Рішення

від 21.12.2022 по справі 903/867/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 грудня 2022 року Справа № 903/867/22

за позовом: Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Гуманітарного відділу Ківерцівської міської ради, м. Ківерці, Луцький р-н., Волинська обл.

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут, м. Луцьк

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 125 843 грн. 78 коп.

Суддя Кравчук А.М.

Секретар судового засідання Мачульська Л.В.

за участю представників сторін:

від позивача: н/з

від відповідача: Корнійчук І.М., наказ від 10.01.2019

у судовому засіданні взяв участь прокурор відділу прокуратури Волинської області: Лопоха О.С.

встановив: 07.11.2022 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Гуманітарного відділу Ківерцівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньелектрозбут про визнання недійсними додаткових угод №5 від 22.07.2021, №6 від 14.09.2021, №7 від 27.10.2021, №8 від 16.11.2021, №9 від 29.11.2021 до договору від 30.12.2021 №23-21/86; стягнення 125 843 грн. 78 коп. та судових витрат по справі.

Позовна заява обґрунтована безпідставним збільшенням відповідачем п`ять разів вартості одиниці електроенергії.

Ухвалою суду від 08.11.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 14.12.2022 о 10 год. 00 хв. Запропоновано відповідачу подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п`ятнадцяти календарних днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду. У відзиві зазначити електронну адресу, іншу контакту інформацію для надіслання процесуальних документів у справі; прокуратурі, позивачу - відповідь на відзив не пізніше 3-х календарних днів з дня отримання відзиву з доказами надіслання відповідачу; відповідачу - заперечення на відповідь прокуратури, позивача протягом 3-х календарних днів з дня отримання відповіді з доказами надіслання прокуратурі, позивачу.

Відповідач ухвалу суду отримав 11.11.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с .130).

Строк для подання відзиву по 28.11.2022.

25.11.2022 на адресу суду надійшов відзив відповідача, згідно якого позовні вимоги заперечує. Зазначає, що факт не звернення Гуманітарним відділом Ківерцівської міської ради до суду не є законною підставою для представництва їх інтересів прокуратурою. Саме Держаудитслужба є належним органом, уповноваженим звертатися до суду в інтересах держави у даному випадку, а не прокуратура. Позовну заяву слід вважати такою, що підписана не уповноваженою особою, у зв`язку з чим вона підлягає залишенню без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України. Законодавством не встановлено яким саме документом має підтверджуватись коливання ціни товару на ринку, у зв`язку з чим замовник самостійно може визначати перелік таких документів. Тендерна документація не містила будь яких обмежень цінових пропозицій учасників. Отримуючи пропозицію щодо зміни умов договору, замовник мав можливість його розірвати. Ні договором, ні законодавством не встановлено, які місяці повинні враховуватися для порівняння цін з метою встановлення коливання ціни. Збільшення ціни договору за одиницю не призвела до збільшення загальної ціни договору. Дії відповідача, який уклав 9 додаткових угод до договору, а згодом пред`являє позов про визнання їх недійсними, суперечать його поведінці та є недобросовісними.

Відзив відповідача прокуратура та позивач отримали 28.11.2022, що підтверджується витягом щодо відстеження пересилання поштових відправлень з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" №4302607558907, №4302607558893.

Строк для подання відповіді на відзив по 01.12.2022.

Прокуратура у відповіді на відзив, яка на адресу суду надіслана засобом поштового зв`язку 30.11.2022, позовні вимоги підтримує. Зазначає, що інтереси держави у даному випадку збігаються з інтересами територіальної громади. Підставою для представництва інтересів позивача прокуратурою стала його пасивна поведінка. Законодавство та чинна судова практика не містить посилань, що передумовою звернення прокурора із позовом до суду у даній категорії справи є наявність висновку контролюючого органу, а також з приводу обов`язкового визначення органу державного фінансового контролю. Відповідач не довів, що коливання ціни електричної енергії зробило для нього виконання договору, без укладення додаткових угод, вочевидь невигідним чи збитковим. Відповідач при укладенні кожної спірної угоди мав на меті змінити ціну за одиницю товару не відповідно до її зміни на ринку, а просто збільшити на 10%, незалежно від реального відсотка коливання.

Відповідач відповідь на відзив отримав 09.12.2022.

Строк для подання заперечень на відповідь на відзив по 12.12.2022.

Заперечення відповідача на відповідь на відзив прокуратури на адресу суду не надходили.

Позивач у клопотанні від 09.12.2022 розгляд справи просить проводити без участі його представника. Зазначає, що позов підтримує у повному обсязі.

Відповідач у клопотанні від 14.12.2022 просить поновити строк для подання заперечень на відповідь на відзив, оскільки вона передана у відділ юридичної і договірної роботи лише 12.12.2022.

Згідно ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Враховуючи вищевикладене, оскільки клопотання відповідача про поновлення строку для подання заперечень на відповідь на відзив подане без самих заперечень, суд протокольною ухвалою від 14.12.2022 у задоволенні клопотання відповідача відмовив, закрив підготовче провадження, розгляд справи по суті призначив на 21.12.2022 о 10 год. 00 хв.

У судовому засіданні прокурор, представник відповідача дали пояснення, доводи, висловили свою думку з питань, які виникли під час розгляду справи.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

Гуманітарним відділом Ківерцівської міської ради проведено відкриті торги щодо закупівлі «ДК 021:2015: 09310000-5 «Електрична енергія» 728 782 кВт з очікуваною вартістю 2 215 498 гривень.

Оголошення про проведення відкритих торгів оприлюднено в мережі Інтернет на веб-сайті «Ргоzогго» за № UА-2020-12-02-009806-b (а.с. 19).

За результатом проведених торгів переможцем аукціону визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» з пропозицією 1 676 198,60 гривень (а.с. 20-22).

30.12.2020 між Гуманітарним відділом Ківерцівської міської ради (покупець) та ТОВ «Волиньелектрозбут» (постачальник) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу (а.с. 27-34).

Згідно договору його умови розроблені та узгоджені сторонами відповідно до умов тендерної документації споживача та змісту тендерної пропозиції постачальника з урахуванням положень ЗУ «Про ринок електричної енергії» та ПРРЕЕ (п. 1.3). Постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (п. 2.1). Кількість електричної енергії, яка постачається за цим договором, визначено у додатку 1 та відповідає очікуваному обсягу закупівлі послуг (передачі) електричної енергії у оператора системи. Обсяги закупівлі електричної енергії можуть бути зменшені залежно від фінансування видатків, шляхом укладення додаткової угоди (п. 2.3). Термін поставки: з 01.01.2021 по 31.12.2021 (п. 3.1). Загальна ціна договору становить 1 676 198 грн. 60 коп. (п. 5.1). Ціна за одиницю товару визначається у додатку 2 до договору. Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за ціною, зазначеною в додатку 2 до договору (п. 5.2). Ціна за одиницю товару за цим договором може змінюватися з дотриманням сторонами норм, передбачених ч. 5 ст. 41 ЗУ «Про публічні закупівлі», що оформляється додатковою угодою у порядку, визначеному у додатку 3 до цього договору. До зміни ціни за одиницю товару постачальник зобов`язаний постачати електричну енергію за ціною, яка зазначена у договорі у чинній його редакції. У разі незгоди із зміною ціни чи інших умов договору споживач має право ініціювати процедуру дострокового припинення (розірвання) договору відповідно до законодавства України та умов цього договору (п. 5.3). Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та діє до 31.12.2021, а в частині проведення розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором (п. 13.1). Умови цього договору можуть бути змінені за згодою сторін у порядку, визначеному законодавством України, шляхом укладення сторонами додаткової угоди до цього договору. Істотні умови цього договору можуть змінюватися у випадках, передбачених ч. 5 ст. 41 ЗУ «Про публічні закупівлі» (п. 13.2).

Додатком 1 до договору сторони визначили обсяги та умови постачання електричної енергії (а.с. 32).

Згідно специфікації, яка є додатком 2 до договору, ціна електричної енергії за одиницю (з врахуванням величин регульованих тарифів) складає 2,30 грн. (а.с. 33).

Додатком 3 до договору визначено порядок зміни умов договору, згідно якого зміна ціни за одиницю електричної енергії допускається за умови надання стороною, яка пропонує зміни, документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку в торговій зоні «ОЕС України». Таким документальним підтвердженням можуть бути офіційні дані про ціну, обсяги купівлі-продажу електричної енергії на ринку «на добу на перед та внутрішньодобовому ринку та інші показники, які склалися у відповідному розрахунковому періоді в торговій зоні «ОЕС України» та оприлюднені на офіційному веб-сайті ДП «Оператор ринку» (п. 7.1). Пунктом 7.2 визначено формулу, за якою розраховується нова ціна за одиницю електричної енергії. Підставою для зміни ціни є набрання чинності рішенням НКРЕКП про зміну відповідного регульованого тарифу, що застосовується в договорі (п. 8.1).

Додатковою угодою №1 від 26.01.2021 сторони внесли зміни в розрахунковий рахунок Гуманітарного відділу Ківерцівської міської ради (а.с. 35).

Додатковою угодою №2 від 26.01.2021 сторони внесли зміни в додаток 1 до договору «обсяги та умови електричної енергії» (а.с 36-37).

Додатковою угодою №3 від 05.02.2021 у зв`язку із зміною регульованих цін (тарифів) та відповідно до постанови НКРЕКП №2353 від 09.12.2020 сторони установили, що з 01.01.2021 ціна електричної енергії за договором становить 2,277404 грн. за 1 кВт*год., у зв`язку з чим загальна ціна договору становить 1 659 731 грн. 04 коп. (а.с. 38).

Додатковою угодою №4 від 01.07.2021 внесено зміни в додаток 1 до договору «обсяги та умови постачання» в частині долучення елементів схеми постачання (а.с. 39).

Додатковою угодою №5 від 22.07.2021 у зв`язку із зміною регульованих цін (тарифів) сторони установили, що з 01.07.2021 ціна електричної енергії за договором становить 2,246968 грн. за 1 кВт*год., у зв`язку з чим кількість товару становить 715 478 кВт*год (а.с. 40).

Додатковою угодою №6 від 14.09.2021 у зв`язку із зміною регульованих цін (тарифів) сторони установили, що з 01.09.2021 ціна електричної енергії за договором становить 2,681165 грн. за 1 кВт*год., у зв`язку з чим кількість товару становить 700 748 кВт*год (а.с. 41).

Додатковою угодою №7 від 27.10.2021 у зв`язку із зміною регульованих цін (тарифів) сторони установили, що з 01.10.2021 ціна електричної енергії за договором становить 2,913776 грн. за 1 кВт*год., у зв`язку з чим кількість товару становить 681 676 кВт*год (а.с. 42).

Додатковою угодою №8 від 16.11.2021 у зв`язку із зміною регульованих цін (тарифів) сторони установили, що з 01.11.2021 ціна електричної енергії за договором становить 3,169626 грн. за 1 кВт*год., у зв`язку з чим кількість товару становить 677 449 кВт*год (а.с. 43).

Додатковою угодою №9 від 29.11.2021 у зв`язку із зміною регульованих цін (тарифів) сторони установили, що з 11.11.2021 ціна електричної енергії за договором становить 3,451036 грн. за 1 кВт*год. (а.с. 44).

Судом встановлено, що необхідність укладення додаткових угод до договору обґрунтовано відповідачем коливанням ціни на ринку, на підтвердження ним подано:

-до листа-пропозицїї ТОВ «Волиньелектрозбут» від 07.07.2021 № 01- 8/2333 надано роздруківку з сайту ДП «Оператор ринку», у якій зазначено, що на внутрішньодобовому ринку середньозважені ціни за червень 2021 року - 1 354,96 грн/МВт, за травень 2021 року -965,33 грн/МВт, за червень 2020 року - 1 189,17 грн/МВт. Середньозважені ціни ринку «на добу наперед» становили за червень 2021 року 1 456,15 грн/МВт, за травень 2021 року - 1 098,36 грн/МВт, за червень 2020 року 1 263,03 грн/МВт. (додаткова угода № 5);

-до листа-пропозицїї ТОВ «Волиньелектрозбут» від 11.08.2021 № 01/8- 2728 надано роздруківку з сайту ДП «Оператор ринку», у якій зазначено, що на внутрішньодобовому ринку середньозважені ціни за 10 днів серпня 2021 року становили 3 301,30 грн/МВт, за липень 2021 року становили 1 745,43 грн/МВт. Середньозважені ціни ринку «на добу наперед» становили за 10 днів серпня 2021 року - 2 079,35 грн/МВт, за липень 2021 року - 1 474,49 грн/МВт.

Також долучено цінову довідку Харківської торгово-промислової палати від 12.08.2021 № 1869/21, у якій зазначено, що згідно з інформацією офіційного сайту ДП «Оператор ринку» середньозважені ціни на майданчику ринку «на добу наперед» (РДН) у торговій зоні ОЕС (об`єднаної енергетичної системи) України за липень 2021 року становили - 1 444,05 грн/МВт, за 1 декаду серпня 2021 року - 2 127,10 грн/МВт (додаткова угода № 6);

-до листа-пропозицїї ТОВ «Волиньелектрозбут» від 09.09.2021 № 01/8- 2878 долучено цінову довідку Харківської торгово-промислової палати від 11.10.2021 № 2515/21, у якій зазначено, що згідно з інформацією офіційного сайту ДП «Оператор ринку» середньозважені ціни на майданчику ринку «на добу наперед» (РДН) у торговій зоні ОЕС (об`єднаної енергетичної системи) України за вересень 2021 року становили 2 230,78 грн/МВт, за 1 декаду жовтня 2021 року - 2 568,15 грн/МВт (додаткова угода № 7);

-до листа-пропозиції ТОВ «Волиньелектрозбут» від 05.10.2021 № 01/8- 3083 надано роздруківку з сайту ДП «Оператор ринку», у якій зазначено, що на внутрішньодобовому ринку середньозважені ціни за жовтень 2021 року становили 3 326,09 грн/МВт, за вересень 2021 року становили 2 948,15 грн/МВт, за жовтень 2020 року - 1 288,28 грн/МВт. Середньозважені ціни ринку «на добу наперед» становили за жовтень 2021 року - 2 683,91 грн/МВт, за вересень 2021 року становили 2 170,02 грн/МВт, за жовтень 2020 - року 1 321,63 грн/МВт. (додаткова угода № 8);

-до листа-пропозиції ТОВ «Волиньелектрозбут» від 09.11.2021 № 01- 8/3347 надано цінову довідку Харківської торгово-промислової палати від 18.11.2021 № 2939/21, у якій зазначено, що згідно з інформацією офіційного сайту ДП «Оператор ринку» середньозважені ціни на майданчику ринку «на добу наперед» (РДН) у торговій зоні ОЕС (об`єднаної енергетичної системи) України за жовтень 2021 року становили 2 793,44 грн/МВт, за 1 декаду листопада 2021 року становили - 3 481,75 грн/МВт (додаткова угода № 9);

На виконання умов договору відповідачем поставлено позивачу, а позивачем оплачено електроенергію в кількості 673 524 кВт на загальну суму 1 659 730 грн. 03 коп., що підтверджується актами приймання-передачі обсягу реалізованої електричної енергії, платіжними дорученнями (а.с. 45-90).

У абзаці 2 частини 3 ст. 6 ЦК України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

У відповідності до ст. 180 ГК України (істотні умови господарського договору) зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

В частині першій ст. 175 ГК України визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 185 ГК України до укладення господарських договорів на біржах, оптових ярмарках, публічних торгах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж, ярмарків та публічних торгів.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії;

3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку;

6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;

8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті.

Відповідно до пункту 4 Порядку зміни умов Договору, зміна умов Договору оформляється сторонами шляхом підписання Додаткової угоди, яка набуває чинності з моменту її підписання сторонами (якщо сторони не погодять інший термін (строк) набрання чинності додатковою угодою) та є невід`ємною частиною Договору.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір №23-21/86 про постачання електричної енергії споживачу від 30.12.2020 та п`ять додаткових угод, якими змінено ціну електроенергії, внаслідок чого вартість електроенергії збільшилася з 2,277404 до 3,451036 за 1 кВт/год, а обсяг поставки зменшився відповідно з 728 782 до 673 524 кВт/год.

Суд зазначає, що будь який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємство має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.

Відповідно до пункту 5.3 договору від 30.12.2020 ціна за одиницю товару за цим договором може змінюватися з дотриманням сторонами норм, передбачених ч. 5 ст. 41 ЗУ «Про публічні закупівлі», що оформляється додатковою угодою у порядку, визначеному у додатку 3 до цього договору.

В абзаці 2 частини 3 ст. 6 ЦК України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Таким чином, Закон України "Про публічні закупівлі" встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених частиною 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема, за пунктом 2 частини 5 наведеної норми - у випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Отже, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися (позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 924/674/21).

Верховний Суд у постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19 зазначив, що метою регулювання, передбаченого статтею 41 Закону, а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10 %, є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Отже, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10 %. Інше тлумачення відповідної норми Закону України «Про державні закупівлі» нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний Суд зазначив, що обмеження 10 % застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

Коливання ціни на ринку повинно розцінюватися саме після підписання договору, оскільки ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" урегульовано саме зміну істотних умов у разі виникнення такого явища як коливання ціни на ринку.

Виходячи із викладеного, внесення змін до договору є правомірним лише у випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди.

При цьому існування обставин, які є підставою для зміни ціни товару, повинні бути доведені належними та допустимими доказами та такі коливання ціни товару на ринку повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін.

Додаткові угоди №№ 5-9 укладено на підставі цінових довідок Харківської торгово-промислової палати та роздруківок з сайту ДП «Оператор ринку» (а.с. 93-105).

Суд зазначає, що чинне законодавство про публічні закупівлі не визначає, які органи, установи чи організації мають право надавати інформацію щодо коливання цін на ринку і які документи можуть підтверджувати таке коливання. Такі органи і такі документи можуть визначатися замовником при формуванні тендерної документації, а сторонами - при укладенні договору (відповідно до тендерної документації).

Разом з тим, судом враховується, що у документах, які видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників такого коливання, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 13.10.2020 року у справі № 912/1580/18).

Висновки торгово-промислової палати можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку, але вказані довідки не відповідають вищезазначеним вимогам та не містять інформацію щодо ринкової вартості електроенергії станом на попередні календарні дати, у тому числі на дату подання цінової пропозиції, дату укладення договору, не наведено динаміку зміни ціни в бік збільшення або зменшення, що дало б можливість порівняти рівень цін та дійти висновку про зменшення або збільшення ціни з моменту укладення договору до дати укладення оспорюваних додаткових угод.

Одночасно постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції) (правова позиція викладена Верховним Судому складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.06.2021 року у справі №927/491/19).

Надаючи оцінку роздруківкам з сайту ДП "Оператор ринку", інформаційним довідкам Харківської торгово-промислової палати, суд вважає, що вони не підтверджують коливання ціни електричної енергії на ринку, не містять розрахунку її вартості станом на дату подання цінової пропозиції і дату укладення додаткових угод до договору; такими доказами не наведено динаміки зміни ціни в бік збільшення або зменшення, тому не можуть бути належним доказом у справі.

Згідно правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду № 910/15637/19 від 03.09.2020, №910/13436/19 від 10.09.2020, №910/14155/21 від 19.07.2022, ЗУ "Про торгово-промислові палати України" не містить положень щодо наявності у торгово-промислової палати повноважень з видачі висновків на підтвердження істотної зміни обставин, якими сторони керувалися під час укладення договорів.

Отже, відповідач не довів обставин такого коливання цін станом на дату укладення кожної з додаткових угод, а тому їх укладенням порушено визначену зазначеним Законом граничну межу зміни ціни товару, що спотворює результати торгів та нівелює економію, яку отримано під час підписання договору та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 3 Закону.

Предметом позову у даній справі є визнання недійсними додаткових угод №№ 5-9 до договору від 30.12.2020 на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України як таких, що укладені з порушенням статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та стягнення 125 843 грн. 78 коп. Тому правомірність підписання додаткових угод №№ 1-4 суд не оцінює.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Враховуючи вищевикладене, розглянувши матеріали та перевіривши обставини справи суд зазначає, що укладені додаткові угоди №№ 5-9 до договору від 30.12.2020 суперечать вимогам законодавства, зокрема, частині 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та положенням статті 203 Цивільного кодексу України, оскільки обсяги постачання зменшилися та склали 673 524 кВт/год загальною вартістю 1 659 730 грн. 03 коп., в той час як умовами закупівлі підлягала поставка електроенергії в кількості 728 782 кВт/год загальною вартістю 1 676 198 грн. 60 коп., що призвело до недоотримання гуманітарним відділом електроенергії, на яку розраховував при укладенні договору від 30.12.2020, оскільки її постачання склало лише 92% від обумовленого об`єму. Тому суд дійшов висновку, що такі угоди слід визнати недійсними.

Судом враховано, що відповідач не довів належними та допустимими доказами коливання ціни на ринку, необхідність збільшення ціни електричної енергії, неможливість виконання договору, а також те, що договір для нього був невигідним, збитковим.

Визнання недійсним попередніх вимог тягне недійсність наступних.

За приписами частини 1 статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Недійсність додаткових угод означає, що зобов`язання сторін регулюються договором з урахуванням змін, внесених додатковими угодами №№1-4 .

Згідно з частиною 1 статті 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Гуманітарним відділом Ківерцівської міської ради зайво сплачені за спожиту електроенергію грошові кошти в сумі 125 843 грн. 78 коп. внаслідок збільшення ціни за укладеними всупереч законодавству спірними додатковими угодами, у зв`язку з чим підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

З системного аналізу вказаних правових норм вбачається, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи № 806/1000/17).

У даному випадку укладення спірних додаткових угод до договору всупереч вимогам чинного законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання вимог законодавства у цій сфері суспільних відносин становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора.

Крім того, використання бюджетних коштів з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу системи бюджетного фінансування, що в свою чергу завдає шкоду інтересам держави.

Звернення прокурора до суду з вказаною позовною заявою має важливе значення для зміцнення правопорядку в сфері здійснення публічних закупівель і захисту економічної конкуренції та додержання всіма учасниками цих суспільних відносин принципу законності.

Невиконання встановлених законодавством норм при організації та проведенні тендерних процедур порушує інтереси держави в частині гарантування організації діяльності органів державної влади відповідно до вимог Конституції та законів України, забезпечення безумовного виконання нормативно-правових актів держави.

Окрім того, укладенням спірних додаткових угод до договору постачання електричної енергії споживачу порушені матеріальні інтереси, оскільки з урахуванням додаткових угод гуманітарний відділ фактично отримав менший обсяг електричної енергії у порівнянні з первісним договором за значно вищою ціною.

Крім того, за змістом ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді у випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Порушення інтересів держави обґрунтовано укладенням Департаментом додаткових угод всупереч вимог чинного законодавства і інтересам держави, що призвело до безпідставної зміни істотних умов договору, зростання ціни за одиницю товару і зменшення обсягу поставки.

Тобто, підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка гуманітарного відділу щодо захисту порушених інтересів держави.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що заявлений прокурором позов спрямований на виконання конституційної функції прокуратури, як органу держави, а отже, цей позов поданий у відповідності до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" в інтересах держави.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 дійшла висновків, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, у спірних правовідносинах судам необхідно дослідити: чи знав або повинен був знати компетентний орган про допущені порушення інтересів держави, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся; чи дотримано прокурором розумного строку для надання уповноваженому органу можливості відреагувати на виявлене прокурором порушення та самостійно звернутися до суду з відповідним позовом або ж надати аргументовану відповідь на звернення прокурора.

При цьому самого лише посилання прокурора про виявлення ним порушення інтересів держави та невжиття органом державної влади (позивачем у справі), на який покладено обов`язок щодо судового захисту інтересів держави, відповідних дій для такого захисту, недостатньо для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом п. 2 ч. 4 ст. 23 Закону "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва.

Повноваження прокурора на звернення до суду підтверджені матеріалами справи, зокрема листами Луцької окружної прокуратури від 15.08.2022 (а.с. 109), Гуманітарного відділу Ківерцівської міської ради від 30.08.2022 (а.с. 110).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (постанова Конституційного суду України №3-рп/2003 від 30.01.2003 року).

ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 14 886 грн. 00 коп. відповідно до ст. 130 ГПК України слід віднести на нього.

Керуючись ст. ст. 13, 14, 73-80, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсними додаткові угоди №5 від 22.07.2021, №6 від 14.09.2021, №7 від 27.10.2021, №8 від 16.11.2021, №9 від 29.11.2021 до договору №23-21/86 від 30.12.2020 про постачання електричної енергії споживачу, укладені між Гуманітарним відділом Ківерцівської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут».

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» (вул. Єршова, 11-А, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 42159289) на користь Гуманітарного відділу Ківерцівської міської ради (вул. Киричука, 1, м. Ківерці, Луцький р-н., Волинська обл., код ЄДРПОУ 43375352) грошові кошти в сумі 125 843 грн. 78 коп. (сто двадцять п`ять тисяч вісімсот сорок три грн. 78 коп.).

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» (вул. Єршова, 11-А, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 42159289) на користь Волинської обласної прокуратури (вул. Винниченка, 15, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 02909915)

- 14 886 грн. 00 коп. (чотирнадцять тисяч вісімсот вісімдесят шість грн. 00 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. ст. 255, 256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення

складений 28.12.2022.

Суддя А. М. Кравчук