Постанова

від 07.12.2022 по справі 927/21/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2022 р. Справа № 927/21/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Агрикової О.В.

Козир Т.П.

при секретарі судового засідання Линник А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Державної установи "Чернігівська виправна колонія (№ 44)"

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.07.2022

у справі № 927/21/22 (суддя Демидова М.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "ТЕХНОВА"

до Державної установи "Чернігівська виправна колонія (№ 44)"

про стягнення 364 697,15 грн

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "ТЕХНОВА" (далі - ТОВ Фірма "ТЕХНОВА", позивач) звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом про стягнення з Державної установи "Чернігівська виправна колонія (№ 44)" (далі - ДУ "Чернігівська виправна колонія (№ 44)", відповідач) 364 697,15 грн, з яких: 318 769,10 грн основного боргу, 24 677,93 грн пені, 6 050,13 грн 3% річних та 15 199,99 грн інфляційних втрат, посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов договору про закупівлю № 60/ЗТ/10/1-К від 21.04.2020 (далі - договір) щодо здійснення повної та своєчасної оплати за поставлену теплову енергію у період з 25.12.2020 по 14.03.2021.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 19.07.2022 у справі № 927/21/22 позовні вимоги задоволено повністю, з ДУ "Чернігівська виправна колонія (№ 44)" стягнуто на користь ТОВ Фірма "ТЕХНОВА" заборгованість у сумі 318 769, 10 грн, пеню у сумі 24 677,93 грн, 3% річних у сумі 6 050,13 грн, інфляційні нарахування у сумі 15 199,99 грн та судового збору у сумі 5 470,46 грн.

Ухвалюючи вказане рішення, суд виходив з того, що позивачем доведено та підтверджено матеріалами справи факт поставки відповідачеві у період з 25.12.2020 по 14.03.2021 теплової енергії на виконання умов договору, а також порушення останнім взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної та в повному обсязі її оплати, у зв`язку з чим, перевіривши здійснені позивачем розрахунки розміру заявлених позовних вимог, дійшов висновку про їх обґрунтованість.

Не погодившись із вищезазначеним рішенням, ДУ "Чернігівська виправна колонія (№ 44)" звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним нез`ясуванням обставин, що мають значення для справи; при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт вказує на те, що відповідачем у повному обсязі оплачено поставлену за договором теплову енергію у строки, передбачені договором за спірний період. Також апелянт наголошує на закінченні строку укладеного сторонами договору. Водночас апелянт зазначає, що він є бюджетною установою, у зв`язку з чим заборгованість за минулий період не може бути оплачена, у зв`язку із відсутністю бюджетних зобов`язань та кошторисних призначень. Крім того, відповідач зазначає, що судом першої інстанції не враховано доводи відповідача, підтверджені відповідними доказами, що є порушенням норм процесуального права.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.08.2022 витребувано у Господарського суду Чернігівської області матеріали справи № 927/21/22; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги ДУ "Чернігівська виправна колонія (№ 44)" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.07.2022 у справі № 927/21/22 до надходження матеріалів справи з Господарського суду Чернігівської області.

01.09.2022 матеріали справи № 927/21/22 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2022 апеляційну скаргу ДУ "Чернігівська виправна колонія (№44)" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.07.2022 у справі № 927/21/22 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.

20.09.2022 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшло клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/2845/22 від 22.09.2022 у зв`язку перебуванням судді Чорногуза М.Г., який входить до складу колегії суддів на лікарняному з 22.09.2022, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 927/21/22.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.09.2022 апеляційну скаргу у справі № 927/21/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Козир Т.П., Агрикової О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДУ "Чернігівська виправна колонія (№ 44)" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.07.2022 у справі № 927/21/22; розгляд апеляційної скарги призначено на 02.11.2022; ТОВ Фірма "ТЕХНОВА" встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Позивач скористався правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та 12.10.2022 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Чернігівської області - без змін.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, позивач вказував на те, що помісячний розрахунок тепла за період з 25.12.2020 по 14.03.2021 проводився згідно показників приладів обліку, що підтверджується актами зняття показників приладів обліку, які складені за участі представника відповідача та підписані останнім; кількість та вартість (ціна) поставленої позивачем та спожитої відповідачем теплової енергії за договором у вищезазначені періоди підтверджується актами прийому-передачі теплової енергії, підписаними відповідачем без зауважень та заперечень; позивач звертався до відповідача із претензією № 26/1-42, що підтверджує обізнаність відповідача про наявність заборгованості; з метою недопущення збільшення заборгованості за спожиту теплову енергію, 15.03.2021 на підставі листа відповідача від 09.03.2021, теплопостачання було припинено.

