Постанова

від 19.12.2022 по справі 520/17763/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2022 р.Справа № 520/17763/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Русанової В.Б. , Жигилія С.П. ,

за участю секретаря судового засідання Пукшин Л.Т

представника відповідача Гундар Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2021, головуючий суддя І інстанції: Мельников Р.В., м. Харків, повний текст складено 23.12.21 року по справі № 520/17763/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Сплав-500"

до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Сплав-500" (далі по тексту ТОВ «ВО «Сплав-500», позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (далі по тексту ГУ ДПС у Харківській області, відповідач), у якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області № 0172620901 від 27.08.2021 (форма С), яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 500000 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, як такого, що прийнято за відсутності встановлення відповідачем під час перевірки факту зберігання позивачем пального за адресою м.Харків, вул.Морозова, 13 в місцях, на які не отримано відповідну ліцензію, що в свою чергу свідчить про безпідставність висновків контролюючого органу, які викладені в акті перевірки № 13136/20-40-09-01-08/21256123 від 30.07.2021, щодо порушення позивачем частин першої та восьмої статті 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2021 по справі №520/17763/21 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Сплав-500" (вул. Морозова, буд. 13, м. Харків, 61082) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057) про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 0172620901 від 27.08.2021 р. (форма С), яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 500000 грн.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Сплав-500" (вул. Морозова, буд. 13, м. Харків, 61082, код ЄДРПОУ - 21256123) сплачену суму судового збору у розмірі 7500 (сім тисяч п`ятсот) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ - 43983495).

Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, а саме, статтей 15, 18 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального та порушення норм процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2021 по справі №520/17763/21, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що фахівцями контролюючого органу у період з 20.07.2021 по 29.07.2021, на підставі наказу від 15.07.2021 № 5241 П, з метою здійснення контролю за дотриманням норм Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального, Податкового кодексу України та інших нормативно-правових актів у сфері обігу пального, зняття його залишків, відбору проб і зразків, проведено фактичну перевірку господарського об`єкта за адресою: вул. Морозова. 13, м. Харків, де здійснює діяльність ТОВ «ВО «Сплав - 500».

Пояснив, що оскільки за результатами проведення фактичної перевірки ТОВ «ВО «Сплав - 500» встановлено зберігання пального («Важкі дистиляти (газойли)», код товару за УКТ ЗЁД 2710194300) в місцях, на які не отримано відповідну ліцензію на право зберігання пального, отримане 27.10.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕЛІЯ» (код ЄДРПОУ: 40061687) у кількості 2 605 літрів, що підтверджується зареєстрованою акцизною накладною від 27.10.2020 № 70, відображеною у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового постачальником за кодом операції «3» (реалізація пального суб`єкту господарювання, який не є платником), умови оподаткування «0», напрямок використання «0» (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) замість «4» (реалізація пального до паливного бака транспортного засобу), з урахуванням відсутності у повному обсязі документів на кінець перевірки, які підтверджують використання отриманого пального при здійсненні господарської діяльності позивача, останнім допущено порушення частин 1 та 8 статті 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального № 481/95-ВР, що і зумовило правомірне застосування штрафних санкцій відповідно до статті 17 вказаного закону за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Додатково зазначив, що на запит контролюючого органу з наданих ТОВ «ВО «Сплав-500» пояснень та підтверджуючих документів щодо отримання вказаного пального на адресу вул. Морозова, буд. 13, м. Харків, та об`ємів паливних баків автотранспортних засобів вбачається перевищення технічних можливостей останніх в порівнянні з залишком пального у паливному баку, виданим пальним та вмістом баку. У зв`язку з не наданням до перевірки документів, що підтверджують заповнені у подорожніх листах розділи щодо виконання завдань водіїв та їх послідовності, неможливе детальне відстеження руху пального. Згідно з базами даних ГУ ДПС щодо автомобіля з державним номером НОМЕР_1 , який зазначено в товарно - транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів, немає жодних даних стосовно наявності зареєстрованих належним чином витратомірів - лічильників на нього та наявності паливо - розбитного механізму для наливу в паливні баки. Під час розгляду справи судом не встановлено обставин, які підтверджують, що транспортний засіб, за допомогою якою здійснювалася доставка палива, має можливість здійснити безпосередній відпуск пального у бак транспортного засобу у необхідній кількості (зокрема, документи про технічні характеристики транспортного засобу).

В надісланому до суду відзиві позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить суд їх відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Вважає, що висновки суду про недоведеність з боку відповідача факту зберігання пального позивачем за адресою м. Харків, вул. Морозова, 13 без придбання відповідної ліцензії повністю обґрунтовані та прийняті в результаті всебічного дослідження всіх доказів, що маються в матеріалах справи. Наявні у розпорядженні позивача станом на 27 жовтня 2020 року транспортні засоби та механізми мають загальний обсяг паливних баків 2600 літрів, що дорівнює кількості придбаного та завантаженого пального за акцизною накладною № 70, від 27.10.2020, та використаного у господарській діяльності за період з 27.10.2020 по 05.11.2020, що підтверджується актами на списання товарно-матеріальних цінностей, подорожніми листами вантажного та легкового автомобіля, а також рапортами про роботу будівельної машини.

Доводи апеляційної скарги про зазначення постачальником при реєстрації вищевказаних акцизних накладних коду операції «3» (реалізація пального суб`єкту господарювання, який не є платником), умов оподаткування «0», напрямку використання «0», на переконання позивача, не є доказом здійснення ТОВ «ВО «Сплав-500» за спірний період діяльності зі зберігання пального за адресою - вул. Морозова, буд. 13, м. Харків, яке не є платником акцизного податку та не має жодного відношення до змісту інформації, зазначеній у такій накладній.

Враховуючи, що фактичну та кількісну наявність пального відповідач в ході проведення фактичної перевірки не встановлював (в акті перевірки не відображено відомостей про інвентаризації пального на зберіганні, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, відбір зразків пального, спосіб зберігання пального, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей), як і факт реалізації та зберігання позивачем пального іншим особам), сам факт поставки пального на користь позивача жодним чином не свідчить про об`єктивну та суб`єктивну сторони правопорушення, відповідальність за вчинення якого встановлена приписами частини другої статті 17 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги з підстав та мотивів, викладених в останній, та просив суд апеляційної інстанції їх задовольнити.

Представник позивача в надісланій до суду заяві, у зв`язку з технічною неможливістю взяти участь у розгляді справи із застосуванням відеоконференцзв`язку, просив суд здійснювати розгляд справи без своєї участі.

У відповідності до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Сплав-500", код ЄДРПОУ 21256123 зареєстровано у встановленому законодавством порядку як суб`єкт господарювання.

Головним управлінням ДПС у Харківській області у період з 20.07.2021 по 29.07.2021 проведено фактичну перевірку з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, що є обов`язковими до виконання при здійсненні виробництва і обігу підакцизних товарів, за результатами якої контролюючим органом складено акт від 30.07.2021 №13136/20-40-09-01-08/21256123, відповідно до висновків якого встановлено порушення частин 1 та 8 статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального» - здійснення діяльності по зберіганню пального за адресою - вул. Морозова, 13, м. Харків без придбання відповідної ліцензії.

На підставі вказаних висновків акту перевірки Головним управлінням ДПС у Харківській області було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0172620901 від 27.08.2021 (форма «С»), яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 500000,00 грн.

