Постанова

від 26.12.2022 по справі 520/21637/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2022 р. Справа № 520/21637/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бартош Н.С.,

Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Тітов О.М.) від 02.02.2022 року по справі № 520/21637/21

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІЛІЯ"

до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, третя особа Харківська міська рада

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІЛІЯ", звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, в якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Харківській області при формуванні витягу № 1986 від 26.04.2021 року із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки кадастровий номер 6310136600:02:014:0020 загальною площею 0,0754 га вул. Мироносицькій, 72 в м. Харкові, право власності на яку зареєстроване за Харківською міською радою 07.06.2013 року, щодо застосування локальних коефіцієнтів на місцезнаходження земельної ділянки: «Місцезнаходження земельної ділянки у зоні пішохідної доступності до громадських центрів» - 1,20; «Місцезнаходження земельної ділянки у зоні магістралей підвищеного місто формувального значення» - 1,20; «Місцезнаходження земельної ділянки у зоні пішохідної доступності швидкісного міського та зовнішнього пасажирського транспорту» - 1,15; «Місцезнаходження земельної ділянки у зоні пішохідної доступності до національних природних, регіональних ландшафтних, зоологічних та дендрологічних парків, парків-пам`яток садово-паркового мистецтва, ботанічних садів, заказників, заповідних урочищ, біосферних та природних заповідників, пам`яток природи, курортів, парків, лісопарків, лісів, зелених зон, пляжів - 1,15» та незастосування коефіцієнтів «Місцезнаходження земельної ділянки у зоні обмеження забудови за ступенем забруднення атмосферного повітря», - коефіцієнт 0,80-0,95; «Місцезнаходження земельної ділянки у зоні перевищення припустимого рівня шуму від залізниці, автодоріг, електропідстанцій та аеродромів», коефіцієнт 0,90-0,97; «Місцезнаходження земельної ділянки в ареалі забруднення ґрунтів (важкі метали), на територіях, зайнятих породними відвалами і териконами», коефіцієнт 0,90-0,95;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області сформувати та видати Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛІЛІЯ» новий витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки кадастровий номер 6310136600:02:014:0020 загальною площею 0,0754 га вул. Мироносицькій, 72 в м. Харкові із застосуванням локальних коефіцієнтів на місцезнаходження земельної ділянки: «Місцезнаходження земельної ділянки у зоні обмеження забудови за ступенем забруднення атмосферного повітря», - коефіцієнт 0,80-0,95; «Місцезнаходження земельної ділянки у зоні перевищення припустимого рівня шуму від залізниці, автодоріг, електропідстанцій та аеродромів», коефіцієнт 0,90-0,97; «Місцезнаходження земельної ділянки в ареалі забруднення ґрунтів (важкі метали), на територіях, зайнятих породними відвалами і териконами», коефіцієнт 0,90-0,95.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при формуванні витягів відповідачем помилково застосовані коефіцієнти локальних факторів не у відповідності числовому значені, а також не враховано окремі понижуючі локальні коефіцієнти впливу.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2021 залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, - Харківську міську раду.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.02.2022 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Харківській області при формуванні витягу № 1986 від 26.04.2021 року із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки кадастровий номер 6310136600:02:014:0020 загальною площею 0,0754 га вул. Мироносицькій, 72 в м. Харкові, право власності на яку зареєстроване за Харківською міською радою 07.06.2013 року, щодо застосування локальних коефіцієнтів на місцезнаходження земельної ділянки: «Місцезнаходження земельної ділянки у зоні пішохідної доступності до громадських центрів» - 1,20; «Місцезнаходження земельної ділянки у зоні магістралей підвищеного місто формувального значення» - 1,20; «Місцезнаходження земельної ділянки у зоні пішохідної доступності швидкісного міського та зовнішнього пасажирського транспорту» - 1,15; «Місцезнаходження земельної ділянки у зоні пішохідної доступності до національних природних, регіональних ландшафтних, зоологічних та дендрологічних парків, парків-пам`яток садово-паркового мистецтва, ботанічних садів, заказників, заповідних урочищ, біосферних та природних заповідників, пам`яток природи, курортів, парків, лісопарків, лісів, зелених зон, пляжів - 1,15», та незастосування коефіцієнтів «місцезнаходження земельної ділянки у зоні обмеження забудови за ступенем забруднення атмосферного повітря», - коефіцієнт, «місцезнаходження земельної ділянки у зоні перевищення припустимого рівня шуму від залізниці, автодоріг, електропідстанцій та аеродромів», коефіцієнт; «місцезнаходження земельної ділянки в ареалі забруднення ґрунтів (важкі метали), на територіях, зайнятих породними відвалами і териконами».

Зобов`язано Головного управління Держгеокадастру у Харківській області видати ТОВ "ЛІЛІЯ" новий витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, розташованої за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Мироносицька,72 кадастровий номер 6310136600:02:014:0020, із застосуванням сукупного коефіцієнту Км3 (локальні фактори), який розрахувати з урахуванням всіх показників, особливостей та властивостей земельної ділянки, які були враховані при формуванні витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 05.02.20214 року № 681/08, у відповідності до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого наказом Міністерство аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 року № 489, з урахуванням висновків суду по даній справі.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Харківській області судовий збір у розмірі 2270 грн. 00 коп.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Зазначив, що задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції помилково надав правову оцінку доводам позивача проте, шо характеристики земельної ділянки не змінилися за період з 2014 по 2021 рік, проте проігнорував аргументи відповідача про те, що відсутні підстави дорівнювати витяги 2014 та 2021 років, оскільки при формуванні витягу від 2014 року було використано Технічну документацію нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013, яка відображала характеристики земельної ділянки станом на 01.01.2013 та яка наразі, а саме з 01.01.2020, не застосовується. При цьому, суд не навів підстав свого висновку про те, що розміри коефіцієнтів не відповідають вимогам законодавства. Вказує, що наявні та зазначені у витязі локальні коефіцієнти внесені до Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Харкова щодо певної території, визначає програмний комплекс при введенні полі програми кадастрового номера земельної ділянки. А тому, з огляду на те, що витяг формується працівниками (державними кадастровими реєстраторами) Відділу № 9 Управління надання адміністративних послуг за допомогою програмного комплексу, який є невід`ємною частиною Технічної документації з нормативної грошової оцінки міста Харкова станом на 01.01.2018, вони не мають впливу на обрання локальних факторів, такі локальні фактори зазначаються програмним комплексом. Також вважає, що зобов`язання відповідача видати новий витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, є неефективним способом захисту права, з огляду на те, що державний кадастровий реєстратор позбавлений можливості обрати локальні фактори (коефіцієнти) на місцезнаходженні земельної ділянки. Формування витягу з локальним коефіцієнтами, які зазначає позивач, можливе лише у випадку внесення відповідних змін до Технічної документації з нормативної грошової оцінки міста Харкова станом на 01.01.2018, яка застосовується з 01.01.2020 в частині передбачення цих локальних факторів на місцезнаходженні земельної ділянки. Вважає, що в даному випадку, з огляду на те, що локальні коефіцієнти, КмЗ, з якими незгодний позивач, визначені на підставі та в межах значень, які передбачені Технічною документацією з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018, то у цій частині обраний спосіб захисту права є неналежним; натомість, доцільним та ефективним способом захисту є оскарження рішення Харківської міської ради від 27.02.2019р. № 1474/19.Також посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права через те, що в Електронному кабінеті відповідача в системі «Електронний суд» були відсутні копії доданих позивачем до позовної заяви документів.

Представник позивача надав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Третьою особою письмового відзиву на апеляційну скаргу не подано.

Ухвалами Другого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2022 року відкрито апеляційне провадження у справі та призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Вказані ухвали разом з апеляційною скаргою були надіслані представнику позивача та відповідачу в їх електронні кабінети, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками.

Також копії вказаних вище документів було отримано позивачем та третьою особою засобами поштового зв`язку,про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Лілія» є власником нерухомого майна, що розташоване по вул. Мироносицькій, 72 в м. Харкові, на земельній ділянці кадастровий номер 6310136600:02:014:0020 загальною площею 0,0754 га, право власності на яку зареєстроване за Харківською міською радою 07.06.2013 року.

Згідно витягу з технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки кадастровий номер 6310136600:02:014:0020 від 26.04.2021 року № 1986 нормативно-грошова оцінка складає 7750 302 грн.

Згідно Витягу від 26.04.2021 року про нормативну грошову оцінку кадастровий номер 6310136600:02:014:0020 загальною площею 0,0754 га вул. Мироносицькій, 72 в м. Харкові, відповідачем застосовано наступні локальні коефіцієнти: місцезнаходження земельної ділянки у зоні пішохідної доступності до громадських центрів - 1,20; місцезнаходження земельної ділянки у зоні магістралей підвищеного місто формувального значення - 1,20; місцезнаходження земельної ділянки у зоні пішохідної доступності швидкісного міського та зовнішнього пасажирського транспорту - 1,15; місцезнаходження земельної ділянки у зоні пішохідної доступності до національних природних, регіональних ландшафтних, зоологічних та дендрологічних парків, парків-пам`яток садово-паркового мистецтва, ботанічних садів, заказників, заповідних урочищ, біосферних та природних заповідників, пам`яток природи, курортів, парків, лісопарків, лісів, зелених зон, пляжів -1,15. Сукупний коефіцієнт КмЗ: 1,50.

Вважаючи, що вказаний витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки від № 1986 від 26.04.2021 року складено з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки зазначені у ньому локальні коефіцієнти не відповідають фактичним локальним факторам, що мають безпосередній вплив на належну позивачу земельну ділянку, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що дії Головного управління Держгеокадастру у Харківській області при формуванні витягу № 1986 від 26.04.2021 року із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки кадастровий номер 6310136600:02:014:0020 загальною площею 0,0754 га вул. Мироносицькій, 72 в м. Харкові, право власності на яку зареєстроване за Харківською міською радою 07.06.2013 року, щодо застосування локальних коефіцієнтів на місцезнаходження земельної ділянки: «Місцезнаходження земельної ділянки у зоні пішохідної доступності до громадських центрів» - 1,20; «Місцезнаходження земельної ділянки у зоні магістралей підвищеного місто формувального значення» - 1,20; «Місцезнаходження земельної ділянки у зоні пішохідної доступності швидкісного міського та зовнішнього пасажирського транспорту» - 1,15; «Місцезнаходження земельної ділянки у зоні пішохідної доступності до національних природних, регіональних ландшафтних, зоологічних та дендрологічних парків, парків-пам`яток садово-паркового мистецтва, ботанічних садів, заказників, заповідних урочищ, біосферних та природних заповідників, пам`яток природи, курортів, парків, лісопарків, лісів, зелених зон, пляжів - 1,15», та незастосування коефіцієнтів «місцезнаходження земельної ділянки у зоні обмеження забудови за ступенем забруднення атмосферного повітря», - коефіцієнт, «місцезнаходження земельної ділянки у зоні перевищення припустимого рівня шуму від залізниці, автодоріг, електропідстанцій та аеродромів», коефіцієнт; «місцезнаходження земельної ділянки в ареалі забруднення ґрунтів (важкі метали), на територіях, зайнятих породними відвалами і териконами» є протиправними. В зв`язку з чим, суд дійшов висновку про наявність у відповідача обов`язку видати ТОВ "ЛІЛІЯ" новий витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, розташованої за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Мироносицька,72 кадастровий номер 6310136600:02:014:0020, із застосуванням сукупного коефіцієнту Км3 (локальні фактори), який розрахувати з урахуванням всіх показників, особливостей та властивостей земельної ділянки, які були враховані при формуванні витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 05.02.20214 року № 681/08, у відповідності до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого наказом Міністерство аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 року № 489, з урахуванням висновків суду по даній справі.

Згідно ч. 1ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 3 ст. 308 КАС України).

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель врегульовано Земельним кодексом України (далі ЗК України).

Відповідно до ст.206 ЗК України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно зі ст.201 ЗК України, грошова оцінка земельних ділянок визначається на рентній основі. Залежно від призначення та порядку проведення грошова оцінка земельних ділянок може бути нормативною і експертною. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель тощо. Експертна грошова оцінка використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок. Грошова оцінка земельних ділянок проводиться за методикою, яка затверджується Кабінетом Міністрів України.

З наведеного вбачається, що оцінка землі є складовою ефективного використання земельних ресурсів держави, яка забезпечує встановлення платежів за землю.

Статтею 2 Закону України Про оренду землі визначено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 21 цього Закону, орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

Згідно з положеннями частини п`ятої статті 288 Податкового кодексу України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки: не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Правові засади проведення оцінки земель, професійної оціночної діяльності у сфері оцінки земель в Україні та спрямований на регулювання відносин, пов`язаних з процесом оцінки земель, забезпечення проведення оцінки земель, з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки земель, інформаційного забезпечення оподаткування та ринку земель визначає Закон України Про оцінку земель.

Частиною 1 статті 1 Закону України Про оцінку земель, визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами; рентний дохід (земельна рента) - дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки.

Відповідно до ч.5 ст.5 Закону України Про оцінку земель, нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру, зокрема, земельного податку, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.15 Закону України Про оцінку земель підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок може проводитися також на підставі договору, який укладається заінтересованими особами в порядку, встановленому законом.

Статтею 18 Закону України Про оцінку земель встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України "Про землеустрій".

Статтею 20 Закону України Про оцінку земель визначено, що за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Розробники технічної документації з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок, а також звітів про проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок зобов`язані безоплатно передавати копії матеріалів у Державний фонд документації із землеустрою. Користування матеріалами Державного фонду документації із землеустрою здійснюється в порядку, встановленому законодавством України.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст.23 Закону України Про оцінку земель витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Рішення рад, зазначених у цій статті, щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України.

Пунктом 271.2 ст.271 Податкового кодексу України передбачено, що рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Процедура проведення нормативної грошової оцінки земель населених пунктів визначена Порядком нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 року №489 (далі Порядок №489).

Згідно з розд. І Порядку №489, цей Порядок визначає процедуру проведення нормативної грошової оцінки земель населених пунктів. Нормативна грошова оцінка земель населених пунктів проводиться відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року № 213 (із змінами). Інформаційною базою для нормативної грошової оцінки земель населених пунктів є затверджені генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій і детальні плани територій, відомості Державного земельного кадастру, дані інвентаризації земель та державної статистичної звітності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України Про землеустрій.

Відповідно до п.п. 1-3 розд. ІІ Порядку№489, в основі нормативної грошової оцінки земель населених пунктів лежить капіталізація рентного доходу, що отримується залежно від місця розташування населеного пункту в загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва та розселення, облаштування його території та якості земель з урахуванням природно-кліматичних та інженерно-геологічних умов, архітектурно-ландшафтної та історико-культурної цінності, екологічного стану, функціонального використання земель. Населені пункти включають землі всіх категорій за основним цільовим призначенням, які розташовуються в їх адміністративних межах. Нормативна грошова оцінка всіх категорій земель та земельних ділянок населених пунктів (за винятком земель сільськогосподарського призначення та земельних ділянок водного фонду, що використовуються для риборозведення) визначається згідно з формулою Цн= В х Нп/Нк х Кф х Км, де Цн - нормативна грошова оцінка квадратного метра земельної ділянки (у гривнях); В - витрати на освоєння та облаштування території з розрахунку на квадратний метр (у гривнях); Нп - норма прибутку (6%); Нк - норма капіталізації (3%); Кф- коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки; Км - коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки. Індексація нормативної грошової оцінки земельних ділянок здійснюється відповідно до статті 289 Податкового кодексу України.

Пунктом 6 розд. ІІ Порядку№489 визначено, що коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки (Км), обумовлюється трьома групами рентоутворювальних факторів регіонального, зонального та локального характеру і обчислюється за формулою: Км= Км1 х Км2 х Км3, де Км1 - регіональний коефіцієнт, який характеризує залежність рентного доходу від місцеположення населеного пункту у загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва і розселення; Км2 - зональний коефіцієнт, який характеризує містобудівну цінність території в межах населеного пункту (економіко-планувальної зони); Км3 - локальний коефіцієнт, який враховує місце розташування земельної ділянки в межах економіко-планувальної зони.

Відповідно до п.8 розд. ІІ Порядку №489, у межах населеного пункту середня (базова) вартість одного квадратного метра земель диференціюється за економіко-планувальними зонами, які встановлюються на основі економічної оцінки території населеного пункту, з урахуванням таких факторів: неоднорідність функціонально-планувальних якостей території; доступність до центру населеного пункту, місць концентрації трудової діяльності, центрів громадського обслуговування, масового відпочинку; рівень інженерного забезпечення та благоустрою території; рівень розвитку сфери обслуговування населення; екологічна якість території; привабливість середовища: різноманітність місць докладання праці, наявність історико-культурних та природних пам`яток тощо.

Середня (базова) вартість одного квадратного метра земель не диференціюється для: смуги відводу магістральної залізниці, за винятком економіко-планувальних зон, які включають вокзали та привокзальні площі; смуги відводу магістральних нафто-, газо- та продуктопроводів, які проходять через територію населеного пункту і виходять за його межі; смуги відводу ліній електропостачання високої напруги і виходять за його межі.

Згідно з п.10 розд. ІІ Порядку №489, значення коефіцієнта Км3 визначається щодо кожного населеного пункту, виходячи з його особливостей. Значення локального коефіцієнта для окремої земельної ділянки можливо встановлювати на основі визначення частки площі, яку займає цей фактор на земельній ділянці. Встановлення частки площі здійснюється переважно шляхом використання ГІС-технологій та електронних цифрових карт масштабу не менше ніж 1:10000 - для міст з чисельністю населення понад 100 тис. осіб, та 1:5000 - для інших населених пунктів. Для обчислення Км3 враховуються локальні фактори, наведені в додатку 7, при цьому добуток пофакторних оцінок не має бути нижче 0,50 і вище 1,50.

Пунктом 1 розд. ІІІ Порядку №489 визначено, що за результатами нормативної грошової оцінки земель складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються за заявою зацікавленої особи (додаток 8) як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (додаток 9).

Згідно з п.2-1 Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 року №213, дані за результатами проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель, що видається територіальним органом Держгеокадастру за місцезнаходженням земельної ділянки у строк, що не перевищує трьох робочих днів з дати надходження відповідної заяви.

Отже, вимоги до проведення нормативної грошової оцінки земель населених пунктів та допустимі значення застосовуваних коефіцієнтів визначаються на державному рівні.

Так, у додатку 7 до Порядку №489 встановлено значення локальних коефіцієнтів земельної ділянки, та відповідні дані витягу відносно наведених показників визначені, окрім одного, в числових граничних нормах максимуму.

Зазначене вбачається в наступному:

- показник локального фактору місцезнаходження земельної ділянки у зоні магістралей підвищеного містоформувального значення нормативно визначено 1,05-1,2, у спірному витязі 1,2, тобто, нормативний максимум;

- показник локального фактору місцезнаходження земельної ділянки у зоні пішохідної доступності швидкісного міського та зовнішнього пасажирського транспорту нормативно визначено 1,04-1,15, у спірному витязі 1,15 тобто, нормативний максимум;

- показник локального фактору місцезнаходження земельної ділянки у зоні пішохідної доступності до національних природних, регіональних ландшафтних, зоологічних та дендрологічних парків, парків - пам`яток садово-паркового мистецтва, ботанічних садів, заказників, заповідних урочищ, біосферних та природних заповідників, пам`яток природи, курортів, парків, лісопарків, лісів, зелених зон, пляжів нормативно визначено 1,04-1,15, у спірному витязі 1,15 тобто, нормативний максимум;

- показник локального фактору місцезнаходження земельної ділянки у зоні пішохідної доступності до громадських центрів нормативно визначено 1,04-1,2 у спірному витязі 1,20 тобто, нормативний максимум.

Загалом, Км3 становить 1,5.

На думку позивача, у спірному витязі неправомірно завищено розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки за рахунок збільшення сукупного коефіцієнта (Км3), а збільшення сукупного коефіцієнту (Км3) здійснено за рахунок безпідставного застосування локальних коефіцієнтів на рівні максимальних граничних розмірів локальних коефіцієнтів визначених законодавчо.

Водночас, згідно Витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 05.02.2014 року №371/14, який отримував позивач в 2014році, з якого вбачається, що сукупний Коефіцієнт Км3 нормативної грошової оцінки земельної ділянки, розташованої за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Мироносицька,72 кадастровий номер 6310136600:02:014:0020 складав 1,26253.

Крім того, у спірному Витягу від 26.04.2021 №1986, не зазначені локальні коефіцієнти, які були зазначені при формовані Витягу технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 05.02.2014 року №371/14, а саме: «місцезнаходження земельної ділянки у зоні обмеження забудови за ступенем забруднення атмосферного повітря», «місцезнаходження земельної ділянки у зоні перевищення припустимого рівня шуму від залізниці, автодоріг, електропідстанцій та аеродромів»; «місцезнаходження земельної ділянки в ареалі забруднення ґрунтів (важкі метали), на територіях, зайнятих породними відвалами і териконами», коефіцієнт.

В зв`язку з чим, оскільки на час видачі спірного витягу сукупний коефіцієнт Км3 складає 1,50, що, відповідно, має за собою суттєве збільшення нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Позивач вважає, що при визначенні нормативної грошової оцінки земельної ділянки локальні фактори та відповідні їм коефіцієнти не враховані, або враховані у значенні, що призводить до подальшого суттєвого завищення розміру орендної плати та зазначав, що спірний витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки складено з порушенням вимог чинного законодавства, отже, такий не може слугувати підставою для визначення нового розміру орендної плати.

Всі показники земельної ділянки залишились у 2021 році порівняно з 2014 роком без змін, така ділянка знаходиться на тій самій відстані від магістралей підвищеного містоформувального значення, у тій самі зоні пішохідної доступності тощо.

Відповідач під час розгляду справи вказував, що розрахунок значення коефіцієнтів Км3 (локальні фактори) при наданні витягу з нормативної грошової оцінки здійснюється в автоматизованому режимі, що є використанням ГІС-технологій, а тому відповідач не розраховує в ручному режимі та не впливає на значення коефіцієнту.

Колегія суддів критично оцінює доводи відповідача щодо неможливості впливати на показники коефіцієнтів Км3 у зв`язку з наданням витягу із застосуванням програмного забезпечення в автоматизованому режимі, з огляду на наступне.

Згідно з п.4 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року № 1051 (далі Порядок №1051), ведення Державного земельного кадастру здійснює Держгеокадастр та його територіальні органи. Держателем Державного земельного кадастру є Держгеокадастр. Функції адміністратора Державного земельного кадастру виконує визначене Держгеокадастром за погодженням з Мінагрополітики державне підприємство, яке належить до сфери управління Держгеокадастру.

Відповідно до п.5 Порядку №1051, до складу Держгеокадастру та його територіальних органів входять державні кадастрові реєстратори, які здійснюють внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей в межах повноважень, визначених Законом України Про Державний земельний кадастр та цим Порядком. Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, а також відмову у внесенні або наданні відомостей.

Згідно з пп.1 п.6 Порядку №1051, до повноважень державних кадастрових реєстраторів Держгеокадастру та його територіальних органів належить внесення до Державного земельного кадастру геодезичної, картографічної основи та відомостей про них (змін до них), індексних кадастрових карт (планів) відповідних адміністративно-територіальних одиниць (змін до них), індексної кадастрової карти кадастрової зони за межами адміністративно-територіальних одиниць (змін до неї) та відомостей про кадастрове зонування земель в межах території України (змін до них).

Таким чином, внесення до Державного земельного кадастру геодезичної, картографічної основи та відомостей про них (змін до них), індексних кадастрових карт (планів) відповідних адміністративно-територіальних одиниць (змін до них) входить до компетенції державного кадастрового реєстратора, який, у свою чергу входить до складу Держгеокадастру та його територіальних органів, що спростовує доводи відповідача про неможливість внесення до бази даних певних змін щодо території розташування земельної ділянки, які стосуються саме цієї земельної ділянки.

Судом встановлено, що витяг Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №1986 від 26.04.2021 року з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, розташованої за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Мироносицька,72 кадастровий номер 6310136600:02:014:0020, сформував державний кадастровий реєстратор Плужник Олена Борисівна.

Отже, надаючи оскаржуваний витяг за підписом посадової особи Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, відповідач зобов`язаний був перевірити правомірність та обґрунтованість вказаних в ньому даних, які впливають на вартість грошової оцінки земельної ділянки.

При цьому, формування витягу в автоматичному режимі не може бути підставою для встановлення в ньому розмірів коефіцієнтів, які не відповідають вимогам чинного законодавства.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 30.01.2020 року у справі №820/1804/16.

Відповідачем не надано жодних обґрунтувань, чим він керувався, визначаючи при формуванні спірного витягу у 2021 році показників локальних факторів на рівні максимуму, при незмінності властивостей земельної ділянки, хоча, вчиняючи у 2014 році аналогічні дії, такий максимум не застосовував.

Крім того, згідно оскаржуваного витягу сукупний коефіцієнт Кф визначено на рівні 3,0, в той час, як у Витязі від 05.02.2014 року він складав 2,5.

Відповідач у відзиві на позов вказував, що Додатком 1 до Порядку №489, який має назву "Коефіцієнти, які характеризують функціональне використання земельної ділянки (Кф)" визначено дві примітки наступного змісту:

1. Для земельних ділянок, інформація про які не внесена до відомостей Державного земельного кадастру, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф). застосовується із значенням 3.0.

2. У разі якщо у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель для земельної ділянки, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), застосовується із значенням 3.0.

В зв`язку з чим, оскільки у державному земельному кадастрі відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель, неможливо застосувати КФ у іншому значенні, ніж 3,0.

Колегія суддів критично оцінює вказані доводи відповідача, оскільки згідно витягу з ДЗК від 22.04.2021 року № НВ-0006702302021, цільове призначення визначено кодом '1.11.6 згідно до дати реєстрації земельної ділянки 27.07.2007 р. у відповідності до Українського класифікатора цільового використання землі (УКЦВЗ), затвердженого листом Держкомзему України від 24 квітня 1998 р. № 14-1 -7/1205, вид використання земельної ділянки: для будівництва 4-х поверхового офісного центру з відділенням банку та кафе.

Код 1.11.6 відноситься до розділу 1 - «Землі населених пунктів», підрозділ 1.11. «Комерційного використання» і є кодом «землі іншої комерційної діяльності».

Згідно Відповіді ГУ Держгеокадастру у Харківській від 17.08.2021 року № 29-20-9- 671 1/0/19-21 за даними Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 6310136600:02:014:0020 має код цільового призначення 1.11.6.

Згідно Класифікації видів цільового призначення земель (КВЦПЗ), яка затверджена Наказом Державним комітетом із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548, коду 1116 не існує, а відповідним кодом є код: 03.10 «Для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку)».

Натомість, як попередньо для коду 1.11.6, так і для коду 03.10 значення коефіцієнту функціонального використання не змінився та становить 2,5.

При цьому, як вказав Верховний Суду постанові від 01.02.2021 року по справі №804/5304/16 поняття цільове використання та цільове призначення земельної ділянки не є тотожними поняттями

Таким чином, форма, зміст цільового використання земельної ділянки не змінилися.

Відповідно до статей 269-271 ПК України, платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Об`єктами оподаткування є, зокрема, земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні. Базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Отже, законодавство розрізняє нормативну грошову оцінку земельних ділянок, за результатами якої складається технічна документація, і дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки, які оформлюються як Витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. Базою оподаткування земельним податком, який є обов`язковим платежем землекористувача, є саме нормативна грошова оцінка цієї земельної ділянки, визначена у Витязі.

В зв`язку з чим, визначення у спірному Витязі більших коефіцієнтів (зокрема сукупного Км3 та КФ) призводить до збільшення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, та, відповідно, впливає на розмір орендної плати яку належить сплатити позивачу, тобто впливає на його права та обов`язки.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані дії відповідача є протиправними.

Доводи апеляційної скарги відповідача щодо правомірності власних дій колегія суддів вважає необґрунтованими з вищезазначених підстав.

Як встановлено частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно зі ст. 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому ЄСПЛ у рішенні від 29.06.2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Також, як наголошується ЄСПЛ у рішенні по справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Згідно Рішення ЄСПЛ по справі "Рисовський проти України" (Rysovskyyv. Ukraine) від 20.10.2011 року (заява № 29979/04), принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням визначеного статтею 8 Конституції України принципу верховенства права та встановлених статтею 2 КАС України завдань суду як державної правозахисної інституції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання відповідача видати ТОВ "ЛІЛІЯ" новий витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, розташованої за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Мироносицька,72 кадастровий номер 6310136600:02:014:0020, із застосуванням сукупного коефіцієнту Км3 (локальні фактори), який розрахувати з урахуванням всіх показників, особливостей та властивостей земельної ділянки, які були враховані при формуванні витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 05.02.20214 року № 681/08, у відповідності до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого наказом Міністерство аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 року № 489, з урахуванням висновків суду по даній справі.

При цьому, з урахуванням положень ст. 308 КАС України, рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог не підлягає апеляційному перегляду, оскільки позивачем не оскаржено, а апеляційна скарга відповідача відповідних доводів в цій частині не містить.

З приводу посилання позивача в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм процесуального права колегія суддів зазначає, що відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 317 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

В цьому випадку справу вирішено вірно.

Крім того, відповідач не заперечував, що копії додатків до позову були надіслані йому на електронну пошту після звернення. Крім того, судом було вирішено також продовжити строк для надання відзиву на позов, чим відповідач скористався.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

При цьому, у рішення ЄСПЛ по справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (GarciaRuiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню із прийняттям нового про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 5 ст. 328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню: 1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом; 2) судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.02.2022 по справі №520/21637/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Головуючий суддя Н.С. Бартош Судді А.М. Григоров З.Г. Подобайло