Ухвала

від 27.12.2022 по справі 333/3246/14-ц

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 27.12.2022 Справа № 333/3246/14-ц

Запорізький апеляційний суд

Єдиний унікальний номер 333/3246/14 Головуючий у 1-й інстанції Піх Ю.Р.

Номер провадження 22-ц/807/2413/22

У Х В А Л А

27 грудня 2022 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого судді Онищенка Е.А., суддів: Кухаря С.В., Бєлки В.Ю., при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16 листопада 2022 року у справі за позовом Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_2 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Аквант-Україна» про звернення стягнення на майно, -

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16 листопада 2022 року третю особа ТОВ «Аквант-Україна» виключено із числа третіх осіб у цій справі.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, 20.12.2022 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яка надійшла безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ознайомившись з апеляційною скаргою, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що дана апеляційна скарга не може бути прийнята до розгляду, а тому підлягає поверненню скаржнику, у зв`язку з наступним.

Відповідно до ч.4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свободі протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмежене, особливо щодо умов прийнятності скарги. Проте право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Мельник проти України» («Melnyk v. Ukraine») від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03, § 22).

Згідно пункту «d» статті 5 Рекомендацій (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо введення в дію та поліпшення функціонування систем і процедур оскарження у цивільних і торговельних справах від 7 лютого 1995 року для забезпечення того, щоб суд апеляційної інстанції розглядав лише вагомі питання, державам слід відтермінувати реалізацію права на оскарження з низки проміжних питань до подання основної скарги у справі.

Відповідно до ст. 352 ЦПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Відповідно до частини другої статті 353 ЦПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Зазначені процесуально - процедурні обмеження права на апеляційне оскарження деяких ухвал місцевого суду окремо від остаточного рішення суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя і не зменшують для сторін можливості доступу до суду апеляційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються права на апеляційне оскарження таких ухвал місцевого суду взагалі, їх право лише відтерміновується до винесення остаточного рішення у справі.

Обмеження права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду щодо суті спору ухвал, не вказаних у частині першій статті 353 ЦПК України, є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом. Звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу суду, що за законом не може бути окремо оскаржена в апеляційному порядку, учасник справи може спрогнозувати юридичні наслідки такого оскарження, визначені у пункті 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11березня 2020 року у справі № 2-5151/09 (провадження № 61-23268св19), в ухвалі від 13 липня 2020р. у справі № 520/9799/19.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

У постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 442/4490/18 Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що право на апеляційне оскарження ухвал суду учасники справи можуть реалізувати у порядку, визначеному процесуальним законом, не зловживаючи їхніми процесуальними правами у спосіб подання апеляційної скарги на ухвалу, що не може бути оскаржена окремо від рішення щодо суті спору, а також у спосіб подання скарги з питань, які вже були вирішені судом в іншій справі (п. 23).

З огляду на зазначене, апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16 листопада 2022 року про виключення третьої особи ТОВ «Аквант-Україна» із числа третіх осіб у цій справі , не приймається до розгляду і повертається скаржнику.

Керуючись ст.353,357 ЦПК України, апеляційний суд,-

У ХВ АЛ ИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16 листопада 2022 року у справі за позовом Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_2 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Аквант-Україна» про звернення стягнення на майно- повернути скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий

Судді: