Ухвала

від 22.12.2022 по справі 4/85-38

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

22 грудня 2022 року Справа № 4/85-38 Суддя Господарського суду Волинської області Вороняк А. С., розглянувши матеріали за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність в.о.начальника Першого відділу ДВС у м.Луцьку Західного МРУ Міністерства юстиції (м.Львів)

по справі № 4/85-38

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотос-Крим"

до відповідача: Приватного підприємця Сільчук Вікторії Віталіївни

про стягнення 34 834,68 грн,

за участі представників-учасників справи:

від скаржника: Ходачинська Ю. Ю., адвокат, ордер серія АС № 1050841 від 22.12.2022;

від стягувача: н/з;

від ДВС: н/з.

Права та обов`язки учаснику судового процесу роз`яснені відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України.

Відводу складу суду не заявлено.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу Діловодство суду.

Встановив:

12.12.2022 ОСОБА_1 подала до суду скаргу від 07.12.2022 на бездіяльність в.о. начальника Першого відділу державної служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Грущук М.В., в якій просить суд:

- визнати бездіяльність в.о. начальника Першого відділу державної служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Грущук М.В., щодо невчинення дій по зняттю арешту з майна боржника ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) накладеного постановою про відкриття виконавчого провадження ВП№22077792 від 21.10.2010 року неправомірною;

- зобов`язати в.о. начальника Першого відділу державної служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Грущук М.В., скасувати арешт та заборону відчуження майна Сільчук Вікторії Віталіївни (ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) накладений постановою про відкриття виконавчого провадження №22077792 від 21.10.2010 року (реєстраційний номер обтяження №10395253 зареєстроване 29.03.2010 року Волинська філією ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України) шляхом вилучення відповідного запису з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Скарга обґрунтована тим, що 13.09.2010 на виконання рішення Господарського суду Волинської області від 31.08.2010 було видано наказ № 4/85-1, який перебував на примусовому виконанні Першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції, правонаступником якого є Перший відділ Державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів). Постановою державного виконавця Першого відділу Державної виконавчої служби Луцького МУЮ Фощенка О. С. від 21.10.2010 у ВП №22077792 про відкриття виконавчого провадження було накладено арешт на майно боржника. 29.06.2011 заступником начальника ДВС Чернацькою О. В. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу в якій було постановлено припинити чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення, однак станом на 07.12.2022 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо ОСОБА_1 продовжує обліковуватись запис про обтяження арешт. 18.11.2022 боржниця звернулась до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) із заявою про зняття арешту з нерухомого майна на що отримала відповідь про відмову у знятті арешту у виконавчому провадженні № 22077792 на підставі того, що боржником не доведено настання жодної з обставин перелічених ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою суду від 15.12.2022 прийнято скаргу ОСОБА_1 від 07.12.2022 до розгляду; розгляд скарги призначено на 22.12.2022; запропоновано стягувачу та Першому відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) подати суду: пояснення по суті поданої скарги та наявні докази; запропоновано ОСОБА_1 в строк по 21.12.2022 подати суду розширений витяг з ЄДРПОУ на Товариство з обмеженою відповідальністю "Лотос-Крим"(код ЄДРПОУ 35942700).

22.12.2022 скаржник на виконання вимог ухвали суду від 15.12.2022 подала витяг з ЄДРПОУ на Товариство з обмеженою відповідальністю "Лотос-Крим" (код ЄДРПОУ 35942700) та копію постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 29.06.2011.

Стягувач та ДВС в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, пояснень по суті поданої скарги не надали. Першому відділу ДВС у м.Луцьку Західного МРУ Міністерства юстиції (м.Львів) 15.12.2022 на офіційну електронну пошту було надіслано ухвалу від 15.12.2022, що підтверджується відміткою канцелярії суду.

В судовому засіданні 22.12.2022 представник скаржника підтримала заявлену скаргу та просила її задовольнити.

Відповідно до ч. 2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Розглянувши матеріали скарги ОСОБА_1 суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього кодексу, порушено їхні права.

Вирішуючи подану скаргу суд зазначає, що порядок проведення виконавчого провадження регулюється положеннями Закону України "Про виконавче провадження".

Так, відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Волинської області від 31.08.2010 було задоволено позов: стягнуто з Фізичної особи-підприємця Сільчук В.В. на користь ТзОВ «Лотос-Крим» заборгованість у розмірі 34834,68 грн основного боргу, 348,34 грн державного мита та 236,00 грн за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

13.09.2010 на виконання вказаного рішення Господарським судом Волинської області було видано наказ № 4/85-1.

На примусовому виконанні Першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції, правонаступником якого є Перший відділ Державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів), з 21.10.2010 року перебувало виконавче провадження №22077792 з примусового виконання наказу суду № 4/85-1 від 13.09.2010 року.

Постановою державного виконавця Першого відділу Державної виконавчої служби Луцького МУЮ Фощенка О. С. від 21.10.2010 року №22077792 про відкриття виконавчого провадження було накладено арешт на майно боржника.

29.06.2011 заступником начальника ДВС Чернацькою О. В. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, в якій, зокрема, було постановлено припинити чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

05.07.2022 представник заявника адвокат Кінах Я.В. звернулась з адвокатським запитом до Першого відділу ДВС у м.Луцьку про надання інформації щодо стану виконавчих проваджень, які перебували на виконанні Першого відділу ДВС у м.Луцьку щодо боржника ОСОБА_1

11.07.2022 року на вказаний адвокатський запит було отримано відповідь від 08.08.2022 року №28634, в якій повідомляється, що на примусовому виконанні в Першому відділі державної виконавчої служби м.Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області перебували виконавчі провадження щодо Сільчук В.В., й зокрема, виконавче провадження №22077792, яке було закінчено заступником начальника ДВС Чернацькою О. В. на підставі п.2. ч.1 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження" винесенням постанови про повернення виконавчого документа стягувачу та припинення чинності арешту майна боржника та інших заходів примусового виконання рішення.

Водночас, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_1 запис про обтяження - арешт, накладений постановою про відкриття виконавчого провадження № б/н від 21.10.2010, реєстраційний номер обтяження 10395253 від 22.10.2010, залишається.

Адвокат Кінах Я.В., діючи в інтересах ОСОБА_1 , 18.11.2022 повторно подала до Першого відділу державної служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) заяву про зняття арешту з нерухомого майна (невизначене майно, все нерухоме майно), реєстраційний номер обтяження 10395253, зареєстровано 22.10.2010 реєстратор: Волинська філія державного підприємства Інформаційний центр Міністерства юстиції України), посилаючись на те, що виконавче провадження щодо боржника ОСОБА_1 було закінчено, про що винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, припинення чинності арешту майна боржника та інших заходів примусового виконання рішення. Також в заяві зазначено, що стягувач ТзОВ «Лотос-Крим» припинило свою діяльність, правонаступники відсутні.

На заяву від 18.11.2022 Перший відділ державної служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) надіслав відповідь, яку було отримано 01.12.2022 року, про відмову у знятті арешту у виконавчому провадженні №22077792 у зв`язку з тим, що боржником не доведено настання жодної з обставин, вказаних у ст.59 Закону України Про виконавче провадження.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону.

Відповідно до змісту ст. 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Завданням органів державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (ст. 3 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів").

Пунктом 5 частини першої статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад справедливості, неупередженості та об`єктивності.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (частина перша статті 5 Закону України «Про виконавче провадження»).

Положеннями статті 18 вказаного Закону визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Схожі за змістом положенням містились у статті 25 цього ж Закону у редакції, чинній на час накладення арешту на майно боржника.

Відповідно до положень частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент звернення заявника до суду із цією скаргою) підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

Чинна на дату винесення постанов про повернення виконавчого документу стягувачу редакція Закону України «Про виконавче провадження» (частина четверта статті 50) передбачала, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження.

Враховуючи викладене, суд вважає, що повернення виконавчого документа стягувачу на підставі статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час повернення виконавчих документів стягувачу) не встановлювало прямого обов`язку державного виконавця знімати арешт з майна боржника.

Водночас, спір у справі, виник не у зв`язку з оскарженням бездіяльності у вигляді не зняття арешту державним виконавцем, який здійснював виконавчі дії у виконавчому провадженні № 22077792 на стадії його завершення під час повернення виконавчого документу стягувачу у 2011 році, а спір виник у зв`язку з тим, що на заяву Сільчук В. В. від 18.11.2022 про зняття арешту у зв`язку з тим, що виконавче провадження щодо боржника ОСОБА_1 було закінчено, винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу та припинено чинність арешту майна боржника та інших заходів примусового виконання рішення, однак державний виконавець відмовився зняти арешт з майна боржника поза межами виконавчого провадження.

З матеріалів скарги вбачається, що Перший відділ державної служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) за підписом виконуючої обов`язки Грущук Марії надіслав відповідь №63612 від 23.11.2022 про відсутність правових підстав для зняття арешту, й зокрема, у виконавчому провадженні №22077792, посилаючись на те, що боржник не довела настання жодної з обставин, вказаних у ст.59 Закону України Про виконавче провадження.

За таких обставин стаття 50 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час повернення наказу суду стягувачу) не є тим законом, який регулює спірні правовідносини.

Застосування державними виконавцями наданого їм широкого кола повноважень та законодавчо визначених механізмів, спрямованих на виконання судових рішень, входить до їх обов`язків, визначених статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження», щодо вжиття передбачених цим Законом заходів для неупередженого, ефективного, своєчасного і повного вчинення виконавчих дій.

Аналіз норм Закону України «Про виконавче провадження» щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.

Проте, наказ суду № 4/85-1 від 13.09.2010 було повернуто органом Державної виконавчої служби ще 29.06.2011, виконавче провадження №22077792 - знищено. З часу повернення наказу суду стягувачу доказів повторного звернення наказу суду до виконання матеріали скарги не містять.

Отже, станом на час розгляду скарги на виконанні в органу Державної виконавчої служби відсутній виконавчий документ для примусового виконання рішення суду від 31.08.2010 у справі №4/85-38, але запис про арешт нерухомого майна боржника ОСОБА_1 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна продовжує існувати: реєстраційний номер обтяження №10395253 зареєстроване 22.10.2010 року Волинською філією ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, підстава обтяження: постанова про відкриття виконавчого провадження № б/н від 21.10.2010.

Законом України «Про виконавче провадження» не врегульовано правовідносини щодо припинення заходів примусового виконання виконавчого документа у зв`язку з його подальшим не пред`явленням до виконання стягувачем після повернення виконавчого документа стягувачу.

Подаючи заяву про зняття арешту з майна, ОСОБА_1 вказала, що повторно виконавчий документ до виконання не пред`являвся, строк пред`явлення наказу до виконання сплив ще 13.09.2013, стягувач ТзОВ «Лотос-Крим» припинив свою діяльність ще 17.04.2019 у зв`язку з визнанням його банкрутом, матеріали виконавчого провадження № 22077792 знищені, а відтак заміна стягувача у даному проваджені також не може бути здійснена.

За встановлених обставин у подальшому застосуванні арешту відсутня необхідність.

Застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права

Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Вказані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Відповідно до ч.1 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов`язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.

Суд повинен реалізовувати своє основне завдання (стаття 2 ГПК України) а саме: справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У правовій ситуації, яка виникла щодо незняття арешту органом Державної виконавчої служби, відмова в задоволенні скарги щодо зняття арешту, накладеного на все майно ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № 22077792, унеможливила б у подальшому здійснення належного захисту майнових прав заявника щодо зняття арешту з його майна, оскільки чинне законодавство не регулює питання зняття обтяжень з майна боржника у випадку повторного не пред`явлення до виконання наказу стягувачем після повернення останньому виконавчого документа. Також звернення з позовом до особи в інтересах якої накладено арешт(ТзОВ «Лотом - Крим») є неможливим, через її припинення існування 17.04.2019.

Наявність впродовж тривалого часу (11 років) нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, а також за відсутності будь-яких відомостей щодо рішення про стягнення виконавчого збору, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

За таких обставин, коли встановлено відсутність виконавчого провадження (його знищення у зв`язку із закінченням строку зберігання) та майнових претензій з боку стягувача, відсутність будь-яких відомостей щодо рішення державного виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору, наявність впродовж тривалого часу (11 років) нескасованого арешту на майно боржника є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 2/0301/806/11, зауваживши, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На підставі зазначеного суд дійшов висновку, що незняття ДВС арешту з майна боржника у виконавчому провадженні саме за обставинами цієї справи є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби, і порушене право ОСОБА_1 підлягає захисту шляхом зобов`язання ДВС зняти арешт з майна боржника.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 343 ГПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Керуючись ст.234, 339-343 ГПК України, Законом України «Про виконавче провадження», господарський суд -

ухвалив:

1. Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність в.о.начальника Першого відділу ДВС у м.Луцьку Західного МРУ Міністерства юстиції (м.Львів) - задовольнити.

2. Визнати бездіяльність в.о. начальника Першого відділу державної служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Грущук М.В., щодо невчинення дій по зняттю арешту з майна боржника ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) накладеного постановою про відкриття виконавчого провадження ВП№22077792 від 21.10.2010 року неправомірною.

3. Зобов`язати в.о. начальника Першого відділу державної служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Грущук М.В., зняти арешт та заборону відчуження майна ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) накладений постановою про відкриття виконавчого провадження №22077792 від 21.10.2010 року (реєстраційний номер обтяження №10395253 зареєстроване 22.10.2010 року Волинська філією ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України) шляхом вилучення відповідного запису з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Відповідно до ч. 1 ст.235 Господарського процесуального кодексу ухвала набирає законної сили після її оголошення. Ухвала відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Повний текст ухвали

виготовлено та підписано

27.12.2022.

Суддя А. С. Вороняк