Постанова

від 21.12.2022 по справі 260/54/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2022 рокуЛьвівСправа № 260/54/22 пров. № А/857/14943/22Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді - Мікули О. І.,

суддів- Курильця А. Р., Кушнерика М. П.,

з участю секретаря судового засідання Єршової Ю. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2022 року про закриття провадження у справі №260/54/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Ярошевського Дмитра Андрійовича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Державне підприємство "СЕТАМ", Товариство з обмеженою відповідальністю "Перлина Красії", Товариство з обмеженою відповідальністю "Олімпія-Красія" про визнання протиправною та скасування постанови,-

суддя в 1-й інстанції Ващилін Р. О.,

час ухвалення рішення 22.09.2022 року,

місце ухвалення рішення м. Ужгород,

дата складання повного тексту рішення 27.09.2022 року,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача- Приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Ярошевського Дмитра Андрійовича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Державне підприємство "СЕТАМ", Товариство з обмеженою відповідальністю "Перлина Красії", Товариство з обмеженою відповідальністю "Олімпія-Красія", в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження приватного виконавця Ярошевського Дмитра Андрійовича, винесену в межах виконавчого провадження №62431898.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2022 року закрито провадження у цій адміністративній справі на підставі п.1 ч.1 ст.238 КАС України.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, позивач оскаржила її в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана ухвала прийнята з невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що підставою звернення її до адміністративного суду, не будучи стороною виконавчого провадження, було те, що цим виконавчим провадження порушено її майнові права та інтереси. Зазначає, що після надходження на виконання виконавчого документу господарського суду приватний виконавець починає діяти як публічна посадова особа органу державної влади, реалізовує надані йому законом специфічні владні повноваження з виконання, зокрема, судового рішення. Відповідно до п.1 ч.2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець повинен здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим законом, повинен вживати передбачених цим законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Вказує, що такі приписи не обмежують його повноважень на здійснення виконавчих дій, однак зобов`язують використовувати свої правомочності таким чином, щоб не порушувати права чи законні інтереси, зокрема не сторін виконавчого провадження. Ст.339 ГПК України передбачає право звернення до суду тільки для сторін виконавчого провадження, якими є боржник та стягувач. Звертає увагу, що оскільки ГПК України не врегульовано порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця особами, які не є сторонами такого виконавчого провадження, то відповідно до частини першої статті 287 КАС України такі спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів і підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства. Просить скасувати оскаржувану ухвалу, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відзив на апеляційну скаргу відповідачем поданий не був. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Учасники справи у судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, представник позивача подала заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку із перебуванням у іншому судовому засіданні, разом з тим, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, оскільки явка учасників справи у судове засідання не була визнана судом обов`язковою, враховуючи наведене, суд вважає можливим проведення розгляду справи у відсутності учасників справи за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів, згідно з ч.4 ст.229 КАС України без фіксування судового засідання технічними засобами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а оскаржувану ухвалу - скасувати з таких підстав.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір стосується приватноправових відносин позивача, як члена товариства боржника у спірному виконавчому провадженні, а тому враховуючи ст.74 Закону України "Про виконавче провадження" та те, що предметом оскарження в даній справі є постанова приватного виконавця з примусового виконання ухвали господарського суду Закарпатської області у справі №907/149/17 від 05 липня 2017 року наявні підстави для закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України, так як дану справу належить розглядати за правилами господарського судочинства.

Даючи правову оцінку такому висновку суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно зі ст.1 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом п.1-1 ч.1 ст.3 цього Закону рішення підлягають примусовому виконанню, зокрема, на підставі судових наказів.

Ч.1 ст.5 цього Закону передбачає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців.

Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім рішень, наведених у частині другій статті 5

Відповідно до ч.1 ст.14, ч.1,2 ст.15 вищевказаного Закону учасниками виконавчого провадження є виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання, особи, права інтелектуальної власності яких порушені, - за виконавчими документами про конфіскацію та знищення майна на підставі статей 176, 177 і 229 КК України, статті 512 КУпАП. Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Згідно з ч.1, 2, п.6, 8 ч.3 ст.18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Під час здійснення виконавчого провадження виконавець має право накладати арешт на майно боржника; здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням.

Відповідно до ч.1, 2 ст.74 Закону №1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Як встановлено судом першої інстанції, предметом оскарження у цій справі є постанова приватного виконавця з примусового виконання ухвали Господарського суду Закарпатської області у справі №907/149/17 від 05 липня 2017 року. Позивач у ній не є стороною виконавчого провадження, вона є членом товариства (боржника).

Разом з тим, згідно з ч.1 ст.339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їхні права.

За змістом ч.1 ст.287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Колегія суддів зазначає, що після надходження на виконання виконавчого документу господарського суду приватний виконавець починає діяти як публічна посадова особа органу державної влади, реалізовує надані йому законом специфічні владні повноваження з виконання, зокрема, судового рішення.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з п.1 ч.2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець повинен здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим законом, повинен вживати передбачених цим законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Колегія суддів звертає увагу, що вищевказані приписи не обмежують його повноважень на здійснення виконавчих дій, разом з тим, зобов`язують використовувати свої правомочності таким чином, щоб не порушувати права чи законні інтереси, зокрема, юридичних осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, і цей факт не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпія-Красія». У 2013 році зі складу учасників цього товариства було виключено ОСОБА_2 , однак частину вартості майна пропорційно його частці у статному капіталі не було виплачено, тому він звернувся до господарського суду Закарпатської області із вимогою про стягнення суми такої з Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпія-Красія». У процесі судового розгляду такої справи ухвалою господарського суду Закарпатської області №907/149/17 від 05 липня 2017 року затверджена мирова угода між сторонами, відповідно до умов якої товариство визнало позовні вимоги на суму 1835325,00 грн на умовах відстрочення на 3 місяці з моменту набуття законної сили ухвалою суду.

Матеріалами справи стверджується, що позивач не є стороною виконавчого провадження №62431898, в якому приватним виконавцем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпія-Красія» на користь ОСОБА_2 заборгованості в сумі 1835325,00 грн.

Колегія суддів зазначає, що оскільки ГПК України не врегульовано порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця особами, які не є сторонами такого виконавчого провадження, тому відповідно до ч.1 ст.287 КАС України такі спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

З врахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що розгляд вказаного позову відповідно до ст.287 КАС України та ч.2 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» віднесено до юрисдикції адміністративних судів, оскільки ОСОБА_1 не є стороною виконавчого провадження №62431898 і не наділена правом щодо оскарження дій приватного виконавця щодо прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження у порядку господарського судочинства.

Аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів вважає, що у спірних правовідносинах суд першої інстанції, закриваючи провадження по справі, дійшов передчасного висновку.

Колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги підставними і такими, що спростовують висновки суду першої інстанції з викладених вище мотивів.

Згідно з ч.1 ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

З врахуванням наведених вище правових норм та встановлених фактичних обставин справи у їх сукупності колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про закриття провадження у справі, тому оскаржувану ухвалу суду першої інстанції необхідно скасувати як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.229, 242, 243, 246, 250, 310, 315, 317, 320, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2022 року про закриття провадження у справі №260/54/22 скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. І. Мікула судді А. Р. Курилець М. П. Кушнерик Повне судове рішення складено 27 грудня 2022 року.