Рішення

від 23.12.2022 по справі 914/2421/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.2022 Справа № 914/2421/22

Господарський суд Львівської області у складі судді Зоряни ГОРЕЦЬКОЇ, за участю секретаря судового засідання Марти ПРИШЛЯК, розглянувши матеріали справи

за позовом: ТОВ ВНФ «Галелектросервіс», м. Львів,

до відповідача: ТОВ «БК Сучасний Простір», м. Львів

про стягнення 135 091,01 грн.

представники сторін

від позивача: Іванова А.П.;

від відповідача: не з`явився.

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

На розгляд господарського суду Львівської області надійшла позовна заява ТОВ ВНФ «Галелектросервіс» до ТОВ «БК Сучасний Простір» про стягнення заборгованості в розмірі 135 091,01 грн.

Ухвалою від 11.10.2022 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення( викликом) сторін. Розгляд справи призначено на 14.11.2022.

Судове засідання 14.11.2022 відкладено на 05.12.2022, 05.12.2022 на 23.12.2022.

Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи та прийняття рішення, в судовому засіданні 23.12.2022 проголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН

Позиція позивача

Позивач обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням умов договору № 010123 від 01.01.2021 та №060101 від 01.06.2021 у зв`язку з чим виникла заборгованість в розмірі 135 091,01 грн.

Позиція відповідача

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, проти позову не заперечив.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ПІДТВЕРДЖЕННЯ ЇХ ДОКАЗАМИ

01.01.2021 між ТОВ ВНФ «Галелектросервіс» (орендодавець) та ТОВ «БК Сучасний Простір» (орендар) укладено договір №010123 за умовами пунктів 1.1-1.3 якого орендодавець зобов`язується передати орендареві, а орендар зобов`язується прийняти в строкове платне користування майно згідно з п. 2.1 договору та переліками, що є додатками до цього договору та зобов`язується сплачувати орендодавцю орендну плату. Об`єкт оренди, знаходиться у власності орендодавця у відповідності до договору купівлі-продажу нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №3035 від 20.08.2010. Об`єкт оренди використовується орендарем для розміщення офісного та складського приміщення.

Відповідно до п. 2.1 договору №010123 від 01.01.2021 об`єктом оренди є нерухоме майно, загальною площею 88,2 кв.м., розміщене за адресою: м. Львів, вул. Навроцького, 4, згідно викопіювання з поверхового плану, що є додатком до цього договору.

Згідно з п. 3.1 договору №010123 від 01.01.2021 плата за оренду нараховується з моменту набуття договором чинності і становить за перший (базовий) місяць та наступні місяці згідно виставлених рахунків та актів виконаних робіт.

У додатку №2 до цього договору сторони визначили, що орендна плата за 72,4 кв.м. складського приміщення складає 5792,29 грн. з ПДВ, а за оренду 15,8 кв.м. офісного приміщення 2370,00 грн. з ПДВ.

Договір оренди набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2022, а в частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 9.1 договору №010123 від 01.01.2021 з урахуванням додаткової угоди №2 від 31.12.2021).

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України унормовано, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно зч. 1, 3 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщс сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча 6 однієї із сторін має бути досягнуто згоди. За змістом ч. 1, 2 ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Отже, набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов`язки по договору, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін. Таким чином, досягнувши згоди щодо всіх істотних умов сторони уклали договір, внаслідок чого між ними виникли взаємні права та обов`язки, а відповідний договір набрав чинності. Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

На підставі договору №010123 від 01.01.2021 виникли відносини з приводі оренди нерухомого майна.

Орендар вступає в строкове платне користування майном у термін, указаний договорі, але не раніше підписання цього договору та акта приймання-передачі майна. Обов`язки по складанню акта приймання-передачі покладаються на орендодавця (п. 2.4 договору №010123 від 01.01.2021).

На виконання умов договору №010123 від 01.01.2021 між сторонами підписано та скріплено печатками акт від 01.01.2021 про приймання-передачу 72,4 кв.м. складських приміщень та 15,8 кв.м. офісних приміщень, які розміщені за адресою: м. Львів, вул. Навроцького, 4.

Згодом додатковою угодою №1 від 01.06.2021 сторони внесли зміни до п. 2.1 договору виклавши його у новій редакції згідно з якою об`єктом оренди є нерухоме майно, загальною площею 160,7 кв.м. (а не 88,2 кв.м., як у первинній редакції), розміщене за адресою: м. Львів, вул. Навроцького, 4, згідно викопіювання з поверхового плану, що є додатком до цього договору. Вказана додаткова угода вступила в силу з моменту її підписання.

На виконання цієї додаткової угоди, між сторонами підписано акт примання-передачі від 01.06.2022 згідно якого орендар прийняв від орендодавця додаткових 72,5 кв.м. складських приміщень.

У додатку №2 до цього договору сторони визначили, що орендна плата за 144,9 кв.м. складського приміщення складає 11592,58 грн. з ПДВ, а за оренду 15,8 кв.м. офісного приміщення - 2370,00 грн. з ПДВ.

23.06.2022 між сторонами підписано акт приймання-передачі згідно з яким орендар повернув орендодавцеві 144,9 кв.м. складських приміщень та 15,8 кв.м. офісних приміщень за адресою: м. Львів, вул. Навроцького, 4.

Таким чином, у період з 01.01.2021 по 01.06.2021 між сторонами існували правовідносини з приводу оренди 72,4 кв.м. складських приміщень та 15,8 кв.м. офісних

приміщень, які розміщені за адресою: м. Львів, вул. Навроцького, 4, а починаючи з 01.06.2021 по 23.06.2022 щодо оренди більшої площі - 144,9 кв.м. складських приміщень та 15,8 кв.м. офісних приміщень за цією ж адресою.

Факт використання орендарем вищезазначених приміщень підтверджується актами №ОУ-0000552 від 31.12.2021 на суму 38 886,46 грн. з ПДВ, №ОУ-0000024 від 31.01.2022 на суму 19 791,26 грн. з ПДВ, №ОУ-0000079 від 28.02.2022 на суму 23 160,55 грн. з ПДВ, №ОУ 0000122 від 31.03.2022. на суму 18 342,93 грн. з ПДВ, №ОУ-0000165 від 30.04.2022. на суму 18 607,74 грн. з ПДВ, №ОУ-0000211 від 31.05.2022. на суму 17 635,74 грн. з ПДВ, №ОУ 0000231 від 23.06.2022. на суму 1 594,26 грн. з ПДВ.

Загальна сума орендних платежів за цими актами становить 137 748,94 грн.

Пунктами 3.4, 3.5, 3.7 договору №010123 від 01.01.2021 визначено, що орендна плата сплачується в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця авансовим платежем згідно виставлених рахунків протягом 5 днів поточного місяця та остаточний розрахунок згідно рахунків та актів виконаних робіт не пізніше 10 числа наступного місяця за звітним Вартість комунальних послуг, витрат на утримання прибудинкової території, входить до складу орендної плати. Розмір орендної плати буде змінюватись щомісячно, враховуючи вартість спожитих комунальних витрат орендарем.

Відповідно до п. 4.2 договору №010123 від 01.01.2021 орендар зобов`язаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.

Разом з тим, всупереч зазначених умов договору орендар неналежним чином виконував свої обов`язки щодо сплати орендних платежів.

01.06.2021 між ТОВ ВНФ «Галелектросервіс» (виконавець) та ТОВ «БК Сучасний Простір» (замовник) укладено договір №060101 за умовами пункту 1 якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання у повному обсязі та на умовах передбачених цим договором послуги по розміщенню ТМЦ та автотранспортної техніки замовника. Виконавець не несе відповідальності за зберігання товару замовника. Окрім того у пунктах З.5., 3.6 цього договору визначено, що виконавець зобов`язується надати замовнику доступ до відкритої площадки площею 200 кв.м. по вул. Навроцького, 4, в будь який час . Відкрита площадка для розміщення металевих конструкцій замовника зазначена у плані викопіювання (додаток №1), що є невід`ємною частиною договору.

Пунктом 2.1 договору №060101 від 01.06.2021 визначено, що вартість наданих послуг визначається у актах виконаних робіт (наданих послуг) та рахунках.

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2022 або до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 5.5 договору з урахуванням додаткової угоди №1 від 31.12.2021).

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання посл) за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та порядку, що встановлені договором.

Таким чином, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою договором про надання послуг.

Згідно з п. 3.1 договору №060101 від 01.06.2021 замовник зобов`язується надати в необхідні документи для виконання робіт, та провести виконавцю оплату в розмірі 100% вартості робіт по цьому договору в строк не пізніше 5 днів з дня виписки акту здачі-приймання виконаних робіт.

Умови договору вважаються виконаними в день підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) (п.3.2 договору).

Факт надання замовнику послуг за вказаним договором підтверджується актами №ОУ-0000535 від 31.12.2021 на суму 4 000,80 грн. з ПДВ, №ОУ-0000007 від 31.01.2022 на суму 4 000,80 грн. з ПДВ, №ОУ-0000055 від 28.02.2022 на суму 4 000,80 грн. з ПДВ, №ОУ-0000099 від 31.03.2022 на суму 4 000,80 грн. з ПДВ, №ОУ-0000144 від 30.04.2022 на суму 4 000,80 грн. з ПДВ, №ОУ-0000189 від 31.05.2022 на суму 4 000,80 грн. з ПДВ, №ОУ-0000230 від 23.06.2022 на суму 3 067,28 грн. з ПДВ. Загальна сума наданих послуг за цими актами становить 27 072,08 грн.

Разом з тим, всупереч зазначених умов договору замовник неналежним чином виконував свої обов`язки щодо сплати вартості наданих послуг.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов`язання повинно виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, ще звичайно ставляться.

Встановлюючи певні умови виконання зобов`язань в договорі сторони забезпечують, стабільність, послідовність та правову певність поведінки учасників договірних відносин, що гарантує справедливість, розумність й доброчесність сторін під час виконання договору.

Водночас, недотримання вищезазначених умов виходить за обумовлені сторонами межі здійснення прав та обов`язків по договору, й надає одній зі сторін, яка його порушує, безпідставну перевагу в цих господарських відносинах, внаслідок чого порушується баланс приватноправових інтересів сторін договору, що є недопустимим.

Згідно з статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється належним чином проведеним виконанням. Однак, якщо зобов`язання не виконано належним чином, то на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов`язки.

В силу ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У статті 611 ЦК України зазначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 2 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Розрахунок заборгованості відображено в акті від 23.06.2022 про звірку розрахунків по договорах №010123 від 01.01.2021 та №060101 від 01.06.2021, який підписано та скріплено печатками ТОВ «БК Сучасний Простір» та ТОВ ВНФ «Галелектросервіс».

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balanceofprobabilities) або "перевага доказів" (preponderanceoftheevidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clearandconvincingevidence); "поза розумним сумнівом" (beyondreasonabledoubt).

17.10.2019 набув чинності Закон України N 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "BruallaGomezdeLaTorre v. Spain" від 19.12.97 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі N 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі N 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі N 902/761/18, від 04.12.2019 у справі N 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі N 129/1033/13-ц (провадження N 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyondreasonabledoubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Проаналізувавши встановлені обставини, надавши оцінку доводам учасників справи, господарський суд керуючись стандартом вірогідності доказів приходить до висновку, що взяті на себе обов`язки ТОВ «БК Сучасний Простір» виконувало неналежним чином, здійснюючи часткову оплату грошових зобов`язань за договорами №010123 від 01.01.2021 та №060101 від 01.06.2021, внаслідок чого перед ТОВ ВНФ «Галелектросервіс» утворилась заборгованість у розмірі 135 091,01 грн.

Судовий збір підлягає стягненню з відповідача. В силу норм ст. 129 ГПК України, для вирішення питання відшкодування витрат на правову допомогу позивача необхідно призначити судове засідання.

Керуючись статтями 4, 7, 8, 73, 76-79, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ТОВ «БК Сучасний Простір» на користь ТОВ ВНФ «Галелектросервіс» 135 091,01 грн. заборгованості та 2 481,00 грн. судового збору.

3. Судове засідання для вирішення питання відшкодування витрат на правову допомогу позивача призначити на 05.01.2023 о 14:55 год.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повний текст рішення складено 27.12.2022.

Суддя Горецька З.В.