Постанова

від 22.12.2022 по справі 903/12/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2022 року Справа № 903/12/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Олексюк Г.Є.

судді Мельник О.В.

секретар судового засідання Єфімчук А.І.

за участю представників:

прокурор: Гарбарук В.А.

позивача: не з"явився

відповідача: Швець О.М. адвокат

третіх осіб: не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Маневицької селищної ради Волинської області на рішення Господарського суду Волинської області від 14.06.22 р. у справі №903/12/22 (суддя Гарбар І.О., м. Луцьк, повний текст рішення складено 16.06.2022)

за позовом Заступника керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації

до Маневицької селищної ради,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державне підприємство "Поліське лісове господарство", Державне підприємство "Колківське лісове господарство"

про витребування земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

30 грудня 2021 року заступник керівника Волинської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Волинської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації до Маневицької селищної ради про витребування земельної ділянки з кадастровим номером 0723685300:02:002:0136 площею 7,7847 га.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що дії Маневицької районної державної адміністрації та Головного управління Держгеокадастру в області спрямовані на вилучення земельних ділянок лісового фонду та зміну цільового призначення на землі сільськогосподарського призначення, що в подальшому були передані безпідставно Маневицькій селищній раді.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 14.06.22 р. у справі №903/12/22 в задоволенні заяви Маневицької селищної ради про залишення позову заступника керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації до Маневицької селищної ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ДП Поліське лісове господарство, Державне підприємство Колківське лісове господарство про витребування земельної ділянки, відмовлено. Позов задоволено. Витребувано у власність держави в особі Волинської обласної державної адміністрації з незаконного володіння Маневицької селищної ради земельну ділянку з кадастровим номером 0723685300:02:002:0136 площею 7,7848 га. Стягнуто з Маневицької селищної ради на користь Волинської обласної прокуратури 2270,00 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Маневицька селищна рада Волинської області звернулась до суду з апеляційною скаргою в якій просить суд скасувати рішення Господарського Волинської області від 14 червня 2022 року у справі №903/12/22 та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити у повному обсязі, а провадження закрити.

Скаржник вважає, що суд першої інстанції невірно застосував правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у справі №278/1735/15-ц, оскільки предметом судового спору у вказаній справі являлись земельні ділянки, які початково були землями лісогосподарського призначення на відміну від оспорюваної земельної ділянки з кадастровим номером 0723685300:02:002:0136 сільськогосподарського призначення, яка, в свою чергу, була безпідставно включена до земель лісового фонду на підставі матеріалів лісовпорядкування в 2013 році з сільськогосподарських земель без зміни цільового призначення. На підтвердження того, що оспорювана земельна ділянка початково являлась земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, зміни цільового призначення не відбувалось, лісогосподарським підприємствам в установленому законом порядку ніколи не надавалась, підтверджується наступним.

Так, згідно витягу з Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 0723685300:02:002:0136 зареєстрована 06.12.2013 із зазначенням її цільового призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та категорії земель - землі сільськогосподарського призначення.

Суд першої інстанції хибно вважає, що згідно Плану лісонасаджень Куклинського лісництва державного підприємства «Поліське лісове господарство», який є складовою частиною Проекту організації та розвитку лісового господарства ДП «Поліське лісове господарство», земельна ділянка з кадастровим номером 0723685300:02:002:0136 належить до земель лісового фонду та з користування державного підприємства не вилучалась. При цьому у своєму рішенні посилається на лист Міністерства юстиції України від 24.06.2021 № 17/8103-4-21/9.1.2. Суд першої інстанції, всупереч вимогам ст.86 ГПК України, неналежним чином дослідив зміст зазначеного листа. Інформація, яка відображена у наведеному листі Міністерства юстиції України, сформована на основі листа Державного агентства лісових ресурсів України від 18.06.2021 № 12-11/4720-21, який в свою чергу сформований на підставі листа Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства від 16.06.2021 №02-18/788-21 з інформації, наданої листом ДП «Поліське лісове господарство» від 14.06.2021 №1-02/233-21.

Скаржник також зазначає, що суд першої інстанції до уваги не прийняв, що у постанові Волинського окружного адміністративного суду від 30.01.2017 у справі №803/1622/16 не досліджувались конкретні земельні ділянки, їх виокремлення, а рішення приймались щодо земель в цілому, суд не прийняв до уваги і картографічні матеріали лісовпорядкування 1988 та 2000 років, хоча й посилається на них, як на землі, на яких здійснювалось господарювання названими лісопідприємствами і які передані вказаним розпорядженням, при цьому оспорювана земельна ділянка на них визначена як сільськогосподарська.

На думку скаржника, суд першої інстанції, приймаючи рішення, в порушення норм матеріального права, не надав належну правову оцінку наявним доказам, і не прийняв до уваги, що вказана у позовній заяві земельна ділянка площею 7,7848 га з кадастровим номером 0723685300:02:002:0136 розташована на території Оконської сільської ради Маневицького району Волинської (нині Маневицької селищної ради Камінь-Каширського району Волинської області) відповідно до офіційних земельнооблікових документів відносилась і відноситься до земель сільськогосподарського призначення, є сіножаттю. Зазначене підтверджується копією витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Крім того, підставою так вважати, окрім технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності за межами населених пунктів на території Оконської сільської ради Маневицького району Волинської області 2013 року є також картографічні матеріали з проектної документації по формуванню території та встановлення адміністративних меж Оконської сільської ради Маневицького району Волинської області станом на 1991 рік, проекту роздержавлення земель і видачі державного акта на право колективної власності на землю колективного сільськогосподарського підприємства «Маневицьке» по Довжицькій та Оконській сільських радах Маневицького району Волинської області від 1996 року та проекту землеустрою щодо розмежування земель державної та комунальної власності за межами населеного пункту Оконської сільської ради Маневицького району Волинської області від 2011 року.

Скаржник вважає, що судом першої інстанції, не досліджено вимоги, щодо набуття права постійного користування земельними лісовими ділянками в частині «раніше надані землі», як це визначено у пункті 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України. Наявними і дослідженими в судовому порядку матеріалами не встановлено законність надання земельної ділянки з кадастровим номером 0723685300:02:002:0136 ДП «Поліське лісове господарство».

Також, скаржник просить призначити судову експертизу з питань землеустрою проведення якої доручити Волинському відділенню Львівського НДІ судових експертах Міністерства юстиції України.

На вирішення експертизи пропонує поставити питання:

- До яких земель - сільськогосподарських чи лісів та інших лісовкритих площ, відносились землі, на яких сформовано земельну ділянку з кадастровим номером 0723685300:02:002:0136, в період 2011-2013 років?

- Чи змінено та затверджено цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 0723685300:02:002:0136 відповідно до вимог земельного законодавства та інших нормативних документів з питань землеустрою та землекористування? Якщо ні, то в чому полягають невідповідності?

- Чи відповідає фактичне землекористування правовстановлювальним документам, документації із землеустрою на земельні ділянки та нормативно- правовим актам?

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.07.2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Маневицької селищної ради Волинської області на рішення Господарського суду Волинської області від 14.06.22 р. у справі №903/12/22 та розгляд апеляційної скарги призначено на 28 вересня 2022 року.

04 серпня 2022 року від Волинської обласної державної адміністрації надійшов відзив в якому просить суд клопотання Маневицької селищної ради про призначення судової експертизи з питань землеустрою у справі № 903/12/22 відхилити з огляду на його необґрунтованість та залишити апеляційну скаргу Маневицької селищної ради без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 14.06.2022 у справі №903/12/22 - без змін.

Від заступника керівника Волинської обласної прокуратури надійшли відзиви від 04.08.2022 року №15-897вих-22 від 01.08.2022 та від 15 серпня 2022 року №15-940вих-22 від 09.08.2022 однакового змісту в яких прокурор просить суд клопотання Маневицької селищної ради про призначення судової експертизи з питань землеустрою у справі № 903/12/22 відхилити з огляду на його необґрунтованість. Апеляційну скаргу Маневицької селищної ради на рішення Господарського суду Волинської області від 14.06.2022 у справі № 903/12/22 залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду, яким задоволено позов заступника керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах Волинської обласної державної адміністрації до Маневицької селищної ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ДП «Поліське лісове господарство», ДП «Колківське лісове господарство», про витребування земельної ділянки, без змін.

