Рішення

від 22.11.2022 по справі 758/15223/16-ц

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/15223/16-ц

Категорія 17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2022 року місто Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Кужелєвої Ю.В., представника позивача Риженка Д.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Пателі Лізинг»</a>, третя особа - обслуговуючий кооператив «Наш Дім Поділ», про стягнення пені за інвестиційним договором, -

У С Т А Н О В И В:

У грудні 2016 року ОСОБА_1 (надалі за текстом - позивач), звернулася до Подільського районного суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Пателі Лізинг»</a> (надалі за текстом - відповідач), про стягнення пені за інвестиційним договором.

Свої вимоги мотивувала тим, що 18 липня 2014 року між нею та відповідачем був укладений інвестиційний договір №230 НВ (надалі за текстом - договір №230 НВ). Відповідно до умов даного договору позивач взяла участь у фінансуванні будівництва відповідачем житлово-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського харчування та підземним паркінгом на земельній ділянці по АДРЕСА_1 (надалі за текстом - об`єкт будівництва). Вказала, що на виконання взятих на себе зобов`язань за договором інвестування, вона належним чином сплатила відповідачу 2 915 464,50 грн. за апартаменти загальною площею 115,9 кв.м. на одинадцятому поверсі об`єкта будівництва. Відповідно до умов договору №230 НВ, плановим терміном введення в експлуатацію об`єкта будівництва є кінець жовтня 2014 року, однак, станом на грудень 2016 року, спірний об`єкт не був введений в експлуатацію.

Посилаючись на те, що свої зобов`язання за інвестиційним договором вона виконала належним чином, а відповідач порушив свої зобов`язання щодо терміну введення об`єкта будівництва в експлуатацію, позивач просила стягнути з відповідача на її користь 1 047 410,39 грн. пені за інвестиційним договором та судовий збір.

Ухвалою суду від 12.12.2016 року відкрито провадження у справі, призначено судове засідання.

Представник відповідача 22.02.2017 подав заперечення проти позову, в яких просить відмовити у його задоволенні. Зазначив, що дійсно між сторонами було укладено інвестиційний договір №230 НВ, за умовами якого відповідач мав передати у власність позивача апартаменти на одинадцятому поверсі загальною площею 115, 9 кв.м. у житлово-офісному комплексі за адресою м. Київ, вул. Нижній Вал, 27-29. Однак, у термін визначений договором, об`єкт інвестування не був зданий в експлуатацію із підстав, які об`єктивно перешкоджали вчиненню дій, а саме, відповідно до процесуальної судової заборони, встановленої Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.02.2015 року. Вважає, що відповідач звільняється від відповідальності, у тому числі сплати неустойки, через дію обставин непереборної сили, якими є вказана заборона. Крім того, просили застосувати строки позовної давності в один рік до даних правовідносин.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 22.02.2017 року позовні вимоги задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 1 047 410,39 грн. та судовий збір у розмірі 6 900,00 грн.

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 19.04.2018 року апеляційну скаргу обслуговуючого кооперативу «Наш дім Поділ» залишено без задоволення, Рішення Подільського районного суду м. Києва від 22 лютого 2017 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.11.2018 року касаційну скаргу обслуговуючого кооперативу «Наш Дім Поділ», до якої приєднався відповідач, задоволено частково, Рішення Подільського районного суду міста Києва від 22.02.2017 року та Постанову Апеляційного суду міста Києва від 19.04.2018 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Подільського районного суду м. Києва від 17.01.2019 справу передано на розгляд судді Корніловій Ж.О.

05.06.2019 року представником відповідача було подано відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідно до Постанови Верховного суду від 21.11.2018 року по даній справі, поза увагою суддів першої та апеляційної інстанції залишились обставини, які відповідач не міг передбачити та попередити при застосуванні обов`язкової для нього, як для боржника, обачності, суди не надали належної правової оцінки забороні компетентним державним органам узгоджувати та видавати відповідні документи про готовність спірного об`єкту будівництва до експлуатації, а також видавати сертифікат відповідності закінченого будівництвом об`єкту, як обставини, яку відповідач, як замовник будівництва, не міг передбачити та попередити. Також зазначив, що суди не перевірили, чи дотримався відповідач принципів добросовісності, справедливості та розумності, чи виконав він усі передбачені законом дії з метою виконання зобов`язання по будівництву спірного об`єкта. Крім того, посилався на те, що Верховний суд у Постанові від 21.11.2018 року вказав, що під випадком в практиці розуміються будь-які діяння, не викликані чиїмось наміром або необережністю, тобто відсутність вини порушника. На підставі викладеного, враховуючи норми статті 617 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України), представник відповідача наполягає що прострочення умов договору №230 НВ настало не з вини відповідача, а внаслідок обставин, які неможливо було передбачити та попередити при застосуванні обов`язкової для боржника обачності.

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу від 18.09.2020 року справу передано для розгляду судді Подільського районного суду м. Києва Гребенюку В.В.

Ухвалою суду від 21.09.2020 року справу прийнято до розгляду суддею Гребенюком В.В. за правилами загального позовного провадження та призначено по справі підготовче судове засідання.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи, 18 липня 2014 року між позивачем та відповідачем був укладений інвестиційний договір №230 НВ (а.с. 9-15).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. ст. 610 - 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, одним з яких є сплата неустойки.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У ч. 1 ст. 530 ЦК України зазначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 1, 2 Закону України «Про інвестиційну діяльність» визначено, що інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об`єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Такими цінностями може бути, зокрема, нерухоме майно. Інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.

Таким чином, при укладенні договору про участь у фінансуванні будівництва між сторонами по справі виникли інвестиційні правовідносини, які регулюються Законом України «Про інвестиційну діяльність», який встановлює загальні принципи, правові та організаційні засади залучення коштів фізичних та юридичних осіб в інвестиційну діяльність, а також відповідальність за недодержання договірних зобов`язань.

Статтею 20 Закону України «Про інвестиційну діяльність» передбачено, що при недодержанні договірних зобов`язань суб`єкти інвестиційної діяльності несуть майнову та іншу відповідальність, передбачену законодавством України і укладеними договорами.

Як вбачається зі змісту ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто, пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й доти, доки зобов`язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (ч. 2 ст. 258 ЦК України).

За правилами ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Правова природа пені така, що строк позовної давності щодо її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Таким чином, застосування строку позовної давності в один рік згідно із ст. 258 ЦК України, який щодо стягнення неустойки обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням до суду, починається окремо за кожен день, за який вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Відповідно до умов договору №230 НВ, позивач взяла участь у фінансуванні будівництва відповідачем житлово-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського харчування та підземним паркінгом на земельній ділянці по АДРЕСА_1 (п.п. 1.1., 2.1. Договору).

Як передбачено п. 4.1 договору №230 НВ розмір участі у фінансуванні на момент укладення договору становив 2 429 553,75 грн., крім того, ПДВ 485 910,75 грн., а разом 2 915 464,50 грн.

Згідно п. 2.2. договору №230 НВ, після виконання сторонами всіх зобов`язань за договором, відповідач, відповідно до законодавства та на умовах цього договору, передає у власність позивачу апартаменти, розташовані на 11 поверсі, загальною площею 115, 9 кв.м.

Позивач сплатила відповідачу 100% вартості об`єкта будівництва у розмірі 2 915 464,50 грн., що підтверджується платіжними дорученнями та довідкою відповідача від 09.08.2016 року (а.с. 18-23).

Зі свого боку, відповідно до умов інвестиційного договору, відповідач зобов`язався за свій рахунок (в тому числі за рахунок залучених коштів від будь-яких інших Інвесторів), і з використанням своїх матеріалів здійснити весь комплекс робіт, щодо будівництва будинку, гарантував відповідність вимогам ДБН і правил України якість всіх робіт, що прямо або опосередковано стосуються будівництва будинку, організувати отримання (складання) всієї документації, пов`язаної з будівництвом та експлуатацією будинку.

Згідно п. 3.3. договору №230 НВ, плановим терміном введення будинку в експлуатацію визначено жовтень 2014 року.

Пунктом 6.6. договору №230 НВ передбачено, що у разі порушення Замовником строку введення будинку в експлуатацію на термін, що перевищує 90 діб, Замовнику нараховується пеня в розмірі подвійної обліком ставки НБУ, за кожен день прострочки платежу від суми сплачених Інвестором коштів по Інвестиційному договору.

У жовтні 2014 року будинок не був введений в експлуатацію, а тому з 01.11.2014 року згідно п. 6.6. договору відраховується 90 діб. Протягом цього часу будинок також не було введено в експлуатацію. Таким чином, пеня повинна нараховуватися з 29.01.2015 року, у зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язання.

Позивачем було надано розрахунки заборгованості за пенею за останній рік (а.с. 6), з якими суд погоджується.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилалась на те, що станом на грудень 2016 року об`єкт будівництва не введений в експлуатацію, а тому, відповідачем порушено його зобов`язання за договором.

Судом встановлено, що відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання відповідно до інвестиційного договору, а саме, станом на день розгляду справи спірний об`єкт не був введений в експлуатацію, а тому з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми фактично внесених інвестором грошових коштів за кожний день прострочки.

У відповідності до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідачем не було спростовано розрахунки, надані позивачем.

Суд не бере до уваги посилання представника відповідача на те, що у задоволенні позову слід відмовити, оскільки позивач пропустила строк позовної давності, оскільки позивач просила стягнути пеню відповідно до ст. 258 ЦК України за останній рік, а саме з 10.12.2015 року по 08.12.2016 року, а тому, строк позовної давності нею пропущено не було.

Крім того, представник відповідача, посилаючись на ст. 617 ЦК України, вказував на те, що ними не було у строк виконано зобов`язання, оскільки Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.02.2015 року було вжито заходи забезпечення позову та заборонено ДАБІ України узгоджувати та видавати відповідні документи про готовність об`єкта будівництва до експлуатації, а також видавати сертифікат відповідності закінченого будівництвом об`єкта стосовно офісно-житлового комплексу «Поділ Престиж» або окремих його частин, будівництво яких здійснюється за адресою: АДРЕСА_1 . Вважає, що дана ухвала є безумовною та безспірною підставою для застосування до цього акту влади правил визнання його обставинами непереборної сили.

Однак, суд не бере дані посилання до уваги, з огляду на наступне.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

Відповідно до ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо.

Отже, настання обставин непереборної сили повинно бути підтверджене сертифікатом, а наявність сертифікату свідчить про відсутність вини підприємства.

Зазначена правова позиція висловлена в Постанові Верховного Суду України від 23 березня 2016 року № 6-364цс16, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов`язковою для судів.

Відповідачем вищезазначений сертифікат Торгово-промислової палати України, яким були б встановлені обставини непереборної сили, не надано.

З огляду на викладене, Ухвала господарського суду м. Києва від 09.02.2015 року не може вважатися непереборною силою у розумінні ст. 617 ЦК України, у зв`язку з чим, відповідач не може виконати свої зобов`язання за інвестиційним договором.

Також, у відзиві на позовну заяву представник позивача посилається на Постанову Верховного суду від 21.11.2018 року по даній справі, в якій, зокрема, вказано, що під випадком в практиці розуміються будь-які діяння, не викликані чиїмось наміром або необережністю, тобто відсутність вини порушника. На підставі цього вважає, що прострочення умов договору №230 НВ настало не з вини відповідача, а внаслідок обставин, які неможливо було передбачити та попередити при застосуванні обов`язкової для боржника обачності, а саме, внаслідок того, що Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2015 року було вжито заходи забезпечення позову та заборонено ДАБІ України узгоджувати та видавати відповідні документи про готовність об`єкта будівництва до експлуатації, а також видавати сертифікат відповідності закінченого будівництвом об`єкта стосовно офісно-житлового комплексу.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів. (ч. 2 ст. 617 ЦК України).

Заборона вчиняти певні дії, на яку посилається відповідач як на підставу для звільнення від відповідальності за невиконання зобов`язань за договором №230 НВ, накладена Господарським судом міста Києва в межах забезпечення позову по справі № 910/27779/14.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України надалі за текстом - ГПК України), Господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Пунктом 2 статті 137 ГПК України передбачено, що одним із заходів забезпечення позову є заборона вчиняти певні дії.

У відповідності до ст. 146 ГПК України, у випадку залишення позову без розгляду або закриття провадження з інших, ніж зазначені у частині першій статті 142 цього Кодексу підстав, або у випадку ухвалення рішення суду щодо повної або часткової відмови у задоволенні позову відповідач або інша особа, чиї права або охоронювані законом інтереси порушені внаслідок вжиття заходів забезпечення позову, має право на відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, за рахунок особи, за заявою якої такі заходи забезпечення позову вживалися.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. За своєю суттю, забезпечення позову є елементом права на судовий захист, який спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права, а отже, елементом правосуддя, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для особи рішення, оскільки забезпечення позову спрямоване на недопущення ситуацій, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що заборона узгоджувати та видавати відповідні документи про готовність об`єкта будівництва до експлуатації, а також видавати сертифікат відповідності закінченого будівництвом об`єкта стосовно офісно-житлового комплексу, не є обставиною, яку неможливо було передбачити та попередити при застосуванні обов`язкової для боржника обачності, оскільки вказана заборона винесена в межах вжиття заходів забезпечення позову судом при здійсненні ним передбачених законодавством функцій, а тому, у розумінні ст. 617 ЦК України, не вважається випадком.

Таким чином, суд, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного наданого доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України (надалі за текстом - ЦПК України), доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, а з відповідача на підставі ст. 549 ЦК України слід стягнути на користь позивача 1 047 410,39 грн.

Крім того, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати по оплаті судового збору в розмірі 6900,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про інвестиційну діяльність», ст. ст. 253, 258, 263, 526, 530, 549, 599, 610-612, 617 ЦК України, ст. ст. 3, 11, 15, 58, 59, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Пателі Лізинг»</a> про стягнення пені за інвестиційним договором - задовольнити;

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Пателі Лізинг»</a> на користь ОСОБА_1 пеню за інвестиційним договором № 230НВ від 18.07.2014 року у розмірі 1 047 410 (один мільйон сорок сім тисяч чотириста десять) гривень 39 копійок;

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Пателі Лізинг»</a> на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 6 900 (шість тисяч дев`ятсот) гривень;

Повне найменування сторін:

позивач ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Пателі Лізинг»</a> (адреса: 04071, м. Київ, вул. Костянтинівська, буд. 10. нежилі приміщення №38, II поверх, код ЄДРПОУ 32072825);

третя особа - обслуговуючий кооператив «Наш Дім Поділ» (адреса: 04071, м. Київ, вул. Нижній Вал, буд. 27-29, код ЄДРПОУ 41885897);

Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи, а також особами, що не брали участі у справі (якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки) - повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду у письмовій формі з дотриманням вимог ст. 356 ЦПК України, - протягом тридцяти днів з дня його проголошення; учасником справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - з дня отримання копії повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску й з інших поважних причин;

Законної сили рішення суду набирає після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано;

В разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Володимир ГРЕБЕНЮК