Постанова

від 14.12.2022 по справі 494/1675/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/8465/22

Справа № 494/1675/21

Головуючий у першій інстанції Панчишина А.Ю.

Доповідач Чорна Т. Г.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2022 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя-доповідач) Чорної Т.Г.,

суддів: Пузанової Л.В.,

Кутурланової О.В.,

секретар Зєйналова А.Ф.к.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє ОСОБА_2 на рішення Березівського районного суду Одеської області від 01 вересня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 , від імені якого діє ОСОБА_2 до Раухівської селищної ради Березівського району Одеської області про встановлення факту родинних відносин та встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

встановив:

У грудні 2021 року ОСОБА_1 ,від іменіякого дієадвокат КовтунКатерина Володимирівна,звернувсядо суду з позовом до Раухівської селищної ради Березівського району Одеської області про встановлення факту родинних відносин та встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є родичами, а саме рідним племінником та дядьком. ІНФОРМАЦІЯ_1 Шевченко ОСОБА_4 помер. Після смерті дядька позивача залишилось спадкове майно, а саме земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6.23 га, з кадастровим номером 5121282900:01:001:0045, яка розташована на території Маринівської сільської ради Березівського району Одеської області масив 1, ділянка № НОМЕР_1 .

На момент смерті ОСОБА_3 в нього не було інших спадкоємців, окрім позивача. Рідна сестра померлого - мати позивача ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , дружини та дітей дядько не мав. ОСОБА_3 був зареєстрований та проживав до дня своєї смерті за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач, як єдиний спадкоємець, звернувся до приватного нотаріуса Березівського районного нотаріального округу Одеської області стосовно оформлення спадщини, що залишилась після смерті - ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 . Під час звернення з`ясувалося, що: з поданих документів неможливо встановити факт родинних стосунків ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . ОСОБА_1 не було подано заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини у відповідності до вимог ст.ст. 1269 та 1270 ЦК України чи заяву про відмову від прийняття спадщини.

Також зазначає, що родинні відносини позивача та ОСОБА_3 підтверджуються наступними документами, а саме: свідоцтвом про народження позивача; витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя, де зазначається факт зміни прізвища матері позивача при одруженні. Крім цього, родинні відносини позивача та ОСОБА_3 підтверджуються відомостями з погосподарської книги.

Щодо причин пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини позивач зазначає, що пропустив такий через поважні причини. Однією з таких причин є те, що позивач працює на роботі, яка пов`язана з постійними відрядженнями, що створювало складності в прийнятті спадщини після смерті дядька. Позивач повинен був виїжджати у відрядження, що підтверджується довідкою про відрядження, в якій зазначається, що ОСОБА_2 дійсно знаходився у відрядженні у місті Маріуполь в ДП «Маріупольський морський торговельний порт» з 15 липня 2012 р. по 20 вересня 2012 р. та з 21 листопада по 31 грудня 2012 р. Вважає, що викладені причини пропуску строку є поважними.

Рішенням Березівського районного суду Одеської області від 01 вересня 2022 року позовні вимоги задоволено частково.

Ухвалено встановити, факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є рідним дядьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 паспорт серія НОМЕР_2 , виданий 29.05.2006 року Суворовським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області, РНОКПП НОМЕР_3 .

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якого діє ОСОБА_2 , просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у визначенні додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити цю позовну вимогу, з підстав зазначених в позові.

Письмовий відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах, визначених статтею 367 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Так із матеріалів справи вбачається, що після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишилося спадкове майно земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розміром 6,23га, яка розташована на території Маринівської сільської ради Березівського району Одеської області,кадастровий номер-5121282900:01:001:0045, що підтверджене Державним актом на правовласності на земельну ділянку серія ОД №019024.

18квітня 2016року позивач звернувся до нотаріуса з метою оформлення спадщини, де йому було рекомендовано встановити факт родинних стосунків з ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та роз`яснено право на звернення до суду для визначення додаткового строку, необхідного для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки заява до нотаріальної контори про прийняття спадщини у відповідності до вимог ст.ст.1269 та 1270 ЦК України чи заява про відмову від прийняття спадщини не подавалася.

Позивач просив суд встановити факт родинних відносин та поновити йому строк для прийняття спадщини, зазначаючи про те, що він пропустив строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, зокрема через тривалі відрядження. Ці обставини у сукупності позбавили його можливості вчасно подати заяву про прийняття спадщини.

Суд, дослідивши та проаналізувавши наявні в справі докази та факти, прийшов до висновку про наявність родинних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішення суду в цій частині сторонами не оскаржується.

У задоволенні вимог щодо визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовлено, оскільки зазначені позивачем причини не є поважними.

Апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції лише в частині відмови у визначенні додаткового строку для подання заявипро прийняттяспадщини.

Згідно ст.ст.1268-1270ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ст.ст.1269,1270ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. У разі відсутності такої згоди, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (ст.1272 ЦК України).

Отже правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Позивач як спадкоємець за законом у встановлений законом шестимісячний строк не звертався до нотаріуса з відповідною заявою про прийняття спадкового майна, не направив її поштою, а 06 грудня 2021 року звернувся до суду з позовом покликаючись на перебування його у відрядженнях.

На обгрунтування позовних вимог в цій частині, зазначив, що дійсно працює в приватному підприємстві «СІТЕК», код ЄДРПОУ 30281784 на посаді оператора фарбувального апарату з 3 березня 2003 року і по теперішній час, що вбачається з довідки №041121-01 від 04.11.2021 року. Окрім цього стверджує, що повинен був виїжджати у відрядження, що підтверджується довідкою про відрядження №041121-02 від 04.11.2021 року, в якій зазначається, що позивач знаходився у відрядженні у місті Маріуполь ДП «Маріупольський морський торговельний порт» з 15 липня 2012 р. по 20 вересня 2012 р. та з 21 листопада по 31 грудня 2012 р.

Пленум Верховного Суду України в п.24 постанови від30травня 2008року №7«Про судовупрактику усправах проспадкування» роз`яснив, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

У постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі 717/1796/16-ц зазначено, судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

Проте, поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємця, складні умови праці, які пов`язані із тривалими відрядженнями, у тому числі закордонними, перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України, відбування покарання, з чим пов`язана неможливість прибуття для прийняття спадщини тощо.

Аналогічні правові позиції викладено у постановах Верховного Суду України від 26.09.2012 №6-85цс12 та від 14.09.2016 №6-1215цс16, у постановах Верховного Суду України від 26.09.2012 року (справа № 6-85цс12) та 4 листопада 2015 року (справа № 6-1486цс15) та у постанові Верховного Суду від 5.12.2018 року справа №756/2764/15-ц.

Дослідивши наявні у справі докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до переконання про те, що наявність відрядження в період 15 липня 2012 р. по 20 вересня 2012 р. та з 21 листопада по 31 грудня 2012 р. (разом охоплюється період в 2,5 місяці) не є поважною причиною для пропуску строку на звернення з заявою про прийняття спадщини, адже визначений законодавцем 6 місячний строк є тривалий і позивач міг звернутися до нотаріуса і раніше чим 15 липня 2012 року, однак цього не зробив. Позивачем не обґрунтовано жодними доказами та будь-якими поясненнями неможливість подання заяви про прийняття спадщини в період з 21.06.2012 року по 15.07.2012 року та в період з 20.09.2012 року по 21.11.2012 року, тобто в період не перебування останнього у відрядженні.

Суд також надав оцінку і тій обставині, що з заявою про прийняття спадщини позивач міг звернутися засобами поштового зв`язку, однак цього також не зробив. Доказів того,що позивачу важко пересуватись,останній суду не надав,таких з матеріалів справи не вбачається.

Будь-яких інших поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини позивач не зазначив.

Вказані ним причини не є об`єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов`язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини.

Отже суд дослідив всі докази, надані позивачем та доводи зазначені ним на підтвердження своїх вимог.

Оскільки позивачем не доведені поважні причини пропуску строку для прийняття спадщини, які давали б підстави для надання додаткового строку для прийняття спадщини понад установлений законом шестимісячний строк, суд правильно відмовив в задоволенні позову в цій частині позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на належних доказах та нормах процесуального права і як такі, що висновків суду не спростовують, підлягають відхиленню.

З оглядуна вищевикладене,беручи доуваги всівстановлені судомфакти івідповідні їмправовідносин,належність,допустимість ідостовірність кожногодоказу окремо,а такождостатність івзаємний зв`язоку їхсукупності,колегія суддівдійшла висновку,що судоверішення ухваленоз додержаннямнорм матеріальногота процесуальногоправа іпідстави дляйого скасуваннявідсутні.

Відповідно до ст.375ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись статтями 367, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє ОСОБА_2 , залишити без задоволення, а рішення Березівського районного суду Одеської області від 01 вересня 2022 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Т.Г. Чорна

Судді: Л.В. Пузанова

О.В. Кутурланова

Повний текст постанови складено 27 грудня 2022 року

Суддя Т.Г. Чорна