Рішення

від 20.12.2022 по справі 127/24414/21

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/24414/21

Провадження 2/127/4155/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2022 року

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Вохмінової О.С.

з участю секретаря судових засідань Мельник В.В.

розглянувши в загальному провадженні у відкритому судовому засіданні в м.Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТОВ «Український лізинговий фонд», третя особа без самостійних вимог - АТ «Таскомбанк» про визнання права власності в порядку спадкування за законом,-

в с т а н о в и в:

14.09.2021 року судом зареєстровано позов ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування за законом (т.1 а.с. 1-12 уточнений т. 1 а.с. 116, т.2 а.с. 47-56).

Позов мотивований тим, що з 2001 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , почали проживати однією сім`єю як дружина та чоловік, без реєстрації шлюбу.

В 2005 році, під час спільного проживання, ОСОБА_3 придбав квартиру АДРЕСА_1 , яка була зареєстрована за ним на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 , виданого 31.01.2005 року виконкомом Вінницької міської ради, реєстр. № 1869. Вони разом проводили ремонт, оздоблювали квартиру, придбавали меблі і техніку.

В новій квартирі вони проживали разом як сім`я, вели спільне господарство, спільно заробляли гроші і спільно витрачали. Також разом відпочивали, в тому числі і за кордоном.

ОСОБА_3 мав сина - ОСОБА_2 , який також неодноразово їздив з ними на відпочинок.

З 2004 року ОСОБА_3 постійно хворів та потребував догляду. Він страждав на сечокам`яну хворобу, потребував періодичного обстеження і лікування. В травні 2014 року до хронічних хвороб нирок ОСОБА_3 додались інші тяжкі хвороби. Він проходив тривалі медикаментозні лікування, а ОСОБА_1 доглядала за ним, опікувалась, купувала ліки, готувала дієтичне харчування тощо.

Весь 2015 рік пройшов в постійному лікуванні ОСОБА_3 та медичних обстеженнях. Під час стаціонарного лікування з 24.03.2015 року по 27.04.2015 року в Міській клінічній лікарні № 1 м. Вінниці йому встановили діагноз: алкогольний гепатит, жовтушна форма, важкий перебіг, з ускладненням: асцит, печінкова енцефалопатія І-ІІ ст., супутній діагноз: дисциркулярнаенцефалопатія ІІ ст. (хронічна недостатність мозкового кровообігу) змішаного генезу (інтоксикаційна, вертегрогенна, вестибуло-атоксичний, астено-невротичний синдром), інтоксикаційна (алкогольна) полінейропатія нижніх кінцівок (ураження декількох периферичних нервів, оніміння та біль в нижніх кінцівках), нефіксована кила СОД І ст. (грижа стравохідного отвору), хронічний панкреатит в стадії загострення.

Перші два місяці він самостійно не міг пересуватись по квартирі, більшість часу лежав, тому потребував постійного догляду і допомоги.

10.01.2016 року стан здоров`я ОСОБА_3 знову погіршився. Він проходив обстеження поперекового відділу хребта, згідно висновку № 4911 у нього виявлено виражений нестабільний остеохондроз поперекового відділу хребта (викликає ниючий біль), кили міжхребцевих дисків в спинномозковий канал в сегментах L3-L4, L4-L5, L5-S1 з компресією спинномозкових корінців, спондиолотроз (артроз міжхребцевих фасеточних суглобів). Характерними симптомами спондилоартрозу (спондилоартроз хребта) є постійні болі в хребті і порушення його рухливості в ураженому місці.

Протягом 2016 року ОСОБА_3 також неодноразово перебував на стаціонарних лікуваннях в медичних закладах.

Через постійний тривожний та пригнічений стан, емоційний розлад, втому в ногах, шум в голові, 24.07.2017 року ОСОБА_3 проходив обстеження головного мозку, в результаті якого у нього було виявлено помірну дисциркулярну енцефалопатію, що викликає викладені симптоми та нейроваскулярний конфлікт справа, що супроводжувалось різкими болями і приступами з рецидивами.

Також через постійний біль в коліні та неможливість ходити, ОСОБА_3 звернувся до Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону, де з 14 по 17 березня 2017 року перебував на стаціонарному лікуванні і було проведене операцію колінного суглобу.

Під час обстеження 20.10.2017 року у ОСОБА_3 були встановлені наступні хвороби: хронічний гепатит, хронічний калькульозний холецистит, зміна структури підшлункової залози (панкреас), аортосклероз, сечокам`яна хвороба з обох сторін, кісти обох нирок, хронічний цистит.

В період 2017-2018 років у ОСОБА_3 також були виявлені хвороби серця. З 12.02.2018 року до 16.02.2018 року він лікувався в інсультному відділенні № 22 КНП «ВОКПЛ ім. акад. О.І. Ющенка ВОР». Лікарями встановлено ІХС (ішемічну хворобу серця), дифузний кардіосклероз, гіпертонічну хворобу ІІІ ст., 2 ступ. Ризик 3, СН (серцева недостатність) і ФКП з невизначеною фракцією викиду (виписка № 1971).

В 2020 році в результаті обстежень підтвердився діагноз: цироз печінки, портальна гіпертензія, посртосистемніанастомози, хронічний калькульозний холецистит, перихолецистит, дифузні зміни підшлункової залози, СКХ, дрібні конкременти нирок, пупкова грижа.

ОСОБА_3 вже не лікувався в стаціонарних умовах в лікувальних закладах, проходив постійне медикаментозне лікування вдома, тому позивач ОСОБА_1 постійно здійснювала за ним догляд та опікувалась станом його здоров`я.

25.03.2021 року стан здоров`я ОСОБА_3 знову погіршився, швидка допомога доставила ОСОБА_3 до КНП ЦТЗ «Соціотерапія» ВОР», де після безрезультатного лікування ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер.

Позивач організувала та оплатила поховання ОСОБА_3 .

Після смерті ОСОБА_3 позивач звернулась до приватного нотаріуса Лодоби С.Л. (м. Бар) із заявою про прийняття спадщини, було заведено спадкову справу до майна померлого.

Під час спільного проживання як чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу крім квартири за адресою: АДРЕСА_2 , вони придбали транспортні засоби: автомобіль марки КІА Cerato 1,6, білого кольору, 2011 року випуску, держномер НОМЕР_2 , зареєстрований за ОСОБА_3 ; автомобіль марки JeepGrandCherokee білого кольору 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 (придбаний у лізинг), зареєстрований за ТОВ «»Український лізинговий фонд», який був майже виплачений ОСОБА_3 за спільні кошти.

Крім того, ОСОБА_3 набув у власність 100% статутного капіталу Виробничо-комерційного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Троян» (ЄДРПОУ 23065120).

У власності ОСОБА_3 перебувало нежитлове приміщення офіс-магазин № НОМЕР_4 , загальною площею 170,2 кв.м., що в АДРЕСА_3 , яке він набув за договором дарування в 2019 році.

Також за життя ОСОБА_3 успадкував після матері - ОСОБА_5 житловий будинок житловою площею 44,38 кв.м., що в АДРЕСА_4 та земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер 0520210100:01:102:0002 (22), що по АДРЕСА_5 , але свої спадкові права не оформив.

ОСОБА_1 вважає, що на підставі ст. 74 СК України їй належить Ѕ частка майна, набутого ОСОБА_3 за час спільного проживання. До такого майна належить квартира за адресою: АДРЕСА_2 ; автомобіль марки КІА Cerato 1,6, білого кольору, 2011 року випуску, держномер НОМЕР_2 , орієнтовною вартістю 230 000 грн.; автомобіль марки JeepGrandCherokee білого кольору 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , орієнтовною вартістю 600 000 грн.

Крім того, оскільки ОСОБА_1 тривалий час проживала з ОСОБА_3 , опікувалась ним, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через хвороби був у безпорадному стані, на підставі ч. 2 ст. 1259 ЦК України вона набула право на спадкування із спадкоємцем першої черги - сином спадкодавця - ОСОБА_2 .

Оскільки Ѕ частка автомобіля марки JeepGrandCherokee та Ѕ частка автомобіля КІА Cerato належить ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності, спадкуванню в рівних частках між нею та ОСОБА_2 належать інші Ѕ частки автомобілів, вартістю 300 000 грн. та 115 000 грн. відповідно. Враховуючи, що загальна вартість автомобілів становить 830 000 грн., а ѕ частки цих автомобілів належать ОСОБА_1 (Ѕ частка як спільна сумісна власність і ј частка в порядку спадкування), що становить 622 500 грн., і оскільки автомобілі є неподільними речами, позивач вважає, що за нею слід визнати право власності на автомобіль JeepGrandCherokee, вартість якого відповідає її частці, а за ОСОБА_2 визнати право власності на автомобіль КІА Cerato.

Також позивач просила визнати за нею право власності на ѕ частки квартири АДРЕСА_1 , з розрахунку: Ѕ частка як спільна сумісна власність і ј частка в порядку спадкування разом із спадкоємцем першої черги.

Просила визнати за нею як за спадкоємцем першої черги право власності на:

-Ѕ частку нежитлового приміщення офіс-магазину № 111, загальною площею 170,2 кв.м., що в АДРЕСА_3 ;

-Ѕ частку статутного капіталу Виробничо-комерційного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Троян» (ЄДРПОУ 23065120)

-Ѕ частку житлового будинку житловою площею 44,38 кв.м., що в АДРЕСА_4 , в порядку спадкової трансмісії після смерті ОСОБА_5

-Ѕ частку земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер 0520210100:01:102:0002 (22), що по АДРЕСА_5 , в порядку спадкової трансмісії після смерті ОСОБА_5 .

Судом вчинені наступні процесуальні дії.

29.09.2021 року відкрито загальне позовне провадження в цивільній справі № 127/24414/21 за позовом ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

01.10.2021 року з метою забезпечення позову в цивільній справі № 127/24414/21 за позовом ОСОБА_1 про визнання права власності, поділ спадкового майна, накладено арешт на належне ОСОБА_3 майно: 1/2 частку нежитлового приміщення офіс-магазину № 111, загальною площею 170,2 кв.м., що в АДРЕСА_3 ; 3/4 частки квартири АДРЕСА_1 ; 1/2 частку статутного капіталу Виробничо-комерційного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Троян» (ЄДРПОУ 23065120). Виконання даної ухвали в частині нерухомого майна та статутного капіталу доручено державному реєстратору, в частині транспортного засобу - Регіональному сервісному центру ГСЦ МВС у Вінницькій області.

01.10.2021 року постановлено ухвалу про витребування доказів.

08.11.2021 року залучено до участі в справі ТОВ «Український лізинговий фонд» (код ЄДРПОУ 37859096) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

08.11.2021 року уточнено анкетні дані відповідача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 .

08.12.2021 року постановлено ухвалу про витребування доказів у справі.

08.12.2021 року відмовлено в задоволенні клопотання представника третьої особи - ТОВ "Український лізинговий фонд" Тараненко Г.Ю. про прийняття позову третьої особи до спільного розгляду з первісним позовом та об`єднання вимог в одне провадження. Роз`яснено ТОВ "Український лізинговий фонд" право на звернення до суду з самостійним позовом в загальному порядку.

05.01.2022 року постановлено ухвалу про витребування доказів у справі.

20.01.2022 року до участі в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору - ТОВ «Український лізинговий фонд» про визнання права власності, поділ спадкового майна залучено в якості співвідповідача ТОВ "Український лізинговий фонд". Цією ж ухвалою залучено АТ «Таскомбанк» (ЄДРПОУ 09806443, м. Київ, вул. С. Петлюри, 30) до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

01.06.2022 року було закрито підготовче провадження.

Ухвалою суду від 21.07.2022 року було відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача Мартинюка Н.Р. про залишення без розгляду позову ОСОБА_1

21.11.2022 року було відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача Мунтяна Є.В. про залучення в якості співвідповідача у даній справі ОСОБА_8 .

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Мунтян Є.В. уточнений позов ОСОБА_1 підтримав відповідно до викладених обставин. Вважає, що позивач є спадкоємцем за законом четвертої черги, проте як особа, що перебувала у фактичних шлюбних стосунках із спадкодавцем і протягом тривалого часу опікувалась ним, надавала допомогу, має право на спадкування із спадкоємцем першої черги - ОСОБА_8 . Право власності на майно слід визнати за ОСОБА_1 у відповідних частках в порядку спадкування та в зв`язку з набуттям майна у спільну сумісну власність.

Позивач ОСОБА_1 позов підтримала, суду пояснила, що протягом 20 років проживала з ОСОБА_3 однією сім`єю, як чоловік і жінка. Вони шлюб офіційно не реєстрували, оскільки до 2014 року ОСОБА_3 перебував в зареєстрованому шлюбі. Вони разом вели господарство, придбавали побутові речі, продукти, їздили на відпочинок тощо. Бюджет у них був поділений таким чином, що заробіток ОСОБА_3 - це спільні кошти, а її заробіток - її особисті кошти. Вона як приватний підприємець мала дохід з пасажирських перевезень, а також від салонів, що надавали перукарські послуги, від саун, соляріїв тощо. ОСОБА_3 також був зареєстрований як приватний підприємець, займався бізнесом та отримував дохід від здачі майна в оренду. У спільну сумісну власність вони набули квартиру по АДРЕСА_3 в 2005 році, оскільки разом сплачували кредит на її придбання, автомобіль Jeep Grand Cherokee, за який також разом сплачували лізингові платежі. Автомобіль КІА вона придбала за свої гроші, проте зареєстрований він був за ОСОБА_3 . Решта майна - нежитлове приміщення по АДРЕСА_3 , статутний капітал в ТОВ, будинок і земельна ділянка в м. Бар - особиста власність ОСОБА_3 . Після смерті матері він фактично прийняв спадщину, зробив ремонт в будинку, але на це майно претендує також його брат - ОСОБА_8 , з яким вони перебувають в конфлікті. З 2014 року ОСОБА_3 почав хворіти, був в депресивному стані, зловживав алкоголем. Неодноразово лікувався на стаціонарі, а також амбулаторно, періодично був в лежачому стані, потребував контролю і допомоги, яку вона йому надавала, опікувалась ним, придбавала ліки, оплачувала лікування, готувала дієтичні страви. Останні місяці до смерті він мало виходив з квартири, був залежний від алкоголю, тому вона його майже не залишала. Вважає, що набула право власності на частку спільного майна, придбаного під час фактичних шлюбних стосунків і на частку майна як спадкоємець першої черги.

В судовому засіданні представники відповідача ОСОБА_2 - адвокати Мартинюк Н.Р. та Бойко Р.Б. позов ОСОБА_1 не визнали, підтримали відзив (а.с. 34-36 т.2). Представник Бойко Р.Б. приймав участь в режимі відеоконференції і суду пояснив, що позивач не довела право на спадкування як спадкоємець першої черги, оскільки шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 не був зареєстрований. Станом на 2001 рік сімейні відносини регулювались КпШС і такого поняття як фактичні шлюбні стосунки не існувало, крім того, до 2014 року ОСОБА_3 перебував в зареєстрованому шлюб з іншою особою, мав з дружиною спільний бізнес. Потім він жив сам в квартирі по АДРЕСА_3 . Можливо, він їздив з ОСОБА_1 на відпочинок, але про фактичні сімейні стосунки із ОСОБА_1 відповідачу нічого не відомо. ОСОБА_3 зловживав алкоголем, мав ряд захворювань, під час лікування в стаціонарах син і колишня дружина відвідували його. До смерті ОСОБА_3 не потребував сторонньої допомоги, хоча він хворів, однак, лежачим не був. Просив врахувати, що ОСОБА_3 протягом 2018, 2019, 2020 років притягувався до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, що спростовує твердження ОСОБА_1 про його безпорадність і необхідність догляду. Медичних документів про безпорадний стан, про потребу в сторонній допомозі позивач не надала, тому право на спадкування відповідно до ч. 2 ст. 1259 ЦК України у неї не виникло. Також позивач не довела факт спільного проживання із спадкодавцем, наявності спільного бюджету з ОСОБА_3 , спільного придбання майна. Рішення суду про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю немає, крім того, в даному провадженні позивач також не заявила вимог про встановлення такого факту. ОСОБА_2 - це єдиний спадкоємець першої черги після смерті ОСОБА_3 , який прийняв спадщину, тому просив відмовити в задоволенні позову.

Представник відповідача - ТОВ «Український лізинговий фонд» Тараненко Г.Ю. в судовому засіданні позов не визнала, підтримала письмовий відзив на позов (а.с. 178-181 т. 2). Суду пояснила, що автомобіль марки Jeep Grand Cherokee білого кольору 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 був придбаний ОСОБА_3 у лізинг, право власності на даний автомобіль зареєстроване за ТОВ «Український лізинговий фонд». Лізингові платежі у повному обсязі ОСОБА_3 не сплатив, борг за договором лізингу на даний час складає приблизно 64 000 грн., тому за життя право власності на автомобіль він не набув. Сплачені платежі також не спадкуються, оскільки це не передбачено законом. Оскільки частина коштів за договором фінансового лізингу не сплачена, то підстав для визнання права власності на автомобіль за ОСОБА_3 або за його спадкоємцями немає.

Представник третьої особи на стороні відповідача - АТ «Таскомбанк» Подановський Т.Р. в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутність, з приводу заявлених позовних вимог покладався на думку суду (а.с. 40 т. 3).

Свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що ОСОБА_1 - її рідна сестра, вона протягом тривалого часу, приблизно з 2000-2001 років, жила сім`єю з ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу. Вони мали спільний бюджет, спільні плани, разом відпочивали, придбавали речі, продукти, їздили в гості до батьків ОСОБА_3 . Іншої сім`ї у нього не було, з сином ОСОБА_11 від першого шлюбу він спілкувався не часто. Житло спочатку вони винаймали, потім разом придбали квартиру по Зодчих . За вісім років перед смертю ОСОБА_3 важко захворів, постійно лікувався, мав депресивні стани, вживав алкоголь. ОСОБА_1 купувала ліки для ОСОБА_3 , продукти, весь час опікувалась і надавала допомогу, всі зароблені кошти витрачала на сім`ю. Через депресію та фізичну слабкість він не виходив з дому, не міг приготувати їжу та обійти себе, тому свідок також часто допомагала сестрі і ОСОБА_3 . Він неодноразово надавав на її ім`я та на ім`я сестри довіреність на право користування та розпорядження автомобілем.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснила, що раніше вона працювала в Концерні «Поділля» і познайомилась із ОСОБА_1 та ОСОБА_3 як сімейною парою, яка придбавала квартиру по АДРЕСА_3 . ОСОБА_1 вносила перший внесок, квартиру вони купили в кредит, потім разом робили ремонт і погашали банківські платежі. Вона вважала позивача та ОСОБА_3 подружжям, неодноразово бувала у них в гостях. Останні 7-8 років ОСОБА_3 хворів, його стан погіршувався, він зловживав алкоголем, його психічний стан також був важким. Позивач доглядала за ним, купувала ліки, продукти, влаштовувала в медичні заклади на лікування. За рік до смерті він не міг обійтись без допомоги ОСОБА_1 , постійно хворів. Останній раз бачила ОСОБА_3 за тиждень до смерті, на вулиці, він виходив у магазин. Він вільно пересувався, без сторонньої допомоги, але мав хворобливий вигляд.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_14 суду пояснив, що з позивачем знайомий з 2003 року. З ОСОБА_3 він дружив, працював разом. ОСОБА_3 представляв позивача як свою дружину, вони разом жили, разом відпочивали. Вони спільно придбали в кредит квартиру по АДРЕСА_3 , робили ремонт. ОСОБА_3 був одружений, однак, стосунки з жінкою не підтримував. В 2013 році ОСОБА_3 захворів, був у важкому стані через хворобу печінки, неодноразово лікувався на стаціонарі, ОСОБА_1 піклувалась про нього. Останній раз він бачив ОСОБА_3 разом з ОСОБА_1 за місяць до смерті, вони відвідували торговельний центр на Поділлі, запрошували його у гості.

Свідок ОСОБА_15 суду пояснив, що він племінник ОСОБА_3 , а з ОСОБА_1 знайомий з дитинства. Вони часто зустрічались на сімейних святах, разом відпочивали. ОСОБА_3 і ОСОБА_1 завжди були разом, вони жили на Поділлі, мали у власності два автомобілі і знає, що ОСОБА_3 був власником ТОВ. Шлюб з дружиною був розірваний. Останні 8 років до смерті стан здоров`я ОСОБА_3 погіршився, у нього була хвора печінка внаслідок вживання алкоголю. Неодноразово ОСОБА_3 лікувався в стаціонарі, був у важкому стані, ОСОБА_1 доглядала його, купляла дороговартісні ліки. В 2020-2021 році ОСОБА_3 ще намагався займатись спортом, придбав абонемент в спортзал, хотів вести здоровий спосіб життя. Останній раз бачив його за місяць до смерті в офісі фірми, він упорядковував документи по бізнесу.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що 30.03.2021 року зроблено відповідний актовий запис № 229 (т. 1 а.с. 14).

За життя ОСОБА_3 мав хронічні захворювання, неодноразово проходив медичні обстеження (УЗД, рентген, томографія), звертався за консультаціями до лікарів, перебував на амбулаторних та стаціонарних лікуваннях в медичних закладах (т. 1 а.с. 33 - 58).

Так, згідно виписки з медичної картки стаціонарного хворого № 251 ЦПМСД № 2, ОСОБА_3 з 24.03.2015 року по 27.04.2015 року перебував на лікуванні в інфекційному відділенні. Йому встановлено діагноз: алкогольний гепатит, жовтушна форма, важкий перебіг. Ускладнення: асцит, печінкова енцефалопатія І-ІІ ст., супутній діагноз: дисциркулярна енцефалопатія ІІ ст. змішаного генезу (інтоксикаційна, вертегрогенна, вестибуло-атоксичний, астено-невротичний синдром), інтоксикаційна (алкогольна) полінейропатія нижніх кінцівок (ураження декількох периферичних нервів, оніміння та біль в нижніх кінцівках), нефіксована кила СОД І ст. (грижа стравохідного отвору), хронічний панкреатит в стадії загострення. Йому було проведене лікування, рекомендовано подальше спостереження та лікування, дотримання дієти тощо (т. 1 а.с. 37).

Згідно виписного епікризу (т. 1 а.с. 42), ОСОБА_3 перебував на стаціонарному лікуванні у Військово-медичному центрі Центрального регіону України з 28 по 31 липня 2015 року з діагнозом: хронічний парапроктит. Повна задня інтрисфінктеральна нориця прямої кишки. Поліп анального каналу. ІХС. Дифузний кардіосклероз. СН1. Проведене лікування: 29.07.2015 року операція по висіченню задньої інтрисфінктеральної нориці прямої кишки в просвіт кишки за Габріелем. Видалення поліпа анального каналу. Після операції виписаний додому в задовільному стані. Надані лікувальні та трудові рекомендації, зокрема, дієта, обмеження фізичних навантажень строком на 1 місяць, рекомендовано контрольний огляд.

Згідно виписки з історії хвороби № 1386, ОСОБА_3 з 21.06.2016 по 01.07.2016 року знаходився у відділенні терапії Вінницького обласного спеціалізованого клінічного диспансеру радіаційного захисту населення з основним діагнозом: хронічний гепатит змішаної етіології з переходом в цироз, помірна ступінь активності, «В» за Чайлдом-П`ю. Гепатоцелюлярна недостатність з синдромом цитолізу та вираженого холестазу. Ускладнення: ПФП ІІ ст. печінкова енцефалопатія ІІ ст. Супутній: дистальна полінейропатія змішаного генезу. Ангіодистонія сітківки обох очей. Емоційно-лабільний розлад змішаного генезу. Змішана тривожно-депресивна реакція (т. 1 а.с. 47).

Згідно виписного епікризу № 851, ОСОБА_3 перебував на стаціонарному лікуванні у Військово-медичному клінічному центрі Центрального регіону м. Вінниця з 14 по 17.03.2017 року з діагнозом: застарілий розрив заднього медіального лівого колінного суглобу, синовіт, деформуючий остеоартроз, больовий синдром. Ускладнень немає. Супутній діагноз: ІХС. Дифузний кардіосклероз, СНо. Гіпертонічна хвороба І ст. (т. 1 а.с. 48). Проведено лікування: операція 15.03.2017 року: артроскопія лівого колінного суглобу, резекція заднього рогу медіального меніску, парціальна синовектомія, дебрідмент. Особливостей перебігу захворювання не було. Надано рекомендації: продовжити лікування амбулаторно в поліклініці за місцем проживання (зняття швів 24.03.2017), ходіння за допомогою медичної тростини, дозовано навантажуючи ліву нижню кінцівку 2 тижні після операції, ЛФК, прийом ліків.

З 03.01.2018 року по 12.01.2018 року ОСОБА_3 перебував у неврологічному відділенні у Вінницькому обласному спеціалізованому клінічному диспансері радіаційного захисту населення (т. 1 а.с. 53). Його основний діагноз: : повторна транзиторна ішемічна атака (2017, 03.01.2018) в лівому каронарному басейні. Супутні захворювання: гіпертонічна хвороба ІІІ ст., 2 ступінь, ризик ІІІ. Гіпертрофія лівого шлуночку СН0. Окуліст: 12.01.2018 року Міопія сл.ст ОS. Ангіопатія сітківки ОН. Кардіолог: 12.01.2018 Гіпертонічна хвороба ІІІ ст, 2 ступінь ризик ІІІ. Гіпертрофія лівого шлуночку СН0.Ендокринолог: 05.01.2018 порушення глікемії натще. Проведене обстеження, біохімічні дослідження, лікування, а також надані рекомендації про подальше лікування.

З 12.02.2018 по 16.02.2018 року ОСОБА_3 знаходився на лікуванні в 22 інсультному відділенні КЗ «Вінницька обласна психоневрологічна лікарня ім. акад. О.І. Ющенка» з діагнозом: повторна транзиторна ішемічна атака (2017, 03.01.2018, 11.02.2018) в правому каротидному басейні. ІХС, Дифузний кардіосклероз. Гіпертонічна хвороба ІІІ ст., 2 ступінь, ризик ІІІ. СН І ФКП з невизначеною фракцією викиду. При вступі загальний стан пацієнта середнього ступеня важкості. Проведено обстеження та лікування, в результаті якого стан пацієнта покращився, стабілізувався АТ, покращилось загальне самопочуття, сон. Додому виписаний в стабільному стані. Надані медичні рекомендації (т. 1 а.с. 54).

04.11.2020 року ОСОБА_3 амбулаторно звертався до терапевта зі скаргами на погіршення стану протягом двох тижнів. Діагноз: хронічний холецистит.

ОСОБА_3 неодноразово (01.05.2014, 31.03.2015, 16.07.2015, 17.07.2015, 21.07.2015, 01.10.2015, 10.01.2016, 24.07.2017, 29.09.2017, 20.10.2017, 13.02.2018, 21.02.2019, 04.11.2020 року, 06.11.2020) проходив дослідження (ультразвукову діагностику, спіральну комп`ютерну томографію, сонограму) органів черевної порожнини, грудної порожнини, порожнини тазу, хребта, головного мозку, судин. Однак, результати досліджень не є клінічними діагнозами і потребують консультацій лікарів.

