Постанова

від 21.12.2022 по справі 334/3279/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 21.12.2022 Справа № 334/3279/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний№334/3279/20 Головуючий у1інстанції Баруліна Т.Є.

Провадження № 22-ц/807/2095/22 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2022 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого Онищенка Е.А.

суддів: Бєлки В.Ю.,

Кухаря С.В.

за участю секретаря судового засідання Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 06 вересня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , третя особа: Районна адміністрація Запорізької міської ради по Дніпровському району про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації,-

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , третя особа: Районна адміністрація Запорізької міської ради по Дніпровському району про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації.

В обґрунтування позову зазначено, що йому на праві приватної власності належить квартира розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер: 329, видане 05.02.2020 року, приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чепковою О.В.

Вищезазначена квартира була придбана позивачем згідно протоколу проведення електронних торгів № 460898 від 17.01.2020 року ДП «СЕТАМ».

Право власності на квартиру зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05.02.2020 року.

Державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області 01.09.2019 року була винесена Постанова про опис та арешт квартири за адресою: АДРЕСА_1 Колишній власник майна - ОСОБА_5 , який укладав договір іпотекиза №11352979003/3від 29.05.2008р.з АК1Б«УкрСиббанк.

Відповідно до довідки з Департаменту реєстраційних послуг Запорізької м/р за №01-17/02/5892 від 15.10.2019 р., яка надана на запит державного виконавця, станом на день видачі довідки - 15.10.2019 р, відповідачка та її неповнолітній син ОСОБА_6 не були зареєстровані в дані квартирі.

12 листопада 2019 р. державним виконавцем винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності.

02 грудня 2019 р. ОСОБА_5 було направлено повідомлення про оцінку майна. На момент передачі майна на реалізацію, жодна дія або постанова державного виконавця боржником оскаржені не були.

13 грудня 2019 року на ДП «Сетам» було передано заявку на реалізацію даної квартири. До заявки були додані довідка Департаменту реєстраційних послуг Запорізької м/р за № 01-17/02/5892 від 15.10.2019 р., відповідно якої в даній квартирі були зареєстровані лише 2 повнолітні особи: 1. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно довідки з Департаменту реєстраційних послуг Запорізької м/р № 04-18/4-1200 від 04.11.2019 року в вищезазначеній квартирі 04.11.2019р.зареєстровано неповнолітньогосина відповідачки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .. Тобто, неповнолітня дитини зареєстрована батьками в іпотечній квартирі вже після проведення всіх необхідних дій державним виконавцем. Дана інформація підтверджується відповідями на запит суду з Департаменту реєстраційних послуг Запорізької м/р №01-71/8701 та № 01-71/8700 від 02.07.2020р.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта чоловікові відповідачки - ОСОБА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , громадянина України, паспорт серія та номер: НОМЕР_2 , виданий 10.08.1995, видавник: Ленінський РВ УМВС України в Запорізькій області належить:

1/6 частина житлового будинку загальною площею: 69.8 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 (свідоцтво про право на спадщину, серія та номер: 2219, виданий 07.11.2017, видавник: Запорізька районна державна нотаріальна контора);

2/3 частини земельної ділянки за кадастровим № 2322187200:03:004:0005 загальною площею 1.2523 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована: Запорізька обл., Запорізький р., с/рада. Миколай-Пільська (свідоцтво про право на спадщину, серія та номер: 2221, виданий 07.11.2017, видавник: Запорізька районна державна нотаріальна контора);

земельна ділянка за кадастровим № 2322187200:03:004:0153 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 1.2526 га (державний акт на право власності на земельну ділянку, серія та номер: ЗП №124980, виданий 12.12.2006, видавник: Запорізький районний відділ земельних ресурсів);

1/4частина житловогобудинку за адресою: АДРЕСА_2 , (згідно рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 13.01.2005р. по справі № 2-253/2005р.).

В травні2020р.позивачем булознято зреєстрації місцяпроживання колишньоговласника квартири- ОСОБА_5 .Але,на моментподання позовноїзаяви досуду вналежній йомуквартирі заадресом: АДРЕСА_1 залишилися щедвоє зареєстрованихгромадян зчисла сім`їколишнього власника:дружина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; та неповнолітній син колишнього власника - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4

Костюченко ОСОБА_8 єдиний законний власник даного житла 29.05.2020р. вже зареєстровано наступних осіб (з числа його родини): неповнолітню ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (яка є матір`ю неповнолітньої ОСОБА_11 ).