02.11.2022 на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

02.11.2022 розгляд справи не відбувся у зв`язку з знеструмленням електромережі суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2022 призначено до розгляду апеляційну скаргу ДУ "Чернігівська виправна колонія (№44)" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.07.2022 у справі № 927/21/22 на 23.11.2022.

22.11.2022 на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2022 розгляд апеляційної скарги ДУ "Чернігівська виправна колонія (№44)" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.07.2022 у справі № 927/21/22 відкладено на 07.12.2022.

У судове засідання 07.12.2022 сторони явку своїх уповноважених представників не забезпечили, про місце, дату та час розгляду справи повідомлялись належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що суд повідомляв учасників судового процесу про розгляд апеляційної скарги на електронні адреси, зазначені представниками учасників.

Таким чином, апеляційний суд виконав обов`язок щодо повідомлення учасників судового процесу про розгляд апеляційної скарги.

Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13.07.2022 у справі № 761/14537/15-ц, провадження № 61-3069св21.

Також в матеріалах справи наявні довідки про доставку електронних листів - ухвали Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2022 на електронні адреси сторін.

Водночас колегія суддів звертає увагу на те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Також колегія суддів зазначає, що сторони не були позбавлені права та можливості знайомитись з відповідними ухвалами у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) з огляду на приписи ч. 1 ст. 9 ГПК України, ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", відповідно до яких доступ до судових рішень є відкритим, а повний текст судових рішень підлягає оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.

В даному контексті слід враховувати також правову позицію Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Крім того, враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 - IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції зазначає, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.

Обговоривши питання щодо можливості розгляду апеляційної скарги за відсутності представників сторін, явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалась, враховуючи відсутність клопотань від останніх про відкладення розгляду справи, а також те, що наявні в матеріалах справи докази є достатніми для розгляду апеляційної скарги без заслуховування їх пояснень, з огляду на встановлені строки розгляду апеляційної скарги на рішення суду, колегія суддів, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд скарги за відсутності представників сторін.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 21.04.2020 між ТОВ Фірма "ТЕХНОВА" (постачальник за договором) та ДУ "Чернігівська виправна колонія (№ 44)" (споживач за договором) укладено договір про закупівлю № 60/ЗТ/10/1-К (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується у 2020 році поставити споживачу теплову енергію, зазначену в пункті 1.2 договору, а споживач - прийняти і своєчасно її оплатити.

Найменування (номенклатура, асортимент) товару (робіт або послуг): відповідно ДК 021:2015 код 09320000-8 "пара, гаряча вода та пов`язана продукція" (теплова енергія), що поставляється споживачу. Одиницею виміру теплової енергії є 1 Гкал. (п. 1.2 договору).

Відповідно до пункту 3.1 договору вартість цього договору визначається, з урахуванням Податкового кодексу України та законодавства у сфері теплопостачання за тарифами на теплову енергію (без урахування ПДВ), та складається із суми планової вартості обсягів місячних поставок теплової енергії протягом вказаного у п. 10.1 даного договору строку дії договору та становить 1 540 823,89 грн, з урахуванням ПДВ на дату підписання договору. Фактична помісячна вартість теплової енергії визначається на підставі актів приймання-передачі, підписаних сторонами.

