Постанова

від 27.12.2022 по справі 905/255/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 грудня 2022 року

м. Київ

cправа № 905/255/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В. Г. - головуючого, Берднік І. С., Зуєва В. А.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.10.2022 (головуючий суддя Сгара Е. В., судді Гетьман Р. А., Склярук О. І.) та ухвалу Господарського суду Донецької області від 02.02.2022 (суддя Зельман Ю. С.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Евріс" про забезпечення позову

у справі № 905/255/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Евріс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" про стягнення 13 500 804,93 грн,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У січні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Евріс" (далі - ТОВ "Юридична фірма "Евріс", Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" (далі - ТОВ "Шляхове будівництво "Альтком", Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 13 500 804,93 грн, з яких: 11 307 052,01 грн заборгованість по сплаті гонорару успіху, 705 374,16 грн пеня, 355 939,79 грн 3 % річних, 1 132 438,97 грн інфляційні втрати.

2. Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням Відповідачем умов Додаткової угоди № 1 від 12.12.2018 до Генерального договору про надання юридичних послуг №15-05/18 від 12.12.2018.

3. Крім цього, ТОВ "Юридична фірма "Евріс" подало до Господарського суду Донецької області заяву про забезпечення позову, в якій просило вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ "Шляхове будівництво "Альтком" у розмірі 13 500 804,93 грн, які знаходяться на рахунках, відкритих в банківських установах згідно переліку.

4. Заяву про забезпечення позову обґрунтовано тим, що Відповідач протягом тривалого часу не виконує вимоги Позивача про сплату заборгованості; при цьому перебуває у процесуальному статусі Відповідача у багатьох справах про стягнення грошових коштів на загальну суму більш ніж 40 000 000,00 грн, що може призвести до реальної можливості визнання ТОВ "Шляхове будівництво "Альтком" банкрутом та буде мати своїм наслідком неможливість подальшого виконання ним грошових зобов`язань перед Позивачем. Також Позивачу стало відомо, що протягом 2021 року Відповідач став переможцем у процедурах державних закупівель, проте, отриманий прибуток не направив на погашення заборгованості та уникає від обов`язку виконання своїх зобов`язань. Вказані обставини, на думку заявника, свідчать про недобросовісність Відповідача та його систематичне ухилення від виконання зобов`язань, які у майбутньому можуть призвести до неможливості виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог Заявника у даній справі.

5. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 02.02.2022 позов ТОВ "Юридична фірма "Евріс" до ТОВ "Шляхове будівництво "Альтком" про стягнення 13 500 804,93 грн, залишено без руху; надано Позивачеві 10-денний строк для усунення допущених недоліків, а саме, надати до суду докази сплати судового збору.

Короткий зміст оскаржених ухвали суду першої та постанови суду апеляційної інстанцій

6. Ухвалою Господарського суду Донецької області від 02.02.2022, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.10.2022, заяву ТОВ "Юридична фірма "Евріс" про вжиття заходів забезпечення позову задоволено; вжито заходи до забезпечення позову шляхом:

накладення арешту на грошові кошти ТОВ "Шляхове будівництво "Альтком" у розмірі 13 500 804,93 грн, які знаходяться на рахунках:

- НОМЕР_1 відкритому в Акціонерному товаристві "Державний ощадний банк України", МФО 300465;

- НОМЕР_2 відкритому в Акціонерному товаристві "Європейський промисловий банк", МФО 377090;

- НОМЕР_3 відкритому в Акціонерному товаристві "Державний експортно- імпортний банк України" МФО 322313;

- НОМЕР_4 відкритому в Акціонерному товаристві "Комерційний банк "ГЛОБУС", МФО380526 ;

- НОМЕР_6 відкритому в Акціонерному товаристві "АЛЬФАБАНК", МФО300346 ;

- НОМЕР_8 відкритому в Акціонерному товаристві "МОТОР-БАНК", МФО 313009;

- НОМЕР_9 відкритому в Акціонерному банку "УКРГАЗБАНК", МФО 320478;

- НОМЕР_10 відкритому в Акціонерному товаристві "РВС БАНК", МФО 339072;

- НОМЕР_11 відкритому в Акціонерному товаристві "КОМЕРЦІЙНИЙ ІНДУСТРІАЛЬНИЙ БАНК", МФО 322540;

- НОМЕР_12 відкритому в Акціонерному товаристві "Акціонерний банк "РАДАБАНК", МФО 306500;

- НОМЕР_13 відкритому в Акціонерному банку "ПІВДЕННИЙ", МФО 328209; а також інших рахунках виявлених виконавцем в процесі виконання ухвали суду.

7. Судові рішення мотивовано тим, що не вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Відповідача під час розгляду справи істотно ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених прав та/або інтересів Позивача, за захистом яких він звернувся з даним позовом до суду, виходячи з того, що предметом спору між сторонами є сума заборгованості та нарахування за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання у значному розмірі. При цьому накладення арешту на грошові кошти у межах суми заборгованості, з урахуванням положень статті 137 ГПК України та статті 59 Закону України "Про банки та банківську діяльність", є співмірним та адекватним заходом забезпечення позову із позовними вимогами, направленим на ефективне поновлення в правах.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. Не погоджуючись з ухвалою суду першої та постановою суду апеляційної інстанцій, ТОВ "Шляхове будівництво "Альтком" звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Донецької області від 02.02.2022 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.10.2022, і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ТОВ "Юридична фірма "Евріс" про вжиття заходів забезпечення позову.

Аргументи учасників справи

Доводи Відповідача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

9. Подана ТОВ "Шляхове будівництво "Альтком" касаційна скарга обґрунтована порушенням судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема, положень статей 73, 74, 76 - 79, 136, 137, 140 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки:

- судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки доводам Позивача щодо наявності/відсутності правових підстав для забезпечення позову, які повинні бути підтверджені належними доказами;

- доводи Позивача про наявність великого розміру заборгованості та інших судових проваджень про стягнення з Відповідача грошових коштів, ухилення останнього від виконання своїх зобов`язань та можливість його банкрутства не свідчать про наявність підстав для забезпечення позову, тобто, наведені Позивачем обставини не доводять, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів останнього;

- посилання у заяві про забезпечення позову на потенційну можливість настання в майбутньому негативних наслідків, без надання відповідного обґрунтування, в тому числі доказів вчинення Відповідачем певних реальних дій, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення чи зменшення його майна, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Позиція інших учасників справи у відзиві на касаційну скаргу

10. ТОВ "Юридична фірма "Евріс" відзив на касаційну скаргу не надало, що у відповідності до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень у даній справі у касаційному порядку.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції

11. Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені скаржником у касаційній скарзі доводи та перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.

12. Положеннями частини першої статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

13. Згідно з частиною першою статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

14. Відповідно до частин першої, другої статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

15. Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).

16. Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 ГПК України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.

17. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

18. Позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (пункт 1 частини першої статті 137 ГПК України).

19. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів на підтвердження наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

20. Отже, Суд констатує, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

21. При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення або унеможливлення виконання рішення господарського суду, унеможливлення поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

22. Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

23. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

24. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 ГПК України).

25. Співмірність, зокрема, передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 910/17014/20 та від 28.07.2021 у справі № 910/3704/21).

26. З наведеного слідує, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

27. Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, якою заяву про забезпечення позову задоволено у повному обсязі, виходив з того, що тривале невиконання Відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо оплати вартості отриманих юридичних послуг, свідчить про обґрунтованість припущень Позивача, що грошові кошти, які заявлені до стягнення в межах даного спору, можуть зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення, що не дозволить виконати судове рішення у разі задоволення судом позовних вимог у даній справі.

28. При цьому, за висновком суду апеляційної інстанції, факт наявності судових спорів про стягнення значних сум грошових коштів з Відповідача, свідчить про ризикованість його господарської діяльності, що в сукупності із фактом ухилення від виконання численних вимог про сплату суми боргу на користь ТОВ "Юридична фірма "Евріс", свідчить також про наявність достатніх підстав вважати, що майно, яке є у Відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути або зменшитись за кількістю.

29. Крім цього, наявність судових справ, свідчать про невиконання Відповідачем взятих на себе зобов`язань, нестабільне та незадовільне фінансове становище господарської діяльності Відповідача, що є належним доказом існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання у майбутньому рішення суду в даній справі.

30. Суд апеляційної інстанції також послався на те, що ТОВ "Шляхове будівництво "Альтком" протягом 2021 року стало переможцем у процедурах державних закупівель на загальну суму 8 447 165 812,00 грн, проте не здійснило жодних дій, направлених на погашення заборгованості перед Позивачем, що суперечить таким основним засадам цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність. При цьому не вчинення дій направлених на погашення заборгованості перед Позивачем може свідчити про перерахування відповідних грошових коштів на користь третіх осіб під час ведення його господарської діяльності.

31. За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обраний судом першої інстанції захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти є співмірним та прямо стосується предмету позову і, оскільки існує ризик зникнення грошових коштів або їх відчуження на користь третіх осіб, невжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту грошових коштів може істотно ускладнити ефективний захист порушених прав Позивача у випадку задоволення його позову та призвести до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду.

32. При цьому суд апеляційної інстанції вказав на те, що заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Відповідача, не призведуть до негативних наслідків, таких як втручання у господарську діяльність, повне припинення господарської діяльності чи до погіршення стану майна, а лише запровадять законні обмеження, наявність яких дозволить створити належні умови для запобігання перешкод при виконанні рішення суду в разі задоволення позовних вимог, оскільки Відповідач й надалі зможе вільно користуватися своїм майном, в разі наявності на рахунках грошових коштів на більшу суму ніж та на яку було накладено арешт.

33. Положеннями частини третьої статті 13, частин першої та третьої статті 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

34. За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

35. Відповідно до частини першої статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

36. Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

37. Враховуючи вищенаведені процесуальні положення, Суд зауважує, що звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, Позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

38. Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановить наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

39. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи заяву про забезпечення позову та обґрунтовуючи наявність підстав для накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на рахунках Відповідача, обмежився лише наведенням мотивів, викладених у заяві Позивача про вжиття заходів забезпечення позову та посиланням на загальні норми ГПК України. При цьому суди попередніх інстанцій не навели мотивів, у тому числі з посиланням на відповідні обставини та належні докази, які б підтверджували наведені Позивачем у заяві про забезпечення позову обставини, якими останній обґрунтовує необхідність вжиття судом заходів до забезпечення позову у справі, і зокрема, що невжиття таких заходів спроможне істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

40. Також, судами попередніх інстанцій не наведено обставин з посиланням на докази, які б свідчили про вчинення Відповідачем конкретних дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після подання позову до суду, в тому числі і дій спрямованих на безпідставне витрачання ними коштів чи приховування активів тощо.

41. Разом з тим, висновки судів попередніх інстанцій щодо потенційної можливості настання в майбутньому негативних наслідків, з посиланням на нестабільне та незадовільне фінансове становище господарської діяльності Відповідача, без надання відповідного обґрунтування, в тому числі з посиланням на докази, які б свідчили про таке фінансове становище чи вчинення Відповідачем певних реальних дій, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

42. Зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції доходить висновку, що суди попередніх інстанцій, задовольняючи заяву про забезпечення позову не надали належної правової оцінки обставинам справи та доводам, на підставі яких позивач просив суд вжити заходи забезпечення позову, чим порушили принцип співмірності заходу забезпечення позову та збалансованість інтересів сторін у справі.

43. Водночас, суд касаційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що наявність інших судових проваджень майнового характеру, учасниками яких є Відповідач, не є тією обставиною, яка б могла свідчити про вчинення ним дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання або слугувати підставою для висновку про неможливість чи істотне ускладнення в майбутньому виконання судового рішення.

44. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій про задоволення заяви ТОВ "Юридична фірма "Евріс" про забезпечення позову ґрунтуються на припущеннях щодо можливого ухилення Відповідача від виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення позову, а відтак і щодо неможливості чи істотного ускладнення в майбутньому виконання такого рішення.

33. Отже, вжиті судами попередніх інстанцій заходи забезпечення позову не відповідають вимогам статей 74 - 79, 136, 137 ГПК України щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін та доведеності обставин реальної загрози неможливості чи істотного ускладнення в майбутньому виконання судового рішення у разі невжиття судом заявлених заходів забезпечення позову, порушують принцип співмірності заходів забезпечення позову із заявленими Позивачем вимогами, а тому висновки судів про забезпечення позову у справі не є обґрунтованими.

34. Таким чином, доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, щодо порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права у прийнятті оскаржуваних судових рішень знайшли своє підтвердження за результатами перегляду справи у касаційному порядку.

35. Водночас, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника у касаційній скарзі на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 07.08.2020 у справі № 520/9674/19, оскільки правові висновки викладені у вказаній постанові є неактуальними, зважаючи на постанову об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14.06.2021 у справі № 308/8667/20.

36. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог касаційної скарги.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

37. Відповідно до частини третьої статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

38. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308, частини першої статті 311 ГПК України суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

39. З огляду на те, що оскаржувані судові рішення у даній справі ухвалені з порушенням норм процесуального права, а саме, статей 74 - 79, 136, 137 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування ухвали суду першої та постанови суду апеляційної інстанцій з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Щодо судових витрат

40. Вирішення питання щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, відповідно до положень статті 129 ГПК України, здійснюється за результатами вирішення спору по суті.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком" задовольнити.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.09.2022 та ухвалу Господарського суду Донецької області від 02.02.2022 у справі № 905/255/22 скасувати.

3. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Евріс" про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Суховий

Судді: І. Берднік

В. Зуєв