Рішення

від 19.12.2022 по справі 915/1637/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2022 року Справа № 915/1637/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Давченко Т.М.

за участі секретаря Сулейманової С.М.

від сторін представники не з?явилися;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 915/1637/20

за позовом фізичної особи-підприємця Кін Людмили Михайлівни,

АДРЕСА_1 ;

до Миколаївської міської ради,

вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001;

про визнання укладеною в редакції позивача додаткової угоди до договору оренди землі

В С Т А Н О В И В:

Фізичною особою-підприємцем Кін Людмилою Михайлівною пред?явлено до Миколаївської міської ради позов про визнання, в порядку ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі, укладеною між ними в редакції, запропонованій позивачем, додаткової угоди до договору оренди землі від 13.12.2010 № 7948 (з урахуванням змін до нього) (далі ? договір).

Позов мотивовано тим, що відповідачем не розглянуто заяви підприємця Кін Л.М. про поновлення зазначеного вище договору; позивач після закінчення строку дії договору оренди за відсутності заперечень Миколаївської міської ради продовжує користуватися орендованою земельною ділянкою.

За такими вимогами ухвалою від 04.01.2021 відкрито провадження в даній справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін; ухвалою від 25.01.2021 задоволено заяву Миколаївської міської ради, вирішено розглядати дану справу за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження та призначено підготовче засідання на 23.02.2021.

Ухвалою від 23.02.2021 зупинено провадження в даній справі до закінчення перегляду Великою палатою Верховного Суду судових рішень у справі № 903/1030/19.

Після оприлюднення 28.09.2021 в Єдиному державному реєстрі судових рішень повного тексту постанови Великої палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 ухвалою від 05.10.2021 поновлено провадження в даній справі та призначено її до розгляду в підготовчому засіданні на 03.11.2021, проте в указану дату засідання не відбулося у зв?язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному.

Ухвалою від 22.11.2021 призначено підготовче засідання в даній справі на 26.01.2022.

Ухвалою від 26.01.2022, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.03.2022, проте в указану дату засідання не відбулось у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введенням на всій території України воєнного стану за Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, та проведенням активних бойових дій на території Миколаївської області та міста Миколаєва.

Наказом голови Господарського суду Миколаївської області від 02.03.2022 судові засідання, призначені з 02.03.2022 по 01.04.2022, були скасовані, враховуючи ведення бойових дій на адміністративно-територіальній одиниці місця розташування суду.

Відповідно до положень ч. 7 ст. 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів, враховуючи, зокрема, неможливість здійснення правосуддя Господарським судом Миколаївської області під час воєнного стану, Голова Верховного Суду розпорядженням від 22.03.2022 № 12/0/9-22 змінив територіальну підсудність судових справ на Господарський суд Одеської області.

Розпорядженням Голови Верховного Суду від 25.07.2022 № 41 з 26.07.2022 відновлено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Миколаївської області.

За вказаних обставин, розгляд справи відбувається у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні за указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України.

Ухвалою суду від 14.11.2022 призначено дану справу до розгляду на 19.12.2022.

Миколаївська міська рада у відзиві від 15.02.2021 за вх. № 2347/21 позов не визнала, вважаючи його необґрунтованим та безпідставним, з посиланням на відсутність підстав для поновлення дії договору оренди в порядку ст. 33 Закону України Про оренду землі у зв?язку з тим, що підприємець Кін Л.М. у встановлений договором строк не повідомила Миколаївську міську раду про намір скористатись переважним правом на укладання договору на новий строк.

Крім того, у клопотанні від 26.01.2022 відповідач виклав посилання на правові позиції, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 159/5756/18, від 22.09.2020 у справі № 313/350/16-ц та від 31.08.2021 № 903/1030/19.

Інших документів по суті справи від сторін не надійшло.

Від сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, представники в засідання не з?явилися, проте від відповідача надійшла заява про розгляд даної справи за відсутності його представника.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

Між підприємцем Кін Л.М. (орендарем) та Миколаївською міською радою (орендодавцем) укладено договір оренди землі від 22.11.2010 № 7948 (далі договір), зареєстрований у Миколаївській регіональній філії ДП Центр ДЗК, про що у державному реєстру земель вчинено запис від 13.12.2010 за № 041049800120, згідно умов якого Миколаївська міська рада на підставі рішення від 25.06.2010 № 47/47 передає, а підприємець Кін Л.М. приймає в оренду земельну ділянку для обслуговування торговельного кіоску у комплексі торговельних кіосків по вул. Самойловича, поблизу Вечірнього ринку /Корабельний район/, без права оформлення свідоцтва ро право власності на нерухоме майно. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 36 кв.м., у т.ч. 24 кв.м.під тимчасовою спорудою, 12 кв.м. під проїздами та проходами, без права передачі її в суборенду; на земельній ділянці знаходиться кіоск, який належить підприємцю Кін Л.М. (п.п. 1.1-2.2 договору).

Договір діє протягом 5 років з 25.06.2010; після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору звернутись письмово до орендодавця з проханням щодо продовження строку дії договору; підставою для поновлення договору оренди буде відповідне рішення міської ради (п. 3.1 договору).

У подальшому на підставі рішення Миколаївської міської ради від 15.09.2015 № 49/31 сторонами укладено договір від 15.10.2015 № 274-15 про зміни до договору оренди від 13.12.2010 № 7948.

У відповідності до зазначеного вище договору про зміни сторонами погоджено, що Миколаївська міська рада на підставі рішення від 15.09.2015 № 49/31 продовжує підприємцю Кін Л.М. оренду земельної ділянки площею 36 кв.м. (кадастровий номер 4810136600:07:008:0005), для обслуговування тимчасово розміщеного торговельного кіоску у комплексі торговельних кіосків по вул. Самойловича, поблизу Вечірнього ринку/Корабельний район/, без права оформлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно (п. 1.1 договору оренди в редакції договору про зміни).

Серед іншого, пункт 3.1 договору доповнено наступним:

Дія договору продовжується з 25.06.2015 до 25.06.2020. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов?язаний письмово повідомити про це Орендодавця за 6 (шість) місяців до спливу строку договору оренди землі. Підставою для продовження строку дії договору (поновлення договору) буде відповідне рішення Орендодавця.

Позивач, маючи намір продовжити договір оренди, 15.08.2020 поштою звернувся до Миколаївської міської ради з клопотанням від 13.08.2020 № 13/08 про поновлення договору оренди земельної ділянки, до якого додано відповідний проект додаткової угоди у двох примірниках. Направлення зазначеного клопотання з додатками відповідачу підтверджується описом вкладення до цінного листа з відбитком штемпелю поштового відділення від 15.08.2020, а також відповідною поштовою накладною за № 5403807591601 та фіскальним чеком АТ Укрпошта (а.с. 22-23, 26-28).

Не отримавши відповіді, позивач 13.03.2021 через Центр надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради звернувся до відповідача з заявою про видачу рішення про поновлення договору оренди (а.с. 29).

Згідно опису дозвільної справи від 13.03.2021 № 000151, до заяви позивачем додано: копію паспорту; копію раніше укладеного договору оренди земельної ділянки; фото; витяг з ДЗК; додаткову угоду; повідомлення.

Підприємець Кін Л.М. указує, що жодної відповіді на зазначені вище звернення нею не отримано і досі; рішення про поновлення договору оренди Миколаївською міськрадою не прийняте.

Викладені обставини зумовили звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

Земельним законодавством визначено, що оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності; договір оренди землі договір, за яким орендодавець зобов?язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов?язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст.ст. 1, 13 ЗУ Про оренду землі)

За змістом частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі визначені Законом України Про оренду землі (далі ? Закон).

У відповідності до ст. 33 Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності). Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що статтею 33 Закону було визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. При цьому законодавець ототожнив поняття переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк та поновлення договору оренди землі, використовуючи конструкцію поновлення договору оренди землі як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами першою - п`ятою, так і для підстави, передбаченої частиною шостою цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.

Так, дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов?язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов??язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені ч. 2 ст. 33 Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди. Мета такого повідомлення ? запобігання укладення орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв?язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов?язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (ч.ч. 1-5 ст. 33 Закону).

У разі якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві такого листа-повідомлення про наявність заперечень щодо поновлення договору, про яке йшлося вище, а орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після його закінчення, то такий договір вважатиметься поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, без можливості внесення змін до умов договору оренди (ч. 6 ст. 33 Закону).

При цьому додаткова угода про поновлення договору оренди землі має бути укладена в обов?язковому порядку, а за наявності відмови чи ухилення орендодавця від її укладення після дотримання усіх перелічених вище умов - орендар може оскаржити такі дії орендодавця в судовому порядку.

Тобто виникненню в орендодавця обов?язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини на певних умовах. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме ч. 6 ст. 33 Закону України. І саме в такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення в поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як мовчазну згоду орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 313/350/16-ц; при цьому суд відступив від висновку про необов`язковість повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі для виникнення підстави поновлення договору, передбаченої ч. 6 ст. 33 Закону.

Від наведеної позиції не відступила і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, зазначивши, що стаття 33 Закону до зміни її редакції згідно із Законом № 340-IX мала назву Поновлення договору оренди землі, тобто була цілком присвячена процедурам такого поновлення. Проте вони за змістом приписів указаної статті відрізнялися від тих, які пропонують застосувати позивач і Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду. Так, згідно з частиною першою цієї статті по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов?язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Таке формулювання зазначеного припису у сукупності з назвою статті 33 Закону й іншими її приписами не підтверджує доводи про те, що лише частина шоста цієї статті визначала правила поновлення договору оренди землі, які виключали необхідність вчинення активних дій орендарем. Конструкція статті 33 Закону до зміни її редакції згідно із Законом № 340-IX передбачала можливість поновлення договору оренди землі у порядку реалізації переважного права на укладення цього договору на новий строк.

Стаття 33 Закону № 161-XIV прямо передбачала подання орендарем у строки, визначені у частині другій цієї статті, повідомлення саме про поновлення договору оренди землі та проект додаткової угоди про таке поновлення. Шляхом надсилання орендодавцю відповідного письмового повідомлення орендар мав завчасно продемонструвати наявність у нього наміру продовжити користування земельною ділянкою. А орендодавець, будучи обізнаним із таким наміром, отримував можливість спланувати подальші дії у зв?язку зі спливом строку договору оренди землі, зважити доцільність пошуку інших потенційних орендарів, а за їх наявності ? зіставити пропоновані ними умови оренди з умовами, викладеними у проекті додаткової угоди, яку надав орендар.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що незалежно від того, чи бажають сторони змінити умови оренди на майбутнє, покладення на орендаря обов?язку з надсилання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проектом відповідної додаткової угоди до спливу строку цього договору є вигідним для обох сторін і не є надмірно обтяжливим для будь-кого із них. Якщо орендар розраховував на відсутність потенційних орендарів (про яких орендодавець не зобов?язаний повідомляти) та завчасно не надіслав орендодавцеві лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі, а просто продовжив користуватися земельною ділянкою після спливу строку цього договору, він втрачав право оренди та ризикував отримати відмову орендодавця в укладенні нового договору оренди землі.

Частини п?ята та шоста статті 33 Закону встановлюють загальне та спеціальне правила продовження орендних правовідносин:

За загальним правилом, викладеним у частині п`ятій статті 33 Закону, орендодавець у місячний строк із дня отримання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проектом відповідної додаткової угоди їх розглядає, за потреби узгоджує з орендарем істотні умови договору, може повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень проти поновлення договору оренди землі, а за відсутності таких заперечень - вирішує поновити договір оренди землі (таке рішення потрібне лише щодо земель державної та комунальної власності) й укладає з орендарем відповідну додаткову угоду.

Спеціальне правило, викладене у частині шостій Закону, розраховане на випадки, коли орендодавець, який отримав від орендаря, наприклад, в останній день строку договору оренди землі лист-повідомлення про поновлення цього договору з проектом відповідної додаткової угоди, протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві заперечень щодо такого поновлення, а орендар продовжив добросовісно користуватися земельною ділянкою. У такому разі орендодавець позбавлений можливості узгоджувати з орендарем нові істотні умови договору оренди землі, що вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були, без прийняття орендодавцем земель державної та комунальної власності окремого рішення про таке поновлення.

Порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі (за наявності таких заперечень) у відповідь на вчасно відправлений орендарем лист-повідомлення про поновлення цього договору з проектом відповідної додаткової угоди дає орендареві, який добросовісно продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, підстави розраховувати на поновлення такого договору в силу частини шостої статті 33 Закону. Інакше кажучи, у такому разі відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як його мовчазну згоду на поновлення цього договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені у ньому раніше. Але таке поновлення обов?язково оформляється шляхом підписання сторонами додаткової угоди, а у разі якщо орендодавець цього не робить, ? у судовому порядку за вимогою про визнання укладеною додаткової угоди та з фіксацією її повного тексту у резолютивній частині рішення суду.

Без укладення додаткової угоди до договору оренди землі завершення процедури поновлення такого договору було неможливим. Така угода має ознаки не тільки зобов`язального, але й речового договору, оскільки засвідчує волю сторін на передання земельної ділянки у тимчасове володіння орендареві на новий строк. Тому зазначена додаткова угода згідно з пунктом 1 частини першої статті 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк. Саме з цією реєстрацією закон пов?язує виникнення права оренди (стаття 125 ЗК України). Тому не можна вважати, що поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону, є автоматичною пролонгацією орендних правовідносин.

Для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону, необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує його обов?язки за цим договором; він повідомив орендодавця в установлені законом строки про намір поновити договірні відносини на новий строк; до листа-повідомлення додав проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі; продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець упродовж місяця після закінчення строку договору оренди землі письмово не повідомив орендаря про заперечення у поновленні цього договору.

Єдиний механізм оформлення продовження орендних відносин, а саме шляхом укладення згаданої у частинах третій, п`ятій-восьмій, одинадцятій статті 33 Закону додаткової угоди підтверджує змістовну єдність усіх приписів цієї статті.

У відповідності до ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду України, враховуються іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів (ч. 5 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів).

Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи № 755/10947/17 (постанова від 30.01.2019) зазначила, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати.

В даному випадку остання правова позиція Великої Палати викладена саме в у постанові від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, а тому саме ця позиція враховується судом при вирішенні спору в даній справі.

Із змісту наведених положень законодавства та правових позицій вбачається, що для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону, необхідна наявність таких юридичних фактів:

- орендар належно виконує його обов?язки за цим договором;

- він повідомив орендодавця в установлені законом строки про намір поновити договірні відносини на новий строк;

- до листа-повідомлення додав проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі;

- продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою;

- орендодавець упродовж місяця після закінчення строку договору оренди землі письмово не повідомив орендаря про заперечення у поновленні цього договору.

В даному випадку, у відповідності до умов договору оренди в редакції договору від 15.10.2015 № 274-15 про зміни, сторонами погоджено строк дії договору оренди до 25.06.2020; при цьому, згідно п. 3.1 договору, позивач у випадку наявності у нього наміру скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, був зобов?язаний письмово повідомити про це Миколаївську міську раду за 6 місяців до спливу строку договору, тобто до 25.12.2019, додавши до свого звернення відповідний проект додаткової угоди до договору.

Разом із тим, матеріали справи не містять доказів своєчасного звернення підприємця Кін Л.М. до відповідача з повідомленням про намір поновити договірні відносини на новий строк та проектом додаткової угоди. Натомість, відповідні звернення направлені позивачем Миколаївській міській раді лише 15.08.2020 та 13.03.2021, тобто з пропуском строку, установленого договором та законодавством.

Ураховуючи викладене, неможливо визнати, що позивач у повному обсязі дотримався передбаченого законодавством алгоритму дій орендаря з метою поновлення договору оренди землі, що свідчить про втрату ним переважного права перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) в порядку ч.ч. 1-5 ст. 33 Закону; відсутні і підстави для поновлення договору в силу ч. 6 ст. 33 Закону.

Господарським процесуальним законодавством визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 73 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об?єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв?язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).

Ураховуючи викладене, суд визнає, що позивачем не доведено наявності підстав для задоволення позовних вимог, а тому у задоволенні позову підприємця Кін Л.М. належить відмовити.

Вирішуючи питання про судові витрати у справі, суд виходить з того, що, згідно ст. 129 ГПК України, у разі відмови у позові, судовий збір підлягає покладенню на позивача.

У судовому засіданні 03.03.2022, згідно з ч. 1 ст. 240 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 236-238 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову фізичної особи-підприємця Кін Людмили Михайлівни відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 26.12.2022.

Суддя Т.М. Давченко