Згідно з пунктом 3.3 договору на момент укладання договору тариф на теплову енергію "для потреб бюджетних установ" - 1049,20 грн/Гкал без ПДВ, "для потреб-населення" - 1097,71 грн/Гкал. без ПДВ, крім того ПДВ 20%. У разі зміни встановлених тарифів на теплову енергію рішеннями органів, до компетенції яких віднесено їх встановлення (погодження, затвердження), споживач, ознайомлюється з новими тарифами в порядку, встановленому законодавством, зобов`язується оплачувати вартість теплової енергії, що ним спожита, на підставі змінених тарифів з моменту їх встановлення.

Пунктами 4.1. - 4.3. договору визначено, що усі розрахунки за договором проводяться на підставі рахунків, які споживач отримує від постачальника. Щомісячна вартість теплової енергії визначається виходячи з встановлених тарифів та фактичного обсягу (кількості) спожитої теплової енергії споживачем.

Розрахунки за теплову енергію здійснюються споживачем у грошовій формі шляхом перерахування суми, визначеної згідно п. 4.1 договору на поточний рахунок відокремленого підрозділу постачальника, на підставі пред`явленого рахунка на оплату та акту приймання-передачі. В акті приймання-передачі вказується кількість спожитої теплової енергії та тариф на теплову енергію. За письмовою згодою сторін можливі інші шляхи розрахунків, які не заборонені чинним законодавством, а саме: постачальник має право отримувати від споживача авансовий платіж, який повинен дорівнювати платежу, що буде не меншим, ніж платіж за попередній розрахунковий місяць. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Споживач сплачує за прийняту теплову енергію згідно з отриманим рахунком не пізніше 30 числа місяця наступного за розрахунковим.

За змістом пункту 4.6. договору у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманого товару (робіт, послуг), зазначених у розрахунковому документі, споживач зобов`язаний у 3-денний термін з часу отримання платіжних документів, письмово повідомити про це постачальника та протягом цього ж строку направити свого представника з обгрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання відповідного акту. В іншому випадку відмова споживача сплатити виставлений рахунок постачальника вважається безпідставною.

У пункті 4.7. договору зазначено, що вартість даного договору є очікуваною. Фактична вартість договору буде визначатися виходячи з встановлених тарифів на теплову енергію та кількості теплової енергії, що буде фактично спожита споживачем.

При цьому пунктом 4.8. договору сторонами погоджено, що в будь-якому випадку споживач не звільняється від обов`язку оплатити всю спожиту теплову енергію у повному обсязі.

Строк поставки теплової енергії: до 31.12.2020 (пункт 5.1 договору).

Пунктом 5.4. встановлено, що кількість спожитої споживачем теплової енергії визначається за даними приладів обліку споживача.

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2020 включно, а в частині здійснення розрахунків до їх повного проведення. За погодженням сторонами договір може бути продовженим на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної у п. 3.1 цього договору, якщо видатки на цю мету затверджено у встановленому порядку. Умови договору застосовуються при закупівлі споживачем у постачальника теплової енергії з 01.01.2020 (пункти 10.1., 10.2., 10.4. договору).

Додатком № 1 до договору визначено перелік об?єктів споживача та максимальні теплові навантаження; додатком № 2 до договору визначена схема теплотраси.

Додатковою угодою № 1 від 18.12.2020 до договору сторони дійшли згоди зменшити суму договору на 60,78 грн та внесли зміни у п. 3.1 договору, виклавши його у такій редакції: "Вартість договору визначається з урахуванням Податкового кодексу України та законодавства у сфері теплопостачання за тарифами на теплову енергію (без урахування ПДВ), та складається із суми планової вартості обсягів місячних поставок теплової енергії протягом вказаного у п. 10.1 даного договору строку дії договору та становить 1 540 763,11 грн, з урахуванням ПДВ на дату підписання цього договору. Фактична помісячна вартість теплової енергії визначається на підставі актів приймання - передачі, підписаних сторонами".

Додатковою угодою № 2 від 28.12.2020 продовжено строк дії договору № 60/ЗТ/10/1-К від 21.04.2020 до 31.03.2021.

Додатковою угодою № 3 від 11.02.2021 сторони доповнили договір таким пунктом 3.1.1: "У 2021 споживач здійснює у постачальника закупівлю в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної у п. 3.1 даного договору, а саме: 150 000,00 грн з ПДВ".

Додатковою угодою № 4 від 18.03.2021 до договору сторони дійшли згоди зменшити суму договору на 64 650,44 грн та внесли зміни у п. 3.1 договору, виклавши його у такій редакції: "Вартість договору визначається з урахуванням Податкового кодексу України та законодавства у сфері теплопостачання за тарифами на теплову енергію (без урахування ПДВ), та складається із суми планової вартості обсягів місячних поставок теплової енергії протягом вказаного у п.10.1 даного договору строку дії договору та становить 1 626 112,67 грн, з урахуванням ПДВ на дату підписання договору. Фактична помісячна вартість теплової енергії визначається на підставі актів приймання - передачі, підписаних сторонами".

Як зазначив позивач, помісячний розмір нарахування за постачання теплової енергії на об`єктах, зазначених у додатку № 1 до договору, проводився згідно показників тепла лічильника, який встановлено на ЦТП по вул. Промислова, буд. 38. Кількість теплової енергії згідно договору визначалась за показниками приладу обліку теплової енергії з вирахуванням спожитої теплової енергії ДП "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 44), яке має окремий прилад обліку теплової енергії, що встановлено на ЦТЦ по вул. Промислова, буд. 38 після теплолічильника ДУ "Чернігівська виправна колонія № 44. Залишок теплової енергії розподіляється у відсотковому відношенні згідно теплових навантажень визначених у додатку № 1 договору про закупівлю, а саме: 76,34 % - населення та 23,66 % - бюджет та з урахуванням втрат в теплових мережах (додаток № 2 до договору).

Помісячний розрахунок тепла проводився згідно показників приладів обліку, що підтверджується актами зняття показників приладів обліку за грудень 2020 року, січень-лютий 2021 року, які складені за участі представника споживача та підписані останнім без зауважень та заперечень.

На виконання умов укладеного сторонами договору позивач поставив, а відповідач прийняв теплову енергію за період з 25.12.2020 по 14.03.2021 на загальну суму 404 118,66 грн, що підтверджено рахунками-фактур № 0060/ЗТ/10 від 28.02.2021 на суму 24 012,02 грн (бюджет), № 0060/ЗТ/10 від 28.02.2021 на суму 235 317,04 грн (населення), № 0060/ЗТ/10 від 25.03.2021 на суму 144 789,60 грн (населення).

Рахунок-фактуру №0060/ЗТ/10 від 28.02.2021 на суму 24012,02 грн (бюджет) та № 0060/ЗТ/10 від 28.02.2021 на суму 235317,04 грн (населення) відповідач отримав особисто 09.03.2021, а рахунок-фактуру № 0060/ЗТ/10 від 25.03.2021 на суму 144 789,60 грн (населення) - 25.03.2021, що підтверджено відповідними підписами на рахунках.

Кількість та вартість (ціна) поставленої позивачем та спожитої відповідачем теплової енергії за договором у вищезазначені періоди підтверджується актами прийому-передачі теплової енергії від 28.02.2021 (бюджет), від 28.02.2021 (населення), від 31.03.2021 (населення), підписаними сторонами.

Відповідач частково розрахувався за теплову енергію на загальну суму 85 349,56 грн, що підтверджено платіжними дорученнями № 109 від 24.02.2021 на суму 19 532,05 грн (призначення платежу: теплова енергія рах. 0060/ЗТ/10 від 24.02.21, акт від 24.02.2021, дог 60/ЗТ/10/1-К від 21.04.2020); № 151 від 01.03.2021 на суму 65 817,51 грн (призначення платежу: теплова енергія рах. 0060/ЗТ/10 від 24.02.21, акт від 24.02.2021, дог 60/ЗТ/10/1-К від 21.04.2020).

Як зазначив позивач, тарифи на послуги теплопостачання встановлені Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2259 від 30.11.2020, № 92 від 14.01.2020.

