ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.12.2022 Справа № 914/2357/22
Господарський суд Львівської області у складі судді Зоряни ГОРЕЦЬКОЇ, за участю секретаря судового засідання Марти ПРИШЛЯК, розглянувши матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний центр «Нафтогазбудпроект», м. Борислав
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Корона», м. Трускавець
про стягнення 3% річних та інфляційних втрат
представники сторін
від позивача: Цимбала І.З.;
від відповідача: не зявився.
ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний центр «Нафтогазбудпроект» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Корона» про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Ухвалою від 03.10.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 07.11.2022. Розгляд справи 07.11.2022 відкладено 28.11.2022. Судове засідання 28.11.2022 не відбулось через відсутність електропостачання. Судове засідання відкладено на 23.12.2022.
Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи та прийняття рішення, в судовому засіданні 23.12.2022 проголошено вступну та резолютивну частину рішення по справі.
ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН
Позиція позивача
Позивач обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням умов договору №13/15-3 від 18.09.2015 та договору №13/15-2 від 25.11.2015 у зв`язку з чим виникла необхідність нарахування пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних.
Позиція відповідача
Відповідач правом на подання відзиву не скористався, проти позову не заперечив.
ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний центр «Нафтогазбудпроект» (надалі - Виконавець; ТОВ «НТЦ «Нафтогазбудпроект»; Позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Корона» (надалі - Замовник; ТОВ «Корона»; Відповідач) перебували у господарських правовідносинах на підставі:
-договору №13/15-3 на розробку науково-технічної продукції від 18.09.2015 (згідно з умовами якого Виконавець зобов`язувався розробити робочий проект (РП) в частині: архітектура та будівельні конструкції «Будівництво багатоквартирного житлового будинку з нежитловими приміщеннями комерційного призначення по вул. Довженка 2 в м. Трускавець Львівської області». У п. 2.1. Договору сторони погодили, що кошторисна вартість Робіт згідно з Додатком № 1, що є невід`ємною частиною Договору, становить 331 088,50 грн. (триста тридцять одна тисяча вісімдесят вісім грн. 50 коп.), без ПДВ;
-договору №13/15-2 на розробку науково-технічної продукції від 25.11.2015 (відповідно до якого Виконавець зобов`язувався розробити коригування робочої документації «Будівництво багатоквартирного житлового будинку з нежитловими приміщеннями комерційного призначення по вул. Довженка 2 в м. Трускавець Львівської області». У п. 2.1. цього Договору сторони погодили, що кошторисна вартість Робіт згідно з Додатком № 1, що є невід`ємною частиною Договору, становить 159 892,50 грн. (сто п`ятдесят дев`ять вісімсот дев`яносто дві грн. 50 коп.) без ПДВ.
ТОВ «НТЦ» Нафтогазбудпроект» свої зобов`язання за договорами №13/15-3 від 18.09.2015 та №13/15-2 від 25.11.2015 виконало: виготовило відповідну проектну документацію та коригування до неї та передало такі Замовнику.
Замовник свої обов`язки в частині здійснення оплати за отриману проектну документацію не здійснив, внаслідок чого у нього виникло прострочене зобов`язання за отримані робочий проект (згідно з договором №13/15-3) у розмірі 331 088,50 грн. та за коригування у нього (відповідно до договору №13/15-2) у розмірі 159 892,50 грн.
Оскільки жодних дій з погашення заборгованості ТОВ «Корона» не вчиняло, ТОВ «НТЦ «Нафтогазбудпроект» звернулось про стягнення заборгованостей у судовому порядку.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.08.2019 по справі №914/1668/19 було відкрито провадження у справі про стягнення заборгованості за договором №13/15-2 у розмірі 160 378,75 грн. (з яких 159 892,50 грн. - основний борг, 446,82 грн. - пеня, 39,43 грн. - 3 % річних за період з 10.08.2019 по 12.08.2019).
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.08.2019 по справі №914/1667/19 відкрито провадження у справі про стягнення заборгованості за договором № 13/15-3 у розмірі 332 095,46 грн. (з яких, 331 088,50 грн. - основний борг, 925,33 грн. - пеня, 81,63 грн. - 3 %річних за період з 10.08.2019 по 12.08.2019).
Справи №914/1667/19 та №914/1668/19 об`єднано та присвоєно єдиний номер справи №914/1667/19, що підтверджується ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.11.2019 по справі № 914/1667/19.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 09.09.2021 по справі № 914/1667/19 було задоволено заяву сторін (вх. №3526/21 від 03.09.2021) та затверджену мирову угоду, укладена між ТОВ «НТЦ «Нафтогазбудпроект» та ТОВ «Корона».
Відповідно до п. 1-3 Мирової угоди:
- така укладена сторонами з метою врегулювання спору, що виник у зв`язку з невиконанням зобов`язань відповідачем за договором №13/15-3 на розробку науково-технічної продукції від 18.09.2015 та Договором №13/15-2 на розробку науково-технічної продукції від 25.11.2015.
- відповідач підтверджує факт отримання виготовленої позивачем науково-технічної продукції, а саме: Робочий проект (РП) в частині: архітектура та будівельні конструкції «Будівництво багатоквартирного житлового будинку з нежитловими приміщеннями комерційного призначення по вул. Довженка 2 в м. Трускавець Львівської області» (за договором № 13/15-3 від 18.09.2015 року) та Коригування робочої документації (РП) по об`єкту за назвою: «Будівництво багатоквартирного житлового будинку з нежитловими приміщеннями комерційного призначення по вул. Довженка 2 в м. Трускавець Львівської області» (за договором №13/15-2 від 25.11.2015).
- сторони визнають факт існування простроченого зобов`язання відповідача перед позивачем з оплати виготовленої науково-технічної продукції за Договором №13/15-3 від 18.09.2015 та Договором №13/15-2 від 25.11.2015.Сукупний розмір грошових вимог, що визнаються Відповідачем становить 492 474,21 грн., з яких: за договором № 13/15-3 від 18.09.2015: 332 095,46 грн. (331 088,50 грн. основний борг, 925,23 грн. пеня, 81,63 грн. - 3 % річних); за договором №13/15-2 від 25.11.2015: 160 378,75 грн. (159 892,50 грн. основний борг, 446,82 грн. пеня, 39,43 грн. - 3 %річних).
За умовами Мирової угоди, ТОВ «Корона» повинна була здійснити погашення боргу на умовах відстрочення до 01.11.2021.
ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватисяналежним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З п. 7.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» від 17.12.2013 №14 вбачається, що за відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.
Положення статті 625 Цивільного кодексу України передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з деліктного зобов`язання та рішення суду. Подібні висновки сформульований, зокрема, в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц.
В ухвалі про затвердження мирової угоди визнано грошові зобов`язання, визначено їх розмір; ці зобов`язання належним чином не виконані, тому в цьому випадку вимоги частини другої статті 625 Цивільного кодексу України підлягають застосуванню.
Велика Палата Верховного Суду зазначає, що оскільки за змістом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних як складова грошового зобов`язання та особлива міра відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження тощо.
Враховуючи окреслене вище, з Відповідача на користь Позивача (в межах правовідносин за Договором № 13/15-2) підлягають стягненню 3 % річних у розмірі 14 929,13 грн. Водночас, з Відповідача на користь Позивача (в межах правовідносин за Договором № 13/15-3) підлягають стягненню 3 % річних у розмірі 30 913,69 грн.
Загальний розмір інфляційних втрат до стягнення становить 195 705,03 грн.
Як Договір № 13/15-2, так і Договір № 13/15-3 містять ідентичний п. 6.1., яким передбачено, що при порушенні термінів оплати Робіт, які вказані в розділі 5 даного Договору, з вини Замовника, останній сплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення платежу від суми простроченого платежу, яка нараховується за весь період існування такого прострочення.
Правовими приписами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
Таким чином, з Відповідача за правовідносинами згідно з Договором № 13/15-2 підлягає стягненню пеня у розмірі 106 646,44 грн. за період з 13.08.2019 по 22.09.2022.
Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "ГарсіяРуїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "ХіроБалані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та МесропМовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте, Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Проаналізувавши встановлені обставини, надавши оцінку доводам учасників справи, господарський суд керуючись стандартом вірогідності доказів приходить до висновку, що взяті на себе обов`язки ТОВ «Корона» виконувало неналежним чином, внаслідок чого перед ТОВ «Науково-технічний центр «Нафтогазбудпроект» утворилась заборгованість у розмірі 348 194,29 грн.
СУДОВІ ВИТРАТИ
Правнича допомога ТОВ «НТЦ «Нафтогазбудпроект» надавалась адвокатами Адвокатського об`єднання «Західна правова група» на підставі укладеного між сторонами Договору про надання правової допомоги б/н від 19.07.2019.
Відповідно до п. 1.1. Договору, клієнт доручає та оплачує, а адвокатське обєднання бере на себе зобов`язання, через своїх учасників, (перелік яких визначений у пункті 1,2. Договору), кожен з яких діє незалежно один від одного, надавати правову допомогу, представляти та/або захищати права та інтереси Клієнтів в усіх: державних органах; органах місцевого самоврядування (включаючи виконавчі органи): в органах, уповноважених здійснювати примусове виконання судових рішень і рішень інших органів; інших підприємствах, установах та організаціях незалежно від форми власності та підпорядкування; перед фізичними особами та фізичними особами - підприємцями, в судах загальної юрисдикції будь-якої інстанції, включаючи адміністративні, господарські, а також третейські суди.
Згідно з п.4.1. Договору, за правову допомогу, що надається адвокатським об`єднанням через його учасників, у відповідності із умовами даного договору, клієнт сплачує грошову суму у розмірі передбаченому актом виконаних робіт, що є невід`ємним додатком до даного договору.
Як вбачається з додатку №3 до договору про надання правової (правничої) допомоги ТзОВ «НТЦ «Нафтогазбудпроект» від 19.07.2019 «Сторонами Договору про надання правової допомоги б/н від 19.07.2019, а саме, ТзОВ «НТЦ «Нафтогазбудпроект» та Адвокатським об`єднанням «Західна правова група», у відповідності до умов Договору, було погоджено наступну фіксовану вартість послуг з надання правової (правничої) допомоги у спорі з ТзОВ «Корона» про стягнення нарахувань (3 % річних, інфляційних втрат та пені) на заборгованість, що існує за договорами; № 13/15-3 на розробку науково-технічної продукції від 18.09.2015 та №13/15-2 на розробку науково-технічної продукції від 25.11.2015 року (загальний розмір нарахувань - 348 194,29 грн.) у розмірі 20 000,00 грн. (двадцять тисяч грн. 00 коп.).
На виконання наведених вище умов, адвокатами Адвокатського об`єднання «Західна правова група», в рамках надання професійної правничої (правової) допомоги ТзОВ «НТЦ «Нафтогазбудпроект» у спорі із ТзОВ «Корона», було надано консультацію на основі вичення наявних у позивача документів, підготовка та подання позовної заяви, забезпечено участь адвоката у судових засіданнях.
Зазначені послуги та їх загальна вартість у розмірі 20 000,00 грн. відображені у Детальному описі виконуваних робіт (наданих послуг) від 19.12.2022 та Акті виконаних робіт (наданих послуг) від 19.12.2022. Оплата за надані послуги проведена Позивачем у розмірі 20 000,00 грн., що підтверджується відповідним платіжним дорученням.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в пункті 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з яким договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Згідно із статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до частин 3, 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Разом з тим, частиною 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Враховуючи викладене, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Сума витрат на правову допомогу, яку просить стягнути позивач з відповідача становить 20 000,00 грн.
В розумінні положень згаданих норм законодавства, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у вищенаведеній нормі.
Слід зауважити, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Враховуючи обсяг наданих адвокатом послуг згідно наданих представником доказів, суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу у зв`язку із розглядом даної справи підлягають задоволенню в розмірі 20 000,00 грн.
Керуючись статтями 4, 7, 8, 73, 76-79, 129, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОРОНА» (82200, Львівська область, місто Трускавець, вулиця Стебницька, 66, квартира 12, ідентифікаційний код 22411666) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний центр «Нафтогазбудпроект» (82300, Львівська область, місто Борислав, вулиця Дрогобицька, 42, ідентифікаційний код 25254977) 348 194,29 грн. з яких: 45 842,82 грн. 3 % річних, 195 705,03 грн. інфляційних втрат, 106 646,44 грн. пені, 5 222,91 грн. судового збору та 20 000,00 грн. витрат на професійну правову допомогу
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Суддя Горецька З.В.
Суд | Господарський суд Львівської області |
Дата ухвалення рішення | 23.12.2022 |
Оприлюднено | 29.12.2022 |
Номер документу | 108138034 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань підряду |
Господарське
Господарський суд Львівської області
Горецька З.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні