Ухвала

від 23.12.2022 по справі 463/2671/17

СИХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 463/2671/17

пр.№ 1-кп/464/5/22

У Х В А Л А

23 грудня 2022 року м.Львів

Колегія суддів Сихівського районного суду м.Львова

в складі: головуючої -судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

секретар судового засідання ОСОБА_4

з участю прокурора ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016140040004174 про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 191 КК України, -

в с т а н о в и в:

органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачується у тому, що він в період з 19.01.2016по 06.05.2016, працюючи заступником Генерального директора з наземного обслуговування ТОВ «Авіакомпанія «Атласджет Україна» (код ЄДРПОУ 38918183), будучи службовою особою, наділеною адміністративно-господарськими обов?язками, за попередньою змовою з групою невстановлених посадових осіб ТзОВ «Авіакомпанія «Атласджет «Україна» заволодів грошовими коштами компанії у сумі 3 020 000 грн., а саме 19.01.2016 невстановленими досудовим слідством службовими особами ТОВ «Авіакомпанія «Атласджет «Україна» згідно платіжного доручення 320, з рахунку ТОВ «Авіакомпанія «Атласджет «Україна» 26001010367636, відкритого в ПАТ «ВТБ Банк» - перераховано кошти в сумі100 000 грн. В платіжному дорученні 320 вказано, що отримувачем коштів є компанія ТОВ «Нью Систем АМ», призначення платежу - «авансовий платіж за оплату збору за зліт/посадку в аеропорту Харкова згідно Договору NeAJ-183.14 int від 28.09.2015», однак ідентифікаційний код отримувача зазначено38583391, а номер рахунку зазначено НОМЕР_1 (код банку 321767), який належить ТОВ «Захід Квиток Сервіс», директором якого є ОСОБА_7 , хоча будь-яких господарських відносин, а також фінансових зобов?язань ТзОВ «Авіакомпанія «Атласджет «Україна» із ТЗОВ «Захід Квиток Сервіс» не мала. В подальшому, ОСОБА_7 , діючи умисно, з метою заволодіння грошовими коштами, за попередною змовою з невстановленими особами ТзОВ «Авіакомпанія «Атласджет «Україна», достовірно знаючи про безпідставне та незаконне перерахування вищевказаних грошових коштів на рахунок ТзОВ «Захід Квиток Сервіс», заволодів ними шляхом зловживання своїм службовим становищем. Окрім цього, 19.01.2016невстановленими досудовим слідством службовими особами ТОВ «Авіакомпанія «Атласджет «Україна» згідно платіжного доручення 317, з рахунку ТОВ «Авіакомпанія «Атласджет «Україна» 26001010367636, відкритого в ПАТ «ВТ Банк» - перераховано кошти в сумі330000 грн. В платіжному дорученні 317 вказано, що отримувачем коштів є компанія ТОВ «Нью Систем АМ», призначення платежу «авансовий платіж за наземне обслуговування в аеропорту Харкова згідно Договору NoAJ - 183.14 int від 28.09.2015». Однак, ідентифікаційний код отримувача зазначено НОМЕР_2 , а номер рахунку зазначено НОМЕР_1 (код банку 321767), який належить ТОВ «Захід Квиток Сервіс», директором якого є ОСОБА_7 , хоча будь-яких господарських відносин, а також фінансових зобов?язань ТзОВ «Авіакомпанія «Атласлжет «Україна» із ТзОВ «Захід Квиток Сервіс» не мала. В подальшому, ОСОБА_7 , діючи умисно, з метою заволодіння грошовими коштами, за попередньою змовою з невстановленими особами ТзОВ «Авіакомпанія «Атласджет «Україна», достовірно знаючи про безпідставне та незаконне перерахування вищевказаних грошових коштів в сумі330 000грн. на рахунок ТзОВ «Захід Квиток Сервіс», заволодів ними шляхом зловживання своїм службовим становищем. Окрім цього, 19.01.2016невстановленими досудовим слідством службовими особами ТОВ «Авіакомпанія «Атласджет «Україна» згідно платіжного доручення 316, з рахунку ТОВ «Авіакомпанія «Атласджет «Україна» 626001010367636, відкритого в ПАТ «ВТБ Банк», перераховано кошти в сумі370 000 грн. В платіжному дорученні 316 вказано, що отримувачем коштів є компанія Міжнародний аеропорт «Львів» ім.Данила Галицького, призначення платежу «авансовий платіж за наземне обслуговування, зг. з Договором ОД/2014/01/02/3 від 02.01.2014». Однак ідентифікаційний код отримувача зазначено38583391, а номер рахунку зазначено НОМЕР_1 (код банку 321767), який належить ТОВ «Захід Квиток Сервіс», директором якого є ОСОБА_7 , хоча, будь-яких господарських відносин, а також фінансових зобов?язань ТзОВ «Авіакомпанія «Атласджет «Україна`із ТзОВ «Захід Квиток Сервіс» не мала. В подальшому ОСОБА_7 , діючи умисно, з метою заволодіння грошовими коштами, за попередньою змовою з невстановленими особами ТзОВ «Авіакомпанія «Атласджет «Україна», достовірно знаючи про безпідставне та незаконне перерахування вищевказаних грошових коштів в сумі370 000грн. на рахунок ТзОВ «Захід Квиток Сервіс», заволодів ними шляхом зловживання своїм службовим становищем. Окрім цього, 05.02.2016невстановленими досудовим слідством службовими особами ТзОВ «Авіакомпанія «Атласджет «Україна» згідно платіжного доручення 2391 з рахунку ТзОВ «Авіакомпанія «Атласджет «Україна» 26006538929300, відкритого в АТ "Укрсиббанк" перераховано кошти в сумі280 000 грн. В платіжному дорученні вказано, що отримувачем коштів є компанія ТОВ «Запоріжендлінг», призначення платежу «оплата за наземне обслуговування згідно рахунку N0000043. нд від 05.02.16». Однак ідентифікаційний код отримувача зазначено НОМЕР_2 , а номер рахунку зазначено НОМЕР_1 (код банку321767), який належить ТзОВ «Захід Квиток Сервіс», директором якого є ОСОБА_7 , хоча будь-яких господарських відносин, а також фінансових зобов?язань ТзОВ «Авіакомпанія «Атласджет «Україна» із ТзОВ «Захід Квиток Сервіс» не мала. В подальшому, ОСОБА_7 , діючи умисно, з метою заволодіння грошовими коштами, за попередною змовою з невстановленими особами ТЗОВ «Авіакомпанія «Атласджет «Україна», достовірно знаючи про безпідставне та незаконне перерахування вищевказаних грошових коштів в сумі280 000грн. на рахунок ТзОВ «Захід Квиток Сервіс», заволодів ними шляхом зловживання своїм службовим становищем. Окрім цього, невстановленими досудовим слідством службовими особами ТзОВ «Авіакомпанія «Атласджет «Україна» 16.02.2016 згідно платіжного доручення 2511з рахунку ТзОВ «Авіакомпанія «Атласджет «Україна» 26006538929300, відкритого в АТ "Укрсиббанк" перераховано кошти в сумі350 000 грн. В платіжному дорученні вказано, що отримувачем коштів є компанія ТзОВ «Нью Систем АМ», призначення платежу «оплата за аеропортове обслуговування згідно Договору AJ -183.14 int від 28.09.2015», однак ідентифікаційний код отримувача зазначено38583391, а номер рахунку зазначено НОМЕР_1 (код банку 321767), який належить ТзОВ «Захід Квиток Сервіс», директором якого є ОСОБА_7 , хоча будь-яких господарських відносин, а також фінансових зобов?язань ТзОВ «Авіакомпанія «Атласджет «Україна» із ТОВ «Захід Квиток Сервіс» не мала. В подальшому ОСОБА_7 , діючи умисно, з метою заволодіння грошовими коштами, за попередньою змовою з невстановленими особами ТзОВ «Авіакомпанія «Атласджет «Україна», достовірно знаючи про безпідставне та незаконне перерахування вищевказаних грошових коштів в сумі310 000грн. на рахунок ТзОВ «Захід Квиток Сервіс», заволодів ними шляхом зловживання своїм службовим становищем. Окрім цього, невстановленими досудовим слідством службовими особами ТзОВ «Авіакомпанія «Атласджет «Україна» 10.03.2016згідно платіжного доручення 2762, з рахунку ТОВ «Авіакомпанія «Атласджет «Україна» Ng 26006538929300 відкритого в АТ "Укрсиббанк" перераховано кошти в сумі350 000 грн. В платіжному дорученні вказано, що отримувачем коштів є компанія ДП «Міжнародний Аеропорт «Львів» ім. Д. Галицького», призначення платежу «оплата за аеропортове обслуговування та держ. збори згідно Договору NO/2014/01/02/3 від 02.01.14р.». Однак ідентифікаційний код отримувача зазначено38583391, а номер рахунку зазначено НОМЕР_3 (код банку 321767), даний рахунок належить ТзОВ «Захід Квиток Сервіс», директором якого є ОСОБА_7 , хоча будь-яких господарських відносин, а також фінансових зобов?язань ТзОВ «Авіакомпанія «Атласджет «Україна» із ТзОВ «Захід Квиток Сервіс» не мала. В подальшому ОСОБА_7 , діючи умисно, з метою заволодінняи грошовими коштами, за попередньою змовою з невстановленими особами ТзОВ «Авіакомпанія «Атласджет «Україна», достовірно знаючи про безпідставне та незаконне перерахування вищевказаних грошових коштів в сумі350 000грн. на рахунок ТзОВ «Захід Квиток Сервіс», заволодів ними шляхом зловживання своїм службовим становищем. Окрім цього, 05.05.2016 згідно платіжного доручення 3267виданого ТзОВ «Авіакомпанія «Атласджет «Україна» з рахунку ТОВ «Авіакомпанія «Атласджет «Україна» 26006538929300 відкритого в АТ "Укрсиббанк" перераховано кошти в сумі400 000 грн. В платіжному дорученні вказано, що отримувачем коштів є компанія ТзОВ «Нью Систем АМ», призначення платежу «оплата за аеропортове обслуговування згідно Договору AJ - 183.14 int від 28.09.2015». Однак ідентифікаційний код отримувача зазначено38583391, а номер рахунку зазначено НОМЕР_1 (код банку 321767), даний рахунок належить ТзОВ «Захід Квиток Сервіс», директором якого є ОСОБА_7 , хоча будь-яких господарських відносин, а також фінансових зобов?язань ТзОВ «Авіакомпанія «Атласджет «Україна» із ТзОВ «Захід Квиток Сервіс» не мала. В подальшому ОСОБА_7 , діючи умисно, з метою заволодіння грошовими коштами, за попередньою змовою з невстановленими особами ТзОВ «Авіакомпанія «Атласджет «Україна», достовірно знаючи про безпідставне та незаконне перерахування вищевказаних грошових коштів в сумі400 000грн. на рахунок ТЗОВ «Захід Квиток Сервіс», заволодів ними шляхом зловживання своїм службовим становищем. Окрім цього, 05.05.2016невстановленими досудовим слідством службовими особами ТОВ «Авіакомпанія «Атласджет «Україна» згідно платіжного доручення 3266 виданого ТОВ «Авіакомпанія «Атласджет «Україна» з рахунку ТзОВ «Авіакомпанія «Атласджет «Україна» 26006538929300 відкритого в АТ "Укрсиббанк" перераховано кошти в сумі880 000 грн. В платіжному дорученні вказано, що отримувачем коштів є компанія ДП «Міжнародний Аеропорт «Львів» ім. Д.Галицького», призначення платежу «за аеропортне обслуговування згідно Договору МОД2014/01/02/3 від 02.01.14р.», однак ідентифікаційний код отримувача зазначено38583391, а номер рахунку зазначено НОМЕР_1 (код банку 321767), який належить ТзОВ «Захід Квиток Сервіс», директором якого є ОСОБА_7 , хоча будь-яких господарських відносин, а також фінансових зобов?язань ТзОВ «Авіакомпанія «Атласджет «Україна» із ТзОВ «Захід Квиток Сервіс» не мала. В подальшому ОСОБА_7 , діючи умисно, з метою заволодіння грошовими коштами, за попередньою змовою з невстановленими особами ТзОВ «Авіакомпанія «Атласджет «Україна», достовірно знаючи про безпідставне та незаконне перерахування вищевказаних грошових коштів в сумі880 000грн. на рахунок ТЗОВ «Захід Квиток Сервіс», заволодів ними шляхом зловживання своїм службовим становищем.