З 2018 року даних про лікування в стаціонарних умовах немає, ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_3 проходив постійне медикаментозне лікування вдома.

Згідно лікарського свідоцтва про смерть № 20 від 29.03.2021 року, смерть ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , настала ІНФОРМАЦІЯ_2 в стаціонарі КНП ЦТЗ «Соціотерапія» ВОР». Хвороби (патологічні стани), що призвели до смерті: хронічна печінкова недостатність; декомпенсований цироз печінки; розлади психіки і поведінки внаслідок вживання алкоголю; гепато-целюлярна недостатність (т. 1 а.с. 59).

Станом на день смерті ОСОБА_3 був зареєстрований в АДРЕСА_4 , фактично проживав в АДРЕСА_2 .

Згідно довідки ОСББ «Зодчих 36» № 8 від 25.05.2021 року зі слів мешканців будинку по АДРЕСА_7 , голові правління ОСББ «Зодчих, 36» ОСОБА_16 відомо, що орієнтовно з 2005 року і станом на 25.05.2021 року в квартирі АДРЕСА_8 проживає ОСОБА_1 . З 2005 року і до моменту смерті в квартирі також проживав ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 15).

За заявою сина спадкодавця - ОСОБА_2 приватним нотаріусом Жмеринського районного нотаріального округу Лободою С.Л. 20.05.2021 року заведено спадкову справу № 54/2021 (а.с. 1-18 т. 2).

Також заяву про прийняття спадщини 15.06.2021 року подала ОСОБА_1 (місце проживання зареєстроване за адресою АДРЕСА_9 ), оскільки вважала себе спадкоємцем четвертої черги за законом як особа, яка проживала із спадкодавцем однією сім`єю не менше п`яти років до часу відкриття спадщини (а.с. 15 т. 2).

Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру заповітів від імені ОСОБА_3 не зареєстровано (а.с. 14 т.2), тому спадкування здійснюється за законом.

За життя ОСОБА_3 набув у власність наступне майно.

На підставі свідоцтва про право власності від 31.01.2005 року № 172, виданого виконкомом Вінницької міської ради, ОСОБА_3 належала трикімнатна квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 108,8 кв.м., житловою площею 77,9 кв.м. (т. 1 а.с. 64). Право власності зареєстровано 24.02.2005 року.

Згідно з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вказана квартира знаходиться в іпотеці у ПАТ «Віес Банк» (ЄДРПОУ 19358632), правонаступником якого є АТ «Таскомбанк» (ЄДРПОУ 09806443, м. Київ, вул. С. Петлюри, 30).

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 , 20.09.2011 року за ОСОБА_3 був зареєстрований автомобіль марки КІА Cerato 1,6, білого кольору, 2011 року випуску, держномер НОМЕР_2 (т. 1 а.с. 69).

07.03.2019 року на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Дунаєвською С.М. № 231, ОСОБА_3 набув у власність нежиле приміщення, офіс-магазин № НОМЕР_4 в будинку АДРЕСА_10 , загальною площею 170,2 кв.м. (приміщення № 111 в підвалі № 1-№8) (т. 1 а.с. 62-63). Право власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07.03.2019 року.

Крім того, з 04.10.2006 року ОСОБА_3 був співзасновником ВКП у формі ТОВ «Троян» (ЄДРПОУ 23065120, 21100, м. Вінниця, вул. Пирогова, 82). З 26.09.2019 року ОСОБА_3 став власником 100% статутного капіталу ВКП у формі ТОВ «Троян», що підтверджується матеріалами реєстраційної справи (а.с. 77-156 т. 2).

В судовому засіданні також встановлено, що ОСОБА_3 фактично прийняв спадщину після смерті матері - ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Бар (а.с. 68 т. 1), оскільки був зареєстрований за однією адресою із спадкодавцем - АДРЕСА_4 . Спадкове майно складається з житлового будинку житловою площею 44,38 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4 та земельної ділянки, площею 0,1000 га, кадастровий номер 0520210100:01:102:0006 (22) за адресою: АДРЕСА_5 , які належали на праві власності ОСОБА_17 на підставі свідоцтва про право власності від 28.09.1967 року (а.с. 65 т. 1), свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 19.09.1997 року (а.с. 66 т. 1), державного акту на право власності на земельну ділянку ЯБ 670763 від 11.05.2006 року (а.с. 67 т. 1).

Спадкова справа після смерті ОСОБА_5 не відкривалась, заповітів немає (а.с. 139-140 т. 3).

Слід зазначити, що спадщину після смерті ОСОБА_5 також фактично прийняв брат ОСОБА_3 - ОСОБА_8 , який був зареєстрований разом зі спадкодавцем на момент смерті - АДРЕСА_4 , що підтверджується довідкою КП «Бар-благоустрій» від 04.06.2021 року (а.с. 16 т.2), разом з тим, ОСОБА_8 до участі в справі притягнутий не був.

В судовому засіданні встановлено, що на підставі свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_6 , власником автомобіля JeepGrandCherokee білого кольору 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , з 06.08.2013 року є ТОВ «Український лізинговий фонд» (т. 1 а.с. 70). 19.07.2013 року між ТОВ «Український лізинговий фонд» та ФОП ОСОБА_3 був укладений договір фінансового лізингу даного автомобіля, відповідно до якого автомобіль був переданий у володіння і користування ОСОБА_3 із правом викупу, проте лізингоодержувач ОСОБА_3 не сплатив всі платежі і сума заборгованості складає 63 990,20 грн. (а.с. 205-235 т. 2). На підставі п. 7.4 загальних умов договору фінансового лізингу право власності до ОСОБА_3 на транспортний засіб не перейшло.

Оскільки за життя ОСОБА_3 не набув право власності на транспортний засіб JeepGrandCherokee білого кольору 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , дане майно відповідно до ст. 1218 ЦК України не увійшло до складу спадщини, тому не може бути об`єктом поділу за позовом ОСОБА_1 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 стверджувала, що автомобілі JeepGrandCherokee, КІА Cerato, квартиру АДРЕСА_1 , вони набули разом із ОСОБА_3 у спільну сумісну власність, тому її частка у спільному майні - Ѕ.

Дане твердження суд вважає безпідставним, а вимоги ОСОБА_1 про визнання за нею право власності на частку в цьому майні - необґрунтованими.

Відповідно до ст.ст. 3, 4, 7 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Кожна особа має право на повагу до свого сімейного життя. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Про ознаки проживання однією сім`єю висловився і Конституційний Суд України у своєму рішенні від 3.06.99 №5-рп/99, в якому зазначив, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт тощо.

Оскільки СК набрав чинності з 01.01.2004 року і зворотної сили не має, положення ст. 74 СК застосовуються виключно до правовідносин, які виникли після дати набрання ним законної сили.

Відповідно до ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

При застосуванні статті 74 СК України слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю (постанови Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16, від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц від 11 грудня 2019 року в справі № 712/14547/16-ц, від 24 січня 2020 року в справі № 490/10757/16-ц, від 08.12.2021 року в справі № 531/295/19).

Проте, в судовому засіданні було встановлено, що з 27.10.1984 року ОСОБА_3 перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_18 (а.с. 133, 215 т.1). Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 22.05.2014 року, яке набрало законної сили 03.06.2014 року, шлюб був розірваний (а.с. 216 т.1).

Таким чином, підстав для застосування ст. 74 СК України в даному випадку немає і майно, що набуте ОСОБА_3 у власність до 03.06.2014 року (два автомобілі та квартира) не може бути визнане спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Після 03.06.2014 року ОСОБА_3 набув у власність нежитлове приміщення по АДРЕСА_3 (договір дарування від 07.03.2019 року) та 100% вартості статутного капіталу ВКП у формі ТОВ «Троян» (26.09.2019 року), проте вимог щодо права спільної сумісної власності на це майно позивач ОСОБА_1 не заявляла, крім того, в силу ст. 57 СК України нежитлове приміщення було особистою власністю ОСОБА_3 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги про визнання права власності на майно в порядку спадкування ОСОБА_1 зазначала, що є спадкоємцем ОСОБА_3 як особа, яка проживала зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга), проте оскільки вона протягом тривалого часу опікувалась, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані, вона має право на спадкування разом із спадкоємцем першої черги - ОСОБА_8 (ч. 2 ст. 1259 ЦК України).

Так, статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України).

Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них права на спадкування за законом у першу чергу на підставі статті 1261 ЦК України.

У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (ст. 1264 ЦК України).

Системне тлумачення положень статей 1258, 1259 та інших положень книги 6 ЦК України дозволяє стверджувати про необхідність розмежовувати такі правові конструкції як «одержання права на спадкування наступною чергою» (частина друга статті 1258 ЦК України) та «зміну суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом». «Одержання права на спадкування наступною чергою» (частина друга статті 1258 ЦК України) стосується другої-п`ятої черг і пов`язується із такими негативними юридичними фактами як: відсутність спадкоємців попередньої черги; усунення спадкоємців попередньої черги від права на спадкування; неприйняття спадкоємцями попередньої черги спадщини; відмова від прийняття спадщини.

На «зміну суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом» в межах певної черги впливають так юридичні факти як: зміна черговості на підставі договору або рішення суду (стаття 1259 ЦК України); застосування правил про право представлення (стаття 1266 ЦК України); відмова спадкоємця від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за законом (частина друга статті 1274 ЦК України); спадкова трансмісія (стаття 1276 ЦК України); збереження правового зв`язку при усиновленні (частина третя статті 1260 ЦК України). Зміна суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом стосується першої - п`ятої черги.

Відповідно до вимог ст. 1259 ЦК України черговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування може бути змінена нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини. Цей договір не може порушити прав спадкоємця, який не бере у ньому участі, а також спадкоємця, який має право на обов`язкову частку у спадщині. Частиною 2 цієї статті визначено, що фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

В судовому засіданні встановлено, що внаслідок смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на квартиру АДРЕСА_1 , нежитлове приміщення № 111, загальною площею 170,2 кв.м., по АДРЕСА_3 , автомобіль КІА Cerato 1,6, білого кольору, 2011 року випуску, держномер НОМЕР_2 , 100 % статутного капіталу ВКП у формі ТОВ «Троян», а також на частку будинку в АДРЕСА_4 та частку земельної ділянки, площею 0,1000 га, кадастровий номер 0520210100:01:102:0006 (22) в АДРЕСА_5 , спадщину на які після смерті ОСОБА_5 прийняв ОСОБА_3 та його брат ОСОБА_8 , проте не оформили своїх спадкових прав.

Як уже зазначалась, автомобіль JeepGrandCherokee не є увійшов до складу спадщини відповідно до ст. 1218 ЦК України.

Єдиним спадкоємцем за законом першої черги, який подав заяву нотаріусу і прийняв спадщину - є відповідач ОСОБА_2 .

Відповідач ОСОБА_1 подала заяву про прийняття спадщини, вважаючи себе спадкоємцем четвертої черги (а.с. 15 т.2).

У постанові від 1 вересня 2021 року у справі № 523/9720/17 Верховний Суд звернув увагу, що Пленум Верховного Суду України у пункті 21 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснив судам, що під час вирішення спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш ніж п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини 2 статті 3 СК України про те, що сім`ю становлять особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Зазначений п`ятирічний строк повинен спливти на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема вітчим, мачуха, пасинки, падчерки.

Тлумачення вказаних норм права дає підстави для висновку, що для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів, а саме:

-проживання однією сім`єю зі спадкодавцем;

-те, що на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

Разом з тим, позивач не заявила вимог про встановлення юридичного факту проживання із ОСОБА_3 однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (ст. 1264 ЦК України), в тому числі в період з 03.06.2014 року (набрання рішенням суду про розірвання шлюбу ОСОБА_3 законної сили) до 29.03.2021 року (дата смерті ОСОБА_3 ).

В силу ст.ст. 12, 13, ч. 2 ст. 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог і встановити відповідний юридичний факт без заяви позивача ОСОБА_1 .

Крім того, позивач не довела підстави для зміни черговості спадкування.

Умовами застосування статті 1259 ЦК України судом і одержання фізичною особою права на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, є: 1) наявність у особи права на спадкування за законом наступних черг; 2) надання протягом тривалого часу опіки, матеріального забезпечення, іншої допомоги спадкодавцеві; 3) безпорадний стан спадкодавця.

Згідно зі змістом указаної норми закону при вирішенні питання про зміну черговості спадкування позивач повинен довести факт опікування, матеріального забезпечення спадкодавця протягом тривалого часу та перебування спадкодавця в безпорадному стані, тобто стані, обумовленому похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли особа не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Судовий порядок зміни черговості застосовується на підставі задоволення позову спадкоємця наступних черг до спадкоємців тієї черги, які безпосередньо закликаються до спадкування. Право на пред`явлення позову про зміну черговості спадкування мають лише спадкоємці за законом.

Підставами для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкоємцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами, тощо); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.

Для задоволення такого позову необхідна наявність всіх п`яти вищезазначених обставин.

Безпорадний стан - стан, при якому людина не може самостійно приймати активні заходи, що забезпечують її існування або оберігають її життя, здоров`я та гідність. Безпорадність може бути обумовлена фізіологічними причинами (у новонароджених, дітей раннього віку, у людей старшого віку, осіб, які перебувають у стані природного сну). Безпорадність може супроводжуватися патологічним процесами або бути їх наслідком (при психічних і нервових захворюваннях, при важких захворюваннях, що супроводжуються різкою фізичною слабкістю).

Безпорадний стан можливо та необхідно доказувати відповідними доказами, у тому числі записами в медичних документах.

Крім того, що позивач не заявила позовних вимог про встановлення факту спільного проживання з ОСОБА_3 однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (ст. 1264 ЦК України), що є умовою для застосування ч. 2 ст. 1259 ЦК, позивач також не довела наявність безпорадного стану у спадкодавця.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 протягом 2014-2021 років неодноразово перебував на стаціонарних лікуваннях в медичних закладах, а також лікувався амбулаторно.

Також в судовому засіданні встановлено на підставі наданих матеріалів та показань свідків, що станом здоров`я ОСОБА_3 опікувалась ОСОБА_1 , разом з тим, жоден свідок не підтвердив, що ОСОБА_3 був у безпорадному стані в розумінні ст. 1259 ЦК України. При житті інвалідності, каліцтва, іншої тяжкої хвороби, внаслідок якої ОСОБА_3 не міг забезпечувати своє існування, встановлено не було. Він також не був лежачим хворим, навпаки, всі свідки повідомили, що незадовго до смерті зустрічались із ОСОБА_3 на вулиці, в торговому центрі, офісному приміщенні, він мав намір активно продовжувати життя, займатись спортом, запрошував у гості.

У жодному медичному документі та у виписках з медичних карт не було рекомендацій лікарів про необхідність проходження ЛКК або про потребу постійного стороннього догляду в зв`язку з нездатністю до самообслуговування.

Самі по собі факти, що ОСОБА_3 неодноразово перебував на стаціонарних лікуваннях з описаними діагнозами не є такими, що беззаперечно свідчать про безпорадність його стану.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Згідно з вимогами ст.ст. 76-81 ЦПК України засобами доказування є письмові, речові і електронні докази, висновки експертів, показання свідків. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи наведені обставини і норми закону, суд дійшов висновку, що позивач ОСОБА_1 не довела свої вимоги щодо набуття у власність майна та в частині зміни черговості одержання права на спадкування на підставі ч. 2 ст. 1259 ЦК України, тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 7 Сімейного кодексу України, ст.ст. 1259, 1261 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 10, 12, 76-82, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТОВ «Український лізинговий фонд», третя особа без самостійних вимог - АТ «Таскомбанк» про визнання права власності в порядку спадкування за законом - відмовити.

Судовий збір залишити за рахунок позивача.

Рішення може бути оскаржене. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до вимог ст.ст. 354, 355 ЦПК України.

Учасники справи:

- позивач ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_7 , АДРЕСА_9

- відповідач ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_8 , АДРЕСА_6

- відповідач ТОВ «Український лізинговий фонд», код ЄДРПОУ 37859096, 04205, м. Київ, пр. Оболонський, 35а/301

- третя особа без самостійних вимог АТ «Таскомбанк», код ЄДРПОУ 09806443, 01032, м. Київ, вул. С.Петлюри, 30

Повне судове рішення складене 27.12.2022 року.

Суддя: