Рішення

від 17.11.2022 по справі 910/7494/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.11.2022Справа № 910/7494/22

Господарський суд міста Києва в складі судді Привалова А.І., за участю секретаря судового засідання Мазура В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження

справу №910/7494/22

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Кантер Транс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Українські консерви"

про стягнення 61174,00 грн

За участю представників сторін:

від позивача: Самчук А.М. (в режимі відеоконференції);

від відповідача: Медвецька Г.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кантер Транс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Українські консерви" про стягнення 61174,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором №0802/2 про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом від 08.02.2022, внаслідок чого виникла заборгованість за надані транспортно-експедиційні послуги по перевезенню вантажів у загальній сумі 61174,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2022 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання), надано відповідачу строк на подання відзиву - протягом 15 днів з дати вручення йому ухвали про відкриття провадження у справі.

06.09.2022 на адресу Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечує, посилаючись на те, що між позивачем і відповідачем ніколи не підписувалося та не укладалося жодних договорів. Відповідач не замовляв у позивача жодних послуг. Також, відповідач подав клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2022 постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання по справі призначено на 06.10.2022. Витребувано у позивача оригінали документів, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги та копії яких додані до позовної заяви.

21.09.2022 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, до якої додано витребувані судом докази. Також, у наданій відповіді представником позивача викладено клопотання про проведення усіх судових засідань в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2022 задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Кантер Транс" про розгляд справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

В судовому засіданні 06.10.2022 представник позивача, який приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в засідання суду не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2022 відкладено розгляд справи на 27.10.2022.

Втім, судове засідання 27.10.2022 о 11 год. 40 хв. не відбулося, у зв`язку з знеструмленням електромережі суду та виходу з ладу серверу автоматизованої системи документообігу суду, що підтверджується відповідним актом від 27.10.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2022 судове засідання по розгляду справи призначено на 17.11.2022.

Присутній у судовому засіданні 17.11.2022 представник позивача, який приймав участь в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, позовні вимоги підтримав повністю з посиланням на обставини, наведені у позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що ніколи не замовляв послуг у позивача.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 17.11.2022, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Справу розглянуто в розумні строки, враховуючи запровадження в Україні воєнного стану та постійні сигнали повітряної тривоги в місті Києві, що впливає на особливості роботи Господарського суду міста Києва.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ:

08.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Українські консерви" (за договором замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кантер Транс" (за договором перевізник) було укладено Договір №0802/2 про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом, відповідно до умов якого Замовник замовляє, а Перевізник надає послуги по здійсненню перевезень вантажів, зокрема з доставки ввіреного йому вантажу до пункту призначення на умовах, передбачених цим Договором, автомобільним транспортом у міських, міжміських і міжнародних сполученнях.

Відповідно до п.2.1. договору, Замовник зобов`язується забезпечити надання вантажів для перевезень на підставі узгодженої ЗАЯВКИ-ЗАМОВЛЕННЯ, що є невід`ємною частиною цього Договору, в якому вказані: пункт завантаження, дата і час прибуття в пункт завантаження, пункт розвантаження, контактні особи та їх телефони, назва та характеристика вантажу, об`єм та вага вантажу, вартість перевезення, додаткові вимоги.

Сторони визнають юридичну силу Заявки-Замовлення, рахунку на перевезення, переданих шляхом факсимільного зв`язку, по телефону в усній формі чи по електронній пошті.

У п. 4.1. договору визначено, що вартість послуг узгоджується сторонами в Заявках-Замовленнях і зазначається в рахунках-фактурах та актах приймання-передачі послуг.

Відповідно до п. 4.4. договору, розрахунки за договором здійснюються сторонами у безготівковій формі в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів з рахунку Замовника на рахунок Перевізника, протягом 8-х (восьми) банківських днів з моменту підписання акту надання послуг, якщо інші умови не вказано у відповідній Заявці-замовленні.

Умовами п. 4.7. договору передбачено, що після завершення кожного перевезення Перевізник складає, підписує та передає Замовнику акт приймання-передачі наданих послуг.

Згідно п. 4.8. договору, акт приймання-передачі наданих послуг повинен бути підписаний Замовником та повернутий Перевізнику протягом 3 днів з дати його отримання або 7 днів з дня направлення акту листом. У випадку відсутності у вказаний строк письмових зауважень Замовника, послуги вважаються виконані належним чином, а акт затвердженим і таким, відносно якого у Замовника немає зауважень.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами й діє до 20.01.2023 року (п. 8.2. договору).

Відповідно до положень п. 8.5. договору, договір, зміни та доповнення до нього, Заяви-замовлення, отримані від Замовника за допомогою факсимільного зв`язку, по електронній пошті, мають юридичну силу.

Сторони зобов`язуються після ознайомлення та підписання даного договору, отриманого за допомогою факсимільного зв`язку, по електронній пошті, обмінятися оригінальними примірниками останнього (п. 8.6. договору).

Як вказує позивач, 08.02.2022 між сторонами було підписано Заявку на транспортно-експедиційне обслуговування в міжнародному сполученні № 08/02/2 до Договору №0802/2 від 08.02.2022, за якою позивач прийняв на себе зобов`язання здійснити перевезення вантажу металеве обладнання, за маршрутом Німеччина Україна. Фрахтова сума перевезення за заявкою визначено в сумі 1900 євро, в грн по курсу НБУ на день вивантаження автомобіля. Умови оплати безготівковий перерахунок через 7 банківських днів після отримання замовником оригіналів документів.

Під час дослідження матеріалів справи, судом було встановлено, що Договір №0802/2 про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом від 08.02.2022 та Заявка на транспортно-експедиційне обслуговування в міжнародному сполученні № 08/02/2 від 08.02.2022 були укладені сторонами за допомогою факсимільного зв`язку.

Позивач виконав взяті на себе зобов`язання щодо перевезення у визначені строки та за маршрутом, обумовленим заявкою-замовленням, що підтверджується долученою до матеріалів справи копією міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) № 840205 від 11.02.2022 з відміткою вантажоодержувача про одержання вантажу.

21.06.2022 на виконання п. 4.7. договору та п. 15 заявки позивач надіслав цінним листом з описом вкладення на адресу відповідача оригінали документів, а саме: Договору №0802/2 від 08.02.2022, Заявки № 08/02/2 від 08.02.2022, Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 44 від 18.02.2022, рахунок на оплату № 44 від 18.02.2022, які є підставою для проведення оплати за надані послуги з перевезення вантажу.

Відповідач вказаний лист з документами отримав 09.07.2022, що підтверджується витягом з сайту Укрпошта, та фактично не заперечувалося представником під час розгляду справи.

Оскільки відповідач не виконав взятих на себе зобов`язань щодо оплати наданих послуг з перевезення вантажу в обумовлений договором та заявкою строк, позивач звернувся з позовом до господарського суду про стягнення з ТОВ "Торговий дім "Українські консерви" заборгованості в розмірі 61174,00 грн.

Відповідач у поданому відзиві заперечив проти позову посилаючись на те, що ніякого договору з позивачем не укладав та послуг не замовляв. На даний час Товариство взагалі ніякої господарської діяльності, окрім здачі майна в оренду, не здійснює. На підтвердження своїх заперечень відповідач надав до матеріалів справи витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 02.09.2022 та бухгалтерські документи щодо податкових зобов`язань ТОВ "Торговий дім "Українські консерви" за І та ІІ кв. 2022 року.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину суд визнає Договір №0802/2 про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом від 08.02.2022 належною підставою, у розумінні норм ст. 11 ЦК України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

При цьому, суд наголошує, що відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованих, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому, добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків.

Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідач, заперечуючи проти укладання договору з позивачем, доказів повідомлення позивача, після отримання від останнього пакету документів для оплати транспортних послуг, про шахрайські дії невстановлених осіб, які використали дані та печатку ТОВ "Торговий дім "Українські консерви", суду не надав. Фактично відповідач звернувся до правоохоронних органів після відкриття провадження у даній справі. Відтак, суд критично оцінює заперечення відповідача щодо відсутності договірних відносин з позивачем.

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір є договором транспортного експедирування, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 65 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 929 ЦК України, яка узгоджується із положеннями статті 316 ГК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Статтею 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" встановлено, що транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.

Замовлення на перевезення вантажів - документ, який подає вантажовідправник перевізникові на доставляння обумовленої партії вантажів в узгоджені терміни (ст. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363) (надалі - Правила).

Приймання вантажу - подання вантажовідправником підготовленого для відправлення вантажу та товарно-транспортних документів перевізнику з наступним навантаженням на транспортний засіб та оформлення документів про прийняття вантажу перевізником для відправлення. (ст. 1 Правил).

Здавання вантажу - подання вантажоодержувачу перевізником вантажу, згідно з товарно-транспортним документом, з наступним розвантаженням і оформленням документів про його передачу вантажоодержувачу. (ст. 1 Правил).

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами. (ст. 1 Правил).

При перевезеннях вантажів контроль за своєчасним прибуттям транспорту протягом дня, регулювання його розстановки, подачі під завантаження, використання транспорту, що звільнився, у зворотному напрямку, облік завантаження, часу прибуття та відправлення рухомого складу виконується Перевізником або Замовником залежно від прийнятої ними схеми перевезень. (п. 8.3. Правил).

Як встановлено вище, на підставі договору відповідачу було надано послуги на загальну суму в розмірі 61174,00 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями первинних документів.

Як передбачено ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідачем, в свою чергу, оплату наданих позивачем послуг у визначений умовами договору строк не здійснив.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

17.10.2019 набув чинності Закон України №132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 25.06.2020 у справі №924/233/18).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") Суд наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Дослідивши надані сторонами докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає докази надані позивачем на підтвердження заявлених вимог більш вірогідним, ніж докази, представлені відповідачем на спростування заявлених вимог.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №910/13407/17.

З огляду на викладене, всі інші доводи та міркування сторін залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як такі, що не спростовують вказаних вище висновків суду.

Таким чином, оскільки відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, в розумінні ст. 76, 77 ГПК України, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість, суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог з покладенням судового збору на відповідача, в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Українські консерви" (ідентифікаційний код 31753029; вул. Басейна, буд. 1/2а, м. Київ, 01004) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кантер Транс» (ідентифікаційний код 40252456; вул. Дубнівська, 10, с. Крупа, Луцький район, Волинська область, 45604) 61 174,00 грн заборгованості та судовий збір у розмірі 2481,00 грн.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 27.12.2022.

Суддя А.І. Привалов