Постанова

від 22.12.2022 по справі 916/1405/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2022 рокум. ОдесаСправа № 916/1405/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Разюк Г.П.,

суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.

при секретарі судового засідання Полінецькій В.С.

за участю представника скаржника адвоката Шаркової Н.Р. за ордером серії ВН №1202930 від 4.11.2022

/позивач повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином, але не використав права на участь у судовому засіданні/,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Луквест"

на рішення Господарського суду Одеської області від 5.10.2022, проголошене о 15:17:11 суддею Щавинською Ю.М. у м. Одесі, повний текст якого складено 17.10.2022

у справі № 916/1405/22

за позовом Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області

до Дочірнього підприємства "Луквест"

про стягнення 701 954,02 грн.,

В С Т А Н О В И В :

У червні 2022 року Ренійська міська рада Ізмаїльського району Одеської області звернулася до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Дочірнього підприємства (далі ДП) "Луквест", в якій просило суд стягнути з відповідача дохід, одержаний від безпідставно набутого майна, у розмірі 701 954,02 грн.

Позов обґрунтований тим, що ДП "Луквест" на підставі договору купівлі-продажу від 25.04.2008 № 1326 є власником нежитлової будівлі, яка розташована по вул. Озерній, 25, у м. Рені Одеської області на земельній ділянці з кадастровим номером 5124110100:02:005:0216, яка належить на праві комунальної власності Ренійській міській територіальній громаді в особі Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, разом з тим належним чином не оформило та не зареєструвало речові права на цю земельну ділянку, у зв`язку з чим не набуло належного пава користування нею. Позивач зазначає, що відповідач в період з 01.03.2019 по 31.01.2022 не вносив плату за користування земельною ділянкою чим позбавив його права отримувати дохід в розмірі орендної плати у заявленій до стягнення сумі, про стягнення якої позивач і звернувся із відповідним позовом на підставі ст. 1212 ЦК України.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 5.10.2022 позов задоволено частково та стягнуто з ДП "Луквест" на користь Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області безпідставно збережені кошти у сумі 552 244,14 грн. та судовий збір у сумі 8 283,66 грн. В задоволенні решти позову відмовлено.

Місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що відповідач, як покупець нерухомого майна, яке розташовано на спірній земельній ділянці, не уклавши відповідного договору оренди з її власником та не здійснивши державної реєстрації такого права, фактично користується земельною ділянкою без достатньої правової підстави, а отже власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію йому вартості неотриманої орендної плати в порядку статті 1212 ЦК України та наявні підстави для задоволення відповідних позовних вимог. Водночас перевіривши здійснений позивачем розрахунок розміру безпідставно збережених коштів, суд не погодився з ним, оскільки встановив, що при його виконанні позивачем не було враховано проведених відповідачем за спірний період платежів, у зв`язку з чим здійснивши власний розрахунок відмовив позивачу у стягненні з відповідача 149 709,88 грн. безпідставно збережених коштів.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

На думку скаржника, рішення суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки його прийнято із суттєвим порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Скаржник вважає, що судом першої інстанції безпідставно залишено поза увагою той факт, що у зв`язку з придбанням ДП "Луквест" у акціонерного товариства закритого типу (далі- АТЗТ) «ЮГ» нерухомого майна, до нього перейшло наявне на той час у останнього право постійного користування вище зазначеною земленькою ділянкою на підставі ч. 2 ст. 120 ЗК України та ч. 1 ст. 377 ЦК України, при цьому, обмеження, встановлені ч. 2 ст. 92 ЗК України щодо кола суб`єктів такого права, не може застосовуватися до переходу до набувача нерухомості раніше набутого попереднім власником права постійного користування земельною ділянкою. За твердженням апелянта такий висновок ґрунтується на рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005 №5-рп/2005 у справі №1-17/2005, в якому встановлено, що право користування земельною ділянкою набуте у встановленому законодавством порядку до 01.01.2002 не втрачається внаслідок його не переоформлення користувачем, який за ЗК України від 25.10.2001 не є суб`єктом такого права.

Також апелянт вважає, що суд першої інстанції безпідставно при прийнятті оскаржуваного рішення послався на висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №916/3727/15, оскільки правовідносини, що були предметом розгляду у тій справі, виникли на підставі договору, укладеного 21.03.2003, при цьому станом на вказану дату діяла ст.120 ЗК України в іншій редакції, яка виключала можливість автоматичного переходу права на землю.

Також апелянтом були надіслані до суду апеляційної інстанції доповнення до апеляційної скарги, в яких останній зазначив про те, що судом першої інстанції під час здійснення розрахунку недоплаченої в 2022 році суми орендної плати безпідставно не було враховано положень підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, який передбачає, що тимчасово на період з 01.03.2022 по 31.12 року наступного за роком, у якому припинено або скасовано надзвичайний стан, не враховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки(паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, а також за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або наявні фортифікаційні споруди.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач спростовує її доводи, вважає що суд першої інстанції правомірно врахував ст. 92 ЗК України в редакції від 01.01.2008, чинній на час виникнення спірних правовідносин у даній справі та вірно зазначив, що відповідач згідно відповідної норми не може бути суб`єктом права постійного користування, при цьому відповідний висновок не суперечить рішенню Конституційного Суду України від 22.09.2005 №5-рп/2005 у справі №1-17/2005. Також позивач вважає, що посилання апелянта на положення підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України не стосуються заявлених позивачем позовних вимог, а тому правомірно не брались до уваги судом першої інстанції у зв`язку з чим вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та доповнень до неї, відзиву на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника скаржника, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги судова колегія дійшла до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.04.2008 між АТЗТ «ЮГ» (продавець) і ДП "Луквест" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу (т.1 а.с.118), згідно з яким АТЗТ «ЮГ» продало, а ДП "Луквест" купило комплекс нежилих будівель овочесховища, який знаходиться за адресою: Одеська область, Ренійський район, місто Рені, вул. Озерна, буд. 25, та складається в цілому з літ. «А» - основна будівля 632,4 кв.м., «А1» - основна будівля - 2696,5 кв.м., «А2» - основна будівля 918,80 кв.м., літ. «Б» - вагова 11.10, №1,2 огорожа, загальною площею будівель 4258,8 кв.м.

Згідно договору земельна ділянка, на якій розташований комплекс будівель, надана для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та споруд, знаходилася у постійному користуванні продавця АТЗТ "ЮГ" на підставі Державного акту про право постійного користування землею, виданого Ренійською міськрадою народних депутатів Ренійського району Одеської області 27.07.1998 (бланк серії І-ОД №000157), зареєстрованого в книзі державних актів на право постійного користування землею за №31.

Договір купівлі-продажу був посвідчений приватним нотаріусом Ренійського районного нотаріального округу Одеської області Поздєєвим О.В. та зареєстрований в реєстрі за №126.

Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно підтверджується (т.1 а.с.31-32), що ДП "Луквест" є власником комплексу нежитлових будівель (овочесховища), загальною площею 4 258,50 кв.м., що розташований за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, місто Рені, вул. Озерна, буд. 25, при цьому вказано, що площа земельної ділянки становить 15770 кв.м..

На час укладання договору правовий режим земельної ділянки визначався ст.120 ЗК України, яка на той час передбачала, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. При переході права власності на будівлю або споруду до громадян або юридичних осіб, які не можуть мати у власності земельні ділянки, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля чи споруда. Таким чином, колегія суддів погоджується з твердженням скаржника про перехід до нього права на постійне користування земельною ділянкою, яке існувало у попереднього землекористувача.

Рішенням Ренійської міської ради від 24.04.2014 № 752-VІ (т.1 а.с.189) вирішено припинити право постійного користування АТЗТ «ЮГ» земельною ділянкою для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та споруд площею 1,5952 га по вул. Озерна, 25 у м. Рені. Крім того за текстом означеного рішення вказано, що АТЗТ "Юг" повинно здати у відділ Держземагенства у Ренійському районі державний акт на право постійного користування, виданий 27.07.1998 року (серія І-ОД № 000157) площею 1,5952 га по вул. Озерна, 25 у м. Рені. Зазначене рішення, на думку колегії, правових наслідків для сторін не має, оскільки право постійного користування АТЗТ «ЮГ» припинилося внаслідок переходу до ДП "Луквест" ще 25.04.2008.

Цього ж дня рішенням Ренійської міської ради № 755-VІ дозволено ДП "Луквест" розробку проекту землеустрою по передачі земельної ділянки в оренду строком на 49 років для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості площею 1,5952 га по вул. Озерна, 25, в м. Рені, та зобов`язано ДП "Луквест" надати міській раді розроблений проект землеустрою для розгляду та прийняття рішення.

Згідно наявного в матеріалах справи витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (т.1 а.с.24-25) вбачається, що 14.09.2015 Відділом Держгеокадастру у Ренійському районі Одеської області зареєстровано земельну ділянку загальною площею 1,5952 га, що розташована за адресою: по вул. Озерна, 25, в м. Рені, Ізмаїльський район, Одеська область, кадастровий номер 5124110100:02:005:0216, цільове призначення: 11.2. для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Рішенням Ренійської міської ради №465-VII від 26.06.2018, яке набрало чинності 01.01.2019 (т.1 а.с.38-45), установлено на території Ренійської міської ради розмір орендної плати за землю на 2019 рік згідно з додатком №1. У відповідності до додатку №1 для земель промисловості, які призначені для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, розмір орендної плати для юридичних осіб встановлено на рівні 4 відсотків нормативної грошової оцінки.

Рішенням Ренійської міської ради №688-VII від 26.06.2019 "Про встановлення розмірів орендної плати за землю на 2020 рік на території Ренійської місткої ради Ренійського району Одеської області", яке набрало чинності 01.01.2020 (т.1 а.с.46-53), установлено на території Ренійської міської ради розмір орендної плати за землю на 2020 рік згідно з додатком №1. У відповідності до додатку №1 для земель промисловості, які призначені для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, розмір орендної плати для юридичних осіб встановлено на рівні 4 відсотків нормативної грошової оцінки.

Рішенням Ренійської міської ради №783-VII від 24.12.2019 (т.1 а.с.54) внесено зміни до Рішення Ренійської міської ради №688-VII від 26.06.2019 та встановлено, що орендна плата за землю сплачується відповідно до Положення про сплату орендної плати за землю.

Рішенням Ренійської міської ради №847-VII від 03.07.2020 (т.1 а.с.59) внесено зміни до Рішення Ренійської міської ради №688-VII від 26.06.2019, виключено у назві рішення та у додатку №1 слова і цифри "на 2020 рік".

Згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (т.1 а.с.29), сформованому станом на 10.11.2021, нормативна грошова оцінка земельної ділянки за кадастровим номером 5124110100:02:005:0216 визначена на рівні 5 999 580,27 грн.

Згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, сформованому станом на 09.02.2022 (т.1 а.с.85), нормативна грошова оцінка земельної ділянки за кадастровим номером 5124110100:02:005:0216 визначена на рівні 6 600 487,10 грн.

З акту обстеження земельної ділянки № 23 від 11.11.2021 (т.1 а.с.22-23), вбачається, що за наслідком проведення обстеження земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: м. Рені, вул. Озерна, 25, Ізмаїльський район, Одеська область, кадастровий номер 5124110100:02:005:0216, загальна площа 1,5952 га, встановлено, що остання фактично використовується ДП "Луквест" для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншою промисловості.

Відповідачем було надано до суду у підтвердження оплати земельного податку на землю податкові декларації з плати за землю (т.1 а.с.119-132) та платіжні доручення (т.2 а.с.49-82), які свідчать про сплату відповідачем сум земельного податку у таких розмірах: 2019 рік 38 038,50 грн., 2020 рік 41 842,35 грн., 2021 рік 45 646,20 грн., 2022 рік 4 184,23 грн.

Предметом розгляду цієї справи є вимоги позивача про стягнення недоотриманої орендної плати (безпідставно збережених коштів) за користування відповідачем земельною ділянкою без достатніх правових підстав, за відсутності зареєстрованого речового права на відповідну земельну ділянку у період з 01.03.2019 по 31.01.2022.

Статтею 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідків події.

Отже, у випадку використання землекористувачем сформованої земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору оренди власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію йому вартості неотриманої орендної плати в порядку статті 1212 ЦК України.

1 січня 2002 року набрав чинності ЗК України від 25 жовтня 2001 року, згідно з частиною першою статті 92 якого право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Вичерпний перелік осіб, які могли набувати земельні ділянки у постійне користування, був визначений у частині другій статті 92 ЗК України (в редакції чинній станом на момент укладання договору купівлі-продажу)

Відповідач до вказаного переліку не належав.

Але у пункті 6 розділу Х «Перехідні положення» зазначеного кодексу було передбачено, що громадяни та юридичні особи, які вже мали у постійному користуванні земельні ділянки, не могли мати їх на такому праві та повинні були у визначений строк переоформити право власності або право оренди на них відповідно до встановленого порядку.

22 вересня 2005 року Конституційний Суд України ухвалив рішення № 5-рп/2005, згідно з яким визнав неконституційним пункт 6 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України від 25 жовтня 2001 року щодо обов`язку переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або на право оренди. Конституційний Суд України вказав, що немає підстав визнавати неконституційною статтю 92 ЗК України від 25 жовтня 2001 року, оскільки використання у ній терміна «набувають» (який означає «ставати власником чого-небудь, здобувати що-небудь») вказує на те, що ця стаття не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте в установлених законодавством випадках станом на 1 січня 2002 року до його переоформлення (абзац 11 пункту 5.3 мотивувальної частини вказаного рішення).

Отже, право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку до 1 січня 2002 року, не втрачається внаслідок його непереоформлення користувачем, який за ЗК України від 25 жовтня 2001 року не є суб`єктом такого права. Право постійного користування земельною ділянкою зберігається за таким користувачем до приведення прав і обов`язків щодо вказаної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства (див. аналогічний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 663/1738/16-ц (реєстровий номер 85174518)).

Відповідно до положень ч.2 ст.120 Земельного кодексу України (в редакції станом на момент укладання договору купівлі-продажу) якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Таким чином, право постійного користування земельною ділянкою, набуте особою у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не припиняється навіть у тому разі, якщо особа, яка за чинним законом не може набути таке право, не здійснить переоформлення цього права в інший правовий титул. Право постійного користування зберігається і є чинним до приведення прав та обов`язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства й переоформлення права постійного користування у право власності чи оренду.

Тому судова колегія доходить висновку, що право постійного користування земельною ділянкою, яке від АТЗТ «ЮГ» перейшло до відповідача ( згідно договору купівлі-продажу від 25.04.2008), не припинилося та зберігається за відповідачем до його належного переоформлення.

З наведеного вбачається, що відповідач у спірному періоді використовував відповідну земельну ділянку на праві постійного користування.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Плата за землю це обов`язковий платіж, який справляється у складі податку на майно у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (п.п. 14.1.147 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п. 14.1.72, 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Отже чинним законодавством розмежовано поняття земельний податок і орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності.

При цьому, суб`єктами сплати орендної плати є виключно орендарі земельних ділянок державної та комунальної власності, в той час як для постійних землекористувачів та власників земельних ділянок передбачено плату за землю у формі земельного податку.

Оскільки відповідач у спірному періоді був постійним користувачем відповідної земельної ділянки, він був зобов`язаний сплачувати за її користування лише земельний податок, що, як зазначено вище, ним і було здійснено..

З наведеного вбачається, що використання відповідачем протягом спірного періоду відповідної земельної ділянки на правовій підставі із здійсненням встановленої чинним законодавством плати за землю-земельного податку, що свідчить про відсутність безпідставного збереження ним за рахунок позивача грошових коштів внаслідок використання цієї земельної ділянки та відповідно, відсутності порушеного права позивача, на захист якого ним подано позов у даній справі. Той факт, що пізніше ДП "Луквест", тобто за межами спірного періоду з 01.03.2019 по 31.01.2022, відповідачем було оформлено право оренди зазначеної земельної ділянки, як того вимагає ст.120 ЗК України в редакції, чинній на теперішній час, не змінює вищенаведених висновків

З огляду на вищевикладене судова колегія дійшла висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача доходу, одержаного від безпідставно набутого майна, у розмірі 701 954,02 грн. є безпідставними та необґрунтованими, в їх задоволенні слід відмовити.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з апеляційним переглядом підлягають віднесенню на позивача.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275, 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Луквест" задовольнити, рішення Господарського суду Одеської області від 5.10.2022 у справі №916/1405/22 скасувати, в позові відмовити.

Стягнути з Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області на користь Дочірнього підприємства "Луквест" 12 635,17 грн. судового збору, сплаченого за розгляд апеляційної скарги.

Видачу наказу за постановою з зазначенням повних реквізитів сторін доручити Господарському суду Одеської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 26.12.2022 об 16.00.

Головуючий суддяРазюк Г.П.

Суддя Діброва Г.І.

Суддя Ярош А.І.