Ухвала

від 21.12.2022 по справі 308/7276/19

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/7276/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2022 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Іванова А.П.,

при секретарі судових засідань Боті О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанії «Максавто», виконавчого комітету Ужгородської міської ради про визнання протиправним та скасування пункту 1.4 рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради «Про переведення житлових приміщень у нежитлові» від 27.06.2018 за №180,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом до відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю Компанії «Максавто», виконавчого комітету Ужгородської міської ради, в якому просить визнати протиправним та скасувати пункт 1.4 рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради «Про переведення житлових приміщень у нежитлові» від 27.06.2018 за №180, яка належить на праві приватної власності ТОВ «Максавто».

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Способи захисту цивільних прав передбачені у ст. 16 ЦК України, яка регулює приватноправові відносини. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення, що передбачено пунктом 4 частини другої цієї статті.

Згідно з роз`яснень п. 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Водночас за приписами п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Статтею 5 КАС передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Згідно з ч. 2 ст. 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже до компетенції адміністративних судів належить вирішення спорів фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Таким чином визначальним критерієм віднесення справи до справ цивільної юрисдикції є наявність приватно-правового інтересу у сфері цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин.

Водночас критерієм визначення справи до адміністративної юрисдикції є наявність стороною у справі суб`єкта владних повноважень та виконання ним у спірних відносинах управлінських функцій.

Проаналізувавши предмет позову та підстави такого, зокрема правові акти, на які посилається позивач, а також обґрунтування пред`явленого, суд приходить до висновку, що правовідносини між сторонами носять публічно-правовий характер.

Так, позивач просить визнати незаконним та скасувати рішення органу місцевого самоврядування, так як була порушена процедура переведення житлового приміщення, суміжного з його помешкання, в нежитлове.

Верховний Суд у постанові від 09.02.2022 у справі №807/49/18 зазначив, що спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до його порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень.

В розглядуваному випадку, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач не вказує, яке його цивільне право або інтерес порушується, не визнається, чи оспорюється відповідачами, він лише покликається на недотримання процедури, визначеної Тимчасовим проектом переведення, затвердженим рішенням Ужгородської міської ради №210 від 22.07.2011, при переведення житлового приміщення у житлове.

Крім того розгляд справи з порушенням правил юрисдикції суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо розгляду справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що провадження по справі підлягає закриттю, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, з роз`ясненням позивачу права на звернення до належного адміністративного суду з дотриманням вимог чинного законодавства.

Більш того суд зауважує, що позивач та/або його представник, в судове засідання, призначене на 23.11.2022, не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце проведення наступного судового засідання в силу безпосередньої присутності на такому. При цьому останні повторно не з`явилися до суду за викликом 21.12.2022, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце проведення судового слухання, що підтверджується довідкою про доставку позивачу SMS-повідомлення. при цьому заяв/клопотань про відкладення розгляду справи, чи про проведення судового розгляду за їх відсутності, стороною позивача подано не було.

Згідно з ч. 1ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з п. 3 ч. 1ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Відтак, в розглядуваному випадку, наявні підстави для залишення позову без розгляду через повторну неявку сторони позивача, повідомленої про розгляд справи належним чином.

Разом з тим, враховуючи, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, суд закриває провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 255, 256 ЦПК України, ст. ст. 5, 19 КАС України, суд

постановив:

Провадження у справі запозовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанії «Максавто», виконавчого комітету Ужгородської міської ради про визнання протиправним та скасування пункту 1.4 рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради «Про переведення житлових приміщень у нежитлові» від 27.06.2018 за №180 закрити.

Роз`яснити позивачу, що зазначена справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання протягом п`ятнадцяти днів апеляційної скарги і набере законної сили в разі неподання такої у встановлений строк.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду А.П. Іванов