Обвинувачений та захисник в судовому засіданні заявили клопотання про закриття кримінального провадження на підставі ч.6 ст. 340 КПК України, у зв`язку з неодноразовою неявкою в судове засідання представника потерпілого. Клопотання мотивовано тим, що представник потерпілого ТзОВ «Авіакомпанія «Атласджет Україна» з 2020 року в судові засідання не з`являється, хоча неодноразово та належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, а тому такі дії згідно з положеннями ч.6 ст. 340 КПК України свідчать про його відмову від обвинувачення. Окрім того, останній під час судового розгляду не допитаний, внаслідок його систематичної неявки, що у сукупності із фактом повернення потерпілому усіх помилково отриманих коштів, заволодіння якими вмінено у обвинувачення, унеможливлює з`ясування обставин справи.

Заслухавши думку учасників процесу, суд приходить до висновку, що клопотання підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем за попередньою змовою групою осіб у великих розмірах, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 191 КК України.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді. (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 р., (Judgement of ECHR of 16 December 1992 De Geouffre de la Pradelle v. France / Series A N 253- В).

Вказане узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, що викладена в рішенні по справі «Пономарьов проти України» (заява №3236/03), в частині того, що «…сторони в розумінні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», № 8371/02, п.27, рішення від 26.04.2007 року, та «Трух проти України», № 50966/99 від 14.10.2003 року).

Відповідно до ч. 6 ст. 340 КПК України повторне неприбуття в судове засідання потерпілого, який був викликаний у встановленому цим Кодексом порядку (зокрема, наявне підтвердження отримання ним повістки про виклик або ознайомлення з її змістом у інший спосіб), без поважних причин або без повідомлення про причини неприбуття після настання обставин, передбачених у частинах другій і третій цієї статті (набуття потерпілим статусу обвинувача), прирівнюється до його відмови від обвинувачення і має наслідком закриття кримінального провадження.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.477 КПК (у редакції, чинній до 10 січня 2019 року) кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення є провадження, яке може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого щодо кримінальних правопорушень, зокрема, передбачених: статтею 191 (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, крім вчиненого організованою групою, або шкода від якого завдана державним інтересам).

Кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення здійснюється в загальному порядку з урахуванням деяких його особливостей, зокрема: підставою для початку досудового розслідування кримінального провадження у формі приватного обвинувачення є подання потерпілим (фізичною чи юридичною особою) до слідчого, прокурора, іншої службової особи органу, уповноваженого на початок досудового розслідування, заяви про вчинення кримінального правопорушення (частина 4 статті 26, частина 1 статті 478 КПК); безумовною підставою для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення згідно з частиною 4 статті 26, пунктом 7 частини 1 статті 284 КПК є відмова потерпілого або його представника від обвинувачення, а також примирення потерпілого з підозрюваним/обвинуваченим у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність та цим Кодексом (частина 4 статті 56 КПК).

Верховний Суд постановою від 20.02.2018 у справі № 142/1291/16-к зауважив, що приватне обвинувачення - це регламентований законом особливий вид кримінально-процесуальної діяльності приватного обвинувача (потерпілого), що включає звернення до компетентних органів із твердженням щодо винуватості певної особи у вчиненні кримінального правопорушення, збирання доказів винуватості цієї особи, подальше підтримання ним обвинувачення в суді та право відмовитись від пред`явленого обвинувачення.

Тобто законодавець передбачив безумовну підставу для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення, а саме відмова потерпілого від такого обвинувачення, небажання притягувати винну особу до кримінальної відповідальності, що здійснюється незалежно від позиції підозрюваного, обвинуваченого на відміну від акта про примирення, що носить двосторонній характер.

Як вбачається із матеріалів провадження, в обвинувачення ОСОБА_7 вмінено вчинення кримінальних правопорушень передбачених ч.3ст.191,ч.4ст.191,ч.5ст.191КК Українив періодсічня-травня 2016 році, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та досудове розслідування розпочиналось та здійснювалось у формі приватного обвинувачення відповідно до п.3 ч.1 ст.477 КПК України в редакції до 11.01.2019.

Законом України від 06 грудня 2017 року № 2227-VIII «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами», який набрав чинності 11 січня 2019 року, внесено зміни до КПК та виключено п.3 ч.1 ст. 477 КПК.

Згідно даних з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 12016140040004174 ( відомості про вчинення кримінальних правопорушень за ч. 3 ст. 191, ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 191 КК України, були внесені 09.12.2016 року, щодо ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.3ст.191,ч.4ст.191,ч.5ст.191КК України в діях ОСОБА_7 .

Відповідно до ст.4 КК України злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Згідно ст.5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. Закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

За змістом ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

В рішенні Конституційного Суду № 1-рп/99 від 09.02.1999 року, зазначено, що частину 1 ст. 58 Конституції України, щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Фактично ж внесеними змінами до ч.1 ст.477 КПК України обвинувачений був позбавлений права на одну з підстав закриття кримінального провадження, передбачену п.7 ч.1 ст.284 КПК України - у зв`язку із відмовою потерпілого від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Таким чином, в розумінні ст.5 КК України, зміни до ч.1 ст.477 КПК України погіршують становище обвинуваченого, а відтак не мають зворотної дії в часі.

Вирішуючи питання про закриття цього кримінального провадження, розпочатого за процедурою приватного обвинувачення, при тому, що на момент подання до суду заяви потерпілої юридичної особи про відмову від обвинувачення таке кримінальне правопорушення було виключено з обсягу поняття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення, слід виходити із загальних положень КПК з урахуванням завдань кримінального провадження, засад верховенства права та диспозитивності, а також дотримуючись балансу публічних та приватних інтересів і загальної справедливості судового провадження.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі №288/1158/16 вказано на те, що «критерієм розмежування кримінальних проваджень у формі приватного та публічного обвинувачення є зумовлене характером і наслідками протиправного діяння співвідношення публічного і приватного інтересу як об`єктів кримінально-правового захисту. Від такого співвідношення залежать передбачені законом способи вирішення конфлікту між винним і потерпілим, у тому числі можливість його розв`язання без застосування заходів кримінальної репресії.

Попри суспільну небезпечність кримінальних правопорушень приватного обвинувачення, як і будь-яких інших злочинів, їх визначальною ознакою є домінування приватного інтересу над публічним, яке надає вирішального значення волевиявленню потерпілого для притягнення чи непритягнення особи до кримінальної відповідальності.

Злочини, кримінальне провадження щодо яких здійснюється у формі приватного обвинувачення, завдають шкоди головним чином інтересам окремих осіб, здебільшого, не є тяжкими і зумовлені локальними конфліктами, їх небезпека для держави й суспільства не є значною, а порушені права потерпілих можуть бути ефективно захищені як за допомогою кримінально-правових механізмів, так і в альтернативний спосіб. Завдана цим особам шкода зазвичай не має непоправного характеру, і становище, яке вони мали до вчинення посягання, може бути поновлено, в тому числі, шляхом порозуміння, примирення, компенсації й іншим чином без застосування встановлених державою заходів примусу.

У цих випадках, які є винятками із засади публічності, законодавець надає потерпілому можливість вибору одного з альтернативних варіантів поведінки у відповідь на вчинення щодо нього кримінального правопорушення: ініціювати перед компетентними органами притягнення винного до кримінальної відповідальності; врегулювати кримінально-правовий спір на основі взаємного порозуміння; не вдаватися до жодних дій.

Обираючи спосіб реагування на злочин, потерпілий, користуючись свободою розсуду, самостійно вирішує питання про те, наскільки це протиправне діяння зачіпає його інтереси, наскільки ефективним для їх захисту буде звернення до процедури кримінального судочинства, а в разі початку такої процедури - чи доцільно її продовжувати. Заява потерпілого свідчить про його рішення захистити власні інтереси шляхом здійснення кримінального провадження.

Волевиявлення потерпілого про притягнення винного до кримінальної відповідальності є необхідною рушійною силою здійснення кримінального провадження у формі приватного обвинувачення, яке відповідно до частини першої статті 477 КПК може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого, а в разі його відмови від обвинувачення згідно із частиною четвертою статті 26, пунктом сьомим частини першої статті 284 цього Кодексу підлягає безумовному закриттю (за винятком кримінальних проваджень щодо злочинів, пов`язаних з домашнім насильством).

Зазначений законодавчий підхід покликаний сприяти врегулюванню виниклого у зв`язку зі злочином конфлікту між підозрюваним (обвинуваченим) та потерпілим і є проявом диспозитивності як загальної засади кримінального провадження. Зміст цієї засади розкривається у статті 26 КПК і полягає у свободі сторін використовувати свої права у межах та у спосіб, що передбачені цим Кодексом.