Позивач продовжує укладати договори про надання житлово-комунальних послуг, копії вже укладених договорів додаються. Але, відповідачка з сином самостійно зніматися з реєстраційного обліку наміру не мають, житлово-комунальні послуги систематично не сплачують. Станом на 22.06.2020р. заборгованість колишнього власника лише перед Концерном «Міські теплові мережі» складала 43 452,94 грн.

Позивач вважає, що ОСОБА_3 (дружина попереднього власника квартири) та ОСОБА_4 (неповнолітній син колишнього власника квартири) втратили право користування житловим приміщенням квартирою АДРЕСА_3 у зв`язку з тим, що не є членами сім`ї позивача (власника квартири).

Факт реєстрації відповідачів, що не є членами його сім`ї, порушує його право на вільне розпорядження і користування майном.

Припинення права користування житлом у колишнього власника, тягне за собою втрату його членами сім`ї права користуватися житлом. Право користуватися житлом для членів сім`ї власника може виникати та існувати лише за умови, якщо особа, членами сім`ї якої вони є, сама володіє правом власності на житло. Тому, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном шляхом визнання особи такою, що втратила право користуватися житловим приміщенням є належним способом захисту його порушених прав.

Просив суд визнати ОСОБА_3 02.03.1975 ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, квартирою АДРЕСА_4 .

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 06 вересня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, незастосування норм матеріального права, які у даній справі підлягають застосуванню, та порушення норми процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

ОСОБА_3 надала суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про зупинення розгляду справи № 334/3279/20 до набрання законної сили рішення по справі № 334/8154/21 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ДП "Сетам", Дніпровського відділ ДВС у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), третя особа: Приватний нотаріус Запорізького MHO Чепкова Олена Володимирівна, третя особа: AT "УКРСИББАНК" про визнання недійсними прилюдних торгів, визнання недійсним акту державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки, визнання недійсним свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, скасування державної реєстрації права власності.

Встановлено, що Ленінським районним судом м. Запоріжжя розглядається цивільна справа № 334/8154/21 (провадження № 2/334/799/22) за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ДП "Сетам", Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), третя особа: Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Чепкова Олена Володимирівна, Третя особа: Акціонерне товариство "УКРСИББАНК", про визнання недійсними прилюдні торги, визнання недійсним акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки, визнання недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, скасування державної реєстрації права власності. Призначено до судового розгляду 17.01.2023р. об 10:28 год.

Відповідно до ст. 251 ч.1 п. 6 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Крім того, ст. 252 ч.1 п. 10 встановлено, що суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про зупинення провадження, з огляду на те, що результати розгляду справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ДП "Сетам", Дніпровського відділ ДВС у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), третя особа: Приватний нотаріус Запорізького MHO Чепкова Олена Володимирівна, третя особа: AT "УКРСИББАНК" про визнання недійсними прилюдних торгів, визнання недійсним акту державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки, визнання недійсним свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, скасування державної реєстрації права власності визнанні недійсними прилюдних торгів не впливає на результат розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 у цій справі № 334/3279/20.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає зазначеним вище нормам процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що вимога про визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням, та зняття їх з реєстрації має фактичним наслідком позбавляння відповідачів права на житло, тобто виселення без надання іншого житлового приміщення.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_4 , що підтверджується свідоцтвом про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, виданим 05.02.2020 року, приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чепковою О.В. зареєстровано в реєстрі за № 329. Квартира придбана ОСОБА_1 за415434грн.,на прилюднихторгах тараніше належала ОСОБА_5 .

Відповідно відповіді Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради на запит суду № 01-71/8700 від 02.07.2020 та № 01-71/8701 від 02.07.2020 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , з 04.11.2019 року.

Рішенням Ленінськогорайонного судум.Запоріжжя від12.05.2021року у задоволенні позову ОСОБА_5 до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Державного підприємства «Сетам», ОСОБА_1 , третя особа: Акціонерне товариство «Укрсиббанк» про визнання недійсними електронних торгів з продажу квартири, оформлених протоколом проведення електронних торгів, визнання недійсним акту державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки, про визнання недійсним свідоцтва про придбання майна з електронних торгів та про скасування державної реєстрації права власності на квартиру відмовлено.

Постановою Запорізькогоапеляційного суду від 27.07.2021року апеляційна скарга ОСОБА_5 залишенабез задоволення, рішенняЛенінського районногосуду м.Запоріжжя від12.05.2021року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 08.12.2021 року касаційна скарга ОСОБА_5 залишена без задоволення. Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12.05.2021 року та постанова Запорізького апеляційного суду від 27.07.2021 року залишені без змін.

Тобто, проведені електронні торги з реалізації квартири, не є такими, що визнані недійсними, та свідоцтво про право власності не є скасованим.

Згідно висновку органу опіки та піклування№17-02/01-27/1271 від 09.11.2021 року орган опіки та піклування дійшов висновку про недоцільність визнання малолітнього ОСОБА_12 таким, що втратив право користування житловим приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 є новим власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , який набув право власності на вказане житло за результатами торгів з примусової реалізації майна.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що вимога позивача про визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням, у разі її задоволення, має фактичним наслідком позбавлення відповідачів права на житло та, відповідно, їх виселення.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі № 753/11246/17, від 21 січня 2022 року у справі № 361/2881/19.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, вірно визначився з характером спірних правовідносин та нормами, що їх регулюють.

Положеннями частин першої та другої статті 40 Закону України «Про іпотеку» визначено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Згідно ч.2 ст. 109 ЖК УРСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Частина друга статті 109 ЖК УРСР установлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року у справі № 6-2947цс15, яка в подальшому підтримана Великою Палатою Верховного Суду (постанова від 31 жовтня 2018 року у справі № 753/12729/15-ц, провадження № 14-317цс18).

Визначення того, за які кошти придбано іпотечне майно, із якого здійснюється виселення, тобто за рахунок кредитних коштів, чи особистих коштів (повністю чи частково), має вирішальне значення для правильного вирішення цієї справи та правильного застосування положень статті 109 ЖК Української РСР.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з Договору іпотеки №11352979000/3 від 29.05.2008р., посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Буцикіною Л.О., що сума кредиту складає 25000,00 доларів США, що еквівалентно 121250,00 гривень. Також в Договорі іпотеки №11352979000/3 від 29.05.2008р. зазначено, що ринкова вартість предмету іпотеки становить 311918,0грн. та предмет іпотеки є власністю іпотекодавця на підставі Договору купівлі-продажу від 29.05.2008 року.

Представник відповідачки посилався у відзиві, що спірна квартира була придбана за 300700,00 грн. При цьому, сума коштів,за якубула придбанаквартира,складалась із двох частин: перша та більша частина коштів у розмірі 179 450,00 грн. - особисті кошти ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , друга частина коштів урозмірі 121250,00 грн. - кредитні кошти. Однак самого договору купівлі-продажу квартири суду не було надано, клопотання про витребування доказів сторонами не заявлялося.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 , як ініціатор позову зобов`язаний був обґрунтувати свій позов належними та допустимими доказами.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що спірна квартира придбана за рахунок кредиту банку, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення, а відтак, і виселенню з такої квартири без надання іншого жилого приміщення, відповідачі не підлягають.

Не погоджуючись із висновком суду першої інстанції щодо неможливості виселення мешканців без надання їм іншого жилого приміщення у разі оплати вартості іпотечного житла лише частково кредитними коштами, в обґрунтування своєї позиції посилається на постанову Верховного Суду від 07.07.2021 року у справі №127/5872/14 (пр. 61-2561св20), однак вказаною постановою підтверджується позиція суду першої інстанції, а не скаржника, виходячи з наступного.

Так, у вказаній справі суд першої інстанції задовольнив позов про звернення стягнення на предмет та виселення мешканців з житлового приміщення.

Однак, Верховний Суд 07.07.2021 року у вказаній справі №127/5872/14 виніс постанову, якою задовольнив позов частково - в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, а в частині виселення - у позові відмовив, зазначивши у мотивувальній частині постанови наступне:

«судам необхідно досліджувати питання, чи повністю за кредитні кошти придбано предмет іпотеки. У протилежному випадку виселення без надання іншого житла є неможливим.

Верховний Суд врахував, що за умовами пункту 1.2 кредитного договору кредит надається банком у готівковій формі через касу банку або у безготівковій формі на підставі заяви позичальника з метою подальшої конвертації суми отриманого кредиту у національну валюту України та внесення коштів в національній валюті України на користь ОСОБА6 в оплату за договором купівлі-продажу, зазначеним у пункті 1.4 кредитного договору.

