Рішення

від 07.12.2022 по справі 743/1450/21

РІПКИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 743/1450/21

Провадження № 2/743/96/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2022 року Ріпкинський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючої - судді Павленко О.В.,

при секретарі судового засідання Довбенко О.М.,

за участі: представника позивача адвоката Коленченка О.О. (в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів, за допомогою програмного забезпечення «EasyCon»),

у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Ріпки під час розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АГРАРНЕ МІСТО» про стягнення моральної шкоди за самовільне зайняття земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «АГРАРНЕ МІСТО», в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовної вимоги та зміни предмету позову, просив стягнути з останнього на його користь:

- матеріальну шкоду за самовільне зайняття земельної ділянки у розмірі 5000 грн;

- моральну шкоду за самовільне зайняття земельної ділянки у розмірі 10000 грн;

- судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 992,50 грн та 2270 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач, починаючи з 25.04.2014 і по даний час, є власником земельної ділянки з кадастровим номером 7424483300:05:017:0002, площею 2,6076 га, та ніколи не передавав її в оренду іншим особам. У липні 2021 року позивачу стало відомо, що на вказаній земельній ділянці росте сільськогосподарська культура (соняшник). У зв`язку з наведеним, позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області та ЧРУП ГУНП в Чернігівській області із заявами про факт самовільного зайняття вищезазначеної земельної ділянки та вчинення злочину, передбаченого ст. 197-1 КК України. За результатами перевірки ГУ Держгеокадастром у Чернігівської області було встановлено факт самовільного зайняття ТОВ «АГРАРНЕ МІСТО» вищезазначеної земельної ділянки, а 08.10.2021 щодо останнього було складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 53-1 КУпАП та винесено припис № 428-ДК/0330Пр/03/01-21, згідно якого відповідачеві приписано у 30-тиденний строк з дня отримання припису оформити правовстановлюючі документи на використання земельної ділянки або звільнити самовільно зайняту земельну ділянку. 29.10.2021 представником відповідача було виплачено позивачу 6935 грн шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття його земельної ділянки, а також виконано припис від 08.10.2021 шляхом її звільнення. Такими діями відповідач визнав порушення ним вимог земельного законодавства та прав позивача в частині користування земельною ділянкою, яка належить йому на праві приватної власності. У свою чергу, при зверненні до ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області, позивач був змушений замовити за власні кошти обстеження вказаної земельної ділянки зі схемою фактичного використання земель, а при її обстеженні площа та місцезнаходження її поворотних точок в натурі (на місцевості) визначалася інженером-землевпорядником ОСОБА_2 за допомогою GPS приймача GX1230 GG № 471121. За вказані послуги позивач сплатив ОСОБА_2 5000 грн, що є реальними збитками, які він поніс для відновлення свого порушеного права, яке сталося з вини позивача, а тому вони підлягають стягненню з останнього. Крім того, позивач зазначає, що самовільне зайняття відповідачем його земельної ділянки спричинило йому також і моральну шкоду у вигляді моральних страждань, яку він оцінює у розмірі 10000 грн. Адже протиправні дії відповідача, які виникли внаслідок порушення права власності на його земельну ділянку, призвели до порушення звичного для нього порядку і способу особистого та суспільного життя, негативних психологічних переживань, необхідності витрачати час та кошти для відновлення своїх прав.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача адвокат Приходько О.С., заперечувала проти позовних вимог та просила суд відмовити у їх задоволенні. Суть заперечень зводиться до того, що відповідач критично ставиться до копії акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельною ділянкою від 27.07.2021 за № 428-ДК/0388/АП/09/01/-21, акту обстеження земельної ділянки № 428-ДК/0196/АО10/01/-21 від 27.07.2021, згідно яких був присутній інженер-землевпорядник ФОП « ОСОБА_2 », на які позивач посилається як на доказ самовільного заняття його земельної ділянки. Адже у вказаних документах відсутній підпис ОСОБА_2 та вони були складені у відсутність позивача, а лише у присутності ОСОБА_3 . Також у квитанції до прибуткового касового ордера № 30 від 27.07.2021 про оплату послуг ОСОБА_2 відсутній підпис особи, яка здійснила розрахунок з позивачем та РНОКПП особи, що прийняв грошові кошти, та відсутні будь-які документи, що підтверджують повноваження зазначеної особи на надання відповідних послуг. Відтак, вказана квитанція є недопустимим доказом факту оплати позивачем вищевказаних послуг ФОП ОСОБА_2 . Крім того, позивач як власник землі не довів, що зазнав реальних збитків внаслідок дій відповідача, що відповідає вимогам ст. 22, 1166 ЦК України, ст. 156 ЗК України. Так, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що внаслідок засіяння відповідачем спірної земельної ділянки соняшником, для нього настали негативні наслідки, спеціалістом ГУ Держгеокадастру не складався розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, а позивачем не доведено розміру неодержаних доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки або погіршення стану земельної ділянки, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача збитків та моральної шкоди. Більш того, випадкове засіяння частини земельної ділянки відповідачем могло статися через причину навмисного не закріплення позивачем у натурі межовими знаками меж належної йому земельної ділянки. Адже в межах розгляду судової справи № 743/1215/17 позивач надавав до суду квитанцію до прибуткового касового ордера № 30 від 30.06.2017 на підтвердження факту оплати ним послуг ФОП із встановлення, закріплення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками. Отже, з 30.06.2017 вже були встановлені межі земельної ділянки позивача. Також позивачем не доведено підстав для відшкодування моральної шкоди, оскільки її наявність не підтверджена жодним належним і допустимим доказом. У відзиві адвокат Приходько О.С. зазначила, що попередній (орієнтовний) розрахунок понесених відповідачем судових витрат на професійну правничу допомогу складає 7000 грн, а відповідне клопотання про стягнення судових витрат буде подано відповідачем до закінчення судових дебатів.

Позивач у судове засідання не з`явився. Його представник - адвокат Коленченко О.О. у судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяви та у заяві про зменшення позовної вимоги та зміни предмету позову, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача адвокат Приходько О.С. у судове засідання не з`явилася, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце судового розгляду, про причини неявки суду не повідомила, клопотань про відкладення від неї до суду не надходило.

Заслухавши поясненняпредставника позивача адвоката Коленченка О.О., дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Ч. 1 та 3 ст. 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Ч. 2 ст. 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Відповідно до положень ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Відповідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За змістомст. 1 ЗУ «Про державний контроль за використанням та охороною земель,самовільне зайняття земельної ділянки будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Ст. 211 ЗК України передбачено, що за самовільне зайняття земельних ділянок громадяни та юридичні особи несуть відповідно до законодавства цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність.

Відповідно дост. 152 ЗКУкраїни, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Як слідує з положеньст. 157 ЗК України, відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 25.04.2014 та Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 15.12.2021, ОСОБА_1 з 25.04.2014 є власником земельної ділянки загальною площею 2,6076 га, кадастровий номер 7424483300:05:017:0002, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Клубівської сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області, пай № НОМЕР_1 , що належала спадкодавцю ОСОБА_4 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 790328, виданого 22.07.2011 Ріпкинською РДА Ріпкинського району Чернігівської області.

Земельна ділянка з кадастровим номером 7424483300:05:017:0002 в оренді не перебувала та не перебуває, що підтверджується вищезазначеною Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

З листа ВП № 2 ЧРУП ГУНП в Чернігівській області № 3974/124/48.2/2021 від 28.09.2021, вбачається, що ОСОБА_1 звернувся із заявою по факту зайняття ТОВ «Аграрне місто» вищезазначеної земельної ділянки. В ході перевірки по даному факту було опитано директора ТОВ «Аграрне місто», ОСОБА_5 , яка пояснила, що у червні 2021 року її працівниками був проведений посів зерна, внаслідок чого останні помилково засіяли земельну ділянку, яка належить ОСОБА_1 . Будь-якого умислу на зайняття земельної ділянки у ТОВ «Аграрне місто» не було.

З Акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельною ділянкою № 428-ДК/0388/АП/09/01/-21 від 27.07.2021 та Акту обстеження земельної ділянки № 428-ДК/0196/АО10/01/-21 від 27.07.2021, складених головним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель № 5 Управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області Маньком П.Г., вбачається, що ТОВ «Аграрне місто» в загальному масиві разом з орендованими землями пайового фонду самовільно зайняло та використовує для вирощування сільськогосподарських культур частину земельної ділянки з кадастровим номером 7424483300:05:017:0002, яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, площею 2,56 га, та яка розташована поряд із земельними ділянками з кадастровим номерами 7424483300:05:017:0001, 7424483300:05:017:0026 на території Клубівської сільської ради біля с. Клубівка, на якій росте сільськогосподарська культура (соняшник). До актів долучені схеми, в яких схематично зображено зайняту частину земельної ділянки, що належить ОСОБА_1 .

З матеріалів справи вбачається, що щодо директора ТОВ «Аграрне місто» Герасименко В.І. 08.10.2021 головним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель № 5 Управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області Маньком П.Г. було складено протокол про адміністративне правопорушення № 428-ДК/0287/П/07/01/-21 за ст. 53-1 КУпАП, а саме за фактом самовільного зайняття ТОВ «Аграрне місто» вищезазначеної земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1 .

Також ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області 08.10.2021 було винесено припис № 428-ДК/0330Пр/03/01-21 ТОВ «Аграрне місто», відповідно до якого останнє зобов`язано у 30-ти денний термін з дня отримання припису усунути виявлене порушення земельного законодавства при використанні вказаної земельної ділянки, тобто оформити правовстановлюючі документи на її використання або звільнити самовільно зайняту земельну ділянку. Даний припис відповідач отримав 08.10.2021, про що свідчить підпис його представника у ньому.

З видаткового касового ордеру від 29.10.2021, вбачається, що ТОВ «Аграрне місто» сплатило ОСОБА_1 6935 грн, згідно протоколу № 428-ДК/0287/П/07/01/-21.

Вищенаведене у сукупності підтверджує факт самовільного зайняття ТОВ «Аграрне місто» у 2021 році частини належної ОСОБА_1 земельної ділянки, що відповідачем не спростовується.

Доводи представника відповідача щодо відсутності в Актах перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельною ділянкою та обстеження земельної ділянки підписів ОСОБА_2 суд не приймає до уваги, оскільки вказані документи відповідачем не оскаржувалися, а викладені в них фактичні обставини відповідачем не заперечуються.

За змістом ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Так, позивач просить стягнути із відповідача реальні збитки, які він поніс, у зв`язку із сплатою послуг ФОП ОСОБА_2 5000 грн за проведення робіт щодо закріплення в натурі (на місцевості) межовими знаками меж земельної ділянки та проведення робіт з визначення фактичного стану використання земель під час обстеження 27.07.2021 належної йому земельної ділянки.

На підтвердження факту оплати послуг ФОП ОСОБА_2 позивачем надано до суду квитанцію до прибуткового касового ордера № 30 від 27.07.2021.

У своючергу,під часдослідження судомматеріалів цивільноїсправи №743/1215/17за позовом ОСОБА_1 до ТОВ«СОЖ-АГРОАГ» простягнення збитківзавданих самовільнимзаняттям земельноїділянки таморальної шкоди,встановлено,що ФОП ОСОБА_2 вже у2017році проводивроботи щодозакріплення внатурі (намісцевості)межовими знакамимеж земельноїділянки тапроводив роботиз визначенняфактичного станувикористання земельноїділянки з кадастровим номером 7424483300:05:017:0002, яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності.

Більш того, з Акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельною ділянкою № 428-ДК/0388/АП/09/01/-21 від 27.07.2021 та Акту обстеження земельної ділянки № 428-ДК/0196/АО10/01/-21 від 27.07.2021, не вбачається, що під час фактичного обстеження 27.07.2021 належної позивачеві земельної ділянки, ФОП ОСОБА_2 приймав участь, а відтак, надавав відповідні послуги позивачу, про що свідчить відсутність його підписів у відповідних документах.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги в частині відшкодування вартості робіт з встановлення меж та закріплення їх в натурі межовими знаками та проведення робіт з визначення фактичного стану використання земельної ділянки, у розмірі 5000 грн, задоволенню не підлягають.

Позивач просив також стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду завдану самовільним зайняттям земельної ділянки, з урахуванням заяви про зменшення позовної вимоги та зміни предмету позову, в розмірі 1000 грн.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

У п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до п. 9 зазначеної постанови, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини вже само по собі тягне моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справи Войтенко проти України, Науменко проти України).

Практикою Європейського суду з прав людини визначена презумпція моральної шкоди, тобто в разі порушення цивільних прав «середня», «нормальна» реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина повинна відчути моральні страждання.

Право на відшкодування з урахуванням практики ЄСПЛ повинно носити ефективний характер, і має на меті не тільки покриття шкоди завданої потерпілій стороні, а також є засобом попередження з боку відповідача вчинення порушень прав.

На підставі викладеного, враховуючи протиправність дій відповідача, які полягають у самовільному зайнятті належної позивачу земельної ділянки, що є порушенням права власності останнього на неї, суд дійшов висновку про заподіяння позивачу моральних страждань, які є складовою моральної шкоди.

Відтак, враховуючи описані вище характер і спосіб завдання моральної шкоди, а також тривалість її заподіяння у часі, доводи позову, вимоги щодо розумності та справедливості, суд вважає за необхідне визначити розмір компенсації за заподіяну позивачеві шкоду 10000 грн, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з платіжним дорученням АТ «УКРСИББАНК» № 82390014 від 15.12.2021, ОСОБА_1 за подання первісної позовної заяви сплатив 2270 грн судового збору.

У свою чергу, у первісній позовній заяві ОСОБА_1 зазначив ціну позову у розмірі 151000 грн, оскільки просив стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у зазначеному розмірі.

Відповідно доч.1,пп.1п.1ч.2ст.4ЗУ «Просудовий збір»,судовий збірсправляється увідповідному розмірівід прожитковогомінімуму дляпрацездатних осіб,встановленого закономна 1січня календарногороку,в якомувідповідна заяваабо скаргаподається досуду,-у відсотковомуспіввідношенні доціни позовута уфіксованому розмірі.За поданнядо судупозовної заявимайнового характеру,яка поданафізичною особоюабо фізичноюособою підприємцем, ставка судового збору встановлюються у розмірі - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Так, ОСОБА_1 за подання первісної позовної заяви повинен був сплатити 1510 грн судового збору (1% від 151000 грн), тому переплата судового збору складає 760 грн (2270 грн -1510 грн).

Крім того, за подання заяви від 17.02.2022, в якій він просив зменшити розмір моральної шкоди до 10000 та заявив нову позовну вимогу про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 5000 грн, позивач сплатив 992,40 грн судового збору, що підтверджується платіжним дорученням АТ «УКРСИББАНК» № 89683257 від 17.02.2022.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 6 ЗУ «Про судовий збір», у разі якщо розмір позовних вимог збільшено або пред`явлено нові позовні вимоги, недоплачену суму судового збору необхідно сплатити до звернення до суду з відповідною заявою. У разі зменшення розміру позовних вимог питання щодо повернення суми судового збору вирішується відповідно до статті 7 цього Закону.

Отже, зменшивши розмір позовної вимоги про стягнення моральної шкоди з 151000 грн до 10000 грн, зменшився відповідно і розмір судового збору, а саме з 1510 грн до 908 грн (2270 грн прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 01.01.2021)*0,4).

З урахуванням наведеного, розмір судового збору за подання ОСОБА_1 вищезазначеного позову, з у рахуванням уточненої позовної заяви від 17.02.2022, складає 908 грн за подання позовної вимоги про стягнення моральної шкоди та 992,40 грн за подання позовної вимоги про стягнення матеріальної шкоди.

Оскільки судом було задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 10000 грн моральної шкоди, який і просив позивач у заяві про зменшення позовної вимоги та зміни предмету позову, то, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 908 грн.

Судовий збір у розмірі 992, 40 грн, який сплачений позивачем за подання позовної вимоги про стягнення матеріальної шкоди, відшкодування не підлягає, оскільки у задоволенні позовних вимог в цій частині було відмовлено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З врахуваннямнаведеного необхіднороз`яснити,що позивачмає правона поверненнясуми надмірусплаченого нимсудового зборуза зверненняіз вищезазначенимпозовом досуду урозмірі 760грн (2270грн 1510грн),а також602грн (1510грн 908грн),у зв`язкуіз зменшеннямрозміру позовноївимоги про стягнення моральної шкоди, за умови звернення до останнього із відповідним клопотанням про таке повернення, що врегульовано п. 1 ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір».

Також суд зазначає, що оскільки представником відповідача - адвокатом Приходько О.С. до закінчення судових дебатів не було подано до суду клопотання про стягнення з позивача понесених відповідачем судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі зазначеному у відзиві на позовну заяву, тому суд дійшов висновку, що вони не підлягають стягненню.

Керуючись ст. 258, 259, 265, 268 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Цивільний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АГРАРНЕ МІСТО» (вул. Любецька, буд. 1, смт Ріпки Чернігівського району Чернігівської області, код ЄДРПОУ: 42836877) про стягнення моральної шкоди за самовільне зайняття земельної ділянки задовольнити частково.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АГРАРНЕ МІСТО» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду за самовільне зайняття земельної ділянки у розмірі 10000 (десять тисяч) грн.

У задоволені позовних вимог в частині стягнення з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АГРАРНЕ МІСТО» на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн за самовільне зайняття земельної ділянки відмовити.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АГРАРНЕ МІСТО» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 16 грудня 2022 року.

Суддя О.В. Павленко