Рішення

від 26.12.2022 по справі 624/540/22

КЕГИЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 624/540/22

№ провадження 2/624/156/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2022 року Кегичівський районний суд Харківської області в складі головуючого судді Крапівки Т.В., за участю секретаря Лебідь Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Кегичівка, Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Мажарка», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Кегичівська селищна рада Харківської області, Красноградська районна державна адміністрація Харківської області про визнання права власності на нерухоме майно земельної ділянки (пай)

в с т а н о в и в:

Представник позивача звернулася до суду з позовом про визнання за позивачем права власності на земельну ділянку (пай) в розмірі 3,7744 га в умовних кадастрових гектарах, яка знаходиться на території Кегичівської селищної ради Красноградського району Харківської області, в адміністративних межах Кегичівської селищної ради Красноградського району Харківської області кадастрового номера земельної ділянки 6323182500:01:000:0091 з цільовим призначенням - ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Позовна заява обгрунтована тим, що позивач працював слюсарем та завідувачем машинного двору, та був прийнятий в члени КПАСП «Комінтерн», що знаходилося за адресою с. Мажарка Красноградського району Харківської області та згідно наказу №38 від 28.09.2000 року був звільнений. У подальшому КПАСП «Комінтерн» реорганізовано в ПОСП «Мажарка». На ім`я позивача сертифікат на право на земельну частку (пай) не виготовлявся і не видавався. На час отримання державного акта на землю та її розпаювання між членами КПАСП «Комінтерн» позивач був членом даного колгоспу та мав право на отримання земельного паю, проте можливо помилково не був включений до списку, доданого до державного акта на право колективної власності на землю, або документи, що підтверджують його права були втрачені згідно інформації Красноградської РДА. Проте позивачу було видано Свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат), за який згодом, а саме 03 січня 2003 року позивачем було укладено договір оренди як співвласник майна у формі основних засобів, що належала позивачу на праві спільної часткової власності в особі уповноваженого ОСОБА_2 з однієї сторони та ПОСП «Мажарка» в особі ОСОБА_3 з іншої. 11 лютого 2010 року Кегичівською районною державною адміністрацією було видане розпорядження №36 щодо надання дозволу на виготовлення технічної документації щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), та замовлено технічну документацію на всі земельні ділянки згідно даного розпорядження в тому числі і на земельну ділянку в розмірі 3,7744 га в умовних кадастрових гектарах, яка знаходиться на території Кегичівської селищної ради (Мажарської сільської ради) Красноградського району Харківської області. 14 травня 2010 року, розпорядженням №151 Кегичівською районною державною адміністрацією затверджено технічну документацію. 12.07.2010 Кегичівською районною державною адміністрацією було укладено договір оренди строком на 49 років та зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер інформаційної довідки 62931282,05.07.2016р. було укладено додаткову угоду. Дана інформація підтверджується списком про невитребувані земельні частки (паї) зданих в оренду ПОСП «Мажарка» станом на 01.04.2007, договором оренди, витягом з державного реєстру. Позивач вважає, що його законні права на земельну частку (пай) були порушені КПАСП «Комінтерн» (зараз ПОСП «Мажарка») і підлягають захисту з наступних підстав. На час отримання державного акта на землю та її розпаювання між членами позивач був членом КПАСП «Комінтерн» та мав право на отримання земельного паю, проте помилково не був включений до списку або інформація була втрачена, оскільки згідно інформації Красноградської РДА з архівного відділу за 2000 рік відсутні дані щодо книги протоколів, але інші працівники, які працювали разом з позивачем в колгоспі отримали земельні ділянки у власність. Оскільки в подальшому позивач звільнився та переїхав проживати у Київську область, відповідно, не мав належної інформації щодо його прав на земельну ділянку. Позивач просить враховувати строк з якого ним було отримано інформацію про порушене право, а саме 01.06.2022 коли отримав інформацію з Красноградської РДА. А тому просить суд поновити йому строк позовної давності для звернення до суду та визнати за ним право власності на земельну частку (пай).

Ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 14.09.2022 позовна заява була залишена без руху, позивачу наданий час для усунення недоліків.

Ухвалою Кегичівського районного суду Харківської області від 19 вересня 2022 року провадження було відкрито, справу призначеного до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Сторонам було надано час для подання заяв по суті.

Учасники справи, належним чином повідомлені про розгляд справи, у судове засідання не з`явились.

Представник позивача ОСОБА_4 подала заяву про розгляд справи без її участі.

Представник позивача ОСОБА_5 подала заяву про розгляд справи без її та позивача участі. Судові витрати з відповідача не стягувати. Додатково надала пояснення, що у позивача відсутній оригінал сертифікату на земельну ділянку (пай) в розмірі 3,7744 га в умовних кадастрових гектарах. Додана інформація лист ГУ Держгеокадастру в Харківській області зазначено, що було отримано сертифікат, але позивач заперечує цей факт. Тривалий час ОСОБА_6 проживає у Київській області та підпис є іншої особи та відсутня інформація дати отримання, розмір паю не відповідає позовній вимозі по справі земельна ділянка кадастровий номер 6323182500:01:000:0091 надано орендодавцем Кегичівською районною державною адміністрацією та з іншої сторони орендар ПОСП «Мажарка» строком на 49 років, позивач підтверджує факт подачі іншого позову з аналогічних підстав, а отже в матеріалах справи достатньо доказів того, що позивач не мав можливості оформити належним чином право власності на дану земельну ділянку без задоволення позовних вимог по справі.

Від відповідача надійшла заява згідно з якою відповідач просить задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 так як ПОСП «Мажарка» визнає в повному обсязі, та розглянути без участі ПОСП «Мажарка». Долучені докази по справі, які були надані раніше, а саме лист від 12.09.2022 ГУ Держгеокадастру Харківської області та інші докази, з якими ознайомлені сторони по справі, вважаємо є такими, що підтверджують те, що у списку громадян -членів колективного сільськогосподарського підприємства до державного акту на право колективної власності на землю серія ХР-15-00-000282 ім`я позивача відсутнє. У книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) є аналогічне прізвище, але зазначено розмір 3,49 га з підписом -іншого-власника, що різниться з підписами договорів затвердженого нотаріально та доданої до матеріалів справи довіреності на представника позивача ОСОБА_5 , та при укладанні договорів оренди невитребуваної земельної ділянки, позивачем не було надано сертифікат або належним чином завірену копію сертифікату, а отже для відповідного оформлення, відповідно до ст. 2 Закону - основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пан). В порядку положень ст. 5 Земельного кодексу України позивач мав право на земельну частку (пай). Разом із тим, при розпаюванні КПАСП «Комінтерн» у списках позивач в членах не значився, а тому сертифікат на право на земельну частку (пай) йому не міг видаватися, так як позивач зазначає, що не отримував та не має оригіналу сертифікату. Також відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно за № 62931282, та інших доказів поданих позивачем разом з позовною заявою (додаток) зазначено строкове платне користування земельною ділянкою - кадастровий номер 6323182500:01:000:0091 надано орендодавцем Кегичівською районною державною адміністрацією - орендодавець та з іншої сторони - орендар - ПОСП «Мажарка». За змістом статей 22, 23 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) особа набуває право на земельний пай за наявності таких умов: перебування в членах КПАСП «Комінтерн» на час паювання; включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; одержання КСП цього акта, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. Отже, відповідач просить суд позовні вимоги позивача задовольнити в повному обсязі та у відповідно до законодавства України, позивач на підставі рішення суду отримає можливість оформити належним чином у строк до 1 січня 2025 року право власності на земельну частку (пай) відповідно до ст. 13 Закону «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».

Третя особа Кегичівська селищна рада Харківської області надала заяву про розгляд справи без участі їх представника за наявними в ній матеріалами. За наявності законних підстав не заперечують проти задоволення позову.

Третя особа Красноградська районна державна адміністрація Харківської області надіслала клопотання про розгляд справи без участі їх представника, проти задоволення позову не заперечують.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом позивач з 26.11.1997 по 28.09.2000 працював в Колективному паєво-акціонерному сільськогосподарському підприємстві «Комінтерн» (далі КПАСП «Комінтерн») на посаді слюсаря та завідуючого машинного двору, що підтверджується даними з відомості щодо нарахування заробітної плати.

29 листопада 1995 року КПАСП «Комінтерн» на підставі рішення Мажарської сільської ради народних депутатів від 31.05.1995 було видано Державний акт на право колективної власності на землю серії ХР-15-00-000282, копія якого міститься в матеріалах справи.

До Державного акту доданий додаток 1 список громадян членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства, які мають право на земельну частку в КПАСП «Комінтерн».

Норми права, які регулюють питання розпаювання, передбачено в Цивільному кодексі України, Законі України від 14.02.1992 року № 2114-ХІІ «Про колективне сільськогосподарське підприємство», Указі Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», постанові Кабінету Міністрів України від 28.02.2001 року № 177 «Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки», Рекомендаціях щодо порядку здійснення права спільної часткової власності власниками майнових паїв колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, затверджених наказом Мінагрополітики від 20.05.2008 року № 315.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля є об`єктом права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Право власності є абсолютним і непорушним, ніхто не може бути позбавлений власності інакше, ніж, як виняток, з мотивів суспільної необхідності або за рішенням суду, на підставі, в обсязі і в порядку, встановлених законом, що передбачено ст. 41 Конституції України.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Конституції України та ч. 2 ст. 1 ЗК України право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону.

У відповідності до ст. 10Закону України"Проколективнесільськогосподарськепідприємство" земля може належати підприємству на праві колективної власності, а також може бути надана у тимчасове користування, у тому числі на умовах оренди.

Право підприємства на земельну ділянку зберігається при входженні його до складу агропромислових об`єднань, комбінатів, агрофірм та інших формувань.

Право підприємства на земельну ділянку або її частину може бути припинено в порядку і на підставах, встановлених Земельним кодексом України, Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

Члену підприємства, який побажав вийти з його складу, земельна ділянка надається із земель сільськогосподарських угідь підприємства, придатних для сільськогосподарського виробництва, в частині, що припадає на одного члена підприємства.

Розподіл земель колективної власності підприємства здійснюється відповідно до Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

Законом України«Про порядоквиділення внатурі (намісцевості)земельних діляноквласникам земельнихчасток (паїв)» визначено, організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності. Стаття 1вказаного Закону перелічені особи, які мають право на земельну частку (пай). Так право на земельну частку (пай) мають в том числі: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку;

Громадянам, зазначеним в абзаці п`ятому частини першої цієї статті, земельні ділянки в натурі (на місцевості) виділяються із земель запасу чи резервного фонду в розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. У разі відсутності на території відповідної ради необхідних площ земель запасу чи резервного фонду земельна ділянка за їх згодою може бути виділена в натурі (на місцевості) меншого розміру або за рахунок земель запасу чи резервного фонду, розташованих на території іншої ради в межах області.

Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Стаття 2 цього закону, визначає документи, що посвідчують право на земельну частку (пай). Так основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) громадян України, зазначених в абзаці п`ятому частини першої статті 1 цього Закону, є трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства чи нотаріально засвідчена виписка з неї.

Стаття 3 цього ж закону, перелічує підстави для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв).

Підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.

Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Земельна частка (пай) виділяється її власнику в натурі (на місцевості), як правило, однією земельною ділянкою. За бажанням власника земельної частки (паю) йому можуть бути виділені в натурі (на місцевості) дві земельні ділянки з різним складом сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сінокоси або пасовища).

У разі подання заяв про виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства відповідна сільська, селищна, міська рада приймає рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Стаття 5цього жЗакону встановлює, що сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) в тому числі:розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок;приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості);

Стаття 13 регламентує питання використання нерозподілених та не витребуваних земельних ділянок і земельних часток (паїв). Так нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю).

Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).

Нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження.

У разі якщо до 1 січня 2025 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки.

Така невитребувана земельна частка (пай) після формування її у земельну ділянку за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради (у разі необхідності формування) за заявою відповідної ради на підставі рішення суду передається у комунальну власність територіальної громади, на території якої вона розташована, у порядку визнання майна безхазяйним.

За позовом власнику невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємцю у разі пропуску строку для оформлення права власності на земельну ділянку з поважної причини суд може визначити додатковий строк, достатній для такого оформлення. У разі відсутності земель сільськогосподарських угідь колективної власності така земельна частка (пай) може бути виділена в натурі (на місцевості) за рахунок земель запасу комунальної власності відповідної територіальної громади (за наявності таких земель).

Стаття 12 Земельного Кодексу України перелічує повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин

Так до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить в тому числі: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належать: 1) надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону; 2) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Стаття 25 того ж кодексу передбачає, приватизація земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій

1. При приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю).

2. Рішення про приватизацію земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій приймають органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень за клопотанням працівників цих підприємств, установ та організацій.

3. Землі у приватну власність особам, зазначеним у частині першій цієї статті, передаються безоплатно.

4. Площа земель, що передаються у приватну власність, становить різницю між загальною площею земель, що перебували у постійному користуванні сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, і площею земель, які залишаються у державній чи комунальній власності (лісогосподарського призначення, водний фонд, резервний фонд).

5. Особи, зазначені у частині першій цієї статті, мають гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості).

6. Громадянам України із числа депортованих осіб, які поселилися в сільській місцевості, державою забезпечується безкоштовна передача у власність землі сільськогосподарського призначення в розмірі земельного паю, визначеного для цієї місцевості, за рахунок земель запасу та резервного фонду в разі їх наявності.

Пунктом 2 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 8 серпня 1995 року N 720/95 передбачено, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

Відповідно до положень п. 24 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» №7 від 16 квітня 2004р.сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю (пункт 17 розділу Х "Перехідні положення" ЗК).

Член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 8 серпня 1995 р. № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям "має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Так одним із об`єктів права колективної власності колективного сільськогосподарського підприємства є земля.

Процес приватизації землі розпочинався з передачі її у власність колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарським кооперативам, акціонерним товариствам, створеним на базі колишніх колгоспів, радгоспів та інших державних підприємств на підставі Державного акта на право приватної власності на землю з доданим до нього списком осіб, які мали право на одержання своєї частки землі.

У відповідності до п. 6 листа Верховного Суду України від 29 жовтня 2008 року № 19- 3767/0/8-08 вказано, що при розгляді справ про визнання права на земельну частку (пай) судам необхідно: а) перевіряти наявність підстав, передбачених Указом Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам, організаціям», відповідно до п. 2 якого право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), сільськогосподарського кооперативу далі - СК), сільськогосподарського акціонерного товариства (далі - CAT), в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються його членами відповідно до списку, що додається до Державного акта на право колективної власності на землю. При цьому, слід мати на увазі, що трудова книжка свідчить не про членство в КСП, СК чи CAT, а про наявність трудових відносин з ними; б)досліджувати статут підприємства, оскільки відповідно до ст. 4 Закону України від 14 лютого 1992 року № 2114-ХІІ «Про колективне сільськогосподарське підприємство», в якому вказано, що підприємство діє на основі статуту, та вказується порядок вступу до підприємства і припинення членства в ньому, принципи формування спільної власності та права членів щодо неї; в) з`ясувати, коли було видано Державний акт на право колективної власності на землю, оскільки член КСП, включений до списку, що додається до Державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта (п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»).

Статтею 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)»визначено коло осіб, які мають право на земельну частку (пай), до них зокрема, належать колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 5 ЗК України (в редакції діючій від 18 грудня 1990 року) земля може належати громадянам на праві колективної власності.

Суб`єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності громадян, здійснюється за рішенням загальних зборів колективу співвласників. У колективну власність можуть бути передані землі колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, в тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, землі садівничих товариств - за рішенням загальних зборів цих підприємств, кооперативів, товариств.

Згідно п. 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства. Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

У відповідності з п. 2 Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», право на земельну частку (пай) мали члени колективного сільськогосподарського підприємства сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до Державного акта на право колективної власності на землю.

Згідно зі ст. 23 ЗК України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) право власності або право постійного користування землею посвідчується затвердженими актами, які видають і реєструють сільські, селищні, міські, районні ради народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видавався КСП, кооперативу, акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і в колективній власності громадян. До Державного акта додавався список цих громадян.

За змістом ст. ст. 22, 23 ЗК України (в редакції 1990 року) та Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95, особа набуває права на земельну частку (пай) за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання, включення до списку, що додається до Державного акта на право колективної власності на землю та одержання КСП цього акта.

Якщо громадянина помилково (безпідставно) не внесено до списку-додатка до державного акта на право колективної власності на землю до проведення розпаювання і видачі сертифікатів, йому необхідно звернутися до зборів співвласників з питанням щодо внесення особи до списку-додатка. Якщо розпаювання земель вже проведено, то за згодою всіх власників сертифікатів має бути проведено перепаювання. Якщо згоди не досягнуто, спір відповідно до чинного законодавства України розглядається в судовому порядку.

Питання набуття та припинення членства в колективному сільськогосподарському підприємстві регулюється статутом підприємства.

Список громадян, які мають право на земельну частку (пай), як додаток до державного акту, формується самим підприємством відповідно до статуту, розглядається і затверджується загальними зборами (зборами уповноважених) членів підприємства, підписується головою сільськогосподарського підприємства та головою місцевої ради.

У спірних правовідносинах основою набуття статусу члена й виникнення відповідних прав, пов`язаних з членством у колективному підприємстві, є юридичний склад, що включає в себе прийняття уповноваженим органом відповідного рішення про прийняття заявника до складу членів колективного сільськогосподарського підприємства та його трудова участь у діяльності цієї організації.

У даному випадку матеріали справи свідчать про те, що позивача не було включено до списків осіб, які мають права на земельну частку в КПАСП «Комінтерн».

З постанови Верховного Суду від 13.07.2021 у справі №274/3394/20 слідує, що невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом колективного сільськогосподарського підприємства на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Так, з матеріалів справи вбачається, що на момент видачі Державного акту на право колективної власності, а саме станом на 29.11.1995 позивач не був членом КПАСП «Комінтерн», оскільки до матеріалів справи надана лише відомість щодо нарахування заробітної плати за період з 1997 року по 2000 рік, що підтверджує лише наявність трудових правовідносин між позивачем та КПАСП «Комінтерн».

З наданої до суду інформації № 06-38/8 від 01.06.2022 архівного відділу № 3 смт. Кегичівка Красноградської районної державної адміністрації Харківської області вбачається, що в документах архівного фонду КПАСП «Комінтерн» с. Можарка Кегичівського району Харківської області за 1993, 1994, 1995, 1999 роки відомостей щодо членства громадянина ОСОБА_1 не виявлено. Книга протоколів КПАСП «Комінтерн» за 2000 рік в справах фонду відсутня.

Також до матеріалів справи позивачем наданий протокол № 1 загального зібрання членів КПАСП «Комінтерн» від 27.01.1995 щодо прийняття в члени КПАСП «Комінтерн», але прізвища позивача в даному протоколі відсутнє.

Також як вбачається з листа Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № ПІ-99/0-105/0/63-22 від 12.09.2022 на ім`я ОСОБА_1 зареєстрований сертифікат на право на земельну частку (пай) серії ХР № 0253805 від 14.08.2000 за № 49, який видано на підставі розпорядження голови Кегичівської районної державної адміністрації від 24.02.2000 за № 59, що підтверджується копією відповідного запису з Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видається Кегичівської районною державною адміністрацією по КПАСП «Комінтерн». Також з даної копії вбачається, що сертифікат на право на земельну частку (пай) був отриманий, про що свідчить відповідний підпис.

З цього приводу директором ПОСП «Мажарка» надано пояснення з якого вбачається, що у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) є аналогічне прізвище, але зазначено розмір 3,49 га з підписом іншого власника. Зазначає, що позивач не був включений у списки при розпаюванні, а тому сертифікат йому не міг видаватися.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Але як вбачається з матеріалів справи позивач не зверталася до суду з клопотаннями про витребування доказів по даній справі.

Згідно з положеннями статей 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Так, позивачем доведено наявність трудових правовідносин між ним та КПАСП «Комінтерн» в період з 1997 року по 2000 рік. Між тим з наданих суду позивачем в якості доказів документів суд не може встановити перебування в членах КСП на час паювання. Жодного належного доказу того, що він був членом КПАСП «Комінтерн», як зазначає позивач, суду не надано, як і не надано спростування факту отримання сертифікату на право на земельну частку (пай).

За таких обставин, враховуючи, що достатніх доказів на підтвердження факту перебування в членах КПАСП «Комінтерн» на час паювання позивачем суду подано не було, у задоволенні позову необхідно відмовити.

Крім цього, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19.05.2021 року в справі № 756/2298/18 (провадження № 61-3976св21) вказано, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Згідно ч. 1 ст. 17 ЗК України (в редакції 1990 року), передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки.

01 січня 2002 року набрав чинності новий Земельний кодекс України. Відповідно до п. 1 ст. 116 цього Кодексу громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» від 10.07.2018 року, який набрав чинності 01.01.2019 року внесено зміни до розділу Х «Перехідні положення» Земельного Кодексу України та доповнено його пунктом 21 такого змісту: «установити, що з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності».

Згідно роз`яснень, що викладені у абзаці 4 пункту 24 постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16 квітня 2004 року № 7 зазначено, що позови громадян, пов`язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі) можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, змісту та характеру відносин між учасниками справи, ПОСП «Мажарка» не розпоряджається спірною земельною ділянкою, оскільки вона належить до земель колективної власності, є лише орендарем невитребуваних земельних ділянок та не є належним відповідачем у справі, у зв`язку з цим у задоволенні позовних вимог щодо визнання права на земельну частку (пай) необхідно відмовити із зазначеної підстави.

Щодо застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Виходячи з вимог ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, для застосування позовної давності, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. А отже, відмова в задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушеного права не потребує зазначення у рішенні суду висновку щодо вирішення питання спливу позовної давності як додаткової підстави для відмови в задоволенні позову.

Даний висновок суду відповідає установленій практиці Верховного Суду.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, витрати по сплаті судового збору необхідно залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 81, 141, 259, 264, 265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Мажарка», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Кегичівська селищна рада Харківської області, Красноградська районна державна адміністрація Харківської області про визнання права власності на нерухоме майно земельної ділянки (пай) - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Рішення судунабирає законноїсили післязакінчення строкуподання апеляційноїскарги всімаучасниками справи,якщо апеляційнускаргу небуло подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Войково, Баришівського району, Київської області, громадянин України, ІПН НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий Кегичівським РВ УМВС України в Харківській області 03.03.1999, місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник позивача: Тимофєєва Вікторія Григорівна, довіреність від 30.10.2020, зареєстрована в реєстрі №1087, паспорт серії НОМЕР_3 від 12.07.2001, адреса: АДРЕСА_2 .

Представник позивача: Каніщева Віта Сергіївна, ордер серії ПТ №224406, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ №2656 від 26.03.2019, адреса для листування: АДРЕСА_3 .

Відповідач: Привано-орендне сільськогосподарське підприємство «Мажарка», код ЄДРПОУ 31929749, адреса місцезнаходження: с. Мажарка, Красноградського району, Харківської області.

Третя особа: Кегичівська селищна рада Харківської області, місцезнаходження за адресою: 64003, Харківська область, Кегичівський район, смт. Кегичівка, вул. Волошина, буд. 33, код ЄДРПОУ 04396963.

Третя особа: Красноградська районна державна адміністрація Харківської області, адреса місцезнаходження: вул. Соборна, буд. 58-а, м. Красноград, Харківська область, 63304, код ЄДРПОУ 04059549.

Суддя Т.В. Крапівка