Постанова

від 27.12.2022 по справі 753/23684/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 753/23684/21

провадження № 22-ц/824/11766/2022

27 грудня 2022 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:

судді - доповідача Кирилюк Г. М.,

суддів: Рейнарт І. М., Семенюк Т. А.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Басараб Наталії Володимирівни на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11 серпня 2022 року в складі судді Якусика О.В.,

встановив:

16.11.2021 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини.

Посилалась на ті підстави, що 23.02.2007 між нею та відповідачем було зареєстровано шлюб.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у них з відповідачем народилася донька ОСОБА_3 .

Рішенням Дарницького районного суду м Києва від 12 березня 2020 року шлюб між сторонами розірвано.

Після розірвання шлюбу донька проживає разом з нею та знаходиться на її утриманні.

Відповідач тривалий час не приймає участі в забезпеченні життєдіяльності своєї дитини, не надає матеріальної допомоги на її утримання.

Відповідач не має інших осіб на своєму утриманні.

Відповідач працює, є директором приватного підприємства "Креастайл", має великі доходи від бізнесу, отримує доходи від неофіційних джерел, має нерегулярні доходи від виконання різного роду замовлень з виконання будівельно-ремонтних робіт, а тому має можливість сплачувати аліменти на утримання доньки в розмірі 7 500 грн на місяць.

Також зазначала, що все набуте за спільні кошти майно на загальну суму 6 634 745 грн відповідач переоформив на свою матір, уникнувши тим самим його розподілу між подружжям.

Розмір її щомісячного доходу становить близько 10 000 грн, чого недостатньо для належного, необхідного та достатнього забезпечення і утримання дитини, а також для її особистого проживання.

Посилаючись на вказані обставини, позивачка просила суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі у розмірі 7 500 грн щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму, встановленого законодавством для дитини відповідного віку, з дня пред`явлення цього позову до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 11 серпня 2022 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 6 300 грн щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму, встановленого законодавством для дитини відповідного віку, починаючи з 19.11.2021 і до досягнення дитиною повноліття.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах платежу за один місяць.

Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 762,72 грн.

03.10.2022 представник ОСОБА_2 - адвокат Басараб Н. В. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11 серпня 2022 року та постановити нове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 19.11.2021 і до досягнення дитиною повноліття.

Вважає рішення суду першої інстанції таким, що постановлене з порушенням норм матеріального права, при неповному з`ясуванні обставин справи.

Заперечує проти визначеного судом першої інстанції розміру аліментів в сумі 6 300 грн, враховуючи відсутність в рішенні суду жодного обґрунтування такого розміру, можливості батька дитини сплачувати аліменти в такому розмірі.

Наявність у власності відповідача земельних ділянок, про які зазначає суд першої інстанції, жодним чином не доводить того факту, що відповідач отримує від земельних ділянок дохід.

Відповідач офіційно працевлаштований і отримує заробітну плату, що підтверджується копією довідки про заробітну плату. Це є єдиним доходом відповідача.

Вважає, що стягнення аліментів в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача забезпечуватиме реальну, ефективну участь платника аліментів у забезпеченні потреб дитини та не порушуватиме правила щодо дотримання загалом паритету (рівності) батьків у виконанні обов`язку щодо матеріального утримання дитини.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Крупій І. Я. просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги, які не містять жодних спростувань висновкам суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги отримали належну оцінку судом першої інстанції.

Оскільки позивачка самостійно утримує спільну дитину сторін, одночасно працюючи на двох роботах з заробітною платою близько 10 000 грн, суд першої інстанції чітко і законно визначив місячний розмір 6 300 грн на місяць для належного, необхідного та достатнього забезпечення у тримання неповнолітньої дитини. Відповідач з 12 березня 2020 року до цього часу не надавав жодної матеріальної допомоги, подання ним апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції вважає цинічним по відношенню до їх спільної дитини.

Відповідач працює офіційно, як він сам про це зазначає, є директором Приватного підприємства «Креастайл», доходи від бізнесу та наявність у власності значної кількості нерухомості, не будуть ставити його у скрутне матеріальне становище, що дає можливість сплачувати аліменти на утримання своєї доньки у розмірі 6 300 грн на місяць.

Вказує, що спільне майно подружжя, яке відповідач переоформив на свою матір для того, щоб уникнути його поділу між подружжям, в подальшому знову оформив на себе, що підтверджується інформаційною довідкою від 17.06.2022 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності.

Відповідно до положень частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За правилами пункту 1 частини 4 статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.

Згідно частиною 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що з 23.02.2007 сторони перебували у зареєстровано шлюбі, від якого мають спільну доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 12 березня 2020 року шлюб між сторонами розірвано.

Судом встановлено, що сторони припинили шлюбні стосунки, малолітня дитина сторін проживає разом з матір`ю, відповідач проживає окремо.

Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до частини першої статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Отже, на позивача та відповідача, як батьків, покладений однаковий обов`язок щодо утримання і матеріального забезпечення своєї дитини.

Частиною другою статті 141 СК України визначено, що розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу).

Згідно з частиною другою статті 150 СК України визначено, що батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Статтею 180 СК України встановлено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частина перша статті 182 СК України визначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2)стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

За змістом зазначених норм права будь-які витрати на утримання дітей мають визначатись за домовленістю між батьками або за рішенням суду.

Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не знаходиться в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини.

Згідно з частиною другою та третьою статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі (частина перша статті 184 СК України).

Відповідно до частини другої статті 184 СК України розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Оскільки малолітня дитина сторін проживає разом з матір`ю, а відповідач є її батьком, на нього покладено однаковий з позивачкою обов`язок щодо утримання і матеріального забезпечення своєї дитини, добровільної згоди між батьками щодо порядку реалізації такого обов`язку не досягнуто, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини.

Частково задовольняючи позовні вимоги та стягуючи аліменти на утримання дитини в розмірі 6 300 грн щомісячно, суд першої інстанції виходив з того, що заявлений позивачем до стягнення розмір аліментів в сумі 7 500 грн є завищеним та таким, що не відповідає вимогам розумності та справедливості.

Судом також враховано, що після розірвання шлюбу з позивачем, відповідач 19 травня 2021 року та 13 вересня 2021 року придбав за договорами купівлі-продажу земельні ділянки площею 0,1091 га та 0,0943 га відповідно.

Крім цього, у власності відповідача перебувають: земельна ділянка площею 1,3101 га для ведення особистого селянського господарства, набута 20 березня 2018 року; земельна ділянка площею 0,056 га для індивідуального садівництва, набута 07 грудня 2021 року.

Відповідач є особою працездатного віку, працює офіційно та отримує дохід, а тому має можливість сплачувати аліменти на утримання дитини в твердій грошовій сумі 6 300 грн.

Суд вважав, що аліменти на утримання дитини у вказаному розмірі будуть достатніми для матеріального забезпечення дитини і відповідатимуть принципу рівноправності визначених обов`язків кожного з батьків по матеріальному утриманню та забезпеченню дитини в межах своїх здатностей і фінансових можливостей, умов життя, необхідних для її розвитку.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду відповідає обставинам справи та наданим сторонами доказам.

На підтвердження заявлених позовних вимог позивачем надано відомості про ПП "Креастайл" ( код ЄДРПОУ 31454121), директором та власником якої є ОСОБА_2 , основний вид діяльності: 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (а.с.18).

Заперечуючи проти вимог позивача, відповідачем надана довідка від 13.05.2022 про те, що він працює в ПП "Креастайл" на умовах неповного робочого дня. На даний момент займає посаду директора. Дохід за період з 01.11.2021 по 30.04.2022 склав 27 459,62 грн (а.с. 32).

На спростування доводів відповідача щодо неможливості сплати аліментів у визначеному позивачем розмірі, позивачем надано Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта - фізичної особи ОСОБА_2 станом на 17.06.2022.

Відповідно до Актуальної інформації про право власності , за ОСОБА_2 :

1) 07.12.2021 зареєстровано право власності на земельну ділянку , кадастровий номер 3221888800:37:104:0172, площею 0,056 га. Підстава для державної реєстрації: державний акт на право приватної власності на землю, серія та номер: ІV-КВ106700, виданий 13.08.1998, видавник: Хотянівська сільська рада Вишгородського району Київської області; витяг з Державного земельного кадастру, серія та номер: НВ-6316356602021, виданий 18.11.2021, видавник: Державний земельний кадастр;

2) 13.09.2021 зареєстровано право власності на земельну ділянку , кадастровий номер 3222482001:01:005:0138, площею 0,0943 га. Підстава для державної реєстрації: договір купівлі-продажу, серія та номер:1295, виданий 13.09.2021;

3) 19.05.2021 зареєстровано право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3222482001:01:005:0074, площею 0,1091 га. Підстава для державної реєстрації: договір купівлі-продажу, серія та номер:643, виданий 19.05.2021;

4) 20.03.2018 зареєстровано право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3222486601:01:003:5118, площею 1,3101 га. Підстава для державної реєстрації: витяг ДЗК; серія та номер :НВ03211009532018, виданий 09.02.2018, видавник : Відділ у Києво-Святошинському районі міськрайонного управління у Києво-Святошиснькому районі та м. Ірпені Головного управління Держгеокадастру у Київській області; рішення, серія та номер :3/4, виданий 15.03.2018, видавник Тарасівська сільська рада Києво- Святошинського району Київської області.

З огляду на те, що земельні ділянки кадастровий номер 3221888800:37:104:0172, площею 0,056 га, та кадастровий номер 3222486601:01:003:5118, площею 1,3101 га, були набуті відповідачем у власність шляхом приватизації, вказане майно не може бути враховано судом при визначенні розміру аліментів.

Разом з тим, набуття відповідачем у власність 13.09.2021 земельної ділянки, кадастровий номер 3222482001:01:005:0138, площею 0,0943 га та 19.05.2021 земельної ділянки, кадастровий номер 3222482001:01:005:0074, площею 0,1091 га, на підставі договорів купівлі-продажу, свідчить про витрати останнього на придбання нерухомого майна. При цьому відповідачем не доведено, що витрати на придбання вказаного майна не перевищували десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, а також не названо джерело походження коштів на придбання цього майна, з огляду на надану останнім довідку про розмір його доходу на посаді директора ПП "Креастайл" ( сума до виплати за 6 місяців 2021 року - 22 105 грн).

З огляду на викладене та враховуючи ту обставину, що відповідач працює на посаді директора ПП "Креастайл" на умовах неповного робочого дня, з урахуванням стану здоров`я та матеріального становища дитини та платника аліментів, відсутності у платника аліментів інших дітей, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру аліментів є законним та обґрунтованим.

Апеляційним судом не встановлено обставин, передбачених частиною третьою статті 182 СК України, а позивачем не надано доказів на підтвердження визначення розміру аліментів у іншому розмірі.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Відповідачем не спростовано докази позивача, що за своїм матеріальним становищем він в змозі сплачувати аліменти в розмірі 6 300 грн щомісячно.

З огляду на вказану обставину, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги без задоволення.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України суд

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Басараб Наталії Володимирівни залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11 серпня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач Г. М. Кирилюк

Судді: І. М. Рейнарт

Т. А. Семенюк