Рішення

від 19.12.2022 по справі 541/435/22

МИРГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 541/435/22

Провадження №2/541/438/2022

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

19 грудня 2022 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області, в складі:

головуючого судді - Куцин В. М.

секретаря судового засідання - Калініченко Л.О. ,

з участю представника позивача, адвоката Чернюка В.Д.,

представника відповідача, адвоката Жага Е.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миргород за правилами загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства імені Зубковського про визнання недійсними договору оренди земельної ділянки та додаткової угоди, повернення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

21 лютого 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства імені Зубковського про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 2,7797 га, кадастровий номер 5323289600:00:002:0105, розташованої на території Ярмаківської сільської ради Миргородського району Полтавської області, цільове призначення для ведення товарного селянського господарства, який укладений 26 грудня 2016 року між ОСОБА_2 та Приватним підприємством імені Зубковського та повернення належної на праві власності вказаної земельної ділянки.

Обґрунтовуючи позов посилалася на те, що відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 03 липня 2021 року, вона є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5323289600:00:002:0105 та цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,7797 га, розташованої на території колишньої Ярмаківської сільської ради Миргородського району Полтавської області, яку успадкувала після своєї матері ОСОБА_2 .

Згідно її примірника договору оренди земельної ділянки, ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Ярмаки Миргородського району між її матір`ю ОСОБА_2 та Приватним підприємством імені Зубковоського в особі його директора Таран В.К., ніби - то укладено договір оренди землі без номера, за яким мати, як орендодавець передала, а Відповідач, як орендар, прийняло у строкове платне користування належну їй на той час земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 5323289600:00:002:0105, площею 2,7797 га, розташовану на території колишньої Ярмаківської сільської ради Миргородського району Полтавської області.

Державну реєстрацію права оренди цієї земельної ділянки проведено 04 серпня 2017 року. Номер запису про інше речове право: 21742226.

ІНФОРМАЦІЯ_2 мати ОСОБА_2 померла.

Після того, як вона успадкувала спірну земельну ділянку, їй стало відомо, що Відповідач продовжив користування нею на підставі пункту 8.5 договору оренди земельної ділянки від 26 грудня 2016 року.

Разом з тим спадкодавцем ОСОБА_2 спірний договір, як орендодавцем, не підписувався та є вочевидь підробленим. Підпис у цьому договорі ОСОБА_2 не належить та суттєво відрізняється від її підписів у її паспорті громадянина України, тих документах, які вона в дійсності підписувала за участю представника Відповідача.

Довіреностей на підписання такого договору за життя мати не видавала, а відтак і не уповноважувала жодну особу представляти її інтереси у відносинах з відповідачем.

Враховуючи те, що спірний договір укладений не її матір`ю, а іншою особою, така угода не містить її належного волевиявлення, а відтак є недійсною.

В зв`язку з вищевикладеним змушена звернутися до суду з даним позовом.

Відповідно до ухвали судді від 22 лютого 2022 року прийнято до розгляду позовну заяву в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання .

Ухвалою суду від 04 квітня 2022 року зобов`язано надати Центру поштового зв`язку №5 м. Миргород Полтавської дирекції ПАТ «Укрпошта» оригінали відомостей (документи) про одержання ОСОБА_2 (с. Ярмаки, Миргородського району, Полтавської області ) пенсії за місцем проживання з вільними зразками підписів у документах (відомостях) за листопад 2016 року, грудень 2016 року, січень 2017 року, лютий 2017 року та березень 2017 року та Приватне підприємство імені Зубковського оригінал Договору оренди земельної ділянки, кадастровий номер 5323289600:00:002:0105, укладений 26 грудня 2016 року в с. Ярмаки між ОСОБА_2 та Приватним підприємством імені Зубковського.

Ухвалою суду від 23 травня 2022 року зобов`язано надати Центру поштового зв`язку №5 м. Миргород Полтавської дирекції ПАТ «Укрпошта» оригінали відомостей (документи) про одержання ОСОБА_2 (с. Ярмаки, Миргородського району, Полтавської області ) пенсії за місцем проживання з вільними зразками підписів у документах (відомостях) за період з 2018 по 2020 рік та по справ призначено судово почеркознавчу експертизу.

19 липня 2022 року справа повернута з експертної установи з експертним висновком.

Ухвалою суду від 28 липня 2022 року провадження по справі поновлено та продовжено розгляд справи в підготовчому засіданні.

Ухвалою суду від 09.08.2022 підготовче провадження по справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 27 вересня 2022 року представнику відповідача Приватного підприємства імені Зубковського адвокату Жагі Едуарду Григоровичу поновлено строк для подання відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 .

В поданому 15 вересня 2022 року відзиві, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову. Вказував, що 26 грудня 2016 року було укладено договір оренди земельної ділянки між ОСОБА_2 та Приватним підприємством імені Зубковського на земельну ділянку площею 2,7797 га, кадастровий помер 5323289600:00:002:0105, з цільовим призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розміщена на території Ярмаківської сільської ради Миргородського району Полтавської області.

Даний договір, відповідно до п. 3.1. був укладений строком на 7 років га зареєстрований 04.08.2017 року Комунальним підприємством «Реєстраційно- інвентаризаційна служба» Опішнянської територіальної громади Полтавської області за №21742226.

ОСОБА_2 отримувала орендну плату від Приватного підприємства імені Зубковського з 2016 року до 2020 року, що підтверджується оборотно-сальдовою, відомістю по рахунку №6856 за 01.01.2016 -05.09.2022.

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 Ісак ОСОБА_3 , власником вищевказаної земельної ділянки стала її дочка ОСОБА_1 , відповідно до свідоцтва про право па спадщину за заповітом від 03.07.2021 року.

Позивач, у своїй позовній заяві, стверджує про те, що спадкоємцем ОСОБА_2 , спірний договір, як орендодавцем, не підписувався та не є вочевидь підробленим. Підпис у цьому договорі не належить ОСОБА_2 та суттєво відрізняється від її підписів у паспорті громадянина України та інших документах.

Однак, оскільки дії ОСОБА_2 з виконання спірного договору (прийняття щорічної оплати за оренду земельних ділянок) дають підстави вважати правочин схваленим особою, на користь якої його було укладено. Земельна ділянка використовувалася відповідачем, ОСОБА_2 систематично приймала орендну плату за цю земельну ділянку. Зазначене дає підстави вважати, що позивач була обізнана про належну їй земельну ділянку, яка перебуває в оренді, вона це схвалювала, оскільки систематично отримувала орендну плату.

Позивач ОСОБА_1 27 серпня 2021 року уклала додаткову угоду до договору оренди землі №б/н від 26.12.2016, між нею та Приватним підприємством імені Зубковського.

Відповідно до п. 3 додаткової угоди від 27.08.2021, сторони підтверджують, що на момент підписання даної додаткової угоди між ними немає неврегульованих спорів, а також будь-яких невиконаних Сторонами зобов`язань, в тому числі оплати орендних платежів.

Також згідно даної додаткової угоди, позивач отримувала орендну плату, що підтверджується відомістю па виплату готівки №71 за 23.12.2021, де позивач поставила свій підпис та дату отримання готівки,16.02.2022.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог, викладених позивачем ОСОБА_1 , має бути відмовлено повністю, оскільки укладена додаткова угода від 27.08.2021 року дає підстави вважати договір оренди землі №б/н від 26.12.2016 року - нікчемним.

Оскільки орендар не порушував жодних прав орендодавця визначених законом та договором, у позивача немає підстав для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки.

Звертаючись до суду з позовом та посилаючись на те, що договір оренди землі №б/п від 26,12.2016 року ОСОБА_2 не укладала і не підписувала, позивач просила визнати недійсним договір оренди земельної ділянки та зобов`язати відповідача повернути їй спірну земельну ділянку.

У такому випадку власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки.

Тож, у цьому випадку, враховуючи викладене, позивачем не правильно обраний спосіб захисту свого права на земельну ділянку, оскільки договір оренди землі №б/н від 26.12.2016 року не може визнаватись недійсним через його не укладання.

Окрім цього, навіть при задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 , повернення земельної ділянки площею 2,7797 га, кадастровий номер 5323289600:00:002:0105, з цільовим призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Ярмаківської сільської ради Миргородського району, Полтавської області, що належить позивачу па підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 03.07.2021 року, неможливе через укладання додаткової угоди від 27.08.2021 року.

03 жовтня 2022 року позивач подала заяву про поновлення строку для подання заяви про збільшення позовних вимоги, яку відповідно до ухвали суду від 08 листопада 2022 року задоволено та заяву ОСОБА_1 про збільшення розміру позовних вимог (про визнання недійсною додаткову угоду від 27 серпня 2021 року до договору оренди земельної ділянки від 26.12.2016) прийнято до розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства імені Зубковського про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки.

В обґрунтування заяви вказувала, що серед додатків до відзиву Відповідачем долучено додаткову угоду до договору оренди землі № б/н від 26 грудня 2016 року . Така додаткова угода нею була підписана не 27 серпня 2021 року, а за наполяганням відповідної службової особи Відповідача, як умова отримання нею орендної плати, в день отримання такої плати, 16 лютого 2022 року, що доводиться змістом Відомості Відповідача на виплату готівки № 71 за 23 грудня 2021 року, в якій у пункті 10 вона особисто поставила дату фактичного отримання нею 9116,50 гривень. У цей же день, таку ж суму отримав і її чоловік ОСОБА_4 . У виданому їй 16 лютого 2022 року примірнику «Додаткової Угоди» від 27 серпня 2021 року, у розділі «Підписи сторін» підпис директора Відповідача ОСОБА_5 та печатка підприємства взагалі були відсутні.

Тільки 16 лютого 2022 року, на її вимогу їй було видано копію спірного договору оренди землі від 26.12.2016, ознайомившись з яким, вона зауважила про те, що підпис у ньому не належить її матері. З цих підстав 21 лютого 2022 року вона звернулася до суду з позовом. Наразі матеріалами справи і зокрема висновком почеркознавчої експертизи, доводиться та обставина, що спірний договір від 26 грудня 2016 року її матір`ю взагалі не підписувався (так само, як не підписувався і директором Відповідача).

Таким чином, їхнє належне волевиявлення, у тому числі щодо усіх істотних умов такого договору, було відсутнім.

Отже, з огляду на це такий договір має бути визнаний недійсним в судовому порядку відповідно до приписів ст. 203 ч. 3 та ст. 215 ч. 1 ЦК України зі скасуванням запису про державну реєстрацію речового права оренди від 04.08.2017 року, а відтак не є чинною і додаткова угода від 27 серпня 2022 року до спірного договору, яка є похідною від нього.

Просила ухвалити рішення, яким визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 26 грудня 2016 року, який, ніби - то, укладений між спадкодавцем ОСОБА_2 і Приватним підприємством імені Зубковського, скасувавши відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права щодо оренди земельної ділянки, від 04.08.2017 року, номер запису 21742226. Визнати недійсною додаткову угоду від 27 серпня 2021 року до договору оренди земельної ділянки від 26 грудня 2016 року, як похідну від такого договору. Зобов`язати Відповідача повернути їй, належну на праві власності земельну ділянку з кадастровим номером 5323289600:00:002:0105, площею 2,7797 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території колишньої Ярмаківської сільської ради Миргородського району Полтавської області.

В судовому засіданні представник позивача, адвокат Чернюк В.Д. позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 26 грудня 2016 року, укладеного між спадкодавцем ОСОБА_2 і Приватним підприємством імені Зубковського, та визнання недійсною додаткову угоду від 27 серпня 2021 року до договору оренди земельної ділянки підтримав, просив їх задовольнити з підстав викладених в позовній заяві та уточненій позовній заяві, оскільки підпис у договір оренди землі вчинений не матір`ю позивачки, а іншою особою, та ОСОБА_2 нікого не уповноважувала здійснювати дії від її імені.

Позивач в ході розгляду справи пояснила, що вона є спадкоємцем після смерті матері ОСОБА_2 та оформила спадщину на земельну ділянку, яка знаходиться в оренді у відповідача. Вказувала, що вона була змушена підписати Додаткову угоду, так як їй не була виплачена орендна плата до 15.01.2022, а лише після підписання додаткової угоди. Крім того, наданий їй екземпляр додаткової угоди не був підписаний представником відповідача.

Представник відповідача Приватного підприємства імені Зубковського, адвокат Жага Е.Г. в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову з підстав викладених у відзиві до позовної заяви. Вказував, що так як померла ОСОБА_2 отримувала орендну плату за користування земельною ділянкою та пізніше спадкоємець ОСОБА_1 також отримувала орендну плату, тому відбулася мовчазна згода щодо умов договору оренди. Крім того, додаткова угода від 27 серпня 2021 року до договору оренди земельної ділянки була підписана позивачкою 27.08.2021, в тому числі остання погодилася з п. 3 даної угоди, де вказано, що між сторонами на момент підписання Додаткової угоди немає неврегульованих спорів. Від підписання даної угоди позивач не відмовилася, заперечень не подала. Вважав, що позивачем не правильно обраний спосіб захисту, тому в задоволенні позову з цих підстав просив відмовити. .

Заслухавши представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ст. 30 Закону України «Про оренду землі» зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 03 липня 2021 року, є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5323289600:00:002:0105 та цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,7797 га, розташованої на території колишньої Ярмаківської сільської ради Миргородського району Полтавської області, яку успадкувала після своєї матері ОСОБА_2 (а.с.3,4).

Згідно договору оренди земельної ділянки, 26 грудня 2016 року в с. Ярмаки Миргородського району між ОСОБА_2 та Приватним підприємством імені Зубковоського в особі його директора Таран В.К., укладено договір оренди землі без номера, за яким ОСОБА_2 , як орендодавець передала, а Приватне підприємство імені Зубковського, як орендар, прийняло у строкове платне користування належну ОСОБА_2 земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 5323289600:00:002:0105, площею 2,7797 га, розташовану на території колишньої Ярмаківської сільської ради Миргородського району Полтавської області(а.с. 5).

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права Державну реєстрацію права оренди цієї земельної ділянки проведено 04 серпня 2017 року. Номер запису про інше речове право: 21742226 (а.с.6).

Згідно додаткової угоди від 27 серпня 2021 року до договору оренди земельної ділянки від 26 грудня 2016 року укладеної між ОСОБА_1 та Приватним підприємством імені Зубковського новому орендодавцю ОСОБА_1 перейшли всі права та обов`язки по Договору оренди землі №б/н від 26.12.2016 (а.с.86).

Згідно даної додаткової угоди, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 отримували орендну плату, що підтверджується відомістю на виплату готівки №71 за 23.12.2021, де позивач поставила свій підпис та дату отримання готівки - 16.02.2022, та оборотно-сальдовою відомістю за період з 01.01.2016 по 05.09.2022 (а.с. 87-89), що не заперечувала в судовому засіданні позивач.

Як вбачається з висновку експерта № СЕ-19/117-22/7590-ПЧ від 11.07.2022, підписи у графі «Орендодавець» договору оренди земельної ділянки від 26 грудня 2016 року, укладеного між спадкодавцем ОСОБА_2 та Приватним підприємством імені Зубковського виконаний не ОСОБА_2 (а.с. 58-61).

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК Україниправочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад,від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статтівизначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди(частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на дату, зазначену в спірних договорах) договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально

За частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для визнання договору недійсним відповідно до закону.

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

У справі, що розглядається, позивач звернулася з вимогою про визнання недійсними договору оренди, та заявляє як похідні від цих вимог вимоги про визнання недійсною додаткової угоди підписаної позивачем, скасування державної реєстрації речового права та зобов`язання повернення земельної ділянки посилаюсь на те, що цей договір орендодавець ОСОБА_2 не підписувала, умови їх не погоджувала.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

За таких обставин правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не підлягає визнанню недійсним.

У такому випадку власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки.

Враховуючи підстави позову, наведені позивачем у позовній заяві та в поясненнях, а також заперечення відповідача, позивач вважає, що земельна ділянки знаходяться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав. Зайняття земельної ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належною їй земельною ділянкою.

Що відповідає правовому висновку викладеному ВП ВС 16.06.2020 року у справі №145/204716-ц.

Крім того суд зазначає, що Велика Палати Верховного Суду 26.10.2022 у справі №227/3760/19-ц серед іншого вказувала. У разі якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше).Висловлене вище про можливість визначити фактичне укладення правочину у спосіб його виконання (за відсутності законодавчих застережень про інше) не суперечить викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) правовому висновку про те, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Враховуючи вищевикладене, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 26 грудня 2016 року, укладеного між спадкодавцем ОСОБА_2 і Приватним підприємством імені Зубковського, скасування запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права щодо оренди земельної ділянки, від 04.08.2017 року, номер запису 21742226 та визнання недійсною додаткову угоду від 27 серпня 2021 року до договору оренди земельної ділянки від 26 грудня 2016 року та зобов`язання Приватне підприємство імені Зубковського повернути ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 5323289600:00:002:0105, площею 2,7797 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території колишньої Ярмаківської сільської ради Миргородського району Полтавської області необхідно відмовити за недоведеністю.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Судовий збір не підлягає стягненню з позивача на користь держави, оскільки позивач, як інвалід ІІ групи (а.с.12), відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», звільнена від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. ст. 12,13, 81, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 26 грудня 2016 року, укладеного між спадкодавцем ОСОБА_2 і Приватним підприємством імені Зубковського, скасування запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права щодо оренди земельної ділянки від 04 серпня 2017 року, номер запису 21742226, та визнання недійсною додаткову угоду від 27 серпня 2021 року до договору оренди земельної ділянки від 26 грудня 2016 року, та зобов`язання Приватне підприємство імені Зубковського повернути ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 5323289600:00:002:0105, площею 2,7797 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території колишньої Ярмаківської сільської ради Миргородського району Полтавської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання та реєстрації: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 .

Приватне підприємство імені Зубковського, місце заходження вулиця Перемоги, 2, село Ярмаки, Миргородського району Полтавської області, код ЄДРПОУ 24583838.

Повне судове рішення складено 27.12.2022.

Суддя: В. М. Куцин