Ухвала

від 30.01.2023 по справі 927/21/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

30 січня 2023 року

м. Київ

cправа № 927/21/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Рогач Л. І. - головуючої, Краснова Є. В., Мачульського Г. М.,

розглянувши касаційну скаргу Державної установи "Чернігівська виправна колонія (№ 44)" (далі - ДУ "Чернігівська виправна колонія (№ 44)")

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2022 та

рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.07.2022

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Технова"</a> (далі - ТОВ Фірма "Технова")

до ДУ "Чернігівська виправна колонія (№ 44)"

про стягнення 364 697,15 грн

ВСТАНОВИВ:

ТОВ Фірма "Технова" звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовними вимогами про стягнення з ДУ "Чернігівська виправна колонія (№ 44)" 364 697,15 грн.

ТОВ Фірма "Технова" обґрунтувало позов тим, що ДУ "Чернігівська виправна колонія (№ 44)" неналежно виконала умови договору про закупівлю №60/ЗТ/10/1-К від 21.04.2020 щодо здійснення повної та своєчасної оплати за поставлену теплову енергію у період з 25.12.2020 до 14.03.2021.

Господарський суд Чернігівської області рішенням від 19.07.2022 задовольнив позов у повному обсязі.

Ухвалюючи зазначене рішення, суд виходив з того, що ТОВ Фірма "Технова" довело та підтвердило факт поставки теплової енергії ДУ "Чернігівська виправна колонія (№ 44)" у період з 25.12.2020 до 14.03.2021, а також порушення останньою взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної та в повному обсязі оплати.

Північний апеляційний господарський суд постановою від 07.12.2022 залишив рішення суду першої інстанції без змін.

16.01.2023 ДУ "Чернігівська виправна колонія (№ 44)" звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2022 (повний текст складений 27.12.2022) та рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.07.2022, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову у позові.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду цієї справи визначено колегію суддів у складі: Рогач Л. І. - головуюча, Краснов Є. В., Мачульський Г. М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.01.2023.

Розглянувши доводи касаційної скарги, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.

Частина сьома статті 12 ГПК України визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2022 року у сумі 2481,00 грн.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову у цій справі є стягнення 364 697,15 грн. Зазначена сума не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2022 року (1 240 500,00 грн).

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Суд звертає увагу, що аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі якщо не погоджуються з ухваленими судовими рішеннями у справах з ціною позову, що не перевищує п?ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

У касаційній скарзі ДУ "Чернігівська виправна колонія (№ 44)" вказує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Зазначене скаржник обґрунтовує відсутністю єдиних висновків у судовій практиці щодо застосування та тлумачення положень Закону України "Про публічні закупівлі" в частині стягнення плати за тендерним договором (закупівля не може перевищувати 20 відсотків суми, визначеної в договорі на початок наступного року для проведення процедури закупівлі), про що свідчить низка судових рішень в аналогічних справах №925/1547/20, №905/72/20, №915/506/17, №902/1411/15, №910/21181/20. Крім того, у касаційній скарзі скаржник зазначає про виняткове значення справи для нього з огляду на поширеність спорів, у яких правовідносини виникли саме на підставі аналогічних договорів.

Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики (пункт 4).

Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об`єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою принципу правової визначеності.

При цьому фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми. Водночас формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права є метою вирішення виключної правової проблеми, яка має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів.

Кількісний вимір ілюструє той факт, що правова проблема наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі.

Поряд із цим скаржник не навів обґрунтованих доводів та не надав жодних доказів кількісного та якісного виміру наявності питання, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Покликання скаржника на справи №925/1547/20, №905/72/20, №915/506/17, №902/1411/15, №910/21181/20 не свідчить про наявність різної судової практики в аналогічних справах.

Суд звертає увагу, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

Щодо "виняткового значення" справи, то в цьому випадку оцінка судом такої "винятковості" може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Отже, особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.

Суд зазначає, що покликання скаржника на виняткове значення цієї справи для нього має загальний характер, оскільки обмежується посиланням на поширеність спорів в аналогічних справах та доводами про неправильне застосування судами норм матеріального / порушенням норм процесуального права.

Отже, касаційна скарга у цій справі не містить належного обґрунтування наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.05.2021 (справа №914/1570/20, провадження № 12-90гс20) зазначила, що тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів. Встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов`язкове судове рішення. Введення процесуальних фільтрів не порушує права на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, та можна стверджувати, що введення процесуальних фільтрів допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує права доступу до правосуддя.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, з огляду на принципи господарського судочинства, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі №927/21/22 за касаційною скаргою скаржника на підставі пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України.

Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 927/21/22 за касаційною скаргою Державної установи "Чернігівська виправна колонія (№ 44)" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2022 та рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.07.2022.

2. Копії ухвали у справі № 927/21/22 надіслати учасникам справи.

3. Надіслати скаржнику касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами. Копію касаційної скарги залишити у Верховному Суді.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуюча Л. Рогач

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський