Постанова

від 20.12.2022 по справі 947/7454/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/7095/22

Справа № 947/7454/22

Головуючий у першій інстанції Куриленко О.М.

Доповідач Погорєлова С. О.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.2022 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Заїкіна А.П., Таварткіладзе О.М.

за участю секретаря: Дубрянської Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 у справі за заявою ОСОБА_1 (заінтересовані особи: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Ткаченко Інна Валеріївна) про встановлення факту, що має юридичне значення, на ухвалу Київського районного суду м. Одеси, постановлену під головуванням судді Куриленко О.В. 12 травня 2022 року у м. Одеса, -

встановила:

У березні 2022 року до суду першої інстанції звернувся ОСОБА_1 із заявою, в якій просив ухвалити рішення, яким встановити факт, що має юридичне значення, а саме - факт належності померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 Лисюку ОСОБА_3 на момент його смерті прав власності (корпоративних прав) на частки у статутних капіталах наступних господарських товариств: у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Керамоцентр», частка померлого ОСОБА_4 , яка належала останньому на праві власності, на момент його смерті складає 279720 гривень, що дорівнює 99,9 % статутного капіталу цього товариства; у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Кераміт» частка померлого ОСОБА_4 , яка належала останньому на праві власності, на момент його смерті складає 20000 гривень, що дорівнює 100 % статутного капіталу цього товариства; у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Савранський хліб» частка померлого ОСОБА_4 , яка належала останньому на праві власності, на момент його смерті складає 461300 гривень, що дорівнює 100 % статутного капіталу цього товариства; у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Одеський керамзит» частка померлого ОСОБА_4 , яка належала останньому на праві власності, на момент його смерті складає 24500 гривень, що дорівнює 98 % статутного капіталу цього товариства; у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Фортуна компані» частка померлого ОСОБА_4 , яка належала останньому на праві власності, на момент його смерті складає 23700 гривень, що дорівнює 100% статутного капіталу цього товариства; у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Ізокерам» частка померлого ОСОБА_4 , яка належала останньому на праві власності, на момент його смерті складає 2165213,82 гривні, що дорівнює 62 % статутного капіталу цього товариства.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 12 травня 2022 року заяву ОСОБА_1 було залишено без розгляду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати, та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що обставини, які суд першої інстанції вважав встановленими, не доведені жодними матеріалами справи.

Сторони про розгляд справи на 20.12.2022 рокубули сповіщені належним чином.

Заяв, клопотань від сторін по справі на адресу Одеського апеляційного суду не надходило.

Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний суд, з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу за відсутності сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько заявника - ОСОБА_4 , про що Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області зроблено відповідний актовий запис за № 10949, що підтверджується копію Свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_1 . Після його смерті відкрилась спадщина.

31 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса ОМНО Ткаченко І.В. із письмовою заявою про прийняття ним спадщини після смерті батька, після чого приватним нотаріусом 01 листопада 2018 року було заведено спадкову справу № 9/2018.

17 червня 2021 року приватний нотаріус відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва на підставі ст. 47, 49 Закону України «Про нотаріат», про що було винесено відповідну постанову, зазначивши, що у зв`язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно, неможливо встановити склад спадкового майна.

Згідно ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Підставою для розгляду цивільної справи в порядку окремого провадження можливого за наявності певних умов, а саме: 1) факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають безпосередньо залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичної особи без повторного звернення до суду на підставі цього рішення; 2) встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення визначено у ст.315 Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно п.1 ч.1 ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Положеннями частини другої ст.315 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 Цивільного кодексу України).

Згідно ст.1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Як роз`яснено у пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року за №7 «Про судову практику у справах про спадкування» справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 01 січня 2004 року тощо.

Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій.

Таким чином, в порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не пов`язується з наступним вирішенням спору про право, і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Спір щодо спадкового майна, у тому числі і встановлення факту родинних відносин спадкоємця із спадкодавцем, підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.

Судом першої інстанції було встановлено, що окрім заявника, на зазначену у заяві спадщину претендують також син померлого - ОСОБА_2 , та цивільна дружина померлого ОСОБА_5 .

Як вбачається з відкритих даних Єдиного державного реєстру судових рішень, у провадженні Комінтернівського районного суду Одеської області перебуває цивільна справа № 504/891/19 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 (третя особа - Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Ткаченко І.В.) про встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права власності.

На даний час рішення у справі не прийнято.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про існування спору про право на спадкування майна після смерті ОСОБА_4 , предмет якого вже розглядається в іншому суді, а тому дана справа не підлягала розгляду в окремому провадженні.

Колегія суддів зазначає, що у порядку окремого провадження суд може вирішити спір про факт, про стан, але не спір про право цивільне, так як метою такого судового розгляду є лише встановлення наявності або відсутності самого факту, і факт, що встановлюється судом у порядку окремого провадження, повинен мати юридичне значення, і мати безспірний характер, оскільки якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд повинен залишити заяву без розгляду і роз`яснити заявнику право подачі позову на загальних підставах.

Таким чином встановлення факту, що має юридичне значення в окремому провадженні можливе при умові, що факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають безпосередньо залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичної особи без повторного звернення до суду на підставі цього рішення та встановлення такого факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Як роз`яснено у пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року за №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» (з подальшими змінами та доповненнями), в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Згідно ч.4 ст. 315 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Згідно ч.6 ст.294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що виходячи з наявності між сторонами спору про право, дана справа не може бути розглянута в порядку окремого провадження, у зв`язку із чим заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, судом обґрунтовано залишено без розгляду. При цьому, судом роз`яснено заявнику його право звернутися до суду із позовом на загальних підставах.

Доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції про необхідність закриття провадження у справі, у апеляційній скарзі не наведено.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт першийстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.

При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 12 травня 2022 року постановлено з додержанням процесуального права, підстав для її скасування немає.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 12 травня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 26 грудня 2022 року.

Головуючий С.О. Погорєлова

Судді А.П. Заїкін

О.М. Таварткіладзе