Рішення

від 15.11.2022 по справі 947/31674/20

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/31674/20

Провадження № 2/947/927/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.2022 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Куриленко О.М.,

за участю секретаря Баранової Ю.О.,

за участю представників позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРИЗМА ЮА», треті особи Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Дімітрова Тетяна Андріївна, Комунальне підприємство «Центр державної реєстрації Хлібодарської селищної ради», ОСОБА_5 про визнання квартири та транспортного засобу об`єктами спільної сумісної власності подружжя, визнання недійсним та скасування правочину, скасування рішень та записів про право власності, поділ майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

30 жовтня 2020 року позивач звернулась до суду з позовом, вимоги якого в подальшому було збільшено, та згідно останньої редакції від 22.07.2022 року просила суд ухвалити рішення, яким: визнати квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та транспортний засіб FORD KUGA 2012 року виготовлення, д.н.з. НОМЕР_1 білого кольору, об`єм двигуна 1997 см3, - об`єктами спільної сумісної власності подружжя. Визнати недійним та скасувати: - Рішення № 1 установчих зборів засновників (учасників) Товариства з обмеженою відповідальністю «Призма ЮА» від 16.07.2020 року, - Акт приймання-передачі майна до Статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Призма ЮА» від 16.07.2020 року, посвідчених приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дімітровою Т.А., та зареєстрованих в реєстрі відповідно за № 1178, 1179,1182,1183, - Договір купівлі-продажу частки (корпоративних прав на частку) в статутному капіталі ТОВ «Призма ЮА», (код ЄДРПОУ 43713780) від 18.08.2020 року укладеного між ОСОБА_4 і ОСОБА_6 . Застосувати наслідки недійсності правочину щодо Рішення № 1 установчих зборів засновників (учасників) Товариства з обмеженою відповідальністю «Призма ЮА» від 16.07.2020 року, Акту приймання-передачі майна до Статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Призма ЮА» від 16.07.2020 року, посвідчених приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дімітровою Т.А., та зареєстрованих в реєстрі відповідно за № 1178, 1179, 1182,1183, Договору купівлі-продажу частки (корпоративних прав на частку) в статутному капіталі ТОВ «Призма ЮА» від І 8.08.202 року, а саме: скасувати рішення про Державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 53231418 від 21.07.2020 року, внесеного до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності державним реєстратором Новаком Сергійом Сергійовичем, Хлібодарська селищна рада, Біляївського району, Одеської області. Визнати право власності за ОСОБА_3 на 1/2 частку квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , квартира. Витребувати у ТОВ «Призма ЮА» (код ЄДРПОУ 43713780), квартиру АДРЕСА_3 , яке незаконно без відповідної правової підстави заволоділа нею. Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 компенсацію у розмірі 1/2 частки вартості проданого транспортного засобу FORD KUGA 2012 року виготовлення, д.н.з. НОМЕР_1 білого кольору, об`єм двигуна 1997 см3 у сумі 188 560 (сто вісімдесят тисяч п`ятсот шістдесят) грн. Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати.

Свої вимоги мотивувала тим, що 12.04.2008 року Першим відділом реєстрації актів цивільного стану Суворовського районного управління юстиції у м. Одесі між нею та Відповідачем було зареєстровано шлюб.

За час сумісного проживання у шлюбі сторонами було придбано автомобіль FORD KUGA, 2012 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 білого кольору, об`єм двигуна 1997 см3 та квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_4 .

Позивач вказує, що оскільки на початку 2020 року відносини з Відповідачем у шлюбі значно погіршились, у червні вони почали вирішувати питання щодо можливого розірвання шлюбу та досудового вирішення спору щодо поділу спільної сумісної власності.

Також зазначає, що Відповідач самостійно, без повідомлення, у липні 2020 року спільно зі своєю донькою від попереднього шлюбу - ОСОБА_6 зареєстрували юридичну особу: Товариство з обмеженою відповідальністю «Призма ЮА», вказавши місцезнаходженням юридичної особи, адресу спірної квартири: АДРЕСА_1 .

16.07.2020 року рішенням № 1 установчих зборів засновників (учасників) Товариства з обмеженою відповідальністю «Призма ЮА» та Актом приймання-передачі майна до Статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Призма ЮА», посвідчених приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дімітровою Т.А., та зареєстрованих в реєстрі за № 1178, 1179, 1182, 1183, Відповідач вніс у якості свого внеску в статутний капітал ТОВ «Призма ЮА» належну Позивачу та Відповідачу на праві спільної сумісної власності квартиру, що була придбана за час шлюбу у 2013 році без її письмової згоди.

Крім того позивач вказує на те, що під час внесення у якості свого внеску в статутний капітал ТОВ «Призма ЮА», Відповідач оцінив вказану квартиру у 75 000,00 грн., що не відповідає дійсності, оскільки ринкова вартість квартири значно більша і ціна квартири була відповідачем занижена.

18 серпня 2020 року на підставі Договору купівлі - продажу частки (корпоративних прав на частку) в статутному капіталі ТОВ «Призма ЮА» права на спірну квартиру були продані Відповідачем ОСОБА_6 та відповідно внесено зміни стосовно власника квартири за адресою: АДРЕСА_1 , до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Новаком Сергійом Сергійовичем, Хлібодарська селищна рада, Біляївського району, Одеської області, 17.07.2020 року.

Позивач стверджує, що ОСОБА_4 оформив продаж своєї частки статутного капіталу другому учаснику ТОВ «Призма ЮА» (своїй дочці - ОСОБА_6 ), котра тепер стала одноособовим власником даної фірми та квартири.

Крім того, як стверджує Позивач, її стало відомо, що у період з 2017-2018 рік ОСОБА_4 продав автомобіль, що є спільною сумісною власністю пожружжя, також без її згоди.

Як зазначає Позивач, вищезазначені дії були вчинені без її відома та без згоди на розпорядження спільною сумісною власністю подружжя, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою судді від 02.11.2020 року провадження у справі було відкрито та призначено судове засідання в порядку спрощеного позовного провадження.

Одночасно з подачею позову, представник позивача звернувся до суду з заявою, в якій просив вжити заходи забезпечення позову шляхом: накладення арешту на нерухоме майно (квартиру), що є спільною сумісною власністю подружжя, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка передана у якості внеску до статутного капіталу ТОВ «Призма ЮА».

Ухвалою суду від 02.11.2020 року заяву представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову було задоволено.

24 листопада 2020 року представник позивача ОСОБА_3 ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою, в якій просив постановити ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням, вказуючи на те, що у судовому розгляді даної справи будуть розглядатися багато позовних вимог, також задіяно декілька сторін та інших учасників справи, є потреба у виклику свідків, призначення експертної оцінки, та витребування додаткових доказів.

Також, 24 листопада 2020 року відповідач ОСОБА_4 звернувся до суду з заявою, в якій просив постановити ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням, вказуючи на те, що для всебічного та об`єктивного розгляду справи необхідно залучити декілька осіб в якості свідків, та зазначав, що має намір подати зустрічний позов та додаткові докази.

24 листопада 2020 року відповідач за первісним позовом ОСОБА_4 надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

27 листопада 2020 року ОСОБА_4 надав до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя.

Ухвалою суду від 01.12.2020 року клопотання сторін про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим були задоволенні.

07 грудня 2020 року ОСОБА_4 надав до суду заяву про збільшення зустрічних позовних вимог до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя.

Крім того, не погоджуючись з ухвалою суду від 02.11.2020 року про вжиття заходів забезпечення позову, представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРИЗМА ЮА» оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Одеського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРИЗМА ЮА» залишено без задоволення. Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 02 листопада 2020 року залишено без змін, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Матеріали справи повернуті до суду 14 травня 2021 року та передані судді Куриленко О.М.

Ухвалою суду від 17.05.2021 року було прийнято цивільну справу до провадження та призначено підготовче судове засідання.

22 червня 2021 року представник ОСОБА_3 ОСОБА_1 надала відзив на збільшені зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 , в якому просила у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_3 відмовити у повному обсязі.

В ході підготовчого судового засідання, яке відбулось 22.06.2021 року, представник позивача ОСОБА_3 ОСОБА_1 звернулась до суду з клопотанням про витребування додаткових доказів, в якому просила: витребувати у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Дмітрівої Тетяни Андріївни, офіс нотаріуса розташований за адресою: 65058, м. Одеса, проспект Шевченко, буд. 29 А, засвідчену копію нотаріальної справи з приводу посвідчення рішення № 1 установчих зборів засновників (учасників) ТОВ «Призма ЮА» від 16.07.2020 року та ксерокопію листа з реєстру де проведена реєстрація за № 1178, 1179 від 16.07.2020 року. Витребувати у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Левчук Ольги Сергіївни, офіс нотаріуса розташований за адресою:65012, м. Одеса, вул. В`ячеслава Чорновіла, 14, офіс 101, засвідчену копію нотаріальної справи з приводу посвідчення акту приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ «Призма ЮА» від 18.08.2020 року та ксерокопію листа з реєстру де проведена реєстрація за № 924, 925 від 18.08.2020 року.

Ухвалою суду від 22.06.2021 року клопотання представника позивача про витребування доказів було задоволено.

В ході підготовчого судового засідання, яке відбулось 20.07.2021 року, представник відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_7 звернулась до суду з клопотанням про прийняття зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та збільшення зустрічних позовних вимог.

Ухвалою суду від 20.07.2021 року було прийнято до провадження суду зустрічну позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та об`єднано її в одне провадження з первісним позовом.

В ході підготовчого засідання, яке відбулось 15.09.2021 року, представник позивача за первісним позовом ОСОБА_3 ОСОБА_1 звернулась до суду із клопотанням, в якому просила залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, ОСОБА_5 , вказуючи на те, що рішення у справі може вплинути на права та обов`язки зазначеної особи.

Ухвалою суду від 15.09.2021 року клопотання представника позивача за первісним позовом про залучення ОСОБА_5 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, було задоволено.

В ході підготовчого засідання, яке відбулось 01.12.2021 року, представник позивача за первісним позовом ОСОБА_3 ОСОБА_1 звернулась до суду з клопотанням, в якому просила з метою проведення експертного дослідження давності документу, зобов`язати ОСОБА_4 та ОСОБА_5 надати суду оригінали Договору позики від 06.08.2012 року, розписку про передачу грошей та додаткову угоду до договору позики від 25.01.2017 року.

Ухвалою суду від 01.12.2021 року клопотання представника позивача про витребування доказів було задоволено.

В ході підготовчого судового засідання, яке відбулось 02.06.2022 року, представники позивача за первісним позовом ОСОБА_3 - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з клопотанням про призначення експертної оцінки вартості нерухомого майна, в якому просили призначити у справі експертизу визначення вартості нерухомого майна у вигляді експертної оцінки вартості нерухомого майна. На вирішення експертизи поставити наступне питання: - Якою є ринкова вартість спірного нерухомого майна станом на день проведення експертизи? А саме: квартири за адресою: АДРЕСА_4 . Проведення експертної оцінки доручити товариству з обмеженою відповідальністю «Ліга Експерт» (код ЄДРПОУ 38903575, юридична адреса - 65078. м. Одеса, вул. Космонавтів, буд.36). Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРИЗМА ЮА" забезпечити доступ представникам ТОВ «Ліга Експерт» до вказаної нерухомості для фізичного огляду та фотофіксацїї.

Ухвалою суду від 02.06.2022 року клопотання представників позивача за первісним позовом про призначення експертної оцінки вартості нерухомого майна було задоволено. Провадження у справі на час проведення експертизи було зупинено.

11 липня 2022 року на адресу суду надійшов висновок № 670/1 судової оціночно-будівельної експертизи від 07.07.2022 року.

Ухвалою суду від 12.07.2022 року було відновлено провадження у справі та призначено судове засідання.

20 липня 2022 року представник позивача за первісним позовом ОСОБА_3 - ОСОБА_1 надала до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог.

У підготовчому судовому засіданні 11.08.2022 року заява про збільшення позовних вимог була прийнята до провадження суду.

Ухвалою суду від 11.08.2022 року підготовче судове засідання було закрито та справу призначено до розгляду по суті.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.ст. 128-130 ЦПК України.

Представник позивача за первісним позовом ОСОБА_3 ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила задовольнити, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 просила відмовити.

Представник відповідача за первісним позовом ОСОБА_4 адвокат Стеблинська Олена Анатоліївна в останнє судове засідання не з`явилась, сповіщена належним чином, причини неявки суду не повідомила, що, з урахуванням даних раніше по справі пояснень, досліджених доказів та стадії процесу судові дебати, дало право суду завершити розгляд справи у відсутності представника відповідача.

Інші сторони по справі у судове засідання також не з`явились, сповіщались належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Суд, дослідивши матеріали справи та надані докази, вважає, що позов ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Правовідносини між сторонами по справі є цивільно-правовими та урегульовані положеннями Цивільного Кодексу України та Сімейним Кодексом України.

Судом встановлено, що сторони по справі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уклали шлюб 12.04.2008 року, про що Першим відділом реєстрації актів цивільного стану Суворовського районного управління юстиції у м. Одесі було складено відповідний актовий запис № 218.

Під час перебування в шлюбі сторонами було набуте майно, а саме автомобіль марки «FORD KUGA», 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , білого кольору, об`єм двигуна 1997 см3 та квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , які були зареєстровані за ОСОБА_4 .

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що 16.07.2020 року було зареєстровано юридичну особу: Товариство з обмеженою відповідальністю «Призма ЮА», засновниками якої є ОСОБА_4 та ОСОБА_6 .

16.07.2020 року рішенням № 1 установчих зборів засновників (учасників) Товариства з обмеженою відповідальністю «Призма ЮА», зареєстрованим в реєстрі за № 1178, 1179 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дімітровою Т.А., відповідачем у якості внеску в статутний капітал ТОВ «Призма ЮА» було внесено квартиру за адресою: АДРЕСА_4 .

На підставі вищезазначеного рішення установчих зборів ТОВ «Призма ЮА» та акту приймання-передачі до статутного капіталу, державним реєстратором Хлібодарської селищної ради, Біляївського району, ОСОБА_8 внесено зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно власника спірної квартири.

Відповідно до Договору купівлі-продажу частки (корпоративних прав на частку) в статутному капіталі ТОВ «ПРИЗМА ЮА» від 18.08.2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Левчук О.С., ОСОБА_4 відступив шляхом продажу, передав у власність свою частку статутного капіталу другому учаснику ТОВ «Призма ЮА» - ОСОБА_6 , у розмірі 50 %, яка у грошовому еквіваленті становить 75000,00 гривень.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_3 вказує на те, що вищезазначені дії були вчинені без її відома та без згоди на розпорядження спільною сумісною власністю, що належала подружжю.

Статтями15,16 Цивільного кодексу Українизакріплене право кожного на захист свого цивільного (особистого немайнового або майнового) права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 5 ЦПК Українивизначає, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частина другастатті 16 ЦК Українивизначає основні способи захисту цивільних прав та інтересів судом, до яких, зокрема, належать визнання права, підставою для застосування якого є невизнання чи оспорення належного особі права іншою особою або відсутність у особи документів, що засвідчують приналежність їй права, визнання правочину недійсним, який застосовується у тих випадках, коли необхідно відновити становище, що існувало до його укладення, та відновлення становища, яке існувало до порушення права.

Одним з основних конституційних прав людини є право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю (стаття 41 Конституції України).

Згідно з частиною першоюстатті 317Цивільного кодексуУкраїни власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 321 ЦК України).

Згідно зістаттею 328 ЦК Україниправо власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Відповідно до положеньстатті 355 ЦК Українимайно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.

Частина третястатті 11 ЦК Українивизначає, що цивільні права і обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Набуття майна за час шлюбу створює презумпцію права спільної сумісної власності подружжя, яка знайшла своє вираження устатті 60 Сімейного кодексу України, відповідно до положень якої майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

За приписамистатті 61 СК Україниоб`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним з подружжя.

Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно…, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частина третястатті 368 ЦК Українитакож передбачає презумпцію дії режиму спільної сумісної власності щодо майна, набутого подружжям за час шлюбу, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом із тим, презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, як і будь-яка інша презумпція, може бути спростована, а тому один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі у судовому порядку.

За принципом змагальності цивільного судочинства кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (статті12,81 ЦПК України), а відтак тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції спільності майна, покладається на сторону, яка її оспорює.

Випадки, коли набуте за час шлюбу майно є особистою приватною власністю дружини чи чоловіка, встановленістаттею 57 СК України, якою передбачено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, зокрема, майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

В відзиві на позовну заяву ОСОБА_4 пояснив, що він не заперечує того факту, що на сімейній нараді з обов`язкової присутності його дружини ОСОБА_3 у липні 2020 року було прийнято рішення щодо відкриття сімейного підприємства, та за згодою дружини він передав у Статутний капітал квартиру, яка належала їм на праві спільної сумісної власності, проте, ці доводи, на думку суду, не заслуговують на увагу з огляду на наведені вище законодавчі положення, а інших фактів, які б свідчили про надання згоди ОСОБА_3 на відчуження спільго майна відповідач не навів і доказів на їх підтвердження не надав.

Враховуючи категричні заперечення позивача щодо надання нею згоди на вищезазначені дії та відсутність будь-яких письмових доказів цього, суд приходить до висновку про те, що передача спірної квартири до Статутного капіталу товариства була здійсненя відповідачем незаконно, виходячи з встановленого судом факту набуття спірної квартири у період зареєстрованого шлюбу сторін, та відсутності доказів, які б спростовували поширення на неї правового режиму спільного сумісного майна, ця квартира є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

За приписамистатті 63 СК Українидружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Право дружини і чоловіка на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, передбачене нормоюстатті 69 СК України, а частиною першоюстатті 70 цього Кодексуустановлено, що при поділі майна частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним контрактом.

Сторони не посилались на наявність між ними домовленості або шлюбного договору, які б визначали нерівність їх часток у спільному сумісному майні подружжя, а тому слід виходити з того, що частки подружжя у праві спільної сумісної власності на спірну квартиру є рівними.

Способи та порядок поділу майна подружжя визначеністаттею 71 СК України, згідно приписів якої майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі, а неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою крім випадків, передбаченихЦивільним кодексом України.

Під час розгляду справи судом встановлено, що на отримання грошової компенсації замість частки у праві спільної сумісної власності на спірне майно позивачка не погоджується та просить здійснити поділ квартири шляхом визначення ідеальних часток кожного з подружжя у праві власності на неї, що не суперечить вимогам частин другої та четвертоїстатті 71 СК України.

З наведених підстав ОСОБА_3 ставить питання про визнання недійсними та скасування рішення загальних зборів учасників ТОВ «Призма ЮА» від 16.07.2020 року акту приймання-передачі майна в статутний капітал та договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства.

За нормою частини першоїстатті 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу.

Відповідно до положень частини першоїстатті 203 ЦК Українизміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а особа, що його вчиняє, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Статтею 65 СК Українивизначено, що дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Передача об`єкта права спільної сумісної власності подружжя у власність ТОВ «Призма ЮА» відбулася не за договором, а за актом приймання-передачі майна, у зв`язку з чим є необхідність у з`ясуванні правової природи та змісту відносин формування статутного капіталу господарського товариства.

Відповідно до положеньстатті 202 ЦК Україниправочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Наведене означає, що правочином є вольові, правомірні дії, безпосередньо спрямовані на досягнення правового результату, а саме на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом нормативних законодавчих приписів, які визначають правовий статус статутного капіталу, особливості його формування та регулюють питання власності господарського товариства (статті115,144 ЦК України,стаття 85 Господарського кодексу України,стаття 12 Закону України «Про господарські товариства») вкладення майна (основних засобів та нематеріальних активів) до статутного капіталу товариства є дією по відчуженню такого майна, адже внаслідок його внесення до статутного капіталу юридичної особи відбувається перехід права власності на таке нерухоме майно до цієї юридичної особи.

Отже, враховуючи, що погоджені дії товариства та його учасника з прийняття-передачі майна до статутного капіталу товариства, які оформлюються відповідним актом, спрямовані на припинення у учасника товариства прав і обов`язків власника такого майна і одночасне набуття таких прав і обов`язків у господарського товариства, наявні підстави вважати, що передача майна до статутного капіталу господарського товариства є правочином, який може бути визнаний недійсним за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема, на підставі норм цивільного законодавства (статей203,215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону.

Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 12.06.2019 у справі № 927/352/18 та від 10.09.2019 у справі № 918/370/18.

Крім того, суд враховує, що згідно п.48.4 Порядку «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1127, для державної реєстрації права власності у зв`язку з передачею майна у власність юридичної особи як внесок (внесення майна до статутного капіталу), зокрема, подається письмова згода усіх співвласників (у разі, коли передача майна здійснюється щодо майна, що перебуває у спільній власності).

Як вбачається з матеріалів справи, така письмова згода позивачем не надавалась.

В результаті дій відповідача за первісним позовом ОСОБА_4 по передачі спірної квартири як вкладу до статутного капіталу ТОВ «Призма ЮА» без нотаріально посвідченої згоди позивачки за первісним позовом ОСОБА_3 , 1/2 частина цієї квартири неправомірно вибула з власності позивачки, яка набула право на це майно в силу презумпції спільності майна подружжя, а відтак, є очевидним факт порушення її суб`єктивного матеріального права, на захист якого подано первісний позов.

За встановлених обставин визнання недійсним правочину щодо передачі товариству у якості вкладу до статутного капіталу спірної квартири, який був оформлений актом приймання-передачі майна,суд визнає правомірним і адекватним способом захисту майнового права позивачки, що відповідає його змісту, характеру порушення та спричиненим цивільним правопорушенням наслідкам.

Щодо юрисдикції розгляду даної справи, суд вважає за необхідне звернути увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду у справі N 916/2813/18, викладені у постанові від 29 червня 2021 року.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Справи, що належать до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України, за змістом пунктів 3, 4, 15 частини першої якої господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, у тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах; й інші справи у спорах між суб`єктами господарювання.

Натомість відповідно до положень статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Аналізуючи положення пункту 4 частини першої статті 20 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду в пункті 37 постанови від 03.11.2020 у справі N 922/88/20 (провадження N 12-59гс20) дійшла висновку, що справи в спорах щодо правочинів незалежно від їх суб`єктного складу, що стосуються акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав у юридичній особі, підлягають розгляду господарськими судами. Винятком є спори щодо таких дій, спрямованих на набуття, зміну або припинення сімейних і спадкових прав та обов`язків, які мають вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

За змістом статті 216 ЦК України, наслідком недійсності правочину є застосування двосторонньої реституції незалежно від добросовісності сторін правочину. Частиною 3 вказаної статті передбачено, що загальні наслідки недійсності правочину застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Такі особливості встановлені частинами 1,2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"

Разом з цим, правовою підставою вимог позивачки за первісним позовом ОСОБА_3 до ТОВ «ПРИЗМА ЮА» є положеннястатті 387 ЦК України, яка надає власнику право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно з усталеною судовою практикою (сформованою ще Верховним Судом України та підтриманою новоствореним Верховним Судом) у відносинах власника з особою, за якою майно зареєстроване на праві власності (новим набувачем) при відсутності між ними договірних (зобов`язальних) відносин можуть використовуватися лише речово-правові способи захисту.

Одним з таких способів захисту і є витребування майна з чужого незаконного володіння, при цьому власник за наявності законних підстав може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Умови, за яких власник має право витребувати свою річ у добросовісного набувача, встановлюєстаття 388 ЦК України.

За приписами частини першої цієї норми власник має право витребувати майно, придбане добросовісним набувачем за відплатним договором у особи, яка не мала права його відчужувати, лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, які він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Вирішуючи спір по суті, суд приходить до висновку про недійсність правочину, на підставі якого спірне майно вибуло з власності позивачки та відповідача за первісним позовом, а відтак, вказаний правочин не створив юридичних наслідків у виді переходу прав володіння, користування і розпорядження цим майном до ТОВ «Призма ЮА».

Установлена судом послідовність подій по переходу права власності на спірне майно до господарського товариства свідчить про недобросовісність дій відповідачів і їх спільний намір приховати майно від поділу.

Наведене означає, що ТОВ «Призма ЮА» володіє спірною квартирою незаконно, без відповідної правової підстави, однак враховуючи те, що ОСОБА_4 вимоги про витребування майна не заявив, суд вбачає підстави для витребування з чужого незаконного володіння лише тієї частини майна, яке виділяється позивачці в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя.

Враховуючи викладене, суд вважає, що без визнання права власності за дружиною на Ѕ частку спірної квартири її права не будуть захищені належним чином.

Умови та порядок здійснення державної реєстрації прав на нерухоме майно встановлені нормамиЗакону України «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень» № 1952-VI від 01.07.2004(далі - Закон № 1952-IV).

Згідно з частиною 1статті 2 Закону № 1952-IVдержавна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини 3статті 26 Закону № 1952-IVвідомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цьогоЗакону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже з огляду на недійсність правочину, на підставі якого 1/2 частина спірної квартири вибула з власності позивачки, та її витребування з незаконного володіння ТОВ «Призма ЮА, право власності останнього підлягає припиненню зі скасуванням державної реєстрації цього права.

Що стосується вимоги про визнання транспортного засобуб FORD KUGA 2012 року виготовлення д.н.з. НОМЕР_1 білого кольору, об`єм двигуна 1997 см3, об`єктом спільної сумісної власності подружжя та стягнення компенсації у розмірі 1/2 частки вартості проданого транспортного засобу, суд зазначає наступне.

Як вбачається з відповіді Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеської області від 02.10.2020 року вих № 31/15-228аз, 10.03.2020 року в ТСЦ 5142 автомобіль FORD KUGA, 2012 року виготовлення, білого кольору об`єм двигуна 1997 см3, перереєстровано по договору купівлі-продажу укладеного ОСОБА_4 в ТСЦ на ОСОБА_9 , а 20.06.2019 року в ТСЦ вказаний автомобіль на підставі договору купівлі-продажу було перереєстровано на ОСОБА_10 .

З огляду на викладене, суд вважає, що вимоги ОСОБА_3 в цій частині, задоволенню не підлягають, оскільки вказаний автомобіль було перереєстровано на іншу особу ще у 2019 році, в період перебування сторін у шлюбі, а отже отримані відповідачем від його продажу грошові кошти, були використані на потреби подружжя.

Позивачка за первісним позовом ОСОБА_3 не надала доказів того, що кошти за продаж вказаного автомобіля були витрачені на задоволення власних потреб відповідача. З урахуванням також того, що шлюб між сторонами було розірвано лише 05.11.2020 року, рішення суду набрало законної сили 08.12.2020 року, позивачкою також не було надано доказів, що на момент продажу вказаного автомобіля сторони не перебували у фактичних шлюбних відносинах, разом не проживали та мали окремі бюджети і отримані відповідачем від продажу спірного автомобіля грошові кошти не були використані на потреби сім`ї.

Щодо зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_4 , просить суд ухвалити рішення, яким: визнати грошові кошті отримані від продажу об`єкта інвестування, який, знаходився за адресою АДРЕСА_5 , у розмірі 61000,00 доларів США, що еквівалентна 1 729960,00 грн., отримані за договором позики від 06.08.2012 р. у розмірі 51 000,00 доларів США, що еквівалентно 1 446 360,00 грн., від продажу частки у статуїйому капіталі ТОВ «Призма ЮА» у розмірі 75 000,00 грн. об`єктами спільної сумісної власності подружжя. Розподілити у рівних частках боргові зобов`язання, які виникли під час шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 рівними частками по 723 180,00 грн. з кожного, внаслідок купівлі спірного майна - квартири яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 . Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 1/2 частину грошових коштів, отриманих від продажу квартири АДРЕСА_6 , яка становить 864 980,00 грн. Стягнути є ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судові витрати у сумі 8 826,00 грн. - судовий збір та 33 120,00 грн .витрати на правничу допомогу.

В обгрунтування зустрічного позову позивач посилається на те, що отримані грошові кошти від продажу об`єкта інвестування, який знаходився за адресою АДРЕСА_5 , поштова адреса (Договір № 119/05) у сумі 61 000,00 доларів США є спільним сумісним майном подружжя.

Як стверджує позивач за зустрічним позовом, 06.05.2011 року ОСОБА_4 позичив у ОСОБА_5 грошові кошті у сумі 50 000,00 доларів США, що еквівалентно 390 000,00 грн. за курсом 7,8 грн. за 1 долар США, про що уклав договір позики від 06.05.2011 року, на придбання квартири АДРЕСА_7 .

06.05.2011 року між ТОВ «Фінансова компанія «Талінофф» та ОСОБА_4 було укладено договір № 119/05 про участь у Фонді фінансування будівництва виду «А» «Котовського - 34» об`єкта будівництва: 8-ми секційний 9-ти поверховий будинок АДРЕСА_8 (будівельна адреса будинку в якому знаходиться квартира що була об`єктом інвестування). За умовами Договору вартість об`єкта інвестування складала 375 890,00 грн.

Цього ж дня, 06.05.2011 року ОСОБА_4 уклав Договір № 05/05/11 про резервування об`єкта інвестування. Вартість послуг за договором складала 9 638,00 грн.

06.05.2011 року ОСОБА_4 також уклав Договір ІФФС № 96/11 добровільного страхування, яким були застраховані ризики невиконання партнерами Страхувальника своїх зобов`язань за Договором № 119/05.

25 червня 2011 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального окуругу Фадєєвою Н.О. було посвідчено довіреність, відповідно до якої ОСОБА_4 уповноважив ОСОБА_3 бути його представником з усіх питань по укладеному 06.05.1011 року між ним та ТОВ «ФК «ТАЛІНОФФ» Договору № 119/05 про участь у Фонді фінансування будівництва виду А «Котовського-34», двокімнатної квартири під АДРЕСА_9 .

07.08.2011 року ОСОБА_4 пішов у рейс, з якого повернувся у січні 2012 року.

З розписки від 20.01.2012 року вбачається, що ОСОБА_5 отримав від ОСОБА_4 50000,00 доларів США в рахунок виконання обов`язків по договору позики від 06.05.2011 року.

Разом зі своєю дружиною позивач прийняв рішення про переїзд в інший район міста та продаж об`єкта інвестування по АДРЕСА_10 .

У січні 2012 року ОСОБА_4 видав своїй дружині довіреність, так як планував знову піти у рейс.

Як зазначає позивач за зустрічним позовом, в рейс йому вдалось піти лише у серпні 2012 року і до цього часу об`єкт інвестування по АДРЕСА_10 проданий не був.

Розуміючи те, що грошових коштів на придбання нової квартири у подружжя не вистачає, 06 серпня 2012 року ОСОБА_4 позичив у ОСОБА_5 грошові кошті у сумі 51 000,00 доларів США, що еквівалентно 408000,00 грн. за курсом 8,0 грн. за 1 долар США, про що уклав договір позики від 06.08.2011 року.

За час перебування позивача у рейсі, 20.10.2012 року його дружина здійснила продаж об`єкта інвестування, розташованого по АДРЕСА_5 , Договір № 119/05.

Як вбачається з копії розписки, ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_11 суму в розмірі 61000,00 доларів США в рахунок оплати за квартиру, розташованої за адресою: АДРЕСА_5 , які, як стверджує позивач, остання передала своєму сину.

23.11.2012 року ОСОБА_3 , діючи від імені ОСОБА_4 на підставі довіреності, уклала додаткову угоду № 4 до Договору № 132 від 22.12.2005 року «Про інвестування в будівництво суспільно житлового комплексу в мікрорайоні "А" - "Б" Таїрова на перетині АДРЕСА_11 .». За актом приймання передачі від 23.11.2012 року ОСОБА_12 прийняла 2-х кімнатну квартиру АДРЕСА_12 . Згідно п. 2 Додаткової угоди № 4, об`єкт будівництва квартири проінвествано в об`ємі 100 %. Відповідно до розписки отриманої від Попереднього інвестора ОСОБА_13 отримав суму у розмірі 216 480,00 грн. в якості сплати за вищевказану квартиру.

У своїй збільшеній зустрічній позовній заяві ОСОБА_4 вказує, що оплату за вищевказану квартиру ОСОБА_3 здійснила за рахунок займаних коштів за договором позики від 06.08.2012 року. За ці ж гроші був зроблений ремонт, придбані меблі та побутова техніка. Станом на 24.11.2020 року борг у розмірі 51 000,00 доларів США перед ОСОБА_5 не сплачений, займані гроші сином ОСОБА_3 у розмірі 61 000,00 дол. США не повернуті.

Позивач за зустрічним позовом вважає зазначені грошові кошти спільним майном подружжя та такими, що підлягають поділу між ними, стверджуючи, що договір позики від 06.08.2012 року був укладений ним та грошові кошти використаніі на потреби сім`ї.

Однак, суд не погоджується з вказаними твердженнями позивача за зустрічним позовом, виходячи з наступного.

По перше, слід зазначити, що жодними доказами під час розгляду справи не було підтверджено факт передачі ОСОБА_3 грошових коштів у розмірі 61000 доларів США, отриманих від відчуження квартири по АДРЕСА_10 , у борг своєму сину та їх неповернення, таким чином, можливо дійти висновку, що саме вказані грошові кошти були використані позивачкою за первісним позовом для інвестування квартири по АДРЕСА_11 , яке було розпочато ровно через місяць 23.11.2012 року. Доказів зворотнього у судовому засіданні позивачем за зустрічним позовом надано не було.

25 січня 2017 року між ОСОБА_14 та ОСОБА_4 було укладено додаткову угоду до договору позики від 06.08.2012 року, відповідно до якої дійшли згоди продовжити строк повернення грошових коштів у сумі 51000,00 доларів США до 25 січня 2021 року.

Заперечуючи проти існування вказаних боргових зобов`язань та укладання договору позики від 06.08.2012 року, представник позивача ОСОБА_3 у відзиві на зустрічний позов від 21 червня 2021 року, звернулась до суду з клопотанням про витребування доказі, яке ухвалою суду від 01.12.2021 року було задоволено, а саме: з метою в подальшому вирішення питання щодо призначення у справі експертизи давності документу було зобов`язано ОСОБА_4 та ОСОБА_5 надати суду оригінал Договору позики від 06.08.2012 року та додаткової угоди до договору позики від 25.01.2017 року та, за наявності, оригінал розписки про передачу грошей за вказаним договором. Строк виконання даної ухвали був встановлений судом до наступного засідання, що призначалось на 20 грудня 2021 року.

Однак, у визначений судом строк вказані оригінали документів до суду надані не були.

Лише 03 серпня 2022 року представником третьої обсоби ОСОБА_5 адвокатом Ігнатьєвою Інною Петрівною у судовому засіданні було надано оригінал договору позики від 06 серпня 2012 року, однак, оригіналу додаткової угоди від 25.01.2017 року надано не було.

Обгрунтовуючи поважність причин пропуску строку для подання витребуваних судом доказів, представник третьої особи зазначала про свою хворобу в засіданні 17 лютого 2022 року та її виїзд за межі України, однак, жодних доказів зазначеного не надала, у зв`язку з чим суд визнає її твердження безпідставними.

Аналізуючи договір позики від 06 серпня 2012 року, суд враховує його умови, викладені в пункті 2.2, згідно якого ОСОБА_4 зобов`язався повернути ОСОБА_14 позичені коши у розмірі 51000 доларів США до 06 серпня 2017 року (т.1, а.с.182), таким чином, саме 06.08.2017 року вказаний договір припинив свою дію, так як оригіналу додаткової угоди, якою строк повернення боргу був продовжений до 25 січня 2021 року, суду відповідачем та третьою особою надано не було.

Враховуючи викладене, а також відсутність згоди ОСОБА_3 на отримання вказаних грошових коштів у борг та відсутність доказів їх використання на потреби сім`ї, суд приходить до висновку про недоведеність зустрічних позовних вимог та необхідність відмови у їх задоволенні.

У відповідностідо ч.ч.1-3ст.13ЦПК Українисуд розглядаєсправи неінакше якза зверненнямособи,поданим відповіднодо цьогоКодексу,в межахзаявлених неювимог іна підставідоказів,поданих учасникамисправи абовитребуваних судому передбаченихцим Кодексомвипадках. Збираннядоказів уцивільних справахне єобов`язком суду,крім випадків,встановлених цимКодексом.Суд маєправо збиратидокази,що стосуютьсяпредмета спору,з власноїініціативи лишеу випадках,коли ценеобхідно длязахисту малолітніхчи неповнолітніхосіб абоосіб,які визнанісудом недієздатнимичи дієздатністьяких обмежена,а такожв іншихвипадках,передбачених цимКодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно дост.76ЦПК України доказамиє будь-якідані,на підставіяких судвстановлює наявністьабо відсутністьобставин (фактів),що обґрунтовуютьвимоги ізаперечення учасниківсправи,та іншихобставин,які маютьзначення длявирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами :письмовими,речовими іелектронними доказами; висновкамиекспертів; показаннями свідків.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

А частиною 6 даної статті зазначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів .Жодні доказине маютьдля судузаздалегідь встановленоїсили.Суд оцінюєналежність,допустимість,достовірність кожногодоказу окремо,а такождостатність івзаємний зв`язокдоказів уїх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Враховуючи, що суд дійшов обґрунтованих висновків, щодо відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог, то з урахуванням положеньстатті 141 Цивільного процесуального кодексу України, відшкодування судових витрат, у разі відмови у позові не підлягають.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.358,364,368,372 ЦК України, ст.ст.60,61,69,70,71 СК України,Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»та керуючись ст.ст.7-13,76-81,139,141,259,263-265,268,273,354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРИЗМА ЮА», треті особи Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Дімітрова Тетяна Андріївна, Комунальне підприємство «Центр державної реєстрації Хлібодарської селищної ради», ОСОБА_5 , про визнання квартири та транспортного засобу об`єктами спільної сумісної власності подружжя, визнання недійсним та скасування правочину, скасування рішень та записів про право власності, поділ майна подружжя задовольнити частково.

Визнати квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Визнати недійним та скасувати: - Рішення № 1 установчих зборів засновників (учасників) Товариства з обмеженою відповідальністю «Призма ЮА» від 16.07.2020 року, - Акт приймання-передачі майна до Статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Призма ЮА» від 16.07.2020 року, посвідчених приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дімітровою Т.А., та зареєстрованих в реєстрі відповідно за № 1178, 1179,1182,1183, - Договір купівлі-продажу частки (корпоративних прав на частку) в статутному капіталі ТОВ «Призма ЮА», (код ЄДРПОУ 43713780) від 18.08.2020 року укладеного між ОСОБА_4 і ОСОБА_6 .

Застосувати наслідки недійсності правочину щодо Рішення № 1 установчих зборів засновників (учасників) Товариства з обмеженою відповідальністю «Призма ЮА» від 16.07.2020 року, Акту приймання-передачі майна до Статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Призма ЮА» від 16.07.2020 року, посвідчених приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Дімітровою Т.А., та зареєстрованих в реєстрі відповідно за № 1178, 1179, 1182,1183, Договору купівлі-продажу частки (корпоративних прав на частку) в статутному капіталі ТОВ «Призма ЮА» від І8.08.202 року, а саме: скасувати рішення про Державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 53231418 від 21.07.2020 року внесеного до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності, державним реєстратором Новаком Сергійом Сергійовичем, Хлібодарська селищна рада, Біляївського району, Одеської області.

Витребувати у ТОВ «Призма ЮА» (код ЄДРПОУ 43713780), квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа нею.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частку квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , квартира.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 сплачений при поданні позову судовий збір у розмірі 9696,37 грн.

В решті позовних вимог ОСОБА_3 відмовити

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Куриленко О. М.

У зв`язку з аварійним відключенням електропостачання у будівлі Київського районного суду м. Одеси повний текст рішення складено 02.12.2022 року