Позивач, вважаючи податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області № 0172620901 від 27.08.2021 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернувся до суду з позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності та наявності підстав для скасування податкового повідомлення-рішення № 0172620901 від 27.08.2021, як такого, що прийнято за відсутності доведення відповідачем належними та допустимими доказами здійснення ТОВ «ВО «Сплав - 500» діяльності по зберіганню пального за адресою : м.Харків, вул.Морозова, буд.13 без придбання відповідної ліцензії та, як наслідок, порушення позивачем частини першої та восьмої статті 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі встановленими обставинами у цій справі, ТОВ «ВО «Сплав-500» для здійснення господарської діяльності використовує власні та орендовані транспортні засоби та механізми: легковий автомобіль Jaguar F-Pace (власність, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 ) об`єм паливного баку 60 літрів; вантажні автомобілі Sinotruk в кількості 2 шт. (власність, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , НОМЕР_4 ) об`єм паливного баку 600 літрів кожного; автонавантажувач CPCD 25-XC9K (власність, свідоцтво про реєстрацію великотонажного транспортного засобу НОМЕР_5 ) об`єм паливного баку 25 літрів; фронтальний навантажувач PN 956 (власність, свідоцтво про реєстрацію машини НОМЕР_6 ) об`єм паливного баку 280 літрів; вантажний автомобіль DAF XF 95.430 (оренда згідно договору № 15 від 27.10.2020р. з ФОП ОСОБА_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 ) об`єм паливного баку 1200 літрів; бетонорозмішувач Foton BJ3258 (оренда згідно договору № 16 від 27.10.2020р. з ФОП ОСОБА_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_8 ) об`єм паливного баку 300 літрів; вантажний автомобіль КАМАЗ 45142 оренда згідно договору № 17 від 27.10.2020р. з ФОП ОСОБА_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_9 ) об`єм паливного баку 135 літрів.

З метою провадження своєї діяльності ТОВ «ВО «Сплав-500» у сфері виробництва бетонних розчинів, готових для використання, вантажного автомобільного транспорту придбаває і використовує пальне, яке зберігається в паливних баках відповідних транспортних засобів та механізмів за адресою м. Харків, вул. Морозова, 13, за якою розташований, належний підприємству на умовах приватної власності огороджений відкритий склад загальною площею 20640 кв.м. з розташованими на ньому нежитловими будівлями та спорудами.

Позивач є кінцевим споживачем придбаного 27.10.2020 у Товариства з обмеженою відповідальністю «Нелія» (код в ЄДРПОУ: 40061687) в межах договору поставки №25/03/19 від 25.03.2019 року палива дизельного ДП-3-Євро5-ВО, код згідно УКТ ЗЕД 2710194300 обсягом 2600 л, що підтверджується акцизною накладною № 70 від 27.10.2020, яка відображена в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Придбане та завантажене в паливні баки пальне було використано позивачем у своїй господарській діяльності в період з 27.10.2020 по 05.11.2020 виключно для власних потреб (іншого ГУ ДПС не доводило), що підтверджується актами на списання товарно-матеріальних цінностей, подорожніми листами вантажного та легкового автомобіля, а також рапортами про роботу будівельної машини. Наявні у розпорядженні позивача станом на 27 жовтня 2020 року транспортні засоби та механізми мають загальний обсяг паливних баків 2600 літрів, що дорівнює кількості пального придбаного за акцизною накладною № 70, від 27.10.2020.

Відповідач вважає, що для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб позивач повинен був отримати ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки), відсутність якої і слугувала підставою для застосування до ТОВ «ВО «Сплав-500» фінансових санкцій.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України (надалі ПК України).

Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (пункт 1.1 статті 1 ПК України).

Зокрема, як визначено підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

За змістом пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

За визначенням підпункту 75.1.3 пункту 75.1 цієї статті, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки визначений статтею 80 ПК України, на виконання пункту 80.2 якої фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, зокрема: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального (п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України).

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 640/21536/19, фактична перевірка не може бути проведена податковим органом довільно. Під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень визначенихПодатковим Кодексом.

Колегія суддів зауважує, що у спірних правовідносинах позивач не обґрунтував позовні вимоги про скасування вищевказаного податкового повідомлення-рішення з підстав незаконності проведення фактичної перевірки.

Колегією суддів встановлено, що наказ ГУ ДПС у Харківській області від 15.07.2021 № 5241-П про проведення фактичної перевірки та направлення були пред`явлені головному бухгалтеру ТОВ «ВО «Сплав-500», яка власним підписом засвідчила дату і час ознайомлення з ними.

