Ухвала

від 08.02.2023 по справі 333/3246/14-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

08 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 333/3246/14-ц

провадження № 61-1566ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 27 грудня 2022 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_2 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Аквант-Україна», про звернення стягнення на майно,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Таскомбанк» (далі - ПАТ «Таскомбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Аквант-Україна», про звернення стягнення на майно.

Ухвалою Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 16 травня 2014 року відкрито провадження в цій справі.

Ухвалою Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 16 листопада 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Аквант-Україна» виключено з числа третіх осіб в цій справі.

В грудні 2022 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на ухвалу Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 16 листопада 2022 року.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 27 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 16 листопада 2022 року повернуто особі, яка її подала.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що ухвала суду першої інстанції про виключення учасника справи з числа третіх осіб відсутня в переліку ухвал, визначених частиною першою статті 353 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), на які можуть бути подані апеляційні скарги окремо від рішення суду. Апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

26 січня 2023 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 27 грудня 2022 року, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення і ухвалити нове рішення про скасування ухвали Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 16 листопада 2022 року.

Касаційна скарга, подана на підставі абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України, мотивована тим, що апеляційний суд повинен був скасувати ухвалу суду першої інстанції про виключення Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквант-Україна» з числа третіх осіб в цій справі, оскільки інтереси вказаного товариства представляє він як ліквідатор вказаної юридичної особи. Він може надати вичерпні докази у справі та заперечувати проти розрахунку позовних вимог.

Касаційне провадження не підлягає відкриттю з таких підстав.

У статті 1 Конституції України закріплено, що Україна є правовою державою. Як будь-яка правова держава, Україна гарантує захист прав і законних інтересів людини і громадянина в суді шляхом здійснення правосуддя.

Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (частина п`ята статті 55 Конституції України).

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Гарсія Манібардо проти Іспанії» від 15 лютого 2000 року зазначено, що спосіб, у який стаття 6 застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них.

ЄСПЛ зазначає, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом першим статтею 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення ЄСПЛ від 12 липня 2001 року у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини»).

Обмеженням права на доступ до суду, в даному випадку, є визначений нормами ЦПК України перелік ухвал суду першої інстанції, що можуть бути предметом апеляційного оскарження окремо від рішення суду.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 43 ЦПК України учасники справи мають право оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках.

Частиною другою статті 352 ЦПК України передбачено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Отже, перелік ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, наведений у статті 353 ЦПК України, є вичерпним.

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (частина друга статті 353 ЦПК України).

Системне тлумачення статті 353 ЦПК України свідчить про те, що законодавець свідомо виокремив випадки, в яких може бути оскаржена або конкретна процесуальна дія, або така конкретна дія і відмова в її вчиненні.

У постанові від 29 травня 2019 року у справі № 219/10010/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що встановлення у процесуальному законі переліку ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені окремо від рішення суду стосовно суті спору, та відтермінування реалізації права на апеляційне оскарження з питань, які не перешкоджають подальшому провадженню у справі, до подання апеляційної скарги на рішення суду щодо суті спору є розумним обмеженням, що має на меті забезпечити розгляд справи впродовж розумного строку та запобігти зловживанням процесуальними правами, які можуть призводити до невиправданих зволікань під час такого розгляду. Тому означена мета є легітимною. Обмеження права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду щодо суті спору ухвал, не вказаних у частині першій статті 353 ЦПК України, є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом. Звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу суду, що за законом не може бути окремо оскаржена в апеляційному порядку, учасник справи може спрогнозувати юридичні наслідки такого оскарження, визначені у пункті 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 вересня 2018 року у справі № 752/1016/17 зроблено висновок про те, що право на апеляційне оскарження учасники справи можуть реалізувати у порядку, визначеному процесуальним законом, не зловживаючи їх процесуальними правами у спосіб подання апеляційної скарги на ухвалу, що не може бути оскаржена до ухвалення рішення по суті спору й окремо від такого рішення.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Встановивши, що ухвала суду першої інстанції про виключення учасника справи з числа третіх осіб відсутня в переліку ухвал, визначених частиною першою статті 353 ЦПК України, та не підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції по суті спору, апеляційний суд дійшов правильного висновку про повернення апеляційної скарги на вказане судове рішення особі, яка її подала.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків апеляційного суду і не свідчать про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Із змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення вбачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судового рішення.

Тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

ЄСПЛ зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (пункт 45 рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1996 року у справі «Леваж Престейшинз Сервісиз проти Франції», пункти 37, 38 рішення ЄСПЛ від 19 грудня 1997 року у справі «Бруалла Гомесде ла Торре проти Іспанії»).

Згідно з частиною п`ятою статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів.

Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 27 грудня 2022 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_2 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Аквант-Україна», про звернення стягнення на майно.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникам.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко