Рішення

від 26.12.2022 по справі 904/2476/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.12.2022м. ДніпроСправа № 904/2476/22

за позовом Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес", м. Київ

до Приватного підприємства "Кірасир", м. Кривий Ріг

про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 200 111,19 грн., збитків у розмірі 21 075,50 грн. та 3% річних у розмірі 411,95 грн.

Суддя Ніколенко М.О.

Без участі представників сторін.

РУХ СПРАВИ.

Приватна науково-виробнича компанія "Інтербізнес" звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного підприємства "Кірасир" про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 200 111,19 грн., збитків у розмірі 21 075,50 грн. та 3% річних у розмірі 411,95 грн.

Ухвалою суду від 22.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі. Справу № 904/2476/22 ухвалено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.

Позивач зазначив, що рішенням Господарського суду міста Києва від 16.06.2021 у справі №910/5509/21 було присуджено до стягнення з Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" на користь Приватного підприємства "Кірасир" суму основного боргу в розмірі 200111,19 грн., пеню у розмірі 1 433,10 грн., 3% річних у розмірі 403,96 грн., інфляційні втрати у розмірі 2 233,98 грн., судовий збір у розмірі 3 062,73 грн.

Боржником, за його твердженням, добровільно було частково виконано таке рішення суду шляхом перерахування кредитору грошових коштів у загальному розмірі 200 111,19 грн. за платіжними дорученнями № 9942700810 від 19.08.2021, № 9942700814 від 25.08.2021, №9942700847 від 26.08.2021.

В подальшому, за твердженням позивача, 24.09.2021 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2021 у справі № 910/5509/21, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.08.2021, було видано наказ про примусове виконання.

Як зазначив позивач, представником Приватного підприємства "Кірасир", 14.07.2022 було подано Приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Д`яченку Євгенію Станіславовичу заяву № б/н від 14.07.2022 про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 24.09.2021 у справі № 910/5509/21.

Позивач вказав, що постановою від 14.07.2022 приватним виконавцем було відкрито виконавче провадження № 69420237.

Постановою від 14.07.2022 приватним виконавцем вирішено стягнути з боржника основну винагороду приватного виконавця у виконавчому провадженні у розмірі 10% від загальної суми до стягнення за виконавчим документом, що становить 20 724,50 грн.

Постановою від 14.07.2022 приватним виконавцем визначено для боржника розмір мінімальних витрат у виконавчому провадженні в сумі 351 грн.

Також постановами від 14.07.2022 звернуто стягнення на майно та грошові кошти боржника, накладено арешт на грошові кошти боржника в межах суми стягнення.

Позивач зазначив, що відповідно до платіжних доручень № 69420237 від 14.07.2022, №69420237 від 14.07.2022, № 6170891011 від 15.07.2022, № 69420237 від 19.07.2022, з Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" було стягнуто грошові кошти у загальному розмірі 228 320,46 грн., які складаються із заборгованості, присудженої до стягнення рішенням Господарського суду міста Києва від 16.06.2021 у справі № 910/5509/21 у розмірі 207 244,96 грн., винагороди приватного виконавця у розмірі 20 724,50 грн. та витрат у виконавчому провадженні у розмірі 351 грн.

За твердженням позивача, постановою від 19.07.2022 приватним виконавцем закінчено виконавче провадження у зв`язку з фактичним виконанням рішення у повному обсязі.

Оскільки станом на момент звернення рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2021 у справі № 910/5509/21 до примусового виконання, таке рішення вже було частково виконано боржником на суму 200 111,19 грн., позивач наполягає на тому, що виконавцем було безпідставно вдруге стягнуто з боржника таку суму грошових коштів.

Позивач, на суму безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 200 111,19 грн. нарахував відповідачу до сплати 3% річних у сумі 411,19 грн. за загальний період з 15.07.2022 по 08.08.2022.

Сума стягнутих приватним виконавцем витрат у виконавчому провадженні та винагороди приватного виконавця у загальному розмірі 21 075,50 грн. є, за твердженням позивача, його збитками.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач надав до суду відзив, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог за таких обставин.

Відповідач наполягає на тому, що ані ним, ані приватним виконавцем не було порушено вимог чинного законодавства під час виконання наказу Господарського суду міста Києва від 24.09.2021 у справі № 910/5509/21.

Відповідач зауважив, що грошові кошти у загальному розмірі 200 111,19 грн. були перераховані позивачем добровільно, що виключає можливість стверджувати, що такі кошти отримані відповідачем безпідставно.

Відповідач вказав, що позивач не звертався до суду для визнання повністю чи частково таким, що не підлягає виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 24.09.2021 у справі № 910/5509/21.

Також відповідач зазначив, що ним було направлено на адресу позивача заяву № к/750-08 від 03.08.2022 про зустрічний залік однорідних вимог на суму 255 090,36 грн.

ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 200 111,19 грн., збитків у розмірі 21 075,50 грн. та 3% річних у розмірі 411,95 грн.

Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити: 1) наявність правила поведінки, встановленого законом або договором; 2) наявність факту порушення такого правила поведінки винною особою; 3) наявність збитків у потерпілої особи; 4) наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД. ПОЗИЦІЯ СУДУ.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.06.2021 у справі № 910/5509/21 було присуджено до стягнення з Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" на користь Приватного підприємства "Кірасир" суму основного боргу в розмірі 200 111,19 грн., пеню у розмірі 1 433,10 грн., 3% річних у розмірі 403,96 грн., інфляційні втрати у розмірі 2 233,98 грн., судовий збір у розмірі 3 062,73 грн.

Боржником добровільно було частково виконано таке рішення суду шляхом перерахування кредитору грошових коштів у загальному розмірі 200 111,19 грн. за платіжними дорученнями №9942700810 від 19.08.2021, № 9942700814 від 25.08.2021, № 9942700847 від 26.08.2021.

Слід зауважити, що у графі «призначення платежу» таких платіжних доручень вказано: «оплата заборгованості згідно рішення госп. суду м. Києва від 16.06.2021 у справі № 910/5509/21».

В подальшому, 24.09.2021 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2021 у справі № 910/5509/21, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.08.2021, було видано наказ про примусове виконання.

Представником Приватного підприємства "Кірасир", 14.07.2022 було подано Приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Д`яченку Євгенію Станіславовичу заяву № б/н від 14.07.2022 про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 24.09.2021 у справі № 910/5509/21.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження», у заяві про примусове виконання рішення стягувач, зокрема, зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Однак, всупереч положенням ч. 3 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження», у заяві № б/н від 14.07.2022 стягувачем не було зазначено про часткове виконання боржником рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2021 у справі № 910/5509/21.

Постановою від 14.07.2022 приватним виконавцем було відкрито виконавче провадження № 69420237.

Постановою від 14.07.2022 приватним виконавцем вирішено стягнути з боржника основну винагороду приватного виконавця у виконавчому провадженні у розмірі 10% від загальної суми до стягнення за виконавчим документом, що становить 20 724,50 грн.

Постановою від 14.07.2022 приватним виконавцем визначено для боржника розмір мінімальних витрат у виконавчому провадженні в сумі 351 грн.

Також постановами від 14.07.2022 звернуто стягнення на майно та грошові кошти боржника, накладено арешт на грошові кошти боржника в межах суми стягнення.

Відповідно до платіжних доручень № 69420237 від 14.07.2022, № 69420237 від 14.07.2022, №6170891011 від 15.07.2022, № 69420237 від 19.07.2022, з Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" було стягнуто грошові кошти у загальному розмірі 228 320,46 грн., які складаються із заборгованості, присудженої до стягнення рішенням Господарського суду міста Києва від 16.06.2021 у справі № 910/5509/21 у розмірі 207 244,96 грн., винагороди приватного виконавця у розмірі 20 724,50 грн. та витрат у виконавчому провадженні у розмірі 351 грн.

Постановою від 19.07.2022 приватним виконавцем закінчено виконавче провадження у зв`язку з фактичним виконанням рішення у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на момент звернення рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2021 у справі № 910/5509/21 до примусового виконання, таке рішення вже було частково виконано боржником на суму 200 111,19 грн.

При цьому, всупереч запереченням відповідача, звернення боржника у такому випадку до суду з метою визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, у сплаченій частині, не є обов`язковим.

Як було вказано вище, Законом України «Про виконавче провадження» встановлений порядок дій стягувача у випадку часткового добровільного виконання боржником судового рішення: повідомлення виконавця про часткову сплату боржником за виконавчим документом.

А отже, грошові кошти у розмірі 200 111,19 грн. були набуті відповідачем у цій справі за відсутності достатньої правової підстави.

Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відтак, зазначена норма застосовується за наявності сукупності таких умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав; або коли така підстава згодом відпала. Випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін відповідно до закону чи умов договору належить до таких підстав.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.02.2019 у справі № 910/21154/17.

А отже, позовні вимоги Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 200 111,19 грн. є обґрунтованими.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошових зобов`язань на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач, на суму безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 200 111,19 грн. нарахував відповідачу до сплати 3% річних у сумі 411,19 грн. за загальний період з 15.07.2022 по 08.08.2022.

За змістом статей 625, 1212 ЦК України положення статті 625 ЦК України поширюють свою дію на всі види грошових зобов`язань, а тому в разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема, щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей нараховуються 3 % річних та інфляційна складова від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 ЦК України. Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.

Перевіривши розрахунок, доданий до позову, суд встановив, що позивачем було неправильно визначено дату початку нарахування 3 % річних.

Так, грошові кошти у межах виконавчого провадження були стягнуті з Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" у такій черговості:

- за платіжним дорученням № 69420237 від 14.07.2022 266,96 грн.;

- за платіжною вимогою № 69420237 від 14.07.2022 37 089,80 грн.;

- за платіжним дорученням № 6170891011 від 15.07.2022 177 969,80 грн.;

- за платіжним дорученням № 69420237 від 19.07.2022 12 993,90 грн.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 45 ЗУ «Про виконавче провадження», розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості:

1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій;

2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача;

3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів);

4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені виконавцем відповідно до вимог цього Закону, та виконавчий збір або основна винагорода за виконавчими документами про стягнення аліментів.

Розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється в міру їх стягнення.

Відповідно, стягнуті з боржника суми мали бути розподілені таким чином:

1) 14.07.2022 - витрати у виконавчому провадженні в сумі 351 грн.;

14.07.2022 - вимоги стягувача в сумі 33 641,60 грн.;

14.07.2022 - виконавчий збір в сумі 3 364,16 грн.

2) 15.07.2022 - вимоги стягувача в сумі 161 790,73 грн.;

15.07.2022 - виконавчий збір в сумі 16 179,07 грн.

3) 19.07.2022 - вимоги стягувача в сумі 11 812,64 грн.;

19.07.2022 - виконавчий збір в сумі 1 181,26 грн.

Відповідно до положень ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За таких обставин, за розрахунком суду:

- 3 % річних на суму боргу 33 641,60 грн. за період з 15.07.2022 по 08.08.2022 становлять 69,13 грн.;

- 3 % річних на суму боргу 161 790,73 грн. за період з 16.07.2022 по 08.08.2022 становлять 319,15 грн.;

- 3 % річних на суму боргу 4 678,86 грн. за період з 20.07.2022 по 08.08.2022 становлять 7,69 грн.

Всього: 395,97 грн.

А отже, позовні вимоги Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" про стягнення 3 % річних є обґрунтованими у розмірі 395,97 грн.

Щодо позовної вимоги про стягнення збитків у розмірі 21 075,50 грн. слід зазначити про таке.

Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

З аналізу наведених норм чинного законодавства вбачається, що задоволення позовних вимог про стягнення збитків може вважатись законним та обґрунтованим в разі встановлення судом наявності в обставинах справи одночасно чотирьох умов.

А саме: 1) наявність правила поведінки, встановленого законом або договором; 2) наявність факту порушення такого правила поведінки винною особою; 3) наявність збитків у потерпілої особи; 4) наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

З викладено вище вбачається, що у діях Приватного підприємства "Кірасир" наявні всі елементи складу правопорушення, а саме: наявність правила поведінки, встановленого законом, а саме припис ч. 3 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження» щодо повідомлення стягувачем виконавця про часткове виконання рішення боржником; протиправні дії/бездіяльність відповідача, що виявились у недотриманні вказаного припису закону та звернення до виконання судового рішення у частині, що є фактично виконаною; наявність збитків у позивача: витрат, які останній поніс внаслідок стягнення з нього виконавчого збору; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою.

При цьому, щодо складу та розміру понесених позивачем збитків слід зазначити про таке.

Як було встановлено судом під час розгляду цієї справи, рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2021 у справі № 910/5509/21 було виконано боржником частково, а саме у розмірі 200 111,19 грн. Сума заборгованості у загальному розмірі 7 133,77 грн. за таким рішенням суду залишилась невиконаною.

Пунктом 12 Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця встановлено, що розмір основної винагороди приватного виконавця становить 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Згідно з п. 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.

Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов`язаних з винесенням постанов про: відкриття виконавчого провадження; стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується); стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується); стягнення витрат виконавчого провадження; закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу).

Витрати, пов`язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження: виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари); пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв`язку)).

До додаткових витрат виконавчого провадження належать витрати виконавчого провадження, які не визначені цим пунктом як мінімальні витрати виконавчого провадження.

Відповідно, виконавцем було правомірно стягнуто з боржника суму боргу 7 133,77 грн., мінімальні витрати у виконавчому провадженні в сумі 351 грн. та винагороду приватного виконавця у розмірі 713,38 грн. (10 % від суми боргу 7 133,77 грн.).

Решта суми винагороди приватного виконавця у розмірі 20 011,12 грн. (10 % від безпідставно стягнутої суми боргу 200 111,19 грн.) є збитками Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес".

Щодо заперечень відповідача про зустрічний залік останнім однорідних вимог слід зазначити про таке.

Відповідно до частин першої - третьої статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Згідно з частиною третьою статті 203 Господарського кодексу України (далі ГК України), господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Аналогічні положення закріплені також у статті 601 ЦК України, відповідно до якої зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Відповідно до частини п`ятої статті 202 ЦК України, до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні - є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов`язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов`язання. У такому випадку зобов`язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

Вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам (стаття 601 ЦК України):

- бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим);

- бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо);

- строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Умова щодо безспірності вимог, які зараховуються, а саме: відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, не передбачена чинним законодавством, зокрема статтею 203 ГК України, статтею 601 ЦК України, але випливає із тлумачення змісту визначених законом вимог і застосовується судами відповідно до усталеної правової позиції, викладеної у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №910/21652/17, від 11.09.2018 у справі № 910/21648/17, від 11.10.2018 у справі № 910/23246/17, від 15.08.2019 у справі № 910/21683/17, від 11.09.2019 у справі № 910/21566/17, від 25.09.2019 у справі № 910/21645/17, від 01.10.2019 у справі № 910/12968/17, від 05.11.2019 у справі №914/2326/18.

Вирішуючи питання щодо безспірності заборгованості суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено стороною, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час зарахування зустрічних однорідних вимог. При цьому сам факт звернення кредитора до суду не є підставою для визнання заборгованості спірною, позаяк спірність заборгованості з урахуванням положень чинного законодавства визначається не за суб`єктивним ставленням кредитора чи боржника до неї. Наявність спору в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за кредитним договором не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника.

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові від 15.01.2020 у справі № 305/2082/14-ц Великою Палатою Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 916/3006/17 (провадження № 12-278гс18) також зазначено, що інформація про наявність у суді іншого позову стягувача до боржника чи боржника до стягувача сама по собі не є доказом недотримання умови щодо безспірності заборгованості.

У постановах від 28.02.2018 у справі № 910/4312/17, від 04.07.2018 у справі № 910/16430/16, від 05.07.2018 у справі № 914/3013/16, від 19.07.2018 у справі № 910/14503/16, від 26.09.2018 у справі № 910/20105/17, від 04.04.2019 у справі № 918/329/18 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначає, що відповідно до статті 601 ЦК України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Заява про зарахування зустрічних вимог є одностороннім правочином. Зарахування зустрічних однорідних вимог, про яке заявила одна із сторін у зобов`язанні, здійснюється в силу положень статті 601 ЦК України та не пов`язується із прийняттям такого зарахування іншою стороною. Якщо інша сторона не погоджується з проведенням зарахування, вона вправі на підставі статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19 уточнив висновки Верховного Суду щодо застосування норм права (статей 601, 602 ЦК України) таким чином.

Безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором.

За дотримання умов, передбачених статтею 601 ЦК України, та відсутності заборон, передбачених статтею 602 ЦК України, незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов`язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним.

Заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевіряється судом, який вирішує спір про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог.

Наявність на момент зарахування іншого спору (спорів) в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за зобов`язанням не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника.

Наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Так, відповідач не довів належними та допустимими доказами факту наявності у Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" заборгованості перед Приватного підприємства "Кірасир" у розмірі 255 090,36 грн., зазначеної у заяві № к/750-08 від 03.08.2022; настання строку виконання Приватною науково-виробничою компанією "Інтербізнес" таких грошових зобов`язань.

За таких обставин, позовні вимоги Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" про стягнення збитків є обґрунтованими у розмірі 20 011,12 грн.

ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Обставини, на які посилається позивач, доводяться рішенням Господарського суду міста Києва від 16.06.2021 у справі № 910/5509/21 (том 1, а.с. 14 - 18), матеріалами платіжними дорученнями № 9942700810 від 19.08.2021, № 9942700814 від 25.08.2021, № 9942700847 від 26.08.2021 (том 1, а.с. 19 - 21), постановами приватного виконавця у ВП № 69420237 (том 1, а.с. 22 - 32), платіжними дорученнями № 69420237 від 14.07.2022, № 69420237 від 14.07.2022, №6170891011 від 15.07.2022, № 69420237 від 19.07.2022 (том 1, а.с. 33 - 36), вимогою № 10 від 19.07.2022 з доказами направлення (том 1, а.с. 37 - 39).

Обставини, на які посилається відповідач, доводяться судовим наказом у справі № 910/5509/21 (том 1, а.с. 56), заявою про залік однорідних вимог (том 1, а.с. 57), листами Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" (том 1, а.с. 58 - 59).

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити у частині стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 200 111,19 грн., збитків у розмірі 20 011,12 грн. та 3% річних у розмірі 395,97 грн.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Дизельний завод" про відшкодування збитків у розмірі 1 064,38 грн. та стягнення 3% річних у розмірі 15,22 грн. слід відмовити.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору слід розподілити пропорційно задоволених позовних вимог.

ПРАВОВУ ДОПОМОГУ АДВОКАТА.

У позові позивач просить суд покласти на відповідача витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 30 000 грн.

У якості доказів надання Адвокатським об`єднанням «Перший правничий колегіум «Астрея» Приватній науково-виробничій компанії "Інтербізнес" юридичних послуг під час розгляду справи № 904/2476/22 позивачем долучено до суду: договір про надання правової допомоги № 2/22 від 04.01.2022, додаткові угоди № 3 від 14.07.2022, № 3-1 від 18.07.2022 до договору про надання правової допомоги.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до додаткові угоди № 3-1 від 18.07.2022 до договору про надання правової допомоги, адвокатське об`єднання зобов`язується підготувати позовну заяву до ПП «Кірасир» (ідентифікаційний код: 34488609) про стягнення безпідставно одержаних грошових коштів у розмірі 200 111,19 грн. та відшкодування шкоди в розмірі 21 075,50 грн., які стягнуті з банківських рахунків клієнта Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Д`яченком Є.С. у виконавчому провадженні № 69420237, розпочатого за заявою ПП «Кірасир» про виконання рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2021 у справі № 910/5509/21 на підставі наказу Господарського суду міста Києва від 24.09.2021 у справі № 910/5509/21.

Згідно з п. 1.2 додаткові угоди № 3-1 від 18.07.2022, вартість послуг адвокатського об`єднання, що передбачені цією додатковою угодою, складає фіксовану суму 30 000 грн.

Розмір фактичних витрат позивача на правову допомогу адвоката підтверджений належними доказами та співмірний із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову.

За таких обставин, витрати позивача на правову допомогу адвоката у розмірі 30 000 грн. слід розподілити пропорційно задоволених позовних вимог, а саме покласти на відповідача у розмірі 29 853,84 грн.

Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Кірасир" (місце реєстрації: вул. Шостаковича, 12, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50029; ідентифікаційний код: 34488609) на користь Приватної науково-виробничої компанії "Інтербізнес" (місце реєстрації: 03115, м. Київ, пр-т Перемоги, 121 В; ідентифікаційний код: 01200244) безпідставно набути грошові кошти у розмірі 200 111,19 грн., збитки у розмірі 20 011,12 грн., 3% річних у розмірі 395,97 грн. витрати позивача на правову допомогу адвоката у розмірі 29 853,84 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 307,78 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відмовити у задоволенні позовних вимог про відшкодування збитків у розмірі 1 064,38 грн. та стягнення 3% річних у розмірі 15,22 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний 26.12.2022.

Суддя М.О. Ніколенко