Зі змісту акту від 30.07.2021 №13136/20-40-09-01-08/21256123 вбачається, що фактичну перевірку господарського об`єкта позивача за адресою : м.Харків, вул. Морозова, 13 проведено з метою здійснення контролю за дотриманням вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального», Податкового кодексу України та інших нормативно-правових актів у сфері обігу пального, зняття його залишків, відбору проб і зразків. В направленнях на перевірку № 9589 та № 9590 від 15.07.2021 в якості нормативної підстави проведення перевірки зазначено підпункт80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, а фактичної - інформація щодо отримання ТОВ «ВО «Сплав-500» пального від ТОВ "НЕЛІЯ" (код ЄДРПОУ 40061687) згідно з акцизною накладною загальним обсягом 2 605 л. Так, за висновками акту перевірки з урахуванням відсутності у повному обсязі документів на кінець перевірки, які підтверджують використання отриманого пального при здійсненні діяльності ТО «ВО «Сплав-500» без придбання ліцензії, відповідачем встановлено порушення позивачем вимог частин 1 та 8 статті 15 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального на території України визначено Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР (далі по тексту Закон № 481/95-ВР).

З 1 січня 2016 року в силу вимог ПК України визначено, що діяльність з реалізації пального обумовлювалася обов`язком суб`єкта господарювання зареєструватися платником акцизного податку, а також виконувати вимоги, пов`язаних із обігом пального. Водночас, законодавець встановив, що приміщення для навантаження-розвантаження, зберігання пального виключно для потреб власного споживання пального не є акцизним складом (підпункт 14.1.6), а суб`єкти господарювання, які використовують приміщення, розташовані на митній території України, для навантаження-розвантаження, зберігання пального виключно для потреб власного споживання пального не є розпорядниками акцизного складу (підпункт 14.1.224).

До 1 липня 2019 року діяльність з виробництва, реалізації та зберігання пального не підлягала ліцензуванню.

Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів від 23 листопада 2018 року № 2628-VІІІ (далі по тексту - Закон № 2628-VІІІ) внесені зміни до Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а саме: частини першу і четверту статті 15 викладено у такій редакції: Імпорт, експорт алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюються суб`єктами господарювання всіх форм власності без ліцензії. Оптова торгівля на території України алкогольними напоями та тютюновими виробами здійснюється за наявності у суб`єктів господарювання всіх форм власності ліцензії на оптову торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами. Оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії.

Згідно з Прикінцевими та перехідними положеннямиЗакону № 2628-VІІІ останній набирає чинності з 1 січня 2019 року, крім, зокрема, підпункту 6 (щодо змін доЗакону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів"), підпункту 17 (щодо змін до Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності") пункту 2 розділу II цього Закону, що набирають чинності з 1 липня 2019 року.

Одночасно Законом № 2628-VІІІ доповнено частину другу статті 17 Закону № 481/95-ВР, за приписами якої до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень.

З цього часу Закон № 481/95-ВР почав додатково визначати основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі пальним, забезпечення його високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом пального на території України, а норми ПК України встановили більш ширше поняття акцизних складів, в тому числі, визначили критерії, за яких відповідна територія/ємність не вважається акцизним складом.

Відповідно до абзацу восьмого частини другої статті 17 Закону № 481/95-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлена відповідальність за зберігання пального без наявності ліцензії у вигляді штрафних санкцій в сумі 500000 гривень. Водночас така санкція не може бути застосована у випадку, якщо місце зберігання пального є таким, яке за змістом статті 15 Закону №481/95-ВР звільняє суб`єкта господарювання від обов`язку отримувати відповідну ліцензію.

Крім того, абзацом двадцять третім частини другої статті 17 Закону № 481/95-ВР встановлена відповідальність за надання послуг із зберігання пального іншим суб`єктам господарювання та/або реалізація пального іншим особам на підставі ліцензії на право зберігання пального, отриманої на підставі заяви виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки відповідно до статті 15 цього Закону, у вигляді штрафних санкцій в сумі 500000 гривень.

За змістом частин сьомої, восьмої, десятої, шістнадцятої статті 15 Закону № 481/95-ВР суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва. Суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії. Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років, а річна плата на право зберігання пального становить 780 гривень.