Системний аналіз приписів ч. 4 ст. 26, п. 7 ч. 1 ст. 284 та ст. 477 КПК з урахуванням наведених положень у постанові Великої Палати Верховного Суду свідчить, що волевиявлення потерпілого у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення є вирішальним у питаннях щодо початку та припинення (закриття) такого провадження. Виникнення у потерпілого права відмови від обвинувачення у такому провадженні нерозривно пов`язане із моментом реалізації початку досудового розслідування, і кримінальним процесуальним законом не передбачено можливості обмеження названого права потерпілого в цьому провадженні.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 29 червня 2010 року у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини зазначив, що «одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями» (абз. 3 п.п. 3.1 п. 3). У Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 Конституційний Суд вказав, що із конституційних принципів рівності та справедливості випливає вимога визначеності, ясності й недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (абз. 2 п.п. 5.4 п. 5).

У справі «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» (Steel and others v. the United Kingdom) від 23 вересня 1998 року (п.54) ЄСПЛ наголосив, що «Конвенція вимагає, щоб усе право - писане чи неписане - було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, у разі потреби - з належною консультацією, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити така дія».

Відтак, позбавлення потерпілої юридичної особи під час судового провадження наявного в неї з початку кримінального провадження у формі приватного обвинувачення права на відмову від обвинувачення, шляхом звуження поняття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення (виключення п.3 ч.1 ст. 477 КПК), не відповідатиме принципу правової визначеності як складової вимоги верховенства права. Так, законодавчі зміни в частині проваджень у формі приватного обвинувачення та, відповідно, обмеження права потерпілої юридичної особи на відмову від обвинувачення має базуватися на наданні можливості останній передбачати наслідки своєї поведінки.

Тобто, потерпіла юридична особа, яка ініціювала провадження у справі приватного обвинувачення та вже набула права на відмову від обвинувачення, повинна мати чітке розуміння наслідку змін законодавчого регулювання щодо своїх прав, а саме чи вправі буде вона відмовитися від обвинувачення з метою закриття такого провадження щодо її найманого працівника.

Крім того, суд зважає й на ту обставину, що згідно з обвинувальним актом, інкримінованими ОСОБА_7 завдано шкоди виключно потерпілій юридичній особі ТзОВ «Авіакомпанія «Атласджет Україна».

Таким чином, в умовах аналізованих змін кримінального процесуального закону з урахуванням вищенаведеного і вимог ч.1 ст.8 КПК про те, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, суд вважає обґрунтованим застосування положень ч.1 ст.5, ст.8, ч.4 ст.26 КПК, та доходить висновку щодо закриття цього кримінального провадження на підставі положень ч.6 ст.340, п.7 ч.1 ст.284 КПК.

Суд вважає встановленим той факт, що потерпілій юридичній особі ТзОВ «Авіакомпанія«Атласджет Україна» протягом тривалого часу, а саме з 2016 був обізнана про те, що судом розглядається кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 у якому така юридична особа визнана потерпілим, неодноразово судом представник потерпілого викликався в судові засідання, для допиту та з`ясування обставин справи, оскільки обвинувачений своєї вини не визнав, стверджуючи про те що всі отримані помилково кошти у повному обсязі були повернуті потерпілому, про що свідчать платіжні доручення, однак представник потерпілого будучи належним чином повідомленим про місце і час розгляду справи, в судове засідання не з`являвся з 2020 року, не цікавився процесом розгляду справи судом, не вжив будь-яких заходів щодо участі в судових засіданнях.

За наведених обставин, враховуючи численні неявки в судове засідання представника потерпілого протягом тривалого часу, який був повідомлений про час розгляду справи належним чином, суд приходить до висновку, що такі свідчать про його відмову від обвинувачення, а тому в силу ч.6 ст.340, п.7 ч.1 ст.284 КПК України кримінальне провадження підлягає закриттю.

Цивільний позовТзОВ «Авіакомпанія«Атласджет Україна»до ОСОБА_7 про стягненнякоштів -залишити безрозгляду, що відповідає змісту ст.326 КПК України.

Керуючись п.7 ч.1 ст.284, ч.6 ст. 340 КПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016140040004174 про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 191 КК України - закрити.

Цивільний позов ТзОВ «Авіакомпанія «Атласджет Україна» до ОСОБА_7 про стягнення коштів - залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Сихівський районний суд м.Львова протягом 7 діб з моменту її проголошення.

Головуюча-суддя: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

Тімченко ОСОБА_8