Посилаючись на те, що відповідач неналежним чином виконував умови договору в частині здійснення розрахунків за спожиту теплову енергію за період з 25.12.2020 по 14.03.2021, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Даючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами в ході виконання вищевказаного договору, колегія суддів зазначає, що такий за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, різновидом якого є договір на постачання продукту, яким виступає теплова енергія та її види.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 ст. 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Отже, укладення ТОВ Фірмою "ТЕХНОВА" та ДУ "Чернігівська виправна колонія (№ 44)" договору про закупівлю від 21.04.2020 № 60/ЗТ/10/1-К було спрямоване на отримання останньою теплової енергії та одночасного обов`язку по здійсненню її оплати.

Місцевим господарським судом встановлено, що на виконання умов укладеного сторонами договору позивач за період з 25.12.2020 по 14.03.2021 поставив відповідачеві теплову енергію на загальну суму 404 118,66 грн, що підтверджується актами зняття показників приладів обліку теплової енергії за грудень 2020 року, січень-лютий 2021 року, рахунками-фактур № 0060/ЗТ/10 від 28.02.2021 на суму 24 012,02 грн (бюджет), № 0060/ЗТ/10 від 28.02.2021 на суму 235 317,04 грн (населення), № 0060/ЗТ/10 від 25.03.2021 на суму 144789,60 грн (населення), а також актами прийому-передачі теплової енергії від 28.02.2021 (бюджет), від 28.02.2021 (населення), від 31.03.2021 (населення), підписаними сторонами.

Відповідач частково розрахувався за теплову енергію на загальну суму 85 349,56 грн, що підтверджено платіжними дорученнями № 109 від 24.02.2021 на суму 19 532,05 грн (призначення платежу: теплова енергія рах. 0060/ЗТ/10 від 24.02.21, акт від 24.02.2021, дог 60/ЗТ/10/1-К від 21.04.2020); № 151 від 01.03.2021 на суму 65 817,51 грн (призначення платежу: теплова енергія рах. 0060/ЗТ/10 від 24.02.21, акт від 24.02.2021, дог 60/ЗТ/10/1-К від 21.04.2020).

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність факту поставки відповідачеві у період з 25.12.2020 по 14.03.2021 теплової енергії на виконання умов договору про закупівлю від 21.04.2020 № 60/ЗТ/10/1-К.

За таких обставин, доводи апелянта щодо повної оплати відповідачем теплової енергії на дату закінчення строку дії договору (31.03.2021) відхиляються колегією суддів.

За змістом пункту 4.6. договору у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманого товару (робіт, послуг), зазначених у розрахунковому документі, споживач зобов`язаний у 3-денний термін з часу отримання платіжних документів, письмово повідомити про це постачальника та протягом цього ж строку направити свого представника з обгрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання відповідного акту. В іншому випадку відмова споживача сплатити виставлений рахунок постачальника вважається безпідставною.

Колегія суддів зазначає про відсутінсть в матеріалах справи доказів на підтвердження незгоди відповідача щодо кількості або вартості отриманої теплової енергії.

При цьому, у пункті 4.7. договору зазначено, що вартість даного договору є очікуваною. Фактична вартість договору буде визначатися виходячи з встановлених тарифів на теплову енергію та кількості теплової енергії, що буде фактично спожита споживачем.

При цьому пунктом 4.8. договору сторонами погоджено, що в будь-якому випадку споживач не звільняється від обов`язку оплатити всю спожиту теплову енергію у повному обсязі.

Пунктом 5.4. встановлено, що кількість спожитої споживачем теплової енергії визначається за даними приладів обліку споживача.

Враховуючи вищезазначене, не заслуговують на увагу і доводи апелянта про те, що заборгованість за минулі періоди (з 25.12.2020 до 14.03.2021) не може бути сплачена, враховуючи закінчення строку дії договору та у зв`язку з відсутністю бюджетних зобов`язань та кошторисних призначень.

Відповідно до пункту 6.1.3. договору споживач зобов`язується додержуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, визначених договором, не допускаючи їх перевищення, а в разі перевищення обсягів теплоспоживання самостійно обмежити теплопостачання в межах затвердженого кошторису.

Крім того, помісячний розрахунок тепла за період з 25.12.2020 по 14.03.2021 проводився згідно із показниками приладів обліку, що підтверджено актами зняття показників приладів обліку за грудень 2020 року, січень - лютий 2021 року, складені за участю представника споживача та з якими споживач погодився.

Положеннями статті 691 та частини 1 статті 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з пунктом 4.3. договору сторони погодили, що споживач сплачує за прийняту теплову енергію згідно з отриманим рахунком не пізніше 30 числа місяця наступного за розрахунковим.

За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, в порушення взятих на себе договірних зобов`язань, відповідач своєчасно та в повному обсязі не розрахувався за поставлену позивачем теплову енергію, у зв`язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 318 769,10 грн.

Крім суми основного боргу, посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов`язання, позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 24 677,93 грн пені, нарахованої за загальний період прострочення з 31.03.2021 по 28.10.2021.

Відповідно до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов`язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня. При цьому, порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В силу ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З системного аналізу вищенаведених положень чинного законодавства вбачається, що вказані штрафні санкції можуть бути стягнуті лише у тому випадку (якщо не встановлено законом), коли основне зобов`язання прямо забезпечено неустойкою (пеня, штраф) у чинному договорі, а також ним встановлено її розмір (встановлено за згодою сторін).

Відповідно до п. 7.3.4 договору споживач при несвоєчасному здійсненні розрахунків за теплову енергію сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого цлатежу за кожен день прострочення, а також борг з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення та 3% річних від простроченої суми.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок пені, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що такий є правильним, а відтак з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 24 677,93 грн.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань, позивач також просив стягнути з відповідача 3 % річних в розмірі 6 050,13 грн та інфляційних втрат у розмірі 15 199,99 грн за період квітень-листопад 2021 року.

За приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення вказаних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 15 199,99 грн грн інфляційних втрат та 6 050,13 грн 3% річних.

Твердження апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права не заслуговують на увагу, оскільки місцевим господарським судом розглянуто та обґрунтовано відхилено доводи відповідача, викладені у відзиві. Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції було ухвалено рішення без врахування доказів відповідача також відхиляються колегією суддів, оскільки в матеріалах справи відсутні надані відповідачем докази на спростування заявлених позовних вимог.

Доводи апелянта про відсутність бюджетного фінансування відхиляються колегією суддів, оскільки відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення відповідача від оплати спожитої за договором теплової енергії.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 21.01.2022 у справі № 925/1545/20 посилається на правову позицію про те, що відсутність у боржника необхідних коштів або взяття ним зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень не звільняє його від обов`язку виконати господарські зобов`язання, викладену в постановах Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №910/4926/19, від 30.03.2020 у справі №910/3011/19, від 03.04.2018 у справі №908/1076/17.

Крім того, колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, у рішеннях Європейського Суду з прав людини неодноразово зазначалось, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (рішення від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та рішення від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України").

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Враховуючи викладені обставини справи та вимоги законодавства, на переконання суду апеляційної інстанції, під час розгляду справи судом першої інстанції позивачем було надано належні та достатні докази на підтвердження своїх позовних вимог.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження своїх міркувань та заперечень, а також не спростовано розміру заявленої до стягнення суми боргу, а також нарахованих на неї 3% річних, інфляційних втрат та пені.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог повністю, а саме: стягнення з ДУ "Чернігівська виправна колонія (№ 44)" на користь ТОВ Фірма "ТЕХНОВА" 318 769,10 грн основного боргу, 24 677,93 грн пені, 6 050,13 грн 3% річних та 15 199,99 грн інфляційних втрат.

За приписами ч.ч. 1-3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

При цьому, колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 N3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, інші доводи сторін, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищезазначене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.07.2022 у справі № 927/21/22 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційна скарга ДУ "Чернігівська виправна колонія (№ 44)" має бути залишена без задоволення.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги, у зв`язку з відмовою в її задоволенні, на підставі статті 129 ГПК України, покладається на апелянта.

Керуючись статтями 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної установи "Чернігівська виправна колонія (№ 44)" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.07.2022 у справі № 927/21/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.07.2022 у справі № 927/21/22 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 927/21/22 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови складено 27.12.2022.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді О.В. Агрикова

Т.П. Козир