Згідно з пунктом 1.4 кредитного договору кредитні кошти призначені для здійснення позичальником розрахунків за договором купівлі-продажу між позичальником та продавцем ОСОБА6 з метою придбання квартири АДРЕСА_2 .

При цьому відповідно до пункту 1.1 кредитного договору банк зобов`язується надати позичальнику грошові кошти у розмірі 63 180, 00 дол. США, а за умовами пункту 5 іпотечного договору предмет іпотеки оцінюється в 354 510, 00 грн, що за курсом Національного банку України на день укладення договору становить у еквіваленті 70 200, 00 дол. США.

Оціночна вартість предмета іпотеки у іпотечному договорі та ціна квартири за договором купівлі-продажу, що укладені того самого дня, 28 листопада 2007 року, є однаковими, а порівняння суми кредиту на придбання квартири та ціни квартири, за якою відбулося її відчуження, свідчить, що ОСОБА1 придбала квартиру, яка є предметом іпотеки, не лише за рахунок наданих їй банком кредитних коштів.

За таких обставин, враховуючи наведені правові висновки Верховного Суду, суд касаційної інстанції вважає, що відсутні підстави для виселення відповідачів з іпотечного майна без надання відповідачам іншого житла».

Таким чином, у даній справі, на яку посилається скаржник, частка особистих коштів склала лише 10%, а частка кредитних коштів - 90%, однак незважаючи на це Верховний Суд прийшов до висновку щодо неможливості виселення мешканців без надання іншого жилого приміщення.

Посилаючись на практику Верховного Суду, скаржник сам визнає той факт, що при частковій оплаті вартості житла особистими коштами - неможливе виселення без надання іншого житлового приміщення.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно встановив, що Відповідачі не підлягають виселенню з квартири без надання іншого жилого приміщення.

Доводи позивача про те, що відповідачі мають інше житло, а тому підлягають виселенню з іпотечної квартири без надання такого приміщення, є безпідставними, оскільки саме позивач повинен довести наявність умов, за яких закон передбачає можливість виселення осіб із іпотечного майна, зазначивши інше постійне жиле приміщення, яке відповідно до вимог статті 109 ЖК Української РСР має бути надане відповідачам, а не факт наявність у них іншого житла чи житла їхніх родичів. Відповідачі як члени сім`ї колишнього власника проживають у спірній квартирі, іншого житла не мають, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо наявності саме у відповідачів нерухомого майна, яке було б придатне для їхнього проживання.

Згідно ч. 2 ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сім`ї власника жилого приміщення мають право користуватись займаним приміщенням нарівні з власником.

Відповідно до ч.1 ст. Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, зокрема, право кожної особи на повагу до свого житла. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла. Концепція «житла» має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві.

Отже, виселення особи з житла без надання іншого житлового приміщення можливе за умов, що таке втручання у право особи на повагу до приватного життя та права на житло, передбачене законом, переслідує легітимну мету, визначену пунктом 2 статті 8 Конвенції, та є необхідним у демократичному суспільстві. Навіть якщо законне право на зайняття житлового приміщення припинене, особа вправі сподіватися, що її виселення буде оцінене на предмет пропорційності у контексті відповідних принципів статті 8 Конвенції.

Обмеження права власника, який набув жиле приміщення за результатами звернення стягнення на предмет іпотеки, на підставі статті 109ЖК України та статті 40 Закону України «Про іпотеку», є передбачуваними.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірне житлове приміщення придбане на прилюдних торгах, при підготовці до яких мали бути зазначені обтяження у вигляді наявності осіб, які зареєстровані і проживають у житловому приміщенні, тобто покупцю повинні бути відомі ризики, пов`язані з придбанням спірної нерухомості.

Новий власник може частково поновити свої права шляхом звернення про відшкодування шкоди до продавця, якщо той неналежним чином виконав свої зобов`язання про повне інформування можливих покупців квартири про її обтяження, чи до банку про виконання останнім обов`язку із забезпечення осіб, які підлягають виселенню, іншим житловим приміщенням та відшкодування збитків.

З огляду на наведене колегія приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням вимог ст. ст. 89,263 ЦПК України, дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у апеляційній скарзі скаржник.

Докази та обставини, ні які посилається скаржник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідження та встановленні судом дотримані норми матеріального і процесуального права.

Таким чином колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 06 вересня 2022 року у цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 27 грудня 2022 року.

Головуючий

Судді: