Рішення

від 19.12.2022 по справі 916/1413/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/1413/22

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Ловга В.М.

За участю представників сторін:

Від позивача: Манова І.М. на підставі ордеру;

Від відповідача: не з`явився;

Від третьої особи: не з`явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом фермерського господарства „ВТВ 2006 до селянського (фермерського) господарства „Михайло, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Петропавлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, до селянського (фермерського) господарства „Михайло про стягнення 158 742,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство „ВТВ 2006 (далі по тексту ФГ „ВТВ 2006) звернулось до господарського суду із позовною заявою до селянського (фермерського) господарства „Михайло (далі по тексту СФГ „Михайло) про стягнення шкоди, завданої самовільним використанням земельних ділянок, у розмірі 138 742,00 грн., та моральної шкоди у розмірі 20 000,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом завдання СФГ „Михайло позивачу збитків у результаті самовільного зайняття земельних ділянок площею 2 га, які перебувають у користуванні позивача на підставі укладених із власниками договорів оренди земельних ділянок.

СФГ „Михайло повністю заперечувало проти задоволення заявлених позивачем вимог, посилаючись на недоведеність позивачем факту завдання йому збитків. Так, відповідачем наголошено, що у зв`язку з хаотичним розташуванням земельних ділянок, які перебувають у користуванні позивача та відповідача, сторонами за усною домовленістю було розподілено земельні ділянки для зручності їх обробітку. Таким чином, фактично сторони обробляли земельні ділянки згідно узгоджених меж. СФГ „Михайло наголошено, що навесні 2022р. він звернувся до Петропавлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, запідозривши розширення позивачем оброблювального масиву. Проте, сільською радою за відсутності представника відповідача було проведено заміри земельних ділянок та пізніше запрошено для підписання акту від 04.05.2022р. Крім того, відповідачем наголошено про ненадання позивачем належних доказів посіву на спірному масиві саме насіння соняшника, докази на підтвердження придбання якого були надані позивачем.

Ухвалою суду від 26.10.2022р. судом було залучено до участі у дану справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Петропавлівську сільську раду Білгород-Дністровського району Одеської області.

Петропавлівська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області не скористалась наданим законом правом на участь свого представника у даному судовому процесі. При цьому, у поданій до суду заяві, які не містила кваліфікованого електронного підпису, третя особа просила розглянути справу за відсутності її представника.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача, господарський суд встановив наступне.

Відповідно до п. 1.1 Статуту СФГ „Михайло, державну реєстрацію якого проведено 25.07.2005р., СФГ створено і діє у відповідності із Законом України „Про фермерське господарство, Законом України „Про власність, Земельним, Цивільним та Господарським кодексами України.

Згідно з п. 2.1 Статуту СФГ „Михайло метою діяльності фермерського господарства є виробництво товарної сільськогосподарської продукції, її переробка, реалізація для отримання прибутку, надання матеріально-технічної і агросервісної допомоги та посередницьких послуг юридичним та фізичним особам.

Пунктом 5.1 Статуту СФГ „Михайло визначено, що до земель фермерського господарства відносяться: а) земельні ділянки, що належать на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельні ділянки, що належать громадянам - засновнику і членам фермерського господарства на праві приватної власності згідно Державних актів на право приватної власності на землю; в) земельні ділянки, що використовуються фермерським господарством на умовах оренди.

Відповідно до п. 1.1 Статуту ФГ „ВТВ 2006, державну реєстрацію якого проведено 14.06.2006р., ФГ „ВТВ 2006 створено громадянином України ОСОБА_1 , діє у відповідності із Законом України «Про фермерське господарство», Законом України «Про власність», Земельним, Цивільним та Господарським кодексами України.

Згідно з п. 2.1 Статуту ФГ „ВТВ 2006 метою діяльності фермерського господарства є виробництво товарної сільськогосподарської продукції, її переробка, реалізація для отримання прибутку, надання матеріально-технічної і агросервісної допомоги та посередницьких послуг юридичним та фізичним особам.

Пунктом 5.1 Статуту ФГ „ВТВ 2006 визначено, що до земель фермерського господарства відносяться: а) земельні ділянки, що належать на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельні ділянки, що належать громадянам - засновнику і членам фермерського господарства на праві приватної власності згідно Державних актів на право приватної власності на землю; в) земельні ділянки, що використовуються фермерським господарством на умовах оренди.

З технічного звіту з кадастрової зйомки земельних ділянок масивів сільськогосподарського призначення на території Фараонівської сільської ради Саратського району Одеської області, складеного у 2017р., вбачається, що у 12-ому масиві розташовані земельні ділянки, які перебувають у користування як ФГ „ВТВ 2006, так і у користуванні СФГ „Михайло.

05.03.2020р. між ФГ „ВТВ 2006 (Орендар) та ОСОБА_2 (Орендодавець) було укладено договір оренди землі, відповідно до якого позивачу було передано у користування земельну ділянку загальною площею 4,0328 га із кадастровим номером 5124587200:01:002:0087. Договір оренди укладено на 7 років.

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за №205534949 від 27.03.2020р. вбачається, що до реєстру було внесено запис про державну реєстрацію права оренди ФГ „ВТВ 2006 на земельну ділянку, яка перебуває у власності ОСОБА_2

05.03.2020р. між ФГ „ВТВ 2006 (Орендар) та ОСОБА_3 (Орендодавець) було укладено договір оренди землі, відповідно до якого позивачу було передано у користування земельну ділянку загальною площею 4,0325 із кадастровим номером 5124587200:01:002:0084. Договір оренди укладено на 7 років.

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за №205549706 від 27.03.2020р. вбачається, що до реєстру було внесено запис про державну реєстрацію права оренди ФГ „ВТВ 2006 на земельну ділянку, яка перебуває у власності ОСОБА_3

05.03.2020р. між ФГ „ВТВ 2006 (Орендар) та ОСОБА_2 (Орендодавець) було укладено договір оренди землі, відповідно до якого позивачу було передано у користування земельну ділянку загальною площею 8,0654 га із кадастровим номером 5124587200:01:002:0159. Договір оренди укладено на 7 років.

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за №205555253 від 27.03.2020р. вбачається, що до реєстру було внесено запис про державну реєстрацію права оренди ФГ „ВТВ 2006 на земельну ділянку, яка перебуває у власності ОСОБА_2

08.02.2022р. ТОВ «Полетехніка» було виставлено ФГ „ВТВ 2006 рахунок №3397 на оплату позивачем насіння соняшника загальною вартістю 169 408,89 грн.

На підставі платіжного доручення №312 від 08.02.2022р. ФГ „ВТВ 2006 було перераховано на рахунок ТОВ «Полетехніка» грошові кошти у розмірі 169 408,89 грн. При цьому, у графі призначення платежу вказано, що грошові кошти перераховані в рахунок оплати насіння соняшника згідно рахунку №3397 від 08.02.2022р.

04.05.2022р. старостою та землевпорядником Петропавлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, керівником ФГ „ВТВ 2006 було складено акт заміру масиву №12 у с. Фараонівка (за межами населеного пункту), згідно якого встановлено факт пересівання відповідачем масиву, площею 2 га, який знаходиться у користуванні позивача.

Листами від 31.05.2022р. та від 20.10.2022р. Петропавлівською сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області у відповідь на звернення ФГ „ВТВ 2006 було повідомлено, що згідно з проведеним 04.05.2022р. обстеженням сходів соняшнику було виявлено нанесення ФГ „ВТВ 2006 збитків на площі 2 га.

Відповідно до довідки №542 від 04.10.2022р., виданої Петропавлівською сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області, до складу постійної комісії з питань земельних відносин, природокористування, планування території, будівництва, архітектури, охорони пам`яток, історичного середовища, благоустрою та агропромислового комплексу входять 5 осіб.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.

Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Приписами ч. 1 т. 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Господарським судом під час вирішення даного спору було встановлено, що у користуванні ФГ „ВТВ 2006 перебувають три земельні ділянки загальною площею 16,1307 га, які розташовані на території с.Фараонівка Білгород-Дністровського району (раніше Саратський район). При цьому, на території вказаної сільської ради здійснює свою господарську діяльність також СФГ «Михайло».

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Положеннями статей 224, 225 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

За змістом ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Господарський суд зазначає, що для настання цивільної відповідальності необхідна наявність складу цивільного правопорушення, а саме: вина особи, яка заподіяла шкоду; протиправна поведінка заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв?язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача. Відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за заподіяну шкоду, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення. На позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Відповідно до розрахунку, доданого до позовної заяви ФГ „ВТВ 2006, до складу завданих збитків у розмірі 138 742,00 грн. позивачем було включено вартість пального, добрив, вартість насіння, зарплату працівникам, а також вартість можливого отриманого доходу у випадку збирання врожаю із земельної ділянки площею 2 га.

Господарський суд зазначає, що фактично єдиним доказом, який був наданий позивачем на підтвердження самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки площею 2 га, було надано суду акт заміру масиву від 04.05.2022р., складений за участю старости, землевпорядника Петропавлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області та керівника ФГ „ВТВ 2006.

Проте, з наданого суду акту не вбачається за можливе перевірити правильність здійснених замірів зайнятої відповідачем земельної ділянки, а, отже, суд доходить висновку про недоведеність позивачем факту зайняття відповідачем саме земельної ділянки площею 2 га.

Крім того, суд зазначає про ненадання ФГ „ВТВ 2006 доказів повідомлення СФГ «Михайло» про проведення 04.05.2022р. заміру земельного масиву, у зв`язку з чим, доходить висновку, що складений за відсутності представника відповідача акт не може вважатись належним доказом самовільного захоплення тієї або іншої ділянки.

В процесі вирішення судом даного спору СФГ «Михайло» було наголошено, що у зв`язку з хаотичним розташуванням земельних ділянок, які перебувають у користуванні позивача та відповідача, сторонами за усною домовленістю було розподілено земельні ділянки для зручності їх обробітку.

Господарський суд зауважує, що розподіл між орендарями земельних ділянок для зручності їх обробітку є звичайною практикою. Таким чином, в даному випадку, для встановлення факту самовільного пересівання земельних ділянок ФГ „ВТВ 2006 доцільно було б надати інформацію по всім земельним ділянкам, які перебувають у користуванні позивача та відповідача, а також інформацію про земельні ділянки, які сторони вирішили обміняти для обробітку, в тому числі, інформацію із сільської ради. Проте, вказані докази позивачем надані не були.

Підсумовуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку про недоведеність позивачем факту самовільного пересівання СФГ «Михайло» земельної ділянки площею 2 га, що свідчить про відсутність у діях відповідача такого елементу складу цивільного правопорушення як протиправна поведінка.

Відповідно до ч. 2 ст. 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Господарським судом під час вирішення даного спору було встановлено, що ФГ „ВТВ 2006 на підтвердження факту завдання йому збитків було надано суду рахунок №3397 від 08.02.2022р. та докази оплати насіння соняшника загальною вартістю 169 408,89 грн.

Проте, як слушно було вказано СФГ «Михайло», ФГ „ВТВ 2006 не було надано доказів посіву земельної ділянки площею 2 га, саме насінням соняшника, придбаним згідно наданих суду доказів, оскільки вочевидь у користуванні позивача перебувають не лише три земельні ділянки, договори оренди яких були надані суду.

Крім того, суд зазначає, що позивачем не було надано суду доказів придбання добрив та виплати заробітної плати або перебування із позивачем у трудових відносинах будь-якої особи.

З огляду на вищенаведене, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, господарський суд доходить висновку про недоведеність ФГ „ВТВ 2006 факту понесення збитків у розмірі 138 742,00 грн., що свідчить про відсутність складу цивільного правопорушення, а, отже, і відсутність підстав для покладення на відповідача відповідальності у вигляді відшкодування збитків. Наведене має наслідком необхідність відмови у задоволенні заявлених ФГ „ВТВ 2006 до СФГ «Михайло» позовних вимог про стягнення збитків у розмірі 138 742,00 грн.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч.3 ст.23 ЦК України).

Враховуючи обґрунтування ФГ „ВТВ 2006 заявлених у межах даної справи позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди в результаті самовільного пересівання відповідачем земельних ділянок, господарський суд доходить висновку, що питання про стягнення із відповідача моральної шкоди може бути вирішено судом лише у випадку встановлення у діях відповідача всіх елементів складу цивільного правопорушення. Проте, враховуючи недоведеність ФГ „ВТВ 2006 наявності у діях СФГ «Михайло» таких елементів як протиправна поведінка та розмір завданих збитків, господарський суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні заявлених ФГ „ВТВ 2006 позовних вимог і в частині стягнення із відповідача моральної шкоди у розмірі 20 000,00 грн.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку про необхідність відмови у задоволенні заявлених фермерським господарством „ВТВ 2006 до селянського (фермерського) господарства „Михайло позовних вимог про стягнення шкоди, завданої самовільним використанням земельних ділянок, у розмірі 138 742,00 грн., та моральної шкоди у розмірі 20 000,00 грн.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та заявлені позивачем до відшкодування витрати на правову допомогу покладаються на позивача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення складено 27 грудня 2022 р.

Суддя С.П. Желєзна