Постанова

від 16.12.2022 по справі 910/13567/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2022 р. Справа№ 910/13567/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Козир Т.П.

Станіка С.Р.

без повідомлення учасників апеляційного провадження

розглянувши у письмовому провадженні матеріали апеляційної скарги Комунального підприємства «Київпастранс»

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2021

у справі № 910/13567/21 (суддя Ковтун С.А.)

за позовом акціонерного товариства «Укртрансгаз»

до комунального підприємства «Київпастранс» в особі відокремленого підрозділу комунального підприємства «Київпастранс» «Дирекція по будівництву та утриманню об`єктів транспорту та допоміжної інфраструктури»

про стягнення 165593,08 грн,

В С Т А Н О В И В

Акціонерне товариство «Укртрансгаз» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до комунального підприємства «Київпастранс» в особі відокремленого підрозділу комунального підприємства «Київпастранс» «Дирекція по будівництву та утриманню об`єктів транспорту та допоміжної інфраструктури» про стягнення 165593,08 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач у січні 2017 року безпідставно набув майно позивача в кількості 12,762 тис.куб. метрів природного газу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.11.2021 у справі №910/13567/21 позов задоволено повністю. Стягнуто з комунального підприємства «Київпастранс» в особі відокремленого підрозділу комунального підприємства «Київпастранс» «Дирекція по будівництву та утриманню об`єктів транспорту та допоміжної інфраструктури» на користь акціонерного товариства «Укртрансгаз» 165593,08 грн боргу, 2483,90 грн судового збору.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що позивач встановив відсутність замовників послуг транспортування та фактичної передачі в порядку, визначеному Кодексом ГТС будь-яким суб`єктом ринку природного газу (зокрема будь-яким постачальником) в обсязі 12,762 тис.м.куб у січні 2017 року на вході до газотранспортної системи для його подальшого транспортування для комунального підприємства «Київпастранс» в особі відокремленого підрозділу комунального підприємства «Київпастранс» «Дирекція по будівництву та утриманню об`єктів транспорту та допоміжної інфраструктури» (далі - відповідач/споживач).

Оскільки ані відповідач, ані жоден із інших суб`єктів ринку природного газу для його транспортування відповідачу в січні 2017 року фізично не подавали до газотранспортної системи природний газ, то відбір 12,762 тис.куб. метрів природного газу відповідачем був здійснений з обсягів природного газу позивача, які ним були придбані та подані до газотранспортної системи на виконання функцій Оператора ГТС, що підтверджується вищевказаними актом приймання-передачі та договором закупівлі.

З огляду на викладене відповідач без будь-яких правових підстав здійснив відбір 12,762 тис.м.куб. природного газу, що підтверджується звітом про поділ фактичного обсягу природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ «Київгаз», між замовниками послуги транспортування (постачальниками) за січень 2017 року, в якому в графі «Фактично спожитий обсяг за місяць Всього» по рядку «Категорія/Назва постачальника» вказано фактично відібраний відповідачем з газотранспортної системи в січні 2017 року обсяг природного газу в розмірі 12,762 тис.куб. метрів.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Комунальне підприємство «Київпастранс» звернулося до суду з апеляційною скаргою, просить суд оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне дослідження судом першої інстанції матеріалів справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття необґрунтованого рішення.

Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції приймаючи оскаржуване рішення не звернув увагу на пропуск позивачем строків позовної давності, оскільки звіти позивача про фактичні обсяги розподілу природнього газу були отримані позивачем у лютому 2017 року, а тому про порушення свого права позивач дізнався у відповідні календарні дати отримання вказаного звіту від публічного акціонерного товариства «Київгаз», а тому з цього періоду необхідно рахувати трирічний строк.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу у справі №910/13567/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Козир Т.П., Станік С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2022 витребувано з господарського суду міста Києва матеріали справи №910/13567/21.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.05.2022 апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київпастранс» залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2022 поновлено Комунальному підприємству «Київпастранс» пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2021 у справі №910/13567/21, відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, встановлено строк для надання відзиву на апеляційну скаргу. Справу призначено до розгляду без повідомлення (виклику) учасників справи. Зупинено дію оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2021 у справі №910/13567/21 до закінчення його перегляду у апеляційному порядку.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому, частиною 7 вказаної статті визначено, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Колегією суддів враховано, що ціна поданого позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Частиною 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Отже, справа №910/13567/21 призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у справі.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач заперечив проти задоволення скарги, мотивуючи тим, що доводи, викладені у апеляційній скарзі, не відповідають фактичним обставинам, суперечать вимогам чинного законодавства та ґрунтуються на припущеннях відповідача, а рішення місцевого господарського суду від 22.11.2021 прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з чим, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 № 133/2022, від 18 04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 №341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні, зокрема до 21 листопада 2022 року.

Відповідно до п. 1 наказу Голови Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2022 «Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану» встановлено тимчасово до усунення обставин, які зумовили загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників суду, в умовах воєнної агресії проти України зупинено здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Акціонерне товариство «Укртрансгаз» (позивач/Оператор ГТС) до 01.01.2020 виконував функції оператора газотранспортної системи - суб`єкта господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників) (п. 19 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу»).

Частиною першою статті 20 Закону України «Про ринок природного газу» встановлено, що оператор газотранспортної системи на виключних засадах відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, дотримання в належному стані та розвиток, включаючи нове будівництво та реконструкцію, газотранспортної системи з метою задоволення очікуваного попиту об`єктів ринку природного газу на послуги транспортування природного газу, враховуючи поступовий розвиток ринку природного газу.

Відповідно до пунктів 4, 10 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про ринок природного газу» з метою виконання функцій, передбачених ч. 1 ст. 20 цього Закону, оператор газотранспортної системи зобов`язаний здійснювати балансування та функції оперативно-диспетчерського управління газотранспортною системою в економний, прозорий та недискримінаційний спосіб, вживати інших заходів, необхідних для безпечної та стабільної роботи газотранспортної системи, що передбачені цим Законом або не суперечать законодавству.

На позивача як Оператора ГТС покладено обов`язок здійснення балансування газотранспортної системи, чим згідно з п. 5 глави 1 Розділу І є діяльність, яка здійснюється оператором газотранспортної системи в рамках надання послуг транспортування, що полягає у врівноваженні попиту та пропозиції природного газу у газотранспортній системі, що охоплює фізичне балансування та комерційне балансування.

Позивач в рамках здійснення балансування газотранспортної системи здійснює, зокрема, фізичне балансування, чим є заходи, що вживаються оператором газотранспортної системи для забезпечення цілісності газотранспортної системи, а саме: необхідного співвідношення обсягів природного газу, що фізично надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, фізично відібраного з точок виходу (п. 5 глави 1 розділу І Кодексу газотранспортної системи (далі - Кодекс ГТС).

Пунктом 10 розділу XIII Кодексу встановлено, що Оператор ГТС для забезпечення власної господарської діяльності (у тому числі для балансування, власних виробничо-технічних потреб, покриття витрат та виробничо-технологічних витрат) придбаває природний газ у власника природного газу (у тому числі у газовидобувного підприємства, оптового продавця, постачальника) на загальних підставах та ринкових умовах.

На виконання наведених положень законодавства та для належного здійснення фізичного балансування у січні 2017 року позивач отримав в газотранспортній системі обсяг природного газу в розмірі 731439,744 тис. куб. м згідно з актом приймання-передачі газу від 31.01.2017, оформленого з ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за договором купівлі-продажу природного газу від 31.01.2017 №1701001564-ВТВ.

Цей обсяг природного газу позивач отримав у власність від продавців безпосередньо в газотранспортній системі у віртуальній торговій точці (віртуальна точка, на якій відбувається передача природного газу), чим відповідно до п. 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС є точка входу/виходу в газотранспортній системі з невизначеним фізичним розташуванням, на якій здійснюються торгові та інші комерційні операції на ринку природного газу між оптовими продавцями та оптовими покупцями/постачальниками природного газу та відносно якої оператор газотранспортної системи здійснює адміністрування таких точок.

Згідно з Кодексом ГТС для здійснення транспортування природного газу для визначеного споживача, необхідним є наявність суб`єкта ринку природного газу, який повинен був подати оператору газотранспортної системи (позивачу) відповідну номінацію та здійснити передачу на вході до газотранспортної системи відповідних обсягів природного газу.

Публічне акціонерне товариство «Київгаз» надало позивачеві звіти про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках та зведені реєстри місячних обсягів газу, що подані в точку виходу до газорозподільної системи ПАТ «Київгаз» за квітень-червень 2016 року, звіти (алокації) про поділ фактичного обсягу (об`єму) природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ «Київгаз», між замовниками послуги транспортування (постачальниками) та звіти про поділ фактичного обсягу (об`єму) природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ «Київгаз», між замовниками послуги транспортування (постачальниками) в розрізі їх контрагентів (споживачів) за січень-серпень 2017 року та березень-квітень 2018 року, відповідно до яких, серед іншого, в січні 2017 року споживач - комунальне підприємство «Київпастранс» в особі відокремленого підрозділу комунального підприємства «Київпастранс» «Дирекція по будівництву та утриманню об`єктів транспорту та допоміжної інфраструктури», спожило 12,762 тис. куб метрів природного газу, постачальником якого було ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».

Водночас для відбору відповідачем у січні 2017 року природного газу з газотранспортної системи, оператором якої є позивач, через газорозподільну систему, оператором якої є AT «Київгаз», відповідач повинен мати постачальника відповідних обсягів природного газу, а за його відсутності відповідач не мав підстав здійснювати відбір природного газу та повинен був самостійно припинити власне газоспоживання як це передбачено абз. 2 п. 3 гл. 5 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 №2494, та п. 10 розділу 2 Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2496.

Позивач встановив відсутність замовників послуг транспортування та фактичної передачі в порядку, визначеному Кодексом ГТС, будь-яким суб`єктом ринку природного газу (зокрема будь-яким постачальником) в обсязі 12,762 тис.м.куб у січні 2017 року на вході до газотранспортної системи для його подальшого транспортування для комунального підприємства «Київпастранс» в особі відокремленого підрозділу комунального підприємства «Київпастранс» «Дирекція по будівництву та утриманню об`єктів транспорту та допоміжної інфраструктури» (далі - відповідач/споживач).

Оскільки ані відповідач, ані жоден із інших суб`єктів ринку природного газу для його транспортування відповідачу в січні 2017 року фізично не подавали до газотранспортної системи природний газ, то відбір 12,762 тис.куб. метрів природного газу відповідачем був здійснений з обсягів природного газу позивача, які ним були придбані та подані до газотранспортної системи на виконання функцій Оператора ГТС, що підтверджується вищевказаними актом приймання-передачі та договором закупівлі.

З огляду на викладене відповідач без будь-яких правових підстав здійснив відбір 12,762 тис.м.куб. природного газу, що підтверджується звітом про поділ фактичного обсягу природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ «Київгаз», між замовниками послуги транспортування (постачальниками) за січень 2017 року, в якому в графі «Фактично спожитий обсяг за місяць Всього» по рядку «Категорія/Назва постачальника» вказано фактично відібраний відповідачем з газотранспортної системи в січні 2017 року обсяг природного газу в розмірі 12,762 тис.куб. метрів.

Позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та просить суд стягнути з відповідача вартість безпідставно набутого майна природнього газу в обсязі 12,762 тис. куб. метрів вартістю 165 593,08 грн.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Отже, виходячи з встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач набув природний газ позивача в січні 2017 року в обсязі 12,762 тис. куб. м. без будь-яких правових підстав. Доказів протилежного відповідачем суду не надано.

Оскільки, в силу вимог ст. 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі, а у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна, то Відповідач повинен відшкодувати позивачу 165593,08 грн (12,762 тис.куб. м.*12 975,48 грн (ціна природного газу у липні 2021 року на Українській енергетичній біржі - https://www.ueex.com.ua/exchange- quotations/?y=2021m=07d=01) в зв`язку з відсутністю вказаних обсягів природного газу в газових сховищах, який би належав відповідачу.

Що ж стосується питання застосування строків позовної давності судом першої інстанції, та про яке зазначає скаржник у своїй апеляційній скарзі, колегія суддів вважає зазначити наступне.

Скаржник посилається на те, що звіти Публічного акціонерного товариства «Київгаз» про фактичні обсяги розподілу природного газу були отримані позивачем у лютому 2017 року, а тому про порушення свого права позивач дізнався у відповідні календарні дати отримання вказаного звіту від Публічного акціонерного товариства «Київгаз», а тому треба рахувати з цього періоду строк позовної давності.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, на що також посилався позивач у своїх поясненнях, позивач у вересні 2018 року звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Київгаз» про стягнення вартості безпідставно набутого майна - природного газу, а також доходів, які були отримані відповідачем або які він міг отримати від майна, що є власністю позивача.

За результатом розгляду зазначеного позову господарським судом міста Києва у справі №910/11215/18 прийняте рішення, яким у позові відмовлено повністю.

Відмовляючи в позові суд, в тому числі, виходив з того, що права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до набувача (володільця) такого майна, з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України, у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та набувачем (володільцем) майна. Разом з тим, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що саме Публічним акціонерним товариством «Київгаз», який здійснює діяльність з розподілу природного газу, набуто у власність та збережено природний газ в заявленому позивачем обсязі. Як убачається із встановлених обставин справи, спірні обсяги природного газу були набуті і спожиті не відповідачем, а відомими позивачеві особами

При цьому, як вбачається з рішення господарського суду міста Києва від 27.01.2021 у справі №910/11215/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2021 та постановою Касаційного господарського суду верховного Суду від 20.10.2021, у листопаді 2019 року позивачем було подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої він просив суд: зобов`язати Публічне акціонерне товариство "Київгаз" повернути позивачу в натурі безпідставно набуте майно, а саме - природний газ в обсязі 11929,660 тис. куб. м.; стягнути з відповідача на його користь 146155513,71 грн., що є вартістю безпідставно набутого майна - вищевказаного природного газу у обсязі 11929,660 тис. куб. м.; стягнути з Публічного акціонерного товариства "Київгаз" на користь позивача 70582211,83 грн. доходів, які були отримані Публічним акціонерним товариством "Київгаз" або які він міг отримати від майна, що є власністю позивача.

Вказана заява мотивована тим, що позивачем були додатково встановлені випадки безпідставного набуття відповідачем з ресурсу позивача в квітні-червні 2016 року, січні-серпні 2017, березні-квітні 2018 року природного газу позивача у загальному обсязі 3597,789 тис. куб. м. Зокрема, позивач зазначив, що ним при здійснені алокацій обсягів природного газу, відібраних замовниками послуг транспортування з точки виходу з газотранспортної системи до точки входу до суміжної системи - газорозподільчої системи, оператором якої є ПАТ «Київгаз», встановив факт несанкціонованого відбору рядом споживачів природного газу в розмірі 3597,789 тис. куб. м., оскільки такі відбори природного газу цими споживачами були здійснені без підтверджених номінацій.

Внаслідок зазначеного, ухвалою суду від 09.12.2019 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, в тому числі, Комунальне підприємство «Київпастранс» (третя особа-13).

Під час розгляду справи №910/11215/18 судом було встановлено, що відповідно до звітів про поділ фактичного обсягу (об`єму) природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ "Київгаз", в січні 2017 року споживачем ВПКП «Київпастранс» був спожитий обсяг природного газу в розмірі 12,762 тис. куб.м., постачальником якого було НАК «Нафтогаз України».

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Перебіг позовної давності, відповідно до статті 261 Цивільного кодексу України, починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно із статтями 257, 258 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Місцевий господарський суд у цій справі встановив, що позивач дізнався про особу, яка порушила його права, 24.06.2021 - дата набрання законної сили рішенням у справі № 910/11215/18 від 27.01.2021.

Разом з тим, колегія суддів звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.11.2019 у справі №914/3224/16, в якій наведено висновок, що відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а не від дня, коли власник майна, яке перебуває у володінні іншої особи, дізнався чи міг дізнатися про кожного нового набувача цього майна.

Порушення права та підтвердження такого порушення судовим рішенням не є тотожними поняттями. Закон не пов`язує перебіг позовної давності з ухваленням судового рішення про порушення права особи. Тому перебіг позовної давності починається від дня, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення його права, а не від дня, коли таке порушення було підтверджене судовим рішенням.

Отже, виходячи з норми статті 261 Цивільного кодексу України про початок перебігу позовної давності, та враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що початок перебігу позовної давності для подання позову про захист порушеного права пов`язується з моментом, коли про особу, яка його порушила, стало відомо АТ «Укртрансгаз».

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2021, прийнято після повного з`ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, є таким що відповідає нормам закону.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги Комунального підприємства «Київпастранс» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2021 у справі №910/13567/21 слід відмовити, а оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2021 залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київпастранс» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2021 у справі №910/13567/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2021 у справі №910/13567/21 залишити без змін.

3. Судові витрати (судовий збір) за розгляд апеляційної скарги покладаються на Комунальне підприємство «Київпастранс».

4. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2021 у справі №910/13567/21.

5. Матеріали справи №910/13567/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддяО.В. Тищенко

СуддіТ.П. Козир

С.Р. Станік