Частинами тридцять другою, тридцять восьмою статті 15 Закону №481/95-ВР встановлено, що ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію. Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;

дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Суб`єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб`єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження, а також фактичне місцезнаходження ємностей, що використовуються для зберігання пального (частина сорок третя статті 15 Закону №481/95-ВР).

При цьому, згідно з частиною дев`ятнадцятою цієї статті ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Суб`єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують (частина двадцять перша статті 15 Закону № 481/95-ВР).

Статтею 1 Закону №481/95-ВР надано визначення поняттям, зокрема:

зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик;

місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Однак, Закон № 481/95-ВР не визначає, що саме розуміється під власним споживанням пального, а так само, під поняттям «споруди», «обладнання», «ємності». При цьому, якщо загальні визначення понять «споруда» та «обладнання» є більш чітко окресленими, то поняття «ємність» таким не є і за загальним правилом охоплює абсолютно усі споруди, обладнання, резервуари чи інші пристрої, які мають щонайменшу місткість, до яких можна віднести і паливні баки автомобілів, обладнання, пристроїв. Тому застосування такого поняття в абсолютному значенні у Законі № 481/95-ВР робить його вимоги непередбачуваними для суспільства, позаяк, кожен суб`єкт господарювання, який придбав пальне і використовує його, зобов`язаний отримати ліцензію на зберігання пального, що в свою чергу суперечить правовому змісту запровадження державою вимог щодо ліцензування діяльності зі зберігання пального, метою чого було, зокрема, підвищення контролю за обігом пального не тільки у розрізі суб`єктів господарювання, які займаються такою діяльністю, але й місць, на яких провадиться діяльність зі зберігання пального.

У зв`язку з тим, що Закон № 481/95-ВР не дає чіткого розуміння, які саме місця слід вважати місцем зберігання пального, на кожне з яких суб`єкт господарювання зобов`язаний отримати ліцензію, колегія суддів вважає, що задля вирішення спірного у цій справі питання підлягають врахуванню норми ПК України, які надають визначення поняттям, пов`язаним з обігом пального, зокрема, й місць його зберігання.

Згідно з підпунктом 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України акцизний склад - це приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом, зокрема:

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб`єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу;

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб`єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;

ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.

Відповідно до підпункту 14.1.6-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України акцизний склад пересувний - транспортний засіб (автомобільний, залізничний, морський, річковий, повітряний, магістральний трубопровід), на якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий на митній території України.

Транспортний засіб набуває статусу акцизного складу пересувного протягом періоду його використання для:

а) переміщення в ньому митною територією України пального або спирту етилового, що реалізується (крім пального або спирту етилового, що переміщується митною територією України прохідним транзитом або внутрішнім транзитом, визначеним підпунктом "а" пункту 2 частини другої статті 91 Митного кодексу України);

б) зберігання в ньому пального або спирту етилового на митній території України;

в) ввезення пального або спирту етилового на митну територію України, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу.

Транспортний засіб, в якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий, право власності на які належить декільком розпорядникам акцизного складу пересувного, є декількома акцизними складами пересувними, кількість яких дорівнює кількості власників пального або спирту етилового, що переміщується та/або зберігається в такому транспортному засобі.

Транспортний засіб, в якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий, право власності на які переходить від одного суб`єкта господарювання до іншого, вважається іншим акцизним складом пересувним.

Не є акцизним складом пересувним:

транспортний засіб, що використовується суб`єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу та платником акцизного податку, для переміщення на митній території України власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки;

паливний бак транспортного засобу.

При цьому, відповідно до підпункту 14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК України реалізація пального або спирту етилового для цілей розділу VI цього Кодексу - будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального або спирту етилового з переходом права власності на таке пальне або спирт етиловий чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного:

до акцизного складу;

до акцизного складу пересувного;

для власного споживання чи промислової переробки;

будь-яким іншим особам.

Не вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України:

у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками;

при використанні пального суб`єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизного складу/акцизного складу пересувного, що передано (відпущено, відвантажено) платником акцизного податку таким суб`єктам господарювання виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки.

До власного споживання також відносяться операції із заправлення пальним за договорами підряду при одночасному виконанні таких умов:

а) замовники за договорами підряду не здійснюють реалізацію пального іншим особам, крім реалізації бензолу поза межами митної території України в митному режимі експорту;

б) заправлення здійснюється в паливний бак машин, механізмів, техніки та обладнання для агропромислового комплексу, паливний бак транспортних засобів спеціального призначення або паливний бак спеціального обладнання чи пристрою, які:

призначені для виконання робіт на землях сільськогосподарського або лісового призначення, на землях, наданих гірничим підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, а також для виконання робіт з будівництва доріг;

належать іншим особам;

виконують роботи протягом строку дії договору підряду виключно на зазначених у цьому пункті землях, що перебувають у власності або користуванні замовника;

в) транспортні засоби, що здійснюють заправлення в паливний бак машин, механізмів, техніки та обладнання для агропромислового комплексу, у паливний бак транспортних засобів спеціального призначення або в паливний бак спеціального обладнання чи пристрою, зазначені в підпункті "б" цього підпункту, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з такого транспортного засобу.

Згідно з підпунктами 14.1.224, 14.1.224-1 розпорядник акцизного складу - суб`єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб`єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.

Розпорядник акцизного складу пересувного - суб`єкт господарювання - платник акцизного податку, який є власником пального або здійснює діяльність з виробництва спирту етилового та який з використанням транспортного засобу незалежно від того, кому належить такий транспортний засіб:

реалізує або зберігає пальне або спирт етиловий;

ввозить пальне на митну територію Україні, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених статтею 229 цього Кодексу.

При переході від одного суб`єкта господарювання до іншого права власності на пальне або спирт етиловий, що переміщується та/або зберігається у транспортному засобі, відбувається зміна розпорядника акцизного складу пересувного.

Не є розпорядником акцизного складу пересувного суб`єкт господарювання (перевізник, експедитор), який здійснює транспортування пального або спирту етилового.

Системний аналіз наведених норм ПК України та Закону № 481/95-ВР у їх взаємозв`язку дозволяє дійти висновку про те, що зберігання пального нерозривно пов`язане із наявністю у суб`єкта господарювання споруд та/або обладнання, та/або ємностей, які використовуються для зберігання пального на праві власності або користування (місця зберігання пального). Наявність у суб`єкта господарювання обов`язку з отримання ліцензії на право здійснення діяльності зі зберігання пального, яка опосередковується придбанням та використанням суб`єктом господарювання пального для задоволення своїх власних виробничих потреб при провадженні його господарської діяльності (не пов`язаної з метою отримання доходу від зберігання пального як виду економічної діяльності) залежить саме від наявності у суб`єкта господарювання місця зберігання пального, яке за своїми ознаками (характеристиками) відповідає визначенню «акцизного складу» та/або «акцизного складу пересувного», незалежно від того чи зареєстрований такий суб`єкт платником акцизного податку, розпорядником акцизного складу та/або наявністю підстав для реєстрації такого місця як акцизного складу. Відповідно, у випадку, якщо наявне у суб`єкта господарювання місце зберігання пального відповідає ознакам, які ПК України встановлює як виключення з визначення «акцизного складу» та/або «акцизного складу пересувного», такий суб`єкт не має обов`язку отримувати ліцензію на право зберігання пального у такому місці.

Таким чином, для оцінки наявності в діях суб`єкта господарювання складу правопорушення у вигляді здійснення діяльності зі зберігання пального без отримання відповідної ліцензії, з`ясуванню підлягають місце та спосіб його зберігання, мета придбання, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей), обсяги споживання, закупівлі та обставини використання пального. Ці обставини складають об`єктивну та суб`єктивну сторони правопорушення. Сам по собі факт наявності «на балансі» у суб`єкта господарювання невикористаного пального не є достатньою обставиною для його кваліфікації як зберігання пального без отримання відповідної ліцензії.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, при проведені перевірки ТОВ «ВО «Сплав-500» представниками податкової служби за зазначеною адресою жодних сховищ з пальним не виявлено, отже, не доведено факт зберігання пального.

В акті перевірки не відображено відомостей про інвентаризації пального на зберіганні, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, відбір зразків пального, спосіб зберігання пального, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей), так само, як і факт реалізації та зберігання позивачем пального іншим особам.

Фактичну та кількісну наявність пального відповідач в ході проведення фактичної перевірки не встановлював. Разом з тим, сам факт поставки пального на користь позивача, що останнім не заперечується, жодним чином не свідчить про факт зберігання пального без відповідної ліцензії.

Оскільки в ході перевірки на території здійснення господарської діяльності позивачем не було виявлено жодного засобу (споруди, обладнання, ємності) для зберігання пального, то підстав для притягнення його до відповідальності за статтею 17 Закону N 481/95-ВР не має за жодних інших обставин.

Паливні баки транспортних засобів, використовуються для подачі пального до двигуна внутрішнього згорання такого транспортного засобу, для приведення його в рух, не є ємностями для зберігання пального, у розумінні Закону №481/95-ВР.

За своїм змістом такі місця зберігання пального відповідають ознакам, які ПК України встановлює як винятки з понять «акцизний склад» та/або «акцизний склад пересувний»: орендовані транспортні засоби, що використовуються суб`єктом господарювання, призначені для переміщення в них пального на митній території України для потреб власного споживання.

За таких обставин, підстави вважати, що діяльність ТОВ «ВО «Сплав 500» підпадає під визначення «зберігання пального», яка підпадає під вимоги ліцензування у розумінні Закону №481/95-ВР відсутні, відповідно, позивач не мав обов`язку отримувати ліцензію для здійснення такої діяльності.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що перевірка дотримання вимог Закону №481/95-ВР здійснюється податковими органами шляхом проведення фактичних перевірок, за результатами якої у випадку встановлення порушення норм цього Закону, складається акт перевірки, який згідно з усталеною позицією Верховного Суду є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Діяльність суб`єкта господарювання зі зберігання пального у місці, яке не підпадає під винятки, передбачені статтею 15 Закону №481/95-ВР та ПК України, без наявності відповідної ліцензії утворює склад правопорушення, за яке передбачена відповідальність у вигляді штрафних санкцій в сумі 500000 грн. Такі штрафні санкції застосовуються податковим органом у випадку виявлення під час проведення фактичної перевірки складу податкового правопорушення, передбаченого Законом №481/95-ВР, що має бути зафіксовано у відповідному акті перевірки.

Під час розгляду справ, пов`язаних із притягненням суб`єктів господарювання до відповідальності за таке правопорушення, предметом доказування є саме підтвердження або спростування виявлених та зафіксованих в акті перевірки порушень вимог Закону №481/95-ВР, в якому має бути чітко зазначено, в чому полягає порушення суб`єктом господарювання вимог законодавства, яких саме норм та на підставі яких обставин ґрунтується цей висновок.

Дослідженням акту перевірки у цій справі, судом апеляційної інстанції встановлено, що у ньому зафіксовано обставини придбання позивачем пального у ТОВ «НЕЛІЯ» і міститься посилання на докази, якими підтверджується кількість придбаного пального, його вартість та розрахунки між суб`єктами. Поряд з цим в акті перевірки не відображено спосіб зберігання пального, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей). Зміст акту фактичної перевірки не відображає обставин щодо встановлення контролюючим органом факту фізичного зберігання позивачем придбаного пального (наявність його залишку на дату перевірки) у місцях, на які не отримувалися відповідні ліцензії.

Так, висновок відповідача про зберігання позивачем пального в місцях, на які не отримувалися відповідні ліцензії, базується лише на порівнянні кількості придбаного пального із загальною місткістю паливних баків транспортних засобів ТОВ «ВО «Сплав-500» та на припущенні щодо неможливості розливу в такі баки за одну заправку усієї кількості поставленого палива та використання придбаного пального без його фізичного зберігання.

При цьому, відповідачем не наведено безспірних доказів фактичної наявності та фізичного зберігання такого пального в ємностях ТОВ «ВО «Сплав-500», розташованих за адресою: м.Харків, вул.Морозова, 13, а саме (але не виключно): акту вимірювання обсягів пального в ємностях, що знаходяться на цій території, документів щодо використання такого пального тощо.

Крім того, під час перевірки взагалі не виявлено ані самого пального, ані ємностей для його зберігання. Вказане не заперечується відповідачем.

Таким чином, стверджуючи, що платник зберігав паливно-мастильні матеріали без відповідної ліцензії, податковий орган не зміг пояснити: скільки і якого пального, в якому місці, в який період часу платник зберігав.

У свою чергу, позивач під час розгляду справи судом першої інстанції у судовому засіданні пояснив, що дизельне пальне придбане для власних потреб, після поставки заправляли безпосередньо в паливні баки транспортних засобів, які знаходиться у власності та у користуванні позивача.

Разом з цим, відповідачем на спростування обставин щодо використання позивачем придбаного пального для заправки транспортних засобів ТОВ «ВО «Сплав-500» без зберігання у відповідних ємностях ані до суду першої, ані апеляційної інстанцій жодних пояснень або доказів не надав.

Враховуючи, що у спорах про правомірність застосування штрафних санкцій за зберігання пального без наявності відповідної ліцензії основним і вирішальним предметом доказування є підтвердження або спростування обставин саме факту здійснення суб`єктом господарювання діяльності зі зберігання пального, а не його придбання, колегія суддів вважає, що невстановлення під час фактичної перевірки обставин здійснення позивачем діяльності зі зберігання пального, часу цієї діяльності та місця, у якому пальне зберігалося, унеможливлює визнання правомірним застосування штрафних санкцій за зберігання пального без наявності ліцензії.

Слід відмітити, що зазначені відповідачем документи підтверджують саме факт придбання позивачем пального у ТОВ «НЕЛІЯ» та його поставку, однак не є беззаперечним доказом його зберігання позивачем у розумінні статті 1 Закону № 481/95-ВР та жодним чином не вказують на порушення, які наведено в частинах першої та восьмої статті 15 Закону № 481/95-ВР.

При цьому обов`язковою умовою для застосування штрафних санкцій на підставі 2 статті 17 Закону №481/95-ВР є встановлення конкретного порушення (факту зберігання пального у місцях, на які не отримувалися відповідні ліцензії), підтвердженого відповідними доказами.

Враховуючи, що під час проведення фактичної перевірки Головним управлінням ДПС у Полтавській області не встановлено факт фізичного зберігання позивачем пального з посиланням на відповідні докази, а лише констатовано факт його придбання у ТОВ «НЕЛІЯ», колегія суддів вважає, що висновки відповідача про порушення позивачем положень частинах першої та восьмої статті 15 Закону № 481/95-ВР не є достатньо вмотивовані та ґрунтуються виключно на припущеннях, які не підтверджені документально.

Апелянт фактично ототожнив поняття придбання пального та зберігання пального, відповідачем не представлено жодного належного та допустимого доказу здійснення позивачем зберігання пального без наявності ліцензії, що свідчить про відсутність правових підстав для застосування до ТОВ «ВО «Сплав 500» штрафних (фінансових) санкцій у вигляді штрафу на підставі частини 2 статті 17 Закону № 481/95-ВР.

Відтак, висновок контролюючого органу про зберігання позивачем пального без наявності ліцензії слід вважати недоведеним, а податкове повідомлення-рішення № 0172620901 від 27.08.2021 таким, що підлягає скасуванню.

Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Водночас, докази, на які відповідач посилається в обґрунтування апеляційної скарги, не підтверджують правомірність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за податковим повідомленням-рішенням № 0172620901 від 27.08.2021 та були спростовані в ході судового розгляду справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми процесуального права.

Керуючись ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2021 по справі № 520/17763/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Т.С. ПерцоваСудді В.Б. Русанова С.П. Жигилій Повний текст постанови складено та підписано 26.12.2022 року