та витрачений ним час на надання таких послуг, а також з огляду на приписи п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, суд вбачає наявність підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідачів у даній справі витрат на правничу допомогу в сумі 3500,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Понесення позивачем судових витрат підтверджується квитанцією про сплату судового збору у сумі 1850,59 грн.

У зв`язку з розглядом цієї справи позивач поніс судові витрати в загальному розмірі 5350,59 грн.

Загальний розмір заявлених позивачем вимог становив 187 759,12 грн.

Отже ураховуючи, що позов задоволений в сумі 147667,12 грн., тобто на 79% (147667,26 х 100/187759,12), на відповідачів слід покласти 79 % понесених позивачем судових витрат, що становить 4227,00 грн. (5350,59 х 79%100).

З загального розміру присудженої до стягнення суми на ПАТ СК «Євроінс Україна» припадає 18 %, а на ТОВ «Теплоантикорзахист»- 82%.

Отже, зважаючи на вищевикладене, суд покладає на ПАТ СК «Євроінс Україна» судові витрати в сумі 760,86 грн. (4227,00 х 18%100), а на ТОВ «Теплоантикорзахист» - в сумі 3466,14 грн. (4227,00 х 82%100).

Керуючись стст.2, 4, 5, 12, 13, 76-82, 89, 137, 141, 259, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства страхова компанія «Євроінс Україна», товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоантикорзахист», третя особа ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування, задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства страхова компанія «Євроінс Україна» (м. Київ, вул. Велика Васильківська, 102, ЄДРПОУ 22868348) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_6 ) страхове відшкодування у розмірі 25911,32 грн. та судові витрати у сумі 760,86 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоантикорзахист» (Луганська обл., м. Рубіжне, вул. Менделєєва, 29, оф. 303, ЄДРПОУ 38168926) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_6 ) у відшкодування шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди суму у розмірі 116755,91 грн.; моральну шкоду в розмірі 5000, 00 грн. та судові витрат в сумі 3466,14 грн.

В решті вимог позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ: Ю.С.МИЦИК