04 серпня 2022 року від Державного підприємства "Колківське лісове господарство" надійшли пояснення в яких третя особа просить суд поновити строк на подання доданих до пояснень копії плану відведення земельної ділянки в постійне користування для ведення лісового господарства ДП «Поліське лісове господарство»; копії клопотання ДП «Поліське лісове господарство» від 29.05.2018р. №330 та довідки від 07.05.2018 №34-3-0.25- 430/163-18. Прийняти та приєднати до матеріалів справи додані до пояснень третьої особи копії плану відведення земельної ділянки в постійне користування для ведення лісового господарства ДП «Поліське лісове господарство»; копії клопотання ДП «Поліське лісове господарство» від 29.05.2018р. №330 та довідки від 07.05.2018 №34-3-0.25-430/163-18. Відмовити в призначенні судової експертизи та відмовити в задоволенні апеляційної скарги Маневицької селищної ради в повному обсязі за безпідставністю, а оскаржуване рішення господарського суду Волинської області від 14.06.2022 залишити без змін.

04 серпня 2022 року від Державного підприємства "Поліське лісове господарство" надійшли пояснення в яких третя особа просить суд поновити строк на подання доданих до пояснень копії плану відведення земельної ділянки в постійне користування для ведення лісового господарства ДП «Поліське лісове господарство»; копії клопотання ДП «Поліське лісове господарство» від 29.05.2018р. №330 та довідки від 07.05.2018 №34-3-0.25- 430/163-18. Прийняти та приєднати до матеріалів справи додані до пояснень третьої особи копії плану відведення земельної ділянки в постійне користування для ведення лісового господарства ДП «Поліське лісове господарство»; копії клопотання ДП «Поліське лісове господарство» від 29.05.2018р. №330 та довідки від 07.05.2018 №34-3-0.25-430/163-18. Відмовити в призначенні судової експертизи та відмовити в задоволенні апеляційної скарги Маневицької селищної ради в повному обсязі за безпідставністю, а оскаржуване рішення господарського суду Волинської області від 14.06.2022 залишити без змін.

Представники Маневицької селищної ради в судовому засіданні 28.09.2022 року підтримали доводи апеляційної скарги та надали відповідні пояснення. Просили суд скасувати рішення Господарського Волинської області від 14 червня 2022 року у справі №903/12/22 та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити у повному обсязі. Поряд з цим, представники скаржника підтримали клопотання про проведення судової експертизи з питань землеустрою викладене в апеляційній скарзі.

Прокурори в судовому засіданні 28.09.2022 року заперечили доводи апеляційної скарги відповідача та надали відповідні пояснення. Просили клопотання Маневицької селищної ради про призначення судової експертизи з питань землеустрою у справі №903/12/22 відхилити з огляду на його необґрунтованість, а апеляційну скаргу Маневицької селищної ради на рішення Господарського суду Волинської області від 14.06.2022 у справі №903/12/22 залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду в свою чергу залишити без змін.

Представник Волинської обласної державної адміністрації в судовому засіданні 28.09.2022 підтримала заперечення прокурорів щодо доводів апеляційної скарги. Просила залишити апеляційну скаргу Маневицької селищної ради без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 14.06.2022 у справі №903/12/22 без змін. Клопотання Маневицької селищної ради про призначення судової експертизи з питань землеустрою у справі №903/12/22 просила відхилити з огляду на його необґрунтованість.

В судовому засіданні 28.09.2022 року представник третіх осіб Державного підприємства "Поліське лісове господарство" та Державного підприємства "Колківське лісове господарство" заперечив доводи апеляційної скарги відповідача та просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги Маневицької селищної ради в повному обсязі за безпідставністю, а оскаржуване рішення господарського суду Волинської області від 14.06.2022 залишити без змін. Відмовити у призначенні судової експертизи.

Заслухавши представників учасників справи щодо клопотання скаржника про призначення судової експертизи, судова колегія вирішила відкласти розгляд вказаного клопотання на наступне судове засідання.

Поряд з цим, представник вказаних третіх осіб підтримав клопотання викладене у відзивах третіх осіб на апеляційну скаргу про поновлення строку на подання доданих до пояснень копії плану відведення земельної ділянки в постійне користування для ведення лісового господарства ДП "Поліське лісове господарство"; копії клопотання ДП "Поліське лісове господарство" від 29.05.2018 р. №330 та довідки від 07.05.2018 №34-3-0.25-430/163-18, прийняти та приєднати до матеріалів справи вказані докази.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.09.2022 клопотання Державного підприємства "Поліське лісове господарство" та Державного підприємства "Колківське лісове господарство" про поновлення строку на подання доданих до пояснень копії плану відведення земельної ділянки в постійне користування для ведення лісового господарства ДП "Поліське лісове господарство"; копії клопотання ДП "Поліське лісове господарство" від 29.05.2018 р. №330 та довідки від 07.05.2018 №34-3-0.25-430/163-18, задоволено. Поновлено Державному підприємству "Поліське лісове господарство" та Державному підприємству "Колківське лісове господарство" строк на подання доданих до пояснень копії плану відведення земельної ділянки в постійне користування для ведення лісового господарства ДП "Поліське лісове господарство"; копії клопотання ДП "Поліське лісове господарство" від 29.05.2018 р. №330 та довідки від 07.05.2018 №34-3-0.25-430/163-18. Прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи №903/12/22 копії плану відведення земельної ділянки в постійне користування для ведення лісового господарства ДП "Поліське лісове господарство"; копії клопотання ДП "Поліське лісове господарство" від 29.05.2018 р. №330 та довідки від 07.05.2018 №34-3-0.25-430/163-18. Розгляд апеляційної скарги відкладено на 16 листопада 2022 року. Витребувано у заступника керівника Волинської обласної прокуратури - належним чином завірені копії розпорядження голови Волинської ОДА від 27.03.2009 №100 та рішення Волинської обласної ради від 18.02.2000 №13/2.

11 жовтня 2022 року від заступника керівника Волинської обласної прокуратури на виконання вимог ухвали суду від 28.09.2022 подано ксерокопії рішення сесії Волинської обласної ради від 18 серпня 2000 року/№13/2 з додатками та розпорядження обласної ради від 05 вересня 2000 року №100-р.

14 листопада 2022 року від заступника керівника Волинської обласної прокуратури надійшли пояснення, що стосуються віднесення спірної земельної ділянки лісового фонду до земель державної власності та права користування цією ділянкою лісогосподарськими підприємствами в яких прокурор просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу Маневицької селищної ради на рішення Господарського суду Волинської області від 14.06.2022 у справі № 903/12/22 залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду, яким задоволено позов заступника керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах Волинської обласної державної адміністрації до Маневицької селищної ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ДП «Поліське лісове господарство», ДІІ «Колківське лісове господарство», про витребування земельної ділянки - без змін.

14 листопада 2022 року від заступника керівника Волинської обласної прокуратури надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії наступних документів: рішення Оконської сільської ради від 26.04.2000 № 13/7 «Про передачу земель лісового фонду»; розпорядження Волинської обласної державної адміністрації від 19.01.2011 №14, 15 «Про вдосконалення управлінням лісовим господарством» та «Про утворення комісії для передачі лісів дочірніх підприємств комунального спеціалізованого підприємства «Волиньоблагроліс»; наказ Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства від 28.01.2011 № 10 «Про вдосконалення управління лісовим господарством»; лист Головного управління Держкомзему у Волинській області від 18.04.201 1 № 01-04-14/1982; акт приймання-передачі від 28.04.2007. В обгрунтування вказаного клопотання прокурор посилається на те, що оскільки питання переходу лісової ділянки від одних користувачів до інших не було предметом розгляду цієї справи в суді першої інстанції і лише при перегляді справи в апеляційному порядку судом звернуто увагу на вказані правовідносини, відтак виникла необхідність у наданні додаткових пояснень, які обґрунтовані рішеннями органів влади, на підставі яких реформувались підприємства лісової галузі та надавалось право на використання лісових ділянок та інформації із зазначених питань.

Вказані обставини на думку прокурора належать до виняткових випадків, що обумовили об`єктивну неможливість подання доказів до суду першої інстанції та підставою про їх приєднання до матеріалів справи.

В судовому засіданні 16.11.2022 представник Маневицької селищної ради підтримав викладене в апеляційній скарзі клопотання про проведення судової експертизи з питань землеустрою.

Прокурор в судовому засіданні 16.11.2022 заперечив щодо задоволення клопотання Маневицької селищної ради про проведення судової експертизи з питань землеустрою та просив суд відмовити у задоволенні вказаного клопотання з огляду на його необґрунтованість.

В судове засідання 16.11.2022 року не з`явились представники Волинської обласної державної адміністрації, Державного підприємства "Поліське лісове господарство" та Державного підприємства "Колківське лісове господарство", про день, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, причини неявки представників суду не повідомили.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.11.2022 року відмовлено Маневицькій селищній раді Волинської області у задоволенні клопотання про призначення у справі №903/12/22 судової експертизи з питань землеустрою.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.11.2022 у справі №903/12/22 розгляд апеляційної скарги відкладено на 30 листопада 2022 року. Витребувано у заступника керівника Волинської обласної прокуратури - належним чином завірені копії наказу Державного агентства лісових ресурсів України №51 від 23.03.2011 року та наказу Волинського ОУЛМГ №61 від 28.05.2012 року "Про організацію території лісового фонду".

25 листопада 2022 року прокурором на виконання ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.11.2022 у справі № 903/12/22 надано належним чином завірені копії наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 23.03.2011 №51 «Про створення державного підприємства «Поліське лісове господарство» та наказу Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства від 28.05.2012 №61 «Про організацію території лісового фонду».

У зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді - члена колегії Олексюк Г.Є. з 29.11.2022 року по 09.12.2022 року включно, судове засідання у справі №903/12/22 призначене на 30 листопада 2022 року об 11 год. 30 хв. не відбулося.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.12.2022 року розгляд апеляційної скарги призначено на 22 грудня 2022 року.

Представник відповідача в судовому засіданні 22.12.2022 року просив суд скасувати рішення Господарського Волинської області від 14 червня 2022 року у справі №903/12/22 та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити у повному обсязі.

Прокурор в судовому засіданні 22.12.2022 року просив апеляційну скаргу Маневицької селищної ради на рішення Господарського суду Волинської області від 14.06.2022 у справі №903/12/22 залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції, без змін.

В судове засідання 22.12.2022 Волинська обласна державна адміністрація, Державне підприємство "Поліське лісове господарство", Державне підприємство "Колківське лісове господарство" своїх представників не направили, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Згідно ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників Волинської обласної державної адміністрації, Державного підприємства "Поліське лісове господарство", Державного підприємства "Колківське лісове господарство".

Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення прокурорів, представників Волинської обласної державної адміністрації, Маневицької селищної ради, Державного підприємства "Поліське лісове господарство", Державного підприємства "Колківське лісове господарство" в судовому засіданні 28.09.2022, прокурора та представника відповідача 16.11.2022, 22.12.2022, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційну скаргу Маневицької селищної ради Волинської області слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 14.06.22 р. у справі №903/12/22 залишити без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що розпорядженням Маневицької районної державної адміністрації від 18.12.2013 №495 Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності за межами населених пунктів на території Маневицького району затверджено відповідні технічні документації із землеустрою щодо інвентаризації земель згідно з додатком (а.с.31 т.1).

Пунктом 22 додатку до переліку сільських та селищних рад на території яких затверджуються технічні документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення віднесено Оконську сільську раду, яка згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 №708-р Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Волинської області входить до складу територіальної громади Маневицької селищної ради та зазначено загальну площу земель 107,9813 га. (а.с.32 т.1).

На території Оконської сільської ради за межами населених пунктів поряд з іншими земельними ділянками проведено інвентаризацію земельної ділянки площею 7,7848 га з кадастровим номером 0723685300:02:002:0136.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 0723685300:02:002:0136 зареєстрована у кадастрі 11.12.2013 із зазначенням її цільового призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та категорії земель землі сільськогосподарського призначення (а.с.64 т.1).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 №1635-р Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій передбачено реорганізацію Маневицької районної державної адміністрації шляхом її приєднання до Камінь-Каширської районної державної адміністрації.

Відповідно до п.7 Порядку здійснення заходів щодо утворення та реорганізації районних державних адміністрацій, а також правонаступництва щодо майна, прав та обов`язків районних державних адміністрацій, що припиняються, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 № 1321, перехід повноважень, прав та обов`язків (публічно-владне правонаступництво) райдержадміністрацій, що припиняються, до райдержадміністрацій новоутворених районів здійснюється: у разі існування райдержадміністрації в адміністративному центрі новоутвореного району та приєднання до неї райдержадміністрацій, що припиняються, ліквідованих районів - з моменту утворення комісії з реорганізації райдержадміністрації, що припиняється.

Розпорядженням голови Волинської обласної державної адміністрації від 15.01.2021 №6 утворено комісію з реорганізації Маневицької районної державної адміністрації шляхом приєднання до Камінь-Каширської районної державної адміністрації Волинської області (а.с.356-357 т.1). Тобто, Камінь-Каширська районна державна адміністрація з моменту утворення комісії з реорганізації вважається правонаступником прав та обов`язків Маневицької районної державної адміністрації.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на час звернення до суду першої інстанції із даним позовом: Камінь-Каширська районна державна адміністрація не ліквідована та не перебуває у стані припинення, водночас Маневицька районна державна адміністрація перебуває в стані припинення, проте не ліквідована (а.с.360, 362 т.1).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 08.12.2020 №16-ОТГ Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність передано Маневицькій територіальній громаді Маневицького району у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 3281,4735 га, які розташовані за межами населених пунктів Маневицької селищної ради Маневицького району (на даний час Камінь-Каширського) згідно акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність (а.с.301 т.1).

Згідно п.154 додатку до вказаного акту приймання-передачі земельну ділянку площею 7,7848 га з кадастровим номером 0723685300:02:002:0136 передано у комунальну власність Маневицької селищної ради (а.с.303 т.1).

08 грудня 2020 року між ГУ Держгеокадастру у Волинській області та Маневицькою селищною радою було підписано Акт приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність (а.с. 294 т.1).

Рішенням Маневицької селищної ради від 15.01.2021 № 5/31 Про прийняття у комунальну власність Маневицької територіальної громади з державної власності земельних ділянок сільськогосподарського призначення прийнято вказану земельну ділянку у комунальну власність зазначеної територіальної громади (п.154 акту приймання-передачі земельних ділянок, що є додатком до вказаного рішення органу місцевого самоврядування), (а.с.304-315 т.1).

На підставі вказаних розпорядчих актів органів влади державним реєстратором Маневицької селищної ради Ковердюк Г.Ф. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 56952652 від 05.03.2021, відповідно до якого внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 0723685300:02:002:0136 із зазначенням форми власності - комунальна, власник - Маневицька селищна рада (а.с.150 т.1).

Проте, згідно Плану лісонасаджень Куклинського лісництва державного підприємства Поліське лісове господарство, який є складовою частиною Проекту організації та розвитку лісового господарства ДП Поліське лісове господарство, земельна ділянка з кадастровим номером 0723685300:02:002:0136, належить до земель лісового фонду та з користування державного підприємства не вилучалась (а.с.151-267 т.1).

Базове лісовпорядкування проведено Українською лісовпорядною експедицією Українського лісовпорядного проектного виробничого об`єднання ВО Укрдержліспроект у 2013 році, за результатами якого було схвалено вищезазначений проект. Земельна ділянка, що охоплена матеріалами лісовпорядкування, була передана згідно розпорядження Волинської обласної державної адміністрації від 31.05.2011 № 232 Про надання лісів у постійне користування ДП Поліське ЛГ (лист ДП Поліське лісове господарство від 10.11.2021 №1-02/532-21) (а.с 59, 269 т.1).

Як вбачається з листів ДП Поліське лісове господарство від 05.04.2021 № 1-08/105-21 (а.с.47-48 т.1), Міністерства юстиції України від 24.06.2021 № 17/8103-4-21/9.1.2 (а.с.81 т.1), земельна ділянка з кадастровим номером 0723685300:02:002:0136, площею 7,7848 га розташована у межах державного лісового фонду ДП Поліське лісове господарство (квартал 15 виділи 51, 52, 53, 54, 55, 59) Куклинського лісництва.

Інформація про накладення земельної ділянки з кадастровим номером 0723685300:02:002:0136 на земельні ділянки державного лісового фонду ДП Поліське лісове господарство підтверджується також листом ВО Укрдержліспроект від 06.04.2021 №162 (а.с.44-45 т.1).

Поряд з цим, згідно акту обстеження земель лісогосподарського призначення ДП Поліське лісове господарство на земельній ділянці з кадастровим номером 0723685300:02:002:0136 ростуть дерева віком 18 до 53 років та знаходиться біополяна (додаток до листа ДП Поліське лісове господарство від 29.06.2021 № 1-08/248-21, (а.с. 295 т.1).

У розділі Експлікація земельних угідь витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 07.05.2021 № НВ-0711463052021 також зазначено про наявність лісової рослинності на вказаній земельній ділянці. Таким чином, відведена земельна ділянка розташована в лісовому масиві, який становить єдину екосистему.

З аналізу зазначених розпорядження та наказу органів державної влади прокурор дійшов висновку, що дії Маневицької районної державної адміністрації та Головного управління Держгеокадастру в області спрямовані на вилучення земельних ділянок лісового фонду та зміну цільового призначення на землі сільськогосподарського призначення.

Заступник керівника Волинської обласної прокуратури 24.05.2021 з урахуванням приписів ч.8 ст.122, ч.9. ст.149 Земельного кодексу України та керуючись ст.23 Закону України звернувся до Кабінету Міністрів України з листом №15-1116вих-21 в якому повідомив, що згідно плану лісонасаджень Куклинського лісництва Державного підприємства "Поліське лісове господарство" 2012 року зокрема спірна земельна ділянка належить до земель лісового фонду та з користування державного підприємства не вилучалась. У подальшому Маневицькою селищною радою 05.03.2021 та 09.03.2021 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 08.12.2020 №16-ОТГ та рішення селищної ради від 15.01.2021 №5/31 зареєстровано право комунальної власності зокрема на спірну земельну ділянку. Поряд з цим, прокурор просив до 18.06.2021 надати інформацію чи приймалися Кабінетом Міністрів України розпорядження про зміну цільового призначення та передачу земельних ділянок, зокрема земельної ділянки за кадастровим номером 0723685300:02:002:0136 із державної у комунальну власність Маневицької селищної ради Волинської області за рахунок земель лісового фонду, що перебувають у користуванні Державного підприємства "Поліське лісове господарство". Окрім того, прокурор просив надати інформацію чи було відомо Кабінету Міністрів України про зміну цільового призначення та передачу із державної у комунальну власність зокрема спірної земельної ділянки на території Оконської сільської ради Маневицького району Волинської області за рахунок земель лісового фонду, що перебувають у користуванні Державного підприємства "Поліське лісове господарство". У вказаному листі прокурор просив вказати чи будуть вживатись заходи до повернення земельних ділянок у власність держави в судовому порядку Кабінетом Міністрів України. У разі відсутності заперечень щодо представництва інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України Волинською обласною прокуратурою із вказаних питань прокурор просив зазначити про це у відповіді (а.с. 69-70 т.1).

У відповідь на вказаний лист Секретаріат Кабінету Міністрів України листом №17727/0/2-21 від 01.06.2021 повідомило Волинську обласну прокуратуру, що Кабінет Міністрів рішень про зміну цільового призначення та передачу земельних ділянок із зазначеними у запиті кадастровими номерами із державної у комунальну власність Маневицької селищної ради Волинської області за рахунок земель лісового фонду, що перебувають у користуванні Державного підприємства "Поліське лісове господарство" не приймалось. Про факт зміни цільового призначення та передачу із державної у комунальну власність зазначених земельних ділянок Секретаріатові Кабінету Міністрів стало відомо із запиту Волинської обласної прокуратури. Стосовно правової позиції Кабінету Міністрів щодо можливості звернення до суду з позовом з метою захисту прав та інтересів держави повідомив, що звернення надіслано Мін`юсту, Держлісагентству та Держгеокадастру для розгляду в установленому порядку. (а.с. 74 т.1).

Міністерство юстиції України листом №7/8103-4-21/9.1.2 від 17.06.2021 повідомило Волинську обласну прокуратуру про те, що спільно з Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру розглянуто лист Волинської обласної прокуратури від 24.05.2021 №15-1116вих21. Також у вказаному листі зазначено, що ефективне відновлення порушених інтересів держави у даному випадку можливе шляхом звернення органів прокуратури до суду в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (а.с. 75-78 т.1).

Листом №17/8103-4-21/9.1.2 від 24.06.2021 Міністерство юстиції України надіслало Волинській обласній прокуратурі лист Державного агентства лісових ресурсів України від 18.06.2021 №12-11/4720-21 в якому зокрема зазначено, що погодження на зміну цільового призначення та передачу вказаних в листі земельних ділянок з державної власності у комунальну власність Державним агентством лісових ресурсів України не надавалося. Державне агентство лісових ресурсів України не заперечує щодо представництва Волинською обласною прокуратурою інтересів держави(а.с.82 т.1).

В подальшому, листом №15-1622 вих-21 від 12.08.2021 перший заступник керівника Волинської обласної прокуратури звернувся до Волинської обласної державної адміністрації в якому повідомив, що прокуратурою за наслідками опрацювання інформації органів державної влади виявлено порушення щодо розпорядження та вилучення земельних ділянок лісового фонду за межами с.Оконськ Маневицької територіальної громади Волинської області. Разом з тим, прокурором звернуто увагу, що на момент виникнення спірних правовідносин згідно ч.9 ст. 149 Земельного кодексу України (в редакції до 27.05.2021) право вилучення земельних ділянок державної власності, які перебувають у постійному користуванні, зокрема лісів для нелісогосподарських потреб, належало Кабінету Міністрів України. Поряд з цим, з прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції земельних відносин" №1423-ІХ від 28.04.2021, більшість норм якого набрали чинності 27.05.2021, змінено положення Земельного кодексу України щодо повноважень уповноважених органів на розпорядження земельними ділянками. Зокрема, розширено права органів місцевого самоврядування, районних, обласних державних адміністрацій, позбавлено частини повноважень Кабінет Міністрів України, обмежено повноваження органів Держгеокадастру на розпорядження землями сільськогосподарського призначення. З аналізу пункту 4 ч.1 ст.31, частин 5, 8 ст.122 ЗК України вбачається, що землі лісового фонду, які за матеріалами лісовпорядкування знаходяться у користуванні державних лісогосподарських підприємств належать до державної власності та перебувають у розпорядженні обласних державних адміністрацій. Право на звернення до суду із позовом щодо захисту інтересів держави з указаних вище питань належить Волинській обласній державній адміністрації.

Крім того, прокурор у вказаному листі, керуючись ст.23 Закону України "Про прокуратуру" просив не пізніше 03.09.2021 повідомити про те, чи було відомо адміністрації про вилучення земельних ділянок з постійного користування ДП "Поліське лісове господарство", прийняття розпоряджень Маневицькою районною державною адміністрацією від 22.08.2013 №334 та від 18.12.2020 №16-ОТГ, чи будуть адміністрацією самостійно вживатись заходи до повернення земельних ділянок, зокрема спірної земельної ділянки з кадастровим номером 0723685300:02:002:0136 у власність держави, в тому числі шляхом пред`явлення відповідного позову до суду. У випадку непред`явлення чи неможливості самостійного пред`явлення позову до суду щодо захисту державних інтересів з указаних питань, прокурор просив повідомити обласну прокуратуру про причини невжиття відповідних заходів. (а.с.36-40 т.1)

У відповідь на вказаний лист Волинська обласна державна адміністрація листом №6896/54/2-21 від 07.09.2021 повідомило Волинську обласну прокуратуру про те, що інформація про вилучення земельних ділянок, зокрема земельної ділянки за кадастровим номером 0723685300:02:002:0136 з користування ДП "Поліське лісове господарство" в обласній державній адміністрації відсутня. Облдержадміністрація не заперечує щодо подання прокуратурою позову в інтересах держави в особі облдержадміністрації щодо повернення земельних ділянок у власність держави. Також облдержадміністрація повідомила, що обмежена в коштах на сплату судового збору за подання позовів відповідно до Закону України "Про судовий збір" (а.с.41 т.1).

Отже, оскільки Волинська обласна державна адміністрація не звернулась до суду із позовом з метою захисту порушених інтересів держави, то заступник керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації звернувся до Господарського суду Волинської області з позовною заявою до Маневицької селищної ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державне підприємство "Поліське лісове господарство", Державне підприємство "Колківське лісове господарство" про витребування земельної ділянки з кадастровим номером 0723685300:02:002:0136 площею 7,7847 га.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи, правильність їх юридичної оцінки та що стосується наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в даній справі, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким є Закон України "Про прокуратуру".

За змістом абзаців 1, 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Системне тлумачення положень частин 3 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави для висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Водночас тлумачення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом.

При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (наведену правову позицію викладено у пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

Згідно з попередньою редакцією ч. 8 ст. 122 Земельного кодексу України Кабінет Міністрів України передавав земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених ст. 149 цього Кодексу (землі, які перебувають у постійному користуванні, - рілля, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення), то в чинній редакції такі повноваження відсутні.

На даний час відповідно до ч. 8 ст. 122 Земельного кодексу України Кабінет Міністрів України передає лише земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування, які не входять до складу адміністративного-територіальних одиниць, а також у користування земельні ділянки зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Таким чином, за чинною на даний час редакцією Кодексу Кабінет Міністрів України не може здійснювати вилучення земельних ділянок державної власності, у тому числі які є обмеженими в обороті.

За новою редакцією ст. 149 Земельного кодексу України, такі землі вилучаються за рішенням органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, що здійснюють розпорядження землями відповідно до ст. 122 цього Кодексу, та лише виключно для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності.

Пунктом 24 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:

а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);

в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення. Вказаний пункт набрав чинності 27.05.2021.

е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Отже, земельні ділянки лісогосподарського призначення віднесені до земель державної форми власності та навіть після зміни законодавства продовжують залишатись у власності держави.

Чинна на даний час редакція ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України передбачає, що обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

На даний час Волинська обласна державна адміністрація є розпорядником земель лісогосподарського призначення, в тому числі і щодо вилучення земельних ділянок вказаної категорії.

Незважаючи на існування права постійного користування земельною ділянкою, право власності є незмінним та належить державі, у зв`язку з чим прокурором пред`явлено позов в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації, як представника власника спірної земельної ділянки.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, наведено наступні правові висновки:

«Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів щодо порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".

Вказаного правового висновку також притримується Верховний Суд у постанові від 16.08.2021 року у справі №910/21377/17.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що листування прокурора з Волинською обласною державною адміністрацією з приводу, зокрема спірної земельної ділянки, кадастровий номер 0723685300:02:002:0136, площею 7,7848 га, тривало із серпня 2021 року, однак Волинська обласна державна адміністрація не вживала дій щодо витребування вказаної земельної ділянки.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів з огляду на встановлені обставини та з урахуванням правових висновків Верховного Суду, викладених, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 та Верховного Суду від 16.08.2021 року у справі №910/21377/17, що зверненню прокурора з позовом у цій справі передувало відповідне листування з Волинською обласною державною адміністрацією з дотриманням процедури встановленої ч.ч. 3,4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", а тому, враховуючи звернення прокурора до компетентного органу та нездійснення Волинською обласною державною адміністрацією захисту інтересів держави у спірних правовідносинах шляхом звернення до суду із відповідним позовом, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про доведення прокурором наявності підстав для звернення до суду з цим позовом в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації.

Щодо позовної вимоги про витребування земельної ділянки з кадастровим номером 0723685300:02:002:0136 площею 7,7847 га., колегія суддів зазначає наступне.

За змістом статті 15 Цивільного кодексу України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.10.2017 у справі № 914/1128/16, постанові Верховного Суду від 22.01.2019 у справі №912/1856/16.

Позовною вимогою у даній справі є вимога заступника керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації до Маневицької селищної ради про витребування земельної ділянки з кадастровим номером 0723685300:02:002:0136 площею 7,7847 га. з посиланням на положення статей 317, 387, 388 Цивільного кодексу України у зв`язку із незаконним вибуттям земельної ділянки поза волею власника держави.

Відповідно до частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно із частиною 1 статті 319 зазначеного Кодексу власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За змістом статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Зазначений спосіб захисту права власності застосовується у тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває із його володіння.

Згідно з наведеною нормою власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна із чужого незаконного володіння із дотриманням вимог, передбачених Цивільним кодексом України.

Правовий аналіз положень статті 387 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що у наведеній нормі йдеться про право власника на віндикаційний позов, тобто позов власника, який не володіє, до невласника, який незаконно володіє майном, про вилучення цього майна в натурі.

Віндикаційний позов належить до речово-правових способів захисту; захищає право власності в цілому, оскільки він пред`являється у тих випадках, коли порушено права володіння, користування та розпорядження одночасно.

Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний).

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №911/3681/17 зазначено, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюгу договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. Подібні за змістом висновки сформульовані, зокрема, у пункті 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що ліси та землі лісового фонду України є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання у користування.

Відповідно до частини другої статті 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу (частина друга статті 3 Земельного кодексу України).

За основним цільовим призначенням земельне законодавство передбачає таку категорію земель, як землі лісогосподарського призначення (пункт "е" частини першої статті 19 Земельного кодексу України).

Згідно зі статтею 55 Земельного кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства (стаття 5 Лісового кодексу України).

Відповідно до статті 56 Земельного кодексу України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства (ст. 57 Земельного кодексу України, ч. 1 ст. 17 Лісового кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 1 Лісового кодексу України вказано, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Статтею 5 Лісового кодексу України визначено, що до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Статтею 7 Лісового кодексу України передбачено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Відповідно до ст. 8 Лісового кодексу України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Статтею 9 вказаного Кодексу у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності.

У комунальній власності можуть перебувати й інші ліси, набуті або віднесені до об`єктів комунальної власності в установленому законом порядку.

Колегія суддів відзначає, що у 2000 році, у зв`язку з реформуванням аграрного сектору економіки розпочато паювання земель колективних сільськогосподарських підприємств.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Оконської сільської ради Маневицького району Волинської області №13/7 від 26.04.2000 «Про передачу земель лісового фонду» в зв`язку з реформуванням КСП "Маневицькє і на його базі СВК, а також з метою раціонального використання лісу і забезпечення постійного догляду за ним сільська рада вирішила передати 470 га лісів в користування Маневицького міжгосподарського лісопідприємства. (а.с. 14 т.4).

Волинська обласна державна адміністрація звернулась до Волинської обласної ради з листом пропозицією №1.87/1890 від 17.08.2000 щодо надання в постійне та тимчасове користування земель лісового фонду, які перебували в користуванні сільськогосподарських підприємств. Пропозиції в розрізі районів, зокрема в Маневицькому районі з Куклинської сільської ради 830,9 га.; Оконської сільської ради 470 га. Всього по району 21095,2 га. (а.с. 213, 223 т.3)

Рішенням Волинської обласної ради від 18.08.2000 №13/2 «Про передачу земель лісового фонду, які перебували у користуванні колишніх колективних сільськогосподарських підприємств» у пунктах 1, 1.1, 2 надано дозвіл на складання проектів відведення земель лісового фонду, які знаходились у користуванні колишніх колективних сільськогосподарських підприємств: 1.1. Державним лісгоспам державного лісогосподарського об`єднання Волиньліс, спеціалізованим лісогосподарським підприємствам - правонаступникам міжгосподарських спеціалізованих лісопідприємств та лісгоспів, Ковельському спеціалізованому акціонерному товариству Тур згідно додатків №№ 1-15. Підприємствам, яким надані дозволи на складання проектів відведення, до оформлення права користування землями лісового фонду, зазначеними у Додатках №№ 1-15, забезпечити контроль за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів відповідно до Лісового кодексу України.

