Ухвала

від 27.12.2022 по справі 260/5960/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

27 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 260/5960/21

адміністративне провадження № К/990/36120/22

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Мороз Л.Л. (далі - Суд), перевіривши касаційну скаргу Управління Державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Ужгородської міської ради на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.06.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.11.2022 у справі № 260/5960/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свалява-Міськбуд» до Управління Державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Ужгородської міської ради, Виконавчого комітету Ужгородської міської ради про скасування постанов та приписів,

УСТАНОВИВ:

У 2021 році Товариство з обмеженою відповідальністю «Свалява-Міськбуд» (далі також - позивач) звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Ужгородської міської ради (далі також - відповідач), Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, у якому просило:

- визнати протиправною та скасувати постанову № 91 від 22.10.2021 про накладення штрафу у сумі 42 822 гривень за вчинення правопорушення передбаченого пунктом 6 частини третьої статті 2 ЗУ «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності»;

- визнати протиправною та скасувати постанову № 92 про накладення штрафу у сумі 107 055 грн за правопорушення передбачене пунктом 8 частини другої статті 2 ЗУ «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності»;

- визнати протиправними та скасувати припис відповідача від 08.10.2021 про зупинення підготовчих та будівельних робіт;

- визнати протиправним та скасувати припис відповідача від 08.10.2021 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності будівельних норм, стандартів та правил.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.06.2022, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.11.2022, позов задоволено.

Не погоджуючись із указаними рішенням та постановою, відповідач оскаржив їх у касаційному порядку.

Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, Суд виходить із такого.

Згідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Справу у суді першої інстанції розглянуто за правилами загального позовного провадження.

Згідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Із системного аналізу наведених положень процесуального закону можна зробити висновок, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України).

Суд вважає, що підстави касаційного оскарження викладаються у касаційній скарзі з вказівкою (наведенням) конкретних висновків суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було неправильно застосовано, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Мають бути також зазначені правові висновки Верховного Суду, стосовно конкретних норм права, які за наявності подібних правовідносин не враховані судом апеляційної інстанції.

Проте касаційна скарга у частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить лише посилання на фактичні обставини справи, а також позицію скаржника про те, що судом апеляційної інстанції ухвалено судове рішення з порушенням вимог чинного законодавства України, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень у розумінні статті 328 КАС України.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин касаційну скаргу слід повернути особі, що її подала.

Керуючись ст. 169, 330, 332 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Управління Державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Ужгородської міської ради на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.06.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.11.2022 у справі № 260/5960/21 - повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.

Скаржникові надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і не оскаржується.

СуддяЛ.Л. Мороз