Згідно додатку №10 до вказаного рішення до спеціалізованого лісопідприємства з Куклинської сільської ради передано 830,9 га, з Оконської сільської ради передано 470,00 га. В цілому по Маневицькому району- 21704,2 га. (а.с. 195, 207 т.3)

Таким чином, на території Маневицького району Волинської області діяло Маневицьке міжгосподарське спеціалізоване лісогосподарське підприємство, якому відповідно до вищезазначеного рішення Волинської обласної ради від 18.08.2000 № 13/2 Про передачу земель лісового фонду, які перебували у користуванні колишніх КСП надано дозвіл на складання проектів відведення, до оформлення права користування землями лісового фонду, зокрема з Куклинської сільської ради передано 830,9 га, з Оконської сільської ради передано 470,00 га. В цілому по Маневицькому району- 21704,2 га.

Розпорядженням Волинської обласної ради від 05.09.2000 №100-р у п.2 встановлено районним, сільським, селищним радам сприяти у здійсненні передачі лісового фонду згідно з додатками №№1-15 до рішення обласної ради від 18.08.2000 №13/2 державним лісогосподарським підприємствам у відповідності з адміністративно-географічним їх розташуванням та існуючою структурою управління лісами. (а.с. 190 т.3).

Згідно Перспективного плану ведення лісового господарства Маневицького міжгосподарського спеціалізованого лісогосподарського підприємства Волинської області 2001 року - площа лісовпорядкування становить 19970 га. Згідно акту від 17.07.2000 по земельному балансу на 1.01.2000 р. площа лісів Маневицького МСЛП 19970 га. (а.с. 244, 247 т.1).

В подальшому Законом України «Про розмежування земель державної та комунальної власності» від 05.02.2004 № 1457-1V визначено, що при розмежуванні земель державної та комунальної власності не можуть передаватися до земель комунальної власності землі лісового фонду за межами населених пунктів (ст. 6 даного Закону).

Таким чином, з дня набрання чинності вказаним законом 14.07.2004 усі землі лісового фонду за межами населених пунктів віднесено до земель державної форми власності.

Розпорядженням Волинської обласної державної адміністрації від 27.03.2009 №100 «Про погодження місця розташування земельних ділянок та надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо їх відведення» за результатами розгляду клопотання дочірніх підприємств „Комунальне спеціалізоване лісопідприємство „Маневичіліс, „Комунальне спеціалізоване лісопідприємство „Ківерціліс та „Комунальне спеціалізоване лісопідприємство „Любомльліс комунального підприємства „Волинське обласне комунальне спеціалізоване лісогосподарське підприємство „Волиньоблагроліс, враховуючи те, що згадані дочірні підприємства є правонаступниками відповідних міжгосподарських спеціалізованих лісопідприємств згідно з рішенням Волинської обласної ради від 18 серпня 2000 року №13/2 (а.с. 195-212 т.3) „Про передачу земель лісового фонду, які перебували у користуванні колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, погоджено місце розташування земельних ділянок, а саме:

Згідно п.1.1 Дочірньому підприємству „Комунальне спеціалізоване підприємство „Маневичіліс загальною площею 20895,64 га в Маневицького району.

Пунктами 2, 2.1 вказано розпорядження надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок: 2.1. Дочірньому підприємству „Комунальне спеціалізоване лісопідприємство „Маневичіліс загальною площею 20895,64 га для лісогосподарських потреб у межах Маневицького району.

Пунктом 3 вказано розпорядження встановлено, Дочірнім підприємствам „Комунальне спеціалізоване лісопідприємство ,Маневичіліс, „Комунальне спеціалізоване лісопідприємство „Ківерціліс та Комунальне спеціалізоване лісопідприємство „Любомльліс комунального підприємства „Волинське обласне комунальне спеціалізоване лісогосподарське підприємство „Волиньоблагроліс до оформлення права постійного користування земельними ділянками забезпечити належну охорону лісів та проведення в них лісогосподарських заходів (а.с. 230-231 т.3).

Рішенням Волинської обласної ради від 26.05.2011 №4/65 "Про ліквідацію комунального підприємства "Волинське обласне комунальне спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Волиньоблагроліс" ліквідовані комунальне підприємство «Волинське обласне комунальне спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Волиньоблагроліс» (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 34524051, юридична адреса: 43000, м. Луцьк, проспект Перемоги, 14) та дочірні підприємства «Ківерціліс», «Любомльліс», «Маневичіліс», «Любешівліс», «Ратнеліс», «Каміньліс» комунального підприємства «Волинське обласне комунальне спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Волиньоблагроліс».

Поряд з цим, згідно проекту організації та розвитку лісового господарства Державного підприємства «Поліське лісове господарство» Волинського обласного управління Лісового та мисливського господарства 2013 року вбачається, що державне підприємство "Поліське лісове господарство був організований в 2011 році згідно наказу Державного агентства лісових ресурсів України №51 від 23.03.2011 року на базі Маневицького міжгосподарського спеціалізованого підприємства, враховуючи пропозиції Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства (лист від 21.01.2011 року №35) та Волинської обласної адміністрації (лист від 01.03.2011 р. №1212/28/2-11) (а.с.248-250 т.1, а.с. 111-112 т.4). Таким чином, до нього увійшли лісові масиви колишнього ДП КСЛП «Маневичілісу». Разом територія площ лісовпорядкування становить 18297,5 га.

Всі передавання і приймання лісових ділянок від попередніх лісокористувачів відбулися згідно наказу Волинського ОУЛМГ №61 від 28.05.2012 року «Про організацію території лісового фонду». (а.с.98-110 т.4).

Поряд з цим, у структуру Державного підприємства «Поліське лісове господарство» також зокрема входить Куклинське лісництво з площею лісовпорядкування 6226,7 га.

Згідно приписів статей 45, 47, 48, 54 Лісового кодексу України облік лісів включає збір та узагальнення відомостей, які характеризують кожну лісову ділянку за площею, кількісними та якісними показниками. Основою ведення обліку лісів є матеріали лісовпорядкування.

Лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.

Лісовпорядкування є обов`язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства.

Поряд з цим, колегія суддів відзначає, що відповідно до пункту 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу.

Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11.12.86, планшети лісовпорядкування належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

Тому, вирішуючи питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства, необхідно враховувати пункт 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України.

Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, від 23.10.2019 у справі №488/402/16-ц, постановах Верховного Суду від 15.01.2019 у справі №907/459/17, від 19.06.2019 у справі №911/604/18, від 21.04.2021 у справі №707/2196/15-ц, від 07.04.2021 у справі №367/3877/15-ц, від 01.03.2018 у справі №910/19932/16, від 08.02.2018 у справі №910/9256/16.

Зокрема, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 висловила наступну правову позицію щодо цільового призначення земельної ділянки (розділ 1.2 Постанови, п. 33-43):

" 33. Ліси та землі лісового фонду України є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання.

34. Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах (частина друга статті 1 Лісового кодексу (далі - ЛК) України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)).

35. Земельні відносини, що виникають при використанні, зокрема, лісів регулюються ЗК України, а також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому кодексу (частина друга статті 3 ЗК України).

36. За основним цільовим призначенням ЗК України передбачає виділення в окрему категорію земель лісогосподарського призначення (пункт "е" частини першої статті 19 ЗК України).

37. Ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів (стаття 63 ЛК України).

38. До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства (стаття 5 ЛК України).

39. Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт "б" частини першої статті 164 ЗК України).

40. Оскільки земельна ділянка та права на неї на землях лісогосподарського призначення є об`єктом земельних правовідносин, то суб`єктний склад і зміст таких правовідносин має визначатися згідно з нормами земельного законодавства та лісового законодавства у частині використання й охорони лісового фонду (див. висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 21 січня 2015 року у справі N 6-224цс14).

41. Відповідно до пункту 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" ЛК України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

42. Суди встановили, що земельна ділянка має статус земельної ділянки лісогосподарського призначення та належить до земель ДП "Новомосковське лісове господарство" (квартал 75 виділ 2), що підтверджують: Проект організації розвитку лісового господарства Новомосковського лісництва станом на 2014 рік з планом-схемою (Т. 1, а. с. 213-215); протокол другої лісовпорядної наради від 17 червня 2014 року (Т. 1, а. с. 217); лист ДП "Новомосковське лісове господарство" за вих. N 46 від 28 лютого 2017 року про те, що земельна ділянка відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2004 та 2014 років знаходиться у 75 кварталі ДП "Новомосковське лісове господарство", належить до земель Державного лісового фонду та з 2002 року не змінювала свого цільового призначення - землі лісогосподарського призначення (Т. 1, а. с. 216).

43. Отже, встановлюючи на підставі матеріалів лісовпорядкування правовий статус земельної ділянки як такої, що належить до земель лісогосподарського призначення, суди попередніх інстанцій врахували наведені вище приписи законодавства. А тому аргументи касаційної скарги щодо встановлення факту віднесення земельної ділянки до складу земель лісогосподарського призначення на підставі неналежних доказів Велика Палата Верховного Суду вважає немотивованими."

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що земельні ділянки, що охоплені матеріалами лісовпорядкування державного підприємства на підставі відповідних рішень органів влади, можуть перебувати лише у державній власності, відтак їх передача до земель комунальної власності є неправомірною.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з Планом лісонасаджень Куклинського лісництва державного підприємства "Поліське лісове господарство", який є складовою частиною Проекту організації та розвитку лісового господарства ДП "Поліське лісове господарство", земельна ділянка за кадастровим номером 0723685300:02:002:0136, площею 7,7848 га. належить до земель лісового фонду та з користування державного підприємства не вилучалась (а.с. 157-267 т.1).

Базове лісовпорядкування проведено Українською лісовпорядною експедицією Українського лісовпорядного проектного виробничого об`єднання ВО Укрдержліспроект у 2013 році, за результатами якого було схвалено вищезазначений проект. Земельна ділянка, що охоплена матеріалами лісовпорядкування, була передана згідно розпорядження Волинської обласної державної адміністрації від 31.05.2011 № 232 Про надання лісів у постійне користування ДП Поліське ЛГ, що підтверджується листом ДП Поліське лісове господарство від 10.11.2021 №1-02/532-21 (а.с 59, 269 т.1).

Колегія суддів бере до уваги, що розпорядження Волинської обласної державної адміністрації від 31.05.2011 № 232 "Про надання лісів у постійне користування", від 19.01.2011 №14 "Про вдосконалення управління лісовим господарством", від 19.01.2011 р. №15 "Про утворення комісії для передачі лісів дочірніх підприємств комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Волиньоблагроліс" до сфери управління обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України" (а.с.15-33 т.4) було скасоване постановою Волинського окружного адміністративного суду від 30.01.2017 у справі №803/1622/16 за позовом Волинської обласної ради, Комунального підприємства "Волиньприродресурс" Волинської обласної ради, Волинського обласного комунального спеціалізованого лісогосподарського підприємства "Волиньоблагроліс" до Волинської обласної державної адміністрації про скасування розпоряджень (а.с.25-30 т.2). Вказана постанова залишена в силі ухвалами Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2017, Вищого адміністративного суду від 12.10.2017 (а.с.31-32 103-107т.2 ).

Волинський окружний адміністративний суд, надаючи правову оцінку у постанові від 30.01.2017 у справі №803/1622/16, з якою погодився Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 12.10.2017 року (а.с. 25-32 т.2), зазначив, що оскаржувані розпорядження голови Волинської ОДА від 19.01.2011 №14, №15 та від 31.05.2011 №232 порушують права інших позивачів Волинської обласної ради (представницького органу територіальних громад сіл, селищ, міст Волинської області) та КСЛП "Волиньоблагроліс" в особі його дочірніх підприємств, оскільки до прийняття вказаних розпоряджень земельні ділянки лісового фонду загальною площею 55635,1 га перебували у постійному користуванні дочірніх підприємств КСЛП "Волиньоблагроліс", яке є комунальним підприємством, заснованим обласною радою на спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, для ведення лісового господарства, та які були безпідставно позбавлені права користування земельними ділянками лісового фонду

У вищевказаних судових рішеннях, суди у вказаній адміністративній справі посилаються на рішення Волинської обласної ради від 18.08.2000 №13/2 "Про передачу земель лісового фонду, які перебували у користуванні колишніх колективних сільськогосподарських підприємств" та розпорядження голови Волинської ОДА від 27.03.2009 №100, як на обґрунтування здійснення права постійного користування землями лісового фонду дочірніх підприємств КП "Волинське обласне комунальне спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Волиньоблагроліс" та міжгосподарських лісогосподарських підприємств, зокрема Маневицьке МСЛП, та у подальшому його правонаступника ДП КСЛАП "Маневичіліс".

У зв`язку із скасуванням розпорядження Волинської обласної державної адміністрації від 31.05.2011 №232 розпорядженням Волинської облдержадміністрації від 04.07.2018 № 399 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок" надано дозвіл державному підприємству "Поліське лісове господарство" на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок державної власності лісогосподарського призначення орієнтовною площею 10 077,3536 га, розташованих на території Маневицького району для оформлення права постійного користування для ведення лісового господарства та пов`язаних з ним послуг. Дане розпорядження є чинним в судовому порядку не оскаржувалося та не скасовувалося.

Вказане розпорядження було прийнято на підставі клопотання ДП "Поліське лісове господарство" від 29.05.2018 №330 та відповідних додатків до цього клопотання, а спірна земельна ділянка за кадастровим номером 0723685300:02:002:0136, площею 7,7848 га. міститься у загальній площі земельних ділянок Оконської сільської ради у довідці Відділу у Маневицькому районі Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 07.05.2018 №34-3-0.25-430/163-18 (а.с.108-110 т.3).

Як вбачається з листів ДП Поліське лісове господарство від 05.04.2021 № 1-08/105-21 (а.с.47-48 т.1), Міністерства юстиції України від 24.06.2021 № 17/8103-4-21/9.1.2 (а.с.81 т.1), земельна ділянка за кадастровим номером 0723685300:02:002:0136, площею 7,7848 га. розташована у межах державного лісового фонду ДП Поліське лісове господарство (квартал 15 виділи 51, 52, 53, 54, 55, 59) Куклинського лісництва.

Інформація про накладення земельної ділянки за кадастровим номером 0723685300:02:002:0136 на земельні ділянки державного лісового фонду ДП Поліське лісове господарство підтверджується також листом ВО Укрдержліспроект від 06.04.2021 №162 (а.с.44-45 т.1).

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, який було викладено у постановах від 13.11.2019 у справі №361/6826/16, від 06.07.2022 у справі №372/1688/17, відомості щодо розташування земель лісового фонду, надані ВО "Укрдержліспроект", як єдиним на території України суб`єктом, що виконує лісовпорядні роботи, є належними, оскільки об`єднання володіє інформацією про лісовпорядкування. Згідно з правовими висновками Верховного Суду України, що викладені у постановах від 24.12.2014 у справі №6-212цс14 та від 27.01.2015 у справі №21-570а 14, саме планово-картографічні матеріали є належними правовстановлюючими документами на право постійного користування і являлись основою для організації ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів постійними лісокористувачами.

Вказані висновки також застосовано і у постанові Верховного Суду від 12.07.2022 у справі №911/3685/17.

Поряд з цим, згідно акту обстеження земель лісогосподарського призначення ДП Поліське лісове господарство на земельній ділянці за кадастровим номером 0723685300:02:002:0136 ростуть дерева віком 18 до 53 років та знаходиться біополяна (додаток до листа ДП Поліське лісове господарство від 29.06.2021 № 1-08/248-21, (а.с.295 т.1).

Також, використання земельної ділянки лісовими господарствами підтверджена планом лісонасаджень, проектом організації та розвитку лісового господарства ДП "Поліське лісове господарство" Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства (а.с. 151-229 т.1), перспективним планом ведення лісового господарства Маневицького міжгосподарського спеціалізованого лісогосподарського підприємства Волинської області (а.с. 271-274 т.1), протоколом координаційно-технічної наради за підсумками польових робіт з базового лісовпорядкування в державних лісогосподарських підприємствах Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства (а.с. 235-238 т.1).

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що План відведення земельної ділянки в постійне користування для ведення лісового господарства ДІЇ «Поліське лісове господарство» (в межах якої і знаходиться спірна земельна ділянка за кадастровим номером 0723685300:02:002:0136, площею 7,7848 га.), який став геодезичною основою для виготовлення Проекту організації та розвитку лісового господарства Державного підприємства «Поліське лісове господарство», погоджено і головою Оконської сільської ради О.М. Ковердюк, начальником управління Держкомзему у Маневицькому районі І.С. Нечипорук та начальником відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства В.Б. Балаєв.

При цьому, матеріали лісовпорядкування Маневицького міжгосподарського лісгоспу 1988 року та план лісонасаджень технічної дільниці №2 Маневицького міжгосподарського спеціалізованого лісогосподарського підприємства Волинської області (за матеріалами лісовпорядкування 2000 року), які додані відповідачем до відзиву на позов (а.с. 20-24 т.2) не спростовуються вищевстановлені обставини.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що земельна ділянка за кадастровим номером 0723685300:02:002:0136, площею 7,7848 га. га перебуває у постійному користуванні ДП "Поліське лісове господарство" за матеріалами базового лісовпорядкування, проведеного Українською лісовпорядною експедицією Українського лісовпорядного проектного виробничого об`єднання ВО "Укрдержліспроект" у 2013 році.

Щодо обґрунтування незаконності рішень органів влади щодо розпорядження спірною земельною ділянкою та внесення відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст. 20 ЗК України (в редакції чинній на момент прийняття розпорядження Маневицької райдержадміністрації від 18.12.2013 № 495) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної ради Автономної Республіки Крим, Ради Міністрів автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Згідно ч.1 ст. 55 ЗК України (в редакції чинній на момент прийняття розпорядження Маневицької райдержадміністрації від 18.12.2013 № 495) до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Статтею 57 ЛК України (в редакції чинній на момент прийняття розпорядження Маневицької райдержадміністрації від 18.12.2013 № 495) встановлено, що зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування, відповідно до Земельного кодексу України.

Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок здійснюється за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями.

Частиною 2 статті 84 ЗК України (в редакції чинній на момент прийняття розпорядження Маневицької райдержадміністрації від 18.12.2013 № 495) встановлено, що Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", (в редакції чинній на момент прийняття розпорядження Маневицької райдержадміністрації від 18.12.2013 № 495). .

Приписами частин 4, 8 ст. 122 ЗК України (в редакції чинній на момент прийняття розпорядження Маневицької райдержадміністрації від 18.12.2013 № 495) встановлено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу, та земельні ділянки дна територіального моря. Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу, та земельні ділянки дна територіального моря, а також передає земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності до статутного капіталу державного земельного банку, який стовідсотково належить державі та не підлягає приватизації.

Відповідно до ч.5 ст.149 ЗК України (в редакції чинній на момент прийняття розпорядження Маневицької райдержадміністрації від 18.12.2013 № 495) районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності (крім випадків, визначених частиною дев`ятою цієї статті), які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства; в) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі, інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції тощо) з урахуванням вимог частини восьмої цієї статті.

Частиною 9 ст. 149 ЗК України (в редакції чинній на момент прийняття розпорядження Маневицької райдержадміністрації від 18.12.2013 № 495) встановлено, що Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб`єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв`язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, крім випадків, визначених частинами п`ятою восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, вилучати земельні ділянки державної власності лісогосподарського призначення для нелісогосподарських потреб мав право виключно Кабінет Міністрів України.

Таким чином, рішення про вилучення спірної земельної ділянки має право приймати відповідний орган державної виконавчої влади, який в силу вимог статей 6,19 Конституції України зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В свою чергу документи, на підставі яких головою Маневицької районної державної адміністрації видавались розпорядження від 18.12.2013 № 495 не містять жодних відомостей щодо відповідних рішень Кабінету Міністрів України. Такі ж документи відсутні при прийнятті наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області та рішення Маневицької селищної ради щодо передачі зазначеної земельної ділянки з державної власності у комунальну.

Поряд з цим, з листа Секретаріату Кабінету Міністрів України від 01.06.2021 №17727/0/2-21 що Кабінету Міністрів України про факт зміни цільового призначення та передачу з державної власності у комунальну земельної ділянки з кадастровим номером 0723685300:02:002:0136, що фактично перебуває у постійному користуванні державного підприємства Поліське лісове господарство, стало відомо із запиту Волинської обласної прокуратури від 24.05.2021 № 15-1116 вих-21.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірну земельну ділянку неправомірно віднесено (інвентаризовано) до земель сільськогосподарського призначення та в подальшому передано Маневицькій селищній раді.

Відповідно до ст. 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

Прийняття розпорядження Маневицькою районною державною адміністрацією від 18.12.2013 № 495 "Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності за межами населених пунктів на території Маневицького району" в частині затвердження документації щодо спірної земельної ділянки в подальшому стало підставою для її передачі до комунальної власності на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 08.12.2020 № 16-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" та рішення Маневицької селищної ради від 15.01.2021 № 5/31 "Про прийняття у комунальну власність Маневицької територіальної громади з державної власності земельних ділянок сільськогосподарського призначення".

В той же час, такі розпорядження, наказ та рішення були спрямовані на вилучення земельних ділянок лісового фонду та зміну цільового призначення на землі сільськогосподарського призначення, коли уповноваженим органом рішення щодо таких дій не приймалося.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розпорядження Маневицької районної державної адміністрації від 18.12.2013 №495 «Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності за межами населених пунктів на території Маневицького району», наказ Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 08.12.2020 №16-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» та рішення Маневицької селищної ради від 15.01.2021 №5/31 «Про прийняття у комунальну власність Маневицької територіальної громади з державної власності земельних ділянок сільськогосподарського призначення» прийняті з порушенням вимог ст. ст. 6, 14, 19 Конституції України, ст. ст. 3,15-2, 17, 20, 56, 57, 84, 122, 141, 142, 149 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент їх прийняття), ст. ст. 31, 33, 57 Лісового кодексу України, оскільки землі лісогосподарського призначення не могли передаватись у користування для інших потреб без їх вилучення у постійних користувачів, а відтак такі акти органів державної влади, є незаконними, тобто прийнятими всупереч вимог чинного законодавства.

Щодо доводів відповідача, що такі акти є чинними, суд вказує, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16 зазначено, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 (провадження №14-208цс18, пункти 85, 86), від 21.08.2019 у справі №911/3681/17 (провадження №12-97гс19, пункт 38), від 22.01.2020 у справі №910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 34), від 22.06.2021 у справі №200/606/18 (провадження №14- 125цс20, пункт 74) та інших. Визнання недійсним державного акта також не є необхідним для вирішення питання про належність права власності на земельну ділянку та для її витребування з чужого володіння (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 94).

Тобто, окреме звернення з одним чи декількома позовами про оспорення вищевказаних актів органів державної влади та місцевого самоврядування, в цій ситуації, не є обов`язковим, оскільки не відповідає належному та ефективному способу захисту, так як такі вимоги не забезпечать реального поновлення порушених прав позивача, як власника спірної земельної ділянки, яка вибула з його власності.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову та витребування у власність держави в особі Волинської обласної державної адміністрації з незаконного володіння Маневицької селищної ради земельну ділянку з кадастровим номером 0723685300:02:002:0136 площею 7,7848 га.

Суд також вважає за необхідне послатися на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04) від 10.02.2010р. у якому зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, судова колегія вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги Маневицької селищної ради Волинської області та скасування або зміни рішення Господарського суду Волинської області від 14.06.22 р. у справі №903/12/22 не вбачається.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Маневицької селищної ради Волинської області залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 14.06.22 р. у справі №903/12/22 без змін.

2. Справу №903/12/22 повернути Господарському суду Волинської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "27" грудня 2022 р.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Мельник О.В.